Спецможливості
Технології

Затягнули збирання соняшнику — готуйтеся до втрат урожаю

28.09.2017
11810
Затягнули збирання соняшнику —  готуйтеся до втрат урожаю фото, ілюстрація

Строк збирання будь-якої культури обумовлюється насамперед закінченням процесу накопичення рослинами запасних поживних речовин — цукрів, білків, жирів та ін., а також особливостями культури, щодо осипання насіння. Окрім цих біологічних факторів, визначення строку прибирання соняшнику залежить від низки організаційно-технічних умов: намагання зібрати насіння за такого стану вологості, який дав би змогу використовувати або зберігати урожай без додаткового підсушування; зведення до мінімуму втрат під час збирання; забезпечення високої продуктивності роботи комбайнів та іншої техніки; зменшення витрат на весь комплекс збиральних робіт тощо.

 

Со­няш­ник за своєю біологічною особ­ливістю до­сти­гає нерівномірно. Фізіологічна стиглість соняшнику, зовнішньою оз­на­кою якої є по­жовтіння тиль­но­го бо­ку ко­ши­ка, на­стає че­рез 15–20 днів після цвітіння йо­го цен­т­раль­ної ча­с­ти­ни. З ча­сом кількість жов­тих ко­шиків соняшнику збільшується, а ті, що по­жовтіли раніше, на­бу­ва­ють зби­раль­ної стиг­лості. Пізніше, в міру підси­хан­ня, з’яв­ля­ють­ся сухі ко­ши­ки, кількість яких по­сту­по­во збільшується. Та­ким чи­ном, у будь-який відрізок ча­су на со­няш­ни­ко­во­му полі рос­ли­ни ма­ти­муть різний ступінь стиг­лості, при цьо­му співвідно­шен­ня між ни­ми з ча­сом змінюється.

Найбільший вро­жай насіння соняшнику і вихід олії бу­ло одер­жа­но за зби­ран­ня со­няш­ни­ку у фазі по­буріння країв ко­ши­ка і во­ло­гості насіння 16,1%. Та­кож ви­яв­ле­но, що в сухі ро­ки мак­си­мум у збільшенні вро­жаю соняшнику і олійності на­стає раніше, за по­вно­го по­жовтіння ко­шиків, а за спри­ят­ли­вої по­го­ди — пізніше, ко­ли ко­ши­ки по­буріють.

Ду­же важ­ли­во вірно виз­на­чи­ти строки зби­ран­ня со­няш­ни­ку в кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку. З цьо­го при­во­ду слід відміти­ти дві існу­ючі точ­ки зо­ру.

Пер­ша з них — це не­обхідність зби­ран­ня со­няш­ни­ку як­най­раніше, відра­зу після на­ко­пи­чен­ня су­хої ре­чо­ви­ни та олії, у так званій фізіологічній стиг­лості насіння соняшнику. До по­зи­тив­них сторін зби­ран­ня насіння соняшнику в цей період слід відне­с­ти: знач­не змен­шен­ня втрат вро­жаю і засміче­ності посівів на­ступ­них куль­тур па­да­ли­цею; мож­ливість як­най­раніше звільни­ти по­ле від со­няш­ни­ку, а та­кож ви­ко­ри­с­та­ти сирі ко­ши­ки для си­ло­су­ван­ня. Не­доліка­ми зби­ран­ня соняшнику в та­кий строк вва­жа­ють мож­ливість псу­ван­ня насіння че­рез не­своєчас­не до­ве­ден­ня йо­го до кон­диційної во­ло­гості. За­для уник­нен­ня цьо­го, йо­го слід підда­ва­ти штуч­но­му сушінню у теп­ло­вих су­шар­ках. Крім то­го, зби­ран­ня соняшнику в ранній строк знач­но змен­шує про­дук­тивність ро­бо­ти ком­байнів.

Дру­га точ­ка зо­ру по­ля­гає у зби­ранні насіння со­няш­ни­ку тоді, ко­ли во­но ма­ти­ме во­логість, близь­ку до кон­дицій — 10–12%. Це дає змо­гу до­сяг­ти ви­со­кої про­дук­тив­ності праці на зби­ранні соняшнику і по­став­ля­ти насіння без­по­се­ред­ньо від ком­бай­на на хлібо­прий­мальні пунк­ти. Про­те в міру ви­си­хан­ня на пні збільшу­ють­ся втра­ти насіння соняшнику від оси­пан­ня та по­шко­д­жен­ня ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми ком­байнів. До то­го ж у Лісо­сте­пу Ук­раїни, особ­ли­во в північних рай­о­нах цієї зо­ни, до­сти­ган­ня со­няш­ни­ку ча­с­то пе­ребігає за не­спри­ят­ли­вих умов пізньої осені, і ли­ше в де­я­ких ви­пад­ках насіння мо­же до­стат­ньо ви­си­ха­ти на пні. Зібра­не за не­спри­ят­ли­вих умов насіння соняшнику має підви­ще­ну во­логість, а не­до­статнє за­без­пе­чен­ня гос­по­дарств за­со­ба­ми сушіння ча­с­то при­зво­дить до йо­го псу­ван­ня в ре­зуль­таті са­мозігріван­ня. Внаслідок цьо­го знач­но погіршується якість олії соняшнику: во­на має підви­ще­ну кис­лотність і стає не­при­дат­ною для хар­чу­ван­ня.

От­же, під час виз­на­чен­ня стро­ку зби­ран­ня со­няш­ни­ку слід оби­ра­ти «зо­ло­ту се­ре­ди­ну», тоб­то та­кий, за яко­го во­логість насіння на­бли­жається до кон­диційної, а втра­ти бу­дуть най­мен­ши­ми. У Лісо­сте­пу най­ви­щий вро­жай соняшнику і збір олії одер­жа­но, ко­ли по­над 70% рос­лин ма­ли бурі та сухі ко­ши­ки, а 8% — жовті, за во­ло­гості насіння 14,9%. Зби­ран­ня у фазі фізіологічної стиг­лості (ко­ли більшість ко­шиків має жов­те за­барв­лен­ня) ве­де до змен­шен­ня вро­жаю на 2 ц/га і ви­хо­ду олії — на 1,5 ц/га. У цей час насіння соняшнику має во­логість близь­ко 40% і по­тре­бує обов’яз­ко­во­го сушіння, тоб­то до­дат­ко­вих ви­т­рат.

У Цен­т­раль­но­му Сте­пу Ук­раїни, де кліма­тичні умо­ви дру­гої по­ло­ви­ни літа і по­чат­ку осені спри­ят­ливі для на­ко­пи­чен­ня су­хої ре­чо­ви­ни і олії, вро­жай повністю сфор­мо­ва­ний уже на час пер­шо­го стро­ку зби­ран­ня соняшнику. Од­нак під час та­ко­го зби­ран­ня соняшнику про­дук­тивність ком­байнів змен­шується вдвічі і більше, у бун­кер ра­зом із насінням соняшнику по­трап­ляє ве­ли­ка кількість си­рих ча­с­ти­нок ве­ге­та­тив­них ор­ганів, які ще більше зво­ло­жу­ють во­ло­ге насіння. От­же, не­обхідні до­дат­кові ви­т­ра­ти коштів і праці на не­гай­не йо­го очи­щен­ня та ви­су­шу­ван­ня. То­му оп­ти­маль­ним стро­ком зби­ран­ня соняшнику слід виз­на­ти та­кий, ко­ли пе­ре­важ­на більшість ко­шиків ма­ти­ме бу­ре за­барв­лен­ня. Запізнен­ня зі зби­ран­ням соняшнику до по­вно­го ви­си­хан­ня усіх рос­лин при­зво­дить до знач­но­го не­до­бо­ру вро­жаю (в се­ред­нь­о­му — 1,7 ц/га) че­рез збіль­шен­ня втрат насіння від са­мо­ви­мо­ло­чу­ван­ня й оси­пан­ня внаслідок по­шко­д­жен­ня ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми ком­байнів.

У Східно­му Сте­пу Ук­раїни, де в період зби­ран­ня соняшнику стоїть за­зви­чай су­ха, ча­с­то з силь­ни­ми вітра­ми по­го­да, насіння со­няш­ни­ку на пні ви­си­хає швид­ко — на 1,5–2% що­­дня. За цих умов будь-яке запізнен­ня зі зби­ран­ням соняшнику при­зво­дить до знач­них втрат. Так, не­добір вро­жаю соняшнику від пе­ре­не­сен­ня зби­ран­ня на 13-й день після на­стан­ня зби­раль­ної стиг­лості ста­но­вить 2,5 ц/га. То­му в цій зоні оп­ти­маль­ний строк зби­ран­ня со­няш­ни­ку виз­на­чається на­явністю на полі 2/3 рос­лин з жов­то-бу­ри­ми, бу­ри­ми і су­хи­ми ко­ши­ка­ми, а 1/3 — з жов­ти­ми, за во­ло­гості насіння 18–20%. Зви­чай­но, та­ке насіння соняшнику по­тре­бує швид­кої об­роб­ки на то­ках для ви­да­лен­ня домішок і сушіння.

Уза­галь­ню­ючі дані на­уко­во­го і прак­тич­но­го досвіду вка­зу­ють на те, що в сте­по­вих рай­о­нах за не­до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня зби­ран­ня со­няш­ни­ку доцільно по­чи­на­ти, ко­ли во­логість насіння змен­шить­ся до 12–14%. Це відповідає при­близ­но та­ко­му співвідно­шен­ню рос­лин різно­го сту­пе­ня стиг­лості: 80–90% ко­шиків — жов­то-бурі, бурі і сухі, ре­ш­та — жовті. При цьо­му втра­ти насіння соняшнику під час зби­ран­ня не­значні: 1–1,5% ва­ло­во­го вро­жаю. Про­те втра­ти знач­но зро­с­та­ють за пе­ре­сто­ю­ван­ня, особ­ли­во під впли­вом силь­них вітрів.

На сьо­годні со­няш­ник зби­ра­ють пря­мим ком­бай­ну­ван­ням у термін від 7 до 25 днів. Здебільшо­го ма­со­ва за­готівля со­няш­ни­ку на хлібо­прий­маль­них підприємствах (еле­ва­то­рах) про­дов­жується про­тя­гом 15–20 днів. Та­кож зби­ран­ня со­няш­ни­ку най­доцільніше, ко­ли в йо­го посівах є не­знач­на кількість жов­то-бу­рих ко­шиків, а ре­ш­та — бурі. У цей період ма­со­ва ча­ст­ка су­хої ре­чо­ви­ни 1000 насінин соняшнику, олійність і вміст за­галь­но­го про­теїну до­ся­гає найбільших зна­чень.

Зби­ран­ня со­няш­ни­ку в пізніші стро­ки при­зво­дить до втрат вро­жаю — 2–3 ц/га і більше, що зу­мов­ле­но не тільки оси­пан­ням найбільш дозрілих, важ­ко­ва­го­вих насінин соняшнику, але і змен­шен­ням ма­си тих, що за­ли­ши­ли­ся в ко­ши­ках. Окрім то­го, за пе­ре­сто­ю­ван­ня олійність насінин соняшнику змен­шується на 2,5–3%.

Запізнен­ня зі зби­ран­ням со­няш­ни­ку при­зво­дить та­кож до за­бур’янен­ня полів па­да­ли­цею, що ус­клад­нює ви­ро­щу­ван­ня на­ступ­них куль­тур.

Пе­ре­сто­ю­ван­ня на ко­рені соняшнику вик­ли­кає ве­ликі втра­ти вро­жаю у всіх зо­нах ви­ро­щу­ван­ня в ро­ки, ко­ли ра­но на­стає не­спри­ят­ли­ва по­го­да, особ­ли­во, ко­ли ко­ши­ки ура­жені білою і сірою гни­ля­ми. При цьо­му насіння соняшнику не ви­си­хає, а ще більше зво­ло­жується, і на то­ках не всти­га­ють йо­го своєчас­но очи­с­ти­ти і про­су­ши­ти. Це спри­чи­нює са­мозігріван­ня во­ро­ху, псу­ван­ня олії і при­зво­дить до знач­но­го підви­щен­ня кис­лот­но­го чис­ла.

Олія соняшникова з кис­лот­ним чис­лом по­над 2,25 мг КОН не­при­дат­на для хар­чо­вих цілей і мо­же бу­ти ви­ко­ри­с­та­на ли­ше на технічні цілі. У разі ре­аль­ної за­гро­зи ура­жен­ня ко­шиків гни­ля­ми слід при­сту­па­ти до зби­ран­ня вро­жаю соняшнику в найбільш ранні до­пу­с­тимі стро­ки.

Насіння со­няш­ни­ку ви­со­ко­олій­­них сортів не­обхідно відра­зу після ком­бай­на на­прав­ля­ти на післяз­би­раль­ну до­роб­ку. При цьо­му слід ви­хо­ди­ти із ско­ро­чен­ня до 8–10 днів строків йо­го над­хо­д­жен­ня і не­обхідності швид­кої об­роб­ки си­рих і во­ло­гих насінин.

Пер­вин­не очи­щен­ня насіння со­няш­ни­ку від круп­них, лег­ких домішок і пи­­­­лу про­во­дять на го­ро­хо­очис­ни­ках або на се­па­ра­то­рах, об­лад­на­них си­та­ми з от­во­ра­ми діа­мет­­­­ром 10–15 мм.

За на­яв­ності вільних се­па­ра­торів су­хе насіння соняшнику без­по­се­ред­ньо після пер­вин­но­го очи­щен­ня спря­мо­ву­ють на вто­рин­не. Після цьо­го су­хе насіння соняшнику зва­жу­ють і за­ван­та­жу­ють у си­лос еле­ва­то­ра або у склад для три­ва­ло­го зберіган­ня. Під час зберіган­ня со­няш­ни­ку мо­же ви­ник­ну­ти не­обхідність у йо­го до­дат­ко­во­му охо­ло­д­женні, для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня або пе­ремішу­ван­ня насіннєвої ма­си шля­хом її пе­реміщен­ня.

Си­ре і во­ло­ге насіння со­няш­ни­ку після пер­вин­но­го очи­щен­ня на­прав­ля­ють на сушіння. На хлібо­прий­маль­них підприємствах (еле­ва­то­рах) за­сто­со­ву­ють пе­ре­важ­но шахтні та ре­цир­ку­ляційні су­шар­ки, а на олійних за­во­дах, окрім шахт­них, знач­но по­ши­рені ба­ра­банні. Во­ло­ге й си­ре насіння соняшнику не­ба­жа­но на­ко­пи­чу­ва­ти у бун­ке­рах без ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня, ад­же у ньо­му швид­ко ви­ни­ка­ють не­га­тивні не­зво­ротні про­це­си.

Для три­ва­ло­го і без­печ­но­го зберіган­ня насіння со­няш­ни­ку має бу­ти ви­су­ше­ним до во­ло­гості 6–7%. Тим­ча­со­ве (до 7 діб) зберіган­ня насіння во­логістю не більше 10% мож­ли­ве за охо­ло­д­жен­ня або сушіння йо­го на ус­та­нов­ках ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня. Насіння соняшнику во­логістю по­над 16% про­су­шу­ють про­тя­гом до­би, а до 16% — про­тя­гом двох діб.

Зберіган­ня насіння з во­логістю 10–12% до­пу­с­кається про­тя­гом 8–9 діб.

Для сушіння ви­ко­ри­с­то­ву­ють ли­ше насіння соняшнику, яке прой­ш­ло пер­вин­не очи­щен­ня.

По­шко­д­жен­ня сім’янок со­няш­ни­ку ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми су­шиль­но­го об­лад­нан­ня не по­вин­не пе­ре­ви­щу­ва­ти 1%.

Нагріван­ня сім’янок під час сушіння в ру­хо­мо­му шарі для шахт­них су­ша­рок не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 50...60°С, для ба­ра­бан­них та пнев­мо­ба­ра­бан­них — 55...85, а під час сушіння в не­ру­хо­мо­му шарі — 45...55°С (табл. 5). Змен­шен­ня во­ло­ги за один про­пуск че­рез су­шар­ку без­пе­рерв­ної дії — 4–12, а періодич­ної (бун­ке­ри для вен­ти­лю­ван­ня і підло­гові при­ст­рої з підігрітим повітрям) — до 2% за го­ди­ну.

Зміна во­ло­гості під час сушіння насіннєво­го со­няш­ни­ку в ру­хо­мо­му шарі — 3–4% за один цикл, а в не­ру­хо­мо­му — 0,6–1,0%. Нагріван­ня сім’янок на ви­ході із су­шиль­ної ка­ме­ри шахт­них су­ша­рок не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 30...35°С, ба­ра­бан­них — 45...50 і су­ша­рок періодич­ної дії — 35...40°С.

Під час сушіння насіння соняшнику во­логістю по­над 14% шах­ти су­шар­ки пра­цю­ють послідо­вно. По­пе­ред­ньо очи­ще­ний во­рох по­трап­ляє в пер­шу су­шиль­ну ка­ме­ру (шах­ту) і після про­хо­д­жен­ня че­рез неї спря­мо­вується в охо­ло­д­жу­валь­ну ко­лон­ку, звідки охо­ло­д­же­не насіння зно­ву на­прав­ляється на сушіння в дру­гу су­шиль­ну ка­ме­ру. Потім че­рез охо­ло­д­жу­валь­ну ко­лон­ку во­но по­трап­ляє в бун­кер су­хо­го зер­на.

Далі про­во­дять вто­рин­не очи­щен­ня, після чо­го про­су­ше­не й очи­ще­не насіння со­няш­ни­ку зва­жу­ють і за­кла­да­ють на зберіган­ня.

У си­ро­вин­них це­хах олійних за­­­во­дів со­няш­ник після сушіння спря­мо­ву­ють спо­чат­ку на фракціону­ван­ня, а потім — на вто­рин­не очи­щен­ня. Після зва­жу­ван­ня насіння дрібної фракції йде на пе­ре­роб­ку, круп­ної — на зберіган­ня.

Під час сушіння насіння со­няш­ни­ку не­обхідно чітко до­три­му­ва­ти­ся тем­пе­ра­тур­них ре­жимів, ад­же як вищі, так і нижчі тем­пе­ра­ту­ри спри­я­ти­муть гідролізу жи­ру, окис­лен­ню йо­го зі збільшен­ням кис­лот­но­го чис­ла. Зо­к­ре­ма, це сто­сується насіння соняшнику пізніх строків зби­ран­ня з ви­со­ким вмістом во­ло­ги.

От­же, пізні терміни зби­ран­ня со­няш­ни­ку спри­чи­ню­ють ве­ликі втра­ти вро­жаю у всіх зо­нах йо­го ви­ро­щу­ван­ня, особ­ли­во в ро­ки з не­спри­ят­ли­вою осінньою по­го­дою. Насіння соняшнику не ви­си­хає, а ще більше зво­ло­жується. До то­го ж на то­ках йо­го не всти­га­ють своєчас­но очи­с­ти­ти і про­су­ши­ти, що спри­чи­нює са­мозігріван­ня во­ро­ху, псу­ван­ня олії соняшнику та знач­не підви­щен­ня кис­лот­но­го чис­ла. То­му та­ко­му вро­жаю потрібно приділи­ти мак­си­мум ува­ги і в най­ко­ротші терміни про­ве­с­ти післяз­би­раль­ну до­роб­ку насіння соняшнику. Особ­ли­во чітко слід до­три­му­ва­ти­ся тем­пе­ра­тур­них ре­жимів під час сушіння, що до­по­мо­же збе­рег­ти от­ри­ма­ний уро­жай від по­даль­шо­го псу­ван­ня та пев­ною мірою по­кра­щи­ти йо­го якість.

Н. Ящук, канд. с.-г. на­ук,
НУБіП Ук­раїни

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 
З кожним роком український агробізнес стає більш інноваційним, високотехнологічним та складним. Такі глобальні зміни у колись звичному й традиційному для України секторі вимагають від управлінця нових підходів до ведення бізнесу й... Подробнее

1
0