Спецможливості
Агрохімія

Вірусні та бактеріальні хвороби ріпаку та способи їх обмеження

27.02.2017
16770
Вірусні та бактеріальні хвороби ріпаку та способи їх обмеження фото, ілюстрація

Ріпак є до­сить ви­баг­ли­вим до умов ви­ро­щу­ван­ня, а са­ме: до­три­ман­ня строків висіву, ре­ко­мен­до­ва­них для зон ви­ро­щу­ван­ня; до­гля­ду за посіва­ми, що вклю­чає ре­гу­ляр­не вне­сен­ня ор­ганічних до­б­рив, зни­щен­ня бур’янів і об­ме­жен­ня чи­сель­ності шкідників. 

 

 

Знач­не збільшен­ня площ під посіва­ми цієї куль­ту­ри зу­мо­ви­ло стрімке зро­с­тан­ня чи­сель­ності шкідли­вих ор­ганізмів. Пе­ре­на­си­чен­ня сівозмін ріпа­ком спри­чи­ни­ло підви­щен­ня за­хво­рю­ва­ності рос­лин та по­шко­д­же­ності їх фіто­фа­га­ми. Відміче­но, що хво­ро­би, які ста­ли ма­со­во по­ши­рю­ва­тись ріпа­ко­ви­ми посіва­ми в Ук­раїні, бу­ли ха­рак­тер­ни­ми ли­ше для західних країн, де цю куль­ту­ру ви­ро­щу­ють де­сят­ки років. Так, до та­ких па­то­генів відно­сять­ся збуд­ни­ки фо­мо­зу, скле­ро­тинії, чор­ної ніжки, ки­ли то­що.

Одер­жан­ню ви­со­ких уро­жаїв насіння ріпа­ку пе­ре­шко­д­жа­ють чис­ленні шкідливі ор­ганізми, зни­жу­ю­чи їх у се­ред­нь­о­му на 20-30%, а за спри­ят­ли­вих ме­те­о­ро­логічних умов втра­ти мо­жуть ся­га­ти 50% і більше з од­но­ча­сним погіршен­ням якості. Тож з ме­тою збе­ре­жен­ня вро­жаю та одер­жан­ня якісно­го насіннєво­го ма­теріалу по­стає не­обхідність у за­сто­су­ванні хімічних за­собів за­хи­с­ту рос­лин.

а те­ри­торії Ук­раїни се­ред хво­роб найбільш по­ши­ре­ни­ми і шко­до­чин­ни­ми є: пліснявіння насіння, не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са, аль­тер­наріоз, фо­моз, чор­на ніжка, біла і сіра гнилі, вер­ти­ци­ль­оз­не в’янен­ня, сніго­ва плісня­ва, циліндро­с­поріоз, біла пля­мистість, бо­рош­ни­с­та ро­са, бак­теріоз ко­ренів, спа­ла­хи за­хво­рю­вань яких про­яв­ля­ли­ся періодич­но про­тя­гом ос­танніх 15 років.

Основні хвороби ріпаку

Не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са (пе­ро­но­с­по­роз). Збуд­ник — гриб  Peronospora parasitica Pers. Ду­же шко­до­чин­не за­хво­рю­ван­ня, ура­жує мо­лоді рос­ли­ни, особ­ли­во схо­ди. Про­яв­ляється на них си­с­тем­но. На гіпо­ко­тилі, сім’ядо­лях і верхівках рос­лин з’яв­ля­ють­ся хло­ро­тичні пля­ми, вкриті білу­ва­тим спо­ро­у­тво­рю­ю­чим на­льо­том гри­ба. Ура­жені тка­ни­ни швид­ко за­гни­ва­ють, і рос­ли­ни ги­нуть.Ознаки пероноспорозу

Для більш пізньо­го ура­жен­ня ха­рак­терні симп­то­ми про­яв­ля­ють­ся у ви­гляді ло­каль­них жов­ту­ва­тих плям не­пра­виль­ної фор­ми (фо­то 1). На квітко­но­сах пля­ми про­дов­гу­ваті, блідо-ро­жеві. Ура­жені суцвіття гіпер­­тро­фу­ють­ся, ча­с­то ста­ють сте­риль­ни­ми. Насіння плю­с­к­ле, з тем­но-сіри­ми пля­ма­ми. У во­ло­гу по­го­ду рос­ли­на вкри­вається світлим на­льо­том гри­ба.

Спо­ри па­то­ге­ну зберіга­ють­ся в грунті і насінні, ма­ють життєздатність до ше­с­ти років. Інфекція по­ши­рюється з до­що­ви­ми крап­ля­ми.  

На насіннєвих посівах пер­ше об­при­с­ку­ван­ня про­во­дять ра­но на­весні, до ут­во­рен­ня квітко­носів, на­ступ­не — за не­обхідності че­рез два тижні.

Борошниста ро­са. Збуд­ник — гри­би Erysiphe communis Grev., Erysiphe cruciferarum Opiz ex L. Junell. Оз­на­ки хво­ро­би роз­ви­ва­ють­ся на всіх зе­ле­них ор­га­нах рос­лин — че­реш­ках, ли­ст­ковій по­верхні. Спо­чат­ку симп­то­ми про­яв­ля­ють­ся у ви­гляді по­оди­но­ких плям, вкри­тих до­б­ре роз­ви­ну­тим бо­рош­ни­с­тим на­льо­том па­то­ге­ну. По­сту­по­во пля­ми роз­ро­с­та­ють­ся і вкри­ва­ють всю ура­же­ну по­верх­ню (фо­то 2). Зго­дом тка­ни­ни рос­лин не­кро­ти­зу­ють­ся, мо­лоді рос­ли­ни ги­нуть. Пізнє ура­жен­ня спри­чи­няє зни­жен­ня кількості і якості вро­жаю.

Інфекція зберігається в зи­му­ю­чих куль­ту­рах і рос­лин­них решт­ках. По­ши­рюється спо­ра­ми під час ве­ге­тації. За­зви­чай об­при­с­ку­ван­ня не про­во­дять, та за силь­но­го роз­вит­ку хво­ро­би за­сто­со­ву­ють фунгіци­ди си­с­тем­ної дії.

Аль­тер­наріоз. Збуд­ник — ви­ди грибів із ро­ду Alternaria. Оз­на­ки хво­ро­би про­яв­ля­ють­ся на всіх над­зем­них ор­га­нах рос­ли­ни — па­ро­ст­ках, ли­ст­ко­вих пла­с­ти­нах, стеб­лах, насінні. На стеб­лах і сім’ядо­лях сходів роз­ви­ва­ють­ся чи­сленні чорні пля­ми, що спри­чи­ню­ють за­ги­бель рос­лин. Тка­ни­ни в зоні  пля­ми швид­ко відми­ра­ють і роз­ри­ва­ють­ся, за умов ви­со­ко­го ура­жен­ня ділян­ки між пля­ма­ми жовтіють, ли­с­тя в’яне (фо­то 3). За­хво­рю­ван­ня найбільше шко­дить квітко­но­сам. На стеб­лах, роз­га­лу­жен­нях і струч­ках ут­во­рю­ють­ся чи­сленні тем­но-фіоле­тові пля­ми. Верхівки квітко­носів повністю вкри­ва­ють­ся чор­ним ок­са­ми­то­вим на­льо­том. Ура­жені струч­ки де­фор­му­ють­ся, за­си­ха­ють і не роз­кри­ва­ють­ся. Ра­но ура­же­не насіння плюск­­­ле, низь­кої схо­жості. 
Збуд­ни­ки аль­тер­наріозу зи­му­ють і зберіга­ють­ся як у рос­лин­них решт­ках у грунті, так і в ура­же­но­му насінні (по­верх­не­во чи все­ре­дині). Спо­ри, що пе­ре­зи­му­ва­ли, ста­ють ос­нов­ним дже­ре­лом ура­жен­ня в період ве­ге­тації. Для про­ро­с­тан­ня спор не­обхідна кра­пель­на во­ло­га.
Хво­ро­ба не­без­печ­на тим, що мо­же ура­жу­ва­ти різні ви­ди рос­лин та спри­чи­ня­ти епіфітотії. За силь­но­го ура­жен­ня за­сто­со­ву­ють фунгіци­ди.

Циліндро­с­поріоз. Збуд­ник — гриб Gloeosporium concentricum Grev. Berk. i Br. (Cylindrosporium) con­centricum Grev. З обох сторін ли­ст­ко­вої пла­с­ти­ни ут­во­рю­ють­ся спо­чат­ку дрібні пля­ми білу­ва­то­го за­барв­лен­ня, які зго­дом роз­ро­с­та­ють­ся. За­зви­чай пля­мистість розміщується вздовж цен­т­раль­ної жил­ки. По­сту­по­во пля­ми не­кро­­­ти­зу­ють­ся. По кра­ях плям (на межі із здо­ро­вою тка­ни­ною) фор­мується білу­ва­тий рих­лий наліт гри­ба. На стеб­лах ут­во­рю­ють­ся про­дов­гу­ваті бурі пля­ми з тем­ною об­лямівкою, біля них  — світлий міцелій (фо­то 4). За ви­со­ко­го ура­жен­ня ли­с­тя не­кро­ти­зується. 

Па­то­ген зберігається в рос­лин­них решт­ках. Ура­жен­ня здійснюється тільки конідіями. Хво­ро­ба роз­ви­вається у за­гу­ще­них посівах за во­ло­гої про­хо­лод­ної по­го­ди.
Ре­ко­мен­дується вес­ня­на або осіння об­роб­ка посівів, осіння є ефек­тивнішою.

Фо­моз. Збуд­ник — гриб Leptosphaeria maculans Desm. Ces de Not., має не­до­ско­на­лу (не­за­вер­ше­ну) фор­му — Phoma lingam (Tode) Desm.  Зустрічається на всіх рос­ли­нах із ро­ди­ни Ка­пу­с­тя­них. Ура­жується вся над­зем­на ча­с­ти­на — сім’ядолі, ли­с­тя, стеб­ла, квітко­но­си, насіння. На схо­дах хво­ро­ба роз­ви­вається у ви­гляді чор­ної ніжки чи світло-бу­рої пля­ми­с­тості на сім'ядо­лях, по­сту­по­во охоп­лює рос­ли­ни до верхівки і вик­ли­кає їхню за­ги­бель. Найбільш ха­рак­терні оз­на­ки про­яв­ля­ють­ся на ко­ре­невій шийці, яка не­кро­ти­зується і ча­с­то розтріскується (фо­то 5). При­сутність чор­них плям на усіх ура­же­них ча­с­ти­нах рос­ли­ни є відмінною оз­на­кою цієї хво­ро­би. 
Гриб зи­мує в ура­же­них рос­лин­них решт­ках і насінні, в яко­му зберігає життєздатність про­тя­гом чо­ти­рь­ох-се­ми років. Спо­ри па­то­ге­ну по­ши­рю­ють­ся вітром, до­щем, з грун­том, ко­ма­ха­ми і че­рез ме­ханічні уш­ко­д­жен­ня.
Збуд­ник фо­мо­зу — віднос­но слаб­кий па­то­ген. Силь­но­му ура­жен­ню сприяє ви­ро­щу­ван­ня у мо­но­куль­турі.

Кила ріпаку. Збуд­ник — гриб Plasmodiophora brassicae Woron. Ра­но ура­жені рос­ли­ни жовтіють, в’януть і за­си­ха­ють, при­чо­му про­цес по­чи­нається із нижніх листків. За пізнішо­го ура­жен­ня пригнічується ріст і роз­ви­ток рос­лин, зни­жується вро­жайність. Ви­с­мик­нув­ши рос­ли­ну із ґрун­ту, мож­на по­ба­чи­ти, що коріння де­фор­мо­ва­не і вкри­те на­ро­с­та­ми, а ко­ре­неві во­ло­с­ки май­же відсутні (фо­то 6). На­ро­с­ти різної фор­ми, спо­чат­ку блідо-жов­то­го ко­ль­о­ру і гладкі, зго­дом темніють, ста­ють жор­ст­ки­ми. 

Увесь цикл роз­вит­ку па­то­ге­ну відбу­вається в ґрунті, де він зи­мує у ви­гляді спор. Після пе­регниван­ня ко­ренів пе­ре­хо­дить у грунт, де зберігає життєздатність про­тя­гом 8–10 років. Під час кон­так­ту з корінням но­вої рос­ли­ни-ха­зяїна спо­ри про­ро­с­та­ють, ура­жу­ю­чи її ко­ре­не­ву си­с­те­му.Ознаки кили

Оп­ти­маль­ни­ми умо­ва­ми роз­вит­ку хво­ро­би є: тем­пе­ра­ту­ра повітря — 18…24°С, во­логість ґрун­ту — 75–95%, а та­кож кис­ла чи ней­т­раль­на ре­акція ґрун­то­во­го роз­чи­ну рН 5,0–7,0.
За­хо­ди бо­роть­би вклю­ча­ють зни­щен­ня рос­лин­них ре­ш­ток на­прикінці ве­ге­тації, до­три­ман­ня 7–8-річної сівозміни із висівом зер­но­бо­бо­вих і фу­раж­них куль­тур. У полі на ура­же­них ділян­ках про­во­дять вап­ну­ван­ня ґрун­ту га­ше­ним вап­ном із роз­ра­хун­ку 400–500 г/м2.

Регіони поширення

На фіто­санітар­ний стан ріпа­ко­вих посівів ос­нов­ний вплив ма­ють по­годні умо­ви. Так, по­ши­рен­ня аль­тер­наріозу, фо­мо­зу, білої та сірої гни­лей то­що мож­ли­ве за до­що­вої помірної та про­хо­лод­ної по­го­ди або періодич­ної зміни по­су­ш­ли­вих і до­що­вих умов.

Най­по­ши­ренішою хво­ро­бою на ози­мо­му і яро­му ріпа­ку є аль­тер­наріоз. Ура­женість рос­лин ози­мо­го ріпа­ку у північно-західних об­ла­с­тях ко­ли­вається в ме­жах 40–100%, яро­го — 35,0–81,0%; у цен­т­раль­них і півден­них об­ла­с­тях — 16–58 і 11–32% відповідно. Ура­женість стручків аль­тер­наріозом — у ме­жах 15,0–26,0%. 

По­ши­рен­ня не­справжньої бо­рош­ни­с­тої ро­си ха­рак­тер­не для цен­т­раль­них та півден­них об­ла­с­тей. Хво­ро­ба за­вдає шко­ди на ози­мо­му ріпа­ку в осінній період, ча­с­то на­бу­ва­ю­чи епіфітотійно­го роз­вит­ку.
На ранніх фа­зах ве­ге­тації, а інко­ли і в другій по­ло­вині літа рос­ли­ни ріпа­ку ча­с­то ура­жу­ють­ся не­справжнь­ою бо­рош­ни­с­тою ро­сою. По­ши­реність за­хво­рю­ван­ня ко­ли­вається за ро­ка­ми від 5–10% до 30–80%, інтен­сивність роз­вит­ку хво­ро­би ча­с­то бу­ває низь­кою.

Ура­жен­ня фо­мо­зом рос­лин ріпа­ку найбільш ха­рак­тер­не для західних об­ла­с­тей — до 67%. В осінній період по­ши­рен­ня фо­мо­зу ха­рак­тер­не на ро­зет­ко­вих ли­ст­ках і ко­ре­невій шийці рос­лин ози­мо­го ріпа­ку.

Стручок ріпаку, уражений сірою гниллю

По­ши­рен­ня білої, Sclerotinia sclerotiorum Lib., і сірої, Botrytis cinerea Pers, гни­лей (фо­то 7, 8) ха­рак­тер­не для північних, західних і цен­т­раль­них об­ла­с­тей, в за­галь­но­му — до 25%. Роз­ви­ток гни­лей ви­яв­ляється на ріпа­ку у ви­гляді ура­жен­ня сте­бел, ок­ре­мих гілок і стручків. Спо­с­те­ре­жен­ня­ми відміче­но інтен­сивніший роз­ви­ток хво­роб на ози­мо­му і яро­му ріпа­ку на по­лях із 4–6-пільною сівозміною та після со­няш­ни­ку, го­ро­ху, сої, греч­ки. 

Для за­хи­с­ту посівів від гни­лей ре­ко­мен­дується за­сто­со­ву­ва­ти пре­па­ра­ти із кла­су кар­бок­самідів, д. р. бо­с­калід, 200 г/л. Пре­па­рат си­с­тем­ної дії, має здатність бло­ку­ва­ти обмінні про­це­си в кліти­нах гри­ба. 
Ки­лу і чор­ну ніжку на ріпа­ко­вих посівах спо­с­теріга­ють прак­тич­но що­ро­ку.

Система захисту

За­хо­ди за­хи­с­ту посівів та збе­ре­жен­ня вро­жаю грун­ту­ють­ся на тра­диційних підхо­дах до­три­ман­ня сівозміни: чер­гу­ван­ня куль­тур (ріпак після цу­к­ро­вих бу­ряків вар­то висіва­ти не раніше ніж че­рез два ро­ки, оскільки рос­ли­ни з ро­ди­ни Ка­пу­­с­тя­них є рос­ли­на­ми-ха­зяїна­ми бу­ря­ко­вої не­ма­то­ди Heterodera schachtii Schmidt; со­няш­ник є дже­ре­лом на­ко­пи­чен­ня хво­роб, що в по­даль­шо­му за­вда­ють шко­ди посівам ріпа­ку: скле­ро­тинії, сірої гнилі, ри­зок­тоніозу), про­сто­ро­ва ізо­ляція, за­сто­су­ван­ня аг­ро­технічних за­ходів, зни­щен­ня бур’янів. Має зна­чен­ня і добір ви­со­ко­про­дук­тив­них сортів. Та без хімічно­го за­хи­с­ту не обійти­ся, оскільки збуд­ни­ки хво­роб, в ос­нов­но­му, пе­ре­да­ють­ся насінням, тож ак­цент ста­вить­ся на пе­ред­посівну об­роб­ку пре­па­ра­та­ми із си­с­тем­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми.Ознаки білої гнилі

Прак­тич­но універ­саль­ним є за­сто­су­ван­ня хімічних за­собів із кла­су бен­зиміда­золів, д. р. кар­бен­да­зим, 500 г/л. Пре­па­рат си­с­тем­ної дії, ре­ко­мен­до­ва­ний про­ти ком­плек­су хво­роб. Дія фунгіци­ду спря­мо­ва­на на пригні­чен­ня про­це­су поділу яд­ра в кліти­нах грибів. Най­е­фек­тивніший  про­ти хво­роб ве­ге­та­тив­них ор­ганів, а та­кож ком­плек­су фіто­па­то­генів, що пе­ре­да­ють­ся насінням, ча­с­то за­сто­со­ву­ють для пе­ред­посівної об­роб­ки насіння. Та­кож ефек­тив­ни­ми із цьо­го кла­су є фунгіци­ди із д. р. на ос­нові бе­номілу, 500 г/кг, з комбіно­ва­ною дією. 

Ви­со­кою ефек­тивністю ха­рак­те­ри­зу­ють­ся пре­па­ра­ти си­с­тем­ної дії  із кла­су три­а­золів, д. р.: три­а­ди­ме­фон, 250 г/л; мет­ко­на­зол, 60 г/л; пропіко­на­зол, 250 г/л; те­бу­ко­на­зол, 250 г/л, що є ефек­тив­ни­ми про­ти пе­ро­но­с­по­ро­зу, аль­тер­наріозу, фо­мо­зу, бо­рош­ни­с­тої ро­си, пригнічує збуд­ників ко­ре­не­вих гни­лей, саж­ко­вих грибів і пліснявіння насіння.

Про­ти пе­ро­но­с­по­ро­зу за­сто­со­ву­ють та­кож фунгіци­ди на ос­нові фо­се­тил алюмінію, 800 г/кг, що відно­сять­ся до фо­с­фо­рор­ганічних спо­лук.

Бінарні фунгіци­ди, що є поєднан­ням діючих ре­чо­вин із різних хімічних груп, на­при­клад ме­та­лак­сил, 80 г/кг + ман­ко­цеб, 640 г/кг, або ди­мок­си­с­т­ро­бін, 200 г/л + стробілу­рин, 200 г/л, ма­ють по­кра­ще­ну ефек­тивність дії, оскільки, крім за­хис­ної функції, ви­ко­ну­ють ліку­валь­ну. Ос­тан­ня грун­тується на за­побіганні ут­во­рен­ню ре­зи­с­тент­них форм грибів. На­явність спо­лук цин­ку і мар­ган­цю сприяє по­кра­щан­ню фо­то­син­те­зу. Ефек­тивні про­ти аль­тер­наріозу, білої і сірої гни­лей, фо­мо­зу.

М. Мірош­ни­чен­ко, М. Лісо­вий, В. Ба­бинін, В. Ка­за­ков

 

 

Інформація для цитування

Хвороби ріпаку в Ук­раїні та в світі / М. Мірош­ни­чен­ко, М. Лісо­вий, В. Ба­бинін, В. Ка­за­ков // Спецвипуск ж. Пропозиція. Озимий ріпак від А до Я / — 2015. — С. 30-32

 

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і

1
0