Спецможливості
Технології

Вирощування амаранту у США

04.03.2019
1619
Вирощування амаранту у США фото, ілюстрація

Вирощування амаранту в Північній Америці має давні традиції. Ця культура свого часу забезпечувала 80% енергії в раціоні ацтеків. Зокрема, використовувався амарант і для приготування ритуальних страв та напоїв. Через це разом з ритуалами й був заборонений іспанськими колонізаторами. Так амарант перейшов у розряд третьорядних культур, якими «балувались» на городах дрібні землевласники. Інтерес до амаранту, а разом з ним — і промислове вирощування культури, відродилися в 70-х роках. І знову — в Північній Америці, на цей раз у США. Ще в середині 80-х ситуація з амарантом у США нагадувала сучасну ситуацію в Україні: посівні площі вимірювались сотнями гектарів, ринок не був сформованим, фермери не завжди знаходили збут на вирощену продукцію, врожаї були низькими, оскільки виробники ще не відпрацювали технологію вирощування. Зараз ситуація кардинально покращилася, зокрема, і з технологіями — завдяки дослідженням, які почалися ще в 70-х. Спираючись на такий багатий досвід досліджень, Університет шт. Айова розробив рекомендації з вирощування амаранту, які ми переклали для читачів нашого сайту.

 

Основні властивості

Амарант за останні 20 років дуже поширився в світі, і тепер його вирощують як продовольчу культуру в таких місцях, як Африка, Індія й Непал. Культуру стали вирощувати в промислових масштабах у Китаї, Росії та деяких інших країнах Східної Європи, в Латинській Америці. Амарант повертається на поля Мексики. Нинішні споживачі, як і давні ацтеки, люблять його за поживність. За вмістом протеїнів (14–16%) з амарантом можуть зрівнятися лише бобові культури. Більше того, протеїн амаранту добре збалансований за амінокислотами і багатий на лізин — амінокислоту, якої бракує в багатьох зернових.

І хоча площі під амарантом у США заледве перевищують 1000 га, цей продукт постійно присутній на полицях супермаркетів. Втім, споживання продукту стримує його висока ціна. Споживчі характеристики амарантового зерна у поєднанні з високою адаптивністю до умов вирощування роблять цю культуру перспективною.

З більш ніж 100 видів амаранту для отримання продовольчого зерна вирощується 3: найбільшою мірою амарант печальний (Amaranthus hypochondriacus), меншою мірою амарант кривавий (Amaranthus cruentus) і амарант хвостатий (Amaranthus caudatus). Крім того, кілька видів, в т. ч. три вищезгаданих, вирощуються з декоративною метою.

В висоту амарант виростає від 60 до 240 см. Найпоширеніший у США сорт Плейнсмен має висоту 1,5–1,8 м. Довжина волоті у цього сорту від 10 до 30 см, а розмір насінини — 1 мм.

Амарант славиться своєю посухостійкістю, однак її механізм до кінця не вивчений. Одна з особливостей, яка допомагає пережити посуху — здатність пониклих від посухи рослин відновлюватися, щойно підуть дощі.

 

Сфери застосування

У США амарант вирощується винятково на зерно, тоді як в Африці та на островах Карибського моря він вирощується як зелень у горщиках, з якої періодично обривають листя. В Китаї амарант на корм свиням вирощують на більш ніж 40 тис. га. Зерно амаранту зручне для переробки. З нього виробляють борошно і навіть макарони. Через це амарант називають псевдозлаком, адже з ботанічної точки зору це не злак, але має аналогічну сферу застосування і використовується для виробництва аналогічних продуктів.

У США більша частина вирощуваного амаранту переробляється на борошно, яке потім змішують з пшеничним або іншим при виробництві каш, печива, випічки. Більшість продуктів, для приготування яких використовується амарант, містять його в незначних кількостях. Наприклад, каша швидкого приготування, яка продається під назвою амарантової, містить лише 10–20% амаранту. Досліди показали, що при виробництві випічки до амарантового борошна можна додавати 50 і навіть 75% обсягу іншого борошна без ризику зміни смаку та функціональних характеристик.

Амарант може слугувати сировиною для продуктів з високою доданою вартістю. Наприклад, олія з амарантового насіння містить 5,6–6,1% сквалену, вартість якого вимірюється тисячами доларів за кілограм. Також амарант завдяки вмісту антоціанів цілком може конкурувати зі столовим буряком як джерело натурального червоного барвника. Та найцікавіші для харчовиків мікрокристали крохмалю в амарантовому насінні, приблизно вдесятеро дрібніші за частинки кукурудзяного крохмалю. Амарантовий крохмаль може застосовуватися як у харчових, так і в промислових продуктах.

У Мексиці з амаранту виготовляють солодощі, зокрема, снеки та випічку, змішуючи його з патокою чи медом. А ще там готують кашу з цілих зерен амаранту.

 

Економіка

«Легко на папері показати прибутковість вирощування амаранту, але важко знайти збут великим партіям продукції», — зазначають вчені Університету шт. Айова.

На сьогодні амарант коштує у США близько $900 за тонну, органічний — на 60% дорожче. З тих пір як у шт. Міссурі навчилися стабільно отримувати 1 т/га амаранту, а в урожайні роки — до 2 т/га, його прибутковість перевищила прибутковість традиційних польових культур. Витрати на вирощування амаранту приблизно дорівнюють аналогічним показникам для сорго чи сої, а часом навіть менші.

Потреба очистки насіння підвищує собівартість продукції, але ще більших затрат вимагає доставка до кінцевого споживача. В тому ж шт. Міссурі виробникам амаранту доводиться вивозити всю свою продукцію за межі штату: в самому штаті нема жодного оптового покупця. У США 3 найбільших переробники амаранту також виступають оптовими торговцями, постачаючи товар меншим переробникам. Також американські фермери продають амарант маленьким пекарням або ж здійснюють прямі продажі кінцевим споживачам по пошті та через Інтернет, більшість з яких мають алергію на глютен і тому не можуть їсти хліба та випічки з пшеничного борошна.

 

Технологія вирощування

Попри те, що амарант — дрібнонасінна культура, для його вирощування можна застосовувати традиційну техніку для зернових. Амарант може рости на різних типах грунтів, але найкращі для нього родючі, добре дреновані грунти.

Технологія його вирощування, зокрема, час сівби і збирання, норм висіву та внесення добрив і ЗЗР, нагадує технологію сорго.

Амарант можна вирощувати на одному й тому самому полі не частіше ніж раз на 2 роки. Культура показує хороші результати в двопільних сівозмінах амарант-кукурудза та амарант-соя.

Центром селекції амаранту у США є дослідницький центр Родейла в м. Катцтаун (шт. Пенсільванія). Спочатку американські фермери вирощували один з найбільш ранніх і скоростиглих сортів, виведених у даному центрі, — К432. Згодом найпопулярнішим став Плейнсмен, виведений селекційним центром Університету шт. Небраска.

 

Сівба

Насіння амаранту дрібне, а тому ніжне: проростанню може перешкодити навіть невелика грудочка землі, що утворилася після дощу. Щоб отримати хороші сходи, слід вибрати грунт з якомога меншим вмістом глинистих часток і створити хороше насіннєве ложе, без ущільнень грунту. У дрібнонасінності є й своя перевага: гектарна норма починається з менш ніж 300 грамів.

Тривалість оптимального строку для сівби порівняно велика — близько місяця. Висівають культуру на глибину лише трохи більше 1 см. Стандартна ширина міжряддя у США — 75 см. Така ширина міжряддя дає змогу рослинам культури затінити проміжки, а фермеру — застосовувати культиватор для боротьби з бур’янами. Це важливо для американських фермерів, позаяк навіть у них бракує гербіцидів, пристосованих для амарантових полів. Порівняння міжряддя завширшки 75 см з міжряддями вдвічі і вчетверо вужчими показало, що найвища врожайність мала місце за ширини міжряддя 75 см. За вужчих міжрядь загострюється конкуренція рослин культури між собою, через що вони виростають нижчими, менш розвинутими і з меншими волотями.

Дрібне насіння змушує фермерів проявляти вигадливість під час сівби. Деякі фермери, використовуючи просапні сівалки, засипають насіння амаранту замість насіннєвого бункера в бункер для інсектициду, і пропускають насіннєпровід між подвійними дисковими сошниками. Використовуються також зернові сівалки прямого висіву, в яких перекривають відповідну кількість насіннєпроводів, щоб забезпечити потрібну ширину міжряддя. Дехто пристосовує для сівби амаранту овочеві сівалки.

Досліди з вирощування амаранту «по нулю» наштовхнулися на проблему поїдання комахами насіння. Вихід вчені Університету шт. Айова вбачають у внесенні під час сівби біоінсектициду, якщо виникне така потреба.

 

Добрива

Амарант не вимагає таких великих обсягів азоту, як кукурудза, але відгукується на внесення порівняно високих норм азотних добрив. Потребу амаранту в азоті вчені Університету шт. Айова оцінюють у 45-90 кг/га (45 – це після сої або інших бобових). Також необхідний органічний азот, джерелом якого за відсутності гною можуть бути покривні культури вика шорстка та вика волохата. Але щоб по максимуму використати покривні культури як джерело азоту, потрібно їх заробити в грунт до сівби амаранту.

Норми внесення фосфорних і калійних добрив приблизно такі самі, як і для сорго. Вплив рН грунту на амарант не досліджувався, але за показника рН грунту 5,6 і вище рослина почувається добре.

 

Бур’яни

Навіть у США нема гербіцидів, зареєстрованих на амаранті. І хоча покривні культури та «ноу-тілл» запобігають проростанню насіння бур’янів, амарант у перші тижні вегетації росте повільно і легко програє конкуренцію раннім бур’янам. Відтак виробникові амаранту необхідний культиватор для контролю бур’янів у міжряддях, навіть якщо амарант сіється в пожнивні рештки за технологією «ноу-тілл». Вчені Університету шт. Айова рекомендують повторну культивацію або допосівну обробку грунту: один раз – щоб спровокувати ріст бур’янів, другий, через тиждень чи більше, - щоб зрізати сходи бур’янів. На амаранті добре працює підгортання або сівба в гряди. Досягши в висоту 15-25 см, рослини амаранту починають швидко рости і заглушують бур’яни.

 

Шкідники

Амарант поїдає чимало шкідників, але ця культура здатна витримувати порівняно значні втрати листового апарату без зниження врожайності. Тож у шт. Міссурі відчутних збитків амаранту завдають лише наривники (Meloidae) і люцерновий білий метелик (Loxostege commixtalis), і з ними борються, якщо виявляють по всьому полю, а не лише на окремих рослинах. Хімічних інсектицидів, зареєстрованих на амаранті, немає навіть у США, тому зі шкідниками на цій культурі борються за допомогою біопрепаратів.

 

Хвороби

Амарант, як і всі інші рослини, теж хворіє. І фунгіцидів, зареєстрованих на цій культурі, теж нема. Зокрема, рослина може хворіти за підвищеної вологості грунту. Також в умовах, коли наприкінці сезону грунт перезволожений, це може спровокувати розвиток кореневих і стеблових гнилей, які можуть спричинити вилягання амаранту. Водночас вірусів і серйозних бактеріальних захворювань на амаранті не виявлено.

 

Збирання і зберігання

Строки збирання амаранту не настільки чіткі, як у випадку з польовими культурами. В північних штатах США фермери починають жнива через тиждень після першого заморозку в повітрі, щоб заморозок виступив у якості десиканта і підсушив рослини перед збиранням. В шт. Міссурі найпоширеніший сорт амаранту Плейнсмен майже завжди скидає листя до початку чи середини жовтня – до першого заморозку в цій місцевості. Тож фермери намагаються вибрати момент, коли рослини встигли підсохнути, але полягання чи висипання насіння ще на набуло відчутних обсягів. Якщо наприкінці сезону грунт насичений вологою і дують сильні вітри, то це може спричинити вилягання рослин.

Амарант збирають методом прямого комбайнування універсальною зерновою жаткою. Мотовило налаштовують так, щоб мінімізувати висипання зерна – піднімають його або знімають деякі планки. Оскільки насіння дрібне й легке, потрібно, щоб швидкість потоку повітря була низькою, а швидкість обертання барабана – мінімальною. Деякі фермери рекомендують встановлювати швидкість обертання барабана на рівні 570 об/хв., швидкість обертання вентилятора – на рівні 500 об/хв., а зазор між барабаном і підбарабанням – 19 мм. Інші фермери встановлюють ще нижчу швидкість обертання барабана, щоб забезпечити якість насіння. Також потрібно правильно налаштувати колосове решето.

Але краще налаштовувати комбайн так, щоб «захопити» більше полови, аніж так, щоб максимально очистити від полови, але втратити частину зерна. Та якщо зерно дуже засмічене, його слід очистити і висушити негайно. Особливо ретельної очистки вимагає зерно, яке використовуватиметься на продовольчі цілі. Оптимальна вологість зерна амаранту, що закладається на зберігання, - 10-12%.

 

Переклав Богдан Малиновський

Ключові слова: амарант, опыт США

Інтерв'ю
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0