Буковина — королева садів

Україна є серйозним гравцем на європейському ринку яблук. Однак вимоги світового плодового виробництва та процеси, які в ньому відбуваються, змушують українських плодівників виходити на новий професійний рівень. Завдяки цьому існує можливість створити потужну вітчизняну садівничу галузь, яка згодом стане однією з найкращих у світі. Фактором, що значно перешкоджає розвитку цієї галузі, є те, що переважна більшість насаджень яблунь є застарілими. Тож доцільно створювати нові насадження, використовуючи сучасні технології, що є запорукою високого рівня якості продукції. Як саме створити потужну вітчизняну садівничу галузь та уникнути підводних каменів, які перешкоджають її розвитку? На ці та інші питання наша редакція отримала відповіді у знаного на всю Україну садівника Михайла Бабія, генерального директора садівничої корпорації «Дністер», що в Чернівецькій області.

Пане Михайле, розкажіть, будь ласка, про себе.

— Народився я 1959 року в селі Рудківці Хмельницької області, яке розміщене біля Дністра. Краєвиди тут чудові! Я змалечку ними захоплювався, а особливо — розкішними яблуневими садами, які росли недалеко від річки. Але згодом квітучі сади стали занедбаними, нікому не потрібними. І я виношував мрію — реанімувати їх. Після армії вступив до Уманського сільськогосподарського інституту імені О.М. Горького на плодоовочевий факультет.

Після закінчення навчання у виші мене направили бригадиром у господар­ство в Могилів-Подільський район Вінницької області. Там я пропрацював недовго — перевели в одне з господарств у Мурованокуриловецькому районі, де я працював головним агрономом, а потім заступником директора радгоспу. Ці роки агрономічної діяльності та керу­вання господарством і його трудовим колективом дали мені безцінний досвід, який згодом повів мене через життя, торуючи професійну дорогу.

Був я і агрономом-садівником у одному з базових садівничих госпо­дарств, вкладаючи знання й душу в улюблену справу, і заступником дирек­тора Хотинського садпрому (відділення УКРСАДПРОМу), до складу якого ввій­шло садівництво Сокирянського райо­ну. Згодом, 1997 року, на базі дев’яти господарств цього району було створе­но корпорацію «Дністер», до якої за три-чотири наступні роки ввійшли всі садівничі господарства Чернівецької області. І відтоді й по сьогодні я працюю генеральним директором корпора­ції «Дністер». Фактично все моє життя пов’язане з професією плодоовочівника. І для мене це сенс життя.

Скільки на сьогодні входить господарств у корпорацію та яка її мета?

— В корпорацію входить понад 200 агроформувань. Загальна площа садів становить 30 тис. га. Якщо раніше проблемою було, як отримати яблуко, то на сьогодні перед нами стоїть проблема — куди продати його. Тому що ринок Сходу (Росія) зі зрозумілих причин перекритий, на Заході (Європа) не охоче купують цю продукцію. Залюбки купує яблука Азія. Проте азійські країни потребують відповідні сорти, в яких плоди мають бути відібрані за певною величиною та під час перевезення перебувати в спеціально обладнаних холодильниках.

Найкращими у світі регіонами для вирощування яблук вважають Терезін (Чилі), Больцано (Італія) та північ Молдови. Однак, якщо порівнювати між собою яблука цих регіонів та нашу продукцію (Закарпаття, південь Хмельницької та Вінницької областей і вся Чернівецька область), останні за смаковими якостями на 100% перевершують їх. Українські яблука мають більший уміст мікроелементів та віта­мінів, а завдяки перепадам температури набувають привабливого природного забарвлення (не потрібно проводити додаткових обробок для покращення товарного вигляду). До того ж вони набагато екологічно чистіші, порівняно із закордонними. Тому що ми в два-три рази менше обробляємо сади шкідливими пестицидами.

На сьогодні наша корпорація «Дністер» поставила перед собою мету: вирощувати органічне яблуко, яке буде повністю безпечним для здоров’я людини. І зрештою цього року ми наблизилися до втілення цієї ідеї. Заклали перший дослід на двох гектарах яблуневого саду. Їх ми обробляємо біопрепаратами компанії «БТУ-Центр». Спеціалістами цієї компанії розроблена та надана нам технологічна карта для яблуневого саду в умовах нашого господарства та календарний план унесення препаратів. Якщо у нас це спрацює — за біопрепаратами у системах захисту та живлення нашого регіону буде майбутнє. Багато хто говорить, що хімічні препарати не шкодять людині. Але це не так. Обприскування в такій кількості, в якій проводять захист садів сьогодні, не тільки шкодять здоров’ю людини, а й знищують навколишнє середовище. На сьогодні кожна хімічна компанія має безліч препаратів з однаковими діючими речовинами. Тому дібрати ефективний препарат для обробки садів від різних патогенів дуже складно.

Багато разів мені задавали питання, що саме потрібно покращити в хімічних препаратах? У мене однозначна відпо­відь: потрібно створювати інноваційні діючі речовини, бо ті, що пропонують нам сьогодні, уже не захищають на 100% насадження. Тому ми й звернули увагу на біопрепарати. Їхня перспектива достатньо велика. Хоча, на жаль, у нас у державі їх застосовують набагато менше, ніж у Європі (особливо в Іспанії). Однак нам є в кого вчитися. Я гадаю, що за бажання можна за короткий період перейти на таке виробництво, але для цього потрібно спрямувати всі зусилля на вивчення ефективності цих препаратів.

Підприємства, що входять до Вашої корпорації, використовують високі технології садівництва? Які саме?

— Ми в нашій корпорації використовуємо передові технології, які існують на разі у світі. Для їхнього освоєння і впровадження в наших умовах майже кожного року відправляємо своїх працівників навчатися за кордон. Також наймаємо закордонних консультантів, які після огляду наших садів дають нам корисні рекомендації та слушні поради. І варто зазначити — вони завжди в захваті від наших садів. Тому що в Європі немає таких великих площ, як, наприклад, у нас, у Чернівецькій області. Проте водночас те, що викликає в них таке захоплення, у нас останнім часом породжує певне занепокоєння. Адже, оскільки ми маємо великі площі саду, то, відповідно, й збираємо з них значну кількість продукції. Звісно, це добре, якби не оте пресловуте «але»… Ми не маємо куди її подіти!

«Завдяки» ціновій політиці нашої держави, тогоріч ми втратили близько 120 тис. т яблук! Садівники просто-напросто залишали плоди гнити в садах, тому що було невигідно їх збирати. Я гадаю, що відбувається знищення цієї галузі. І не тільки її, а й усього сільського господарства. Наші умови збуту продукції є нерівними з європейськими. Наприклад, тогоріч наші яблука купували за такою ціною, що ми не мали змоги виплачувати людям гроші за збір плодів. Через це в результаті мали лише збитки. Що можна говорити, якщо відро соку коштує дешевше, ніж бутилка газованої води!

І якщо товарні яблука ми ще змогли продати, бодай і за дуже низькими ціна­ми, то нетоварні — стали великою нашою проблемою. Я звертався в різні державні установи, щоб вони допомогли нам позбутися цієї проблеми. Але все було марно… Напряму телефонував до виробників українських соків — вони відмовлялися брати нашу садівничу продукцію. Тому цього року я домовився з китайцями, які переробляють яблука на соки, джеми, дитяче харчування, про постачання їм своїх яблук.

До речі, Китай виробляє близько 15 млн т яблук! Це майже половина всіх яблук, які виробляють у всьому світі (30 млн т). На сьогодні китайці із задоволенням хочуть купувати нашу яблучну продукцію: концентрований сік, джем, варення. Тому що наші яблука — високої якості.

Ви маєте насадження тільки яблунь чи й інших плодових дерев?

— Ні, крім яблуневих садів, маємо насадження абрикоса, груші, сливи, персика, черешні, а також ягідні — вирощуємо чорну смородину, суницю. В основному, 85% нашого виробничого напряму становлять яблука. Такий пріоритет був від початку нашої садівничої діяльності. Останнім часом почали збільшувати площі насадження груші, а також дерев кісточкових порід. Але й на цю продукцію починають зменшувати ціну, тому таке вирощування стає невигідним. На нашій території є незначні площі горіхових садів. На сьогодні вони прибутковіші, ніж плодові насадження. Тому якщо справи й далі так підуть, то, швидше за все, потрібно буде переглядати наші пріоритети щодо насаджень.

У чому полягає технологія догляду за садом і яку кількість обробок проводите за сезон?

—У середньому за сезон проводимо до 15 хімічних обробок. Застосовуємо препарати всіх передових компаній із виробництва ЗЗР («Сингента», «Байєр», BASF, «Адама», «Самміт Агро», «Кортева»). Чому використовуємо препарати відразу всіх цих виробників? Тому що ні одна з компа­ній не може забезпечити на 100% захист саду лише своїм асортиментом продуктів. Хоча, як я вже говорив, багато препаратів мають однакову діючу речовину. І якраз співпраця із компанією «БТУ-Центр», яка лише препаратами власного виробництва забезпечує повну технологічну систему живлення та захисту рослин як по листку, так і в плані оздоровлення ґрунту та оптимізації кореневого живлення рослин. Ясна річ, ці біопрепарати придатні для органічних та інтегрованих схем.

Чи впливає вибір ділянки на майбутній урожай і смакові якості яблук?

— Звичайно, впливає. Тому що ґрунт може бути придатним для саду, а може й ні. В нашій зоні ґрунт має всі передумови для успішного вирощування садів. Наприклад, поєднання ґрунту, в якому міститься достатня кількість поживних речовин, зі сприятливими кліматичними умовами Чернівецької області позитивно впливає на якість плодів: у яблуках, наприклад, збільшується вміст цукрів та поліфенольних

речовин, а також уміст різних вітамі­нів. Окрім того, формується привабли­ве антоціанове забарвлення плодів, підвищується щільність їхніх тканин і кислотність. Такі яблука значно довше зберігаються в складських умовах.

Яким сортам ви надаєте перевагу?

— На сьогодні важко сказати. Тому що сорти, які ми висаджували 15–20 років тому, на разі вже не дуже актуальні для споживачів нашої продукції. І особливо — для покупців зовнішнього ринку. Для них потрібно висаджувати нові інтенсивні сорти. Як правило, їхню увагу привертають яблука із червоним забарвленням.

В основному, в структурі насаджень переважає яблуня сортів Голден Делішес, Джонаголд, Чемпіон, Флоріна, Ренет Симиренка, Аріва, Гала Маст, Айдаред і Глостер. Вирощуємо груші сортів Вижниця, Конференція і Ноябрська. Сливи — Волошка, Стенлей та Ренклод Россошанський. Черешню — Валерій Чкалов, Загадка і Сказка. Серед ягідних переважають сорти чорної смородини Ювілейна Копаня, Вернісаж, Титанія, а також сорти суниці Хоней, Полка, Ред Гаунтлет, Зенга Зенгана, Русанівка та інші.

Який сорт у вас займає найбільшу площу?

— Серед усіх сортів яблунь, які ми маємо у своїх садах, перше місце займає Голден Делішес. Цей сорт (та його клони) також має досить широку популярність і у світі, особливо в Європі. Яблуня Голден Делішес приваблива не тільки своїм гарним зовнішнім виглядом, а й смаковими якостями. Найчастіше плоди цієї яблуні мають жовтуватий колір, їхній смак вирізняється більше солодким присмаком, аніж кислим. Плоди цього сорту яблук дуже добре зберігаються в зимовий час. За дотримання правильних умов зберігання вони утримують свої смакові якості аж до квітня.

За зовнішнім виглядом дерево яблуні Голден Делішес є середньорослим. Уже через два-три роки з молодого деревця можна збирати перші плоди. Причому вже на молоденьких рослинах на торіш­ніх приростах гілок утворюються цілі гірлянди плодів — по три-чотири яблука. У більш зрілому віці з однієї яблуні на підщепі М 9 можна збирати до 20 кг стиглих і соковитих плодів, а на підщепі ММ 106 — до 50 кг. По всій області маємо майже однакову схему насаджень: 4,5х2 м (1111 дерев на гектар).

Відомо, що форма крони суттє­во впливає на проникнення сонячних променів і повітря до плодів, а також на зручність збирання врожаю. Яку форму використовуєте ви?

— Для кожного сорту в нас різна методика обрізування. В основному, формування крони дерева залежить від типу підщепи. Ідеальна обрізка завжди вдається на підщепі ММ106. Тут ми формуємо дерево у вигляді ялинки — для того, щоб у крону згори донизу попадало сонячне світло.

Раніше ми обрізували яблуню за методом розріджено-ярусної крони. Проте таке формування дерева створювало міцну крону, скелетні гілки розміщувалися ярусно, що сприяло сильному росту. Але це було нам невигідно, тому ми відмовилися від цього методу. На сьогодні у своїх насадженнях формуємо крону з чотирьох-п’яти гілок першого ярусу, а все інше обростає деревиною. В кроні повинно бути 30% одно-, дво- та три­річної деревини, лише чотирирічної — 10%. Більш старшої крони деревини, крім перших гілок, не повинно бути. Тому що молоді прирости деревини дають значно кращі врожаї. Для отримання високого врожаю застосовуємо застарілу методику, про яку мало хто знає. Завдяки їй нам вдається кожного року отримувати високі врожаї. Для цього потрібно перший ярус однорічних гілок відгинати донизу. В дереві є таке поняття, як полярність. Ростові процеси дерева закладаються так, що гілки ростуть вертикально вгору, при цьому погіршується закладання генеративних бруньок. А завдяки нагинанню гілки донизу полярність змінюється та покращується закладання бруньок.

У вас механізоване обрізування дерев?

— Ми виконуємо механізовану обрізку дерев лише в 10–12 господарствах, у решті проводимо обрізування гілок уручну. Але на сьогодні це вже невигідно садівникам, тому що ручна праця стає дорожчою, аніж продажна вартість яблук. Проте й перехід до механічної обрізки має свої проблеми. Потрібні чималі кошти для закупівлі відповідної техніки, яких на сьогодні в нас немає.

А де ви купуєте саджанці?

— Коли починали висаджувати свої сади, купували саджанці як в Україні (Миколаївська область), так і за кордоном. Але для нас на той час було це невигідно. Тому почали створювати свої плодорозсадники. На сьогодні їх у нас налічується вже близько сорока. Ми маємо таку кількість саджанців, якою можемо засадити всю Україну! На превеликий жаль, ці саджанці нікому не потрібні. Душа болить від того, що ми змушені знищувати їх та закривати свої плодорозсадники. Тому що нашим господарям, виявляється, краще купувати голландські саджанці, аніж вітчизняні, які пристосовані до наших ґрунтово-кліматичних умов.

Скільки людей працює у вашому господарстві?

— У господарствах корпорації працює близько 15 тис. працівників — усі з нашої області. На початку створення корпорації ми мали сади і у Вінницькій та Хмельницькій областях. Але тепер, у зв’язку з низьким рівнем фінансування, наша корпорація працює лише у Чернівецькій області. До того ж після припинення фінансування корпорації державою багато фермерів почали діяти самостійно. У результаті — немає згуртованості, а через це втрачається багато можливостей. Тому ми стараємося проводити семінари, конференції, Дні полів, для того щоб якось об’єднати садівників.

Чи можливо спрогнозувати врожай яблук на наступний рік? І який урожай маєте у своїх насадженнях?

— Спрогнозувати врожай яблук на наступний рік неможливо. Його формування значно залежить від погодних умов. Хоча ми також активно працюємо над мінімізацією стресу в дерев — для запобігання скидання ними яблук. Зокрема, додаємо певні макро- та мікроелементи, які вносимо до та після цвітіння (для стимуляції кращого закладання генеративних бруньок на наступний рік). Ми утримуємо свої дерева від формування великого врожаю — для цього щороку їх проріджуємо. Якщо цього не робити, може виникнути надмірне плодоношення, і наступного року врожаю може й не бути. В середньому маємо кожного року 40–45 т яблук із гектара.

Розкажіть про особливості зберігання вашої продукції.

— Свою продукцію зберігаємо у власних холодильниках із регульованим газовим середовищем, які мають об’єм 60 тис. т. Проте потрібно будувати новий, бо цього обсягу нам уже замало. Яблука в умовах такого приміщення можна зберігати протягом одного-двох років. Складів у нас достатньо для всієї кількості врожаю зібраних яблук — зазвичай це півмільйона тонн. Зокрема, торік зібрали понад 600 тис. т яблук. Це вдвічі більше, ніж виробляє вся Голландія.

Що є проблемою для українського садівництва?

— Великою проблемою є реалізація продукції. Торік ми отримали дуже великий урожай яблук, але все одно продавати їх не було куди. Для нас нині закриті ринки Росії та Криму. У Європу нас із яблуками теж не пускають, а купівельна спроможність українських громадян дуже низька. Тому наші збитки сягнули 200%. Та й цього року так буде… І що нам робити? Для цього потрібно, щоб держава подбала про нові ринки збуту. Без експорту наша галузь загине. На разі потрібно укладати нові торговельні угоди й узгоджувати відповідні карантинні вимоги. Також слід захистити наш ринок, бо вільна торгівля садовиною нині йде «в одні ворота»: нам везуть усе, натомість від нас нічого не беруть.

Дайте пораду фермерові, який починає займатися інтенсивним садівництвом?

— На сьогодні важко щось порадити. Ринок перенасичений яблуками й грушами. Однак якщо фермер хоче займатися садівництвом, цей напрям потрібно досконало вивчити. Садівник-початківець повинен розуміти все — від сортів, ґрунту до технології вирощування, і звичайно, продумати шляхи реалізації. Також слід дотримуватися технології, тому що садів­ництво має свою специфіку, яка полягає у вчасному виконанні технологічних операцій. Не менш важливе питання — куди продавати продукцію. Чи це буде свіжий ринок, чи переробка, внутрішній ринок чи західний. Якщо фермер планує продавати свою продукцію на зовнішній ринок, для цього потрібно у своїх садах висаджувати лише два-три сорти — їх буде досить. За кордоном хочуть купувати лише великі партії яблук (не менш як 1000 т одного сорту).

Основна моя порада фермерові-початківцю: перш ніж розпочинати справу — слід обов’язково проконсультуватися у фахівців із різних напрямів, розробити проект і лише після вивчення всіх нюансів закладати сад.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук

і.katerincyk@univest-media.com

журнал «Пропозиція», №6, 2019 р.