Зла­кові по­пе­лиці й трип­си — не­без­печні шкідни­ки зер­но­вих зла­ко­вих куль­тур

Ос­таннім ча­сом по­пе­лиці й трип­си ста­ли не­аби­я­кою про­бле­мою для зер­но­вих зла­ко­вих куль­тур. В ок­ремі ро­ки спо­­с­терігається над­зви­чай­но ви­со­ка їх­ня чи­сельність на цих рослинах, на­самперед, на озимій та ярій пше­ниці, яч­мені, вна­слідок чо­го істот­но зни­жується вро­жайність і погіршується якість зер­на.

М. Ру­бан, канд. біол. на­ук, до­цент,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів
і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни   

В умо­вах підвищеної чисельності попелиць і трипсів за­хист рос­лин про­ти них за до­по­мо­гою хімічно­го ме­то­ду цілком ви­прав­да­ний, бо дає змо­гу знач­но збільши­ти вихід про­дукції, зни­­зи­ти її собівартість, підви­щи­ти рі­вень ефек­тив­ності ви­роб­ництва.
На­впа­ки, в ро­ки ду­же об­ме­же­но­го розмно­жен­ня по­пе­лиць хімічний за­хист здебільшо­го не­доцільний, оскільки вар­тість збе­ре­же­но­го вро­жаю мен­ша від су­ми до­дат­ко­вих ви­т­рат на об­роб­ку інсек­ти­ци­да­ми. Крім то­го, в про­цесі суцільної об­роб­ки по­ля за до­по­мо­гою трак­тор­них об­при­с­ку­вачів не­ми­нучі втра­ти вро­жаю внаслідок ви­то­ло­чу­ван­ня. Ви­ко­ри­с­тан­ня авіації спри­чи­нює зро­с­тан­ня ви­т­рат на бо­роть­бу з по­пе­ли­ця­ми й трип­са­ми та по­тре­бує знач­но до­вшо­го підго­тов­чо­го періоду, що об­ме­жує опе­ра­тив­ний ха­рак­тер за­хис­них за­ходів.
Слід та­кож ура­хо­ву­ва­ти, що існує кілька де­сятків видів афідо­фагів - при­род­них во­рогів по­пе­лиць, пе­ре­важ­но хи­жих (со­неч­ка, зо­ло­то­оч­ки, му­хи-сир­фіди, жу­же­лиці) і па­ра­зи­тич­них (афідії­ди) ко­мах, здат­них в ок­ремі періоди істот­но об­ме­жу­ва­ти розмно­жен­ня шкід­ни­ків. Вод­но­час май­же всі інсек­ти­ци­ди, ви­ко­ри­с­то­ву­вані в за­хисті рос­лин про­ти по­пе­лиць, згуб­но діють і на їхніх при­род­них во­рогів.

В Ук­раїні ози­му пше­ни­цю по­шко­д­жує близь­ко 10 видів по­пе­лиць, а най­час­тіше - зви­чай­на та ве­ли­ка зла­кові, ячмінна, че­рем­хо­во-зла­ко­ва. За біоло­гіч­ни­ми особ­ли­во­с­тя­ми во­ни поділя­ють­ся на дві гру­пи: од­но­домні та дво­домні. Перші три ви­ди на­ле­жать до од­но­дом­них: їхні яй­ця пе­ре­зи­мо­ву­ють на ози­мих куль­ту­рах, уп­ро­довж ве­ге­тацій­но­­го періоду во­ни роз­ви­ва­ють­ся ли­ше на зла­ко­вих рос­ли­нах. Че­рем­хо­во-зла­ко­ва по­пе­ли­ця пе­ре­зи­мо­вує в стадії яй­ця на па­го­нах че­рем­хи, де роз­ви­вається кілька по­колінь шкідни­ка. Потім з'яв­ля­ють­ся кри­латі сам­ки, які за­се­ля­ють ози­му пше­ни­цю та інші зла­кові куль­ту­ри й да­ють по­ча­ток чо­ти­рь­ом-ше­с­ти по­ко­лінням пар­те­но­ге­не­тич­них са­мок.
Пе­релічені ви­ди зла­ко­вих по­пе­лиць по­се­ля­ють­ся на ли­ст­ках у піхвах, після ви­ко­ло­шу­ван­ня куль­ту­ри пе­ре­би­ра­ють­ся на ко­лос­ся і, ви­с­мок­ту­ю­чи со­ки з цих ор­ганів, спри­чи­ню­ють пу­с­то­зерність і змен­шен­ня аб­со­лют­ної ма­си зер­на. У ро­ки ма­со­во­го розмно­жен­ня по­пе­лиці зни­жу­ють уро­жай ози­мої пше­ниці на 10-15%.
   Інтен­сивність і шкідливість зла­ко­вих по­пе­лиць виз­на­ча­ють по­годні умо­ви в період їхньо­го пар­те­но­ге­не­тич­но­го роз­мно­жен­ня. Швид­ко­му збіль­шен­ню чи­сель­­ності ко­мах сприяє теп­ла со­няч­на по­го­да (се­ред­нь­о­де­кад­на тем­пе­ра­ту­ра по­вітря - 17...19,5°С) з помірною кіль­кіс­тю опадів. Зви­чай­на зла­ко­ва по­пе­ли­ця де­що теп­ло­любніша і по­су­хостійкі­ша, порівня­но з інши­ми ви­да­ми, що па­ра­зи­ту­ють на пше­ниці, й здат­на розмно­жу­ва­тись у більш су­ху теп­лу по­го­ду (до 21°С). Рос­ли­ни пше­ниці при­датні для жив­лен­ня і швид­ко­го роз­вит­ку по­пе­лиць до на­стан­ня фа­зи мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості, то­му ма­со­ве розмно­жен­ня ко­мах мож­ли­ве за ча­со­во­го збігу оп­ти­маль­них ме­те­о­ро­логічних умов і періоду ви­хо­ду в труб­ку - на­стан­ня мо­лоч­ної сти­г­лості. На­весні, у фазі ви­хо­ду в труб­ку - фор­му­ван­ня зернівок, розмно­жен­ня по­пе­лиць ча­с­то стри­мує про­хо­лод­на із знач­ни­ми опа­да­ми по­го­да, влітку, у фазі мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості, - над­мірно ви­со­ка тем­пе­ра­ту­ра і низь­ка во­ло­гість повітря.
   Ма­со­во­го розмно­жен­ня та знач­ної шкідли­вості зла­ко­вих по­пе­лиць слід очі­ку­ва­ти, як­що оп­ти­мальні ме­те­о­ро­логічні умо­ви на­ста­ли не пізніше фа­зи фор­му­ван­ня зернівки та три­ва­ють до мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості. І що раніше во­ни на­ста­ли в період роз­вит­ку куль­ту­ри (цві­тін­ня, ви­ко­ло­шу­ван­ня) та що до­вше зберіга­ють­ся, то більшої чи­сель­ності і шкід­ли­вості по­пе­лиць слід очіку­ва­ти. Ду­же ча­с­то ма­со­ву чи­сельність і ви­со­ку шкідливість ко­мах спо­с­теріга­ють у ро­ки, ко­ли в по­пе­ред­ню пе­ред ви­ко­ло­шу­ван­ням пше­ниці де­ка­ду ви­па­дає 50-80 мм опадів, а потім пе­ре­ва­жає теп­ла з рідки­ми до­ща­ми по­го­да. Ос­новні мож­ливі ва­ріан­ти (за­леж­но від по­год­них умов) роз­мно­жен­ня та шкідли­вості зла­ко­вих по­пе­лиць по­да­но в таб­лиці.
На зла­ко­вих куль­ту­рах в Ук­раїні роз­ви­вається близь­ко 50 видів трипсів. Се­ред них най­чи­сельніши­ми та найшкід­ли­віши­ми є пше­нич­ний, зла­ко­вий, хліб­ний і житній трип­си.
Пше­нич­ний трипс особ­ли­во по­ши­ре­ний у сте­по­вих і лісо­сте­по­вих рай­о­нах, по­шко­д­жує ози­му та яру пше­ни­цю, ози­ме жи­то. Зи­мує чер­во­ну­ва­та ли­чин­ка за­вдовжки до 2,2 мм у при­ко­ре­не­вих решт­ках стерні та верх­нь­о­му шарі грун­ту. На­весні на по­чат­ку ко­лосіння ози­мих ли­чин­ки пе­ре­тво­рю­ють­ся на німф, а по­тім на до­рос­лих трипсів. Яй­ця відкла­да­ють куп­ка­ми на внутрішній бік ко­ло­с­ко­вих лу­со­чок. Че­рез 5-7 днів з'яв­ля­ють­ся ли­чин­ки, які про­хо­дять два віки, жив­ля­чись на рос­ли­нах. Із дозріван­ням пше­ниці ли­­чин­­­ки трипсів опу­с­ка­ють­ся з рос­лин і хо­ва­ють­ся в місцях зимівлі. Роз­­ви­ва­ється цей шкідник в одній ге­не­рації.
Шко­дять спо­чат­ку до­рослі трип­си, ви­с­мок­ту­ю­чи со­к з листків і ко­ло­су. Во­ни вик­ли­ка­ють ча­ст­ко­ву або по­вну біло­ко­ло­си­цю, нерідко пе­ре­стає роз­ви­ва­тись і в­си­хає верхівко­ва ча­с­ти­на піхво­во­го ли­ст­ка, а ко­лос не вивільнює верхівку - ви­ги­нається вбік. Ли­чин­ки жив­лять­ся зер­ном, кон­цен­т­ру­ю­чись у бо­ро­зенці зер­ни­ни, внаслідок чо­го зер­на де­фор­му­ють­ся, не­до­роз­ви­ва­ють­ся, ста­ють плю­с­к­ли­ми. Май­же що­ро­ку ці шкідни­ки спри­чи­ню­ють зни­жен­ня ма­си 1000 зер­нин на 10-30%. За на­яв­ності на по­чат­ку фа­зи ко­лосіння 20-30 трипсів на один ко­лос втра­ти вро­жаю ся­га­ють по­над 14%, погіршу­ють­ся тех­но­логічні вла­с­ти­вості та схожість зер­на. Оскільки во­ни ма­ленькі за розміром та пе­ре­бу­ва­ють під лу­соч­ка­ми ко­лосків, у піхві листків або все­ре­дині сте­бел, ви­ни­ка­ють певні труд­нощі що­до вчас­но­го їхньо­го ви­яв­лен­ня та обліку. На по­чат­ку ко­лосіння ози­мої пше­ниці спо­с­терігається мак­си­маль­на чи­сельність шкідників (до­рос­лих ко­мах).
Об­роб­ка полів інсек­ти­ци­да­ми спо­со­бом об­при­с­ку­ван­ня - най­е­фек­тивніший і най­до­с­тупніший ме­тод бо­роть­би з по­пе­ли­ця­ми й трип­са­ми. Вра­хо­ву­ю­чи ту об­ста­ви­ну, що зла­кові по­пе­лиці й трип­си на ози­мих зла­ко­вих спо­чат­ку за­се­ля­ють ча­с­ти­ну по­ля, за­зви­чай край­о­ву сму­гу (за­вшир­ш­ки 15-20 м), в ос­но­ву інте­г­ро­ва­них за­ходів за­хи­с­ту цих куль­тур слід по­кла­с­ти спосіб ло­каль­них (край­о­вих) або че­рез­смуж­них (стрічко­вих) об­ро­бок. Ви­я­вив­ши на цьо­му полі во­гни­ща ма­со­во­го розмно­жен­ня по­пе­лиць, трип­сів, слід, за­леж­но від їхньо­го роз­та­шу­ван­ня, виз­на­чи­ти спосіб об­роб­ки. Як­що шкідни­ки спо­чат­ку зо­се­ре­ди­лись у край­овій смузі, тре­ба про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня країв по пе­ри­ме­т­ру або ли­ше з то­го бо­ку, де ви­яв­ле­но во­гни­ща ма­со­во­го розмно­жен­ня. Ко­ли ж по­пе­лиці за­се­ли­ли більш-менш рівномірно все по­ле й очіку­ють­ся три­ва­ле ма­со­ве їхнє розмно­жен­ня та ви­со­кий ступінь шкідли­вості (варіанти 1, 2), вар­то про­ве­с­ти че­рез­смуж­ну об­роб­ку. На пше­ниці че­рез­смуж­ні (стрічкові) об­роб­ки з ви­ко­ри­с­тан­ням над­зем­ної апа­ра­ту­ри мож­ливі ли­ше у ви­нят­ко­вих ви­пад­ках, ко­ли чи­сельність зла­ко­вих по­пе­лиць ду­же ве­ли­ка вже у фазі цвітіння - фор­му­ван­ня зернівок (80 і більше осо­бин на стеб­ло).
Крім знач­ної еко­номії ро­бо­чо­го ча­су, інших ма­теріалів, ло­кальні об­роб­ки, до то­го ж, менш шкідливі для на­вко­лиш­ньо­­­го се­ре­до­ви­ща, порівня­но з суцільни­ми, й спри­я­ють на­гро­ма­д­жен­ню та під­ви­щен­ню ефек­тив­ності ен­то­мо­фагів по­пе­лиць і трипсів. Як свідчать обліки, чи­сельність ен­то­мо­фагів на не­об­роб­леній смузі по­ля, що без­по­се­ред­ньо при­ля­гає до об­роб­ле­ної, збільшується на п'ятий-сьо­мий день після об­роб­ки у 1,6-2,8 ра­за. По­яс­нюється це тим, що знач­на ча­с­ти­на ен­то­мо­фагів після об­роб­ки не ги­не і в по­шу­ках по­пе­лиць, трипсів пе­ре­хо­дить на не­об­роб­лені рос­ли­ни, де шкід­ник уцілів. За­вдя­ки цьо­му ен­то­мо­фа­ги енергійніше зни­щу­ють тут по­пе­лиць, трипсів й істот­но об­ме­жу­ють їхнє роз­мно­жен­ня.
У бо­ротьбі про­ти по­пе­лиць і трипсів стро­ки ло­каль­них об­ро­бок ма­ють ве­ли­ке зна­чен­ня. Оп­ти­маль­ний термін про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів дає змо­гу: уник­ну­ти істот­но­го зни­щен­ня шкідни­ком уро­жаю та погіршен­ня йо­го якості, за­побігти ма­со­во­му роз­се­лен­ню шкідни­ків усім по­лем, за­без­пе­чи­ти потрібний для кож­но­го інсек­ти­ци­ду термін очіку­ван­ня, тоб­то період між об­роб­кою та зби­­ран­ням уро­жаю. Слід ура­хо­ву­ва­ти фа­зу роз­вит­ку куль­ту­ри, ха­рак­тер роз­се­лен­ня по­пе­лиць та трипсів по­лем, се­ред­ню чи­сельність ко­мах і ступінь за­се­лен­ня ни­ми рос­лин, а та­кож про­гноз по­го­ди на най­б­лижчі 10-14 днів.
   На озимій пше­ниці ло­кальні об­роб­ки про­во­дять у фа­зу ви­ко­ло­шу­ван­ня - цвітіння за се­ред­ньої чи­сель­ності зла­ко­вих по­пе­лиць у край­овій смузі не мен­ше однієї осо­би­ни на стеб­ло, як­що за­се­ле­но не мен­ше 5-10% рос­лин і на на­ступні два тижні очікується спри­ят­ли­ва для роз­мно­жен­ня ко­мах по­го­да (варіан­ти 1, 2). У фазі фор­му­ван­ня - на­ли­ван­ня зер­ні­вок - за се­ред­ньої чи­сель­ності не мен­ше двох-трьох осо­бин на стеб­ло пер­шо­го сту­пе­ня за­се­лен­ня рос­лин не мен­ше 15-20%, як­що в най­б­лижчі 10-12 днів ме­те­о­ро­логічні умо­ви спри­я­ти­муть розмно­жен­ню по­пе­лиць (варіан­ти 1, 2, 4). У фазі мо­лоч­ної стиг­лості - за се­ред­ньої чи­сель­ності не мен­ше 8-13 осо­бин на стеб­ло пер­шо­го сту­пе­ня за­се­лен­ня рос­лин не ниж­че 50%, як­що в най­б­лижчі 5-10 днів пе­ред­ба­чається спри­ят­ли­ва для розмно­жен­ня по­пе­лиць по­го­да.
Зволікан­ня з терміном об­ро­бок у за­зна­че­них ви­пад­ках мо­же при­зве­с­ти до відчут­но­го зро­с­тан­ня чи­сель­ності по­пе­лиць, роз­ши­рен­ня во­гнищ ма­со­во­го їх­ньо­го розмно­жен­ня і швид­ко­го за­се­лен­ня всьо­го по­ля, внаслідок чо­го збіль­шать­ся втра­ти вро­жаю та ус­клад­нить­ся про­ве­ден­ня успішної бо­роть­би з ци­ми шкідни­ка­ми. Ко­ли ж по­годні умо­ви в за­зна­чені фа­зи роз­вит­ку рос­лин за вка­за­них па­ра­метрів чи­сель­ності ко­мах ма­ло­спри­ят­ливі для розмно­жен­ня, об­роб­ку слід відкла­с­ти до на­стан­ня три­ва­ло­го пе­ріоду з близь­ки­ми до оп­ти­маль­них умо­ва­ми. А в разі де­пресії розмно­жен­ня по­пе­лиць (варіан­ти 3, 5) по­тре­ба в хіміч­них за­хо­дах відпа­дає зовсім.
Най­при­датнішим для інте­г­ро­ва­но­го за­хи­с­ту від по­пе­лиць вва­жаємо пре­па­рат Зо­лон, який за­без­пе­чує ви­со­ку ефек­тив­ність об­ро­бок і вод­но­час прак­тич­но не­ток­сич­ний для афідо­фагів та інших ко­рис­них ко­мах.
   Під час ви­бо­ру інсек­ти­ци­ду, за­леж­но від строків об­роб­ки, слід ма­ти на увазі, що у більш ранні періоди роз­вит­ку куль­тур (до на­стан­ня фа­зи мо­лоч­ної стиг­лості ози­мої пше­ниці) слід за­сто­со­ву­ва­ти спо­лу­ки з до­вшим періодом ток­сич­ної дії (Бі-58 но­вий, Ак­та­ра, Фу­фа­нон) для за­побіган­ня по­втор­но­му спа­ла­ху роз­мно­­жен­ня по­пе­лиць. Зго­дом, ко­ли після об­роб­ки до по­чат­ку зби­ран­ня за­ли­шить­ся не більше 15-20 днів, потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти Сумі-Аль­фа, Ка­ра­те Зе­он то­що.
У сте­по­вих і півден­них лісо­сте­по­вих рай­о­нах Ук­раїни за поєдна­них об­ро­бок ози­мої пше­ниці про­ти кло­па шкідли­вої че­ре­паш­ки, трипсів і зла­ко­вих по­пе­лиць доцільно за­сто­со­ву­ва­ти Ак­та­ру, Де­цис, Фу­фа­нон. У ро­ки ма­со­во­го розмно­жен­ня хлібних жуків мож­на поєдну­ва­ти хімічні об­роб­ки про­ти них і сис­них шкід­ників, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи Де­цис, Ф'юрі то­що. Нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чої ріди­ни - 100-300 л/га.