Рейдерство «годує» слабка держава

Рейдерство – стихійний термін, що дослівно означає «недружнє захоплення активів». В аграрній сфері найчастіше використовуються підроблені документи, а часто — в купі із тупою грубою силою. Чому рейдерство набуло такого поширення в Україні і як від нього захиститися, propozitsiya.com дізнавалася у Кирила Левтерова, експерта з боротьби з рейдерством Всеукраїнської аграрної ради, партнера юридичної компанії «ОМП».

— Чому рейдерство набуло такого широкого поширення саме в сільському господарстві?

— Зараз це одна з небагатьох прибуткових галузей. При цьому

правова безпека активів сільського господарства у нас десь на рівні 18 століття.

Поки всім вистачало місця і землі, коли за мішок зерна можливо було орендувати скільки завгодно землі (скажімо років 20 назад), підґрунтя для рейдерства не було. Зараз заробляти на сільському господарстві хоче багато хто. І настав момент,  коли усім стало тісно, зайвої землі вже немає. Стало бракувати орних земель і навіть пасовищ.

Великі і просто спроможні господарства «ганяються» за пайовиками, і останні цим користуються. На Черкащині, області, що є дзеркалом і подекуди локомотивом процесів в українській аграрній сфері, вважається нормою отримувати орендну плату від двох орендарів, а деякі ухитряються отримувати кошти від трьох, ще й бонуси від четвертого за обіцянку у майбутньому здати свою ділянку в оренду. Це процес, який відбувається через наявну систему розпаювання. Він буде продовжуватися, поки існуватиме мораторій на продаж землі. Коли пайовика не можна перекупити або право оренди поточного орендаря належно оформлено – в хід ідуть тіньові схеми: підробка печаток, підписів, які засвідчують перехід ділянки до іншого орендаря. Тобто бої йдуть за орендовану землю.

— І за dрожай також?

— Збирання чужого врожаю — дуже вигідна річ. Не сіючи, не доглядаючи, отримуєш чистий прибуток. Поле — це щось на зразок акціонерного товариства: двоє домовились, що обробляють певну ділянку, третього, наприклад, на переговори не запросили. Цей третій в кінці сезону приїжджає і молотить усі орендовані ним ділянки. Такі силові сценарії відбуваються за принципом рівної участі: тобто прибуток ділиться між псевдогосподарем та тими, хто силою збирає урожай.

5 способів захиститися від можливого рейдерства:

1. Легалізація бізнесу
2. Сплата податків
3. Ретельно слідкувати за оформленням документації
4. Знати своїх пайовиків, працювати з ними
5. Проходити навчання при Антирейдерських штабах

— Це відбувається в масштабах усієї України?

— Так, Київська область, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська — різні регіони. Нещодавно до мене звернулися з Херсонщини. Там взагалі ситуація цікава, тому що приналежність поливальних машин не прослідковується. Рентабельність і ризикованість господарювання на поливних землях абсолютно інша. Фермерам Новотроїцького району доводиться боротися за свій урожай: деякі з них сидять і в буквальному сенсі слова вичікують окупантів. До слова, Черкаська область цей еволюційний етап вже пройшла, вони уже як у Європі. Поля по 200 га там відсутні, тепер там ділянки по 50 га, і на них «пасеться» по кілька господарств. Кожен обробляє «свої» ділянки-клаптики «шахівнички» маленькою технікою. І сигналів з Черкащини поступає вже порівняно менше.

На Львівщині, Франківщині випадки рейдерства рідші, але через зміну клімату багато хто продає господарства (а подекуди просто кидає землю) в Центральній Україні, де немає поливу, і перебирається на Захід. Тому що на гірших землях, але при стабільному поливі, коригуванні технології можна отримати урожай, можливо, й не такий великий, але стабільний.

— Чому за кордоном явище рейдерства відсутнє як таке? Спрацьовує врегульованість земельного питання?

— Рейдерство існуватиме, поки не буде сильної держави, яка базуватиметься на захисті приватної власності та інтересів.

Класичний приклад — США, де за перетин чужої ділянки можна отримати кулю, тому там фактично рейдерство відсутнє як клас. Це нормально сприймається суспільством.

У Європі підхід трохи інший, але так само втручання у чужу ділянку неминуче несе за собою або тюремне покарання, або штрафи. А в Україні яка ситуація: сьогодні людина рейдер, а завтра — балотується на виборах, післязавтра — взагалі поважна людина і меценат. Тобто найбільша причина — слабка держава. Наступний чинник – корупція. Чим далі від Печерських пагорбів, тим більше беззаконня.

— Які недосконалості у законодавстві рейдери використовують найчастіше?

— Перше — це зловживання системою реєстрації прав користування землю. Ніхто ні за що не відповідає. Реєстратор (Державний реєстратор сектору державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, - ред.) говорить: «Я не є експертом з підписів». Хоча нормативними актами і процедурами чітко прописано, що саме він і несе відповідальність. До того часу,

поки реєстраторів не почнуть реально саджати, рейдерство буде процвітати.

До білих ланок схеми долучаються нотаріуси. В  чорних схемах задіються так звані «смертники» — реєстратори, на яких отримані ключі доступу до реєстру. Цей «смертник» здійснює певні реєстраційні дії, потім його ключ блокується на три місяці — насправді смішне покарання. Фактично, це карні дії, за які передбачено кримінальне покарання.

Друге — при Міністерстві юстиції працює комісія, яка покликана скасовувати помилкові записи реєстраторів. Замість цього вона перетворилася на такий собі квазісудовий орган, бо певні працівники Мінюсту узурпували собі функцію судової гілки влади. За скасування реєстрації є навіть негласний тариф — $300 за реєстраційний номер.

Типова рейдерська схема виглядає так: переєстрували орендні договори, виставили охорону — і  працюють на полях. 1 га приносить валового прибутку $200–500. За $300 можна оформити 3–4 га. Окупність за рік — двократна.

Загалом же рейдерство процвітає за рахунок корупції, зловживання системою реєстрації,  найчастіше через вищезгадану комісію, або за допомогою «смертників», підроблених судових рішень, а також недобросовісної конкуренції . Прокоментую останню тезу — це тиск за допомогою громадськості, а саме: піднімаються місцеві мешканці разом зі спортивного вигляду активістами і не дають сіяти чи збирати. Це називається «мітинги по 300 грн». Вони часто спостерігаються при початку будівництв. Такий «бізнес» процвітає, там, де планується будівництво: прибігає купка протестувальників, і керівнику проекту потрібно заплатити певну суму, наступного дня мітингувальників і слід прохолов, вони ще й прибирали за собою.

 - Фактично це силове беззаконня?
 — Так, і в найгіршому випадку до цього залучають ветеранів війни. На жаль, в перемішку з кримінальним елементом. При чому це позиціонується як «праве діло» або «охорона» : спочатку збираються гроші на бронежилети, каски і т.д., а потім йде процес змішування легальних з нелегальними. Формується вплив на ветеранські організації  — цілі групи, підрозділи задіються у рейдерських схемах.

Ще одна група, задіяна у силових схемах, — це бабусі. Баби розмовляють з усіма, Їх бояться навіть «тітушки»,

тому що бідні люди за додатковий мішок збіжжя готові видряпати очі. Коли я приїжджаю на поле, де відбувається протистояння, я відразу помічаю сектори: «тітушня», «урчащіє», обдурені ветерани, баби... Протягом секунди можу визначити, до якої групи належить людина.

— Чому в такі конфлікти не втручається поліція?

 — Правоохоронна система проявляє повну імпотенцію в широкому сенсі слова.

Це не тому що вони погані. Але часто райвідділ очолює хлопчина умовно 24 років, а працює ще декілька співробітників такої ж вікової категорії, і ще один пенсіонер. У ситуації, коли є «намальовані» документи, вони просто не розуміють, що їм робити. Поняття «реєстрації», «подвійної реєстрації» занадто складні для них. Тому поліція каже: йдіть до суду. Але про який суд може йти мова, коли сою потрібно зібрати протягом 6 годин, бо інакше нічого не залишиться? Тобто у поліції не вистачає ні кваліфікації, ні чисельного складу боротися з 5–7 кримінальниками і їх командою підтримки. Бо найчастіше саме стільки «діячів» і «каламутять» ту чи іншу область. Всі особистості відомі, але правоохоронці нічого з ними зробити не можуть.

— Тобто щоб зупинити цей процес достатньо відслідкувати цих 5–7 осіб?

 — Так, і почати саджати недобросовісних реєстраторів, яких, можливо, всього 2–3%. Для цього і створюються Антирейдерські штаби, які зараз є в кожній області. Це не державна установа — це неформальна група, до якої входить керівництво області, як правило, очільник або його заступник, керівник СБУ, прокуратури, керівник поліції, керівники районів. Штаб — це місце обміну інформацією і розгляду конкретних ситуацій. Головна роль штабу — систематизувати інформацію і виявити виконавців або замовників. Штаб — це не панацея, але важливий інструмент, такий собі «соціальний ліфт», який винесе проблему нагору і скорочує шлях фермера до правосуддя.

Чого найбільше не люблять рейдери — це публічності.

А для фермера іноді звернутися до журналіста, юриста — це ментальна проблема. І потрібно чітко відділяти рейдерство від «добросусідських воєн», що завжди були характерні для українців, і будувати захист.

— Чи є позитивні приклади роботи антирейдерських штабів?

— Так, у Вінницький області було проведено розслідування і штаб подав заяву до Мінюсту з питання блокування ключів майже десятка реєстраторів, в т.ч. Анцут та Таваліка – про їх діяльність знає мало не кожний фермер області. Розкрили схему з щонайменше 7 епізодів. Були проведені обшуки і в Києві, і по області. Тепер кожен збирає свій урожай.

5 порад, коли рейдерська атака почалася

1. Звернутися до поліції

2. «Піднімати» людей, в першу чергу власників паїв

3. Звернутися до ЗМІ, максимально розголосити ситуацію

4. Організувати фермерську самооборону

5. Бути на місці події

— Що ще сприяє рейдерству?

— Низький рівень захисту інформаційних даних агропідприємств. Був випадок, коли злочинець вночі зайшов на вагову, ввімкнув комп’ютер, підключений до загальної мережі, та перевів усі гроші. І мова йде про підприємство на 20 тис. га! А що вже казати про дрібніших виробників?

Проблема у тому, що планка настільки знизилась, що

до методів рейдерства вдаються і поважні підприємства, які ведуть міжнародну торгівлю і більше того — мають акціонерів зі США та Європи.

Не думаю, що це рішення власників. Просто середній, дрібний менеджмент працює за бонуси на гектар. В управлінців на місцях виникає спокуса домовитися з кримінальниками, що ходять хвостиком за менеджером, який не може віднайти пайовиків, і кажуть: «Дай нам гроші, а землю я тобі зроблю». Тому це процес взаємний, адже що саме криється під «зроблю землю», часто залишається за кадром, аж допоки не прийдуть запити з поліції.

Ще один фактор — оформлення договорів. Намагаючись обманути державу, усі офіційно занижують орендну плату. Але це до, власне, рейдерства має опосередковане відношення.

— Які категорії господарств більш вразливі рейдерства і як їм захиститися?

— Дрібний і середній бізнес. Фермери, що працюють на площах до 500 га — це дуже слабка категорія. І їм починати треба з легалізації своєї діяльності. Показати, що вони працюють, що вони є, платити податки. А то вони працюють за готівку, а потім скаржаться, що їх держава не захищає. Коли вони почнуть виходити з тіні, вони зможуть «качати» свої права. Цьому сприятиме і процес децентралізації, який зараз проводиться. Адже захист повинен бути на місці. Коли у фермера відбирають урожай, немає сенсу бігти на Банкову з плакатом. Потрібно платити податки до місцевого бюджету і посилювати місцеву владу. Крім того, слідкувати за оформленням документації, навчатися. До речі, при Антирейдерських штабах регулярно проводяться тренінги для фермерів.

— Що Ви порадите робити у разі рейдерського нападу?

— Перш за все бути до цього готовим. Найбільш  ефективний захист — піднімати людей. Найкращий захисник землі — це його власник, який виходить на неї і каже, що ось орендар, він буде сіяти, він буде і збирати урожай. Це розв’язує руки поліції. Моментальне звернення в поліцію (не тільки орендарів, а й власників), з’ясування, хто саме стоїть за операцією і завдання удару по замовниках — звернення до штабу: є гарячі лінії  Кабміну, є аналогічні в усіх областях. І бути на місці, в господарстві.

Надзвичайно важлива швидка організація.

Фермерська самооборона — дієвий інструмент боротьби з рейдерами.

Про це свідчать приклади Кропивницького, Черкащини, де легально зареєстровано 800 одиниць вогнепальної зброї. Такі фермери зможуть за себе постояти.