Спецможливості
Агробізнес

Чи вистачить Україні власної картоплі?

05.10.2010
1096
Чи вистачить Україні  власної картоплі? фото, ілюстрація

Нинішній рік виявився несприятливим для картоплі. Прогнози врожаю знижуються, а ціни зростають. Власної картоплі в Україні може не вистачити до нового врожаю.

Нинішній рік виявився несприятливим для картоплі. Прогнози врожаю знижуються, а ціни зростають. Власної картоплі в Україні може не вистачити до нового врожаю.

Виробництво
За прогнозами провідних експертів аграрного ринку, нинішнього року Україна збере близько 14 млн т картоплі, що майже на третину менше, ніж торік. Це буде найнижчий урожай за часів незалежності нашої держави. Починаючи з 2000 року й дотепер, валовий збір картоплі не опускався нижче 17,3 млн т у 2001 році. Проте урядовці оптимістичніші в своїх прогнозах. Міністерство аграрної політики України прогнозує нинішній урожай картоплі в обсягах 18,2-18,6 млн т, тобто на 5-8% менше торішнього. Для цього є підстави. Згідно з інформацією Державного комітету статистики України, станом на 1 вересня було зібрано 11,2 млн т картоплі, що на 5,6% менше, ніж 2009 року. Проте, враховуючи наявні прогнози, цього року передбачають зібрати менший урожай картоплі, принаймні за сім останніх років. Що ж вплинуло на суттєве зменшення виробництва?
Аграрії, здебільшого, в своїх неврожаях звикли нарікати на погодні умови. Цьогоріч картоплю слід було висаджувати раніше, ніж зазвичай. Господарники, які висадили картоплю рано навесні в прогрітий та підготовлений грунт, не прогадали, бо зібрали врожай на рівні з попередніми роками. Решта мали значний недобір продукції. Сильні зливи та тривала посуха, що охопила всі регіони України, негативно вплинули на врожай.
Проте проблема з вирощуванням картоплі є значно ширшою і не обмежується впливом погодних умов. Наразі понад 97% картоплі вирощують у домогосподарствах населення. Виробництво картоплі на рівні натурального господарства не дає змоги застосовувати передові технології. До того ж, брак централізованого обробітку посівів картоплі, якісного насіннєвого матеріалу й недотримання системи сівозмін сприяє розвитку хвороб та поширенню шкідників. Тому якість і врожайність картоплі ще й досі перебуває на низькому рівні. Як наслідок, за рівнем урожайності Україна посідає в світі 95-100 місце серед 150-ти країн, де культивують цю культуру.
Водночас є й позитивні тенденції розвитку галузі. Так, у 2009 році великотоварні виробники картоплі - сільськогосподарські підприємства, збільшили її виробництво на 18,5% і зібрали 517 тис. т. При цьому їхня частка в загальному виробництві картоплі зросла з 2,2 до 2,6 відсотка.
Чи буде за нинішньої ситуації в галузі насиченим внутрішній споживчий ринок?

Споживання
Картопля є продуктом повсякденного збалансованого харчування. В 2009 році споживання картоплі на одну особу в Україні становило 133 кг, що на 9 кг, або на 7%, перевищувало раціональні норми харчування, визначені Міністерством охорони здоров'я. Крім картоплі, більше за норму торік вживали олії - на 18% і хлібопродуктів - на 6%. А от таких продуктів, як молоко та вироби з нього, було спожито менше на 44%, м'яса й м'ясопродукції - на 38, овочів та баштанних - на 15%, і цей перелік може бути значно довшим. Тож картопля для населення України - не просто продукт харчування, це замінник інших видів продовольства, яких не вистачає в його раціонах.
Споживання картоплі в регіонах України суттєво різниться. За підсумками 2009 року, населенням Миколаївської, Запорізької, Одеської областей та АР Крим споживало, в розрахунку на одну особу, менше 100 кг картоплі. Більше вживали картоплі в Сумській (198 кг/особу), Івано-Франківській (185), Хмельницькій (184), Рівненській (180) областях. У цілому продовольчий фонд картоплі торік становив 6,1 млн т, або 31% загальної пропозиції.
Решту картоплі було використано так: на кормові цілі надійшло майже 30%, або 5,8 млн т; переробили на нехарчові цілі 1,4 млн т, або 7%; витратили на посадку 4,9 млн т, або 25%; експортували близько 15 тис. т. При цьому втрати становили 1,2 млн тонн.
У 2010-2011 маркетинговому році, навіть за зменшення витрат на корм та харчування людей, Україні навряд чи вдасться забезпечити самостійно свої внутрішні потреби. Тож, імовірно, доведеться вдатися до зовнішніх закупівель. Приклади незначних обсягів імпорту картоплі були і в попередні роки. Впродовж останніх десяти років найбільше завозили картоплі 2006 року - 21 тис. т. Торік цей показник був значно меншим та становив 5,6 тис. т. В Україну надходила бульба з Білорусі (1,1 тис. т), Нідерландів (1,6 тис. т) та навіть з Єгипту (0,8 тис. т). Однак обсяги та географія закупівлі в наступному році можуть бути значно більшими.
Потреба ввезення картоплі з-за кордону буде зумовлена двома основними причинами. По-перше, немає розвинених каналів просування продукції від дрібнотоварного виробника до різного рівня споживачів на ринку, а по-друге, якість продукції, яку пропонують вітчизняні виробники, невисока.
За прогнозами експертів, ціни на привезену картоплю будуть на 20-30% вищі, ніж на вітчизняний продукт. До того ж, поява імпортної картоплі може уповільнити зростання цін і навіть призвести до незначного їхнього зниження, змушуючи вітчизняних виробників активніше продавати свою продукцію.
Ціни
Безумовно, хоча б незначний дефіцит продукції, що спостерігається на ринку або очікується в перспективі, стимулює зростання цін. Є передбачення, що вже до кінця поточного року ціни на картоплю зростуть на 50 відсотків.
За нинішньої ситуації виробники картоплі неохоче реалізують товар за низькими цінами. На сьогодні закупівельна ціна картоплі в регіонах її вирощування становить від 2,5 до 4 грн/кг. Відтак, з урахуванням транспортних витрат, оплати праці, передпродажного зберігання вона може зрости в роздрібній мережі щонайменше вдвічі. Так, на селянських ринках України картопля коштує в середньому 5-8 грн, зокрема на Сумщині в кінці серпня - на початку вересня ціна коливалася в межах 4-6 грн/кг. Тенденція до зростання цін зберігається. Лише протягом вересня ціни на картоплю на основних оптових ринках України зросли більш ніж на 20%. Тож цілком імовірно, що в роздрібній мережі окремих регіонів подорожчання цього товару може досягти та перевищити відмітку 10 грн за кілограм.
 
Світове виробництво
З понад 300 млн т картоплі, яку виростили в світі торік, майже 20 мільйонів належать Україні. Середня її врожайність - близько 100 ц/га. Для порівняння: лідери-картоплярі із США, Нової Зеландії, європейських країн збирають бульби в середньому по 400 ц з гектара.
Світове виробництво картоплі дедалі збільшується. Загалом її вирощують близько 150 країн у найрізноманітніших грунтово-кліматичних умовах.
Основну частину картоплі виробляють в Азії та Європі. Серед провідних виробників Європи вирізняють Pociю, яка концентрує 11,7% світового (28,6% європейського) врожаю картоплі; Україну, на частку якої припадає 6,1% (та 14,9%), Бiлорусь - 2,6% (та 6,3%).
В Азії найбільшими виробниками продукції є Китай (73,5 млн, т) та Індія (25 млн т), частка яких становить 30,8% світового виробництва й 74,3% валового збору азійського континенту.
Основними виробниками бульби на американському континенті є країни Північної та Центральної Америки, зокрема США i Канада вирощують 60,4% картоплі загального врожаю континенту.
Лiдери виробництва кapтoплі в Африці - Єгипет (2,5 млн т), Алжир (2,2), Південно-Африканська Республіка (1,9), Малаві (1,8), Марокко (1,5), які забезпечують близько 69% загального виробництва культури на континенті.
В Океанії ключові позиції у вирощуванні картоплі належать Австралії, що зосереджує понад 2/3 валового виробництва продукції в регіоні.
Але першість у торгівлі насінням картоплі належить Голландії. Ця країна контролює близько 70% світової торгівлі насінням картоплі, експортуючи майже 700 тис. т продукції щорічно до 80 країн світу. І це при тому, що площі, відведені в країні під вирощування посадкового матеріалу, не перевищують 35-40 тис. га. Усього ж, за оцінками аналітиків, щорічний світовий експорт насіння картоплі сягає майже 1 млн тонн.
З урахуванням світових тенденцій розвитку картоплярства пріоритетним завданням подальшого реформування цієї галузі в Україні є налагодження виробництва конкурентоспроможної продукції за сортовими характеристиками, якістю й ціною. Саме за дотримання зазначених умов картопля українського походження зможе ефективно конкурувати з іноземними сортами не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.

Перспективи розвитку
Перед тим як перейти до стратегічних цілей, слід розв'язати назрілі проблеми. Стан ринку картоплі досяг тієї межі, за якою мають бути вжиті відповідні заходи, спрямовані на повне забезпечення внутрішніх потреб в якісній продукції. При цьому має бути застосований комплексний підхід до розв'язання проблем галузі.
Дрібнотоварне виробництво картоплі, що домінує понад 15 років в Україні, є малорегульованим і прогнозованим. Отже, внутрішній ринок не захищений від можливого зменшення виробництва, яке ми маємо цього року. Тому, по-перше, нині доцільно розглянути можливість державної підтримки розвитку картоплярства на промисловій основі, тобто в сільськогосподарських підприємствах. В основі такої підтримки мають буди державні та регіональні програми розвитку галузі.
По-друге, потребує збільшення фінансування наукова діяльність у галузі картоплярства. Питання виведення нових - пристосованих до зміни клімату, нематодостійких, високоврожайних - сортів, їхня апробація на дослідних (експериментальних ділянках), реалізація товаровиробникам повинні мати підтримку на рівні місцевих і державних владних структур.
По-третє, потрібна розбудова заготівельно-збутової мережі. Більшість вирощеної товарної продукції не знаходить покупців через те, що немає можливості її продати. До того ж, не всі виробники мають умови для тривалого зберігання бульб, тому багато продукції просто псується. Мережу заготівельно-збутової кооперації, яка діяла за радянських часів, зруйновано, а натомість сучасну, ринкову ще не створено. Влада здійснює лише перші кроки з налагодження кооперативних відносин на ринку сільськогосподарської продукції, які є вкрай потрібними, тож поки що не в змозі розв'язати наявної проблеми. Створення власних кооперативів виробників з подальшим продажем продукції через оптово-продовольчі ринки, мережі супермаркетів, громадського харчування є бажаним результатом у розбудові сучасної заготівельно-збутової мережі.
Комерційні структури потенційно можуть долучатися до цієї роботи, беручи на себе відповідальність з організації вирощування якісного товару на договірних засадах з постачанням сортового посадкового матеріалу й закупівлі готової продукції за попередньо погодженими цінами. Проте для отримання результату від такої діяльності потрібні значні інвестиції в розвиток інфраструктури.
Визначаючи ці напрями розвитку, Україна зможе стабілізувати ситуацію на внутрішньому ринку, забезпечити продовольчі та інші потреби в картоплі й поступово нарощувати експорт якісної продукції на світові ринки.

Олександр Маслак,
канд. екон. наук, керівник центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету

Інтерв'ю
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала
Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН
Ягідництво називають однією із найперспективніших галузей АПК. Саме сюди і початкуючі, і досвідчені аграрії  вкладають великі суми грошей. Про те,  за якими критеріями слід обирати культури

1
0