Який космос потрібен аграрній Україні?
Минуло кілька років з моменту запуску вітчизняного супутника «Січ-2». Отже, настав час підвести деякі підсумки цієї воістину титанічної роботи. Чому титанічної? Починаючи з кінця 90-х Україна входила до десятки космічних держав із запуску ракет, не маючи при цьому власного штучного супутника. Його запуск і подальша робота повинні були стати важливим кроком із підняття престижу країни, тим більше що попередні кроки в цьому напрямі були невдалими.
Минуло кілька років з моменту запуску вітчизняного супутника «Січ-2». Отже, настав час підвести деякі підсумки цієї воістину титанічної роботи. Чому титанічної? Починаючи з кінця 90-х Україна входила до десятки космічних держав із запуску ракет, не маючи при цьому власного штучного супутника. Його запуск і подальша робота повинні були стати важливим кроком із підняття престижу країни, тим більше що попередні кроки в цьому напрямі були невдалими.
М. Солоха, ст. наук. співробітник, канд. геогр. наук,
ННЦ «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»
Протягом декількох років Україна намагалася провести запуск свого супутника, і тільки у 2011 р. це вдалося зробити. На сьогодні супутник «Січ-2» припинив свою роботу (не виробив призначеного ресурсу).
За ці 20 з гаком років, поки намагалися це зробити, космічні технології зробили кілька кроків вперед. А характеристики вітчизняного супутника залишилися в далеких 90-х роках.
Давайте розберемося, чому це так і як ці характеристики впливають на розв’язання проблем аграріїв. Нас цікавлять технічні характеристики супутника. Саме вони (електронна начинка) визначають його можливості щодо зйомки.
По-перше, нас цікавить таке поняття, як оперативність отримання даних із супутника. Оперативність інформації щодо стану посівів може вирішити питання своєчасного внесення добрив у різні періоди вегетації, прийняття правильних управлінських рішень і т. д.
Дослідженнями встановлено, що найбільша ефективність добрив проявляється лише у разі, якщо вони збалансовані за елементами живлення (N, P, K), тобто коли їх вносять у грунт в оптимальному співвідношенні згідно з картограмою конкретного поля під певну культуру, із запланованою врожайністю. А побудова актуальної картограми на основі оперативної інформації з космосу — одне з головних завдань використання даних дистанційного зондування.
Технічні можливості «космосу»
Періодичність зйомки із супутника «Січ-2» становить від 3 до 5 днів, хоча періодичність обертання супутника навколо Землі — 98,03 хв (1,6 год). Тобто зйомка із супутника проводиться протягом певного періоду (або постійно), проте доступ, або одержання даних, можливе тільки в період від 3 до 5 днів. «Вікно» над територією України доступне для сенсорів супутника нетривалий час (близько півгодини).
По-друге, нас цікавить показник, нерозривно пов’язаний із першим, — це так звана смуга охоплення.
Вона дорівнює 46,6 км сканера панхроматичного діапазону і 55,1 км — середнього інфрачервоного. Що отримуємо в результаті? Україна має протяжність з півночі на південь — 867 км, а із заходу на схід — 1300 км.
Оскільки супутник має сонячно-синхронну орбіту, то сканування відбувається з півночі на південь і зі зміщенням на схід.
Відстань у 1300 км поділимо на ширину смуги охоплення супутником «Січ-2» (округлимо до середньої — 50 км) і отримуємо цифру 26.
Сканер на супутнику може охоплювати тільки одну смугу за один раз, і яку із 26 смуг у поточний момент він може знімати — знають тільки в центрі управління супутником (фото 1).
За даними Інтернету, зйомка ведеться найчастіше у смузі, що «найбільш затребувана». Чи варто залишати заявки в НКАУ (Національне космічне агентство України) на затребувану смугу і скільки, а головне, коли і в які терміни відбуватиметься зйомка — питання відкрите.
Отже, якщо фермер або господарство захочуть отримати актуальну інформацію, то їм доведеться чекати від 3 до 5 днів, допоки супутник зніме місцевість, яка цікавить замовника.
Водночас 25 інших замовників з інших смуг на території України ніколи не зможуть отримати ту саму інформацію в той же період часу — супутник просто фізично не зможе це зробити. Виходить, що в початковий період вегетації (та й в усі наступні) отримати актуальну інформацію щодо всієї території України відразу за допомогою «Січ-2» неможливо.
Як підвищити ефективність «космосу»
Вихід може бути або у використанні даних з інших супутників, які знімають територію України, або в заміні апаратури, з установленням серії сканерів на різні напрямки (кути) зйомки, щоб за один раз проводити зйомку декількох смуг. Або нарощувати кількість супутників.
У першому варіанті аграрії, науковці та кінцеві споживачі відразу позбавляються пільгової ціни на дані із супутника і не можуть конкурувати в оперативності отримання інформації, також далеко не завжди є знімки з цих супутників території України (фото 2).
Другий варіант — це витрати державою ще кількох десятків, сотень мільйонів умовних одиниць (вартість запуску «Січ-2» обійшлася скарбниці в 1,35 млрд грн) на запуск нових супутників. Вже затверджено план заходів на 2013–2015 рр. з розвитку космічної діяльності, в якому за загального бюджету в 114 млн грн 21 млн передбачено на підтримку системи «Січ».
Вже прийнято концепцію розвитку космічної галузі до 2032 р., з бюджетом приблизно 38,5 млрд грн, в якій підпрограмі «Січ» приділено також значну увагу.
Можливості сучасних супутників
Але повернемося до оперативності отримання знімків на території України. До перерахованих вище положень слід додати, що отримані знімки ще необхідно обробити за допомогою спеціального програмного забезпечення і лише пізніше (через один-два тижні ) їх можна буде замовляти.
Агрохолдинги або фермерські господарства в кращому разі зможуть отримати інформацію, що їх цікавить,через кілька тижнів (тобто архівну), ні про яку оперативність мова тут вже не йде.
Не можна також не згадати про роздільну здатність у 7,8 м одержуваних з апарата знімків. Кілька років тому в Україні стартував новий виток еволюції агроприйомів землекористування.
Йдеться про точне землеробство, в основі якого лежить виявлення неоднорідностей (контурів) на полі і прийняття оптимальних управлінських рішень на основі цієї інформації.
Якщо використовувати знімки з «Січ-2» з просторовою роздільною здатністю 7,8 м, контури (неоднорідності) виявити неможливо (фото 3).
Сканер з такою роздільною здатністю їх просто «не бачить». Нижче наведено приклад такого знімка. Навіть візуально помітно, що, порівняно зі знімками із Google Earth, вітчизняна продукція за якістю поступається зарубіжній.
Також слід нагадати про відсоток хмарності, що присутня на знімках. У початковий період вегетації рослин космічні знімки мають значний відсоток хмарності, що робить зйомку малопридатною для аграрних цілей.
Погодьтеся, що отримати знімок, на якому місце пошуку просто закрито хмарою, — невигідно і тягне за собою ще більші економічні втрати. Крім інших чинників утворення хмарності, поява хмар нерозривно пов’язана з випаровуванням і транспірацією рослин, тобто власне з появою рослин і початком активного фотосинтезу (ріст рослин, цвітіння) збільшується кількість різних типів хмар. Найнижчі за висотою — купчасті, які найбільше спотворюють картину стану посівів. Знайти момент зйомки космічним сканером, який має на певну територію всього кілька хвилин на зйомку за добу, за хмарності — проблематично.
За купівлі (отримання) знімків на територію завжди доводиться вказувати площу набагато більшу, ніж потрібно, відповідно до умов продажу. Це так звана сцена, яку ще необхідно обробити спеціальним програмним забезпеченням. Продавці під час продажу завжди натякають на кооперацію з сусідами за купівлі таких «сцен» для зниження ціни на одного покупця. Це призводить до подорожчання знімка іноді на порядок-два. На жаль, це стосується як зарубіжної, так і вітчизняної продукції дистанційного зондування. Таким чином, покупець переплачує і за площу, яку він ніколи не зможе використовувати, і за супроводжуючі знімки.
Ще одним важливим моментом у технології отримання знімків є подальша їхня обробка. Адже не в кожному фермерському господарстві, агрохолдингу є фахівець із опрацювання даних дистанційного зондування, фотограмметрист.
Усі ці фактори в цілому негативно впливають на оперативність отримання даних. Також сюди слід віднести недосконалу технологію отримання знімків від виробника. Логічним було б зробити доповнення в інтернет-портал («Січ-2»), де на площі всієї держави за запитом користувач (аграрій) в будь-який час доби міг би отримати відповідь щодо прогнозу погоди і побачити космічні знімки території, яка його цікавить, що в цілому б дало змогу заощадити час і кошти. Подібні приклади є в Інтернеті, в основному, в розвинених країнах.
Єдиною, на наш погляд, перевагою космічної зйомки перед іншими видами дистанційного зондування є велика її площа, тобто можливість охопити велику територію за дуже малий
період часу.
Отже, підводячи підсумок доходимо до висновку: практична значимість можливостей національної космічної програми і, зокрема, супутника «Січ-2» для аграріїв мінімальна. Можна лише отримати огляд стану рослинності на всій території України і дати прогноз щодо врожайності. Проводити більш глибокі дослідження наразі немає змоги.
Непрямим підтвердженням наших слів є відсутність космічних знімків з «Січ-2» на сайті НКАУ через майже два роки з моменту запуску вітчизняного супутника. 80% прикладів використання знімків для вирішення практичних завдань аграріїв, екологів, лісників наведені з використанням знімків із різних іноземних супутників. Фірми, які продають дані космічної зйомки, теж не пропонують на продаж знімки «Cіч-2».
Можливі шляхи розв’язання цієї проблеми лежать в економічній площині і політичній волі держави.
Адже скоротити інтелектуальний розрив між існуючими космічними технологіями розвинених країн і України дуже складно.
Тенденції космічної промисловості
Наразі намітилась явна тенденція до більшої відкритості космічної інформації. Уряд і військове командування США оголосили про дозвіл на публікацію космічних знімків і подальше комерційне їхнє використання із просторовою роздільною здатністю до 30 см (нагадаємо: у «Січ-2» — 7,8 м) неурядовими організаціями, які мають доступ до подібного роду технологій. За задумом, цей крок дасть змогу зайняти нову економічну нішу космічних даних вченим США, стане поштовхом до нового витка розвитку технологій дистанційного зондування землі та розширить інформаційне поле на базі новітніх технологій.
Так все-таки, якщо змоделювати ситуацію, який вигляд повинен мати космічний сегмент нашої держави для вирішення завдань аграріїв? Космічне угруповання має складатися із п’яти-шести і більше супутників з просторовою роздільною здатністю не менше ніж 30 см (прості правила конкуренції: якщо товар гірше, ніж у конкурента, його купувати не будуть). Необхідно створити або реанімувати наземні центри обробки інформації, отриманої з орбіти, щоб дані до фермерів надходили вже у вигляді спеціалізованих картосхем (схожості, запасів вологи, необхідності підживлення, грунтових контурів і т. д.).
Але, як уже згадувалося вище, в бюджеті України не було і немає статей витрат подібних розмірів, космічна програма реалізується не у розраховані терміни, що, своєю чергою, збільшує якісний розрив між операторами на ринку цього виду послуг.