Спецможливості
Агрохімія

Захист озимого ріпаку

05.12.2016
8904
Захист озимого ріпаку фото, ілюстрація
Озимий ріпак

Го­ло­вною при­чи­ною ви­па­дан­ня рос­лин ріпа­ку в період зимівлі є їхнє пе­ре­ро­с­тан­ня, по­шко­д­жен­ня шкід­ни­ка­ми, зо­к­ре­ма не­ма­то­да­ми, і роз­ви­ток хво­роб (бак­теріоз, ко­ре­неві гнилі). Важ­ли­ву роль у ство­ренні умов для оп­ти­маль­но­го рос­ту рос­лин з-поміж ін­ших чин­ників відіграє їхній за­хист від шкідли­вих ор­ганізмів. Утра­ти вро­жаю від шкідли­вих ор­ганізмів на куль­турі ста­нов­лять у се­ред­нь­о­му 20–30%, а в ро­ки ма­со­во­го роз­вит­ку дося­гаю­ть і 50%.

 

 

 

Шкідни­ки

Ріпак ура­жу­ють близь­ко 50 видів фіто­фагів та шкідників, які за­вда­ють шко­ди різним ча­с­ти­нам рос­ли­ни в різні фе­но­логічні періоди. У ве­ресні 2016 р. се­ред за­тяж­ної по­су­хи посіви ріпа­ку ста­ли справжнім оа­зи­сом, ку­ди мігру­ва­ли спеціалізо­вані та ба­га­тоїдні шкідни­ки. Ґрун­то­ва по­су­ха ус­клад­ни­ла про­ве­ден­ня осінніх ґрун­то­вих роз­ко­пок для з’ясу­ван­ня чи­сель­ності шкідли­вих ор­ганізмів, то­му щільність ви­яв­ле­них і ре­аль­но на­яв­них у ґрунті, зро­зуміло, де­що різни­ти­меть­ся.

Уп­ро­довж фе­но­логічних фаз схо­ди — чо­ти­ри па­ри листків, істот­ної шко­ди мо­жуть за­вда­ти ріпа­кові хре­с­тоцвіті блішки (си­ня, світло­но­га, чор­на, хви­ля­с­та та ін.). Фіто­фа­ги ак­тивні й шко­до­чинні за тем­пе­ра­ту­ри по­над 12°С, за ви­со­кої чи­сель­ності во­ни мо­жуть зни­щи­ти схо­ди за два-три дні. 

В умо­вах пе­ре­важ­но со­няч­ної по­го­ди ве­рес­ня во­ни ске­ле­ту­ва­ли ли­с­тя, про­гри­за­ли наскрізні дірки, а по­де­ку­ди виїда­ли хо­ди в че­реш­ках на 3–12, мак­си­маль­но 22% рос­лин (на рівні се­ред­ньої ба­га­торічної по­шко­д­же­ності). По­де­ку­ди у Лісо­сте­пу та Сте­пу про­во­ди­ли за­хисні об­при­с­ку­ван­ня, оскільки за­се­лен­ня пе­ре­ви­щу­ва­ло 10% рос­лин і се­ред­ня чи­сельність ста­но­ви­ла від 3–5 на Поліссі та в Лісо­сте­пу до 20 екз./м2 у Сте­пу (ЕПШ — 3 екз./м2 і більше). 

На зимівлю шкідни­ки йдуть із на­стан­ням ста­лої хо­лод­ної по­го­ди. За умов до­б­рої пе­ре­зимівлі та су­хої теп­лої вес­ни во­ни здатні за­се­ли­ти та по­шко­ди­ти рос­ли­ни ози­мо­го ріпа­ку в період йо­го відро­с­тан­ня, особ­ли­во до ут­во­рен­ня ро­зет­ки. 

Уп­ро­довж про­ро­с­тан­ня насіння і укорінен­ня ози­мо­го ріпа­ку ли­чин­ки ко­ва­ликів і чор­нишів (дро­тя­ни­ки та не­справжнь­о­д­ро­тя­ни­ки) виїда­ли на­буб­нявіле насіння, корінці, зріджу­ва­ли гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин, ча­ст­ко­во пригні­чу­ва­ли їхній роз­ви­ток. Що­до цих шкід­ників ЕПШ ста­но­вить 3–5 екз./м2. Знач­ну не­без­пе­ку посівам куль­ту­ри на по­чат­ку ве­ге­тацїї ста­но­ви­ли підгри­за­ючі сов­ки — ози­ма та ок­лич­на, які по­ш­­ко­ди­ли (пе­ре­важ­но в Сте­пу та Лі­­со­сте­пу) 1–3, мак­си­маль­но 8% рос­лин. Роз­ви­ва­лись во­ни в двох по­колін­нях: оскільки літ дру­го­го був роз­тяг­ну­тий, то во­се­ни трап­ля­ли­ся гу­се­ниці різних віків. Гусінь, яку на ози­мо­му ріпа­ку на­ра­хо­ву­ва­ли від 0,1 до 2 екз./м2, об’ї­да­ла й інко­ли пе­ре­гри­за­ла стеб­ла, ко­­рінці, зни­жу­ю­чи гу­с­то­ту рос­лин. На ози­мих куль­ту­рах поріг шкідли­вості для підгри­за­ю­чих со­вок ста­но­вить 2–3 екз./м2, тоб­то в північ­них і східних об­ла­с­тях чи­сельність ози­мої сов­ки на­бли­жа­ла­ся до не­без­печ­ної ли­ше на ок­ре­мих посівах. За­га­лом, по­су­ш­ливі сер­пень — ве­ре­сень спри­я­ють зне­вод­нен­ню і вси­хан­ню ураз­ли­вих стадій ґрун­то­жи­ву­чих ко­мах — яєць, ли­чи­нок мо­лод­ших віків, — тим са­мим спричиня­ю­чи змен­шен­ня чи­сель­ності дро­тя­ників, ли­чи­нок хрущів та гу­се­ниць підгри­за­ю­чих со­вок.

По­шко­д­жен­ня ли­с­то­г­ри­зу­чи­ми сов­ка­ми во­се­ни, зо­к­ре­ма ка­пу­с­тя­ною, С-чор­не, сов­кою-га­ма, спо­с­теріга­ли по­всюд­но, а в Лісо­сте­пу — ще й ко­ню­ши­но­вою (Чер­кась­ка об­ласть). Рівень ура­жен­ня ни­ми в се­ред­нь­о­му ста­но­вив 1–5, мак­си­маль­но — 14% (в ок­ре­мих гос­по­дар­ст­вах Сте­пу). Чи­сельність гу­­­се­ниць у посівах ози­мо­го ріпа­ку — 1–2 екз./м2, а ля­ле­чок ка­пу­с­тя­ної сов­ки — в се­ред­нь­о­му 0,5–1 екз./м2, що відповідає се­ред­нь­о­му ба­га­торічно­му рівню.

По­всю­ди відміча­ли роз­се­лен­ня ріпа­ко­вих пиль­щиків: на 100 п. с. — 2–6 екз. шкідни­ка. У Сте­пу і Лісо­сте­пу бу­ло по­шко­д­же­но 1–9%, у поліських об­ла­с­тях — близь­ко 2% рос­лин. Шкід­­ник за­вер­шив роз­ви­ток у до­б­ро­му фі­­зіологічно­му стані. За­зви­чай він про­гри­зає «вікон­ця», об’їдає краї ли­с­тя, а в ро­ки ма­со­во­го по­ши­рен­ня пиль­щи­ки з’їда­ють ли­с­тя ріпа­ку так, що ли­ша­ють­ся тільки жил­ки. Шкідливість пиль­щиків по­си­лю­ва­ла­ся за жар­кої по­го­ди в серпні — ве­рес­ні. Оскільки їхні гу­се­ниці за­ляль­ко­ву­ють­ся в ґрунті, важ­ли­во про­во­ди­ти роз­пу­шен­ня міжрядь та оран­ку для зни­щен­ня біль­шої кількості шкідників. Навіть за спри­ят­ли­вої зимівлі на­яв­на чи­сельність ка­пу­с­тя­ної молі та біланів не спри­чи­нить знач­них втрат уро­жаю, зу­мов­лю­ю­чи ли­ше осе­ред­ко­ву шкід­­­ливість. По­даль­ша шкідливість ріпа­ко­во­го пиль­щи­ка без­по­се­ред­ньо за­ле­жа­ти­ме від аг­ро­техніки ви­ро­щу­ван­ня та про­ве­де­них уп­ро­довж ве­ге­тації за­ходів за­хи­с­ту й кон­тро­лю чи­сель­ності. За на­яв­ності однієї–двох ли­чи­нок на рос­ли­ну за­сто­со­ву­ють ін­сек­­ти­ци­ди й обов’яз­ко­во за­гор­та­ють по­жнивні решт­ки.

Цьо­го ро­ку посіви ріпа­ку по­пе­лиці по­ча­ли за­се­ля­ти ра­но (з се­ре­ди­ни ве­рес­ня), але по­сту­по­во (по­чи­на­ю­чи з фе­но­логічної фа­зи дві-чо­ти­ри па­ри лист­ків) й осе­ред­ка­ми. У ве­ресні на рос­ли­нах жи­ви­лись пе­ре­важ­но іма­го, за­се­ле­ни­ми бу­ли ок­ремі рос­ли­ни з не­ве­ли­ки­ми ко­лоніями ли­чи­нок. На­прикінці ве­рес­ня — в першій де­каді жовт­ня їх бу­ло відміче­но на 20–50% об­сте­же­них площ за чи­сель­ності 5–12 ли­чи­нок на рос­ли­ну і рівня її по­шко­д­жен­ня 5%. За­се­лен­ня по­пе­лиць пе­ре­важ­но бу­ло ниж­чим від ЕПШ (10% рос­лин), але зи­му­ю­чий за­пас шкідни­ка до­статній для спри­чи­нен­ня не­без­печ­них по­шко­д­жень із віднов­лен­ням ве­ге­тації куль­ту­ри. Осе­ред­ки знач­но­го по­ши­рен­ня по­пе­лиці спо­с­теріга­ли у Київській та Хмель­ниць­кій об­ла­с­тях.

Ка­пу­с­тяні по­пе­лиці (з ха­рак­тер­ним вос­ко­во-бо­рош­ни­с­тим на­льо­том) ви­с­мок­ту­ють сік із ли­с­тя, сте­бел, пізніше — з го­ло­вно­го па­го­на, що містить бу­то­ни. Во­ни не­без­печні як пе­ре­нос­ни­ки вірус­них хво­роб, які важ­ко кон­тро­лю­ва­ти. Істот­на шкідливість ка­пу­с­тя­ної по­пе­лиці — за її чи­сель­ності 100 екз. і біль­ше на за­се­ле­ну рос­ли­ну. Зи­му­ють во­ни у фазі яй­ця на близь­ких до ґрун­ту ли­ст­ках ка­пу­с­тя­них куль­тур. На­весні кри­латі роз­се­лю­вач­ки мо­жуть ут­во­рю­ва­ти ве­ликі ко­лонії (на­прикінці трав­ня — в червні). По­ши­рен­ню шкідни­ка сприяє помірно теп­ла зи­ма та су­ха не­хо­лод­на по­го­да. І на­впа­ки — знач­но змен­шу­ють чи­сельність по­пе­лиць за­мо­роз­ки і зли­вові опа­ди.

Од­ним із ос­нов­них шкідників ріпа­ку впро­довж усь­о­го періоду ве­ге­тації куль­ту­ри вва­жа­ють бу­ря­ко­ву не­ма­то­ду. Фіто­па­ра­зи­тичні не­ма­то­ди ви­яв­ля­ють по­всю­ди, їхня шкідливість, за да­ни­ми Д. Сіга­рь­о­вої, в се­ред­нь­о­му ста­но­вить 6–25% (інко­ли во­на збільшується з ура­ху­ван­ням бак­теріа­ль­них, гриб­них і ві­рус­них хво­роб рос­лин, які пе­ре­но­сять не­ма­то­ди). Її ли­­чин­ки про­ни­ка­ють у дрібні корінці рос­ли­ни та ви­с­мок­ту­ють із них со­ки. Ура­же­не коріння відми­рає, на­то­­мість ут­во­рюється но­ве. Внаслідок по­си­ле­но­го рос­ту цієї ча­с­ти­ни рос­ли­ни ріпак відстає у роз­вит­ку над­зем­ної ма­си, в’яне та інко­ли за­си­хає. Для змен­шен­ня щіль­­ності не­ма­тод важ­ли­во до­три­му­ва­тись аг­ро­номічних ви­мог: на­си­чен­ня сівозміни бу­ря­ко­ви­ми та ка­пу­с­тя­ни­ми куль­ту­ра­ми — не більше ніж 25%, ро­тація ріпа­ку — че­рез чо­ти­ри–п’ять років. Такі по­пе­ред­ни­ки ріпа­ку, як од­но- й ба­га­торічні бо­бові тра­ви, зер­нові ко­ло­сові, теж не­га­тив­но впли­ва­ють на роз­ви­ток бу­ря­ко­вих не­ма­тод.

У всіх аг­рокліма­тич­них зо­нах уп­ро­довж фе­но­логічних фаз від ут­во­рен­ня двох листків до фор­му­ван­ня ро­зет­ки на ози­мо­му ріпа­ку шко­ди­ли гу­се­ниці ка­пу­с­тя­ної молі, ка­пу­с­тя­но­го та ріпа­ко­во­го біла­на. Ціка­во, що се­ред­ньої ма­со­вості, а по­де­ку­ди на Поліссі — силь­ний літ біланів (27 екз. за 10 хв спо­с­те­ре­жен­ня) відміча­ли ще в другій-третій де­ка­дах ве­рес­ня. Істот­ної шко­ди во­ни не встиг­нуть на­коїти, а зи­му­ю­чий за­пас у за­зна­че­них регіонах має зни­зи­ти­ся. Ци­ми шкідни­ка­ми бу­ло за­се­ле­но від 10 до 30, (біла­на­ми — по­де­ку­ди по­над 50%) об­сте­же­них площ за чи­сель­ності 1–2 гу­се­ниці на за­се­ле­ну рос­ли­ну та рівня по­шко­д­жен­ня в се­ред­нь­о­му 3–5, мак­си­маль­но — 12% рос­лин. У та­ко­му разі ефек­тив­ним за­хо­дом бо­роть­би бу­де ви­пу­с­кан­ня на посів три­хо­г­ра­ми у кіль­кості 50–200 тис. са­мок на по­чат­ку та за ма­со­во­го відкла­дан­ня яєць у два-три терміни з інтер­ва­лом п’ять-сім днів. За­сто­су­ван­ня хімічних та інших біоп­ре­па­ратів про­во­дять за чи­сель­ності гу­се­ниць шкідників мо­лод­ших віків 2–3 екз./м2.

Про­ти стеб­ло­вих при­хо­ва­но­хо­бот­ників за­со­би за­хи­с­ту за­сто­со­ву­ють пе­ре­важ­но на­весні. Особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на чор­но­го і ве­ли­ко­го ка­пу­с­тя­них при­хо­ва­но­хо­бот­ників, іма­го яких відкла­да­ють яй­ця в че­реш­ки ли­с­тя чи на ко­ре­не­ву ший­ку. Як­що зи­ма м’я­ка, то яй­це­клад­ка три­ва­ти­ме до вес­ни. Ли­­чин­ка мігрує стеб­лом, по­шко­д­жу­ю­чи про­відні су­ди­ни і спри­чи­ня­ю­чи йо­го розтріску­ван­ня (як­що до­хо­дить до точ­ки рос­ту — мож­ли­ве ви­падіння рос­лин). Моніто­ринг про­во­дять за до­по­мо­гою жов­тих па­с­ток та шля­хом візу­аль­но­го спо­с­те­ре­жен­ня. За ма­со­во­го за­се­лен­ня ріпа­ко­вих посівів об­при­с­ку­ють доз­во­ле­ни­ми хімічни­ми пре­па­ра­та­ми.

Місця­ми, зо­к­ре­ма в Харківській, Львів­ській та інших об­ла­с­тях Лісо­сте­пу та на Поліссі, фіксу­ва­ли шкідливість ли­с­тоїда: за до­по­ро­го­вої йо­го чи­сель­ності (ЕПШ — 1–2 жу­ки/м2) він по­шко­­­див до 2% рос­лин. 

Біло­к­рил­ку на ріпа­ку та інших хре­с­тоцвітих куль­ту­рах дру­гий рік поспіль ви­яв­ля­ють на Поліссі (Во­линсь­ка, Рів­ненсь­ка обл.) у відкри­то­му ґрунті. Шкідник у серпні — ве­ресні роз­ви­вав­ся на посівах на 1–12% площ та 6–25% рос­лин за чи­сель­ності 3–14 екз. на рос­ли­ну. Торік за­се­лен­ня три­ва­ло до за­мо­розків, по­де­ку­ди на ка­пу­с­тя­них куль­ту­рах шкідник не підда­вав­ся обліку. Як по­ка­зу­ють об­сте­жен­ня цьо­го ро­ку, аре­ал шкідни­ка роз­ши­рив­ся, але чи­сель­ність тро­хи змен­ши­лась.

Во­се­ни три­ває міграція ми­шо­подіб­них гри­зунів у посіви ози­мо­го ріпа­ку з не­угідь Сте­пу та Лісо­сте­пу (1–2 ко­лонії на гек­тар із країв по­ля). На Поліссі у пер­­шій де­каді жовт­ня вже роз­по­ча­лось край­о­ве по­ши­рен­ня. Так, 1–3 ко­лонії полівок на гек­тар відміча­ли у Вінни­ць­кій, За­порізькій, Київській, Кіро­во­град­ській, Львівській, Харківській, Тер­нопі­ль­ській, Чернівецькій і Хер­сонській об­ла­с­тях. На­далі за­гро­за по­шко­д­жен­ня ози­мих куль­тур зберіга­ти­меть­ся в усіх аг­рокліма­тич­них зо­нах і за­ле­жа­ти­ме від по­год­них умов. До­стат­ня кор­мо­ва ба­за і за­довільні по­годні умо­ви мо­жуть спри­я­ти як осе­ред­ко­во­му, так і ма­со­во­му роз­вит­ку ми­шо­подібних гри­зунів. То­му вар­то про­во­ди­ти моніто­ринг посівів і за пе­ре­ви­щен­ня ЕПШ (3–5 кол./га) за­сто­со­ву­ва­ти доз­во­лені ро­ден­ти­ци­ди та інші за­хисні за­хо­ди.

По­льо­вих сли­маків (по­льо­вий, сіт­ча­с­тий та ін.) осе­ред­ко­во ви­яв­ля­ли у При­кар­патті та північних об­ла­с­тях країни. Во­ни по­шко­д­жу­ють різні ви­ди рос­лин, але прояви їхньої діяль­ності подібні: за­ли­ша­ють після жив­лен­ня дірки, особ­ли­во на нижніх ли­ст­ках, а в ранні фа­зи рос­ту куль­ту­ри мо­жуть повністю зни­щи­ти рос­ли­ни з країв посівів. Та­кож ці шкідни­ки пе­ре­но­сять збуд­ників хво­роб сірої та інших гни­лей. ЕПШ сли­маків за В. Сах­нен­ко — 5 екз./м2. Ос­новні по­шко­д­жен­ня куль­тур відміча­ли на­весні, та, по­при спе­ку, і во­се­ни спо­с­теріга­ли їхню шко­до­чин­ність у не­ве­ли­ких гос­по­дар­ст­вах. Бо­ро­ти­ся з ни­ми важ­ко, кра­ще по­пе­ре­ди­ти їхнє за­се­лен­ня. У першій по­ло­вині ве­ге­тації (до се­ре­ди­ни літа) во­ни жи­вуть ве­ли­ки­ми гру­па­ми на засміче­них ділян­ках із гу­с­тим тра­во­стоєм, по­бли­зу лісів та ча­гар­ників. Потім пе­реміщу­ють­ся на сусідні посіви з різни­ми куль­ту­ра­ми. Яй­це­клад­ка відбу­вається у серпні-ве­ресні. Аг­ро­технічні за­хо­ди бо­роть­би спря­мо­вані на зни­жен­ня ґрун­то­вої во­ло­гості: періодич­не роз­пу­шу­ван­ня ґрун­ту, оп­ти­маль­на гу­с­то­та рос­лин (про­рі­джен­ня за­гу­ще­них по­са­док), зни­щен­ня бур’янів, особ­ли­во біля теп­лиць, пар­ників та пло­до­с­хо­вищ, об­ко­шу­ван­ня посівів. Після зби­ран­ня вро­жаю важ­ли­во ре­тель­но при­бра­ти всі рос­линні решт­ки. На не­ве­ли­ких ділян­ках ви­да­ля­ють зай­ве каміння, хмиз, за мож­ли­вості не за­ли­ша­ють гру­док землі, бо під ни­ми жи­вуть і розмно­жу­ють­ся шкідни­ки. За­реєстро­ва­них пре­па­ратів для за­сто­су­ван­ня про­ти мо­люсків у «Пе­реліку пе­с­ти­цидів та аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня у 2016 р.» в Ук­раїні не­має.

От­же, про­хо­лод­на по­го­да, що вста­но­ви­лась із 5 жовт­ня, стри­му­ва­ла по­­ши­­рен­ня шкідників на ози­мо­му ріпа­ку. Але за період ак­тив­ної осінньої ве­ге­та­ції хре­с­тоцвіті блішки по­шко­ди­ли 2–12, мак­си­маль­но 22% рос­лин (Хме­ль­ниць­ка обл.) у слаб­ко­му та се­ред­нь­о­му сту­пе­нях. Скрізь не­справжні гу­се­ниці ріпа­ко­во­го пиль­щи­ка, по­де­ку­ди ка­пу­с­тя­на по­пе­ли­ця, ли­с­тоїди, гу­се­ниці ріпа­ко­во­го та ка­пу­с­тя­но­го біла­на за­вда­ли шко­ди від 1 до 20% рос­лин. 

Хво­ро­би

Хво­ро­би, крім істот­но­го зни­жен­ня про­дук­тив­ності гібридів ріпа­ку, змен­шу­ють у ньо­му вміст вітамінів, про­теїну, жи­ру та цу­к­ру. Не­добір уро­жаю насіння через хво­роби ко­ли­вається від 15 до 70%, та­кож погір­шу­ють­ся йо­го тех­но­логічні й посівні якості.

Най­ва­гоміши­ми хво­ро­ба­ми в Ук­раї­ні є сніго­ва плісня­ва (на­весні), чор­на ніжка, пе­ро­но­с­по­роз, чор­на пля­мис­тість, не­кроз ко­ре­не­вої ший­ки (фо­моз), біла та сіра гнилі то­що. По­ши­рені мен­шою мірою, але та­кож не­без­печні біла пля­мистість, бо­рош­ни­с­та ро­са, ки­ла зви­чай­на, бак­теріоз та ви­ди мо­заїки.

Із по­явою сходів куль­ту­ри в Київ­ській і Тер­нопільській об­ла­с­тях про­яви­лось ура­жен­ня чор­ною ніжкою на рівні 1–6% по­шко­д­же­них рос­лин (за­ги­бель сходів не­ви­со­ка — до 1%). Хво­ро­ба не­без­печ­на че­рез зни­жен­ня гу­с­то­ти по­сіву. Дже­ре­лом інфекції є за­ра­же­ний ґрунт та рос­линні решт­ки, рідше — не­на­леж­ним чи­ном об­роб­ле­не насіння. Спри­я­ють роз­вит­ку чор­ної ніжки ущі­ль­не­ний ґрунт, на­явність по­верх­не­вої кірки в період сходів, про­хо­лод­на по­го­да з опа­да­ми, кислі ґрун­ти, розміщен­ня ріпа­ку після ка­пу­с­тя­них куль­тур. Най-­у­раз­ливіший ріпак під час про­ро­с­тан­ня насіння — по­яви сходів.

Аль­тер­наріоз на ріпа­ку бу­ло ви­яв­ле­но в се­ре­дині ве­рес­ня в Лісо­сте­пу (Він­ниць­ка обл.) на край­о­вих ча­с­ти­нах по­ля (ура­жен­ня — 1% рос­лин). У жовтні ос­лаб­лені по­год­ни­ми умо­ва­ми посіви бу­ли по­шко­д­жені на рівні 2–4% рос­лин на Чер­ка­щині, Львівщині, Тер­нопіль­щині та Бу­ко­вині. Хво­ро­ба мо­же про­яв­ля­ти­ся впро­довж усієї ве­ге­тації. Змен­шується асиміляційна по­верх­ня ріпа­ку че­рез пе­ред­час­не відми­ран­ня ура­же­них листків. За ран­нь­о­го роз­вит­ку хво­ро­би на струч­ках во­ни за­ли­ша­ють­ся не­до­роз­ви­не­ни­ми, зі сфор­мо­ва­ним плю­с­к­лим насінням, що має низькі тех­но­логічні якості та по­га­ну схожість. Спри­я­ють роз­вит­ку аль­тер­наріозу ден­на тем­пе­ра­ту­ра на рівні 17…25°С і нічна — по­над 12°С, часті дощі, во­логість повітря більше ніж 80%. ЕПШ — 20–30% ура­же­них рос­лин за­леж­но від по­год­них умов.

Пе­ро­но­с­по­роз не­без­печ­ний на­сам­пе­ред тим, що зни­жує зи­мо­стій­кість рос­лин. На ура­же­них рос­ли­нах пе­ред­час­но відми­ра­ють ли­ст­ки, що змен­шує асиміляційну по­верх­ню і на­­сіннєву про­дук­тивність куль­ту­ри. За силь­ної ура­же­ності стручків рос­ли­на не ут­во­рює зовсім або ж фор­мує плю­с­к­ле і не­до­роз­ви­не­не насіння. Спри­я­ють роз­вит­ку хво­ро­би надмірна во­логість повітря (90%) та низькі теп­лові тем­пе­ра­ту­ри 8…15°С (ЕПШ — по­над 10% ура­же­них рос­лин). До пер­шої де­ка­ди жовт­ня цьо­го ро­ку ура­жен­ня хво­ро­бою відмі­ча­­­ли на 3–6% рос­лин у Во­линській, Львівській, Чер­каській, Чернівецькій та Чернігівській об­ла­с­тях.

Циліндро­с­поріоз роз­ви­вав­ся на 1–10% рос­лин у всіх аг­рокліма­тич­них зо­нах.

Фо­моз частіше про­яв­ляється на ріпа­ку за во­ло­гої по­го­ди. До се­ре­ди­ни жовт­ня у Сте­пу хво­ро­бу ви­яв­ля­ли на 1–3% рос­лин. За ура­жен­ня нею ли­с­тя втра­чає тур­гор і жовтіє. Мо­лоді рос­ли­ни відста­ють у рості, на ли­ст­ках по­всю­ди про­яв­ля­ють­ся жов­ту­ва­то-сірі пля­ми. За інтен­сив­но­го ура­жен­ня фо­мо­зом тка­ни­ни сте­бел і коріння руй­ну­ють­ся, рос­ли­ни ги­нуть. По­шко­д­жен­ня сте­бел на рівні по­верхні ґрун­ту на­зи­ва­ють не­кро­зом ко­ре­не­вої ший­ки. Йо­го візу­альні симп­то­ми — стеб­ла буріють, вси­ха­ють і де­рев’яніють, рос­ли­ни на­бу­ва­ють хло­ро­тич­но­го чи си­ню­ва­то­го за­барв­лен­ня, ча­с­то ви­ля­га­ють. У ріпа­ку змен­шується асиміляційна по­верх­ня, внаслідок чо­го рос­ли­ни мо­жуть за­ги­ну­ти. За силь­но­го ура­жен­ня насіння втра­чає схожість. Інфекція зберігається до се­ми років. 
Бак­теріоз ко­ренів ози­мо­го ріпа­ку — од­на з ос­нов­них при­чин не­за­довільної зи­мостійкості ріпа­ку. До се­ре­ди­ни жовт­ня інфор­мації про ура­жен­ня ріпа­ку цією хво­ро­бою не над­хо­ди­ло. Про­те за­хво­рю­ван­ня ви­яв­ля­ють періодич­но на всіх об­сте­же­них пло­щах пе­ре­важ­но з не­ве­ли­ким відсот­ком ура­же­них рос­лин (2–5%). Вар­то зау­ва­жи­ти, що відли­ги, а та­кож ранні стро­ки висіву куль­ту­ри спри­я­ти­муть по­ши­рен­ню за­хво­рю­ван­ня і мо­жуть зу­мо­ви­ти знач­не зріджен­ня посівів і змен­шен­ня про­дук­тив­ності ура­же­них рос­лин у во­гни­щах роз­вит­ку зга­да­них ви­ще хво­роб. Бак­терії, що є збуд­ни­ка­ми цьо­го за­хво­рю­ван­ня, пе­ре­да­ють­ся ме­ханіч­ним спо­со­бом. Їхніми пе­ре­нос­ни­ка­ми мо­жуть бу­ти ріпа­ко­вий пиль­щик, ка­пу­с­тя­на му­ха, кло­пи (а за да­ни­ми на­уков­ців ІЗР УА­АН — і не­ма­то­ди). Спри­я­ють роз­вит­ку ко­ре­не­во­го бак­теріозу над­мірне азот­не удо­б­рен­ня, ранні стро­ки сівби, ого­лен­ня ко­ре­не­вої ший­ки рос­лин, що вхо­дять у зи­му.
Вірусні хво­ро­би не ду­же по­ши­рені, але не­без­печні че­рез си­с­тем­не ура­жен­ня всієї рос­ли­ни. Різні ви­ди по­пе­лиць є пе­ре­нос­ни­ка­ми вірус­них хво­роб. Так, в Ук­раїні ви­яв­ля­ли по­оди­нокі ви­пад­ки про­яву в посівах ози­мо­го ріпа­ку віру­су мо­заїки тур­неп­су та вірус­ної жов­тя­ниці. Симп­то­ма­ми віру­су мо­заїки тур­неп­су є мо­заїчні пля­ми на листі не­пра­виль­ної фор­ми. На­далі за інтен­сив­но­го роз­вит­ку хво­ро­би ли­с­тя мо­же відми­ра­ти. Як­що рос­ли­ни по­шко­д­жені з осені, то на­весні во­ни відста­ють у рості й зни­жу­ють про­дук­тивність. За ура­жен­ня вірус­ною жов­тя­ни­цею про­жил­ки ріпа­ко­во­го ли­с­тя на­бу­ва­ють чер­во­ну­ва­то­го за­барв­лен­ня, ли­ст­ко­ва тка­ни­на жовтіє і ріст рос­ли­ни сповільнюється (але повідо­млень про ура­жен­ня таки­ми віру­са­ми цьо­го ро­ку не над­хо­ди­ло).
Помірно теп­ла, з періодич­ни­ми до­ща­ми по­го­да спри­я­ти­ме по­всюд­но­му роз­вит­ку й по­ши­рен­ню чор­ної ніжки, ко­ре­не­вих гни­лей, пе­ро­но­с­по­ро­зу, фо­­мо­зу, аль­тер­наріозу, циліндро­с­по­ріозу та інших хво­роб, за­пас яких у при­роді є до­волі знач­ним.

За­хисні за­хо­ди

Рос­ли­ни ози­мо­го ріпа­ку за на­яв­ності блішок у кількості 3–5 осо­бин/м2 і теп­лої (t°>15°С) со­няч­ної по­го­ди об­при­с­ку­ють пре­па­ра­та­ми на ос­нові діючих ре­чо­вин: ци­пер­ме­т­рин, дель­та­ме­т­рин, тіак­ло­прид, хлорпіри­фос, фенітротіон. 

Посіви ози­мо­го ріпа­ку в період ут­во­рен­ня ро­зет­ки за на­яв­ності ріпа­ко­во­го пиль­щи­ка й ли­с­тоїда (3 екз./м2), ка­пу­с­тя­них біланів і сов­ки (2 гу­се­ни­ці/м2), хре­с­тоцвітих клопів то­що об­при­с­ку­ють зга­да­ни­ми ви­ще інсек­ти­ци­да­ми та пре­па­ра­та­ми на ос­нові ди­ме­то­а­ту. 

За по­яви симп­томів бо­рош­ни­с­тої ро­си, аль­тер­наріозу, сірої гнилі, фо­мо­зу рос­ли­ни об­роб­ля­ють пре­па­ра­та­ми з діючи­ми ре­чо­ви­на­ми: пікок­си­с­т­робін, ци­про­ко­на­зол, пірак­ло­ст­робін, мет­ко­на­зол, ме­та­лак­сил-М, ман­ко­цеб та ін. 

У фазі чо­ти­рь­ох-п’яти листків ози­мий ріпак за на­яв­ності інфекції аль­тер­наріозу, циліндро­с­поріозу, фо­мо­зу, скле­­ро­тиніозу об­при­с­ку­ють фунгіци­да­ми з те­бу­ко­на­зо­лом, пропіко­на­зо­лом. Та­ке оз­до­ров­лен­ня рос­лин підви­щить їхню стійкість до ек­с­т­ре­маль­них по­год­них умов. Стри­мує пе­ре­ро­с­тан­ня рос­лин та поліпшує їхню пе­ре­зимівлю об­роб­ка у фазі п’яти-ше­с­ти листків куль­ту­ри пре­па­ра­та­ми на ос­нові діючих ре­чо­вин: мет­ко­на­зол, ди­фе­но­ко­на­зол, пак­ло­бу­т­ра­зол, те­бу­ко­на­зол та ін.

Обов’яз­ко­во слід пе­ред­ба­ча­ти про­сто­ро­ву ізо­ляцію (1 км) від полів, де торік ви­ро­щу­ва­ли ка­пу­с­тяні куль­ту­ри. Своєчас­на бо­роть­ба з бур’яна­ми на всіх куль­ту­рах сівозміни за­без­пе­чує зни­щен­ня ди­ко­рос­лих видів ка­пу­с­тя­них, які є дже­ре­лом розмно­жен­ня шкідників ріпа­ку і ре­зер­вацією збуд­ників хво­роб. 

 

К. Банніко­ва, канд. с.-г. на­ук,
гол. спеціаліст відділу за­хи­с­ту рос­лин, Держ­прод­спо­жив­служ­ба Ук­раїни

 

Інформація для цитування

Озимий ріпак: фітосанітарний стан восени та заходи захисту / К. Баннікова // Пропозиція. — 2016. — № 11. — С. 84-90

 

Ріпа­ко­вий пиль­щик
Ріпа­ко­вий пиль­щик
Хре­с­тоцвіті блішки
Хре­с­тоцвіті блішки
Ка­пу­с­тяні по­пе­лиці
Ка­пу­с­тяні по­пе­лиці
Стеб­ло­вий при­хо­ва­но­хо­бот­ник
Стеб­ло­вий при­хо­ва­но­хо­бот­ник
Польовий слимак
Польовий слимак
Аль­тер­наріоз ріпаку
Аль­тер­наріоз ріпаку
Фо­моз ріпаку
Фо­моз ріпаку
Пе­ро­но­с­по­роз ріпаку
Пе­ро­но­с­по­роз ріпаку
Ключові слова: ріпак

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Коротенька замітка на propozitsiya.com про бажання компанії Nestle купувати в Україні сушені овочі досі утримує абсолютний рекорд переглядів на сайті. Прояснити специфіку цього ринку і застосовуваних тут технологій ми попросили... Подробнее

1
0