Спецможливості
Агрохімія

Як діаг­но­с­ти­ка ґрун­ту і рос­лин допоможе керувати продуктивністю

09.08.2017
7536
Як діаг­но­с­ти­ка ґрун­ту і рос­лин допоможе керувати продуктивністю фото, ілюстрація

Загальновідомо що у живленні рослин, крім основних елементів (NPК), беруть участь близько 80 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва.

 

До ма­к­ро- на­ле­жать хімічні еле­мен­ти, вміст яких у ґрунті і рос­ли­нах ста­но­вить від кількох відсотків до со­тих ча­с­ток відсот­ка у пе­ре­ра­хун­ку на су­ху ре­чо­ви­ну (N, C, O, H, S, P, K, Ca, Mg, Na та ін.). До мікро­е­ле­ментів — хімічні еле­мен­ти, вміст яких у ґрунті і рос­ли­нах ста­но­вить не більш як ти­сячні ча­ст­ки відсот­ка у пе­ре­ра­хун­ку на су­ху ре­чо­ви­ну. Інко­ли ма­к­ро­еле­мен­ти S, Ca, Mg, Na ще на­зи­ва­ють ме­зо­е­ле­мен­та­ми.

Функції та роль еле­ментів у ґрунті і рос­лині роз­кри­ва­ти не бу­де­мо, ад­же во­ни де­таль­но опи­сані як у ціло­му, так і для кож­ної куль­ту­ри ок­ре­мо. Нас більше ціка­вить за­своєння еле­ментів жив­лен­ня рос­ли­ною. 

На­ве­ду ос­новні фак­то­ри, які впли­ва­ти­муть на за­своєння еле­ментів жив­лен­ня рос­ли­ною:

— еко­логічні — тем­пе­ра­ту­ра, во­логість, світло;

— ґрун­тові — тип і ма­те­ринсь­ка по­ро­да, ме­ханічний склад, вміст гу­му­су, за­пас еле­ментів у ґрунті, діяльність мікро­ор­ганізмів;

— ре­акція се­ре­до­ви­ща — pH;Хімічна діаг­но­с­ти­ка міне­раль­но­го жив­лен­ня дає змо­гу виз­на­чи­ти хімічний склад рос­лин у по­точ­ний мо­мент

— по­тре­ба рос­ли­ни — за­лежність від рівня на­яв­ності мікро­е­ле­мен­та, ви­со­кий по­каз­ник ви­не­сен­ня, стрес рос­ли­ни, здатність за­сво­ю­ва­ти еле­мент рос­ли­ною, ко­ре­неві виділен­ня рос­лин;

— взаємовплив еле­ментів — ан­та­гонізм, си­нергізм, бло­ку­ван­ня еле­мен­та за йо­го ви­со­ко­го вмісту (на­при­клад, за ви­со­ко­го по­гли­нан­ня рос­ли­ною К змен­шується по­гли­нан­ня Ca, Mg; за­ви­со­кий вміст Na бло­ку­ва­ти­ме над­хо­д­жен­ня Ca, Mg, K; а Ca — відповідно, P, Mg, Fe; P — NO3, Fe, Zn, Cu);

— фор­ма мікро­е­ле­мен­та в ґрунті — лег­ко-, важ­ко­до­с­туп­на, роз­чин­на.

У ціло­му будь-які зовнішні фак­то­ри мо­жуть впли­ва­ти на ру­хомість та рівень за­своєння мікро­е­ле­ментів рос­ли­на­ми. Щоб до­сяг­ну­ти мак­си­маль­но­го по­тенціалу рос­ли­ни, нам потрібно вно­си­ти ве­ли­ку кількість до­б­рив, але це вне­сен­ня має бу­ти обґрун­то­ва­ним, інак­ше змінюється оп­ти­маль­ний ба­ланс еле­ментів жив­лен­ня в ґрунті, що зра­зу ж при­зво­дить до по­ру­шен­ня про­цесів рос­ту і роз­вит­ку рос­лин. У та­ко­му разі ми по­винні ве­с­ти постійний кон­троль вмісту еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті, рос­лині, по­ливній воді. Крім вмісту еле­ментів у ґрунті, обов’яз­ко­во слід вра­хо­ву­ва­ти й інші ха­рак­те­ри­с­ти­ки: йо­го кис­лотність, за­со­леність, гра­ну­ло­ме­т­рич­ний склад, бу­фер­ну здатність, а вже потім — вміст еле­ментів жив­лен­ня у до­ступній для рос­лин формі. 

Ос­но­вою для ре­гу­лю­ван­ня си­с­те­ми жив­лен­ня рос­лин є різні ме­то­ди роз­ра­хунків норм до­б­рив на ос­нові ґрун­то­вої та інших діаг­но­с­тик. Ос­нов­ни­ми із них є роз­ра­ху­нок норм до­б­рив за по­каз­ни­ка­ми ви­не­сен­ня еле­ментів жив­лен­ня за­про­г­ра­мо­ва­ною уро­жайністю, за ви­не­сен­ням еле­ментів жив­лен­ня за­про­г­ра­мо­ва­ною при­бав­кою уро­жай­ності, а та­кож вста­нов­лен­ня нор­ми до­б­рив за баль­ною оцінкою ґрун­ту й окупністю оди­ниці до­б­рив при­бав­кою уро­жай­ності. Ба­лан­сові ме­то­ди вра­хо­ву­ють: ви­не­сен­ня еле­ментів жив­лен­ня пла­но­вою уро­жайністю; за­па­си еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті; ко­ефіцієнти за­своєння еле­ментів із за­пасів ґрун­ту; вплив пря­мої дії і післядії вне­се­них ор­ганічних та міне­раль­них до­б­рив, післяж­нив­них ре­ш­ток то­що. Для цих ме­тодів на­уковці роз­роб­ля­ли по­прав­кові ко­ефіцієнти за­леж­но від вмісту еле­ментів жив­лен­ня у ґрунті, по­пе­ред­ни­ка, кис­лот­ності ґрун­то­во­го роз­чи­ну та гра­ну­ло­ме­т­рич­но­го скла­ду ґрун­ту. 

Із ба­лан­со­во-роз­ра­хун­ко­вих ме­тодів по­ши­рені такі: роз­ра­ху­нок норм до­б­рив за за­па­са­ми по­жив­них ре­чо­вин у ґрунті на за­пла­но­ва­ний уро­жай, роз­ра­ху­нок норм до­б­рив на при­бав­ку вро­жаю. Суть пер­шо­го по­ля­гає у виз­на­ченні норм до­б­рив за різни­цею між по­каз­ни­ка­ми ви­не­сен­ня по­жив­но­го еле­мен­та за­пла­но­ва­ним вро­жаєм і на­яв­ності цьо­го еле­мен­та в ґрунті. У та­ко­му разі вра­хо­ву­ють ко­ефіцієнти ви­ко­ри­с­тан­ня по­жив­них ре­чо­вин із ґрун­ту і до­б­рив. Ос­нов­ною відмінністю дру­го­го ме­то­ду від пер­шо­го є те, що нор­ми до­б­рив роз­ра­хо­ву­ють на ве­ли­чи­ну при­бав­ки вро­жаю. 

За­зна­чені ме­то­ди за­ли­ша­ють­ся виз­на­чаль­ними і до сьо­годні, вод­но­час є ду­же ба­га­то їхніх мо­дифікацій, які мож­на ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти для виз­на­чен­ня норм міне­раль­них до­б­рив за ве­ли­кої ди­фе­ренціації ко­ефіцієнтів ви­ко­ри­с­тан­ня по­жив­них ре­чо­вин із різних ґрунтів, видів і форм до­б­рив, різних куль­тур то­що.

У су­час­них рин­ко­вих умо­вах гос­по­да­рю­ван­ня — із роз­вит­ком не тільки ґрун­то­вої, а й рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки — ба­лан­со­во-роз­ра­хун­кові ме­то­ди на ос­нові ба­лан­су еле­ментів жив­лен­ня ма­ють більше не­доліків, аніж пе­ре­ваг. 

На­ве­де­мо ли­ше кілька із них, ад­же на сьо­годні зга­дані ви­ще ме­то­ди та їхні мо­дифікації є ос­но­вою для виз­на­чен­ня норм до­б­рив, особ­ли­во що­до ма­к­ро­еле­ментів.

Ви­не­сен­ня із ґрун­ту по­жив­них ре­чо­вин рос­ли­на­ми не є ста­лою ве­ли­чи­ною — во­но бу­де різним за­леж­но від скла­ду са­мої рос­ли­ни, фа­зи її рос­ту та роз­вит­ку й умов ви­ро­щу­ван­ня. Так са­мо і вміст у ґрунті ма­к­ро- чи мікро­­­еле­мен­та не відо­б­ра­жає ре­аль­ної по­­тре­­би рос­лин. Відповідно, за ґрун­то­вої діаг­но­с­ти­ки не мож­на чітко ска­за­ти про не­ста­чу виз­на­че­но­го еле­мен­та. Навіть як­що йо­го до­стат­ньо, він мо­же не над­хо­ди­ти у рос­ли­ну із цілої низ­ки при­чин — це і йо­го на­си­ченість у ґрун­то­во­му роз­чині за не­спри­ят­ли­вих співвідно­шень іонів, по­ру­шен­ня про­цесів жив­лен­ня під впли­вом зовнішніх по­год­них фак­торів, вла­с­ти­во­с­тей ґрун­ту то­що. Оп­ти­маль­ний вміст еле­ментів у ґрунті і як наслідок — оп­ти­маль­не жив­лен­ня у ба­га­то­фак­тор­но­му про­цесі біосин­те­зу не є ка­те­горіями пря­мо­за­леж­ни­ми і про­гра­мо­ва­ни­ми на весь період ве­ге­тації рос­лин.

Вміст мікро­е­ле­ментів у ґрунті та­кож не є ве­ли­чи­ною до­ступ­ності їх для куль­ту­ри На це чи­нять вплив і ан­та­гонізм іонів у ґрун­то­во­му роз­чині, і ге­не­тичні особ­ли­вості сортів та гібридів, і ви­мо­га рос­лин до міне­раль­но­го жив­лен­ня. 

Од­ним із пер­спек­тив­них на­прямів оціню­ван­ня по­тре­би рос­лин в еле­мен­тах жив­лен­ня є аналіз ли­с­тя рос­лин, тоб­то рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка. Ос­нов­на ме­та аналізу рос­лин — досліджен­ня транс­фор­мації ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів у си­с­темі ґрунт — рос­ли­на — до­б­ри­во за різних ре­жимів ви­ро­щу­ван­ня куль­тур. Во­на дає мож­ливість на­ба­га­то раніше і своєчасніше ви­я­ви­ти не­долік еле­ментів жив­лен­ня. Ос­нов­ни­ми із них є ли­ст­ко­ва і тка­нин­на діаг­но­с­ти­ка. Рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка, своєю чер­гою, поділяється на візу­аль­ну, хімічну, ін’єкції та об­при­с­ку­ван­ня (субмікро­по­ль­о­вий ме­тод), дис­танційну й функціональ­ну.

Ви­ко­ри­с­тан­ня ли­ше тра­диційних ме­тодів аг­рохімічно­го аналізу ґрунтів не дає змо­ги ско­ри­гу­ва­ти по­жив­ний ре­жим за­леж­но від фа­зи роз­вит­ку рос­лин, їхньо­го ви­ду і сор­ту, во­ло­гості і тем­пе­ра­ту­ри ґрун­ту та повітря, інтен­сив­ності освітлен­ня і зміни низ­ки інших фак­торів зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща. От­же, оп­ти­маль­но­го рос­лин­но­го жив­лен­ня мож­ли­во до­сяг­ну­ти ли­ше за ком­плекс­но­го і зба­лан­со­ва­но­го поєднан­ня всіх су­путніх фак­торів рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Ефек­тивність дії до­б­рив підпо­ряд­ко­ва­на за­ко­нам рівноз­нач­ності і не­замінності фак­торів жит­тя рос­лин — це слід зна­ти і пам’ята­ти завжди, щоб вміло і швид­ко ре­а­гу­ва­ти на про­це­си, що відбу­ва­ють­ся, або їхні наслідки.

Для пло­до­вих і ягідних рос­лин роз­роб­ле­но й ефек­тив­но за­сто­со­ву­ва­но на прак­тиці ли­ст­ко­ву діаг­но­с­ти­ку — про­ве­ден­ня аналізу ли­с­тя. З аналізу ли­ст­ка мож­на су­ди­ти про умо­ви йо­го жив­лен­ня і, вра­хо­ву­ю­чи інші чин­ни­ки життєдіяль­ності рос­ли­ни, виз­на­чи­ти оп­ти­мальні до­зи до­б­рив для оп­ти­маль­но­го рос­лин­но­го жив­лен­ня. За ли­ст­ко­вої діаг­но­с­ти­ки виз­на­ча­ють за­галь­ний (ва­ло­вий) вміст то­го чи іншо­го по­жив­но­го еле­мен­та після озо­лен­ня рос­лин­них зразків, а під час тка­нин­ної — вміст міне­раль­них форм по­жив­них еле­ментів у свіжих зраз­ках рос­лин без озо­лен­ня, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи зрізи, сік чи ви­тяж­ки з інди­ка­тор­них ор­ганів (сте­бел, че­­решків, го­ло­вних жи­лок ли­с­тя) і вла­с­тивість ре­чо­вин ут­во­рю­ва­ти із пев­ни­ми ре­ак­ти­ва­ми ко­ль­о­рові роз­чи­ни або оса­ди. На­при­клад, виз­на­чен­ня нітратів за­сно­ва­не на їхній ре­акції із ди­феніламіном (синє за­барв­лен­ня) чи з ре­ак­ти­вом Брея за на­яв­ності «бу­фе­ра» (чер­во­не за­барв­лен­ня).

За ви­со­кої не­стачі по­жив­них ре­чо­вин, потрібних для підтри­ман­ня своїх життєвих функцій, рос­ли­ни зміню­ють за­барв­лен­ня ли­с­тя та інших ча­с­тин — це «сиг­нальні» виз­нач­ни­ки візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки. Ос­тан­ня до­по­ма­гає з’ясу­ва­ти, яких по­жив­них ре­чо­вин рос­лині бра­кує, і на ос­нові цієї діаг­но­с­ти­ки мож­на про­гно­зу­ва­ти вне­сен­ня до­б­рив.

Кож­на рос­ли­на за не­стачі то­го чи іншо­го еле­мен­та жив­лен­ня має різне за­барв­лен­ня ли­с­тя. Ли­с­тя за­барв­люється у жов­тий, чер­во­ний, фіоле­то­вий і інші ко­ль­о­ри різної інтен­сив­ності та відтінку суцільно або ок­ре­ми­ми ділян­ка­ми. Суть візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки по­ля­гає у вста­нов­ленні рівня за­без­пе­че­ності рос­лин еле­мен­та­ми жив­лен­ня за зовнішніми оз­на­ка­ми: за зміною за­барв­лен­ня, розмірів, фор­ми ли­с­тя або інших ор­ганів, по­ру­шен­ням рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Вод­но­час слід пе­ре­ко­на­ти­ся, що рос­ли­ни не ура­жені хво­ро­ба­ми, не по­шко­д­жені шкідни­ка­ми, не­має пе­ре­ущільнен­ня ґрун­ту чи йо­го пе­ре­зво­ло­жен­ня, впли­ву по­су­хи, над­лиш­ко­вої ґрун­то­вої кис­лот­ності і т. д., що мо­же бу­ти при­чи­ною їхнього пригніче­но­го ста­ну.

Візу­альні симп­то­ми більше про­яв­ля­ють­ся на ста­рих рос­ли­нах та менш ро­дю­чих ґрун­тах за си­с­те­ма­тич­но­го не­вне­сен­ня до­б­рив. У мо­ло­дих рос­лин із не­ве­ли­кою ве­ге­та­тив­ною ма­сою навіть на ґрун­тах із не­ве­ли­ким вмістом гу­му­су і по­жив­них ре­чо­вин відхи­лен­ня у за­барв­ленні ли­с­тя від при­род­но­го ко­ль­о­ру за­зви­чай відсутні, спо­с­терігається ли­ше ос­лаб­ле­ний ріст па­гонів. Не­доліком та­кої діаг­но­с­ти­ки, по-пер­ше, є те, що зовнішні оз­на­ки дефіци­ту різних еле­ментів жив­лен­ня мо­жуть бу­ти схожі між со­бою і на­га­ду­ва­ти про­яв гриб­них, бак­теріаль­них і вірус­них хво­роб. А по-дру­ге — зовнішні оз­на­ки ви­яв­ля­ють­ся тоді, ко­ли в ме­та­болізмі рос­лин уже відбу­ли­ся гли­бокі зміни і ліквіду­ва­ти повністю їхні наслідки вже не­мож­ли­во, тож, відповідно, це спри­чи­нює втра­ту вро­жаю і якості про­дукції.

Вод­но­час візу­аль­на рос­лин­на діаг­но­с­ти­ка най­по­ши­реніша і є до­волі про­стим ме­то­дом, оскільки не за­ле­жить від за­сто­су­ван­ня спеціаль­но­го об­лад­нан­ня, од­нак по­тре­бує ве­ли­ко­го прак­тич­но­го досвіду. За зовнішнім ви­гля­дом посівів виз­на­ча­ють пев­ною мірою не­ста­чу, над­ли­шок то­го чи іншо­го еле­мен­та, вклю­ча­ю­чи навіть мікро­е­ле­мен­ти. Маємо безліч ат­ласів зовнішніх оз­нак, що сиг­налізу­ють про не­ста­чу то­го чи іншо­го еле­мен­та для кож­ної куль­ту­ри з ура­ху­ван­ням різних типів ґрунтів. Та­кож вра­хо­вуємо ре­у­тилізацію — по­втор­не ви­ко­ри­с­тан­ня еле­мен­та. На­при­клад, N, P, K, Mg здатні до ре­у­тилізації, тоб­то за не­до­стат­ньої кількості їх у ґрунті во­ни пе­реміщу­ють­ся рос­ли­ною із нижніх листків у верхні, до то­чок рос­ту. Інак­ше не­ста­ча Са, S, Fe та всіх мікро­е­ле­ментів віддзер­ка­люється на най­мо­лод­ших ча­с­ти­нах рос­ли­ни. Так, ду­же близькі за зовнішнім ви­гля­дом хло­ро­зи за не­стачі азо­ту про­яв­ля­ють­ся на ли­ст­ках ниж­нь­о­го яру­су, а за не­стачі заліза — на верх­нь­о­му, більш мо­ло­до­му, ярусі ве­ге­та­тив­них ор­ганів рос­лин. По­буріння і відми­ран­ня тка­нин по кра­ях ли­ст­ка (край­о­вий опік) за не­стачі калію спо­с­теріга­ють­ся най­пер­ше на старіших ли­ст­ках, а за не­стачі кальцію — на мо­ло­дих.

По­при змен­шен­ня вро­жаю че­рез не­ста­чу пев­но­го еле­мен­та у разі про­яву зовнішніх оз­нак, не­гай­не вне­сен­ня відповідних до­б­рив сприяє не тільки зник­нен­ню візу­аль­них симп­томів не­стачі жив­лен­ня, а й поліпшен­ню рос­ту і пло­до­но­шен­ня рос­лин.

Хімічна діаг­но­с­ти­ка міне­раль­но­го жив­лен­ня дає змо­гу виз­на­чи­ти хімічний склад рос­лин у по­точ­ний мо­мент. Од­нак іноді еле­мент жив­лен­ня на­ко­пи­чується у рос­лині не то­му, що во­на по­тре­бує йо­го для сво­го роз­вит­ку, а з низ­ки інших при­чин. Цей фак­тор об­ме­жує виз­на­чаль­ну мож­ливість і об’єктивність ме­то­ду хімічної діаг­но­с­ти­ки. Про­те за­сто­со­ву­ва­ти дані ґрун­то­вої та рос­лин­ної діаг­но­с­ти­ки тре­ба од­но­час­но, то­му що пер­ша — дає уяв­лен­ня про мож­ли­вості ґрун­ту за­без­пе­чи­ти рос­ли­ну по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, а дру­га — про мож­ливість ре­алізації цих мож­ли­во­с­тей.

Ос­танніми ро­ка­ми роз­ви­вається дис­танційний ме­тод, за­сно­ва­ний на прин­ципі вста­нов­лен­ня якісних ха­рак­те­ри­с­тик відби­то­го рос­ли­на­ми світла, яке реєструється за до­по­мо­гою літаль­них апа­ратів.
А.С. Плеш­ко­вим і Б.А. Ягодіним (1982 р.) роз­роб­ле­но ме­тод функціональ­ної діаг­но­с­ти­ки жив­лен­ня рос­лин, за­сно­ва­ний на виз­на­ченні фо­тохімічної ак­тив­ності хло­ро­пластів, який дає змо­гу оціни­ти не вміст то­го чи іншо­го еле­мен­та жив­лен­ня, а по­тре­бу рос­ли­ни у ньо­му. Суть ме­то­ду та­ка: про­во­дять вимір фо­тохімічної ак­тив­ності су­с­пензії хло­ро­пластів, потім до неї до­да­ють ви­про­бу­ва­ний еле­мент жив­лен­ня і ак­тивність хло­ро­пластів вимірю­ють по­втор­но. У разі її підви­щен­ня порівня­но із кон­тро­лем (без до­да­ван­ня еле­мен­та жив­лен­ня) роб­лять вис­но­вок що­до йо­го не­ста­чі у  жив­лен­ні рос­лин, за зни­жен­ня — про йо­го над­ли­шок, од­на­ко­ва ак­тивність свідчить про оп­ти­маль­ну кон­цен­т­рацію.
Цілком зро­зуміло, що най­повнішою мірою по­тенціал цьо­го ме­то­ду діаг­но­с­ти­ки роз­кри­вається за сумісно­го ви­ко­ри­с­тан­ня йо­го з інши­ми діаг­но­с­тич­ним ме­то­да­ми, що до­пов­нює і зба­га­чує тра­диційні ме­то­ди аг­рохімічно­го аналізу. В.В. Церлінг (1978 р.) про­по­нує до­три­му­ва­ти­ся трьох ос­нов­них пра­вил діаг­но­с­ти­ки жив­лен­ня рос­лин: од­но­час­но вра­хо­ву­ва­ти приріст рос­лин і їхній хімічний склад. Так, дані хімічної діаг­но­с­ти­ки зістав­ля­ють із фа­зою рос­ту та роз­вит­ку рос­лин, оскільки між кон­цен­т­рацією вмісту еле­ментів і рос­лин­ною ма­сою  виз­на­че­но пря­му за­лежність.

Виз­на­ча­ють у рос­лині чи ґрунті не мен­ше трьох еле­ментів од­но­час­но, по­за­як ви­ко­ри­с­тан­ня їх рос­ли­на­ми взаємо­пов’яза­не. За ба­наль­ної еко­номії виз­на­ча­ють вміст ли­ше най­важ­ливіших мікро­е­ле­ментів, які, як пра­ви­ло, рос­ли­на ви­но­сить найбільше. 

Вра­хо­ву­ють до­дат­кові кри­терії: по­го­ду, во­логість і щільність ґрун­ту, за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, оскільки ці фак­то­ри без­по­се­ред­ньо впли­ва­ють на над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин у ко­рені рос­лин і їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня у життєво­му циклі рос­лин, підси­лю­ю­чи чи по­слаб­лю­ю­чи ці про­це­си.

Не­зва­жа­ю­чи на ве­ли­ку кількість ме­тодів діаг­но­с­ти­ки рос­лин і ґрун­ту, слід вка­за­ти, що на­разі яко­гось універ­саль­но­го ме­то­ду, за до­по­мо­гою яко­го мож­на бу­ло б точ­но вста­но­ви­ти потрібну до­зу до­б­ри­ва для рос­ли­ни, не­має. Усі во­ни ма­ють свої і пе­ре­ва­ги, і не­доліки. 

Що більше бу­де вра­хо­ва­но по­каз­ників (да­них) ґрун­ту, по­год­них умов, сор­то­вих особ­ли­во­с­тей рос­ли­ни, вла­с­ти­во­с­тей то­що, то до­стовірніши­ми бу­дуть аналіз і, відповідно, діаг­ноз. Од­нак ко­жен взя­тий ок­ре­мо спосіб не дає по­вно­ти уяв­лен­ня про ком­плекс­ну за­без­пе­ченість рос­лин міне­раль­ним жив­лен­ням.

Кон­тро­лю­ва­ти жив­лен­ня рос­лин потрібно у ранні стадії їхнього рос­ту та роз­вит­ку, ко­ли умо­ви жив­лен­ня здебільшо­го обу­мов­лю­ють май­бутній уро­жай. 

Висновок

Яка ж оп­ти­маль­на кількість вмісту ма­к­ро- і мікро­е­ле­ментів у рос­лині? Ад­же за­галь­новідо­мо, що за вне­сен­ня до­б­рив кількість еле­ментів у рос­лині зро­с­тає, відповідно, зростає і їхнє ви­не­сен­ня. Здебільшо­го у роз­ви­ну­тих країнах Західної Євро­пи ви­ко­ри­с­то­ву­ють роз­роб­лені те­о­ре­тичні таб­лиці до­статніх кон­цен­т­рацій еле­ментів жив­лен­ня. Ко­регу­ван­ня за цими таблицями піджив­лен­ня рос­лин пев­ними еле­ментами, яких їм не вистачає, за­без­пе­чує отриман­ня 90% мак­си­маль­но за­пла­но­ва­но­го вро­жаю. Ну і, відповідно, виз­на­чається діапа­зон ток­сич­ності для еле­ментів, що зумовлюють зни­жен­ня вро­жаю. Також таб­лиці до­по­ма­га­ють виз­на­чи­ти оп­ти­маль­ні співвідно­шен­ня у рос­лині як ма­к­ро-, так і мікро­е­ле­ментів для кож­ної куль­ту­ри, які є стабільним по­каз­ни­ком. Що більше бу­де вра­хо­ва­но цих співвідно­шень еле­ментів жив­лен­ня, то до­стовірніше бу­де виз­на­че­но не­обхідну кількість еле­ментів, потрібних для вне­сен­ня. Серед за­галь­них оп­ти­маль­них співвідно­шень найвідоміші N:S, Ca:Mg, K:Mg, Mg:Fe і т. д. 

Тоб­то нас більше ціка­вить не вміст еле­мен­та жив­лен­ня у рос­лині, а йо­го співвідно­шен­ня з інши­ми еле­мен­та­ми: що ближ­чим во­но бу­де до оп­ти­маль­но­го, то ви­щою буде і про­дук­тивність рос­ли­ни. От­же, ре­гу­лю­ван­ня взаємовпли­ву еле­ментів є умо­вою за­без­пе­че­ності рос­лин до­ступ­ним жив­лен­ням. 

 

Ю. Ременюк

 

Інтерв'ю
Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН
Ягідництво називають однією із найперспективніших галузей АПК. Саме сюди і початкуючі, і досвідчені аграрії  вкладають великі суми грошей. Про те,  за якими критеріями слід обирати культури
брак ЗЗР
Засоби захисту рослин — одна з дефіцитних позицій серед ресурсів для проведення посівної та отримання якісного врожаю. Про це зазначає керівник ФГ «Агрофірма Базис» (5 тис. га у Черкаській області) Володимир Осадчий, пише УНІАН. «Ми... Подробнее

1
0