Спецможливості
Технології

Захист насіннєвої люцерни від шкідників

27.08.2010
564
Захист насіннєвої  люцерни від шкідників фото, ілюстрація

Агробіоценотичнне обгрунтування та оптимальна система захисту насіннєвих люцернових посівів від найголовніших фітофагів з пріоритетом включення в неї біологічних і екологічних шляхів регулювання шкідливої фауни.

Агробіоценотичнне обгрунтування та оптимальна система захисту насіннєвих люцернових посівів від найголовніших фітофагів з пріоритетом включення в неї біологічних і екологічних шляхів регулювання шкідливої фауни.

Заходи захисту люцерни від шкідливих комах, розроблені в попередні роки та засновані на використанні інсектицидів без біоценотичного підходу, не забезпечували стабільного одержання насіння і не запобігали забрудненню рештками препаратів урожаю та навколишнього середовища. Отже, виникла гостра потреба у розробці принципово нових підходів до розв'язання цієї важливої екологічної проблеми завдяки вивченню складних і взаємозалежних екологічних чинників у люцерновому агробіоценозі, заснованих на сучасних підходах регулювання чисельності основних шкідників люцерни, спрямованого застосування методів захисту рослин з урахуванням прогнозу динаміки популяцій. Усі ці роботи потребують детальнішого та окремого висвітлення, розгляду й обговорення.
 Вивчаючи видовий склад комах - шкідників насіннєвої люцерни, виявили 158 видів шкідливих комах, які належать до 8 рядів і 33 родин, у т.ч.: напівтвердокрилі, 34 види; трипси, або війчастокрилі, 46 видів, із яких 20 - рослиноїдні (пошкоджують генеративні органи); лускокрилі, 47 видів, що належать до 10 родин; твердокрилі, 54 види, що належать до 10 родин; двокрилі (7%) - люцерновий квітковий, галовий насіннєвий комарики, - пошкодження якими особливо небезпечне під час бутонізації та цвітіння люцерни; перетинчастокрилі (13%) - люцернова товстоніжка, - масовий літ якої збігається з фазою плодоутворення, відповідно, першого і другого укосів люцерни.
Найшкідливішими для посівів насіннєвої люцерни є клопи, попелиці, листковий люцерновий довгоносик, листогризучі совки та п'ядуни, жовтий тихіус, люцернова товстоніжка, галиці.
Біологічні особливості шкідників значно змінюються залежно від зони вирощування. У Степу та Лісостепу України зареєстровано 29 видів клопів-фітофагів, які належать до 6 родин і 20 родів. Найчисельніші: люцерновий (59%), буряковий (24%) та польовий клопи (11%). На посівах першого укосу найвища чисельність клопів першої генерації збігається з фазою цвітіння люцерни та утворення плодів, а другої - з фазою їхнього дозрівання. На проміжному укосі люцерни найбільша чисельність клопів спостерігалася під час утворення плодів, але вона була втричі нижчою, ніж у першому укосі.
Підкіс, здійснений у період бутонізації рослин, зменшує увосьмеро-вдесятеро чисельність личинок сліпняків унаслідок втрати ними кормової бази, також створюються оптимальні співвідношення між ними та хижаками (1:10).
Вивчаючи біологічні особливості, характер пошкоджень, пороги шкодочинності рослиноїдних трипсів, встановлено, що за наявності на одному суцвітті 12 личинок та імаго цих комах втрати насіння становлять до 50%, за 5 екземплярів - до 20%. Чисельність комах понад 15 на суцвітті призводить до опадання зав'язі.
Дослідженнями доведено, що біологічні особливості, чисельність і пороги шкодочинності горохової попелиці на посівах насіннєвої люцерни залежать від екологічних чинників, фенофази кормової рослини, наявності природних ворогів, зокрема хижих (сонечок, золотоочок, мух-сирфід) і паразитичних (афідіусів) комах, а також від просторової ізоляції люцернового поля від суміжних посівів люцерни та інших бобових культур. Найбільша чисельність попелиць у першому укосі спостерігається у фазі бутонізації (від 750 до 1100 екземплярів на 100 помахів сачком). На проміжному укосі у фазі цвітіння чисельність сягала 420 екземплярів, тобто цей укіс є несприятливим для розмноження попелиць.
В умовах степової та лісостепової зон України насіннєву люцерну істотно пошкоджують такі лускокрилі, як люцернова совка та люцерновий п'ядун. Динаміка їхньої чисельності також змінюється в широких межах залежно від фенофази розвитку люцерни. Максимальна їхня чисельність на люцерні першого укосу (до 70 екземплярів на 100 помахів сачком) припадає на фазу цвітіння - плодоутворення, на другому укосі гусениці з'являються у фазі бутонізації. На проміжному - з огляду на видалення молодих гусениць лускокрилих надалі не перевищувала економічного порога шкодочинності й становила до 10 екземплярів на 100 помахів сачком. Найбільшої шкоди завдають гусениці другого покоління, що збігається з фазою бутонізації. Нагромадженню цих шкідників сприяє засміченість посівів люцерни бур'янами з огляду на те, що на квітучих бур'янах самки одержують додаткове харчування. Масовому розмноженню цих шкідників сприяє також помірна вологість і тепло в період ембріонального розвитку. Підкошування рослин люцерни у фазі бутонізації призводить до знищення основного запасу шкідників.
Вивчаючи біологію, динаміку чисельності та пороги шкодочинності листкового люцернового, жовтого тихіуса та бульбочкових довгоносиків, встановили, що заселення посівів люцерни цими комахами відбувається у фазі вегетації. Максимальної чисельності (450 екземплярів на 100 помахів сачком) личинки фітономуса досягають у фазах бутонізації та цвітіння.
Значної шкоди посівам насіннєвої люцерни завдають галиці, зокрема люцерновий квітковий комарик. Найшкідливішими є друга і третя його генерації у період бутонізація - цвітіння.
Люцернова товстоніжка істотно впливає на якість насіння люцерни.
Під час вирощування люцерни на насіннєві цілі продуктивність знижується, починаючи з другого та наступних років життя, що пов'язано з шкідливістю основних видів комах. На посівах, заселених клопами-сліпняками та іншими сисними комахами в період бутонізації та масового цвітіння, насіннєва продуктивність зменшується вп'ятеро.
На проміжному укосі люцерни масова поява личинок старших віків клопів відбувається наприкінці періоду цвітіння, коли вони не мають особливого господарчого значення. За наявності 1, 2, 3 личинок на стебло кількість обпалих плодоорганів під час цвітіння становить, відповідно, 40,2, 62,3 та 99,1%; від попелиць втрати зеленої маси - від 67,7 до 76,8%, а за зменшення середньої висоти рослин - від 29,3 до 40,2%. Поряд із зменшенням зеленої маси та сіна погіршуються також кормові якості, що підтверджується вмістом загального та білкового азоту. За врожайності сіна люцерни 30 ц/га на кожному гектарі втрати становлять 10,2; 12,75 і 18,36 кг загального азоту за 5, 10 і 20 екземплярів клопів на одну рослину, відповідно.
Пошкодженість бобів гусеницями совок і п'ядунів на люцерні проміжного укосу в 3-3,5 раза менша, ніж на першому та другому.
Пошкодженість люцерни жовтим тихіусом прямо пропорційна кількості жуків. Так, за наявності 43 екземплярів на 100 помахів сачком пошкодженість листків становила 1,5, а бутонів і суцвіть - 5,8 та 1,7%; за 577 екземплярів, - відповідно, 18,2, 43,3 та 39,4%. Боби нижнього ярусу посівів першого року використання пошкоджувалися сильніше, ніж середнього та верхнього, на старих посівах боби були більше пошкоджені в другому ярусі.
Шкідливість бульбочкових довгоносиків відчутна лише навесні для люцерни першого року життя: висота стебел зменшувалась у середньому втричі, а маса рослин - учетверо.
За масового розмноження жуки та личинки листкового люцернового довгоносика знищували до 70-80% листкової поверхні рослин і до 42,3% верхівкових квіткових бруньок.
Шкідливість люцернової квіткової галиці на першому укосі люцерни була значно більша, ніж на проміжному і другому (пошкодженість квіток на першому - 21,8, а на проміжному і другому - 5,3 та 5,8%, відповідно).
Отже, розмноження та шкідливість комах перебувають у прямій залежності від погодних умов року; збільшенню чисельності та їхньому накопиченню на люцерні сприяє суміжне розташування насіннєвих посівів першого і другого укосів, а також збільшення віків культури; існує пряма залежність чисельності та шкідливості видів, що визначаються кількістю та якістю корму, укосів, способів сівби та строків використання цієї культури на насіння.
З ентомофагів шкідливих комах люцерни виявлені спеціалізовані види, в основному, паразитичні комахи, а також багатоїдні - здебільшого хижаки. Серед паразитичних ентомофагів найчисельнішими виявились їздці родини іхневмонід, паразити родини трихограматид ряду перетинчастокрилих, деякі види ряду двокрилих родин тахін і мух-саркофаг. Серед хижих комах зустрічалися представники родин кокцинелід, жужелиць ряду жуків, дзюрчалок ряду двокрилих, золотоочок ряду сітчастокрилих, хижі трипси ряду війчастокрилих і хижі клопи ряду напівтвердокрилих.
Для регулювання чисельності шкідливих і корисних комах люцернового агробіоценозу застосовують низку заходів, а саме: агротехнічні та організаційно-господарчі (готування грунту перед висівом, догляд за рослинами в період вегетації, регулярні міжрядні обробітки на широкорядних посівах) зменшували чисельність дротяників у 7-8 разів, водночас збільшувалася кількість хижих жужелиць роду Bembidion у 2,5-3 рази; просторова ізоляція насіннєвих посівів люцерни на відстань до 2 км від торішніх площ знижувала заселеність бульбочковими довгоносиками вдвічі, фітономусами - 5,9, тихіусами - 5,1, клопами - 5,4 раза; на минулорічних посівах ранньовесняне боронування в 2-4 сліди впоперек рядків із дальшим компостуванням рослинних решток зменшувало чисельність клопів, попелиць, галиць, лялечок і гусениць совок і п'ядунів, кількість зимуючих жуків і личинок у 2,1-8,2 раза; підкошування рослин люцерни на початку фази бутонізації (проміжний укіс) або під час масової бутонізації - цвітіння (другій укіс) у стислі строки і на низькому зрізі (8-10 см) забезпечує зниження чисельності личинок фітономусів у 16,7, гусениць лускокрилих - 10,2, клопів - 6,5, попелиць - у 6,3 раза. Підкіс значно скорочує період вегетації люцерни й період шкодочинності комах, а на проміжному укосі створюються оптимальні співвідношення між хижаками та їхніми жертвами (трипсами, клопами, попелицями), відповідно, 1:6-7,1:12,1:25-30; обробка міжрядь після підкосів на глибину 10-15 см зменшує чисельність грунтозаселюючих шкідників і лялечок різних лускокрилих на 34-53%; розміщення навколо люцернових полів штучних гнізд для одиноких бджолиних; використання природних запилювачів, розведення та випуск бджоли-листоріза (Megachile rotundata). Основними запилювачами є мелітурга булавовуса, меліта заяча, андрена звичайна, мегахіла центункулярис, рофітоідес сірий. Для забезпечення задовільного запилення квіток потрібне збільшення чисельності диких бджолиних у 4-5 разів. За наявності значних площ люцерни та багаторічного їхнього використання на насіння відбувається нагромадження запилювачів; збільшують їхню чисельність завдяки використанню медоносних бджіл із наявних у господарствах пасік, а також залученням бджолосімей пасічників-аматорів; залучення та нагромадження запилювачів і ентомофагів на посівах насіннєвої люцерни завдяки управлінню їхніми міграціями впродовж усього періоду розвитку комах.
Для підвищення насіннєвої продуктивності люцерни та зменшення забруднення навколишнього середовища інсектицидами у всі роки вирощування культури проводять поетапне підсівання смуг (два-чотири) озимого ріпаку всередині поля в строки (друга половина серпня), що забезпечують його цвітіння до початку цвітіння люцерни першого укосу в крайових смугах, які залишають непідкошеними під час підкошування основного масиву люцерни у фазі початку бутонізація - цвітіння. Потім здійснюють скошування смуг озимого ріпаку на початку цвітіння люцерни в крайових смугах, які, своєю чергою, поетапно - в два строки - підкошують під час цвітіння основного масиву люцерни. Підкошені в останньому строці підкошування смуги підсівають сумішшю ярих культур-нектароносів (гірчицею, ярим ріпаком, фацелією), що забезпечує їхнє цвітіння і люцерни в крайових смугах у пізньолітній і ранньоосінній періоди, а також живлення запилювачів і ентомофагів у крайових смугах посівів із дальшою зимівлею в них або в межовій зоні.
Запропонований спосіб накопичення запилювачів і ентомофагів сприяє збільшенню їхньої кількості на 15-25% і підвищує насіннєву продуктивність люцерни до 10%, що становить близько 0,3 центнера з гектара.
Проти шкідників, що характеризуються високим рівнем спеціалізації, розроблено систему застосування пестицидів. Доцільність, повторність, строки та способи їхнього застосування встановлюються на основі порогів шкодочинності, фенології розвитку культури та фенології і динаміки чисельності шкідливих і корисних видів у вегетаційні періоди протягом низки років; враховуються їхні оптимальні співвідношення; кількість хімічних обробок істотно змінюється залежно від способів одержання насіння. На першому укосі проводять п'ять наземних обприскувань, у т.ч. два - проти комплексу шкідників, два - переважно проти сисних (під час бутонізації та плодоутворення), одне - проти гусениць лускокрилих (фаза цвітіння) із застосуванням дендробациліну (4 кг/га) або лепідоциду (2 кг/га); проти совок та інших лускокрилих випускають трихограму (фаза початку цвітіння) з розрахунку 1:1 (паразит-жертва). На проміжному укосі дворазове обприскування інсектицидами у фазі бутонізації (безпосередньо перед цвітінням) бінарною сумішшю інсектицидів, в яких обов'язковим компонентом є системний препарат на основі диметоату, та на початку плодоутворення надійно захищає насіннєву люцерну від комплексу шкідливих комах під час уразливих фаз: бутонізації, цвітіння і плодоутворення.
Розроблена нами оптимальна система захисту насіннєвих посівів люцерни від шкідливих комах грунтується на принципі мінімального використання пестицидів з їхнім незначним впливом на корисних комах і з дотриманням дальших рівноцінних за значенням показників потрібних умов можливого застосування пестицидів: технічної, економічної, господарчої ефективності та медико-санітарних умов можливості безпечного використання цього пестициду для людини й теплокровних тварин.
У запропонованій системі основну увагу приділяють організаційно-господарчим та агротехнічним заходам і високій культурі землеробства, використанню економічних порогів шкодочинності та рівнів життєздатності популяцій шкідників і ентомофагів, використанню квіткового конвеєра для залучення і нагромадження корисних комах, у т.ч. і диких запилювачів, використанню інших нехімічних методів і засобів (розвішування шпаківниць рано навесні в лісосмугах поблизу насіннєвих ділянок, випуск трихограми, використання мікробіологічних препаратів, розведення та випуск бджоли-листоріза, механізована боротьба з гризунами).

М. Рубан,
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Advertisement

Інтерв'ю
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее
Ольга Насонова, ресторанний експерт, концептолог і аналітик
В Європі та Америці вже давно цінується все, що відрізняється від масового продукту в маркетах, так званий hand made, до якого відносяться в тому числі і продукти, вирощені на приватних фермерських

1
0