Спецможливості
Техніка та обладнання

Як знайти шляхи підвищення якості підготовки аграрних інженерів?

09.12.2008
606
Як знайти шляхи підвищення якості підготовки аграрних інженерів? фото, ілюстрація

У структурі окремої галузі знань-1001 “Техніка і енергетика аграрного виробництва” — виділено два самостійні напрями: 6.100101 “Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі” та 6.100102 “Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва”. Як підвищити якість підготовки фахівців цього профілю, адже сучасність висуває суворі вимоги до молодого спеціаліста?

У структурі окремої галузі знань-1001 “Техніка і енергетика аграрного виробництва” — виділено два самостійні напрями: 6.100101 “Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі” та 6.100102 “Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва”. Як підвищити якість підготовки фахівців цього профілю, адже сучасність висуває суворі вимоги до молодого спеціаліста?

Інженер має стати найголовнішою людиною на селі” — ця думка, висловлена в одній із доповідей, стала фактично лейтмотивом “круглого столу” провідних фахівців виробництва, науковців і науково-педагогічних працівників із питань підвищення якості підготовки фахівців галузі знань 1001 “Техніка та енергетика аграрного виробництва”, що відбувся наприкінці осені в Міністерстві аграрної політики України під головуванням заступника міністра аграрної політики Олександра Шевченка.
“Питання кадрів — питання номер один на селі” — з цим твердженням складно не погодитись. Ця сентенція лунає дедалі голосніше, адже старі кадри відходять, молодь не надто поспішає на роботу до селищ, а перед аграрними вищими навчальними закладами вималювалася “Проблема’2009”. Ця проблема зумовлена демографічною кризою, що панувала в Україні на початку 90-х років минулого століття. 1992-й — перший по-справжньому кризовий рік. Відтак, і тих, кому 2009-го має виповнитися 17, хто за віком підходить під визначення “абітурієнт”, буде небагато. Звідси випливає жорсткіша конкуренція за абітурієнта і, не виключено, злиття або ліквідація окремих університетів (у всякому разі, думка про це пролунала на “круглому столі”).
Микола Даценко, директор Департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України: “Якщо говорити про те, яким сьогодні має бути інженер, яким має бути спеціаліст, підготовлений у внз, то тут слід звернути увагу на кілька моментів. Більше уваги потрібно приділяти питанням енергетики. Причому біоенергетику треба вивчати не в цілому, а за блоками (Кіотський протокол, біопаливо розподілити за видами: біодизель, біоетанол, питання енергозбереження). Тобто вкрай потрібно дати базові знання, щоб людина, яка прийшла на виробництво, орієнтувалася, що слід робити насамперед. Енергетика виходить на перший план, і молодій людині потрібно більше дати знань про практичну енергетику на практичних заняттях у провідних господарствах, які треба визначити для проходження практики. Ще одна важлива річ — аграрна логістика. Це має бути окремий серйозний предмет”.
Тетяна Іщенко, директор Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України: “Неабиякою проблемою освіти є непідготовлений викладач. Технологія пішла вперед. І викладачам потрібно читати не те, що читається, а те, що потрібно виробничнику. Хоча, звісно, будь-яка база у навчальному закладі відставатиме від сучасного виробництва. Та ми працюємо над тим, щоб навчити викладача. А найголовніше — навчити студента вчитися”.
Важливим плюсом українських аграрних університетів є поступова й послідовна інтеграція в світову освітню систему. Так, Національний аграрний університет (щоправда, це вже колишня назва лідера на ринку аграрної освіти України, нещодавно його було перейменовано у Національний університет біоресурсів і природокористування України) — єдиний із пострадянських аграрних вищих навчальних закладів, диплом якого визнано в розвинутих країнах. Є вагомі напрацювання щодо зарубіжних контактів і в інших аграрних університетах і академіях України.
За результатами роботи “круглого столу” було ухвалено резолюцію, в якій, зокрема, йдеться про таке:
n впровадити практику щорічного проведення “круглих столів” із залученням провідних фахівців, науковців та освітян з техніки й енергетики аграрного виробництва;
n Департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України, Науково-методичному центру аграрної освіти, Центру інформаційно-аналітичного забезпечення та прогнозування розвитку аграрних вищих навчальних закладів “Агроосвіта”, ректорам і директорам вищих навчальних закладів передбачити збільшення коштів на поліпшення матеріально-технічної бази та навчально-методичного забезпечення;
n звернутися до Міністерства промислової політики України щодо організації заводами — виробниками сільськогосподарської техніки — постійно діючих виставок-продажів в аграрних вищих навчальних закладах і регіональних навчально-практичних центрах;
n розробити структуру й програму створення регіональних баз практичного навчання студентів при вищих навчальних закладах та передових господарствах;
n передбачити компенсацію витрат внз на підготовку фахівців, які навчалися за державні кошти, а працюють у приватних вітчизняних чи зарубіжних фірмах;
n розробити форми заохочення провідних вітчизняних і зарубіжних фірм, що беруть участь у поліпшенні матеріально-технічної бази, створенні баз практик для студентів і стажування науково-педагогічних і педагогічних працівників;
n науково-педагогічним і педагогічним працівникам вносити зміни та доповнення в робочі навчальні програми та комплекс навчально-методичного забезпечення дисциплін відповідно до останніх досягнень науки й техніки в галузі агропромислового виробництва.
“Напрочуд важливою є участь роботодавця в підготовці фахівця” — ця думка проходила червоною ниткою через усі виступи представників “агроосвітньої фракції” на “круглому столі”. “У нас не благодійна організація!” — полюбляють повторювати роботодавці під час співбесід із випускниками вищих навчальних закладів, які не мають належного досвіду роботи. Справді, благодійність нині не в шані. Втім, у наш прагматичний вік потроху змінюється ставлення до перспективних кадрів. Десятиріччя становлення нових економічних взаємин на селі минуло. Воно відокремило тих, хто прийшов на хвилі моди, часто-густо не розуміючи, куди він вкладає кошти, від стратегічних інвесторів. Природно, що стратегічний інвестор дбає про своє кадрове поповнення, про перспективу. Фінансова криза трохи призупинила процес холдингізації сільського господарства, який Україні пророкували ринкові аналітики. Втім, криза має певною мірою і очищувальний ефект: у сільському господарстві, в агробізнесі залишаться ті, хто начисто позбавлений ілюзій про легкість аграрних грошей. Таким господарям знадобляться випускники аграрних вищих навчальних закладів. А значить, робота агроуніверситетів не буде марною. Однак є тут одне “але”.
У багатьох доповідях йшлося про незадовільний стан соціальних питань на селі. Адже роботодавець може забезпечити пристойну оплату праці, дати, бодай, скромне, але все ж таки житло, автотранспорт, проте не в змозі вирішити низки інших соціальних питань. Дитсадки, школи, лікарні, церкви, можливості для заняття спортом і проведення культурного дозвілля — це той становий хребет, який має забезпечити людині, що приїжджає працювати на село, повноцінне життя. Проте, на жаль, подеколи деякі з цих ланок випадають (а де-не-де — трохи не всі) з ланцюга соціальних гарантій. Відтак і не поспішає молода людина в село, всіма правдами й неправдами намагаючись залишитися в столиці чи принаймні в обласному центрі, де й вулиці світліші, й дороги рівніші, й аптеки ближчі. Можна, звісно, провести безліч нарад, написати купу інформаційних статей про них, подякувати Міністерству аграрної політики за саму можливість висловитися з цього питання, але без докорінного зламу, без народження “іншої країни”, про яку так полюбляють твердити високі посадовці після одержання Україною права на проведення Євро’2012, нічого не вийде. І сама по собі перемога в тендері УЄФА — не панацея від усіх бід. “Іншу країну” ми маємо змогу зробити самі. Й великі надії в цьому питанні ми покладаємо не лише на владу, яка в нас перманентно змінюється, а й на тих, кому нині 20, зокрема й тих, хто “гризе граніт” науки в аграрних внз. На відміну від багатьох своїх однолітків, ці хлопці й дівчата бачать світ під час закордонних практик, а отже, й уявляють собі обриси тієї “іншої країни”, в якій, сподіваємося, ми з вами таки житимемо.

Олексій Рижков

Інтерв'ю
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее

1
0