Спецможливості
Агрохімія

Як діаг­но­с­ти­ка ґрун­ту і рос­лин допоможе керувати продуктивністю

09.08.2017
5649
Як діаг­но­с­ти­ка ґрун­ту і рос­лин допоможе керувати продуктивністю фото, ілюстрація

Загальновідомо що у живленні рослин, крім основних елементів (NPК), беруть участь близько 80 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва.

 

До ма­к­ро- на­ле­жать хімічні еле­мен­ти, вміст яких у ґрунті і рос­ли­нах ста­но­вить від кількох відсотків до со­тих ча­с­ток відсот­ка у пе­ре­ра­хун­ку на су­ху ре­чо­ви­ну (N, C, O, H, S, P, K, Ca, Mg, Na та ін.). До мікро­е­ле­ментів — хімічні еле­мен­ти, вміст яких у ґрунті і рос­ли­нах ста­но­вить не більш як ти­сячні ча­ст­ки відсот­ка у пе­ре­ра­хун­ку на су­ху ре­чо­ви­ну. Інко­ли ма­к­ро­еле­мен­ти S, Ca, Mg, Na ще на­зи­ва­ють ме­зо­е­ле­мен­та­ми.

Функції та роль еле­ментів у ґрунті і рос­лині роз­кри­ва­ти не бу­де­мо, ад­же во­ни де­таль­но опи­сані як у ціло­му, так і для кож­ної куль­ту­ри ок­ре­мо. Нас більше ціка­вить за­своєння еле­ментів жив­лен­ня рос­ли­ною. 

На­ве­ду ос­новні фак­то­ри, які впли­ва­ти­муть на за­своєння еле­ментів жив­лен­ня рос­ли­ною:

— еко­логічні — тем­пе­ра­ту­ра, во­логість, світло;

— ґрун­тові — тип і ма­те­ринсь­ка по­ро­да, ме­ханічний склад, вміст гу­му­су, за­пас еле­ментів у ґрунті, діяльність мікро­ор­ганізмів;

— ре­акція се­ре­до­ви­ща — pH;Хімічна діаг­но­с­ти­ка міне­раль­но­го жив­лен­ня дає змо­гу виз­на­чи­ти хімічний склад рос­лин у по­точ­ний мо­мент

— по­тре­ба рос­ли­ни — за­лежність від рівня на­яв­ності мікро­е­ле­мен­та, ви­со­кий по­каз­ник ви­не­сен­ня, стрес рос­ли­ни, здатність за­сво­ю­ва­ти еле­мент рос­ли­ною, ко­ре­неві виділен­ня рос­лин;

— взаємовплив еле­ментів — ан­та­гонізм, си­нергізм, бло­ку­ван­ня еле­мен­та за йо­го ви­со­ко­го вмісту (на­при­клад, за ви­со­ко­го по­гли­нан­ня рос­ли­ною К змен­шується по­гли­нан­ня Ca, Mg; за­ви­со­кий вміст Na бло­ку­ва­ти­ме над­хо­д­жен­ня Ca, Mg, K; а Ca — відповідно, P, Mg, Fe; P — NO3, Fe, Zn, Cu);

— фор­ма мікро­е­ле­мен­та в ґрунті — лег­ко-, важ­ко­до­с­туп­на, роз­чин­на.

У ціло­му будь-які зовнішні фак­то­ри мо­жуть впли­ва­ти на ру­хомість та рівень за­своєння мікро­е­ле­ментів рос­ли­на­ми. Щоб до­сяг­ну­ти мак­си­маль­но­го по­тенціалу рос­ли­ни, нам потрібно вно­си­ти ве­ли­ку кількість до­б­рив, але це вне­сен­ня має бу­ти обґрун­то­ва­ним, інак­ше змінюється оп­ти­маль­ний ба­ланс еле­ментів жив­лен­ня в ґрунті, що зра­зу ж при­зво­дить до по­ру­шен­ня про­цесів рос­ту і роз­вит­ку рос­лин. У та­ко­му разі ми по­винні ве­с­ти постійний кон­троль вмісту еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті, рос­лині, по­ливній воді. Крім вмісту еле­ментів у ґрунті, обов’яз­ко­во слід вра­хо­ву­ва­ти й інші ха­рак­те­ри­с­ти­ки: йо­го кис­лотність, за­со­леність, гра­ну­ло­ме­т­рич­ний склад, бу­фер­ну здатність, а вже потім — вміст еле­ментів жив­лен­ня у до­ступній для рос­лин формі. 

Ос­но­вою для ре­гу­лю­ван­ня си­с­те­ми жив­лен­ня рос­лин є різні ме­то­ди роз­ра­хунків норм до­б­рив на ос­нові ґрун­то­вої та інших діаг­но­с­тик. Ос­нов­ни­ми із них є роз­ра­ху­нок норм до­б­рив за по­каз­ни­ка­ми ви­не­сен­ня еле­ментів жив­лен­ня за­про­г­ра­мо­ва­ною уро­жайністю, за ви­не­сен­ням еле­ментів жив­лен­ня за­про­г­ра­мо­ва­ною при­бав­кою уро­жай­ності, а та­кож вста­нов­лен­ня нор­ми до­б­рив за баль­ною оцінкою ґрун­ту й окупністю оди­ниці до­б­рив при­бав­кою уро­жай­ності. Ба­лан­сові ме­то­ди вра­хо­ву­ють: ви­не­сен­ня еле­ментів жив­лен­ня пла­но­вою уро­жайністю; за­па­си еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті; ко­ефіцієнти за­своєння еле­ментів із за­пасів ґрун­ту; вплив пря­мої дії і післядії вне­се­них ор­ганічних та міне­раль­них до­б­рив, післяж­нив­них ре­ш­ток то­що. Для цих ме­тодів на­уковці роз­роб­ля­ли по­прав­кові ко­ефіцієнти за­леж­но від вмісту еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті, по­пе­ред­ни­ка, кис­лот­ності ґрун­то­во­го роз­чи­ну та гра­ну­ло­ме­т­рич­но­го скла­ду ґрун­ту. 

Із ба­лан­со­во-роз­ра­хун­ко­вих ме­тодів по­ши­рені такі: роз­ра­ху­нок норм до­б­рив за за­па­са­ми по­жив­них ре­чо­вин у ґрунті на за­пла­но­ва­ний уро­жай, роз­ра­ху­нок норм до­б­рив на при­бав­ку вро­жаю. Суть пер­шо­го по­ля­гає у виз­на­ченні норм до­б­рив за різни­цею між по­каз­ни­ка­ми ви­не­сен­ня по­жив­но­го еле­мен­та за­пла­но­ва­ним вро­жаєм і на­яв­ності цьо­го еле­мен­та в ґрунті. У та­ко­му разі вра­хо­ву­ють ко­ефіцієнти ви­ко­ри­с­тан­ня по­жив­них ре­чо­вин із ґрун­ту і до­б­рив. Ос­нов­ною відмінністю дру­го­го ме­то­ду від пер­шо­го є те, що нор­ми до­б­рив роз­ра­хо­ву­ють на ве­ли­чи­ну при­бав­ки вро­жаю. 

За­зна­чені ме­то­ди за­ли­ша­ють­ся виз­на­чаль­ними і до сьо­годні, вод­но­час є ду­же ба­га­то їхніх мо­дифікацій, які мож­на ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти для виз­на­чен­ня норм міне­раль­них до­б­рив за ве­ли­кої ди­фе­ренціації ко­ефіцієнтів ви­ко­ри­с­тан­ня по­жив­них ре­чо­вин із різних ґрунтів, видів і форм до­б­рив, різних куль­тур то­що.

У су­час­них рин­ко­вих умо­вах гос­по­да­рю­ван­ня — із роз­вит­ком не тільки ґрун­то­вої, а й рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки — ба­лан­со­во-роз­ра­хун­кові ме­то­ди на ос­нові ба­лан­су еле­ментів жив­лен­ня ма­ють більше не­доліків, аніж пе­ре­ваг. 

На­ве­де­мо ли­ше кілька із них, ад­же на сьо­годні зга­дані ви­ще ме­то­ди та їхні мо­дифікації є ос­но­вою для виз­на­чен­ня норм до­б­рив, особ­ли­во що­до ма­к­ро­еле­ментів.

Ви­не­сен­ня із ґрун­ту по­жив­них ре­чо­вин рос­ли­на­ми не є ста­лою ве­ли­чи­ною — во­но бу­де різним за­леж­но від скла­ду са­мої рос­ли­ни, фа­зи її рос­ту та роз­вит­ку й умов ви­ро­щу­ван­ня. Так са­мо і вміст у ґрунті ма­к­ро- чи мікро­­­еле­мен­та не відо­б­ра­жає ре­аль­ної по­­тре­­би рос­лин. Відповідно, за ґрун­то­вої діаг­но­с­ти­ки не мож­на чітко ска­за­ти про не­ста­чу виз­на­че­но­го еле­мен­та. Навіть як­що йо­го до­стат­ньо, він мо­же не над­хо­ди­ти у рос­ли­ну із цілої низ­ки при­чин — це і йо­го на­си­ченість у ґрун­то­во­му роз­чині за не­спри­ят­ли­вих співвідно­шень іонів, по­ру­шен­ня про­цесів жив­лен­ня під впли­вом зовнішніх по­год­них фак­торів, вла­с­ти­во­с­тей ґрун­ту то­що. Оп­ти­маль­ний вміст еле­ментів у ґрунті і як наслідок — оп­ти­маль­не жив­лен­ня у ба­га­то­фак­тор­но­му про­цесі біосин­те­зу не є ка­те­горіями пря­мо­за­леж­ни­ми і про­гра­мо­ва­ни­ми на весь період ве­ге­тації рос­лин.

Вміст мікро­е­ле­ментів у ґрунті та­кож не є ве­ли­чи­ною до­ступ­ності їх для куль­ту­ри На це чи­нять вплив і ан­та­гонізм іонів у ґрун­то­во­му роз­чині, і ге­не­тичні особ­ли­вості сортів та гібридів, і ви­мо­га рос­лин до міне­раль­но­го жив­лен­ня. 

Од­ним із пер­спек­тив­них на­прямів оціню­ван­ня по­тре­би рос­лин в еле­мен­тах жив­лен­ня є аналіз ли­с­тя рос­лин, тоб­то рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка. Ос­нов­на ме­та аналізу рос­лин — досліджен­ня транс­фор­мації ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів у си­с­темі ґрунт — рос­ли­на — до­б­ри­во за різних ре­жимів ви­ро­щу­ван­ня куль­тур. Во­на дає мож­ливість на­ба­га­то раніше і своєчасніше ви­я­ви­ти не­долік еле­ментів жив­лен­ня. Ос­нов­ни­ми із них є ли­ст­ко­ва і тка­нин­на діаг­но­с­ти­ка. Рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка, своєю чер­гою, поділяється на візу­аль­ну, хімічну, ін’єкції та об­при­с­ку­ван­ня (субмікро­по­ль­о­вий ме­тод), дис­танційну й функціональ­ну.

Ви­ко­ри­с­тан­ня ли­ше тра­диційних ме­тодів аг­рохімічно­го аналізу ґрунтів не дає змо­ги ско­ри­гу­ва­ти по­жив­ний ре­жим за­леж­но від фа­зи роз­вит­ку рос­лин, їхньо­го ви­ду і сор­ту, во­ло­гості і тем­пе­ра­ту­ри ґрун­ту та повітря, інтен­сив­ності освітлен­ня і зміни низ­ки інших фак­торів зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща. От­же, оп­ти­маль­но­го рос­лин­но­го жив­лен­ня мож­ли­во до­сяг­ну­ти ли­ше за ком­плекс­но­го і зба­лан­со­ва­но­го поєднан­ня всіх су­путніх фак­торів рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Ефек­тивність дії до­б­рив підпо­ряд­ко­ва­на за­ко­нам рівноз­нач­ності і не­замінності фак­торів жит­тя рос­лин — це слід зна­ти і пам’ята­ти завжди, щоб вміло і швид­ко ре­а­гу­ва­ти на про­це­си, що відбу­ва­ють­ся, або їхні наслідки.

Для пло­до­вих і ягідних рос­лин роз­роб­ле­но й ефек­тив­но за­сто­со­ву­ва­но на прак­тиці ли­ст­ко­ву діаг­но­с­ти­ку — про­ве­ден­ня аналізу ли­с­тя. З аналізу ли­ст­ка мож­на су­ди­ти про умо­ви йо­го жив­лен­ня і, вра­хо­ву­ю­чи інші чин­ни­ки життєдіяль­ності рос­ли­ни, виз­на­чи­ти оп­ти­мальні до­зи до­б­рив для оп­ти­маль­но­го рос­лин­но­го жив­лен­ня. За ли­ст­ко­вої діаг­но­с­ти­ки виз­на­ча­ють за­галь­ний (ва­ло­вий) вміст то­го чи іншо­го по­жив­но­го еле­мен­та після озо­лен­ня рос­лин­них зразків, а під час тка­нин­ної — вміст міне­раль­них форм по­жив­них еле­ментів у свіжих зраз­ках рос­лин без озо­лен­ня, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи зрізи, сік чи ви­тяж­ки з інди­ка­тор­них ор­ганів (сте­бел, че­­решків, го­ло­вних жи­лок ли­с­тя) і вла­с­тивість ре­чо­вин ут­во­рю­ва­ти із пев­ни­ми ре­ак­ти­ва­ми ко­ль­о­рові роз­чи­ни або оса­ди. На­при­клад, виз­на­чен­ня нітратів за­сно­ва­не на їхній ре­акції із ди­феніламіном (синє за­барв­лен­ня) чи з ре­ак­ти­вом Брея за на­яв­ності «бу­фе­ра» (чер­во­не за­барв­лен­ня).

За ви­со­кої не­стачі по­жив­них ре­чо­вин, потрібних для підтри­ман­ня своїх життєвих функцій, рос­ли­ни зміню­ють за­барв­лен­ня ли­с­тя та інших ча­с­тин — це «сиг­нальні» виз­нач­ни­ки візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки. Ос­тан­ня до­по­ма­гає з’ясу­ва­ти, яких по­жив­них ре­чо­вин рос­лині бра­кує, і на ос­нові цієї діаг­но­с­ти­ки мож­на про­гно­зу­ва­ти вне­сен­ня до­б­рив.

Кож­на рос­ли­на за не­стачі то­го чи іншо­го еле­мен­та жив­лен­ня має різне за­барв­лен­ня ли­с­тя. Ли­с­тя за­барв­люється у жов­тий, чер­во­ний, фіоле­то­вий і інші ко­ль­о­ри різної інтен­сив­ності та відтінку суцільно або ок­ре­ми­ми ділян­ка­ми. Суть візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки по­ля­гає у вста­нов­ленні рівня за­без­пе­че­ності рос­лин еле­мен­та­ми жив­лен­ня за зовнішніми оз­на­ка­ми: за зміною за­барв­лен­ня, розмірів, фор­ми ли­с­тя або інших ор­ганів, по­ру­шен­ням рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Вод­но­час слід пе­ре­ко­на­ти­ся, що рос­ли­ни не ура­жені хво­ро­ба­ми, не по­шко­д­жені шкідни­ка­ми, не­має пе­ре­ущільнен­ня ґрун­ту чи йо­го пе­ре­зво­ло­жен­ня, впли­ву по­су­хи, над­лиш­ко­вої ґрун­то­вої кис­лот­ності і т. д., що мо­же бу­ти при­чи­ною їхнього пригніче­но­го ста­ну.

Візу­альні симп­то­ми більше про­яв­ля­ють­ся на ста­рих рос­ли­нах та менш ро­дю­чих ґрун­тах за си­с­те­ма­тич­но­го не­вне­сен­ня до­б­рив. У мо­ло­дих рос­лин із не­ве­ли­кою ве­ге­та­тив­ною ма­сою навіть на ґрун­тах із не­ве­ли­ким вмістом гу­му­су і по­жив­них ре­чо­вин відхи­лен­ня у за­барв­ленні ли­с­тя від при­род­но­го ко­ль­о­ру за­зви­чай відсутні, спо­с­терігається ли­ше ос­лаб­ле­ний ріст па­гонів. Не­доліком та­кої діаг­но­с­ти­ки, по-пер­ше, є те, що зовнішні оз­на­ки дефіци­ту різних еле­ментів жив­лен­ня мо­жуть бу­ти схожі між со­бою і на­га­ду­ва­ти про­яв гриб­них, бак­теріаль­них і вірус­них хво­роб. А по-дру­ге — зовнішні оз­на­ки ви­яв­ля­ють­ся тоді, ко­ли в ме­та­болізмі рос­лин уже відбу­ли­ся гли­бокі зміни і ліквіду­ва­ти повністю їхні наслідки вже не­мож­ли­во, тож, відповідно, це спри­чи­нює втра­ту вро­жаю і якості про­дукції.

Вод­но­час візу­аль­на рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка най­по­ши­реніша і є до­волі про­стим ме­то­дом, оскільки не за­ле­жить від за­сто­су­ван­ня спеціаль­но­го об­лад­нан­ня, од­нак по­тре­бує ве­ли­ко­го прак­тич­но­го досвіду. За зовнішнім ви­гля­дом посівів виз­на­ча­ють пев­ною мірою не­ста­чу, над­ли­шок то­го чи іншо­го еле­мен­та, вклю­ча­ю­чи навіть мікро­е­ле­мен­ти. Маємо безліч ат­ласів зовнішніх оз­нак, що сиг­налізу­ють про не­ста­чу то­го чи іншо­го еле­мен­та для кож­ної куль­ту­ри з ура­ху­ван­ням різних типів ґрунтів. Та­кож вра­хо­вуємо ре­у­тилізацію — по­втор­не ви­ко­ри­с­тан­ня еле­мен­та. На­при­клад, N, P, K, Mg здатні до ре­у­тилізації, тоб­то за не­до­стат­ньої кількості їх у ґрунті во­ни пе­реміщу­ють­ся рос­ли­ною із нижніх листків у верхні, до то­чок рос­ту. Інак­ше не­ста­ча Са, S, Fe та всіх мікро­е­ле­ментів віддзер­ка­люється на най­мо­лод­ших ча­с­ти­нах рос­ли­ни. Так, ду­же близькі за зовнішнім ви­гля­дом хло­ро­зи за не­стачі азо­ту про­яв­ля­ють­ся на ли­ст­ках ниж­нь­о­го яру­су, а за не­стачі заліза — на верх­нь­о­му, більш мо­ло­до­му, ярусі ве­ге­та­тив­них ор­ганів рос­лин. По­буріння і відми­ран­ня тка­нин по кра­ях ли­ст­ка (край­о­вий опік) за не­стачі калію спо­с­теріга­ють­ся най­пер­ше на старіших ли­ст­ках, а за не­стачі кальцію — на мо­ло­дих.

По­при змен­шен­ня вро­жаю че­рез не­ста­чу пев­но­го еле­мен­та у разі про­яву зовнішніх оз­нак, не­гай­не вне­сен­ня відповідних до­б­рив сприяє не тільки зник­нен­ню візу­аль­них симп­томів не­стачі жив­лен­ня, а й поліпшен­ню рос­ту і пло­до­но­шен­ня рос­лин.

Хімічна діаг­но­с­ти­ка міне­раль­но­го жив­лен­ня дає змо­гу виз­на­чи­ти хімічний склад рос­лин у по­точ­ний мо­мент. Од­нак іноді еле­мент жив­лен­ня на­ко­пи­чується у рос­лині не то­му, що во­на по­тре­бує йо­го для сво­го роз­вит­ку, а з низ­ки інших при­чин. Цей фак­тор об­ме­жує виз­на­чаль­ну мож­ливість і об’єктивність ме­то­ду хімічної діаг­но­с­ти­ки. Про­те за­сто­со­ву­ва­ти дані ґрун­то­вої та рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки тре­ба од­но­час­но, то­му що пер­ша — дає уяв­лен­ня про мож­ли­вості ґрун­ту за­без­пе­чи­ти рос­ли­ну по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, а дру­га — про мож­ливість ре­алізації цих мож­ли­во­с­тей.

Ос­танніми ро­ка­ми роз­ви­вається дис­танційний ме­тод, за­сно­ва­ний на прин­ципі вста­нов­лен­ня якісних ха­рак­те­ри­с­тик відби­то­го рос­ли­на­ми світла, яке реєструється за до­по­мо­гою літаль­них апа­ратів.
А.С. Плеш­ко­вим і Б.А. Ягодіним (1982 р.) роз­роб­ле­но ме­тод функціональ­ної діаг­но­с­ти­ки жив­лен­ня рос­лин, за­сно­ва­ний на виз­на­ченні фо­тохімічної ак­тив­ності хло­ро­пластів, який дає змо­гу оціни­ти не вміст то­го чи іншо­го еле­мен­та жив­лен­ня, а по­тре­бу рос­ли­ни у ньо­му. Суть ме­то­ду та­ка: про­во­дять вимір фо­тохімічної ак­тив­ності су­с­пензії хло­ро­пластів, потім до неї до­да­ють ви­про­бу­ва­ний еле­мент жив­лен­ня і ак­тивність хло­ро­пластів вимірю­ють по­втор­но. У разі її підви­щен­ня порівня­но із кон­тро­лем (без до­да­ван­ня еле­мен­та жив­лен­ня) роб­лять вис­но­вок що­до йо­го не­ста­чі у  жив­лен­ні рос­лин, за зни­жен­ня — про йо­го над­ли­шок, од­на­ко­ва ак­тивність свідчить про оп­ти­маль­ну кон­цен­т­рацію.
Цілком зро­зуміло, що най­повнішою мірою по­тенціал цьо­го ме­то­ду діаг­но­с­ти­ки роз­кри­вається за сумісно­го ви­ко­ри­с­тан­ня йо­го з інши­ми діаг­но­с­тич­ним ме­то­да­ми, що до­пов­нює і зба­га­чує тра­диційні ме­то­ди аг­рохімічно­го аналізу. В.В. Церлінг (1978 р.) про­по­нує до­три­му­ва­ти­ся трьох ос­нов­них пра­вил діаг­но­с­ти­ки жив­лен­ня рос­лин: од­но­час­но вра­хо­ву­ва­ти приріст рос­лин і їхній хімічний склад. Так, дані хімічної діаг­но­с­ти­ки зістав­ля­ють із фа­зою рос­ту та роз­вит­ку рос­лин, оскільки між кон­цен­т­рацією вмісту еле­ментів і рос­лин­ною ма­сою  виз­на­че­но пря­му за­лежність.

Виз­на­ча­ють у рос­лині чи ґрунті не мен­ше трьох еле­ментів од­но­час­но, по­за­як ви­ко­ри­с­тан­ня їх рос­ли­на­ми взаємо­пов’яза­не. За ба­наль­ної еко­номії виз­на­ча­ють вміст ли­ше най­важ­ливіших мікро­е­ле­ментів, які, як пра­ви­ло, рос­ли­на ви­но­сить найбільше. 

Вра­хо­ву­ють до­дат­кові кри­терії: по­го­ду, во­логість і щільність ґрун­ту, за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, оскільки ці фак­то­ри без­по­се­ред­ньо впли­ва­ють на над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин у ко­рені рос­лин і їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня у життєво­му циклі рос­лин, підси­лю­ю­чи чи по­слаб­лю­ю­чи ці про­це­си.

Не­зва­жа­ю­чи на ве­ли­ку кількість ме­тодів діаг­но­с­ти­ки рос­лин і ґрун­ту, слід вка­за­ти, що на­разі яко­гось універ­саль­но­го ме­то­ду, за до­по­мо­гою яко­го мож­на бу­ло б точ­но вста­но­ви­ти потрібну до­зу до­б­ри­ва для рос­ли­ни, не­має. Усі во­ни ма­ють свої і пе­ре­ва­ги, і не­доліки. 

Що більше бу­де вра­хо­ва­но по­каз­ників (да­них) ґрун­ту, по­год­них умов, сор­то­вих особ­ли­во­с­тей рос­ли­ни, вла­с­ти­во­с­тей то­що, то до­стовірніши­ми бу­дуть аналіз і, відповідно, діаг­ноз. Од­нак ко­жен взя­тий ок­ре­мо спосіб не дає по­вно­ти уяв­лен­ня про ком­плекс­ну за­без­пе­ченість рос­лин міне­раль­ним жив­лен­ням.

Кон­тро­лю­ва­ти жив­лен­ня рос­лин потрібно у ранні стадії їхнього рос­ту та роз­вит­ку, ко­ли умо­ви жив­лен­ня здебільшо­го обу­мов­лю­ють май­бутній уро­жай. 

Висновок

Яка ж оп­ти­маль­на кількість вмісту ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів у рос­лині? Ад­же за­галь­новідо­мо, що за вне­сен­ня до­б­рив кількість еле­ментів у рос­лині зро­с­тає, відповідно, зростає і їхнє ви­не­сен­ня. Здебільшо­го у роз­ви­ну­тих країнах Західної Євро­пи ви­ко­ри­с­то­ву­ють роз­роб­лені те­о­ре­тичні таб­лиці до­статніх кон­цен­т­рацій еле­ментів жив­лен­ня. Ко­регу­ван­ня за цими таблицями піджив­лен­ня рос­лин пев­ними еле­ментами, яких їм не вистачає, за­без­пе­чує отриман­ня 90% мак­си­маль­но за­пла­но­ва­но­го вро­жаю. Ну і, відповідно, виз­на­чається діапа­зон ток­сич­ності для еле­ментів, що зумовлюють зни­жен­ня вро­жаю. Також таб­лиці до­по­ма­га­ють виз­на­чи­ти оп­ти­маль­ні співвідно­шен­ня у рос­лині як ма­к­ро-, так і мікро­е­ле­ментів для кож­ної куль­ту­ри, які є стабільним по­каз­ни­ком. Що більше бу­де вра­хо­ва­но цих співвідно­шень еле­ментів жив­лен­ня, то до­стовірніше бу­де виз­на­че­но не­обхідну кількість еле­ментів, потрібних для вне­сен­ня. Серед за­галь­них оп­ти­маль­них співвідно­шень найвідоміші N:S, Ca:Mg, K:Mg, Mg:Fe і т. д. 

Тоб­то нас більше ціка­вить не вміст еле­мен­та жив­лен­ня у рос­лині, а йо­го співвідно­шен­ня з інши­ми еле­мен­та­ми: що ближ­чим во­но бу­де до оп­ти­маль­но­го, то ви­щою буде і про­дук­тивність рос­ли­ни. От­же, ре­гу­лю­ван­ня взаємовпли­ву еле­ментів є умо­вою за­без­пе­че­ності рос­лин до­ступ­ним жив­лен­ням. 

 

Ю. Ременюк

 

Інтерв'ю
Земельна реформа аж ніяк не завершилася з прийняттям закону про обіг сільськогосподарських земель. Вона потребує прийняття супутніх законів та підзаконних актів, що забезпечать функціонування ринку землі. Про долю цих законів і... Подробнее
Олена Березовська, президент громадської спілки «Органічна Україна»
Громадська Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна» була створена у 2012 році. Її ініціаторами стали шість підприємств, що виробляли молоко, бакалію, овочі, чай та

1
0