Зби­ран­ня та збе­ре­жен­ня ріпа­ку

Із-поміж усіх куль­тур ріпак за­ли­шається еко­номічно вигідним і за­без­пе­чує навіть за віднос­но не­ве­ли­ко­го вро­жаю ви­со­кий рівень чи­с­то­го при­бут­ку. 

Але для то­го, щоб до­сяг­ти ба­жа­но­го ре­зуль­та­ту, не­обхідно ви­т­ри­му­ва­ти всі еле­мен­ти йо­го ви­ро­щу­ван­ня. Особ­ли­вої ува­ги по­тре­бує зби­ран­ня та післяз­би­раль­на об­роб­ка вро­жаю у зв’яз­ку з інди­віду­аль­ни­ми біологічни­ми і фізи­ко-ме­ханічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми цієї куль­ту­ри та хімічним скла­дом насіння.

По-пер­ше, для ріпа­ку ха­рак­тер­не над­то нерівномірне дозріван­ня насіння як ок­ре­мих рос­лин, так і в ме­жах однієї рос­ли­ни. У разі пе­ре­сто­ю­ван­ня пе­ре­стиг­лі насіни­ни (за во­ло­гості 9% і ниж­че) лег­ко оси­па­ють­ся і трав­му­ють­ся. Є дані про те, що оси­пан­ня ріпа­ко­во­го на­сіння мо­же зни­жу­ва­ти вро­жай на 20–40% і більше за­леж­но від ре­жи­му ро­бо­ти ком­бай­на.

По-дру­ге, ріпак має дрібне насіння: ма­са 1000 насінин ста­но­вить 1,9–5,5 г, інко­ли зро­с­тає до 7 г, об’ємна ма­са — близь­ко 630–650 кг/м3. Та­ка спе­цифіка насіння по­зна­чається на зби­ранні, очи­щенні, сушінні і зберіганні вро­жаю. То­му потрібно ущільню­ва­ти місця про­хо­д­жен­ня й об­роб­ки насіння, гер­ме­ти­зу­ва­ти об­лад­нан­ня і ма­ши­ни, до­б­ре відре­гу­лю­ва­ти вен­ти­ля­то­ри й вен­ти­ляційні ка­на­ли.

По-третє, насіння ріпа­ку містить до 45–54% олії, яка та­кож має свою особ­ливість: во­на на­ле­жить до напівви­си­ха­ю­чої гру­пи і скла­дається пе­ре­важ­но з олеїно­вої кис­ло­ти. Ви­со­ка олійність впли­ває на стійкість насіння, зібра­но­го ком­бай­ном, і по­тре­бує йо­го не­гай­ної об­роб­ки. Крім то­го, ви­со­ко­олійне насіння схиль­не до інтен­сив­но­го ди­хан­ня, має низь­ку во­ло­го­пог­ли­наль­ну здатність, то­му по­тре­бує спеціаль­них умов збері­ган­ня.
З ог­ля­ду на за­зна­че­не ви­ще ре­ко­мен­ду­ють про­во­ди­ти зби­ран­ня, об­роб­ку та зберіган­ня насіння ріпа­ку за та­ки­ми спо­со­ба­ми і ре­жи­ма­ми.

Зби­ран­ня ріпаку

Кра­щим спо­со­бом слід вва­жа­ти роз­дільне (дво­фа­зо­ве) зби­ран­ня. До ско­шу­ван­ня рос­лин у вал­ки при­сту­па­ють, ко­ли во­ни на­бу­ва­ють жов­то-ли­мон­но­го ко­ль­о­ру, а насіння в нижніх струч­ках цен­т­раль­ної гілки більшості рос­лин має ха­рак­тер­ний для сор­ту колір. Во­логість насіння на по­чат­ку ско­шу­ван­ня має ста­но­ви­ти 25–30%. Запізнен­ня зі ско­шу­ван­ням при­зво­дить до знач­них втрат на­сіння че­рез розтріску­ван­ня стручків під час ви­ле­жу­ван­ня у вал­ках.

Для виз­на­чен­ня оп­ти­маль­них стро­ків зби­ран­ня потрібно ве­с­ти ре­гу­ляр­ний кон­троль за ста­ном посіву: як за во­ло­гістю насіння, так і за зовнішніми оз­на­ка­ми рос­ли­ни (табл. 1). 

Ско­шу­ва­ти ріпак кра­ще ши­ро­ко­за­хват­ни­ми жат­ка­ми, на­при­клад ЖВН-6, за ви­со­ти зрізування рос­лин 15–20 см та швид­кості ру­ху аг­ре­га­ту до 8 км/год. У разі ско­шу­ван­ня ви­со­ко­рос­ло­го та ви­ляг­ло­го ріпа­ку на жатці мон­ту­ють тор­педні дільни­ки, низь­ко­рос­ло­го — на план­ках мо­то­ви­ла прикріплю­ють про­гу­мо­ва­ний пас за­вшир­ш­ки 70–80 мм для пом’як­шен­ня ударів по рос­ли­нах і змен­шен­ня оси­пан­ня насіння. Щоб за­побігти втра­там насіння і руй­ну­ван­ню стручків, мо­то­ви­ло слід змісти­ти де­що на­зад і підня­ти в на­прям­ку ру­ху аг­ре­га­ту. По­м’як­шу­ють ре­жим йо­го ро­бо­ти: для цьо­го співвідно­шен­ня відцен­т­ро­вої швид­кості ру­ху пла­нок мо­то­ви­ла до швид­кос­ті ру­ху ком­бай­на має бу­ти рівномірним, у ме­жах 1,0:1,1. Ча­с­то­ту обертів мо­то­ви­ла ре­гу­лю­ють та­ким чи­ном, щоб ут­во­рю­ва­лись рівномірні, без скуп­чен­ня, вал­ки.

До підби­ран­ня валків при­сту­па­ють че­рез три-шість діб, ко­ли во­логість на­сіння до­ся­гає 10–12%. До­б­ре за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе на зби­ранні ріпа­ку вітчиз­няні ком­бай­ни «Лан» і «Сла­ву­тич», а та­кож за­кор­донні «Джон Дір», «Кейс», «Сам­по», «Кла­ас», «Доміна­тор», «Бі­зон». Ви­со­ку ефек­тивність зби­раль­но­го про­це­су де­мон­ст­ру­ють ком­бай­ни фірми Massey Ferguson, об­лад­нані спеціаль­ни­ми ріпа­ко­ви­ми жат­ка­ми-сто­ла­ми. Віт­чиз­няні ком­бай­ни ос­на­щу­ють спеціаль­ним при­ст­роєм ПКК-5 для зби­ран­ня дрібно­насіннєвих куль­тур. Пе­ред зби­ран­ням усі ос­новні місця ком­байнів, де мож­ли­ве про­си­пан­ня насіння, гер­ме­ти­зу­ють.

Під час зби­ран­ня швидкість ру­ху ком­байнів має не пе­ре­ви­щу­ва­ти 5–6 км/год, ча­с­то­та обертів ба­ра­ба­на — 600 об./хв (відповідний по­каз­ник обер­тан­ня вен­ти­ля­то­ра — 340–440), за­зо­ри на вході в ба­ра­бан — 35, на ви­ході — 10 мм, жа­люзі ре­ше­та ма­ють бу­ти відкриті на 2/3, а по­до­вжу­вачі ре­ше­та — май­же повністю.

Пря­ме ком­бай­ну­ван­ня посівів ріпа­ку за­сто­со­ву­ють тільки на пло­щах, чи­с­тих від бур’янів, за рівномірно­го до­сти­ган­ня рос­лин або ко­ли упу­ще­но стро­ки роз­дільно­го зби­ран­ня. Пря­ме зби­ран­ня слід по­чи­на­ти до на­стан­ня по­вної стиг­лості стручків на всій рос­лині, за во­ло­гості насіння 11–15%. Пе­ре­стиглі насіни­ни (во­логість 9% і ниж­че) ду­же оси­па­ють­ся від кон­так­ту з мо­то­ви­лом. То­му та­кий спосіб зби­ран­ня кра­ще за­сто­со­ву­ва­ти у вечірні або нічні го­ди­ни, ко­ли насіння мен­ше оси­пається. Чис­ло обертів мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на за пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня слід збільшу­ва­ти до 800 об./хв.

Ба­жа­но та­кож об­лад­ну­ва­ти ком­бай­ни подрібню­ва­чем со­ло­ми, оскільки во­на не має цінності як кор­мо­ва про­дукція. То­му її за­ли­ша­ють у полі і при­орю­ють як ор­ганічне до­б­ри­во. Але в пер­спек­тиві ріпа­ко­ву со­ло­му мож­на бу­де пе­ре­роб­ля­ти для от­ри­ман­ня це­лю­лоз­но-струж­ко­вих плит, кар­то­ну, па­пе­ру.
Для по­лег­шен­ня зби­ран­ня ріпа­ку ос­таннім ча­сом усе більше за­сто­со­ву­ють різні техніко-тех­но­логічні прий­о­ми, які вра­хо­ву­ють особ­ли­вості цієї куль­ту­ри. До най­е­фек­тивніших слід відне­с­ти де­си­кацію рос­лин, скле­ю­ван­ня та на­дан­ня посівам пев­ної пе­редзби­раль­ної фор­ми.

Де­си­кацію (хімічне сушіння) про­во­дять з ме­тою при­ско­рен­ня дозріван­ня рос­лин та їхньо­го пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня. Для про­ве­ден­ня цьо­го за­хо­ду за­зви­чай ре­ко­мен­ду­ють за­сто­со­ву­ва­ти пре­­па­рат Рег­лон-су­пер із нор­мою вне­сен­ня 3 л/га. Він на­ле­жить до гру­пи дик­ватів, тоб­то діє місце­во і підсу­шує рос­ли­ну ли­ше в зоні без­по­се­ред­нь­о­го кон­так­ту. Ефек­тивніши­ми є пре­па­ра­ти гру­пи гліфо­сатів, на­при­клад, Ра­ун­дап Макс, Ра­ун­дап Ек­с­т­ра, які, внаслідок своєї мобільності, ру­ха­ють­ся в си­с­темі рос­ли­ни і рівномірно підсу­шу­ють струч­ки всіх ярусів. Нор­ма ви­т­ра­ти пре­па­ра­ту — 1,5–2,0 л/га, об’єм ро­бо­чо­го роз­чи­ну — 200–300 л/га за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща. Фа­зу де­си­кації виз­на­ча­ють за ста­ном стручків і ко­ль­о­ром насіння в них: як­що близь­ко 2/3 насінин ко­рич­не­во­го за­барв­лен­ня — че­рез п’ять-сім діб роз­по­чи­на­ють об­роб­ку посіву, во­логість у цей час ста­но­вить 25–30%. За 10–14 діб об­роб­ле­ний ріпак рівномірно дозріває, і йо­го вже мож­на зби­­ра­ти без за­гро­зи втрат уро­жаю.

Скле­ю­ван­ня — ви­ко­ри­с­тан­ня полі­мер­­них пре­па­ратів, які після на­не­сен­ня на рос­ли­ну ут­во­рю­ють ела­с­тич­ну плівку, яка огор­тає її і за­побігає розтріску­ван­ню до­стиг­лих верхніх та ча­ст­ко­во се­редніх ярусів стручків до на­стан­ня стиг­лості насіння стручків ниж­нь­о­го яру­су. Для скле­ю­ван­ня за­сто­со­ву­ють різні імпортні пре­па­ра­ти, які до­б­ре на­но­сять­ся, ут­во­рю­ють стійку плівку. Ос­таннім ча­сом ство­ре­но вітчиз­ня­ний біок­лей Ли­по­сам, який не по­сту­пається за своїми вла­с­ти­во­с­тя­ми за­кор­дон­ним ана­ло­гам. Нор­ма вне­сен­ня Ли­по­са­му — 0,7–1,5 л/га, йо­го за­сто­со­ву­ють за два-чо­ти­ри тижні до зби­ран­ня, ко­ли верхній ярус стручків по­чи­нає буріти. Об­при­с­ку­ва­ти посіви мож­на як за до­по­мо­гою авіації, так і на­зем­ним транс­пор­том. До пе­ре­ваг Ли­по­са­му слід відне­с­ти од­но­ра­зо­ву об­роб­ку в один слід, м’яке огор­тан­ня рос­ли­ни по­лі­ме­ром, рівномірне до­сти­ган­ня і на­ко­пи­чу­ван­ня олії, до­б­ре ви­си­хан­ня струч­ків як верхніх, так і нижніх ярусів.

Пе­редзби­раль­не на­дан­ня посівам пев­ної фор­ми (за до­по­мо­гою штов­хан­ня рос­лин відповідним при­ст­роєм і ук­ла­дан­ня їх пев­ним чи­ном) оз­на­чає при­му­со­ве на­хи­лен­ня рос­лин у го­ри­зон­таль­не по­ло­жен­ня, за­вдя­ки чо­му посів на­бу­ває ви­гля­ду ки­ли­ма з пе­ре­пле­те­них між со­бою сте­бел та повітря­ної по­душ­ки зни­зу зав­тов­шки 15–25 см. Та­ке го­ри­зон­таль­не по­ло­жен­ня сте­бел за­без­пе­чує рівно­мір­не до­сти­ган­ня і ви­су­шу­ван­ня струч­ків різних ярусів, підви­щує стійкість посіву до вітрів, пе­реміни по­го­ди і са­мо­оси­пан­ня насіння. Штов­хан­ня ріпа­ко­вих сте­бел про­во­дять за до­по­мо­гою спе­ціаль­­но­го не­с­клад­но­го об­лад­нан­­ня — плат­фор­ми, яку навішу­ють на трак­тор, єди­на ви­мо­га — щоб ши­ри­на плат­фор­ми відповіда­ла ши­рині жат­ки. Цю опе­рацію слід ви­ко­на­ти до закін­чен­ня цвітіння куль­ту­ри, на по­чат­ку зміни ко­ль­о­ру рос­лин. Є дані про те, що ме­то­дом штов­хан­ня мож­на за день об­роб­ля­ти до 150–180 га посіву ріпа­ку за швид­кості аг­ре­га­ту 15–18 км/год. Сфор­мо­вані та­ким чи­ном посіви мож­на зби­ра­ти ком­бай­на­ми зі зви­чай­ни­ми жат­ка­ми (відпа­дає по­тре­ба ма­ти спеціальні ріпа­кові сто­ли). Зби­ран­ня слід ве­с­ти у на­прям­ку, про­ти­леж­но­му на­хи­лу рос­лин, зрізан­ня сте­бел відбу­вається, ко­ли ос­нов­на ча­с­ти­на стеб­ла і струч­ки вже пе­ре­бу­ва­ють у шне­ку жат­ки. Мо­то­ви­ло за та­ко­го зби­ран­ня від­клю­че­не, що сприяє уник­нен­ню йо­го ме­ханічно­го трав­му­ван­ня і мак­си­маль­но­му збе­ре­жен­ню насіння.

От­же, по­при склад­нощі, пов’язані із нерівномірним і нестійким дозріван­ням ріпа­ку, цілком ре­аль­но зби­ра­ти йо­го без втрат або ж зве­с­ти їх до мініму­му. Для цьо­го тех­но­логія має бу­ти гнуч­кою, слід ви­хо­ди­ти зі ста­ну посіву, ма­теріаль­но-технічно­го за­без­пе­чен­ня, рівня ви­ко­нав­чої май­стер­ності.

Прий­ман­ня та фор­му­ван­ня партій

Насіння, що над­хо­дить від ком­бай­нів, фор­му­ють в ок­ремі партії за по­каз­ни­ка­ми якості та кла­су.
Ріпак поділя­ють на три кла­си за­леж­но від ма­со­вої ча­ст­ки еру­ко­вої кис­ло­ти та глю­ко­зи­но­латів (табл. 2).
До по­каз­ників якості насіння ріпа­ку, які виз­на­ча­ють на стадіях за­готівлі і по­ста­чан­ня на про­мис­ло­ву пе­ре­роб­ку, від­но­сять: во­логість, смітну й оліїсту до­мішки, кис­лот­не чис­ло олії, ура­женість шкідни­ка­ми. Крім то­го, виз­на­ча­ють вміст пе­с­ти­цидів, ток­сич­них еле­ментів, міко­ток­синів, радіонуклідів з пев­ною періодичністю, відповідно до ви­мог із техніки санітар­ної без­пе­ки. 

На стадії за­готівлі вста­нов­ле­но такі об­ме­жу­вальні нор­ми: во­логість насіння — в ме­жах 6–15%, домішки: сміттєва — не більш ніж 5%, оліїста — 10%, кис­лот­не чис­ло олії — 3,5%, ура­женість шкід­ни­ка­ми не до­пу­с­кається, крім ура­же­ності кліщем. Во­логість і вміст сміттєвої домішки мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти вка­зані зна­чен­ня у разі уз­го­д­жен­ня між по­ста­чаль­ни­ком і за­мов­ни­ком за умо­ви до­ве­ден­ня та­ко­го насіння до гра­нич­них норм.
Насіння, яке по­ста­ча­ють на про­мис­ло­ву пе­ре­роб­ку, має за­до­воль­ня­ти та­ким ви­мо­гам: во­логість — у ме­жах 6–8%, вміст сміттєвої домішки — не більше 3%, оліїстої — 5%, кис­лот­не чис­ло олії — 5,0%, ура­женість шкідни­ка­ми не­до­пу­с­ти­ма, крім ура­жен­ня кліщем на рівні не ви­ще ніж ІІ ступінь.

Ви­нятково важ­ли­ве зна­чен­ня для ріпа­ку має фор­му­ван­ня партій уро­жаю за ка­те­горією во­ло­гості насіння: су­­хе — з во­логістю до 7%; се­ред­ньої су­хос­ті — 7–8; во­ло­ге — 8–10; си­ре (вог­ке) — по­­над 10%. За та­ких по­каз­ників насіння су­хе та се­ред­ньої су­хості підля­гає зберіган­ню, во­ло­ге — сушінню чи тим­ча­со­во­му зберіган­ню в умо­вах ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня, си­ре — обов’яз­ко­во­му сушін­ню у по­тоці зі зби­ран­ням.

Очи­щен­ня ріпаку

Насіння ріпа­ку, за­леж­но від спо­со­бу зби­ран­ня, мо­же ма­ти різний ступінь за­сміче­ності. Але за роздільно­го зби­ран­ня засміченість, як пра­ви­ло, ниж­ча, до то­го ж у зер­новій масі бу­дуть відсутні во­логі ор­ганічні домішки, які є найбільш не­ба­жа­ни­ми.

Засміченість насіння ріпа­ку скла­дається із сміттєвої та оліїстої домішок. До сміттєвої на­ле­жать дрібні ча­ст­ки, які про­хо­дять че­рез си­то з от­во­ра­ми діаме­т­ром 1 мм, а в за­лиш­ку — міне­ральні й ор­­ганічні ком­по­нен­ти, насіння інших куль­тур, крім ро­ди­ни хре­с­тоцвітих, а та­кож уш­ко­д­же­не насіння ріпа­ку (із зіпсо­ва­ним яд­ром чор­но­го ко­ль­о­ру). До оліїстої — би­те, роз­чав­ле­не, зіпсо­ва­не шкідни­ка­ми, про­рос­ле, уш­ко­д­же­не (зі зміне­ним ко­ль­о­ром яд­ра) насіння ріпа­ку, а та­кож насіння ро­ди­ни хре­с­тоцвітих (суріпи­ці, гірчи­ці, рижію то­що). Фор­му­ють партії насіння ріпа­ку відповідно до вмісту домішок та ста­ну йо­го засміче­ності. Чи­с­те насіння: рівень сміттєвої домішки — до 1%; оліїстої — 3; се­ред­ньої чи­с­то­ти, відповідно, — 1–3 і 3–5; за­сміче­не — по­над 3 і 5%.

Очи­щен­ню підля­гає насіння із вміс­том сміттєвої домішки по­над 3% та оліїстої — по­над 5%. Про­те мо­жуть бу­ти вста­нов­лені й інші нор­ми, як­що прий­ман­ня та за­готівля насіння ріпа­ку ви­ко­ну­ють за кон­трак­том, яким ус­та­нов­ле­но певні по­го­д­жені нор­ми.

Якісне очи­щен­ня має бу­ти дво­ра­зо­вим. Під час пер­шо­го очи­щен­ня від­окрем­лю­ють крупні та легкі домішки, під час дру­го­го — ре­ш­ту домішок, а та­кож над­то дрібне насіння (із діаме­т­ром на­сіни­ни мен­ше 1 мм).

Для очи­щен­ня ріпа­ку ви­ко­ри­с­то­ву­ють пло­с­ко­решітні зер­но­се­па­ра­то­ри, укомп­лек­то­вані відповідни­ми си­та­ми. Ти­по­розмір сит орієнтов­но вста­нов­лю­ють за таб­л. 3, але на по­чат­ку та в ході очи­щен­ня йо­го обов’яз­ко­во уточ­ню­ють, ви­хо­дя­чи із фак­тич­них ре­зуль­татів просіюван­ня.

У про­цесі очи­щен­ня особ­ли­ву ува­гу звер­та­ють на ро­бо­ту аспіраційних си­с­тем зер­но­се­па­ра­торів. Оскільки насіння ріпа­ку дрібне і лег­ке, то швидкість по­вітря­но­го по­то­ку в аспіраційних ка­на­лах зни­жу­ють до 4–5 м/с і кон­тро­лю­ють вміст ос­нов­но­го насіння у ви­то­ках із ка­налів. 

Щоб ви­т­ри­му­ва­ти за­пла­но­вані об­ся­ги очи­щен­ня, слід пра­виль­но роз­ра­хо­ву­ва­ти про­дук­тивність зер­но­се­па­ра­торів. Для цьо­го па­с­порт­ну про­дук­тивність ма­ши­ни ко­рек­ту­ють за по­каз­ни­ка­ми сміт­ності, во­ло­гості і сор­то­вої особ­ли­вості зер­на, що над­хо­дить на очи­щен­ня. На­при­клад, як­що смітність зер­на пе­ре­ви­щує 5%, а во­логість — 18%, то про­дук­тивність ма­ши­ни зни­жується на 20–30%. Під час очи­щен­ня ріпа­ку про­дук­тивність зер­но­се­па­ра­торів зни­жуєть­ся на 60–70%.

Сушіння ріпаку

Як­що во­логість насіння ріпа­ку пе­ре­ви­щує 8%, йо­го кра­ще спря­мо­ву­ва­ти на до­су­шу­ван­ня. Сушіння ви­ко­ну­ють за пев­ної тем­пе­ра­ту­ри за­леж­но від ста­ну, во­ло­гості і при­зна­чен­ня зер­на та кон­ст­рукції су­шар­ки. То­вар­ний ріпак (про­до­воль­че, кор­мо­ве і технічне насіння) за во­ло­гості до 13% ре­ко­мен­до­ва­но ви­су­шу­ва­ти в шахт­них пря­мо­точ­них су­шар­ках за тем­пе­ра­ту­ри теп­ло­носія 80…90°С та нагріван­ня насіннєвої ма­си до 50°С. За во­ло­гості по­над 13% тем­пе­ра­ту­ру теп­ло­носія зни­жу­ють на 10…20°С, а нагріван­ня зер­на — на 5…10°С. У су­шар­ках без пе­ремішу­ван­ня насіння тем­пе­ра­ту­ру теп­ло­носія ви­т­ри­му­ють на рівні 60°С. Насіннєвий ріпак ви­су­шу­ють, вра­хо­ву­ю­чи по­точ­ну во­логість зер­на і зни­жу­ю­чи тем­пе­ра­ту­ру мірою підви­щен­ня зби­раль­ної во­ло­гості (табл. 4). 

Порівня­но не­ве­ликі об’єми ріпа­ку мож­на ви­су­ши­ти в су­шар­ках ка­мер­но­го ти­пу чи по­до­ви­ми, об­лад­на­ни­ми підігрі­ва­ча­ми повітря, теп­ло­ге­не­ра­то­ра­ми. В цих су­шар­ках сушіння ви­ко­нується в не­ру­хо­мо­му шарі, то­му тем­пе­ра­ту­ра теп­ло­носія має ста­но­ви­ти 40…50, а нагріван­ня зер­на — не ви­ще 30…35°С за­леж­но від йо­го во­ло­гості, ви­со­та насіннєво­го ша­ру — до 30 см.

У гос­по­дар­ст­вах, які не ма­ють влас­них су­ша­рок, насіння до­су­шу­ють за со­няч­ної по­го­ди на відкри­тих май­дан­чи­ках (шар насіння зав­тов­шки 5–10 см) за ре­гу­ляр­но­го пе­ремішу­ван­ня. Од­нак цей спосіб над­то ри­зи­ко­ва­ний і три­ва­лий, то­му слід на­да­ва­ти пе­ре­ва­гу за­сто­су­ван­ню су­ша­рок. 

Під час сушіння ріпа­ку до­три­му­ють та­ких важ­ли­вих техніко-тех­но­логічних ви­мог:

— слід мак­си­маль­но за­гер­ме­ти­зу­ва­ти су­шар­ку в місцях ру­ху та мож­ли­во­го про­си­пан­ня насіння;

— во­логість насіння після сушіння не має бу­ти ниж­чою ніж 6%, оскільки за ниж­чо­го її рівня різко зро­с­тає насіннєве трав­му­ван­ня;

— мак­си­маль­не знят­тя во­ло­гості за один прохід насіння че­рез су­шар­ку ста­но­вить 5–6%;

— насіння після сушіння охо­ло­д­жу­ють до тем­пе­ра­ту­ри, яка не пе­ре­ви­щує зовнішню більш ніж на 5°С.

Для сушіння ба­жа­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти зер­но­су­шар­ки, в яких теп­ло­носієм є чи­с­те ат­мо­сфер­не повітря, підігріте до потрібної тем­пе­ра­ту­ри.

Вен­ти­лю­ван­ня ріпаку

Це ефек­тив­ний прий­ом підсу­шу­ван­ня насіння, при­ско­рен­ня післяз­би­раль­но­го дозріван­ня, охо­ло­д­жен­ня і при­зу­пи­нен­ня са­мозігріван­ня. Він особ­ли­во ефек­тив­ний для насіннєво­го зер­на, ос­кільки об­роб­ка про­хо­дить у м’яко­му по­мірно­му ре­жимі, з мак­си­маль­ним збе­ре­жен­ням насіннєвої якості. 

Для вен­ти­лю­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють скла­ди, об­лад­нані стаціонар­ни­ми вен­ти­ляційни­ми ус­та­нов­ка­ми. Най­більшо­го по­ши­рен­ня на­бу­ли такі ус­та­нов­ки: СВУ-63, СВУ-63М, УС­ВУ-62, СВУ-1, СВУ-2, СВУ-3, які ос­на­щу­ють різни­ми вен­ти­ля­то­ра­ми про­дук­тивністю до 11–15 тис. м3/год.

Пла­ну­ю­чи про­ве­с­ти вен­ти­лю­ван­ня, потрібно, на­сам­пе­ред, пра­виль­но дібра­ти вен­ти­ля­то­ри до су­шиль­них ус­та­но­вок і оп­ти­маль­но їх ви­ко­ри­с­та­ти, аби за­без­пе­чи­ти ефек­тив­не про­ду­ван­ня ріпа­ко­во­го на­си­пу. То­му слід бра­ти до ува­ги  їхню фак­тич­ну про­дук­тивність, потрібну нор­му об’єму пи­то­мо­го по­да­ван­ня повіт­ря на од­ну тон­ну насіння (за­ле­жить від во­ло­гості насіння: збільшується із її під­ви­щен­ням і на­впа­ки) та мінімаль­но мож­ли­во­го ви­т­ра­чан­ня еле­к­т­ро­е­нергії. Орієнтовні нор­ми: до 60 м3/год — за во­ло­гості до 10%, 120 — до 12%, 240 м3/год — по­над 12%. У та­ко­му разі мож­на по­слу­го­ву­ва­тись од­ним вен­ти­ля­то­ром для підсу­шу­ван­ня 50–100 т насіння про­тя­гом 20–25 год.

 Фак­тич­на про­дук­тивність вен­ти­ля­то­ра за­ле­жа­ти­ме від ви­со­ти на­си­пу (вка­за­на для най­по­ши­реніших вен­ти­ля­торів — табл. 5). Мак­си­маль­на про­дук­тив­ність, вка­за­на у таб­лиці, відповідає ви­соті на­си­пу 1,5 м, мінімаль­­на — 3,0 м, проміжна — се­ред­нь­о­му зна­чен­ню ви­со­ти.

Під час вен­ти­лю­ван­ня насіння ріпа­ку за­без­пе­чу­ють такі техніко-тех­но­логічні умо­ви:

— ви­со­та на­си­пу має бу­ти в ме­жах 1,5–3,0 м (з ог­ля­ду на підви­ще­ний ае­ро­ди­намічний опір зер­но­вої ма­си);
— слід ущільни­ти всі місця з’єднан­ня кон­ст­рук­тив­них еле­ментів вен­ти­ляцій­них ус­та­но­вок;
— місця по­да­ван­ня повітря у ріпа­ко­вий на­сип за­кри­ва­ють ре­ше­та­ми із діа­ме­т­ром от­ворів не більше 1 мм або міш­ко­ви­ною.

Окрім зер­но­с­кладів, об­лад­на­них вен­ти­ляційни­ми ус­та­нов­ка­ми, для ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня насіння ріпа­ку мож­на та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти бун­ке­ри із си­с­те­ма­ми ае­рації. Особ­ли­во ефек­тивні бун­керні схо­ви­ща із по­ша­ро­вою си­с­те­мою ае­рації, які да­ють змо­гу про­во­ди­ти по­чер­го­ву об­роб­ку шарів зер­на за­леж­но від їхньо­го ста­ну і ви­со­ти на­си­пу.

Про­вен­ти­лю­ва­ти та охо­ло­ди­ти на­сін­ня ріпа­ку мож­на та­кож за до­по­мо­гою шахт­них су­ша­рок. Для цьо­го за хо­лод­ної по­го­ди насіння про­пу­с­ка­ють че­рез охо­ло­д­жу­вальні шах­ти су­шар­ки з увімкне­ни­ми вен­ти­ля­то­ра­ми. Здебільшо­го до­стат­ньо однієї та­кої про­пу­ск­ної опе­рації для то­го, щоб охо­ло­ди­ти насіння і підви­щи­ти йо­го стійкість під час зберіган­ня.

Зберіган­ня ріпаку

Насіння, при­зна­че­не для зберіган­ня, має бу­ти су­хим, чи­с­тим і ба­жа­но охо­ло­д­же­ним. За ко­рот­ко­час­но­го зберіган­ня (стро­ком до 1 міс.) во­логість має ста­но­ви­ти не ви­ще 8%, вміст сміттєвої до­мішки — до 3, оліїстої — 5%. За три­ва­ло­го зберіган­ня (терміном від 1 міс. до ро­ку і більше) во­логість має бу­ти до 7%, вміст домішок — 1 і 3%, відповідно. Вод­но­час важ­ли­во, щоб насіння за­ли­ша­лось не­уш­ко­д­же­ним, без оз­нак ме­ха­нічно­го чи теп­ло­во­го трав­му­ван­ня. Насіння ріпа­ку з по­над 8% вологості не мож­на зберіга­ти на то­ках по­над од­ну до­бу. 

Над­зви­чай­но важ­ли­ве зна­чен­ня має чітко на­ла­го­д­же­ний до­гляд за насінням, що зберігається. Слід ре­гу­ляр­но кон­тро­лю­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру та во­логість насін­ня, а та­кож віднос­ну во­логість повітря у зер­но­с­кладі. Особ­ли­вої ува­ги по­тре­бує кон­троль ста­ну верхніх шарів на­си­пу насіння. Прак­ти­ка по­ка­зує, що внаслідок підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри та ди­хан­ня насіння, на­сам­пе­ред, у верхніх ша­рах кон­ден­сується во­ло­га, з’яв­ля­ють­ся осе­ред­ки са­мозігріван­ня. То­му в разі зво­ло­жен­ня верх­нь­о­го ша­ру, на­сип не­обхідно не­гай­но пе­реміша­ти або ж підда­ти йо­го ак­тив­но­му провітрю­ван­ню з до­по­мо­гою вен­ти­ля­торів.

От­же, на­уко­вий та прак­тич­ний дос­від по­ка­зує, що збе­рег­ти вро­жай насіння ріпа­ку та за­без­пе­чи­ти йо­го якість мож­на навіть в умо­вах фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва. Для цьо­го потрібно за­вчас­но под­ба­ти про техніко-тех­но­логічне ос­на­щен­ня гос­по­дар­ст­ва, а та­кож до­три­му­ва­ти чітко­го ви­ко­нан­ня ок­ре­мих тех­но­логіч­них про­цесів із ура­ху­ван­ням ста­ну на­сіння та цільо­во­го при­зна­чен­ня вро­жаю.

Але все ж, вра­хо­ву­ю­чи спе­цифічність та тех­но­логічну складність кон­диційної об­роб­ки цієї куль­ту­ри, ра­ди­мо довіри­ти ор­ганізацію збе­ре­жен­ня ріпа­ко­во­го вро­жаю ме­режі хлібо­прий­маль­них під­приємств і еле­ва­торів, які ос­на­щені відповідни­ми ком­плек­та­ми об­лад­нан­ня і сер­тифіко­ва­ни­ми схо­ви­ща­ми, во­ло­діють су­час­ною си­с­те­мою кон­тро­лю якості. Прак­ти­ка по­ка­зує, що для ріпа­ку слід виділя­ти і за­вчас­но го­ту­ва­ти ок­ремі тех­но­логічні лінії (су­шар­ки, зер­но­се­па­ра­то­ри, кон­веєри, бун­ке­ри) і зер­но­скла­ди — це дає змо­гу про­ве­с­ти ефек­тив­ну спе­ціаль­ну об­роб­ку, збе­рег­ти вро­жай, йо­го чи­с­то­ту та якість.

М. Кир­па, д-р с.-г. на­ук, завла­бо­ра­торії післяз­би­раль­ної об­роб­ки і збері­ган­­ня зер­на та стан­дар­ти­зації, Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН, Дніпро­пе­т­ровськ

Інформація для цитування
Зби­ран­ня та збе­ре­жен­ня ріпа­ку/ М. Кир­па// Спецвипуск ж. Пропозиція. Озимий ріпак від А до Я/ — 201. — С.- 16-48