«Довгоносий окупант», або
Як уберегти бурякові плантації від довгоносика-стеблоїда
Як уберегти бурякові плантації від довгоносика-стеблоїда
О. Половинчук, канд. с.-г. наук,
К. Калатур, канд. с.-г. наук,
Інститут біоенергетичних культур
і цукрових буряків НААН,
Ю. Васильєва,
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
Морфологічні особливості
Буряковий стеблоїд стрімко просувається теренами України та Росії, і межа його ареалу та зони шкодочинності невпинно поширюються на північ та захід. І щоб цей шкідник не став для аграріїв неприємною несподіванкою, нагадаємо про нього.
Отже, буряковий, або амарантовий, довгоносик-стеблоїд (Lixus subtilis Sturm.) належить до родини довгоносикових (Curculionideae), ряду твердокрилих, або жуків (Coleoptera).
Дорослу особину — жука — важко сплутати з іншими довгоносиками, адже він помітно вирізняється серед них своїм видовженим, вузьким, струнким тілом завдовжки 8–12 мм. Вигнута циліндрична головотрубка з тонким укороченим кілем посередині коротша за передньоспинку.
На відміну від інших довгоносиків, що пошкоджують цукрові буряки, у представників роду Lixus голова витягнута у подовжену головотрубку, яка виконує функцію прогризання каналів у щільному харчовому субстраті для проштовхування у цей канал відкладеного яйця. Тому в самців вона, зазвичай, розвинута менше, ніж у самиць. На кінці головотрубки жук має мініатюрні щелепи, тому, на відміну від інших бурякових довгоносиків, не може так грубо пошкоджувати листя. Вусики розташовані перед серединою головотрубки, лоб плаский, з округлим поглибленням.
Передньоспинка вкрита грубими крапками, які іноді зливаються. Елітри (надкрила) з крапковими борозенками, на вершині коротко- й тупозагострені. Верх та низ тіла вкриті світло-сірими волосинками, які, зазвичай, на черевці довші, але менш густі. Ноги короткі. Слід відмітити, що у жуків стеблоїда немає чітко вираженого статевого диморфізму, хіба що самці дещо дрібніші від самиць і не перевищують 9 мм.
Яйце овальне, жовтувато-помаранчеве, до 1 мм у діаметрі. Личинка, як і годиться для довгоносиків, безнога, струнка, майже циліндрична, дугоподібно вигнута, завдовжки 11–13 мм. Тіло біле, головна капсула має рудуватий відтінок із темно-бурими щелепами; на спинному боці і по боках — рудуваті бляшки.
Лялечка біла, видовжена, вузька, завдовжки 8–10 мм; на кінці черевця — дволопатевий придаток із шипиками на шостому та сьомому члениках.
Біологія стеблоїда
та характер пошкоджень
В умовах України шкідник зимує у стадії жука в лісосмугах, садах, на узліссях, багаторічних травах та інших неорних землях у поверхневому шарі грунту чи рослинній підстилці, хоча окремі вчені не виключають можливості, що зимувати можуть також і личинки старших віків та лялечки у стеблах рослин.
Після перезимівлі перші, найактивніші, жуки з’являються на поверхні після переходу середньодобових температур через 10°C, що зазвичай відбувається наприкінці квітня. Спочатку вони концентруються на молодих рослинах бур’янів (в основному — це лобода та щириця), а згодом, на початку травня, з’являються на фабричних посівах цукрових буряків та їхніх насінниках. Чисельність стеблоїда поступово збільшується впродовж усього травня, а окремими роками — і першої половини червня. Спочатку жуки об’їдають листя з країв, надаючи перевагу верхівковим, гризуть поверхню черешків, а на висадках — живляться суцвіттями.
Розмноження довгоносика розпочинається з кінця травня — початку червня і може тривати до початку серпня, причому період масового спаровування припадає на червень. Самиця вигризає заглиблення у черешку листка або у верхній частині стебла і відкладає туди одне яйце, закриваючи при цьому отвір екскрементами чи огризками рослинних тканин, які вона перед цим розминає щелепами. Місце яйцекладки можна легко виявити за невеликою темною плямою, яка згодом, унаслідок розростання тканин, перетворюється на наріст. В один черешок чи стебло самиця може відкласти до восьми яєць, із яких можуть розвинутись від двох-трьох до п’яти личинок. Але оскільки листок із черешком від цього засихає, то личинки, що вийшли з яйця, зазвичай не закінчують свій розвиток і гинуть. Разом із тим, у стеблах висадків буряків можуть успішно розвиватися декілька десятків личинок.
Личинки відроджуються за декілька днів після відкладання яєць, і їхня поява розтягується, відповідно, до періоду яйцекладки, тобто досить тривало: від початку червня — за першої появи личинок — і до середини серпня.
Вийшовши з яйця, личинки проточують у стеблах і черешках ходи, спрямовані до їхньої основи, спочатку під шкіркою, а згодом — і у серцевині. Довжина таких ходів може становити 1–3 см і більше (до 20 см — у стеблах насінників). Личинки живляться соковитою тканиною, і за теплої погоди їхній розвиток триває впродовж 25–40 діб. Заляльковуються вони в тих самих ходах, але перед початком перетворення на лялечку спрямовують їх до периферії черешка чи стебла з тим, щоб майбутньому жуку було легше дістатися поверхні і без перешкод вийти назовні. Заляльковування починається з липня і може затягнутися до серпня. Стадія лялечки триває близько двох тижнів.
Унаслідок розтягнутого періоду яйцекладки молоді довгоносики можуть з’являтися аж до жовтня. Перші молоді жуки виходять на поверхню зазвичай на початку серпня. Спочатку вони мають м’які покриви каштанового забарвлення і сидять всередині стебла. Поступово жуки темніють, хітин твердішає, і на поверхні елітр проступає характерне для жуків цієї групи жовте пилкоподібне нашарування. Готовий до виходу жук вигризає отвір і з’являється назовні. До настання холодів вони живляться на амаранті, бур’янах і цукрових буряках, а згодом ховаються у тріщини грунту чи під рослинні рештки. В умовах України буряковий стеблоїд розвивається в одному поколінні. Однак окремими роками факультативно може розвиватися і друге покоління (АР Крим).
Інтегрована система захисту
З точки зору проведення захисних заходів буряковий стеблоїд надзвичайно «незручний» шкідник, адже у полі одночасно ми можемо спостерігати його жуків, личинок та лялечок. Така ситуація, як уже відзначали раніше, пояснюється доволі розтягнутим періодом міграції довгоносика на посіви цукрових буряків. Суттєвою проблемою також є прихований спосіб життя (всередині стебел та черешків листків) найшкодочиннішої стадії фітофага — личинок. Така специфічна особливість біології стеблоїда значно ускладнює захист культури.
Тому для попередження масового розвитку та розмноження, тобто задля уникнення підвищеної шкідливості цього фітофага, доцільно проводити комплекс захисних заходів:
- дотримання рекомендованого чергування культур у сівозміні з поверненням цукрових буряків на попереднє місце не раніше ніж через чотири роки;
- розміщення посівів цукрових буряків з просторовою ізоляцією (до 2 км) від бурячищ минулого року;
- знищення бур’янової рослинності родин лободових та амарантових. Стеблоїд трофічно пов’язаний з бур’янами цих родин і часто для додаткового живлення та наступного розвитку надає перевагу саме лободі та щириці. А скільки на наших полях цих бур’янів — усім добре відомо. Тому цей захід надзвичайно важливий (за результативністю майже рівноцінний застосуванню інсектицидів);
- внесення збалансованих відповідно до потреб поля норм органо-мінеральних добрив; якісна та своєчасна підготовка грунту під висів буряків, висівання насіння в сприятливі строки і на оптимальну глибину та інші агрозаходи, що сприяють підвищенню витривалості рослин до пошкодження фітофагом;
- застосування для передпосівної обробки насіння високоефективних інсектицидів-протруйників тривалого періоду (до 45 діб) захисної дії: Круїзер FS 350 та 600, т. к. с., Пончо Бета FS 453, к. с., та ін. Використання таких препаратів дає змогу ефективно контролювати чисельність стеблоїда у початкові фази розвитку цукрових буряків (сходи — перша-друга пари листків), коли, внаслідок його незначної кількості, наземні обприскування посівів економічно недоцільні;
- починаючи з фази другої-третьої пари листків цукрових буряків, у період масової міграції стеблоїда на посіви культури рослини слід обробити одним із рекомендованих інсектицидів: Децис ф-Люкс, к. е., Енжіо 247 SC, к. е., Брейк, м. е., Фастак, к. е., та ін., рекомендованих чинним «Переліком пестицидів…». Критерієм доцільності застосування пестицидів у цей період (травень — початок червня) є нормативи ЕПШ: два жуки на один погонний метр.