За­хи­с­т ріпа­ку ози­мо­го від шкідників

Ріпа­ко­вий пиль­щик 

Фіто­фаг мо­же роз­ви­ва­ти­ся в двох ге­не­раціях на ози­мих і ярих фор­мах куль­ту­ри. Зи­мує ко­ма­ха у стадії ли­чин­ки в ко­коні у ґрунті. Ос­нов­на ма­са кон­цен­т­рується в по­верх­не­вих ша­рах ґрун­ту на гли­бині до 10 см. За­ляль­ко­ву­ють­ся на­весні. Шкідник ма­со­во з'яв­ляється з на­стан­ням про­хо­лод­ної по­го­ди, особ­ли­во при ви­сокій во­ло­гості повітря. До­дат­ко­вий період жив­лен­ня відбу­вається на ди­ко­рос­лих рос­ли­нах із ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них. Са­миці пиль­щи­ка дру­гої ге­не­рації відкла­да­ють яй­ця в кінці серп­ня — на по­чат­ку ве­рес­ня на ли­с­тя ріпа­ку. Найбільш шкідливі на ріпа­ку ози­мо­му ли­чин­ки (не­справжнь­о­гу­се­ниці) са­ме цієї ге­не­рації. Во­ни ске­ле­ту­ють ли­ст­ки, за­ли­ша­ю­чи не­до­тор­ка­ни­ми ли­ше дрібні жил­ки. Ха­рак­тер­ним є той факт, що ак­тивність жив­лен­ня підви­щується за су­хої та теп­лої по­го­ди, хо­ча не­справжнь­о­гу­се­ниці стар­ших віків шкідни­ка ви­т­ри­валі та­кож і до нічних за­мо­розків. Навіть за тем­пе­ра­ту­ри повітря -1⁰С вночі та +7⁰С вдень во­ни здатні про­дов­жу­ва­ти жив­лен­ня. 

Ви­хо­дя­чи з особ­ли­во­с­тей біології ко­ма­хи для за­хи­с­ту посівів ріпа­ку ози­мо­го доцільною є гли­бо­ка зяб­ле­ва оран­ка силь­но за­се­ле­них пиль­щи­ком полів, за якої зни­щу­ють­ся зи­му­ючі ко­ко­ни. Пе­ред­посівна об­роб­ка насіння та­кож до­по­ма­гає змен­ши­ти втра­ти вро­жаю від цьо­го шкідни­ка. За умов ви­со­кої щільності шкідни­ка по­над 3 ли­чин­ки на 1 м2, доцільною бу­де об­роб­ка посівів інсек­ти­ци­дом. 

Ка­пу­с­тя­на міль 

Гусінь є шкідни­ком рос­лин із ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них і за спри­ят­ли­вих умов ство­рює за­гро­зу схо­дам ріпа­ку ози­мо­го. Про­те чи­сельність, а відповідно і шкідливість ко­ма­хи, впро­довж років не­од­на­ко­ва. Існує при­пу­щен­ня, що ма­со­ва по­ява молі пов'язані з міграцією ме­те­ликів з інших стацій під впли­вом фрон­таль­них про­цесів в ат­мо­сфері. Місцеві по­пу­ляції фіто­фа­га мо­жуть бу­ти більш чи­сельні ли­ше в другій по­ло­вині літа і за ви­со­ких тем­пе­ра­тур.

Низь­ка чи­сельність ка­пу­с­тя­ної молі пер­шої ге­не­рації пов'яза­на з тим, що зи­му­ючі ме­те­ли­ки та ля­леч­ки чут­ливі до пе­ре­охо­ло­д­жен­ня, за тем­пе­ра­ту­ри повітря -8 — -9 ⁰С во­ни ги­нуть. Впро­довж ро­ку міль роз­ви­вається в 4 ге­не­раціях і за­зви­чай, во­ни на­кла­да­ють­ся од­на на од­ну, то­му на посівах ка­пу­с­тя­них куль­тур мож­на зустріти май­же всі стадії роз­вит­ку ка­пу­с­тя­ної молі. Для ріпа­ку ози­мо­го най­не­без­печніша ос­тан­ня ге­не­рація. Гу­се­ни­цям молі ха­рак­тер­не так зва­не по­шко­д­жен­ня у ви­гляді віко­нець. Ли­чин­ка ви­с­коб­лює порівня­но не ве­ли­ку ча­с­ти­ну ли­ст­ко­вої по­верхні, за­зви­чай ни­жню. Так, з однієї сто­ро­ни ли­ст­ка ку­ти­ку­ла за­ли­шається не уш­ко­д­же­ною, ут­во­рю­ю­чи "вікон­це" — отвір, який за роз­ро­с­тан­ня ли­с­то­вої пла­с­тин­ки ло­па­ю­чись роз­ри­вається. По­шко­д­жу­ють гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної молі різних віків, ха­рак­тер­но, що чим старші гу­се­ниці тим більший розмір віко­нець, які во­ни ви­г­ри­за­ють.

В об­ме­женні чи­сель­ності ка­пу­с­тя­ної молі ва­го­му роль відігра­ють по­годні умо­ви, па­ра­зи­ти (що роз­ви­ва­ють­ся за ра­ху­нок гу­се­ниць і ля­ле­чок молі) та хво­ро­би. Про­гноз чи­сель­ності фіто­фа­га, ЕПШ ста­но­вить 7 гу­се­ниць/рос­ли­ну, доз­во­лить оп­тимізу­ва­ти рішен­ня про за­сто­су­ван­ня хімічних прий­омів ре­гу­ляції чи­сель­ності. Ос­но­ва про­гно­зу це відсте­жен­ня ди­наміки чи­сель­ності ме­те­ликів (літ за­зви­чай відбу­вається вночі), а та­кож вра­ху­ван­ня кліма­тич­них фак­торів (за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри цикл роз­вит­ку шкідни­ка мо­же три­ва­ти від 13 до 36 діб).

Ка­пу­с­тя­на сов­ка

На посівах ріпа­ка ози­мо­го не­без­пе­ку ста­нов­лять гу­се­ниці дру­гої ге­не­рації. Зо­к­ре­ма, гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної сов­ки пер­шо­го віку ске­ле­ту­ють ли­с­тя з ни­зу, за­ли­ша­ю­чи епідерміс, дру­го­го та тре­ть­о­го ви­г­ри­за­ють в листі от­во­ри, а ос­танніх з'їда­ють ли­с­тя май­же повністю, ли­ша­ю­чи ли­ше крупні жил­ки. Частіше за все зустрічається в рай­о­нах із підви­ще­ною во­логістю, особ­ли­во в за­пла­вах річок. Підви­щен­ню йо­го чи­сель­ності спри­я­ють ме­те­о­ро­логічні умо­ви: теп­ла та помірно во­ло­га по­го­да, на­явність квіту­чих не­кта­ро­носів під час льо­ту ме­те­ликів. Ви­со­ка во­логість повітря вик­ли­кає за­ги­бель гу­се­ниць, а відсутність квіту­чих не­кта­ро­носів різко зни­жує пло­дючість са­миць. 

За­хо­ди бо­роть­би із цим шкідни­ком поєдну­ють в собі ком­плекс аг­ро­технічних, хімічних і біологічних прий­омів. Аг­ро­технічні — на­сам­пе­ред це зяб­ле­ва оран­ка та куль­ти­вація міжрядь про­сап­них куль­тур, за умов їх на­яв­ності в сівозміні (ги­не ве­ли­ка кількість ля­ле­чок). Хімічні — зни­щен­ня бур'янів гербіци­да­ми, що поз­бав­ляє кор­мо­вої ба­зи ме­те­ликів, об­при­с­ку­ван­ня посівів інсек­ти­ци­да­ми доз­во­ле­ни­ми для ви­ко­ри­с­тан­ня, при пе­ре­ви­щенні шкідни­ком ЕПШ — 2 гу­се­ниці на рос­ли­ну. Біологічні за­хо­ди за­хи­с­ту — вклю­ча­ють ви­пуск три­хо­г­ра­ми на по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів і по­втор­но че­рез 7-8 діб по 20-30 тис. осо­бин на 1 га, за на­яв­ності по­над 80 яєць на 1 м², нор­му збільшу­ють відповідно до 40-50 тис. на 1 га.

До дру­гої гру­пи на­ле­жать ви­ди у яких вес­ня­ний роз­ви­ток і мак­си­маль­на шкідливість співпа­да­ють із по­чат­ком фор­му­ван­ня та фор­му­ван­ням бу­тонів і суцвіть: ріпа­ко­вий квіткоїд (Meligethes aeneus F.) і олен­ка во­ло­ха­та (Epicometis hirta). Жу­ки по­шко­д­жу­ють бу­то­ни та суцвіття, що не­га­тив­но впли­ває на про­дук­тивність рос­лин. 

Ріпа­ко­вий квіткоїд

Ос­нов­ним чин­ни­ком, який виз­на­чає стро­ки ви­хо­ду жуків із місць зимівлі є се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря — 10-11⁰С. Ко­ма­хи ріпа­ко­во­го квіткоїда спо­чат­ку за­се­ля­ють рос­ли­ни, що ра­но зацвіта­ють, щоб за­вер­ши­ти період до­дат­ко­во­го жив­лен­ня, не­обхідний для по­вноцінно­го дозріван­ня ста­те­вих за­лоз. По­ява фіто­фа­га на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­му співпа­дає з по­чат­ком ут­во­рен­ня ре­про­дук­тив­них ор­ганів. На­сам­пе­ред во­ни про­гри­за­ють бу­то­ни, а в період цвітіння жив­лять­ся ти­чин­ка­ми та ма­точ­ка­ми не не­хту­ю­чи при цьо­му і пе­лю­ст­ка­ми квіток. Яй­ця відкла­да­ють в бу­то­ни і за­зви­чай ли­чин­ки, що відро­ди­ли­ся за­гро­зи не ста­нов­лять. Інтен­сив­не за­се­лен­ня, по­над 3 ли­чин­ки на 1 бу­тон, мо­же при­зве­с­ти до втрат вро­жаю насіння. Ма­со­ве за­се­лен­ня рос­лин шкідни­ком співпа­дає із по­чат­ком фа­зи цвітіння ріпа­ку. 

Шкідливість за­ле­жить від сту­пе­ню по­шко­д­жен­ня та фа­зи роз­вит­ку ріпа­ку. На­при­клад, по­шко­д­жен­ня в фазі ве­ли­ко­го бу­то­на, що за­тяг­нув­ся, відчу­вається більше ніж за по­шко­д­жен­ня під час цвітіння. По­шко­д­жені рос­ли­ни нерівномірно за­вер­шу­ють цвітіння, що ус­клад­нює зби­ран­ня куль­ту­ри.

Оз­на­ки по­шко­д­жен­ня ріпа­ко­вим квіткоїдом лег­ко сплу­та­ти з симп­то­ма­ми фізіологічно­го в'янен­ня бу­тонів, ко­ли рос­ли­ни під впли­вом стре­со­вих умов (ви­сокі тем­пе­ра­ту­ри, не­до­стат­ня кількість во­ло­ги, не­до­статнє за­без­пе­чен­ня по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми) ски­да­ють бу­то­ни. Бу­то­ни, що за­ли­ши­ли­ся, не ма­ють оз­нак ви­г­ри­зан­ня. При­чи­ну, що вик­ли­ка­ла цей про­цес мож­на виз­на­чи­ти за до­вжи­ною сте­бе­лець: як­що до­вжи­на сте­бе­лець мен­ша 1 см і во­ни тонкі, це в'янен­ня, а як­що сте­бель­ця, що за­ли­ши­ли­ся до­б­ре роз­ви­нуті та ма­ють до­вжи­ну більше 1 см, це по­шко­д­жен­ня квіткоїдом, оскільки бу­тон ви­пав тільки після ви­г­ри­зан­ня.

Моніто­ринг чи­сель­ності шкідни­ка про­во­дять із ви­ко­ри­с­тан­ням па­с­ток жов­то­го ко­ль­о­ру, що містять фіксу­ю­чу ріди­ну (ети­ленгліколь). Пла­ну­ю­чи за­хисні за­хо­ди для бо­роть­би з ріпа­ко­вим квіткоїдом не­обхідно вра­хо­ву­ва­ти чи­сельність жуків, час їх по­яви, фа­зу роз­вит­ку і гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин.

Ма­со­ва по­ява жуків на квіту­чих рос­ли­нах пов'яза­на із їх щільністю на посівах ріпа­ку. Так, при за­се­ле­ності на при­лег­лих до по­ля стаціях — 1-2 жу­ки на квітку куль­ба­би, при 30-50% за­се­ле­ності рос­лин, щільність на ріпа­ку на­ра­хо­вує 4-6 жуків на рос­ли­ну. 

Олен­ка во­ло­ха­та

Жу­ки виліта­ють на­весні і хар­чу­ють­ся суцвіття­ми ран­нь­оквіту­чих рос­лин. На­далі пе­ре­ва­гу на­да­ють пло­до­вим де­ре­вам на яких виїда­ють бу­то­ни та квітки. За відсут­ності та­ких рос­лин ма­со­во за­се­ля­ють посіви ріпа­ку, на яко­му в ро­ки ма­со­во­го розмно­жен­ня, впро­довж не­три­ва­ло­го періоду,  по­шко­д­жу­ють ге­не­ра­тивні ор­га­ни (виїда­ють ти­чин­ки та ма­точ­ки у квіток). Особ­ли­во сильні по­шко­д­жен­ня ко­ма­ха за­вдає в по­су­ш­ливі ро­ки. 

Прий­нят­тя рішен­ня про за­сто­су­ван­ня за­ходів що­до об­ме­жен­ня олен­ки во­ло­ха­тої не­обхідно прий­ма­ти за на­яв­ності 1 ко­ма­хи на рос­ли­ну при за­се­ле­ності 30% рос­лин. Хо­ча олен­ка во­ло­ха­та за­се­ляє ріпак ози­мий без­по­се­ред­ньо на по­чат­ку цвітіння, об­роб­ка посівів про­ти ріпа­ко­во­го квіткоїда по­вин­на об­ме­жи­ти шкідливість і цьо­го фіто­фа­га. За­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів під час цвітіння ус­клад­ня­ють­ся по-пер­ше, з за то­го, що ра­зом з олен­кою зни­щу­ють­ся ще й ко­ма­хи-за­пи­лю­вачі, а по-дру­ге відсутністю в пе­реліку пре­па­ратів, які ре­ко­мен­ду­ють­ся для бо­роть­би на посівах ріпа­ку.

Са­миці стеб­ло­во­го ка­пу­с­тя­но­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка

Ли­чин­ки, що відро­ди­ли­ся, за­зви­чай пе­ре­су­ва­ють­ся в па­го­ни че­рез які по­трап­ля­ють в се­ре­ди­ну стеб­ла. В се­ре­дині стеб­ла во­ни жив­лять­ся м'якот­тю рос­ли­ни. Зовнішнє ура­жен­ня рос­лин ли­чин­ка­ми стеб­ло­во­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка май­же не помітне. Оскільки ко­ма­ха відкла­дає яй­ця на мо­лоді ли­ст­ки, ли­чин­ки що роз­ви­ва­ють­ся із рос­том рос­ли­ни підійма­ють­ся по стеб­лу, а вхідний отвір за­ли­шається на ви­соті 30 см від землі. Шкідливість цьо­го фіто­фа­га не відчут­на, про­те не слід не­до­оціню­ва­ти опо­се­ред­ко­ва­но­го впли­ву цієї ко­ма­хи. Зо­к­ре­ма, за­гу­щені посіви ріпа­ку, що за­се­лені шкідни­ком схильні до ви­ля­ган­ня. По­шко­д­жен­ня стеб­ло­вим ка­пу­с­тя­ним при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ком при­зво­дять до ура­жен­ня рос­лин не­кро­зом ко­ре­не­вої ший­ки, в наслідок чо­го рос­ли­ни дозріва­ють пе­ред­час­но. В наслідок цьо­го втра­ти вро­жаю скла­да­ють близь­ко 25%.

За­хо­ди за­хи­с­ту: об­при­с­ку­ван­ня посівів інсек­ти­ци­да­ми в фа­зу 2-4 листків за на­яв­ності 1 іма­го на 40 рос­лин.

Ріпа­ко­вий насіннєвий при­хо­ва­но­хо­бот­ник

По­шко­д­жує ге­не­ра­тивні ор­га­ни. За ха­рак­те­ром по­шко­д­жень відно­сить­ся до шкідників насіння. Зи­му­ють жу­ки під різни­ми су­хи­ми рос­лин­ни­ми решт­ка­ми, лісо­вою підстил­кою, в місцях де во­ни зна­хо­дять­ся в кінці літа та во­се­ни. 

Перші жу­ки ріпа­ко­во­го насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка з'яв­ля­ють­ся на рос­ли­нах ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них на­весні, за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри 7-9⁰С, хо­ча для ре­ак­ти­вації ко­мах спри­ят­ли­ва се­ред­нь­о­до­бо­ва тем­пе­ра­ту­ра повітря, що ста­но­вить 6 ⁰С. Підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри в квітні сприяє по­яві пер­ших осо­бин шкідни­ка на ка­пу­с­тя­них бур'янах по­бли­зу посівів ріпа­ку ози­мо­го. Пе­рехід се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря че­рез +10-15⁰С ха­рак­те­ри­зується по­явою пер­ших ко­мах фіто­фа­га на рос­ли­нах куль­ту­ри. За се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри 14-16⁰С жу­ки ма­со­во за­се­ля­ють посіви, як пра­ви­ло цей період при­па­дає на кінець квітня — по­ча­ток трав­ня в фа­зу цвітіння. За­се­лен­ня рос­лин і щільність шкідни­ка по­сту­по­во збільшується і до кінця черв­ня до­ся­гає мак­си­му­му.

Ха­рак­тер по­шко­д­жен­ня рос­лин жу­ка­ми (не­ве­ликі ви­раз­ки на стеб­лах, бу­то­нах, квітконіжках) не спри­чи­няє відчут­ної шко­ди рос­ли­нам. Са­миці відкла­да­ють яй­ця в мо­лоді струч­ки, про­гри­за­ю­чи отвір в стінці струч­ка, цей період роз­по­чи­нається в кінці трав­ня і закінчується в се­ре­дині черв­ня. Ха­рак­тер­ним є те, що чим більше ут­во­рюється стручків на рос­лині тим інтен­сивніше во­ни за­се­ля­ють­ся.

В за­леж­ності від тем­пе­ра­ту­ри повітря на 5-7 до­бу відро­д­жу­ють­ся ли­чин­ки в струч­ку, де жив­лять­ся мо­ло­дим насінням, по­даль­ший їх роз­ви­ток про­хо­дить в цьо­му ж ге­не­ра­тив­но­му ор­гані. За період жив­лен­ня од­на ли­чин­ка зни­щує в се­ред­нь­о­му 2-3 насіни­ни. 

От­во­ром зроб­ле­ним са­ми­цею ріпа­ко­во­го насіннєво­го при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ка ко­ри­с­тується ка­пу­с­тя­ний струч­ко­вий ко­ма­рик, або га­ли­ця відкла­да­ю­чи че­рез ньо­го до 25 яєць у стру­чок. Здо­рові міцні рос­ли­ни ріпа­ку здатні ком­пен­су­ва­ти втра­ту до 5 % стручків. Орієнтов­но роз­по­чи­на­ти за­хисні за­хо­ди не­обхідно за чи­сель­ності шкідни­ка один ко­ма­рик на дві рос­ли­ни, а за інтен­сив­но­го за­се­лен­ня ріпа­ко­вим насіннєвим при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ком — один ко­ма­рик на три-чо­ти­ри рос­ли­ни. Та­кий кон­троль ус­клад­няється ма­лим розміром ко­ма­ри­ка (1,5 мм), із за чо­го йо­го важ­ко ви­я­ви­ти. 

За­ходи захисту: об­при­с­ку­ван­ня посівів у фа­зу бу­тонізації. Цим са­мим вирішується два за­вдан­ня: по-пер­ше об­ме­жується кон­такт ко­мах за­пи­лю­вачів, які з'яв­ля­ють­ся на посівах в період цвітіння ріпа­ку ози­мо­го з об­роб­ле­ни­ми рос­ли­на­ми, а по-дру­ге — посіви за­хи­ща­ють­ся від ще од­но­го не­без­печ­но­го шкідни­ка ге­не­ра­тив­них ор­ганів ріпа­ко­во­го квіткоїда.

Ко­ма­хи фіто­фа­ги

Во­ни по­слаб­лю­ють рос­тові про­це­си, змен­шу­ють над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин у різні ор­га­ни рос­лин ріпа­ку, як наслідок зни­жується вро­жай та йо­го якість. Се­ред пред­став­ників цієї гру­пи не­обхідно виділи­ти ка­пу­с­тя­ну по­пе­ли­цю (Brevicoryne brassicae L.) та ком­плекс хре­с­тоцвітих клопів: ріпа­ко­вий (Eurydema oleracea L.), ка­пу­с­тя­ний (Eu. ventralis Kol.) та гірчич­ний (Eu. festiva L.).

Ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця 

По­шко­д­жує ріпак ози­мий впро­довж всьо­го періоду ве­ге­тації: з по­чат­ку літа до осені та на­весні. Во­се­ни по­шко­д­жує, як­що по­пе­редні місяці ви­я­ви­лись спри­ят­ли­ви­ми для роз­вит­ку, а осінь со­няч­на та теп­ла. Ступінь по­шко­д­жен­ня по­пе­ли­цею ду­же за­ле­жить від по­год­них умов (їх роз­вит­ку сприяє по­су­ш­ли­ва по­го­да). Посіви ріпа­ку по­пе­лиці за­се­ля­ють во­гни­ща­ми, як пра­ви­ло по кра­ях по­ля, най­ви­щу за­гро­зу май­бут­нь­о­му вро­жаю спри­чи­ня­ють по­шко­д­жен­ня рос­лин у фа­зу цвітіння. Про­те, не­обхідність за­хис­них за­ходів без­по­се­ред­ньо про­ти по­пе­лиці важ­ко спрог­но­зу­ва­ти, оскільки розмно­жен­ня фіто­фа­га за­ле­жить від по­год­них умов. Як­що в 25 % рос­лин 10 % до­вжи­ни па­гонів за­се­ле­них по­пе­ли­цею, то об­роб­ка інсек­ти­ци­да­ми про­ти шкідни­ка еко­номічно ви­прав­да­на.

Ком­плекс хре­с­тоцвітих клопів жи­вить­ся за ра­ху­нок рос­лин із ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них. Шкідливість від клопів до­сить своєрідна. Ко­ма­хи роб­ля­чи уко­ли на ли­ст­ках ріпа­ку та ви­с­мок­ту­ють вміст клітин, зне­барв­лю­ю­чи ос­танніх, на місці уко­лу з'яв­ля­ють­ся білі пля­ми, що зли­ва­ють­ся та ут­во­рю­ють на ли­ст­ках пля­ми більшо­го розміру, від яких ли­с­ток скру­чу­ють­ся та ви­си­хає. По­шко­д­жені струч­ки фор­му­ють щуп­ле насіння. Для роз­вит­ку клопів тем­пе­ра­ту­ра на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща є до­сить важ­ли­вим по­каз­ни­ком. Так, за ви­со­ких тем­пе­ра­тур роз­ви­ток стадій кло­па при­ско­рюється, при низь­ких — сповільнюється.

Для об­ме­жен­ня шкідли­вості хре­с­тоцвітих клопів існу­ють на­ступні профілак­тичні та за­хисні за­хо­ди: до­три­ман­ня сівозміни та про­сто­ро­вої ізо­ляції посівів ка­пу­с­тя­них куль­тур, або вза­галі ви­клю­чен­ня їх із без­по­се­ред­нь­о­го чер­гу­ван­ня; зни­щен­ня по­бли­зу полів та на пу­с­ти­рях бур'янів (до цвітіння) із ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них; на­весні про­ти клопів, які пе­ре­зи­му­ва­ли за на­яв­ності во­гнищ суріпки, гу­ляв­ни­ка та інших ка­пу­с­тя­них бур'янів про­ве­ден­ня об­роб­ки інсек­ти­ци­да­ми.

Бо­рош­ня­ний кліщ

Насіння ріпа­ку за­ра­же­не бо­рош­ня­ним кліщем сиріє, гіркне, а після пе­ре­роб­ки ця гірко­та за­ли­шається в олії. При три­ва­ло­му зберіганні, насіння ура­же­не кліщем втра­чає схожість, пліснявіє, зле­жується в груд­ки та в решті решт стає не­при­дат­ним. 

Система за­хи­с­ту на ріпа­ку ози­мо­му

Про­тру­ю­ван­ня насіння — найбільш важ­ли­вий фіто­санітар­ний-прий­ом. Про­те ефек­тивність йо­го за­ле­жить не тільки від пре­па­ратів, які за­сто­со­ву­ють­ся, а й від якості посівно­го ма­теріалу. Для посіву ви­ко­ри­с­то­вується вирівня­не, до­б­ре ви­пов­не­не насіння, що має схожість і енергію про­ро­с­тан­ня на­бли­же­ну до 100 %, сор­то­ву чи­с­то­ту не ниж­че 99 %. Над­зви­чай­но важ­ли­во до­три­му­ва­тись норм ви­ко­ри­с­тан­ня, оскільки пе­ре­ви­щен­ня мо­же зни­зи­ти посівні якості насіння за од­но­час­но­го збільшен­ня вар­тості про­тру­ю­ван­ня, а змен­шен­ня не дасть мож­ли­вості от­ри­ма­ти ба­жа­ний ефект. По­мил­ки в про­тру­ю­ванні при­зво­дять до зни­жен­ня вро­жаю на 20-25 %, навіть за ви­ко­ри­с­тан­ня якісно­го посівно­го ма­теріалу.

Про­ти ос­нов­них шкідників на посівах ріпа­ку ози­мо­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся піре­т­роїдні, фо­с­фо­рор­ганічні та не­оніко­ти­ноїдні інсек­ти­ци­ди. Вибір інсек­ти­ци­ду по­ви­нен вра­хо­ву­ва­ти особ­ли­вості біології шкідни­ка: шкідли­ву стадію, особ­ли­вості ро­то­во­го апа­ра­ту іма­го або ли­чин­ки, враз­ли­ву стадію, особ­ли­во ко­ли осо­би­ни ве­дуть при­хо­ва­ний спосіб жит­тя, три­валість ви­хо­ду з місць зимівлі, за­се­лен­ня посівів, роз­ви­ток і кількість ге­не­рацій. 

Для бо­роть­би з ли­с­то­г­ри­зу­чи­ми фіто­фа­га­ми (сов­ки, блішки, пиль­щи­ки, міль та ін.) більш ефек­тивні інсек­ти­ци­ди, що ма­ють кон­такт­но-киш­ко­ву дію, а про­ти ко­мах із ко­лю­чо-си­сним ро­то­вим апа­ра­том (кло­пи, по­пе­лиці) — си­с­тем­ної дії. Про­ти при­хо­ва­но­жи­ву­чих ко­мах (стеб­ло­вий при­хо­ва­но­хо­бот­ник) про­во­дять об­при­с­ку­ван­ня про­ти іма­го в період відкла­дан­ня яєць або відро­д­жен­ня ли­чи­нок.

Пре­па­ра­ти за три­валістю за­хис­ної дії оби­ра­ють за­леж­но від три­ва­лості роз­вит­ку ге­не­рації, строків об­роб­ки та дозріван­ня сор­ту. На ріпа­ку ози­мо­му про­ти шкідників не­обхідно про­во­ди­ти два — три об­при­с­ку­ван­ня. Після за­сто­су­ван­ня осінніх за­хис­них за­ходів про­ти молі та пиль­щи­ка об­роб­ка посівів про­во­дить­ся на­весні — на­прикінці фа­зи стеб­лу­ван­ня-бу­тонізації про­ти ли­с­то­г­ри­зу­чих шкідників, по­пе­лиць, клопів, при­хо­ва­но­хо­бот­ників. Дру­ге вес­ня­не об­при­с­ку­ван­ня про­во­дять у кінці фа­зи бу­тонізації з ме­тою за­побіган­ня по­шко­д­жен­ню куль­ту­ри шкідни­ка­ми ге­не­ра­тив­них ор­ганів. 

Р. Яковлєв, канд. с.-г. на­ук, стар­ший на­уко­вий співробітник

Інсти­ту­ту за­хи­с­ту рос­лин НА­АН