Спецможливості
Агрохімія

Боротьба з бур'яном хвощем польовим

10.04.2017
22247
Боротьба з бур'яном хвощем польовим фото, ілюстрація

Властивість хвоща польового зберігати життєздатність упродовж тривалого періоду завдяки органам розмно­ження (кореневища і буль­боч­­ки), які залягають глибоко в ґрунті, забезпечує йому потужний потенціал, що створює умови, через які цей бур’ян складно піддається контролю.

 

Рос­ли­на по­ши­ре­на прак­тич­но всією помірною зо­ною північної півкулі, рос­те в Північній і Пів­денній Аф­риці та на Ка­нарсь­ких ос­т­ро­вах. Та­кож є ком­по­нен­том фло­ри у ба­­га­ть­ох рай­о­нах Північної Аме­ри­ки, Ка­­на­ди та Євро­пи че­рез її силь­ну ре­ге­не­ра­тив­ну здатність — мо­же по­ши­рю­ва­ти­ся як за до­по­мо­гою ко­ре­не­вищ, так і спор. 
Те­ри­торія по­ши­рен­ня хво­ща вра­жає — він рос­те від тропіків до по­ляр­них рай­онів, за ви­нят­ком Ав­ст­ралії, до то­го ж як у бо­ло­ти­с­тих, так і в по­су­ш­ли­вих місце­во­с­тях. Де­які ви­ди містять в епідермісі силіцій — еле­мент, що на­дає стеб­лу жор­ст­кості й міцності.

Хвощі пред­став­лені пе­ре­важ­но ви­­коп­ни­ми фор­ма­ми. Су­часні рос­ли­ни бур’яну на­ле­жать близь­ко до 32 ви­­дів і пред­став­лені дрібни­ми фор­ма­ми — не пе­ре­ви­щу­ють 40 см. Із них дев’ять рос­туть в Ук­раїні. Най­по­ши­реніші ви­ди хво­ща на те­ри­торії на­шої країни — по­­льо­­­вий, луч­ний і бо­ло­тя­ний. Хвощ по­льо­вий по­ши­ре­ний май­же на всій те­ри­торії Ук­раїни, а в сте­по­вих рай­о­нах — ли­ше в до­ли­нах річок, ярах та бал­ках.

Хвощ по­льо­вий на­ле­жить до бур’я­нів, що є шкідли­ви­ми об’єкта­ми, по­ши­рен­ня яких у посівах куль­тур при­зво­дить до змен­шен­ня їхньої вро­жай­ності як на по­лях, так і на при­са­диб­них ділян­ках. Хвощ по­льо­вий має ду­же шкідли­ву здатність до «за­хоп­лен­ня те­ри­торії» — швид­ко­го роз­се­лен­ня й по­ши­рен­ня. Особ­ли­во спри­ят­ливі для йо­го ве­ге­тації во­логі міс­ця, кислі ґрун­ти, бо­­ло­та, во­логі лу­ки, бе­ре­ги річок і во­­дойм. Слід за­зна­чи­ти, що по­ля й па­со­ви­ща, які не­за­довільно або вза­галі не осу­шу­ють­ся, є осе­ред­ка­ми для йо­го по­ши­рен­ня, а та­­кож місця з пі­­ща­ним ґрун­том і по­си­пані гравієм, такі як узбіччя доріг, залізнич­них шляхів, пляжів то­що. Най­кра­щи­ми умо­ва­ми для по­ши­рен­ня хвоща, крім во­ло­гості, є та­кож кис­ла ре­акція (рH) ґрун­ту.

Хвощ по­льо­вий — це ба­га­торічна трав’яни­с­та рос­ли­на ро­ди­ни хво­ще­вих (Equisetaceae) зав­виш­ки 15–40 см із бу­­ру­ва­то-чор­ним роз­га­лу­же­ним ко­ре­не­ви­щем, у вуз­лах яко­го ут­во­рю­ють­ся ку­­лясті буль­боч­ки. Ко­ре­не­ви­ща рос­туть як вер­ти­каль­но, так і го­ри­зон­таль­но: про­ни­ка­ють уг­либ до 1,8 м, а вшир за­­ля­га­ють на гли­бині від 25 до 50 см. На го­ри­зон­таль­них га­лу­жен­нях ко­ре­не­ви­ща ут­во­рю­ють­ся чис­ленні па­го­ни й ку­­лясті буль­боч­ки діаме­т­ром близь­ко 1,25 см, розміщені по­одинці або па­ра­ми. 

Хвощ по­льо­вий у зи­мо­вий період збе­­рігається в ґрунті ве­ге­таційни­ми під­зем­ни­ми стеб­ла­ми — ко­ре­не­ви­ща­ми, з яких ра­но з’яв­ля­ють­ся пло­до­носні па­го­ни із спо­рангіями. Спо­рофіт у хвощів скла­­дається з го­ри­зон­таль­но розміще­но­го підзем­но­го стеб­ла — ко­ре­не­ви­ща, від яко­го відхо­дять тонкі га­лу­зисті ко­рені і чле­нисті над­земні стеб­ла. Бічні гілки ко­­ре­не­ви­ща ут­во­рю­ють не­ве­ликі буль­боч­ки із за­па­сом по­жив­них ре­чо­вин. Стеб­ло містить чис­ленні су­динні пуч­ки, розміщені на­вко­ло цен­т­раль­ної по­рож­ни­ни. На стеб­лах, як і на ко­ре­не­вищі, є чітко ви­ра­жені вуз­ли, що на­дає їм чле­ни­с­тої бу­до­ви. Від кож­но­го вуз­ла відхо­дить кільце вто­рин­них гілок. Ли­ст­ки дрібні, кли­нопо­діб­ні, розміщені кільча­с­тим спо­со­бом — об­хоп­лю­ють стеб­ло у ви­гляді тру­боч­ки. Фо­то­син­тез відбу­вається в стеблі. Крім асиміляційних сте­бел, хвощ по­льо­вий ут­во­рює не­роз­га­лу­жені спо­ро­носні па­го­ни бу­ро­го ко­ль­о­ру, на кінцях яких роз­ви­ва­ють­ся спо­рангії, зібрані в ко­ло­с­ки, в яких ут­во­рю­ють­ся спо­ри. 

Спо­ри хво­ща ма­ють стрічко­подібні ви­ро­с­ти (ела­те­ри), яки­ми во­ни чіпля­ють­ся од­ин до од­ного, 
а то­му про­ро­с­та­ють гру­па­ми, ут­во­рю­ю­чи хло­рофіло­носні га­ме­тофіти. Одні з них — чо­ловічі за­ро­ст­ки з ан­те­ридіями, другі — жіночі з ар­хе­гоніями. Після за­­пліднен­ня, чо­му сприяє на­явність во­­ло­ги, роз­ви­вається но­вий ор­ганізм. Після ви­си­пан­ня спор па­го­ни відми­ра­ють, а на їхньо­му місці ви­ро­с­та­ють зе­лені га­­лу­­зисті (ве­ге­та­тивні літні) па­­го­ни. Ве­­ге­­­та­тив­не розмно­жен­ня відбу­вається за­вдя­ки па­го­нам, що про­ро­с­та­ють із ко­­­ре­не­вищ, і про­дов­жується до пізньої осені. Па­го­ни здатні ут­во­рю­ва­ти навіть відрізки ко­ре­не­вищ за­в­дов­ж­ки 1 см. 

Рос­ли­ни ут­во­рю­ють стеб­ла двох ти­­­пів: спо­ро­носні і безплідні. Спо­ро­носні па­го­ни ро­же­во-бурі, со­ко­виті, не­роз­га­лу­жені, чле­нисті. Ли­ст­ки розміщені кільця­ми, зро­с­та­ють­ся між со­бою, ут­во­рю­­­ю­чи дзво­ни­ко­подібні по­тов­щені піхви з вісь­мо­ма-де­ся­ть­ма чор­но-бу­ри­ми зуб­ця­ми. Спо­ро­носні па­го­ни ут­во­рю­ють­ся ра­но на­весні й не­суть на верхівках яй­­це­­подіб­но-циліндричні ко­ло­с­ки із спо­ро­філа­ми, у спо­рангіях яких ут­во­рю­ють­ся спо­ри. Після дозріван­ня спор спо­ро­носні па­го­ни відми­ра­ють, і рос­ли­на роз­ви­ває безплідні зе­лені па­го­ни (7–50 см зав­виш­ки). Безплідні па­го­ни прості або роз­га­лу­жені, з 6–12 ре­б­ра­ми і навскіс роз­­мі­ще­­­ни­ми та спря­мо­ва­ни­ми до­го­ри ба­га­то­г­ран­ни­ми гілоч­ка­ми. Верхівки сте­бел без гіло­чок. Піхви вузькі дзво­ни­ко­подіб­ні, зни­зу яс­но-зе­лені, уго­рі — з тем­но-бу­ри­ми три­кут­но-лан­цет­ни­ми зуб­ця­ми і білою об­лямівкою на них. Стеб­ла й гілки ото­чені не­ве­ли­кою зуб­ча­с­тою обо­лон­кою у кож­но­му вузлі. Світло­люб­на рос­ли­на з періодом спо­ро­но­шен­ня у бе­резні — квітні. Гли­би­на про­ро­с­тан­ня від па­ро­ст­ка — не більш ніж 50 см. 

Хвощ по­льо­вий не ут­во­рює квіток і насіння, рос­ли­на розмно­жується спо­ра­ми, го­ри­зон­таль­ни­ми ко­ре­не­ви­ща­ми і буль­боч­ка­ми. Спо­ро­носні стеб­ла роз­ви­ва­ють­ся на по­чат­ку вес­ни, один ко­­ло­сок про­ду­кує мільйо­ни найдрібніших спор (0,1 мм у діаметрі). Во­ни життєздатні про­тя­гом при­близ­но 48 го­дин після вивільнен­ня з ко­ло­с­ка (не­обхідна умо­ва для їхньо­го про­ро­с­тан­ня — во­­ло­­­ге се­ре­до­ви­ще). Оскільки спо­ри цьо­го бур’яну над­то малі, то під час про­ве­ден­ня аг­ро­технічних або хімічних за­­ходів на цьо­му етапі вдається зни­щи­ти пе­ре­важ­ну їхню кількість, як­що не всі по­тенційні рос­ли­ни хво­щу. Вчені до­слі­ди­ли, що спо­ри не­доцільно вва­жа­ти од­ним зі шляхів по­ши­рен­ня хво­ща, зо­к­ре­ма на по­лях, де про­во­дять аг­ро­технічні за­хо­ди.

Хвощ розмно­жується, як за­зна­ча­ло­ся ви­ще, спо­ра­ми, ут­во­ре­ни­ми на спо­ро­нос­них па­го­нах, та по­ши­рюється за до­по­мо­гою ко­ре­не­вищ. За повідо­млен­ням за­рубіжних дослідників вста­нов­ле­но, що по­ло­ви­на ко­ре­не­вищ, тоб­то 50%, зо­се­ре­д­же­на на гли­бині 25 см ґрун­­­то­во­го профілю. А ре­ш­та 50% — роз­поділи­ла­ся порівну на гли­бині до 50 см — відповідно по 25% ко­ре­не­вищ на кожні 25 см ґрун­ту вглиб.

За пев­них умов рос­ли­на розмно­жується буль­боч­ка­ми, що рос­туть із вузлів ко­ре­не­вищ і які відо­крем­лю­ють­ся від ньо­го. Тож за до­по­мо­гою та­ких про­па­гул відбу­вається ве­ге­та­тив­не розмно­жен­ня хво­ща.

Слід вра­хо­ву­ва­ти, що рос­ли­ни хво­ща ма­ють здатність до­ся­га­ти по­верхні ґрун­ту з ве­ли­кої гли­би­ни за­ля­ган­ня ко­ре­не­вищ. На­при­клад, під час про­ве­ден­ня досліджен­ня бу­ло ви­яв­ле­но, що по­оди­нокі сег­мен­ти ко­ре­не­вищ за­в­довжки 1,25 см, які ви­са­д­жу­ва­ли на гли­би­ну 15,24 см, лег­ко про­ду­ку­ва­ли нові па­го­ни. Та­кож хвощ по­льо­вий про­­­тя­гом ко­рот­ких періодів мо­же ви­­три­му­ва­ти за­­­тінок і про­дов­жу­ва­ти ве­ге­тацію навіть за відсут­ності у ко­ре­не­ви­щах не­обхідної кількості вуг­ле­водів, що ви­роб­ля­ють­ся й зберіга­ють­ся в них та потрібні для рос­­ту й роз­вит­ку рос­лин. Со­няч­не світло на­пря­му впли­ває на фор­му­ван­ня буль­бо­чок. Так, ут­во­рен­ня буль­бо­чок швид­ко змен­шується за умов затінен­ня рос­лин. І, на­впа­ки, їхнє про­ду­ку­ван­ня збільшується, ко­ли рос­ли­ни рос­туть в умо­вах по­вно­го со­няч­но­го освітлен­ня. 

За­вдя­ки то­му, що ко­ре­не­ви­ща до­ся­га­ють у гли­би­ну кількох метрів, рос­ли­нам хво­ща по­льо­во­го вла­с­ти­во без ус­клад­нень для їхньо­го рос­ту і роз­вит­ку ви­т­ри­му­ва­ти три­валі періоди без опа­дів. Та­ка вла­с­тивість знач­ною мірою об­ме­жує ефек­тивність йо­го кон­тро­лю як за до­по­мо­гою аг­ро­технічних, так і хімічних за­ходів. Та­кож ор­га­ни збері­ган­ня і ре­ге­не­рації, буль­боч­ки, слу­гу­ють за­со­бом по­ши­рен­ня бур’яну. Розмір буль­бо­чок збільшується за­леж­но від гли­би­ни за­ля­ган­ня ко­ре­не­ви­ща, що сприяє сильній ре­ге­не­ра­тивній здат­ності рос­ли­ни. Вста­нов­ле­но, що рос­ли­ни хво­щв по­льо­во­го після по­вені про­ро­с­та­ли че­рез му­­ло­ві ша­ри зав­тов­шки до 1 м. За си­с­те­ма­тич­но­го об­робіт­ку ґрун­ту спо­ро­носні стеб­ла не ут­во­рю­ють­ся.

За­хо­ди за­хи­с­ту від хвоща польового

Ос­новні за­хо­ди кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го спря­мо­вані на йо­го вис­на­жен­ня. Для цьо­го про­во­дять опе­рації ґрун­то­об­робітку із гли­бо­ким підрізу­ван­ням ко­ре­не­вої си­с­те­ми без­по­ли­це­ви­ми зна­ряд­дя­ми. Хімічні за­со­би кон­тро­лю ма­ють за­без­пе­чу­ва­ти про­ник­нен­ня пре­па­ратів си­с­тем­ної дії без­по­се­ред­ньо в ко­ре­не­ву си­с­те­му.
Під час про­ве­ден­ня впро­довж 50 ро­­­­­­­ків досліджень що­до впли­ву гербіцидів на об­ме­жен­ня чи­сель­ності хво­ща по­льо­во­го от­ри­ма­ли ціка­вий ре­зуль­тат. Ви­я­ви­лось, що їхнє за­сто­су­ван­ня для кон­тро­лю од­норічних ши­ро­ко­ли­с­тих бур’я­нів ство­рю­ва­ло пе­ре­ду­мо­ви для доміну­ван­ня хво­ща по­льо­во­го в посівах сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. Та­кож на ос­нові про­ве­де­них досліджень учені зро­би­ли вис­но­вок, що хвощ — над­то чут­ли­вий до кон­ку­ренції за світло як ос­нов­ний фак­тор рос­ту й роз­вит­ку. 

Однією з особ­ли­во­с­тей біології хво­ща по­льо­во­го є йо­го повільний ріст. Па­го­ни, що про­рос­ли з ко­ре­не­вищ у бе­резні, до­ся­га­ють сво­го мак­си­маль­но­го рос­ту ли­ше в липні, мак­си­маль­ної ви­со­ти — в серпні. А мак­си­маль­ну кількість па­гонів хвощ ут­во­рює у ве­ресні, су­ха ре­чо­ви­на в ко­ре­не­ви­щах не на­ко­пи­чується до жовт­ня. Сфор­мо­вані наприкінці літа буль­боч­ки збільшу­ють­ся як у розмірах, так і в кількості аж до ли­с­то­па­да.

Вста­нов­ле­но та­кож, що об­робіток ґрун­ту вис­на­жу­вав ве­ликі підземні за­па­си вуг­ле­водів у рос­ли­нах хво­ща по­льо­во­го. Про­те бур’ян був ду­же стійким за­в­дя­ки ве­ликій підземній ко­ре­невій си­с­­темі. Ущільнен­ня ґрун­ту і три­валі зер­нові сівозміни, тоб­то куль­ти­ву­ван­ня мо­но­куль­ту­ри, спри­я­ли збільшен­ню чи­­сель­ності хво­ща. По­втор­не роз­пу­шу­ван­ня ґрун­ту впро­довж од­но­го ви­­роб­­ни­чо­го се­зо­ну ма­ло не­знач­ний вплив на роз­ви­ток бур’яну, але мініма­ль­ний об­­робіток ґрун­ту в мо­но­куль­турі че­рез кілька років сти­му­лю­вав ріст і по­­ши­рен­ня хво­ща по­льо­во­го.

Крім то­го, під час досліджень бу­ло ви­яв­ле­но ок­ремі за­ко­номірності, що впли­ва­ли на змен­шен­ня чи­сель­ності хво­ща по­льо­во­го на тлі без уне­сен­ня азот­них до­б­рив та од­но­час­но­го вне­сен­ня калійних. Вста­нов­ле­но, що під упли­вом ос­танніх об­ме­жу­вав­ся ріст і роз­ви­ток хво­ща навіть без вне­сен­ня азот­них до­б­рив — він пригнічу­вав­ся у ре­зуль­таті при­швид­шен­ня темпів рос­ту аг­ро­куль­ту­ри і збільшен­ня її кон­ку­рент­них мож­ли­во­с­тей що­до світла. Та­ким чи­ном, не­­має підстав вва­жа­ти азотні до­б­ри­ва од­­ним із фак­торів, що сти­му­лю­ють ріст і роз­ви­ток хво­ща по­льо­во­го. 

Вра­хо­ву­ю­чи склад­ну біологію бур’­я­­ну, вчені про­дов­жу­ють досліджу­ва­ти ефек­тивні за­хо­ди кон­тро­лю хво­ща по­­льо­во­го, зокрема й хімічні. Оскільки ве­ге­та­тивні ор­га­ни розмно­жен­ня і по­­ши­рен­ня бур’яну за­ля­га­ють гли­бо­ко у ґрунті й ма­ють за­хисні ме­ханізми, що спри­я­ють йо­го дов­го­т­ри­ва­ло­му збе­рі­­ган­ню й ви­жи­ван­ню за не­спри­ят­ли­вих умов, за­­сто­су­ван­ня се­лек­тив­них кон­такт­них гербіцидів не за­без­пе­чує ви­ра­же­но­го дов­го­ст­ро­ко­во­го ефек­ту що­до об­ме­жен­ня шкід­­ли­вості хво­ща. Так, пре­­­па­ра­ти на ос­нові діючих ре­чо­вин гліфо­сат, МЦПА, дих­лор­проп і ме­ко­проп ма­ли об­ме­же­ний вплив на ріст і роз­ви­ток хво­ща по­льо­во­го після їхньо­го за­сто­су­ван­ня. Крім то­го, відмі­че­но, що в ре­зуль­таті не­до­стат­ньої ефек­­­­тив­ності гер­­біцидів суттєво зміню­ва­лась фізіологічна ак­тивність бур’яну. 

Вста­нов­ле­но, що навіть ефек­тивність пре­па­ра­ту суцільної дії, гліфо­са­ту, під час кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го бу­ла не­­за­довільною. Сільгоспви­роб­ни­ки із дос­віду за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту відзна­ча­ли, що після три­ра­зо­во­го йо­го вне­сен­ня упро­довж од­но­го се­зо­ну для об­ме­жен­ня шкідли­вості хво­ща на­ступ­но­го ро­ку не спо­с­теріга­ли жод­них оз­нак змен­шен­ня йо­го по­ши­рен­ня на цих по­лях. 

Вод­но­час пре­па­ра­ти суцільної дії на ос­нові гліфо­са­ту за­вдя­ки си­с­темній дії і здат­ності кон­тро­лю­ва­ти се­ге­таль­ну рос­­линність як на по­верхні, так і в ґрунті, за­ли­ша­ють­ся од­ни­ми з най­е­фек­тивніших пре­па­ратів кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го.

Для от­ри­ман­ня мак­си­маль­ної технічної ефек­тив­ності гербіцидів під час об­при­с­ку­ван­ня слід вра­ху­ва­ти такі фак­то­ри, як біологічна ак­тивність бур’яну й оп­ти­мальні по­годні умо­ви для йо­го роз­вит­ку про­тя­гом усь­о­го періоду дії пре­па­ратів. Тоб­то на ефек­тивність пре­па­ратів, за­сто­со­ву­ва­них для об­роб­ки, без­по­се­ред­ньо впли­ває ак­тив­на ве­ге­тація хво­ща по­льо­во­го. До то­го ж не­до­цільно вно­си­ти пре­па­ра­ти за силь­ної по­су­хи, під час якої уповільню­ва­ти­меть­ся схожість бур’яну та ви­ник­не вод­ний стрес у рос­лин. То­му об­при­с­ку­ван­ня ре­ко­мен­до­ва­но про­во­ди­ти після опадів. У разі, як­що най­б­лиж­чим ча­сом очіку­ють­ся опа­ди (за 4-5 го­д до об­роб­ки), об­при­с­ку­ван­ня про­во­ди­ти не­до­цільно, то­му що діюча ре­чо­ви­на гербіцидів за цей час не бу­де повністю по­­гли­ну­та бур’яном.

Слід ма­ти на увазі, що в липні— жовтні в рос­лині відбу­ва­ють­ся пев­ні фізіологічні про­це­си, зо­к­ре­ма ак­тив­ний ріст ко­ре­не­ви­ща, ут­во­рен­ня буль­бо­чок і стійке зберіган­ня асимілянтів у підземній си­с­темі. То­му за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту в серпні під час про­ве­ден­ня досліджень за­без­пе­чу­ва­ло по­­слідо­вно кра­щий кон­троль порівня­но з ти­ми об­при­с­ку­ван­ня­ми, які раніше про­­­­­во­ди­ли в цьо­му се­зоні. По­си­ле­ний рух асимілянтів наприкінці літа до ор­­га­­нів ак­тив­но­го рос­ту (верхівок ко­­ре­­не­вищ, вуз­лів й буль­бочо­к) спри­яв кращій транс­ло­кації пре­па­ра­ту.

Звісно, кон­троль бур’яну є склад­ною про­бле­мою, яка не вирішується на­­­віть по­втор­ни­ми об­робітка­ми ґрун­ту. Роз­ви­ну­та си­с­те­ма ко­ре­не­вищ не дає змо­ги зни­щи­ти хвощ повністю — під час об­при­с­ку­ван­ня у бур’яні знищується тільки над­зем­на ча­с­ти­на рос­ли­ни й уповільнюється її віднов­лен­ня. Ек­с­пе­ри­мент, про­ведений ученими в Ка­наді, по­ка­зав, що 16-ра­зо­ве руч­не про­по­лю­ван­ня про­тя­гом од­но­го літа діля­нок, за­бур’яне­них хво­щем, не за­без­пе­чи­ло до­стат­нь­о­го йо­го кон­тро­лю. 

При­нагідно за­зна­чаємо, що впро­довж 2013-2014 років на різних фер­мах Он­таріо в посівах ку­ку­руд­зи бу­ло про­ве­де­но шість по­льо­вих ви­про­бу­вань в умо­вах силь­ної інвазії хво­ща по­льо­во­го за­для виз­на­чен­ня ефек­тив­ності різних після­с­хо­до­вих гербіцидів для кон­тро­лю цьо­го бур’яна. Вста­нов­ле­но, що після за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові ніко­суль­фу­ро­ну, рим­суль­фу­ро­ну або флу­мет­су­ла­му та рим­суль­фу­ро­ну в поєднанні з флу­мет­су­ла­мом фіто­ток­сичність ку­ку­руд­зи бу­ла мінімаль­ною та ко­рот­ко­час­ною і ста­но­ви­ла 3% або навіть мен­ше. 
Для мак­си­маль­но ефек­тив­но­го кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го є тільки два гербіци­ди, ре­ко­мен­до­вані для за­сто­су­ван­ня на зем­лях несільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня. У роз­сад­ни­ках де­ко­ра­тив­них рос­лин, ягідників і пло­до­вих де­рев слід за­сто­со­ву­ва­ти дікло­беніл (тор­го­ва на­зва Casoron), ви­ко­ри­с­тан­ня яко­го та­кож доцільне і в посівах зер­но­вих куль­тур. Дру­гим гербіци­дом є хлор­суль­фу­рон (тор­го­ва на­зва Telar) або суль­фо­ме­ту­рон (тор­го­ва на­зва Oust). 

На про­ти­ва­гу цьо­му за­сто­су­ван­ня ніко­суль­фу­ро­ну, рим­суль­фу­ро­ну в поєднанні з MCPA, флу­мет­су­ла­му в поєднанні з MЦПA, рим­суль­фу­ро­ну в поєднанні з флу­мет­су­ла­мом та МЦПА спри­чи­ню­ва­ло фіто­ток­сичність ку­ку­руд­зи у ме­жах 6%. Вне­сен­ня після­с­хо­до­вих гербіцидів — ніко­суль­фу­ро­ну, рим­суль­фу­ро­ну, флу­мет­су­ла­му, МЦПА, ніко­суль­фу­ро­ну — та комбінації рим­суль­фу­рон + флу­мет­су­лам і рим­суль­фу­рон + МЦПА за­без­пе­чу­ва­ло технічну ефек­тивність що­до об­ме­жен­ня чи­сель­ності хво­ща по­льо­во­го від 22 до 68%, зни­жу­ва­ло щільність бур’яну на 27–64, а біома­су — на 38–77%. 

Об­при­с­ку­ван­ня посівів ку­ку­руд­зи пре­па­ра­та­ми на ос­нові флу­мет­су­ла­му в поєднанні з МЦПА й ніко­суль­фу­ро­ном та рим­суль­фу­ро­ну — з флу­мет­су­ла­мом і МЦПА кон­тро­лю­ва­ло хвощ по­льо­вий на рівні 69–83% і зни­жу­ва­ло щільність та біома­су бур’яну на рівні 87%.

На підставі цих да­них мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що комбінація пре­па­ратів: флу­мет­су­ла­му з МЦПА і ніко­суль­фу­ро­ном та рим­суль­фу­ро­ну — із флу­мет­су­ла­мом і МЦПА — за­без­пе­чу­ва­ла най­кра­щий і най­послідовніший кон­троль хво­ща по­льо­во­го в посівах ку­ку­руд­зи порівня­но з ви­ко­ри­с­тан­ням після­с­хо­до­вих гербіцидів, ефек­тивність яких досліджу­ва­ли під час про­ве­ден­ня їхніх ви­про­бу­вань.

За пропозиціями вітчиз­ня­них уче­них ефек­тив­ни­ми пре­па­ра­та­ми, ре­ко­мен­до­ва­ни­ми «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні», є пре­па­ра­ти на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин:

— 2,4-Д 500, РК — 0,9-1,7 л/га — для об­при­с­ку­ван­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’янів у посівах зер­но­вих ко­ло­со­вих і зла­ко­вих трав під час ета­пу ор­га­но­ге­не­зу кущіння, ку­ку­руд­зи — у фазі трьох-п’яти листків.

— Агрітокс, РК (МЦПА у формі со­лей ди­ме­ти­ламіну натрію, калію, 500 г/л) — 1,0-1,5 л/га, 2М-4Х 750, РК (МЦПА у формі ди­ме­ти­ламінної солі, 750 г/л) — 0,9-1,5 л/га (або інші гер­біци­ди на ос­нові 2М-4Х) — для об­­при­с­ку­ван­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’янів у по­сівах зер­но­вих ко­ло­со­вих і зла­ко­вих трав під час ета­пу ор­га­но­ге­не­зу кущіння.

— Діален Су­пер 464 SL, в.р.к. (2,4-Д, 344 г/л у кис­лот­но­му еквіва­ленті + ди­кам­ба, 120 г/л, у формі ди­ме­ти­ла­мін­ної солі) — 0,8 л/га (пше­ни­ця ози­­ма), 0,5–0,7 л/га (ярі пше­ни­ця та ячмінь), 1,0–1,25 л/га (ку­ку­руд­за) — для об­при­с­ку­ван­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’­янів у посівах зер­но­вих ко­ло­со­вих під час ета­пу ор­га­но­ге­не­зу кущіння, ку­ку­руд­зи — у фазі трьох-п’яти листків.

— Ес­те­рон 60, к. е. (2-етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д, 850 г/л) — 0,6-0,8 л/га (ячмінь, пше­ни­ця), 0,7–0,8 л/га (ку­ку­руд­за) — для об­при­с­ку­ван­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’янів у посівах яч­ме­ню, пше­ниці під час ета­пу ор­га­но­ге­не­зу кущіння, ку­ку­руд­зи — у фазі трьох-п’яти листків.

— Пріма, с. е. (2-етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д, 452,2 г/л у поєднанні з фло­ра­су­ла­мом, 6,25 г/л) — 0,6 л/га — для об­при­с­ку­ван­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’янів у по­сівах зер­но­вих ко­ло­со­вих під час ета­пу ор­га­но­ге­не­зу кущіння, сор­го та ку­ку­руд­зи — на етапі трьох-п’яти листків.

Вод­но­час на­уковці відміча­ють, що коріння хво­ща при­зво­дить до за­ку­по­рю­ван­ня дре­наж­них труб, що є однією з при­­чин не­ефек­тив­ної ро­бо­ти дре­наж­них си­с­тем у Литві. То­му в та­ких умо­вах об­ме­жен­ня поширення хво­ща по­льо­во­го є гос­трою про­бле­мою. Однією з при­чин, які впли­ва­ли на по­ши­рен­ня цьо­го бур’яну, був аг­рохімічний склад ґрун­ту на по­лях. Для кон­тро­лю цьо­го засмічу­ва­ча полів в об­ла­с­тях, де за­сто­со­ву­ють осу­шу­ван­ня полів, ре­ко­мен­до­ва­но за­­сто­со­ву­ва­ти як ме­ханічні, так і хімічні за­хо­ди. Для виз­на­чен­ня їхньої ефек­тив­ності порівню­ва­ли ре­зуль­та­ти про­по­лю­ван­ня, вап­ну­ван­ня ґрунтів і за­сто­су­ван­ня гербіцидів (Ра­ун­дап Класік і Діален 400 SL). 

За да­ни­ми досліджень бу­ло вста­нов­ле­но, що об­ме­жен­ня рос­ту й роз­вит­ку бур’яну бу­ло мак­си­маль­ним за вап­ну­ван­ня ґрунтів та інтен­сив­но­го про­по­лю­ван­ня хво­ща по­льо­во­го. До то­го ж вап­ну­ван­ня зни­жує ґрун­то­ву кис­лот­ність. Вне­сен­ня гербіцидів зни­жу­ва­ло щі­­льність інвазії у се­ред­нь­о­му на 38%.

Для ціле­с­пря­мо­ва­но­го кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го слід про­во­ди­ти всі мож­ливі за­хо­ди. Зокрема, ре­ко­мен­до­ва­но вк­ри­ва­ти міжряд­дя чор­ною поліети­ле­но­вою плівкою або муль­чу­ва­ти ґрунт. Для муль­чу­ван­ня за­сто­со­ву­ють різні ма­теріали як ор­ганічно­го по­хо­д­жен­ня (подрібне­на ко­ра, де­рев­на струж­ка, хвоя, обрізки гілок, підсу­ше­на га­зон­на тра­ва, ско­ше­не сіно то­що), так і інертні (гравій, річко­ва галь­ка). Муль­чу­валь­ний ма­теріал ре­ко­мен­до­ва­но укла­да­ти на спан­бонд або ге­о­тек­с­тиль. Пе­ре­зво­ло­жені ділян­ки доцільно осу­шу­ва­ти.

Хвощ по­льо­вий не­га­тив­но ре­а­гує на сусідство з рос­ли­на­ми ро­ди­ни Хре­с­то­цвіті, та­ки­ми як ріпак ози­мий, редь­ка олійна, гірчи­ця біла, рук­ко­ла та інші. Ко­ре­неві виділен­ня цих рос­лин ма­ють здатність пригнічу­ва­ти бур’ян. Тож од­­ним з еле­ментів кон­тро­лю мо­же бу­ти засіван­ня полів після зби­ран­ня вро­жаю ци­ми хре­с­тоцвіти­ми куль­ту­ра­ми. Вар­то за­зна­чи­ти, що але­ло­па­тичні вла­с­ти­вос­ті має та­кож жи­то ози­ме — цю куль­ту­ру та­кож мож­на висіва­ти для об­ме­жен­ня чи­сель­ності хво­ща по­льо­во­го.

Як один із мож­ли­вих за­ходів кон­тро­лю хво­ща по­льо­во­го за­рубіжні вчені ре­ко­мен­ду­ють за­лу­чен­ня птахів, зо­к­ре­ма ка­чок, які охо­че спо­жи­ва­ють цей вид бур’яну. Та­кож ок­ремі ви­ди ко­мах, що жив­лять­ся хво­щем, зо­к­ре­ма Dolerus spp., Grypidus equiseti, Grypus spp. та Hippuriphila spp., по­ру­шу­ють йо­го нор­маль­ний ріст і роз­ви­ток.

Висновок

Підсу­мо­ву­ю­чи ви­кла­де­не ви­ще, мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що за­без­пе­чи­ти по­вний і надійний кон­троль хво­ща по­льо­во­го не­мож­ли­во. Для до­сяг­нен­ня аб­со­лют­но­го кон­тро­лю потрібно роз­роб­ля­ти й ре­алізо­ву­ва­ти дов­го­ст­ро­кові про­гра­ми, які місять аг­ро­тех­нічні та хімічні за­хо­ди. Та­кож вар­то вра­хо­ву­ва­ти, що осу­шу­ван­ня та вап­ну­ван­ня ґрунтів є важ­ли­ви­ми еле­мен­та­ми си­с­те­ми йо­го кон­тро­лю. А ви­ро­щу­ван­ня с.-г. ­рос­лин в умо­вах ви­со­кої куль­ту­ри зем­ле­роб­ст­ва, впро­ва­д­жен­ня сортів із ви­со­ки­ми кон­ку­рент­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми що­до об­ме­жен­ня рос­ту й роз­вит­ку хво­ща по­льо­во­го є не­­замінни­ми за­хо­да­ми кон­тро­лю йо­го чи­сель­ності. Слід ма­ти на увазі, що ба­га­то­річним бур’янам вла­с­ти­ва над­зви­чай­на про­дук­тивність, і як­що не за­без­пе­чу­ва­ти їхній на­­дійний кон­троль за до­по­мо­гою меліора­тив­них, аг­ро­технічних і хімічних за­ходів, утра­ти вро­жаю аг­ро­куль­тур бу­дуть суттєви­ми. 

 

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук

 

Інформація для цитування

Біологічні особливості та методи контролю хвоща польового / І. Стор­чо­ус // Пропозиція.  — 2017. —  С. 116-122

 

 

Інтерв'ю
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0