Спецможливості
Технології

Боротьба з хворобами соняшнику: маленькі хитрощі бувалого аграрія

18.06.2020
2597
Боротьба з хворобами соняшнику: маленькі хитрощі бувалого аграрія фото, ілюстрація

У статті мова піде про хвороби соняшнику. Звісно, тема не нова, як і проблеми, з якими стикаються аграрії під час вирощування цієї культури. Проте ви знайдете тут інформацію, про яку, швидше за все, ще ніколи не чули або просто не звертали уваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

Статистичні дані говорять про те, що Україна за останні кілька років стала світовим лідером із вирощування соняшнику. Вітчизняні аграрії можуть похвалитись його врожайністю. Зрештою це говорить про те, що соняшник в Україні вже навчилися вирощувати й українські агровиробники мають певні навички та здобутки.

Проте життя не стоїть на місці, і щороку, буквально щодня, аграрії стикаються з новими викликами. І для того, аби вітчизняний сільгоспвиробник міг упевнено тримати стабільно високу планку врожайності соняшнику, потрібно весь час удосконалювати технологію його вирощування відповідно до вимог часу. Наприклад, як відомо виробничникам, протягом тривалого часу на соняшнику взагалі не застосовували фунгіциди. Технологія його вирощування доволі успішно обходилась лише протруйниками та гербіцидами. В сучасному ж агровиробництві фунгіцидний захист соняшнику є незаперечною потребою. Аграрієві доводиться застосовувати одну, а інколи й дві фунгіцидні обробки культури. А в Сполучених Штатах, приміром, не можуть обійтися навіть без триразового застосування фунгіцидів на соняшнику. Одна з проблем, яка стоїть перед аграріями, — адаптація шкідливих організмів до засобів захисту рослин. На один виробничий сезон ви підбираєте певні гібриди, технологію, систему захисту соняшнику, і здається — все нормально. А наступного року раптом «вилазять» нові проблеми, з’являються нові виклики, до яких аграрії абсолютно не готові…

Можна згадати ситуацію, коли три роки тому по всій Україні на соняшнику масово проявився пероноспороз. Ця хвороба фактично «з’їдала» соняшникові поля. Останніми роками вона не дошкуляє аграріям, але коли хвороба масово з’явиться наступного разу — нікому не відомо. Навіть у межах нашої країни ситуація з проявом хвороб на соняшнику дуже-дуже різна. Якщо взяти Херсонщину, то цього року там масово відзначали гниль кошиків, а на Дніпропетровщині рослини соняшнику здебільшого були уражені вертицильозним в’яненням та вугільною гниллю. Харківщина потерпала від великої посухи, спеки та екстремально високих температур настільки, що ці умови були несприятливі не лише для рослин, а й для розвитку багатьох хвороб.

Якщо говорити про життя соняшнику, то це суцільні критичні періоди. Коли на культурі масово проявляються хвороби? Правильно, здебільшого в період цвітіння та пізніші фази розвитку. А коли потрібно контролювати хвороби? Звісно, робити це треба заздалегідь, тобто до моменту інфікування рослини. Адже коли вона вже захворіла, то вилікувати її вже проблемно. Тобто лише профілактично можна стримувати хворобу, а за прояву симптомів викорінити її вже не можна. Тож для успішного контролю хвороб соняшнику дуже важливо вчасно їх ідентифікувати та зупинити поширення. А якщо ви вже помітили виразні симптоми хвороби й вона має інтенсивний прояв, то момент результативного втручання ви вже проґавили.

Тож давайте звернемо увагу на ті хвороби, які ви часто спостерігаєте на своїх полях, проте не завжди приділяє­те їм належну увагу.

 

Фомоз (чорна плямистість стебел)

ФомозЦя хвороба поширена по всій території України, де вирощують соняшник. Хвороба проявляється у вигляді чорних некротичних плям на нижній і центральній частинах стебла соняшнику. В якій фазі росту й розвитку культури з’являються ці чорні плями? У період цвітіння та пізніші фази. Як впливає ця хвороба на життя культури та її продуктивність? Фомоз здатен відчутно нашкодити рослинам і знизити врожайність — до 60%. Тобто це катастрофічна хвороба для соняшнику, яку аграрії часто недооцінюють. Яким чином вона шкодить культурі? У рослини соняшника корені подають у наземну його частину воду та поживні речовини, а цукри, які містяться в листках, навпаки — опускаються в корінь, годуючи його. Коли на стеблі утворюються чорні некротичні плями (закільцювання стебла), то клітини флоеми відмирають і коріння починає голодувати без надходження цукрів.

Рослина внаслідок цього передчасно засихає — замість того, щоб продовжувати вегетувати мінімум місяць або й півтора, тобто вона відмирає в процесі наливання насіння. Як же хвороба впливає на врожайність соняшнику? Уявіть таку польову картину: їде комбайн, молотить, за об’ємом бункер уже наповнений, але насіння не має потріб­ної маси, адже воно невиповнене, з пониженим вмістом олії.

Звідкіля ця хвороба береться та як і коли потрібно її контролювати? Чому фомоз проявляється завжди на нижній частині стебла та в місці прикріплення листка? Спочатку уражується листкова пластинка, потім інфекція переходить на черешок листка, а далі — на стебло. Коли ви вже помітили темні плями на стеблі, чи зможете вилікувати таку рослину? Ні! А бодай якось допомогти їй? Ні! Чи є шанс захистити свій урожай? На жаль, знову ж таки — ні. Фомоз — це хвороба, яку потрібно контролювати, вчасно ідентифікувати й зупинити, доки її прояв у кращому випадку ще на листку і не дотягнувся до стебла. Тож якщо ви встигли «спіймати» її на листку — ви зупинили хворобу, а якщо вам не вдалося захистити листок — матимете великі проблеми.

ФомозЯк розпізнати фомоз на листках і чим він відрізняється від інших хвороб? Він завжди проявляється у вигляді некрозу бічної поверхні листка. Тобто некротичні плями ідуть від краю лист­ків до центральної частини, потім до жилки, черешка та стебла. Як ви вважаєте, чому фомоз завжди проявляється з бічної поверхні листка? Справа в тому, що на бічній поверхні листка є маленькі зубчики, і якщо пройшов невеликий дощ чи випали роса або туман — на них тримається крапля вологи. І саме ці краплі є сприятливим середовищем для збудника хвороби. Для проростання спор потрібно лише 6–8 годин крапельного зволоження (зазвичай спори виживають лише на зубцях). Тому, коли ви бачите некротизацію країв листка, то це — початок розвитку фомозу.

Звідки береться інфекція? Її джерелом може бути хворе насіння. Звісно, якщо воно якісне та протруєне, то цей варіант можна відкинути. Ще одна «колиска» для хвороби — немінералізовані соняшникові рослинні рештки. Відповідно, коли в сівозміні соняшник висівають кілька років поспіль або ж на полі є велика кількість немінералізованих рослинних решток після збирання культури, то в такому разі створюється потужний інфекційний фон. Також джерелом інфекції є падалиця культури. Коли ж потрібно контролювати фомоз? Зазвичай — під час проведення фунгіцидної обробки соняшнику. До речі, багато агровиробників намагаються її відтермінувати на пізніший строк (фаза «зірочка») для того, щоб одним фунгіцидним внесенням забезпечити захист соняшникового кошика. Тож у разі перенасичення сівозміни соняшником, та ще коли навесні чи на початку літа поле накриють одна-дві потужні зливи, першу фунгіцидну обробку слід провести у фазі 6–8 пар листків культури. Також багато аграріїв даремно недооцінюють значення нижніх листків у житті рослини. Що ви знаєте про нижні листки на стеблі соняшнику? Зазвичай аграрії міркують так: ці листки не мають великої площі живлення, а отже, в них малий фотосинтез, невдовзі вони самі по собі зів’януть — тому навіщо їх захищати? Адже захищати потрібно великі, тобто листки середнього та верхнього ярусів стебла, та кошик.

А насправді саме нижні листки є джерелом поширення чотирьох небезпечних хвороб листостеблового апарату: фомоз, альтернаріоз, фомопсидоз та септоріоз. Саме ці хвороби розпочинаються із листків нижнього ярусу. Тож якщо ви зупините їхній прояв на ниж­ніх листках, то вони не перейдуть на листки середнього та верхнього ярусів, а також на кошик. Не захистивши вчасно листки нижнього ярусу, надалі ви нічого не вдієте.

Як ви вважаєте, наскільки ефективно спрацює системний фунгіцид на соняшнику, коли ви його застосуєте по некротичних плямах (тобто по відмер­лій частині листка)? Його ефективність буде занадто низькою. Чому? По-перше, коли рослина вже хворіє, вилікувати її фактично неможливо, по-друге — системні речовини поглинаються активними вегетуючими листками, а коли листя набуло вже жовтого кольору, поглинання препарату практично не відбувається, по-третє — верхні листки слугують фактично великими «парасолями» для нижнього ярусу, тож вам не вдасться обробити рослини так, щоб препарат потрапив і на нижній ярус листків.

 

Фомопсис (бурий стебловий рак)

ФомопсисФактично це хвороба-близнюк фомозу. Чим вони принципово відрізняються? Фомоз має плями чорного кольору, які розміщуються поверхнево, а у фомопсиса вони бурого кольору та розміщуються не на поверхні рослинної тканини, а глибоко «вгризаються» у стебло, роблячи отвір. Через це рослини соняшнику вилягають. Ще однією принциповою відмін­ністю є те, що фомопсис на листі завжди розвивається у вигляді бурих трикутних плям, які дуже швидко досягають центральної жилки. Чому він розвивається завжди так? Для нього потрібна більша кількість вологи, тож, відповідно, він може інфікувати листок, коли проростає у найбільшій за розмі­ром краплі. А найбільша крапля міститься на нижньому вістрі листка, куди стікає вся волога. Фомопсис значно агресивніший за фомоз. Проте найпоширенішим є саме останній, оскільки для розвитку фомопсису зазвичай не вистачає вологи. Також фомопсис дуже добре контролюється селекцією: у його збудника є видоспецифічний токсин, тому, якщо гібрид соняшнику має стійкість до цього токсину, то, відповідно, стійкий і до хвороби. Тому, якщо у вас на полі є фомопсис, то правила його контролю ідентичні до фомозу. Ну й, звісно, слід добирати стійкий гібрид.

 

Септоріоз (плямистість листків)

СепторіозЦя хвороба також певною мірою (десь більше, десь менше) поширена по всій території України. Інфекція переважно зосереджується на листковій пластинці й не уражує стебла. Чим же септоріоз діагностично відрізняється від фомозу? Фомоз, як згадувалося вище, розпочинається некротизацією бічної поверхні листка, а збудник септоріозу уражує рослину хаотично, тобто куди потрапила спора, там і проростає. Для розвитку цієї хвороби потрібна сира прохолодна дощова погода. Якщо температура повітря становить 18°С та супроводжується дощами, то в такому разі септорія (гриб — збудник хвороби) обов’язково «вистрілює». Коли ж умови для неї несприятливі, то її, звичайно, не буде. Навіть коли збудник розвинувся на нижніх листках, далі поширюватися не буде. Септорія має унікальну особливість поширення спор — вони утворюються у слизових краплях і розносяться за допомогою води. Тобто, якщо проходить злива, то слиз зі спорами набухає, і з краплями дощу частина спор перекидається на інші рослини. І навпаки — якщо у вас немає дощів, то септорія не розмножується. Вітром вона також не розповсюджується (і не лише на соняшнику, а на будь-якій культурі, в тому числі й на пшениці).

Уявіть собі ситуацію: ви виявили на нижньому ярусі листків соняшнику кілька плям септорії. Стоїть велика посуха. Раптом налетіла хмара й пройшла злива. Як ви вважаєте, чи пошириться хвороба? Ні, не пошириться, адже увесь слиз перебуває на нижньому ярусі, він не набухне, адже верхні листки утворюють «парасолю». Для поширення септорії мають бути затяжні зливи з рясними опадами, які перенесуть спори. Тож септорія — це хвороба прохолодних дощових років. Для умов Харківщини вона не надто загрозлива, тому що малопоширена через несприятливі для неї умови. І якщо тамтешні аграрії говорять, що на соняшнику розвинувся септоріоз, скоріш за все, це неправильна діагностика. Насправді в посушливих умовах (зона Харківщини) насправді домінує інша хвороба — альтернаріоз. І в цьому регіоні на соняшнику його насправді предостатньо. Візуально грибні збудники цих хвороб — альтернарія та септорія — проявляються дуже схоже: на листках розкидані некротичні плями. Єдина відмін­ність — в альтернарії ці плями темніші, мають чіткіше виражену кутасту форму та жовту облямівку. Для поширення альтернарії взагалі не потрібні опади, адже вона поширюється вітром. Для проростання спор опади не мають надто важливого значення, для цього достатньо лише роси та перепадів денних і нічних температур. Для перенесення збудника не потрібно низьких температур — він чудово витримує високі температури до 35°С, тому в умовах спеки та посухи рослини соняшнику можуть відмирати через альтернаріоз листя. Альтернарію аграрії також недооцінюють. І даремно — вона сильно впливає на врожайність культури та олійність насіння. За високих показників температури й вологості вона діє катастрофічно, в умовах високої температури та низької вологості її шкідливість помірна, але так чи інакше вона доволі агресивна. Також потрібно враховувати те, що альтернарія — це один із тих грибів, що синтезують мікотоксини. За споживання олії з їхнім умістом в організмі людей руйнуються лейкоцити, що спричинює такі хвороби, як Кашина-Бека та інші.

СепторіозЯкщо говорити про екзотичні хвороби на соняшнику в сезоні-2018, то в Херсонській області спостерігали масове вигнивання кошиків через ризобусну гниль. Багато хто її називає «сірою гниллю», проте насправді вона абсолютно не сіра. За яких умов вона розвивається? Збудник завжди «чіпляєть­ся» на свіжі рани рослин за умов одночасного поєднання високої температури і високої вологості повітря , тобто за створення «ефекту бані». Чи можна якимось чином контролювати ризобус (адже на погоду ми вплинути не можемо, сівозміною ця хвороба не контролюється, бо спори хвороби літають повсюди)? Чи можливий узагалі контроль ризобусної гнилі кошиків? Її можна контролювати лише застосуванням інсектицидів, адже зараження відбувається тільки через свіжі рани на тканинах рослин унаслідок пошкодження шкідниками. Тож якщо не буде пошкоджень — не буде й ризобусної гнилі. Відповідно — це та хвороба, за якої інсектицидний захист є важливішим за фунгіцидний.

Наступна хвороба соняшнику — судинне в’янення. Деякі агровиробники викладають фотографії проявів хвороби у соцмережу, під ними можна прочитати 500 коментарів — і жодного правильного. Рослина, уражена хворобою, втрачає тургор, листки опускаються і в’януть. Захворювання проявляється на дорослих рослинах, як результат — вони передчасно всихають. Друга діагностична ознака цієї хвороби — міжжилкові некрози. Центральна жилка листка та бічні залишаються зеленими, а між ними утворююються характерні некрози. Коли ви спостерігаєте таку картину, то перед вами, без варіан­тів, судинне в’янення. Гриби викликають у рослинах закупорювання судин, унаслідок чого порушується транспіра­ція води — рослина в’яне та гине. Хвороба поширена переважно в південних, більш посушливих, регіонах. Вона може розвиватися системно в рослинах соняшнику (як із візуальним проявом, так і без). Рослина може продовжувати вегетувати, або ж у стресовому випадку хвороба проявиться візуально. Коли ви вже бачите візуальні прояви вертицильозу, робити на полі вам уже нічого… Зупинити хворобу можна лише вчасним застосуванням системних фунгі­цидів на ранніх етапах росту та розвитку рослини, тобто в період, коли ми контролюємо й інші хвороби.

А які хвороби соняшнику контролюються найгірше? Відповідь однозначна — ті, що мають ґрунтове походження, тобто ґрунтову інфекцію. Якщо збудник міститься в рослинних рештках, ми можемо їх контролювати сівозміною, шляхом мінералізації решток чи застосуванням фунгіцидів. Коли інфекція може перебувати в насінні, то запобігти ураженню посівів через цей фактор ви можете шляхом придбання надійного якісного насіння, протруєного відповідними препаратами. Тож які хвороби соняшнику спричинюють саме ґрунтові інфекції? Їх кілька: пероноспороз (несправжня борошниста роса) та склеротиніоз (біла гниль).

 

Пероноспороз

ПероноспорозКілька років тому був значною проблемою на соняшнику в багатьох господарствах і знову може з’явитись у посівах у будь-який момент. Пероноспороз може з’явитися масово і наступного року, тому ви маєте бути готові дати йому відсіч. А для цього успішного контролю цієї хвороби потрібно знати нюанси її прояву. Пероноспороз з’являється на полі на окремих рослинах. Уражена збудником хвороби рослина стає карликовою — має скорочені міжвузля, на листках утворюються світліші плями уздовж центральної жилки, а на нижньому боці цих листків розвиваються спори, які поширюються та перезаражують рослини.

Чим небезпечна хвороба? Пероноспороз заражує рослини системно, і заражена рослина не утворює урожай (його втрати можуть сягати від 30 до 100%). Коли спостерігається 100%-ва втрата урожаю? Правильно, за ураження 100% рослин посіву. Основним джерелом інфекції є спори, які зберігаються у ґрунті. Саме через ґрунт вони уражують кореневу систему рослини, а через неї — наземну частину рослини. Якщо ж поруч із коренями немає спор грибного збудника інфекції, то ураження не відбувається.

Що важливо знати про пероноспороз? Коли рослина уражена пероноспорозом через корені, це означає, що вона уражена системно. У такому разі вилікувати ви її не зможете. Уражена рослина може інфікувати інші рослини, і ось саме за ці рослини, які були уражені вторинним агентом поширення хвороби — вітром, можна (і треба!) боротися. Їх потрібно вчасно захистити, і вони сформують урожай. Часто в агровиробників виникає питання: як бути, коли на полі, наприклад, 10% посіву уражено пероноспорозом (тобто спостерігаються карликові рослини), чи варто захищати таке поле? В принципі, ці 10% рослин урожаю вже не сформують у будь-якому разі, а от решта, 90% рослин, утворить урожай. І тому доцільно застосувати фунгіциди! Якщо на вашому полі вже з весни кількість карликових рослини становить 30–40%, то таке поле варто передискувати, адже боротися за решту рослин немає ніякого сенсу.

Як ви вважаєте, чому пероноспора в окремі роки «вистрілює», а в інші — ні? Чи можна спрогнозувати розвиток пероноспорозу? Пероноспора — гриб, для розвитку якого потрібна волога та прохолодна погода з температурою тепла не вище ніж 15–18°С. Якщо на момент проростання насіння соняшнику стоїть посушлива тепла або жарка погода, пероноспорозу не буде. Самі спори цього гриба мають дуже товсті оболонки й здатні зберігатися життєздатними в ґрунті впродовж близько восьми — десяти років. Коли ж збудник «прокинеться»? Тоді, коли на момент проростання соняшнику ґрунт буде насичений вологою і температура, як зазначалося, не перевищуватиме 18°С. У якій фазі розвитку соняшник уражується через ґрунт? Найуразливіший він у фазі сходів, але пероноспороз може інфікувати рослини і в пізніші фази — до утворення чотирьох пар справжніх листків. Далі сприйнятливість рослин до ураження поступово знижується. Тому найважливіше ваше завдання — захистити рослини у фазі проростання.

Секрет захисту простий — використання протруйників насіння. Які протруйники здатні впоратись із цим завданням? Із усіх відомих протруювальних засобів бажаний результат щодо контролю пероноспорозу дають лише препарати з д.р. металаксил. Тепер розглянемо такий можливий варіант: ви застосували протруйник із д.р. металаксил, а у вас на полі все одно проявився пероноспороз?

Відповідь 1: ви протягом кількох років використовували протруйник із металаксилом, і гриб набув до нього резистентність.

Відповідь 2: недостатня кількість д.р. у протруйниках. Адже не секрет, що деякі компанії додають металаксил під час обробки насіння, як то кажуть, лише «для запаху», і в такому разі його потрібно додатково допротруювати.

Відповідь 3: навіть якщо в протруйнику достатня кількість д.р. металаксил, варто знати, що препарат захищає рослину лише протягом двох тижнів, а рослина, як ми вже говорили, має здатність заражуватися до утворення чотирьох пар листків. Тож, самі розумієте: використовуючи якісний протруйник, ви зможете знизити старт розвитку пероноспорозу, але на 100% прибрати його вам не вдасться — все одно він проявиться на окремих рослинах і повторно уражуватиме здорові рослини.

Коли пероноспороз починає поширюватися вітром, яким продуктом ви працюєте в цей момент? Чи можна насправді застосовувати металаксил? Категорично — ні! І не тому, що він не діє, а тому, що коли і коріння, і наземну частину ви захищаєте однією і тією самою діючою речовиною, то тим самим проводите селекцію гриба на стійкість до металаксилу. Якщо для захисту насін­ня результативніших варіантів немає, окрім металаксилу, то по листках можна застосовувати все з відповідного арсеналу: наприклад цимоксаніл тощо. В цьому полягає особливість прояву пероноспорозу на соняшнику.

Тут також є іще один важливий момент: фітопатогенні гриби поділяються на дві групи: справжні та несправжні. Майже всі фітопатогенні гриби є справжніми, наприклад: септорія, альтернарія, фома, фузаріум. А це означає, що застосуванням однієї діючої речовини ви можете вирішити весь спектр проблем. Друга група — несправжні. Їх дуже мало, зокрема це фітофтора, пероноспора, але ці хвороби хоча й спричинюють збудники, які називаються грибами, проте вони абсолютно відмінні від роду справжніх представників цього роду. Це як різні планети, наприклад Марс та Венера, які хоч і є планетами однієї галактики, але умови на них дуже різні.

Як ви вважаєте, яка найпоширеніша група фунгіцидів використовується в Україні? Правильно — триазоли. Яка їхня дія? Азоли блокують синтез ергостеролу в мембранах гри­бів. Септорія та фузаріум містять ергостерол, але у мембранах фітофтори та пероноспори його немає. І це означає, що якщо ви спробуєте фітофтору чи пероноспору вилікувати азолом, то ефект отримаєте як від «святої води», набраної з водопровідного крана. Так само й доволі поширений карбендазим, який блокує поділ ядра і який діє на певні групи справжніх грибів. Через те, що він відносно недорогий, його часто рекомендують для контролю пероноспорозу. І тут зверніть увагу! Не варто вестися на цю маркетингову принаду продавців препаратів, тому що він принципово не може подіяти на пероноспороз. По-перше, механізм дії карбендазиму такий, що він не впливає на цю групу грибів, по-друге, він здебільшого контактний, а відповідно… Пероноспора, яка, як відомо, поширюється під час дощової погоди, а після того, як дощ промив листя рослини і вся д.р. з них змилася, свіжовимите листя спокійнісінько заселяють спори пероноспори.

Хоча є агровиробники, які стверджують, що ось, мовляв, ми застосовували карбендазим — і пероноспора зникла. Насправді вона зникла не тому, що подіяв карбендазим, а тому, що… почалося літо. Як тільки температура повітря перевищила теплову позначку 25°С, — а ці умови несприятливі для розвитку гриба пероноспори, — він законсервувався. Але — до періоду осінніх рос та туманів. Тому зверніть увагу на те, що пероноспора — це «міна», яка схована в ґрунті, і ви не зможете спрогнозувати, як вона «поведе себе». Тож хочете ви того чи ні, ви маєте профілактично готуватися до її контролю відповідним протруйником.

Що ще важливо для контролю пероноспорозу? Пероноспора має дуже багато рас, і в різних гібридів соняшнику може бути різна стійкість до різних його рас. Тому для контролю пероноспори має значення вдалий добір стійких гібридів. Проте й тут варто бути обачливим і підходити до їхнього вибору зважено, адже дуже часто хтось із агровиробників робить ставку на селекцію, а хтось — на хімію. Таким чином ті агровиробники, що обирають стійкі гібриди, як правило, економлять на фунгіцидах, і навпаки — обираючи менш стійкий гібрид, застосовують потужний фунгіцид. І перша, й друга ситуація стосовно пероноспори не проходить. Чому? Пероноспора — це той гриб, який дуже інтенсивно мутує, вна­слідок чого виникають резистентні спори, які здатні заражувати стійкі гібриди (долаючи гени стійкості). Яка вірогід­ність виникнення такої мутації? Дуже мізерна — 10-12. Проте уявіть, скільки спор утворює пероноспора протягом кожної доби — мільярди. Якщо взяти мізерну вірогідність і помножити її показник на кількість утворюваних спор, то це означає, що, хочете ви того чи ні, а щодня на полі з’явиться одна- дві спори, які здатні інфікувати стійкі гібриди. Що буде з цими спорами? Вони уразять рослину, розмножаться — утворивши мільйони спор, і вже наступного року ваш стійкий гібрид буде уражений тотально. Це означає, що головний спо­сіб контролю пероноспорозу — це якіс­ні селекція та засоби захисту.

 

Склеротиніоз, або біла гниль

СклеротиніозЩе одна недооцінена аграріями хвороба. В чому суть проблеми? Склеротиніоз — це ґрунтова інфекція, і, відповідно, її дуже складно контролювати хімічним методом. Друга особливість цієї хвороби полягає в тому, що вона уражує понад 500 видів дводольних рослин, а це означає, що її практично неможливо проконтролювати сівозмі­ною. Збудником захворювання є гриб склеротинія, яка в соняшникових кошиках утворює чорні великі масивні структури (камінці). У такому разі склеротинія може поширюватись як стороння домішка до насіння (необробленого), і ви можете «висіяти» збудника хвороби в ґрунт разом із насінням. Тобто склеротинія не є власне насіннє­вою інфекцією, і уникнути її «висівання» можна шляхом сівби якісного знезараженого насіннєвого матеріалу.

Та основне джерело склеротиніозу — ґрунт. Уявіть, комбайн збирає урожай соняшнику, сої чи то ріпаку, рослини яких уражені склеротиніозом. Разом із подрібненими рослинними рештками він розкидає склероції полем, вони залишаться зимувати на поверхні або в ґрунті. Від чого залежить подальша доля цих склероцій? Від того, який тип обробітку ґрунту ви використовуєте на полі. На жаль, серед аграріїв побутує хибне правило, яке чомусь поширене у вітчизняній літературі, що найкращий спосіб позбутись склероцій — це застосувати глибоку оранку. Натомість сучасні дослідження показали, що на глибині до 5 см, якщо буде волога, то склероції обов’язково проростуть наступного року. Якщо вони проростуть, то втратять свою життєздатність. А якщо склероції закопати на глибину понад 5 см, то вони входять у стан глибокого спокою, який може тривати від 8 до12 років. Відповідно, на полях, уражених склеротиніозом, не слід застосовувати глибоку оранку — і на цю особливість варто звернути увагу. Друга особливість — донині жодна насіннєва компанія не має сортів чи гібридів, стійких або навіть імунних до цієї хвороби. На разі вони можуть запропонувати лише толерантні до слеротиніозу гібриди.

Склеротиніоз (кошикова гниль)У склеротинії основною «зброєю», якою вона уражує рослини, є щавлева кислота. А отже, цього збудника хвороби треба позбавити його «сили», щоб він втратив здатність інфікувати рослини. А чи є рослини, які не уражуються склеротиніозом у принципі? Є — це злаки. Чому вони стійкі проти склеротинії? Тому, що злаки містять фермент оксилат оксидазу, який руйнує щавлеву кислоту. Відповідно, можна стверджувати, що злаки мають імунітет до склеротиніозу. Чи можна проконтролювати склеротиніоз правильною сівозміною? Гіпотетично — так, якщо після збирання врожаю на полі, яке засмічене склероціями, залишити зимувати їх у ґрунті на глибині до 5 см і наступного року висіяти на цьому полі злакову культуру. В такому разі склероції проростають, спори розлітаються, проте злак має імунітет — і зараження не відбудеться. Тож навіть не потрібно витрачатися на фунгіцидний захист.

Склеротиніоз спричинює один гриб, але він здатен зумовити розвиток двох типів хвороби: за підземного способу ураження хвороба має назву «склеротиніозне в’янення», а за надземного — «кошикова гниль соняшнику». Це принципово різні хвороби. Якщо на вашому соняшниковому полі виявлено надземний тип склеротиніозу, то ви маєте змогу добре його проконтролювати фунгіцидами. Якщо ж маєте справу з підземним розвитком склеротиніозу, вам можна лише поспівчувати — він не контролюється жодним фунгіцидом і жодним протруйником. Якщо ви відкриваєте хімічний каталог якоїсь із компаній — виробників ЗЗР і там зазначено, що певний її продукт діє проти склеротиніозу — це не є обман споживача, але це лише часткова правда, адже такий продукт захистить лише від надземного склеротиніозу.

Звідки виник підземний склеротиніоз? Відповідь банально проста — його створила людина. Гриб склеротинії в природі існує мільйони років. Проте природа не має плуга, і всі склероції, що утворювалися, зимували на поверхні ґрунту. З часів створення плуга й виникла ця проблема землероба — підземний склеротиніоз. Як проявляється підземний склеротиніоз на соняшнику? Спочатку спостерігається в’янення листків, а згодом і рослин в цілому. Уражені рослини гинуть хаотично й на різних стадіях розвитку: одна — на стадії сходів, друга — в період утворення 6–8 пар листків, третя — у фазі цвітіння… Чому їхня загибель така хаотична і відбувається в різному вегетаційному віці рослин? Це залежить від того, як далеко перебувають склероції від кореневої системи рослини. Відповідно, що ближче вони розташовані до коріння, то раніше буде уражена рослина, і навпаки.

Як розпізнати прояв склеротиніозу від вертицильозу, про який згадувалося вище? За склеротиніозу листки обвисають і рослина гине, до того ж на її листках немає прояву міжжилкових некрозів, тоді як за вертицильозу вони виникають. Також другою особливістю склеротиніозу є те, що рослини, уражені підземним типом інфекції, дають таку візуальну картинку: в зоні, де інфекція з ґрунту піднімається на стебло, утворюється пурпурово-фіолетова смужка. Потім гниль поширюється стеблом, і таким чином жива та мертва частина стебла відмежовані цією виразною позначкою — пурпурово-фіолетовою смужкою.

Підземний склеротиніоз уражує і сою, і ріпак та інші дводольні культури. Склеротинія дуже важко контролюється сівозміною. Проте є деякі секрети контролю цієї хвороби. Запам’ятайте кілька нюансів. Наприклад, є культури, які дають змогу відстежити, коли полетіли спори склеротинії і наскільки їх багато. Такою культурою, зокрема, є озимий ріпак. Листки ріпаку вкриті потужним восковим нальотом, і тому спори склеротинії неспроможні заразити їх. Ураження ріпаку відбувається в два етапи: перший — через пелюстки.

У фазі цвітіння сумкоспора уражує пелюстки, оскільки вони не мають воскового нальоту, імунітету; другий — уражені пелюстки облітають і прилипають до листків ріпаку. Таким чином інфекція з пелюсток «вгризається» у листки. Ось тут і криється секрет: під впливом щавлевої кислоти склеротинії уражена нею пелюстка змінює свій колір із жовтого на білий. Відповідно, якщо у фазі цвітіння ріпаку ви спостерігаєте велику кількість квіток із білими пелюстками — це візуальний сигнал того, що рослини уражені склеротиніозом. А отже, це означає, що настав час застосовувати фунгіцид на соняшнику від білої гнилі. Зазвичай літ спор склеротинії відбувається в червні, але від особливостей умов поточного року вони можуть змінюватися. Також рослиною-індикатором, яка допомагає контролювати надземний склеротиніоз, є соя.

 

Правила контролю склеротиніозу

Перше: якщо ви зібрали урожай, уражений склеротиніозом, залиште склероції зимувати на поверхні поля, а навесні висійте злакову культуру.

Друге: якщо ґрунт уражений склеротиніозом — висівайте сидерати, зокрема гірчицю, кореневі виділення якої провокують вихід склероцій зі стану спокою, внаслідок чого вони проростають і не можуть перезимувати. Але цей агроприйом спрацює в тому разі, якщо є волога, потрібна для проростання сходів культури-провокатора.

Сподіваємося, що ви недаремно потратили час на читання цієї статті й отримали корисну інформацію, яка знадобиться у вашій практиці під час вирощування соняшнику та допоможе розробити успішну стратегію його захисту.

 

Журнал «Пропозиція», №11, 2018 р.

Інтерв'ю
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних
Ів Піке, керівник підрозділу Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні
З бе­рез­ня цьо­го ро­ку підрозділ Crop Science ком­панії «Байєр» в Ук­раїні очо­лив Ів Піке. За до­волі ко­рот­кий час він уже встиг відвіда­ти прак­тич­но всі регіо­ни Ук­раїни та оз­най­о­ми­ти­ся

1
0