Спецможливості
Технології

Вирощування органічної гречки в Україні

30.01.2017
5648
Вирощування органічної гречки в Україні фото, ілюстрація
Гречка. Промышленные посевы

Зацікав­леність ви­роб­ництвом греч­ки зу­мов­ле­на тим, що ця куль­ту­ра має ком­плекс ду­же ко­рис­них ре­чо­вин для людсь­ко­го ор­ганізму. Її ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють для про­до­воль­чих по­треб у ви­гляді кру­пи. За вмістом жирів гре­ча­на кру­па по­сту­пається ли­ше вівсяній та пшо­­­­няній, а за вмістом білка пе­ре­ви­щує всі зер­нові, крім бо­бо­вих (білок ха­рак­те­ри­зується до­б­рою пе­ре­травністю та за­­­сво­ю­ваністю). Са­ме то­му цю куль­ту­ру охо­че ви­ро­щу­ють в ор­ганічно­му зем­ле­робстві.
 

Місце гречки у сівозміні

Ви­ро­щу­ван­ня греч­ки за ор­ганічної си­с­те­ми зем­ле­роб­ст­ва на­сам­пе­ред по­тре­бує до­три­ман­ня сівозмін та на­си­чен­ня їх зер­но­бо­бо­ви­ми куль­ту­ра­ми й бо­бо­ви­ми тра­ва­ми. Ба­га­торічні тра­ви в сівозміні за­вдя­ки біологічно­му роз­пу­шу­ван­ню ґрун­ту по­зи­тив­но впли­ва­ють на йо­го струк­ту­ру, щільність скла­ден­ня, про­ти­сто­ять надмірно­му фізич­но­му ви­па­ро­ву­ван­ню во­ло­ги, поліпшу­ють ае­рацію. Ко­ре­не­ва си­с­те­ма бо­бо­вих куль­тур, яка гли­бо­ко про­ни­кає в ґрунт, роз­пу­шує йо­го підор­ний шар, за­без­пе­чу­ю­чи на­ступні в сівозміні куль­ту­ри біологічно чи­с­тим, фіксо­ва­ним азо­том із повітря.

Для греч­ки в зоні Лісо­сте­пу кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми мо­жуть бу­ти по­ля після ози­мої пше­ниці, зер­но­бо­бо­вих куль­тур, що ме­жу­ють із лісо­сму­га­ми, де зо­се­ре­д­жу­ють­ся ко­ма­хи-за­пи­лю­вачі. У зоні Полісся — посіви ози­мої пше­ниці й ози­мо­го жи­та, під ви­ро­щу­ван­ня яких вно­си­ли ор­ганічні до­б­ри­ва з по­даль­шим при­орю­ван­ням побічної по­жнив­ної про­дукції (со­ло­ми). За ор­ганічно­го ви­роб­ництва для інтен­сифікації роз­кла­дан­ня ос­тан­ньої ви­ко­ри­с­то­ву­ють, замість міне­раль­но­го азо­ту, біологічний ме­тод де­с­т­рукції шля­хом за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту Еко­с­терн. 

Ре­ко­мен­ду­ють пе­ред за­орю­ван­ням со­ло­ми об­ро­би­ти її біологічним пре­па­ра­том Бай­кал, який сприяє швид­ко­му її роз­кла­дан­ню і підви­щен­ню до­ступ­них форм фо­с­фо­ру й калію в ор­но­му го­ри­зонті до по­чат­ку ве­ге­тації куль­ту­ри, що сприяє поліпшен­ню рос­ту рос­лин гречки на по­чат­ко­вих фа­зах і, відповідно, в на­ступні. 

За ор­ганічно­го ви­роб­ництва в разі дефіци­ту гною (особ­ли­во в зоні Полісся) ефек­тив­ним за­со­бом підви­щен­ня ро­дю­чості ґрунтів є ви­ко­ри­с­тан­ня си­де­ратів. Опубліко­ва­но ба­га­то робіт, у яких під­твер­д­жується пер­спек­тивність за­сто­су­ван­ня си­де­ратів для збе­ре­жен­ня та від­нов­лен­ня ґрун­то­вої ро­дю­чості в різних при­род­но-кліма­тич­них зо­нах. 

Си­де­раль­ни­ми куль­ту­ра­ми мо­жуть бу­ти на­сам­пе­ред бо­бові. Во­ни ма­ють вла­с­тивість із до­по­мо­гою азотфіксу­ю­чих бак­терій за­сво­ю­ва­ти ат­мо­сфер­ний азот — та­ким чи­ном підви­щу­ють ро­­дю­­чість ґрун­ту. Та­кож як си­де­ра­ти мож­­­на за­сто­со­ву­ва­ти зла­кові, хре­с­тоцвіті й інші куль­ту­ри. Ве­ли­ку роль відігра­ють зе­лені до­б­ри­ва на сірих лісо­вих ґрун­тах, оскільки оп­тимізу­ють їхні вод­но-фізичні вла­с­ти­вості й насамперед спри­я­ють ос­т­рук­ту­рен­ню та щільності, по­­ліпшу­ють умо­ви ае­рації.

У ве­денні ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва доз­во­ле­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ли­ше пре­па­ра­ти біологічно­го по­хо­д­жен­ня. До та­­­­ких на­сам­пе­ред на­ле­жать гу­ма­ти (Nа, К,Са, NН4), дже­ре­лом син­те­зу яких слу­­­гу­ють рос­линні решт­ки, а та­кож про­дук­ти життєдіяль­ності ґрун­то­вої мікро­ф­ло­ри. То­му їх вва­жа­ють аку­му­ля­то­ра­ми ор­ганічної ре­чо­ви­ни ґрун­ту — аміно­кис­лот, вуг­ле­водів, біологічно ак­тив­них ре­чо­вин і лігніту. Крім цьо­го, во­ни містять азот, фо­с­фор, калій і кальцій, а та­кож низ­ку мікро­е­ле­ментів (за­­лі­­зо, цинк, мар­га­нець, молібден).

Пер­спек­тив­ним на­пря­мом ве­ден­ня ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва є ви­ко­ри­с­тан­ня бак­теріаль­них пре­па­ратів на ос­нові азотфіксу­ю­чих мікро­ор­ганізмів. Інтро­ду­ко­вані в ко­ре­не­ву зо­ну рос­лин, ці діазо­т­ро­фи зба­га­чу­ють ґрунт біологічним азо­том.

Вирощування гречки. Об­робіток ґрун­ту з ви­ко­ри­с­тан­ням побічної про­дукції і си­де­раль­них куль­тур роз­по­чи­нається із за­гор­тан­ня їх дис­ко­ви­ми зна­ряд­дя­ми. Після ма­со­вої по­яви сходів бур’янів по­ле орють. За­орю­ван­ня си­де­ратів та рос­лин­них по­жнив­них ре­ш­ток куль­ту­ри-по­пе­ред­ни­ка про­во­дять з обов’яз­ко­вим ви­ко­ри­с­тан­ням бак­терій — де­с­т­рук­торів це­лю­ло­зи. Ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту під греч­ку (дис­ку­ван­ня, оран­ка, куль­ти­вація) про­во­дять в оп­ти­мальні терміни, що сприяє кра­що­му зни­щен­ню бур’янів, що є ре­зер­ва­то­ра­ми збуд­ни­ків хво­роб. 
За ор­ганічної си­с­те­ми зем­ле­роб­ст­ва вес­ня­ний об­робіток ґрун­ту під греч­ку має за­без­пе­чи­ти яко­мо­га повніше зни­щен­ня бур’янів та збе­рег­ти оп­ти­маль­ну во­логість ґрун­ту. Тож роз­по­чи­нається він із ран­нь­о­вес­ня­но­го бо­ро­ну­ван­ня: у фазі «білої ни­точ­ки» бур’янів слід за­сто­су­ва­ти од­ну (за умо­ви су­хої вес­ни) або дві куль­ти­вації. Пе­ред­посівну куль­ти­вацію про­во­дять комбіно­ва­ни­ми аг­ре­га­та­ми на гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння.

Удо­б­рен­ня гречки

Греч­ка ха­рак­те­ри­зується віднос­но не­ви­со­ки­ми по­тре­ба­ми в по­жив­них еле­­мен­тах. Ко­ре­не­ва си­с­те­ма греч­ки стриж­не­ва, за­глиб­ле­на в ґрунт на 40–60 см, ду­же роз­га­лу­же­на, роз­ви­не­на сла­бо, але має ви­со­ку по­гли­наль­ну здатність. За­вдя­ки цьо­му рос­ли­ни греч­ки здатні за­сво­ю­ва­ти з ґрун­ту еле­мен­ти міне­раль­но­го жив­лен­ня кра­ще, ніж ба­га­то інших куль­тур­них рос­лин. Її ко­рені ви­­діля­ють кислі ор­ганічні спо­лу­ки, які спри­я­ють кра­що­му за­своєнню по­жив­них ре­чо­вин, що містять­ся в ґрунті в ма­ло­ру­хо­мо­му стані. 

Для греч­ки ха­рак­тер­на ви­со­ка ін­­тен­сивність за­своєння ма­к­ро­еле­ментів у період мак­си­маль­но­го на­ро­с­тан­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си. То­му рівень за­без­пе­че­ності ни­ми рос­лин гречки є ос­но­вою ви­со­кої про­дук­тив­ності цієї куль­ту­ри. Важ­ли­вим еле­мен­том роз­роб­ле­ної си­с­те­ми удо­б­рен­ня за ор­ганічно­го ви­ро­щу­ван­ня греч­ки є про­ве­ден­ня по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють біологічні до­б­ри­ва, які, окрім ма­к­ро-, містять ще й мікро­е­ле­мен­ти. 

За­сто­су­ван­ня та­ких до­б­рив до­по­ма­гає за­без­пе­чи­ти рос­ли­ну всіма не­обхідни­ми еле­мен­та­ми жив­лен­ня для по­кра­щан­ня рос­ту й роз­вит­ку куль­ту­ри гречки та до­сяг­ти ви­со­ко­го ко­ефіцієнта їхньо­го за­своєння. Од­ним із та­ких є пре­па­рат Вер­ми­с­тим. Це рідкий біос­ти­му­ля­тор, ви­го­тов­ле­ний із вер­ми­ком­по­с­ту, який є ви­со­ко­гу­му­со­ва­ною си­ро­ви­ною, що в своєму складі містить ком­плекс біологічно ак­тив­них по­­жив­­них ре­чо­вин. Він є піджив­лю­ва­чем, ре­гу­ля­то­ром рос­ту, за­хи­щає рос­ли­ни гречки від хво­роб. За­вдя­ки ма­к­ро- й мікро­е­ле­мен­там, що вхо­дять до йо­го скла­ду, сприяє підви­щен­ню по­льо­вої схо­жості, сти­му­лює ріст і роз­ви­ток рос­лин гречки, зміцнює ко­ре­не­ву си­с­те­му. Йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня підви­щує стійкість рос­лин до не­спри­ят­ли­вих умов на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща (при­мо­роз­ків, по­су­хи) та хво­роб. 

За ор­ганічно­го ви­ро­щу­ван­ня греч­ки за­сто­со­ву­ють та­кож по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня рос­лин у період ве­ге­тації гу­ма­том калію. Гу­ма­ти сти­му­лю­ють за­своєння ко­ре­не­вою си­с­те­мою фо­с­фо­ру, ак­тивізу­ють про­це­си фо­то­син­те­зу й ди­хан­ня рос­лин. За да­ни­ми ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН», та­ке піджив­лен­ня підви­щує про­дук­тивність греч­ки на 21%.  

Найс­при­ят­ливіші умо­ви для до­сяг­нен­ня ви­со­кої про­дук­тив­ності рос­лин гречки ство­рю­ють­ся за по­вно­го за­без­пе­чен­ня їх еле­мен­та­ми жив­лен­ня. Аль­тер­на­ти­вою азо­ту міне­раль­них до­б­рив є азот біологічно­го по­хо­д­жен­ня, який рос­ли­на от­ри­мує за­вдя­ки асоціативній взаємодії з азотфіксу­ю­чи­ми мікро­ор­ганіз­ма­ми. Нині є ба­га­то бак­теріаль­них пре­па­ратів на ос­нові азотфіксу­ю­чих мікро­ор­ганізмів. Такі пре­па­ра­ти, як Ком­пле­г­ран, Діазо­бак­те­рин, Діазофіт, Азо­г­ран то­що, ма­ють ком­плекс ко­рис­них для рос­лин вла­с­ти­во­с­тей. Во­ни зба­га­чу­ють ґрунт біологічним азо­том, поліпшу­ють азот­не жив­лен­ня, сти­му­лю­ють ріст і роз­ви­ток рос­лин гречки та за­хи­ща­ють їх від фіто­па­то­генів. Рівень на­ко­пи­чен­ня азо­ту в ри­зо­сфері рос­лин, що не на­ле­жать до ро­ди­ни бо­бо­вих, за­вдя­ки асоціативній азотфіксації у се­ред­нь­о­му ста­но­вить 20–35 кг/га. За ор­ганічно­го ви­роб­ництва греч­ку кра­ще висіва­ти ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом

Сівба гречки

Технологія вирощування гречки. Для висіван­ня греч­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють якісне ви­пов­не­не насіння, яке за посівни­ми кон­диціями відповідає І–ІІ кла­су рай­о­но­ва­них сортів. Для за­хи­с­ту рос­лин гречки від шкідників і хво­роб насіннєвий ма­теріал мож­на об­ро­би­ти біологіч­ни­ми пре­па­ра­та­ми, доз­во­ле­ни­ми для ви­ко­ри­с­тан­ня в ор­ганічно­му ви­роб­ництві. По­зи­тив­но впли­ває на роз­ви­ток греч­ки об­роб­ка насіння пе­ред сівбою азотфіксу­ю­чи­ми і фо­с­фор­мобілізу­ю­чи­ми бак­теріями, біос­ти­му­ля­то­ра­ми, що підви­щує вро­жайність куль­ту­ри на 15%.

Висіва­ють греч­ку, ко­ли ми­нає за­­­гро­­­за вес­ня­них при­мо­розків, а на по­лях про­ро­с­тає ос­нов­на ма­са бур’янів, які зни­щу­ють ме­ханічни­ми об­робітка­ми в до­висівний період. Сівбу гречки потрібно про­во­ди­ти в оп­ти­мальні терміни, що об­ме­жує ура­женість рос­лин хво­ро­ба­ми. 

За знач­ної за­бур’яне­ності полів мо­­­же бу­ти ефек­тив­ним пе­ре­не­сен­ня висівних строків на більш пізні — для зни­щен­ня сходів бур’янів бо­ро­ну­ван­ням та куль­ти­вацією.

За ор­ганічно­го ви­роб­ництва греч­ку кра­ще висіва­ти ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом. Такі рос­ли­ни по­си­ле­но гілку­ють­ся, од­но­час­но збільшу­ю­чи ли­ст­ко­ву по­­верх­­ню. Це сприяє кра­що­му затінен­ню по­верхні ґрун­ту та знач­но­му ско­ро­чен­ню про­дук­тив­них ви­т­рат ґрун­то­вої во­ло­ги на ви­па­ро­ву­ван­ня. Во­логість ґрун­ту на ши­ро­ко­ряд­них посівах гречки у шарі 20–30 см більша, ніж на зви­чай­них ряд­ко­вих. За ши­ро­ко­ряд­но­го спо­со­бу висі­ван­ня у рос­лин греч­ки кра­ще роз­ви­ну­та ко­ре­не­ва си­с­те­ма, ко­рені здатні ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти во­ло­гу на гли­бині 60–80 см. Та­кий спосіб сівби гречки дає змогу ме­ханічно бо­ро­ти­ся з бур’­яна­ми, од­но­час­но поліпшу­ю­чи аг­рофі­зичні вла­с­ти­вості ґрун­ту. За цієї тех­но­логії нор­му висіву насіння гречки збільшу­ють на 10–15%, що зу­мов­ле­но зріджен­ням сходів та трав­му­ван­ням рос­лин під час між­­­­ряд­них об­робітків. 

Ряд­ковій сівбі гречки на­да­ють пе­ре­ва­гу в рай­о­нах до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня, за ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри на бідних, але чи­с­тих від бур’янів ґрун­тах із ви­ко­ри­с­тан­ням ско­ро­стиг­лих сортів греч­ки, які ма­ло гілку­ють­ся.

Ос­нов­ною умо­вою одер­жан­ня ви­со­ко­го вро­жаю гречки є до­три­ман­ня ре­ко­мен­до­ва­ної нор­ми висіву, яка за ши­ро­ко­ряд­но­го висіву ста­но­вить 2,2–2,5 млн шт/га (в ме­жах 62–65 кг), за зви­чай­но­го ряд­ко­во­го — 3,0–3,5 млн шт/га (або 80–85 кг/га).

За­гу­щен­ня посівів гречки не спри­чи­нює зни­жен­ня вро­жай­ності, але зу­мов­лює зни­жен­ня по­каз­ників якості зер­на (ма­си 1000 насінин, круп­ності та вирівня­ності) та підви­ще­ну плівчастість. 

До­гляд за посіва­ми гречки та збирання

Органічна система землеробства. За пе­ре­хо­ду на ор­ганічне зем­ле­роб­ст­во ве­ли­кої шко­ди за­вда­ва­ти­муть бур’­яни й збуд­ни­ки хво­роб. У ком­плексі за­ходів, спря­мо­ва­них на поліпшен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну, сівозміна відіграє пер­шо­чер­го­ве зна­чен­ня. Ок­ремі куль­ту­ри мо­жуть самі до­б­ре про­ти­сто­я­ти бур’янам — на­сам­пе­ред ті, що при­датні до суцільно­го спо­со­бу сівби, з інтен­сив­ним роз­вит­ком на по­чат­ку ве­ге­таційно­го періоду, зо­к­ре­ма озимі зер­нові, а з ярих — овес і греч­ка.

Найбільшу шко­ду бур’яни за­вда­ють у ранні фа­зи роз­вит­ку куль­ту­ри. То­му тре­ба ефек­тив­но кон­тро­лю­ва­ти бур’­яни са­ме в цей період, тоді в греч­ки бу­де час на­ро­с­ти­ти до­стат­ню біома­су, яка на­далі пригнічу­ва­ти­ме ріст кон­ку­рент­ної рос­лин­ності.

За сівби гречки в не­до­стат­ньо зво­ло­же­ний шар ґрун­ту не­обхідно про­ве­с­ти після­посівне при­ко­чу­ван­ня, що поліпшує кон­такт насіння із ґрун­том і сприяє над­хо­д­жен­ню во­ло­ги з нижніх шарів до по­верхні ґрун­ту. Це дасть мож­ливість от­ри­ма­ти своєчасні дружні схо­ди гречки.

На­далі тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня греч­ки пе­ред­ба­чає (особ­ли­во після ви­па­дан­ня опадів) після­с­хо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня для за­хи­с­ту слаб­ких сходів від бур’янів та ґрун­то­вої кірки. Про­во­дять йо­го у фазі двох справжніх ли­с­точків куль­ту­ри — в та­ко­му разі бу­де мен­ший відсо­ток при­си­па­них зем­лею рос­лин. Бо­ро­ну­ва­ти по­ле гречки слід удень, ко­ли в рос­лин змен­шується тур­гор і во­ни менш лам­­кі. Цей ме­тод ефек­тив­ний у бо­роть­бі з од­норічни­ми ши­ро­ко­ли­с­ти­ми бур’яна­ми.

У по­чат­ко­вий період ве­ге­тації греч­ки важ­ли­во ви­ко­ну­ва­ти міжрядні об­ро­бітки. Пер­ше роз­пу­шу­ван­ня міжрядь у ши­ро­ко­ряд­них посівах гречки про­во­дять на гли­би­ну 4–5 см за по­зна­чен­ня рядків сходів. На­ступ­ний об­робіток міжрядь гречки— че­рез 7–10 днів після пер­шо­го, із за­­сто­­су­ван­ням куль­ти­ва­то­ра: на гли­би­ну 8–10 см з од­но­ча­сним підгор­тан­ням рос­лин та при­си­пан­ням бур’янів у ряд­ках. Ос­таннє роз­пу­шу­ван­ня ґрун­ту в міжряд­дях гречки із по­втор­ним підгор­тан­ням рос­лин — пе­ред зми­кан­ням рядків греч­ки. Важ­ли­во, щоб куль­ти­вацію гречки бу­­­­­ло про­ве­де­но до то­го, як бур’яни ста­нуть про­бле­мою.

Ефек­тивність ме­ханічних за­ходів зі зни­щен­ня бур’янів підви­щується за по­яви ма­со­вих їхніх сходів. Це особ­ли­во ха­рак­тер­но для ран­нь­о­го вес­ня­но­го бо­ро­ну­ван­ня гречки. Най­кра­щий ре­зуль­тат цьо­го прий­о­му з об­ме­жен­ня чи­сель­ності бур’янів за­ле­жить від особ­ли­во­с­тей рос­ту й роз­вит­ку греч­ки та бур’яно­во­го ком­по­нен­ту, від во­ло­гості по­верх­не­во­го ша­ру ґрун­ту та ме­те­о­умов під час йо­го за­сто­су­ван­ня. 

У про­цесі об­сте­жен­ня посівів гречки мож­на відміти­ти симп­то­ми та­ких хво­роб, як не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са, ас­кохі­тоз, сіра гниль. Але греч­ка — куль­ту­ра, що­до якої поріг шко­до­чин­ності хво­роб і шкідників рідко пе­ре­ви­щує ме­жу. За теп­лої і су­хої вес­ни мож­ли­ва по­ява тлі чи гре­ча­ної блішки на мо­ло­дих рос­лин­ках. У та­ко­му разі посіви гречки ре­ко­мен­ду­ють об­при­с­ка­ти біологічним пре­па­ра­том Ак­тофіт.  

За ри­зи­ку по­шко­д­жен­ня посівів греч­­ки сов­ка­ми або луч­ним ме­те­ли­ком у період відкла­дан­ня ни­ми яєць на посів ви­пу­с­ка­ють три­хо­г­ра­му (за на­яв­ності на 100 рос­ли­нах греч­ки чотирьох-п’яти кла­док яєць шкідників). 

Фор­му­ван­ню по­вноцінно­го вро­жаю греч­ки сприяє відвідан­ня рос­лин до­с­тат­нь­ою кількістю бджіл, то­му для по­­ліпшен­ня пе­ре­хрес­но­го за­пи­лен­ня на посіви ви­во­зять пасіку з роз­ра­хун­ку три-чо­ти­ри бджо­лосім’ї на 1 га.

Ос­нов­ним способом зби­ран­ня греч­­­ки є роздільний. Ско­шу­ва­ти її роз­по­чи­на­ють, ко­ли на рос­ли­нах гречки по­буріє 75–80% плодів. Ро­би­ти ці слід проводити у ран­кові або вечірні го­ди­ни, вста­нов­лю­ю­чи ви­со­ту зрізу на рівні 15–20 см, за якої ва­лок надійно ут­ри­мується, рос­ли­ни не тор­ка­ють­ся землі й швид­ко підси­ха­ють. 

Р. Гри­щен­ко, канд. с-г на­ук,
О. Люб­чич, канд. с-г на­ук,
ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН»

Інформація для цитування

Вирощування органічної гречки / Р. Грищенко, О. Любчич // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 96-98

Інтерв'ю
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0