Випробування машин після ремонту

Випробування сільгосптехніки після ремонту - наріжний камінь зміцнення матеріально-технічної бази вітчизняного агросектору. Якість відремонтованих машин складається з якісних показників їхніх складових частин.

Відремонтованим машинам та їхнім складовим властива визначеність якості, що регламентується нормативно-технічною документацією (ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення). Під якістю розуміється сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення.
Якість відремонтованих машин складається з якісних показників їхніх складових. Якщо відремонтована машина відповідає всім вимогам нормативно-технічної документації, то її вважають придатною для експлуатації і вона може бути передана для використання замовнику.
Кожна окрема невідповідність відремонтованої машини або її складових вимогам, установленим нормативно-технічною документацією, вважається дефектом. Дефекти бувають явні, приховані, критичні, значні, малозначні, ті, які піддаються усуненню, і неусувні. На якість продукції ремонтних підприємств впливають: якість функціонування виробничого процесу з усіма його елементами та якість праці виконавців, зайнятих на випуску цієї продукції.
Сучасний рівень розвитку організації і технології ремонту сільгосптехніки дає можливість забезпечити добрі показники якості відремонтованим виробам. Проте можливості ремонтного виробництва продукції реалізуються не повністю, а якість запасних частин не найкраща. Інколи має місце невиконання вимог технічних умов за розмірами та формою деталей, величиною зазорів і натягу в спряженнях, моментами затягування нарізних з'єднань, дисбалансом деталей, що обертаються, та іншими параметрами. Ці та інші причини призводять до того, що напрацювання на відмову у відремонтованих сільськогосподарських машин на 35-50% нижче, ніж у нових. Таке відчутне зниження напрацювання на відмову відбувається не лише через недоліки організації і технології ремонту. Зменшення напрацювання на відмову пов'язано також із старінням матеріалу деталей.
Формування якості продукції ремонтних підприємств - складний, багатоаспектний і своєрідний процес, що вирішується на різних рівнях - від виробничника до адміністрації ремонтного підприємства. У розв'язанні проблеми підвищення якості ремонту важливим завданням є встановлення оптимального співвідношення між трудовими, матеріальними, фінансовими витратами та значеннями показників якості відремонтованих виробів.
Величина показників якості встановлюється виходячи з вимог до надійності відремонтованих виробів з урахуванням матеріальних і трудових витрат, досягнень науки і техніки, які реалізовані у виробництві.
Стабільність показників якості в процесі виробництва залежить від організаційних, технологічних, економічних і соціологічних чинників. Поліпшення якості ремонту не можна розглядати виокремлено від експлуатації відремонтованих машин і їхнього технічного обслуговування.
Після складання під час ремонту машина надходить на контроль і випробування. Для перевірки комплектності, якості складальних, регулювальних і кріпильних робіт, перевірки роботи і технічного стану всіх агрегатів, механізмів і приладів, додаткового регулювання, а також для виявлення відповідності технічних показників поторібним технічним умовам проводять контроль і випробування сільськогосподарських машин та обладнання. Випробування проводять на спеціалізованих стендах КС 276 і КС-02. Стенд дає можливість: перевірити роботу двигуна, агрегатів трансмісії і ходової частини, а також встановити основні експлуатаційно-технічні якості автомобіля чи трактора (потужність двигуна, тягове зусилля на провідних колесах, витрата палива на різних швидкісних і за різного навантаження, шлях і час розгону до заданої швидкості, втрати потужності на тертя в агрегатах і ходовій частині, максимальний допустимий гальмівний шлях з певною швидкістю); проконтролювати і відрегулювати встановлення кутів керованих коліс тощо.
Усі знайдені під час випробування несправності слід усунути. Кожна машина (автомобіль), після капітального ремонту додатково до стендових випробувань має пройти випробування пробігом на відстань 30 км із навантаженням, що дорівнює 75% номінальної вантажопідйомності, за швидкості не більше 30 км/год для перевірки на керованість, а також для додаткового встановлення відповідності технічного стану автомобіля належним технічним нормам за різних режимів роботи й у різних дорожніх умовах. Справність і надійність роботи всіх систем, механізмів і з'єднань можна перевірити під час випробування пробігом. Після такого випробування автомобіль ретельно оглядають. Усі дефекти, виявлені після пробігу й наступного огляду, усувають. За відсутності дефектів (або після їхнього усунення) машина надходить на остаточне фарбування.
Якість відремонтованих машин має відповідати технічним умовам на здавання в КР і видання з ремонту їхніх агрегатів і вузлів. На кожну машину, що випускається з ремонту, замовнику видається паспорт цієї машини, в якому вказано комплектність, технічний стан і відповідність відремонтованої техніки технічним умовам. Технічні умови визначають гарантовану справну роботу автомобіля протягом певного часу і певного показника пробігу за цей період (за умови експлуатації автомобілів відповідно до технічних умов та інструкцій заводів-виготовлювачів).
Для обмеження навантаження на період обкатування карбюраторні двигуни відремонтованих автомобілів забезпечують запломбованою обмежувальною шайбою, знімати яку в експлуатації потрібно відповідно до правил, визначених для нових двигунів. Гарантійний термін експлуатації автомобілів у даний час - 12 міс. із дня видання з ремонту за час пробігу (для першої категорії експлуатації): не більше 20 тис. км (для автобусів); не більше 16 тис. км (для інших автомобілів усіх видів і призначень). Гарантійний термін зберігання відремонтованих складових автомобілів - 12 міс. із моменту видання з ремонту за дотримання правил консервації і зберігання.
Під час випуску автомобіля з КР до нього додають такі документи:
1)    паспорт автомобіля з позначкою АРП про проведений ремонт, указанням дати випуску з ремонту, нових номерів шасі й двигуна, а також зазначенням основного кольору забарвлення;
2)    інструкція з експлуатації із указанням особливостей експлуатації відремонтованих автомобілів в обкатувальний і гарантійний періоди, а також періодів і організації усунення дефектів у гарантійний період.
Під час випуску двигуна з КР до нього додаються:
1)    паспорт;
2)    інструкція з експлуатації з вказанням особливостей встановлення та експлуатації двигуна в обкатувальний і гарантійний періоди. Приймально-здавальним актом оформляється випуск із КР автомобілів, їхніх складових і деталей (комплектів деталей).
Під час приймання машин із ремонту встановлюють, як відремонтовано окремі вузли й деталі, чи правильно складені вони й уся машина в цілому, чи немає дефектів у їхній роботі. Приймальник - представник замовника до приймання екскаватора з ремонту має ознайомитися з документацією машини: паспортом, виконавчою відомістю дефектів, актами обкатування і випробування на стенді двигуна, паспортами на нововстановлені ланцюги та канати. Під час приймання екскаватора від ремонтного підприємства, яке виконують відповідно до технічних умов, приймальник ретельно контролює виконання ремонтних робіт і проводить заключні випробування екскаватора під навантаженням.
На час приймання адміністрація ремонтного підприємства видає приймальнику необхідні інструменти, прилади та інвентар. Приймальник у разі потреби має право зажадати від адміністрації ремонтного підприємства розбирання будь-якого вузла й агрегату для детального огляду і перевірки якості виконаного ремонту.
Випробування без навантаження. Машину випробовують без навантаження після усунення всіх несправностей, виявлених під час її зовнішнього огляду. Послідовно приймають усі агрегати і механізми під час роботи на холостому ходу. Після того, як перевірено міцність кріплення вузлів і деталей, встановлено, що немає протікання води, масла і палива через з'єднання, відсутні вигини і вм'ятини в паливо- і маслопроводах, перевіряють рівномірність подання палива в циліндри двигуна, справність дротів запалення, величину зазорів клапанів, відсутність всмоктування повітря в місцях кріплення всмоктувальних труб тощо. Потім перевіряють роботу пускового двигуна і дизеля. З усуненням помічених недоліків повторно випробовують машину без навантаження і перевіряють роботу всіх механізмів, у яких були знайдені та усунені несправності.
Оцінка комбайнів, наприклад, у державній системі випробувань зводиться до експериментального визначення продуктивності та якості роботи. Під час оцінки молотарки фактично статистично констатується технологічна спроможність (пропускна здатність) та якість роботи: втрати, подрібнення і засміченість зерна.
Оскільки випробування можливі тільки в сезон збирання хлібів, потребують задіяння значної кількості працівників та участі в експерименті досліджуваного комбайна і допоміжних технічних засобів, унаслідок цього вони залишаються за межами аналізу та оцінки.
Складність конструкції і технологічних процесів, залежність оцінюваних показників від значної кількості чинників потребують багатофакторних досліджень із використанням різноаспектних методів. Спрощена класифікація зернозбиральних комбайнів на типи не відповідає стану конструкції сучасних молотарок і не знаходить відображення в методах випробувань. Це дає змогу вважати чинні методи випробувань молотарки недостатньо ефективними.
Хочемо відзначити, що головною організацією із випробування сільгосптехніки в Україні є УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. Це - головна організація Мінагрополітики з питань випробувань комплексів машин, впровадження і вдосконалення передових технологій на базі нової техніки, стандартизації та розробки нормативно-методичної бази випробувань, проведення сертифікації сільгосптехніки. Для отримання інформації про ефективність техніки й технологій у різних грунтово-кліматичних зонах інститут в своєму складі має чотири філії - південноукраїнську, львівську, Миргородську і харківську. Багаторічний досвід роботи й наявна науково-методична і технічна база дають унікальні можливості оцінити техніку, визначити напрями підвищення вдосконалення технологій сільгоспвиробництва на основі впровадження нових машин. Жодна наукова установа України, крім УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, не має можливості й не в змозі провести порівняльні випробування тракторів, зернозбиральних і бурякозбиральних комбайнів, сівалок, доїльних установок і багатьох інших машин, оцінити умови безпеки праці механізатора, виявити вплив техніки на екологію.
Отже, проведення випробування сільгосптехніки - відповідальна і надзвичайно важлива справа у зміцненні матеріальної бази українського сільгоспмашинобудування.

С. Карабиньош, А.Новицький,
доценти Національного університету біоресурсів і природокористування України