Спецможливості
Інтерв'ю

Не впасти полем у бруд допоможе Фітосанітарна асоціація

28.07.2017
4148
Не впасти полем у бруд допоможе Фітосанітарна асоціація фото, ілюстрація

Наскільки важливо дбати про якість зерна? Що таке нотифікації і чому їх варто боятися Україні? Які хвороби зернових є загрозою для іміджу української сільгосппродкції propozitsiya.com розповів президент Фітсанітарної асоціації України Владислав Седик.

 

- Розкажіть, будь ласка про свою Асоціацію. Кого об’єднуєте? Які цілі ставите?

- Фітосанітарна Асоціація України заснована майже рік тому. До цього не існувало жодної асоціації, яка б відстоювала права та інтереси бізнесу в таких галузях як захист і карантин рослин, фумігація, сертифікація та лабораторні дослідження в цих сферах. В Асоціацію входять підприємства, які надають ці послуги. Це, зокрема, 6 найбільших в Україні фумігаційних компаній (ТОВ “Колфум-Інвест”, ТОВ «Фуміком Україна», ТОВ «Укрмортранссервіс», ТОВ «Грінко ЛТД», ТОВ «Агріка Україна», ПП «Вермекс» і 4 провідні світові компанії, які займаються відбором зразків і лабораторною діагностикою: ІП «СЖС Україна», ДП«Інтертек  Україна», ТОВ «Котекна Україна Ліметед», ТОВ «Балтік Контрол Юкрейн».

Наша мета – не лише захист прав та інтересів Членів Асоціації, а й опікування репутацією України на міжнародних ринках, адже саме ми є гарантами якості української сільгосппродукції. Це відповідальна справа і ми прагнемо з честю її виконувати.Владислав Седик, президент Фітосанітарної асоціації України

- Нещодавно Ви заявили, що до української аграрної продукції зросла чисельність зауважень від зарубіжних покупців. Випадки нотифікацій були і на початку століття. У чому, власне, справа?

- Почнемо з поняття «нотифікація». Що це? - Це ситуація, коли територіальні органи Держпродспоживслужби (після проведення експертиз відібраних зразків) видають документ, де написано, що Україна гарантує відповідність вантажу фітосанітарним вимогам країни-імпортера, а країна-імпортер, отримавши товар, виявляє його невідповідність.  На жаль, останнім часом ми спостерігаємо ріст нотифікацій щодо української сільгосппродукції. Для прикладу: в 2013 році Україна отримала 3 нотифікації, в 2014 – 4, в 2015– 27, в 2016 – 80, за 5 місяців 2017 року – 77.

Кожна нотифікація дає підстави країні-імпортеру закрити доступ до своїх ринків, як, наприклад, у 2016 році Україна отримала заборону на експорт пшениці до В’єтнаму.

Найбільше нотифікацій ми, до речі, отримали від Індії. Причина – сажкові хвороби, які є карантинними для цієї країни, а в партіях українського зерна вистачало не тільки їх. Ми провели незалежний моніторинг. За допомогою компаній-членів відбирали зразки з експортних партій пшениці. Результат: Tilletia controversa – 21,2 %, Tilletia laevis – 68,7%, Tilletia tritici – 76,2%, Fusarium – 36,5%. Як з`ясувалося, проблема є глобальною і ставить під загрозу ринки збуту країн Африки та Азії, а саме вони є нашими основними покупцями зернових культур.

Ця загроза існуватиме доти, доки український виробник не почне виробляти якісний продукт. А якісний продукт завжди є експортно орієнтованим товаром.

- Які карантинні організми в Україні найпоширеніші, а які найнебезпечніші?

- На жаль, Україна останнім часом не може похвалитись скороченням площі з підкарантиними організмами. Держава чомусь не хоче (або не може) зробити аналогічний механізм державної підтримки як, наприклад, у ветеринарів по локалізації і ліквідації карантинних організмів. Щоб все це працювало, повинно мають виконуватися 3 речі: моніторинг–локалізація–ліквідація.

Якщо конкретно по організмам, то, гадаю, для України викликом буде бактеріальне в’янення кукурудзи.

Основною причиною є те, що ми забули про таке поняття як «культура землеробства». Я б сказав, що руйнується система, яка дозволяла контролювати виробництво та якість продукції. Останнім часом більшість виробників намагається здешевити виробництво. Дедалі більше аграріїв через бажання зекономити забувають про прості речі - сівозміна, якісний посівний матеріал, система захисту росли тощо. Як наслідок, знижується якість зерна.

- Якщо сусід на всьому економить, у нього на полі стоять густі бур’яни, які розсіваються й по моїй ділянці, чи можна сусіда змусити щось зробити?

- Якщо ростуть для прикладу карантинні бур’яни, то фітосанітарний інспектор може накласти карантин і попросити ліквідувати проблему. Якщо не карантинний, то механізму немає. Ще існує система штрафів на рівні сум у 30-50 грн, які, відверто кажучи, дуже сумніваюсь, щоб простимулювали сусіда врегулювати проблему. Такі приклади дають розуміння про повну відсутність системного підходу до питання чистоти полів.

- Щоб карантин діяв на практиці, треба дорожну поліцію попереджати, щоб нічого не пропускали? Який алгоритм дій?

- У зв’язку з проведеною дерегуляцією наразі немає чіткого механізму, хто що повинен зробити, хто це повинен проконтролювати.

Всіх фермерів смикають з приводу амброзії. Але ж амброзія росте в посадках. Фермери по закону не мають права туди заходити з хімобробкою, бо посадки зазвичай мають своїх власників. Десь це територіальні громади, десь «Укравтодор», десь «Укрзалізниця», бо амброзія «цвіте» не тільки в посадках, а й у придорожніх смугах. Коли хтось захопить або заоре шматок посадки чи подорожної смуги, то до нього прибіжать 10 інстанцій і скажуть «Це наша земля!». А коли почнеш шукати винного, говорячи «Ось епіцентр карантинних організмів!», – відповідального не знайдеш.

Якщо фермер на полі застосовуватиме найкращі ЗЗР, а вздовж поля ростимуть такі жахливі розсадники, ніякі пестициди не врятують. Нагадаю, що радіус розповсюдження грибкових хвороб вітром може становити десятки кілометрів.

Щоб механізм діяв, його потрібно створити. Такий крок і буде відправною точкою у побудові системи фітосанітарного контролю. На жаль, нинішня інспекція унаслідувала радянськи підходи та не використовує потенціал співробітництва з громадськими та професійними об’єднаннями. 

– Чому б не застосовувати закордонну методику?

- Нещодавно було засідання в НААН присвячене фітосанітарному стану українських сільгоспугідь. Я запитував: «Як Україна може працювати за стандартами 1981 року?». Науковці пообіцяли зайнятися розробкою необхідних документів. А цього робити не потрібно – достатньо перекласти міжнародні нормативи і дати їм статус ДСТУ. Треба зрозуміти, що використання міжнародного досвіду – це найкоротший і найефективніший шлях до побудови системного контролю в цій галузі.

- Чи варто перейматися забороною на перевірки? Адже вона діє лише до кінця цього року.

А якщо мораторій на перевірки продовжать? Ми вважаємо що питанню фітосанітарного стану посівів занадто мало приділяють уваги. У нас на посівах засилля фузаріозу – це реальна проблема з мікотоксинами, тому говорити про якісний і безпечний хліб не доводиться. Якщо зерно пустити на корми, то говорити про здоров’я й благополуччя тварин теж не варто. Саме з фітосанітарії повинні розпочинатись лозунги «з поля до столу», «безпечність та якість» і таке інше, але чомусь в Україні цього не відбувається.

Щодо перевірок, то вважаю, що держава повинна мінімізувати втручання контролюючих органів у діяльність суб’єктів господарювання. Головна функція держави – створення систем управління та контролю. Коли бізнес може сам себе контролювати та впроваджувати нові розробки через асоціації та інші громадські організації. Відтак буде доцільно передати їм частину державних функцій і допомогти у створенні нової системи. Тоді професійні об’єднання донесуть до кожного виробника основну тезу: якщо ти виробник продукції, то маєш виробляти якісний товар і не важливо, що саме ти пропонуєш – робиш вареники чи вирощуєш пшеницю. Роби якісно!

- Скільки приватних акредитованих лабораторій в Україні?

- Приватних лабораторій багато, а акредитованих приватних поки що немає. 11 липня 2017 року аграрний комітет ВРУ підтримав за основу і в цілому законопроект № 6673, яким передбачено, що приватні лабораторії, які отримають акредитацію, матимуть право відбирати зразки, робити експертизу, видавати висновки і на основі цього висновку інспектор або видає фітосанітарний сертифікат, який дозволяє експортувати, або не видає. Таким чином, мінімізується контакт бізнесу з державним органом, тобто мінімізується корупція. Крім того, це вперше в історії України дозволяються обирати між державною та приватною лабораторією. У такий спосіб створюється можливість і правові підстави для роботи приватних лабораторій, їх конкуренції з державними установами, чим порушується монополія останніх. Висновок приватних лабораторій також буде підставою для видачі дозвільних документів. Це значно спрощує систему, яка приводиться у відповідність до європейської практики.

Моя позиція: всі лабораторії будь-якої форми власності повинні мати відповідні акредитації ISO 17025. Прикро, але на сьогодні в Держпродспоживслужбі функціонує понад 20 лабораторій, які роблять фітосанітарну експертизу, але жодна з них не має ISO 17025. При тому, що в цій же службі поряд функціонують лабораторії санітарного і ветеринарного контролю, всі вони акредитовані та сертифіковані.

– Послуги членів Асоціації дорожчі, ніж у державних лабораторіях?

Дорожчі, бо вони приватні. Крім того, вони сучасні, мають новітнє оснащення, обладнання, методики, що дозволяє їм гарантувати якість і точність експертиз, які визнаються у всьому світі.

- Чи є у Асоціації якісь конкретні пропозиції, рішення?

- Звичайно. Насамперед я хотів би подякувати міжнародній спільноті за плідну роботу в цій галузі. Зараз спільно зі Світовим Банком, проектом IFC і робочою групою з фітосанітарії ми запускаємо 4 пілотних проекти в 4 областях – Одеській, Миколаївській, Кіровоградській і Полтавській. Ми визначили 4 найбільш нагальні для українських зерновиків проблеми – фузаріози, сажкові хвороби, клоп шкідлива черепашка та амброзія. Разом із регіональними органами влади ми розробляємо стратегію та надаємо обласним органам місцевого самоврядування спільно з бізнесом повне право розробляти і здійснювати заходи боротьби з карантинними організмами. Вони повинні створити в себе дієвий механізм, а потім ми виберемо найкращий і лобіюватимемо для впровадження його на законодавчому рівні. Переконаний, така практика допоможе визначити оптимальний і дієвий варіант, щоб не спускати з «кабінетів» розпорядження, які не враховують чи працюватиме таке на практиці. Проект триватиме до кінця 2018-го і я впевнений у його результативності.

 

Богдан Малиновськийb.malinovskiy@univest-media.com

Інтерв'ю
Земельна реформа аж ніяк не завершилася з прийняттям закону про обіг сільськогосподарських земель. Вона потребує прийняття супутніх законів та підзаконних актів, що забезпечать функціонування ринку землі. Про долю цих законів і... Подробнее
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее

1
0