Хвороби томатів закритого ґрунту

Біоценоз закритого ґрунту характеризується концентрацією комплексів усіх негативних проявів, що властиві й для агроценозів. У більшості тепличних комбінатів уведена друга культурозміна без технологічного розриву в часі, в результаті чого видовий склад збудників хвороб переходить із однієї культурозміни в іншу.

Впродовж останніх майже 20 років фітопатологічна ситуація на томатах викликає занепокоєння внаслідок посилення поширення (до 35–45%) і шкідливості хвороб: гнилей, бактеріозів, фузаріозного й вертицильозного в’янення. Нерідко ці хвороби мають епіфітотійний розвиток і наприкінці вегетації спричиняють загибель від 25 до 50% рослин.

Фітосанітарний стан погіршується також за зменшення обсягів пропарювання ґрунтів, браку ДСТУ щодо фітопатологічного стану насіннєвого матеріалу та освоєння технологій на нових субстратах. Тому підвищується значення фітосанітарного контролю, важливим етапом якого є обстеження, спрямовані на своєчасне виявлення хвороб, визначення їхнього видового складу та шкідливості.

За роки досліджень (2002–2019 рр.) протягом усього вегетаційного періоду (від появи сходів до завершення вегетації) томати значно уражувалися грибними й бактеріальними хворобами, меншою мірою — вірусними за вирощування їх на різних субстратах — ґрунтах і мінеральній ваті. Окрім того, в закритому ґрунті томати впродовж вегетації уражуються не одним видом патогену, а їхнім комплексом.

Багаторічні мікробіологічні дослідження субстратів і зразків уражених рослин із теплиць (упродовж 2002–2019 рр.) засвідчили однотипність видового складу патогенів. Кореневі гнилі викликали переважно гриби із родів Pythium і Rhizoctonia. За ураження Pythium на тканинах у вологих умовах утворювалася грибниця білого кольору, а за ризоктоніозу — на нижній частині стебла і в пазухах листків з’являлися коричневі вдавлені плями, які спочатку покриваються білуватим нашаруванням, а пізніше буріють. Сильно проявлялися кореневі гнилі за недотримання технології вирощування, зокрема за різких перепадів температури в теплицях. Якщо в період 2002–2013 рр. поширення кореневих гнилей за вирощування томатів на ґрунтах у середньому становило 57,8% (за максимуму — до 86,3%), на мінеральній ваті відповідно 43,2% і 61,7%, а розвиток був на рівні 25,5% — на ґрунтових субстратах і в середньому 16,3 % — на мінеральній ваті, то за останні шість років (2014–2019) ці показники дещо збільшилися на ґрунтосуміші — на 3,5–9,7% і мінеральній ваті — на 3,8–4,6% (рис. 1).

Гриби роду Fusarium спричинювали надзвичайно поширене й шкідливе захворювання — фузаріозне в’янення рослин томата. Найпоширенішими видами були F. oxysporum Schlecht і F. moniliforme, незначною мірою — F. nivale, а F. solanum — дуже рідко. Патогени проникають через кореневу систему до судин стебла, а потім поширюються до черешків листків, плодоніжок, плодів. Уражують рослини в усі фази розвитку.

В період 2002–2013 рр. поширення фузаріозного в’янення в ґрунтових теплицях становило 17,3%, за максимуму 22%, а розвиток хвороби був на рівні 8,5–15,3%. Поширення патогенів кореневих гнилей томатів за вирощування на мінеральній ваті було дещо нижчим і варіювало від 12,5 до 18,4%, розвиток — від 4,5 до 6,2%. За останні шість років у теплицях підвищилося поширення фузаріозного в’янення на 4,5% за вирощування томатів на ґрунтосуміші і на 6,5% — на мінеральній ваті.

Набуває господарського значення вертицильозне в’янення томатів (збудники — Verticillium albo-atrum Reinke et berth та V. dahliae Kleb) — ґрунтові широкоспеціалізовані патогени, які зберігаються на рослинних рештках у вигляді міцелію або мікросклероціїв і не втрачають тривалий період свою життєздатність. Характерна особливість ураження томатів цими збудниками така: на поперечному зрізі стебла помітне світло-буре забарвлення уражених судин, яке може поширюватися до метра вгору по стеблу. В цьому полягає відмінність цього захворювання від кореневих гнилей, що поширюються вгору на відстань 10–15 см.

Аналізуючи поширення й розвиток хвороби, варто зазначити, що поширеність упродовж досить тривалого періоду (2002–2019 рр.) була практично на одному рівні як на ґрунтових субстратах, так і на мінеральній ваті: 9,8–13,7% і 9–13,8% відповідно. Інтенсивніший розвиток відмічали на томатах, вирощених на ґрунтах: 4,7–8,9% проти 3,7–4,3% на мінеральній ваті.

Щороку сильно проявляється на томатах сіра гниль (Botritis cinerea) у ґрунтових теплицях і за вирощування на мінеральній ваті. Хвороба протягом усього вегетаційного періоду уражує всі надземні органи рослин, особливо за високої вологості повітря та під час пасинкування рослин. Захворювання розвивається переважно в період плодоношення, а за неналежного догляду та без застосування ефективних заходів захисту значно поширюється теплицею, що призводить до передчасної загибелі груп сусідніх рослин.

Поширення і розвиток сірої гнилі відзначали впродовж усіх років (2002 — 2019) досліджень. Причому збудник уражував рослини на високому рівні: до 37% — на ґрунтах і 36% — на мінеральній ваті. При цьому розвиток патогену коливався в межах 14,3–18,4% і 16,7– 21,1% відповідно.

Порівняльний аналіз показників поширення розвитку білої гнилі (Sclerotinia sclerotiorum) томатів на ґрунтах і мінеральній ваті свідчить про те, що хвороба має практично однакову інтенсивность розвитку — 3,8–7,5% і 4,5–7,3% відповідно. Але останніми роками (2014–2019) поширення й розвиток цього патогену знизилися вдвічі порівняно з попередніми роками.

Важливо зауважити, що за всі роки досліджень на всіх сортах і гібридах томатів, а також різних субстратах відмічали високий ступінь розвитку бурої плямистості, або кладоспоріозу (Cladosporium fulvum Cke). Поширеність бурої плямистості за вирощування томатів на ґрунтах становила 23,5–30,5% за розвитку 13,1–17,8%. За вирощування на мінеральній ваті поширення хвороби було на рівні 27,8–34,8%, а розвиток становив 16,3–19,2%. Останніми роками відзначено підвищення ураженості рослин на 8,5–9,5%, що свідчить про високе інфекційне навантаження і в наступні роки.

Фітофтороз (Ph. infestans de Bary) на томатах в теплицях проявлявся за всіх технологій вирощування, але ступінь розвитку відмічали незначний. У середньому поширеність хвороби за традиційної технології становила 4,5–7,3%, на мінеральній ваті — 2,3–5,2%, а розвиток не перевищував 4%.

Варто відмітити підвищення поширення й розвитку альтернаріозу (Alternarіa solanі, Alternarіa аlternata) в останні шість років, що становило 13,7–15,2% проти 9,8–14,3% в період 2002–2013 рр. Причому більше уражував альтернаріоз томати, які вирощували на ґрунтосуміші.

Впродовж 2002–2019 рр. у закритому ґрунті значно підвищилася інтенсивність прояву бактеріальних хвороб томатів, порівняно з 80–90-ми роками минулого століття, які нині призводять до значних втрат урожаю культури. Зокрема, набули великого економічного значення такі хвороби: чорна бактеріальна плямистість (Xanthomonas vesicatonia), бактеріальний рак (Corynebacterium michiganense); некроз серцевини стебла (Pseudomonas corrgugata), бактеріальна крапчастість (Pseudomonas syringae pv. tomato), які уражують рослини впродовж усього вегетаційного періоду, але найбільше — у фазу плодоутворення.

Основні симптоми захворювань — в’янення рослин унаслідок ураження судин. Поширеність бактеріальних хвороб за традиційної технології вирощування томатів у середньому становить 48– 62%, а розвиток хвороби — в межах 19–27,5%. За вирощування томатів на мінеральній ваті поширеність і розвиток бактеріальних хвороб дещо вищі й становлять відповідно 51,5–78,5% і 25,8–28,3%.

Шкідливими для томатів є вірусні хвороби. У середньому протягом досліджуваних років поширеність їх досягала 7,5–10,5%, а розвиток — 3,9–4,3% у ґрунтових теплицях, а за вирощування на мінеральній ваті ці показники були на рівні 8,8–13,4% і 4,4–5,8% відповідно.

Серед неінфекційних хвороб значно поширена верхівкова гниль томатів, яка спричинена дисбалансом між інтенсивністю росту плода й надходженням кальцію в його верхню частину. За вирощування томатів на ґрунтах ураженість плодів верхівковою гниллю в середньому становила 18,7%, максимум 27,5%, а розвиток хвороби був на рівні 4,3–7%. За малооб’ємної технології вирощування поширеність верхівкової гнилі сягала 16,6–31,3% за розвитку 3,2–4,1%.

Проведений фахівцями Інституту захисту рослин фітопатологічний моніторинг на посадках томатів у закритому ґрунті засвідчує, що для цих агроценозів, незалежно від використаного тепличного субстрату, притаманний стабільний комплекс грибних, бактеріальних, вірусних і непаразитарних захворювань, шкідливість залежить від технології вирощування. Отже, фітопатологічний комплекс томатів у закритому ґрунті є динамічним, що спонукає до постійного його вивчення й потребує проведення захисних заходів.

Г. Ткаленко, д-р с.-г. наук, ІЗР НААН України

Журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.