Спецможливості
Агрохімія

Особливості захисту ярих зернових на ранній фазі вегетації

15.03.2018
1642
Особливості захисту ярих зернових на ранній фазі вегетації фото, ілюстрація

Сьогодні одним із найефективніших методів боротьби в системі захисту польових культур від шкідників і хвороб на шкідливий об’єкт є хімічна обробка. Хімічний захист посівів має забезпечити збільшення врожайності й поліпшення насіннєвих і товарних якостей зерна, економічну доцільність, ресурсо- й енергозбереження, екологічну й соціальну безпеку. Хімічні засоби Захисту рослин застосовують у найвідповідальніші етапи їхнього органогенезу, коли формуються основні елементи продуктивності, але з обов’язковим урахуванням економічного порогу шкідливості (ЕПШ). Серед інших способів хімічного захисту найдоцільнішим та найважливішим з агрономічного й економічного поглядів є передпосівна обробка насіння протруйниками. Цей захід активної дії спрямований на забезпечення високих посівних якостей насіння шляхом знешкодження збудників хвороб та створення захисту рослини від ураження ґрунтовою інфекцією. Свого часу було запропоновано проводити передпосівну обробку насіння препаратами разом із його інкрустацією полівініловим спиртом (ПВС). За використання Останнього на насінні виникала плівка, що повністю не розчинялася, а набухала й утворювала капсулу, в якій містилися препарати. Природно, виникло питання: як упливає інкрустація насіння на ефективність препаратів системної дії на внутрішню інфекцію летючої сажки?

Проведені нами дослідження з озимою та ярою пшеницями, озимим житом і ярим ячменем свідчать про те, що деякі синтетичні препарати, попри їхню досить високу технічну ефективність проти збудників хвороб, токсично діяли також і на рослини. Фітотоксичність Проявлялась у зниженні польової схожості протруєного насіння, яка посилювалася в роки з жорсткою посухою, що призводило до формування меншої кількості рослин і стебел на одиниці площі та подальшого зниження врожайності порівняно з контрольним варіантом (без протруювання).

Під час сівби ярих зернових колосових культур в оптимально ранній строк зволоженість посівного шару ґрунту звичайно буває достатньою.

Тому за дотримання вимог агротехніки кількість опадів практично не впливає на одержання дружних сходів цих культур. За протруювання насіння ячменю ярого сорту Бадьорий, штучно зараженого кам’яною сажкою, найбільшу прибавку врожайності, порівняно з контролем 2 (заражене насіння), було одержано у варіантах із застосуванням протруйників із діючою речовиною беноміл, 500 г/кг (3 кг/т) і тритіконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л (2 л/т) і відповідно 0,7 і 0,6 т/га (табл. 8).

Порівняно з контролем 1 (елітне насіння) збільшення врожаю на 0,2 т/га і 0,2 т/га відмічено в цих самих варіантах. Протруйники на основі діючих речовин карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л (3 кг/т) і тритіконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л (2,5 л/т) значно знижували (на 36,2 і 16,2%) енергію проростання і схожість насіння. На сорті Звершення їхня фітотоксична дія зумовила також зменшення врожайності — на 0,6 та 0,5 т/га відповідно. Щодо беномілу, то зниження врожайності зерна за цього варіанта пояснюється не проявом фітотоксичності, а низькою технічною ефективністю (75,1%) препарату проти летючої сажки, ураженість якою дорівнювала 7,7%. Відчутне збільшення врожайності (на 1,1 т/га) отримали за обробки протруйником із діючими речовинами тритіконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л (2 л/т) насіння, ураженого летючою сажкою на 30,9% (контроль 2).  У результаті протруєння його технічна ефективність (99,7%) була Такою самою, як за застосування діючих речовин: карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л (3 л/т) та тритіконазол,  20 г/л + прохлораз, 60 г/л, із нормою витрати 2,5 л/т. За протруювання елітного насіння ячменю ярого сорту Фенікс із застосуванням тритіконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л (2 л/т) урожайність зерна в середньому за три роки зменшилась, порівняно з контролем, на 0,5 т/га, а за використання діючих речовин карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л (3 л/т) — була на рівні контролю, а окремими роками навіть перевищувала його (табл. 9).

Застосування протруйника на основі тебуконазолу, 120 г/л (0,25 л/т) для протруювання пшениці ярої м’якої сорту Харківська 26, розміщеної після стерньового попередника, дало змогу отримати врожайність на рівні контролю за сівби наприкінці допустимого строку в умовах посухи. В середньому за три роки досліджень прибавка врожайності зерна в цьому варіанті досягла 0,2 т/га (табл. 10).

Таким чином, використання для протруювання насіння еліти препаратів  на основі діючих речовин карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л, тебуконазол, 120 г/л, беноміл, 500 г/кг, тритіконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л, в умовах недостатнього зволоження найбільш доцільне, оскільки не призводить до істотного зниження врожайності зерна. Це зумовлено їхньою меншою фітотоксичною дією на паростки зернових колосових культур порівняно з іншими вивченими препаратами. У роки з достатньою вологозабезпеченістю всі названі препарати гарантують істотне збільшення врожайності, особливо за протруювання насіннєвого матеріалу, ураженого збудниками хвороб.

Натомість застосування препаративних форм цих протруйників на сході країни в зв’язку з частими посухами слід максимально обмежити через різко виражений фітотоксичний ефект в умовах дефіциту вологи. Також слід пам’ятати, що ефективність протруєння насіння значною мірою визначається рівнем удобрення культури та способом обробітку ґрунту. У роки досліджень переважали гельмінтоспоріозні (90%) та фузаріозні (10%) кореневі гнилі. Обробка насіння ячменю ярого препаратом із діючою речовиною протіоконазол, 250 г/л + тебуконазол, 150 г/л (0,25 л/т) у блоках без добрив та з післядією гною не вплинула істотно на загальну кущистість ячменю: цей показник був у межах 2,1–2,2, а за внесення органічних і мінеральних добрив зросла загальна кущистість до коефіцієнта 2,4; додаткове протруювання насіння в цьому блоці зумовило зростання загальної й продуктивної кущистості відповідно на 25і 21% порівняно з контрольним варіантом у блоці без добрив.

Протруювання насіння сприяло зниженню поширення кореневих гнилей у фазі кущіння.

Так, у варіанті з обробкою насіння цей показник зменшився: у блоці без застосування добрив — у 2,5; із післядією гною — у 2,8; із внесенням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,3 разу порівняно з контрольним варіантом у цих блоках. У фазі воскової стиглості дія препарату щодо зменшення ураженості рослин гнилями була ослабленою: різниця в поширенні між варіантами з протруюванням насіння та контрольним у блоках була в межах 1,1–1,3 разу.

Хімічна обробка насіння препаратом на основі протіоконазолу, 250 г/л + тебуконазолу, 150 г/л (0,25 л/т) зменшувала розвиток цієї хвороби у фазі кущіння в блоках: без добрив — у 3,1; із післядією гною — у 3,2; з унесенням N60P60K60 на фоні післядії гною — у 2,5 рази (різниця між варіантами з обробкою насіння та контрольним була в межах похибки досліду). За застосування органо-мінеральних добрив зменшився розвиток гнилей у фазі кущіння, порівняно з блоком без добрив, удвічі (на рівні тенденції). Це зумовлено збільшенням норми фосфорно-калійних добрив у цьому блоці відповідно на 40,5 і 21,1%.

Протруювання насіння одночасно з післядією гною або застосуванням мінерального удобрення на фоні післядії гною сприяли істотному зниженню розвитку гнилей у фазі кущіння (відповідно у 4,0 і 5,1 разу) порівняно з варіантом без хімічної обробки насіння та застосування добрив. Розвиток цієї хвороби у фазі воскової стиглості зростав  порівняно з фазою кущіння. Застосування препарату не знижувало розвиток кореневих гнилей у фазі воскової стиглості до рівня ЕПШ. Так, за цих умов розвиток хвороби становив: без добрив — 21 %; із післядією гною — 17,7; з унесенням N60P60K60 на фоні післядії гною —16,1%. Але сумісна дія протруювання насіння з післядією гною або застосуванням N60P60K60 на фоні післядії гною зменшила розвиток захворювання ячменю ярого кореневими гнилями у 1,4 і 1,5 разу відповідно.

Найвищі показники технічної ефективності дії різних факторів зафіксовано у фазі кущіння. Технічна ефективність протруювання насіння проти кореневих гнилей у блоках була в межах: у фазі кущіння — 60,2–68,3%; воскової стиглості — 15,0–22,6%. Застосування органо-мінерального удобрення забезпечило технічну ефективність у середньому у фазі кущіння — до 51,2, воскової стиглості – до 15,8%. Сумісна дія протруювання насіння й органо-мінерального удобрення сприяла підвищенню технічної ефективності в середньому у фазу кущіння до 80,6, воскової стиглості — до 34,8%. На показники маси 1000 зерен ячменю ярого протруювання насіння та застосування добрив істотно не вплинули. Так, у варіанті з хімічною обробкою в блоці з післядією гною цей показник становив 47,2%, у блоці з N60P60K60 на фоні післядії гною — 47,6, у блоці без добрив — 47%. У фазі воскової стиглості у варіанті з протруюванням насіння та внесенням органо-мінеральних добрив зафіксовано збільшення кількості здорових (неуражених хворобою) стебел— від 360 до 610 шт./м2.

Урожайність зерна в блоці без протруювання насіння та добрив у середньому за три роки становила 3 т/га. У блоках із протруюванням насіння та за чизельного обробітку ґрунту істотно зменшувався розвиток хвороби у фазі кущіння (в 2,1 разу); а у фазі воскової стиглості розвиток гнилей у цьому блоці був практично однаковим порівняно з варіантом без протруювання в блоці з оранкою, а саме: 19,6 і 20,8% відповідно. Спосіб обробітку грунту практично не впливав на загальну та продуктивну кущистість рослин. Так, у блоках із післядією гною та внесенням N60P60K60 по полицевій оранці й чизельному обробітку ґрунту загальна кущистість становила 2,4, а продуктивна у варіанті по оранці — 1,9, а по чизельному обробітку — 1,8.

На розвиток кореневих гнилей різні способи обробітку ґрунту істотно не вплинули. Проте в блоці з оранкою виявлено зменшення цього показника на рівні тенденції порівняно з чизельним обробітком. Так, у блоці з оранкою поширення хвороби у фазі кущіння було меншим на 19,6%, воскової стиглості — на 14,3% порівняно з блоком із застосуванням чизельного обробітку.

Розвиток гнилей у блоці з оранкою у фази кущіння та воскової стиглості зменшився на 24 і 7 % порівняно з блоком із застосуванням чизельного обробітку ґрунту. Сумісна дія протруювання насіння, оранки та внесення органо-мінеральних добрив істотно зменшила розвиток кореневих гнилей у фази: кущіння — в 3,3, воскової  стиглості — в 1,4 разу порівняно з варіантом без хімічного захисту на тлі чизельного обробітку ґрунту.

Протруювання насіння на фоні внесення органо-мінеральних добрив на тлі чизельного обробітку ґрунту істотно зменшувало розвиток хвороби у фазі кущіння (у 2,1 разу); у фазі воскової стиглості розвиток гнилей був практично однаковий, порівняно з варіантом без протруювання в блоці з оранкою, а саме: 19,6 та 20,8% відповідно. Технічна Ефективність комплексної дії протруювання, застосування органо-мінеральних добрив та оранки становила в середньому у фази: кущіння — 69,8%, воскової стиглості  — 27,8%, що перевищило цей показник у блоці з чизельним обробітком відповідно у 1,3 та 4,8 разу. Урожайність у блоках з оранкою та чизельним обробітком ґрунту була відповідно 4,9 та 4,8 т/га, маса 1000 зерен — 48,3 і 47,8 г (у межах похибки досліду). За сівби елітним насінням протруювання в цих блоках не зумовило підвищення врожайності ячменю.

У блоках із полиневою оранкою комплексне застосування протруювання насіння та внесення органо-мінеральних добрив сприяло підвищенню технічної ефективності у фазі кущіння в 1,2, воскової стиглості — в 2,3 разу. На фоні внесення органо-мінеральних добрив у варіанті з протруюванням  насіння в блоці з полиневою оранкою розвиток кореневих гнилей ячменю ярого у фази кущіння та воскової стиглості зменшився в 1,2 разу порівняно з чизельним обробітком ґрунту. За протруювання насіння в блоках із післядією гною та застосуванням органо-мінерального живлення істотно підвищилась урожайність ячменю ярого: відповідно на 0,7 і 1,7 т/га (табл. 11).

На основі даних дослідження з вивчення розвитку кореневих гнилей і формування врожайності ячменю ярого залежно від передпосівної обробки насіння препаратами фунгіцидної дії встановили, що найбільша загальна кущистість рослин була у варіанті з обробкою насіння карбоксином, 200 г/л + тирамом, 200 г/л (2,6), найменша — із застосуванням протіоконазолу, 250 г/л + тебуконазолу, 150 г/л (2,0). На контролі та у варіантах із застосуванням препаратів на основі флутріафолу, 25 г/л, та диніконазолу-М, 20 г/л, загальна кущистість рослин становила  2,2. У роки досліджень інтенсивність розвитку гельмінтоспоріозно-фузаріозних кореневих гнилей ячменю ярого не перевищила економічного порогу шкідливості.

На контролі в середньому за роки досліджень поширеність кореневих гнилей у фазі кущіння культури становила 27,3%, розвиток — 10,6%. Стосовно хімічного захисту рослин за середніми показниками його результативності відмічено, що всі протруйники стримували розвиток кореневих гнилей.

Поширеність цієї хвороби у фазі кущіння у варіантах із протруєнням насіння зменшувалась від 1,8 (карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л) до 6,3 разу (протіоконазол, 250 г/л + тебуконазол, 150 г/л) порівняно з контролем. Таким чином, протруйник на основі протіоконазолу, 250 г/л + тебуконазолу, 150 г/л, показав найбільшу технічну ефективність у зниженні кореневих гнилей у фазі кущіння — 86,8%. У препаратів на основі карбоксину, 200 г/л + тираму, 200 г/л, диніконазолу-М, 20 г/л, і тебуконазолу, 120 г/л, технічна ефективність була в 1,6–1,7 разу нижчою, порівняно з варіантом, де застосовували протіоконазол, 250 г/л + тебуконазол, 150 г/л. Технічна ефективність препарату з діючою речовиною флутріафол, 25 г/л, становила 61,3% (табл. 12).

Перед  збиранням урожаю показники рівня поширення й розвитку кореневих гнилей ячменю ярого різнились за варіантами досліду і за роками досліджень.

У середньому за чотири роки ці показники щодо хвороби на час перед збиранням урожаю у варіантах із застосуванням препаратів майже не відрізнялися від таких на контролі. Так, в останньому рівні поширення й розвитку захворювання відповідно становили 33,1 і 13 %, а у варіантах із застосуванням протруйників — були в межах 25,6–28,8 і 10,1–11,4% відповідно.

У середньому за роки досліджень не було встановлено істотної різниці в кількості колосоносних стебел на 1 м2 між варіантами, де застосовували хімічні препарати (591–637 шт.), і контрольним (620 шт.). Це саме стосується й продуктивної кущистості: на контролі вона становила 1,4, а у варіантах із протруєнням насіння була в межах 1,4–1,6. У метеорологічних і фіто санітарних умовах досліджуваних років у середньому врожайність зерна ячменю ярого на контролі становила 3,62 т/га, у варіантах із застосуванням протруйників—3,62–3,67 т/га. Попри високу технічну ефективність протруйника на основі протіоконазолу, 250 г/л + тебуконазолу, 150 г/л, проти кореневих гнилей, цей препарат зумовлював зниження врожайності культури в середньому за чотири роки на 0,10 т/га. Метеорологічні та фіто санітарні умови, що склалися в роки досліджень, не сприяли суттєвому підвищенню врожайності ячменю ярого за застосування протруйників у зв’язку зі слабким розвитком кореневих гнилей (табл. 13).

 

С. Авраменко,канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник, провідний наук. співробітник, докторант,

С. Попов, д-р с.-г. наук, професор,

К. Манько, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,

Н. Кузьменко, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник , Інститут Рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України

Журнал «Пропозиція», №3, 2017 р.

Ключові слова: защита ярых зерновых

 

Інтерв'ю
Рейдерство – стихійний термін, що дослівно означає «недружнє захоплення активів». В аграрній сфері найчастіше використовуються підроблені документи, а часто — в купі із тупою грубою силою. Чому рейдерство набуло такого поширення в Україні... Подробнее
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0