Директор «Всеукраїнського аграрного форуму» Марія Дідух: «Нарешті вдалося об’єднати сільгоспвиробників, які формують 80% аграрного ВВП».

У середині грудня офіційно було повідомлено про створення нової громадської організації — «Всеукраїнського аграрного форуму», метою якої є об’єднання  всіх сільськогосподарських організацій задля спільної продуктивної роботи й ефективної співпраці з владою та міжнародними асоціаціями. Сайт «Пропозиція» зустрівся з її директором, Марією Дідух, і розпитав про те, як нарешті вдалося об’єднати аграріїв і які питання новостворена організація буде вирішувати в першу чергу.

— Протягом тривалого часу в агробізнесі існувало кілька громадський організацій: АФПЗУ, Українська аграрна конфедерація, Аграрний союз потім Всеукраїнська аграрна рада, інші. Як вдалося їх об’єднати?

— У 2013 році, коли були перші ініціативи тодішньої влади по скасуванню спецрежиму ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників, провідні громадські об’єднання АПК вирішили зібрати Всеукраїнський аграрний форум . Він відбувся в Харкові. На ньому було близько тисячі учасників —представників усіх галузей агропромислового комплексу з 24 областей України: керівників та спеціалістів сільгосппідприємств та агрохолдингів, тваринницьких комплексів і птахофабрик; працівників переробних підприємств, громадських організацій і урядових структур; науковців і бізнесменів.

Об’єднанню зусиль довгий час заважало те, що жодна організація, що природньо, не хотіла визнавати зверхність когось іншого. Проте ми змогли знайти компроміс. Секрет в тому, що немає головного. Організації-засновники мають рівні права. Голова не постійний, а тимчасовий: він обирається на кожне засідання наново. А наступного засідання головою має бути обрана вже нова людина. А рішення приймається 100% голосів. Так, домовлятися досить важко, але інакше принципу рівності не дотриматись.

І недавно створений Всеукраїнський аграрний форум — це заслуга нашого уряду, міжнародної спільноти і загалом процесу євроінтеграції України. Заслуга уряду насамперед в тому, що він, впроваджуючи нові закони, які викликали невдоволення аграріїв, цим самим сприяв їхньому згрупуванню.

Минулого року у нас повністю скасували спецрежим відшкодування ПДВ. Показово, що на його заміну запроваджувалися дотації. У цьому величезна  заслуга громадських організацій. На початку всі вони працювали окремо, але згодом з’ясувалося, що це не так ефективно, як групова робота. І коли запрацювали спільно , почали відбуватися якісь зрушення.

— А які заслуги проекту «Німецько-український агрополітичний діалог», про який згадувалося під час презентації Всеукраїнського аграрного форуму?

— Заслуга «Німецько-українського агрополітичного  діалогу», який працює в Україні вже більше 10 років, в тому, що він запропонував громадським організаціям ознайомитися з досвідом Німеччини, де працює  одне з найбільших об’єднань аграріїв – Німецький Селянський Союз: як вони об’єднувались, які заходи впроваджували. Там теж для об’єднання фермерів у єдину організацію знадобилося немало часу. Після багатьох зустрічей в Україні та візиту до Німеччини стало зрозуміло, що німецький досвід у нашій країні не приживеться, адже укладність функціонування самого агробізнесу та діяльність громадських організацій в цій сфері зовсім різна. Але німецькі експерти продовжували підтримувати дискусію серед представників українських ГО щодо необхідності створення єдиної організації.

Також проект АПД надав фінансову підтримку в організації проведення візиту української делегації до Ганноверу і Брюсселю та офіційного відкриття ВАФ.

Водночас, внутрішні проблеми  змушували нас звертатися з листами до органів влади. І останні два роки переписка між громадськими організаціями та органами влади велася так, що один лист зазвичай підписували одночасно 5-6 асоціацій.

— Ви сказали, що почали відбуватися певні зрушення — які конкретно? І які причини цих зрушень?

— Наприклад, відвоювали державну підтримку з бюджету в обсязі 1% аграрного ВВП. Раніше такого не було. Левову частку цієї підтримки — більше 4 млрд грн. — було виділено на прямі  дотації сільськогосподарським товаровиробникам – «вазіакумуляцію ПДВ. А це вже перемога переговорного процесу.

Щодо причин. Перша – внутрішня – це виклики, які стояли перед аграріями всередині самої країни. Другою причиною – зовнішньою – стала ситуація на міжнародній арені. Від країни потребується єдиний представник. Яскравим прикладом є COPA-COGECA, яка об’єднує фермерські організації з усіх країн ЄС. Це потужний механізм здорового лобіювання інтересів. У нас же в Україні понад 100 аграрних громадських організацій, але усі вони занадто різні. Деякі з них подавали заявки в загальноєвропейські громадські організації, але їм було відмовлено через те, що вони не представляють інтереси всіх аграріїв. Адже об’єднана делегація від країни важить набагато більше у світі, аніж маленькі та розрізнені організації. Третя причина — міжнародний досвід.

— Скільки зараз членів входить до ВАФ? Який вони мають відсоток проникнення в середовищі сільгоспвиробників?

— У Всеукраїнському аграрному форумі наразі 5 членів. Але це громадські організації-співзасновники. Через короткий термін існування організації нікого нового не приймали. Але охочі є. Вони чекають лише на унормування технічної сторони цього питання.

— Від імені якого відсотку сільгосппідприємств, агрофірм ви виступаєте?

—В подібних обрахунках ми оперуємо часткою аграрного ВВП країни. Наші організації-співзасновники представляють тих, хто формує 80% нашого аграрного ВВП.

— Які ж першочергові цілі новоствореної організації?

— Наприкінці грудня було прийнято план роботи ВАФ, у якому всі цілі розписані по пунктах. По-перше, слід відвоювати скасування відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку.  По-друге, запровадити бюджетні дотації тим, хто їх потребує насправді. По-третє, зробити систему оподаткування повністю прозорою.

Болючим питанням є й земельна реформа. Ми за цивілізований, обдуманий механізм поступового впровадження ринку землі, тому що без цього неможливо забезпечити залучення інвестицій в підвищення родючості земель, меліорацію та зрошення. Однак, ми вважаємо, що перед запуском ринку землі необхідно створити такі умови, за яких аграрії і вся країна в цілому лише виграли від цього, а не програли.   А це значить, що необхідно вирішити проблему рейдерства і в цілому питання захисту приватної власності, в тому числі, і захисту права приватної власності на землю. Також необхідно забезпечити доступ аграріїв до дешевого банківського кредитування для купівлі землі, ; внесення до Держгеокадастру відомостей про вже передані у власність земельні ділянки, але  які ще не відображені в ДЗК (а їх близько 4 млн га); навести лад в роботі ДЗК та Реєстрі майнових прав; розробити та затвердити на законодавчому рівні правила вирішення спорів, коли ділянки, які  належать різним власникам, накладаються одна на одну і в цьому немає їхньої вини; передати с / г землі за межами населених пунктів в розпорядження органам місцевого самоврядування.

А для всього цього необхідний час, адже в одну мить цього не зробиш. Тому ми наполягаємо на тому, що ринок землі треба відкривати лише після якісного і планомірного виконання всіх вище зазначених завдань. В іншому разі, введення ринку землі, як і проведення приватизації, буде сприйнято усією громадськістю як черговий обман і може призвести до чергових соціальних і політичних потрясінь, котрі негативно позначаться на майбутньому країни.

Крім того, ми маємо не забувати про безпечність і якість продукції, а також – про виконання умов, що містяться в Угоді про Асоціацію з ЄС. В цій сфері є багато ініціатив, які ставлять на меті полегшити  доступ українських товаровиробників до міжнародних ринків.

Беззаперечною є логістична проблема. У плані також зазначено питання про мінеральні добрива, над яким ми працюємо вже довгий час. Залишається й проблема рейдерства. В 2017 році громадські організації не стояли осторонь і налагодили тісну співпрацю з народними депутатами, Урядом та Мін’юстом. В результаті чого були створені антирейдерські штаби, реєстр недобросовісних нотаріусів тощо.  А це – яскравий приклад потужного здорового лобізму.

На перспективу ми хотіли б бути представлені на міжнародній арені — представляти аграрний сектор від імені громадськості на різних виставках, заходах, ярмарках. Ми вже почали цим займатися в минулому році завдяки німецькому проекту. 14 листопада 2017 р. в Ганновері в рамках Міжнародної виставки AgriTechnica-2017 від імені ВАФ було презентовано потенціал сільського господарства України. Також в листопаді представники організацій-членів ВАФ відвідали європейське об’єднання фермерів і кооперативів COPA-COGECA у Брюсселі і представили нову організацію.

— Як ви бачите оптимально схему пільг для сільгоспвиробників? Це дотації чи все-таки повернення до системи спецрежиму ПДВ?

— Звісно, що повернення до спецрежиму ПДВ. Але ми  усі розуміємо, що це нереально і неможливо. Хоча спецрежим ПДВ був максимально прозорим механізмом. Тому ми наполягаємо, що основною програмою держпідтримки має бути система автоматичних виплат дотацій за виробництво певних видів продукції, так звана система квазі акумуляції ПДВ. Але за умови, що виплати мають здійснюватися у відповідності з новим порядком, який був розроблений та затверджений нашими членами, та який унеможливлює виникнення перекосів у бік однієї компанії, що спостерігалися у 2017 році. Погодьтесь, що система за якої розмір дотації визначається виключно вартістю реалізованої дотованої продукції, а її виплата відбувається автоматично – — це надзвичайно прозорий механізм підтримки виробників без будь-якої участі чиновника, а значить і передумов для корупції.

— Це стимулювало якось виходити з тіні?

— І спецрежим ПДВ, і дотації в рамках «квазіакумуляції», безумовно, стимулювали вихід з тіні, оскільки отримати дотацію могли лише ті сільськогосподарські підприємства, які легально виробили та реалізували продукцію. Тому недивно, що після скасування спецрежиму ПДВ ми побачили значний ріст тіньового сектору в рослинництві. Адже дотації, які прийшли на заміну спецрежиму ПДВ рослинникам не виплачувались, а відповідно для багатьох із них ціна нелегальності стала нижчою за ціну легальності. Тому відповідно із фактичною відміною квазі акумуляції ми  очікуємо подальшого зростання тіньового сектору, але вже у тваринництві.

При цьому на сьогодні питання боротьби з тіньовим сектором, як ніколи, актуальне. І одним із завдань ВАФ є вирішення цієї проблеми. На неї націлені й меморандум, і проект земельної реформи, і запропонована нами система дотування сектору.

ВАФ буде наполягати на вирівнюванні   податкового навантаження на гектар оброблюваної землі, а це і скорочення розриву між ставками податку на землю та єдиного податку  IV-ої групи, і введення так званого «поставленого доходу»  з одного га – мінімальної  суми, яку може отримати будь-який власник с.г. землі, наприклад, здавши її в оренду, і з якої повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб. Це питання раніше неодноразово обговорювалося нашими організаціями-засновниками з Мінагрополітики, Мінфіном, Урядом та народними депутатами.

— Як це допоможе?

 - Той, хто зараз працює, не сплачуючи жодних податків і розраховується за оренду землі готівкою, змушений буде зареєструватись, вийти на «білий світ»  і офіційно сплачувати усі обов’язкові платежі до бюджету. В противному ж разі орендодавець, який за свою земельну ділянку отримував готівку і офіційно не показував, що земля в обробітку, змушений буде сплатити податок на поставлений дохід із с.г. землі, що йому належить.  Хочу підкреслити, що всі, хто працюють зараз офіційно і платять податки, більше платити не стануть, оскільки таким чином встановлюється лише мінімальна сума податку, яку необхідно сплатити до бюджету, а легально працюючі підприємства  вже сьогодні платять значно більше. Тобто це знов-таки один з напрямків боротьби з «тінню».

— Який оптимальний розмір нарахованого доходу з одного гектара на Вашу думку?

— На сьогодні, будь-який власник паю може здати його в оренду мінімум за 5% від його нормативно грошової оцінки.  Насправді ж цей пай здають і за 7%, і за 8%, а інколи і за 10-11% НГО. Відповідно, ми взяли мінімальний дохід 5% і з нього пропонуємо платити податок на доходи фізичних осіб – 18%, що виходить трохи менше 1% НГО або близько 300 грн з гектару в рік.

— Які ще на вашу думку існують напрямки вирішення питання існування тіньового сектору?

— Їх є декілька. Наприклад, боротьба з так званим «сірим експортом», неповерненням валютної виручки в Україну, а також введення системи контролю за фізичним рухом товару. Ще однією ініціативою, яка розглядатиметься вже найближчим часом, є застосування зниженої ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію. На сьогодні у Верховній раді України зареєстровано вже три законопроекти на цю тематику, два з яких були розроблені одним із членів ВАФ і підтримуються більшістю наших членів. Ми обов’язкового будемо брати  активну участь у їх розгляді та напрацюванні пропозицій щодо ї вдосконалення.

— Як Ви бачите вирішення проблеми забезпечення добривами?

— Перш за все треба домогтися демонополізації українського ринку азотних добрив. Також необхідно забезпечити нашу хімічну промисловість власною сировинною базою, інакше вона приречена на повне знищення. Адже ми втратили експортні ринки, об’єм яких в декілька разів перевищував об’єм українського не через уявний демпінг з боку російських виробників, а через нездатність конкурувати  з Китаєм. Так, зараз через логістичні проблеми ми не можемо в достатній кількості імпортувати   продукцію країн Близького Сходу або Північної Африки. В результаті чого у нас практично не залишається вибору або купувати ту ж аміачну селітру у російських товаровиробників, або у підприємств групи компаній OstChem, які належать Дмиру Фірташу. Гранульований карбамід в Україні взагалі ніхто не виробляє, а прилірований є значно менш ефективним і його неможливо вносити, якщо господарство використовує новітню техніку.

Але колись таки логістичні проблеми будуть вирішені, і ми зможемо купувати азотні добрива по світовим цінам, які значно нижчі за українські (інколи на 50%). За повідомленнями представників Союзу хіміків України, наші хімічні підприємства торгувати за такими цінами не можуть, а це означає, що якщо кардинально нічого не змінити, то щойно ми вирішимо логістичні проблем, всі українські хімічні підприємства збанкрутують , оскільки вони не зможуть вартість своїх не вирішених проблем перекривати за рахунок коштів аграріїв.

Враховуючи вище сказане, ми вважаємо, що лише рішучі заходи на рівні Уряду, а саме негайний запуск будівницва заводів по виробництву синтез-газу і вугілля, а також розконсервування  газових свердловин, надання хімікам відповідної української сировини, а головне реформування монополії та залучення нових гравців і  інвестицій в модернізацію існуючих підприємств, зможуть зробити українську хімічну галузь конкурентоздатною, що дозволить їй відвоювати не лише український ринок, але і раніше втрачені ринки Пакистану та Індії, забезпечить можливість постачання азотних добрив нашим аграріям за прийнятними цінами та попередить ризик виникнення дефіциту на ринку добрив чи зрив поставок вже оплачених дорив (як це було минулого року).

.

— Наскільки реально повернути борги OstChem перед аграріями?

— Важко сказати. . На початку березня ми маємо провести інвентаризацію сум заборгованостей виробників міндобрив сільгоспвиробникам, а потім далі будем думати  як змусити OstChem розрахуватися з аграріями. Ситуація ускладнюється ще й тим, що ми поки не бачимо послідовних та компетентних дій в даному питанні з боку Уряду. Наприклад, 20 грудня Кабмін видав постанову №1022, якою вводиться заборона  на імпорт до України сульфату амонію та суміші нітрату амонію з карбонатом кальцію або іншими неорганічними речовинами, що не є добривами,  з Російської Федерації. При цьому в Україні сульфат амонію необхідної якості в принципі не виробляється, а його постачання з  Білорусі фактично заблоковано. В результаті вітчизняні товаровиробники, які займаються гранулюванням сульфату амонію для використання в якості добрив, будуть змушені призупинити свою роботу. Внаслідок чого  постраждають вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники, оскільки сульфат амонію є специфічним добривом, як по великому рахунку замінити нічим. Недоцільність даного рішення доводить ще й те, що Союз хіміків України, який є нашим традиційним опонентом у питанні добрив, разом з нами підписав звернення до Уряду з проханням відмінити дане рішення як необґрунтоване і так, що шкодить і сільському господарству, і хімічній галузі України.

— Які ваші прогнози стосовно ситуації з добривами?

—Ми побоюємося, що підприємства групи OstChem так і не почнуть ритмічно працювати, незважаючи на надзвичайно високі ціни на азотні добрива на українському ринку, відповідно, створений в наслідок таких дій штучний дефіцит призведе до подальшого зростанню імпорту, в тому числі і з РФ, адже за таких цін продавати російські  добрива в Україні буде вигідно, незважаючи на мито.

— Чому антимонопольний комітет безсилий у цій ситуації?

 - Нам складно коментувати дії АМКУ. Можу лише сказати, що ми зараз розглядаємо можливість подання власної заяви до АМКУ. Більше сказати не можу, оскільки ми наразі лише вивчаємо ситуацію. Інколи очевидні з точки зору здорового глузду речі дуже складно довести юридично. В даному випадку, схоже, що ми зіткнулися саме з такою ситуацією.

—  А які, на Вашу думку, напрямки використання коштів державної підтримки сектору є оптимальними? Чи згодні ваші члени  на дотування тільки сімейних фермерських господарств? Чи все ж виступають за надання дотацій агрохолдингам?

 — Організації-члени ВАФ наполягають тільки на тому, щоб підтримку з боку держави отримали ті, хто її дійсно потребує: ті, хто займається такими видами сільськогосподарського виробництва, які є необхідними для країни. Наприклад, для скорочення безробіття на селі чи забезпечення продовольчої безпеки країни. Також ми вважаємо, що розподіл дотацій повинен бути максимально прозорим і автоматичним, і саме головне – не залежати від суб’єктивної думки чи волі чиновника. Усім цим вимогам відповідав розроблений нами порядок розподілу коштів за програмою квазі акумуляції ПДВ. На жаль, Уряд не врахував наших пропозицій в минулому році, а в цьому – просто ліквідував саму цю програму, зробивши ставку на інші види держпідтримки. Детальний аналіз відповідних порядків ми представимо трохи згодом, оскільки це є предметом окремої серйозної розмови.

Наразі лише хочу відмітити, що у нас є великі сумніви щодо реалістичності планів Мінагрополітики по відношенню до переліку затверджених фінансових показників. Наприклад, в тому, що 945 млн. грн., виділених на  часткове відшкодування вартості придбання сільськогосподарської техніки дійсно будуть використані. Оскільки в минулому році за даною програмою було виділено  500 млн грн, а витрачено – 130 млн грн, бо більше просто не було заявок на відшкодування. За нашими оцінками в цьому році максимум, що вдасться витратити  - це 400 млн грн. Відповідно, якщо наші побоювання справдяться, то аграрії недоотримають близько 545 млн грн формально виділених їм коштів.

.

— Як ви бачите земельну реформу і, зокрема, правила торгівлі землею?

— Як я вже говорила, ми вважаємо, що для запуску ринку землі необхідно виконати значне домашнє завдання, а не розпочинати зразу і  навмання. Що стосується правил і обмежень, ми вважаємо, що право купувати сільгоспземлі повинні отримати громадяни України, а також сільгосптоваровиробники, які на 100%  належать громадянам України. Можливо, що коли ринок землі буде запущено і пройде з десяток років, можуть бути прийняті якісь додаткові поблажки. Але говорити і думати про це варто і потрібно лише спираючись на практичний досвід функціонування ринку сільськогосподарських земель. Адже це є настільки важливим питанням для майбутнього нашої країни, що ми не можемо собі дозволити помилитись і схибити.

— Ви допомагаєте владі сформувати законодавче поле ринку землі?

— Якщо говорити саме про ВАФ, то ми ще не встигли нічого напрацювати, оскільки лише створилися зовсім недавно. Але наші організації-члени, звісно, раніше направляли свої офіційні пропозиції, а також брали участь в розробці ряду законопроектів, що є частиною того самого домашнього завдання, яке необхідно зробити, перш ніж вводити ринок землі. Зокрема, наші члени брали участь в розробці положень податкового і антирейдерського розділу президентського законопроекту № 7363, який, на жаль, не був підтриманий Верховною Радою. Зараз ми проводимо консультації з народними депутатами стосовно внесення і прийняття відповідних розділів окремими законопроектами.

Богдан Малиновський, Маргарита Малиновська