Вик­ли­ки та ри­зи­ки сьо­го­ден­ня для аг­ро­сек­то­ру

Пе­ред­день Но­во­го ро­ку — са­ме час для підбит­тя підсумків і на­крес­лен­ня пла­нів. Ук­раїнський клуб аг­рар­но­го бізне­су ра­зом із ко­ле­га­ми звер­нув жур­на­ліст­ську ува­гу на най­бо­лючіші точ­ки аг­робізне­су.

О. Риж­ков
o.ryzhkov@univest-media.com

Яким бу­де рік, що на­став, для аг­ра­ріїв? Чис­ленні пе­ре­шко­ди (як об’єктивні, так і суб’єк­тив­ні), що тра­диційно ста­ють на шля­ху до ви­со­ких уро­жаїв, ніку­ди не зник­нуть. На­впа­ки: є серй­оз­на не­без­пе­ка то­го, що їхня кількість істот­но збіль­шить­ся.
   «Ми про­ве­ли опи­ту­ван­ня се­ред влас­ників і ге­не­раль­них ди­рек­торів ук­­раїн­сь­­­ких аг­рар­них ком­паній що­до то­го, які очіку­ван­ня в них на 2013-й рік, — роз­повів медійни­кам пре­зи­дент асоціації “Ук­раїн­ський клуб аг­рар­но­го бізне­су” Алекс Ліссітса. — Я хотів би зо­се­ре­ди­ти­ся на де­я­ких ос­нов­них пунк­тах, які нині тур­бу­ють аг­рар­ний сек­тор і де вба­ча­ють­­ся ос­новні ри­зи­ки. На­сам­пе­ред, усіх тур­бує, що бу­де із зе­мель­ною ре­фор­мою. Як відо­мо, Вер­хов­на Ра­да ух­ва­ли­ла За­кон що­до по­до­вжен­ня мо­ра­торію на обіг зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня до 2016 р. Вод­но­час на­про­чуд ба­га­то аг­раріїв стур­бо­вані тим, що бу­де на­справді: чи бу­де мо­ра­торій підпи­са­но, чи збе­ре­жеть­ся він у чин­но­му фор­маті до 2016 р., чи відбу­дуть­ся зміни в 2013-му. Чи­ма­ло лю­дей за­не­по­коєні, яку ж роль бу­де відве­де­но зе­мель­но­му бан­ку, не­ма­ло пи­тань ви­ни­кає що­до угод орен­ди землі, підви­щен­ня нор­ма­тив­но-гро­шо­вої оцінки зе­мель. Тур­бує всіх і те, що на сьо­годні май­же не­має кре­ди­ту­ван­ня і фі­нан­су­ван­ня підприємств АПК. Для дріб­но­го бізне­су бан­ки ча­с­то-гу­с­то відмов­ля­ють­ся да­ва­ти будь-які кре­ди­ти. Для се­ред­нь­о­го і ве­ли­ко­го бізне­су кре­дитні став­ки ста­нов­лять у се­ред­нь­о­му 24–26% у гривні, що, зви­чай­но, за­ви­со­ко для нор­­маль­но­го ве­ден­ня бізне­су.
У 2012 р. жодній ук­раїнській ком­па­нії не вда­ло­ся за­лу­чи­ти ко­ш­ти за­вдя­ки розміщен­ню акцій на за­кор­дон­них бір­жах. На сьо­годні політичні ри­зи­ки віді­гра­ють у нас важ­ли­ву роль. Відтак, інве­с­то­ри на­про­чуд пе­ре­ля­кані й не ба­жа­ють інве­с­ту­ва­ти у сільське гос­по­дар­ст­во Ук­раї­ни. Аб­со­лют­но не­зро­зуміла й си­ту­а­ція з опо­дат­ку­ван­ням сільсько­го гос­по­дар­ст­ва, ад­же чин­ним є фіксо­ва­ний сіль­сько­го­с­по­дарсь­кий по­да­ток, але вже то­чать­ся роз­мо­ви у КабМіні що­до то­го, аби йо­го мо­дифіку­ва­ти чи відміни­ти. Такі самі роз­мо­ви йдуть і що­до ПДВ у сільсько­му гос­по­дарстві. Це спри­чи­нює ма­су пи­тань у сільгоспви­роб­ників, ад­же са­ме за­вдя­ки цим пе­ре­ва­гам вітчиз­няні сільгоспви­роб­ни­ки й змог­ли як на­ро­с­ти­ти ви­роб­ництво про­дукції, так і вий­ти на зовнішні рин­ки.
Яким куль­ту­рам на­да­дуть пе­ре­ва­гу сільсько­го­с­по­дарські то­ва­ро­ви­роб­ни­ки у 2013 році? На­ше опи­ту­ван­ня свідчить, що вітчиз­няні аг­рарії пе­ре­хо­дять на ви­ро­щу­ван­ня ефек­тивніших куль­тур. На­сам­пе­ред, ідеть­ся про ку­ку­руд­зу. Тут ви­ни­кає пи­тан­ня: де бра­ти ви­со­ко­якісне на­сін­ня? Ад­же нині є по­бо­ю­ван­ня, що мо­же бу­ти дефіцит насіння ку­ку­руд­зи на ук­раїнсько­му рин­ку, й ці пи­тан­ня та­кож слід не­гай­но вирішу­ва­ти. Ве­ли­чез­на про­бле­ма у сільсько­му гос­по­дарстві — ка­д­ри. Ще п’ять років то­му, аби знай­ти кваліфіко­ва­но­го аг­ро­но­ма або тех­но­ло­га, слід бу­ло ви­т­ра­ти­ти місяць, нині відповідну лю­ди­ну мож­на шу­ка­ти й по ро­ку».
   Тер­ни­с­тий шлях до ук­раїнсько­го спо­жи­ва­ча до­ла­ють су­часні аг­ро­тех­но­логії. Чи вар­то аг­раріям сподіва­ти­ся на те, що най­б­лиж­чим ча­сом у нашій країні зби­ра­ти­муть ви­со­ко­про­дук­тив­ну сіль­госп­техніку провідних ма­рок? Рад­ник із про­да­жу техніки пред­став­ництва CLAAS в Ук­раїні Іван Па­ла­мар поділив­ся своїм ба­чен­ням цих про­блем.
«Нинішні об­ся­ги сільсько­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­роб­ництва — близь­ко 15 млн га під зер­но­ви­ми, 45–50 млн ва­лу зер­но­вих. Тут є ве­ли­кий не­ре­алізо­ва­ний по­тенціал, — на­го­ло­сив пан Іван. — До­мог­ти­ся більших ре­зуль­татів мож­ли­во за­вдя­ки технічно­му пе­ре­ос­на­щен­ню. Тех­но­логічний по­тенціал є, але, щоб йо­го ви­ко­ри­с­та­ти, потрібні певні тех­но­логіч­ні пе­ре­ду­мо­ви. Нинішній рівень техніч­но­го за­без­пе­чен­ня ду­же низь­кий. На­яв­на техніка за різни­ми гру­па­ми — з рівнем зно­шу­ва­ності близь­ко 50–80%. По­каз­ник втрат уже ви­ро­ще­но­го зер­на вра­жає: від 4 до 6 млн т що­ро­ку! Для то­го, щоб поліпши­ти си­ту­ацію, в Ук­раїні роб­лять політич­ний ак­цент на вітчиз­ня­но­му ви­роб­ництві. Про­те по­тенціал вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва кри­тич­но низь­кий: не­ве­ликі об­ся­ги ви­роб­ле­ної про­дукції, до­волі низь­кий рівень техніч­ної надійності техніки вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва.
Нині поліпши­ти си­ту­ацію мож­на за­вдя­ки техніці світо­вих ви­роб­ників. Але в цьо­му плані є певні про­бле­ми. Де­далі часті­ше оз­ву­чу­ють наміри вве­с­ти по­дат­ки, сти­му­лю­ю­чи тим са­мим віт­чиз­ня­них ви­роб­ників. Що­прав­да, не­що­дав­но пан По­ро­шен­ко за­явив, що цьо­го не тра­пить­­ся. Рівень не­га­тив­но­го саль­до зов­нішньої торгівлі, який ста­но­вить близь­ко 11,5 млрд дол. США, спо­ну­кує до дій. Щось ро­би­ти тре­ба, але, бе­зу­мов­но, не за ра­ху­нок ус­клад­нен­ня умов імпор­ту, а за­вдя­ки пев­ним сти­му­лю­ю­чим за­хо­дам для роз­вит­ку внутрішньої еко­номіки. Об­надійли­вою для поліп­шен­ня си­ту­ації з технічним за­без­пе­чен­ням ви­гля­дає по­зиція Міністер­ст­ва аг­рар­ної політи­ки і про­до­воль­ст­ва, особ­ли­во звідтоді, ко­ли функції кон­тро­лю сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ма­ши­но­бу­ду­ван­ня пе­рей­ш­ли до ньо­го. Ак­цент ро­бить­ся на розміщенні ви­роб­ництв су­час­ної за­рубіжної техніки в Ук­раїні. Ух­ва­лені зміни до За­ко­ну про вітчиз­ня­не сільсько­го­с­по­дарсь­ке ма­ши­но­бу­ду­ван­ня де­що де­мо­кра­ти­зу­ють умо­ви цьо­го про­це­су, й ми сподіваємо­ся, що це по­зи­тив­но відіб’ється на за­лу­ченні іно­зем­них ви­роб­ників до ви­роб­ництва су­час­ної техніки в Ук­раїні. До­те­пер у цьо­му про­цесі ве­ли­ким бар’єром бу­ло іс­ну­ван­ня ви­со­кої нор­ми рівня ло­ка­лізації ви­роб­ництва. Нині це пи­тан­ня вирішу­ва­ти­ме КабМін у кож­но­му кон­крет­но­му разі індивіду­аль­но, аналі­зу­ю­чи си­ту­ацію з кож­ною кон­крет­ною гру­пою техніки, виз­на­ча­ю­чи цей рівень і ди­наміку йо­го зро­с­тан­ня. Ми вва­жаємо, що це по­зи­тив.
До­волі ва­го­мою про­бле­мою на­разі є фінан­сові мож­ли­вості ви­роб­ників прид­ба­ти су­час­ну сільсько­го­с­по­дарсь­ку тех­ні­ку. Не пра­цю­ють де-юре нині чинні, але де-фак­то аб­со­лют­но “мертві” про­гра­ми: ком­пен­саційні, лізин­гові то­що. Од­нак є світло в кінці ту­не­лю. Нині Міні­стер­ст­во аг­рар­ної політи­ки і про­до­воль­ст­ва пра­цює над різни­ми ініціати­ва­ми. Однією з но­вих ініціатив є обіцян­ка по­ста­ви­ти пи­тан­ня що­до по­дат­ко­вих кані­кул для тих ком­паній, які го­тові бу­дуть прий­ти на ук­раїнський ри­нок та ор­гані­зу­ва­ти тут ви­роб­ництво су­час­ної сільсь­ко­го­с­по­дарсь­кої техніки, впро­ва­див­ши тим са­мим в Ук­раїні новітні тех­но­логії».
   Чи вар­то очіку­ва­ти най­б­лиж­чим ча­сом «зли­ви» інве­с­тицій в аг­ро­сек­тор Ук­раїни?
Віце-пре­зи­дент аг­ро­хол­дин­гу Harmelia Ва­дим Бо­даєв підкрес­лив, що інве­с­тор праг­не, на­сам­пе­ред, стабільно­го пра­во­во­го по­ля і мож­ли­вості вигідно про­да­ти ви­ро­ще­ний уро­жай. Як­що ці пи­тан­ня не бу­дуть вирішені, то й сен­су вкла­да­ти ко­ш­ти в аг­ро­сек­тор не­має.
«Ек­с­пер­ти, об­го­во­рю­ю­чи пер­спек­ти­ви роз­вит­ку аг­рар­но­го сек­то­ра, за­зна­ча­ють, що для до­сяг­нен­ня амбітних ці­­лей що­до збіль­­шен­ня ва­ло­во­го збо­ру зер­но­вих до 80 млн т потрібні ко­ш­ти об­ся­гом 50 млрд дол. США за 10 років, при­близ­но 5 млрд/рік, — за­ува­жує пан Бо­даєв. — Нині, за різни­ми оцінка­ми, в кра­що­му разі Ук­раїна мо­же за­лу­ча­ти в аг­ро­сек­тор від 100 до 200 млн дол. США пря­мих інве­с­тицій. За ці ре­сур­си в світі йде постійна бо­роть­ба.
Що потрібно інве­с­то­рові в аг­ро­сек­торі для то­го, аби він міг сю­ди за­хо­ди­ти? Потрібно не­ба­га­то. Це — га­рантія ста­більності відно­син у праві об­роб­ля­ти зем­лю. У да­но­му разі ми го­во­ри­мо про орен­ду. Більшість ком­паній, які пра­цю­ють із зем­лею, в прин­ципі не див­лять­ся на те, щоб зем­лю куп­ля­ти. Прид­бан­ня землі — зовсім ок­ре­мий бізнес. Ве­ликі ком­панії, які пра­цю­ють, об­роб­ля­ю­чи зем­лю й от­ри­му­ю­чи при­бут­ки з уро­жаїв, про­бле­мою прид­бан­ня землі не пе­рей­ма­ють­ся. Оп­ти­маль­ний варіант — це дов­го­терміно­ва (де­сят­ки років) орен­да. На сьо­годні це пи­тан­ня не вре­гу­ль­о­ва­не. Ми по­всяк­час зустрічаємо­ся і з пре­сою, і з влад­ни­ми ор­га­на­ми, по­яс­ню­ю­чи цю про­бле­му.
За­лу­чи­ти ре­сур­си в аг­ро­сек­тор Ук­раї­ни, особ­ли­во в кри­зу, бу­де ду­же склад­но, як­що не ро­би­ти для цьо­го пев­них кроків. Дру­ге пи­тан­ня — це га­рантії то­го, що ви­ро­ще­на про­дукція мо­же бу­ти про­да­на, зо­к­ре­ма за кор­дон. Інко­ли до­хо­дить до смішно­го: міністр, ви­с­ту­па­ю­чи за кор­до­ном, ка­же, що ми зро­би­ли по­мил­ку з об­ме­жен­ням ек­с­пор­ту, й це не по­вто­рить­ся. Од­нак ми­нає кілька тиж­нів, і, ви­с­ту­па­ю­чи в Ук­раїні, він ка­же, що ми все ж та­ки ду­маємо про те, що вве­ден­ня квот чи мож­ливість за­бо­ро­ни ек­с­пор­ту — це не­обхідність: ми маємо за­хи­ща­ти внутрішній ри­нок і та­ке інше. Зро­зуміло, що після то­го, як це відбу­вається, по­нов­лен­ня довіри зай­має аж ніяк не кілька тижнів. От­же, інве­с­тор не має га­рантії, що та­ка си­ту­ація не по­вто­рить­ся. Відтак він вичікує. А інші про­бле­ми виті­ка­ють із цьо­го. Ми не змо­же­мо ніко­го пе­ре­ко­на­ти в то­му, що праг­не­мо за­лу­ча­ти ре­сур­си. А як­що ре­сурсів не бу­де, то ду­же склад­но бу­де зби­ра­ти ви­со­кий уро­жай і го­во­ри­ти про те, що Ук­раїна мо­же посісти провідне місце у світо­во­му роз­поділі ринків сільгосппро­дукції».
   Виз­нач­ну роль аг­ро­про­мис­ло­во­го сек­­то­ру в стабілізації всієї ук­раїн­ської еко­номіки підкрес­лив ге­не­раль­ний ди­рек­тор асоціації «Ук­раїнський клуб аг­рар­но­го бізне­су» Во­ло­ди­мир Ла­па.
«Не­га­тив­на ди­наміка пов’яза­на з мен­шим уро­жаєм зер­но­вих порівня­но з по­пе­реднім ро­ком. Що­прав­да, вро­жаї цу­к­ро­вих бу­ряків і со­няш­ни­ку ви­я­ви­ли­ся де­що ви­щи­ми, ніж по­пе­редні про­гно­зи. Та­кож не­ве­лич­кий плюс дає і тва­рин­ництво, — повідо­мив пан Во­ло­ди­мир. — Си­ту­ація до­волі склад­на, але її склад­ність пов’яза­на здебільшо­го з по­год­ни­ми умо­ва­ми. Навіть за всіх тех­но­логіч­них но­­ви­­­нок із бра­ком во­ло­ги бо­ро­ти­ся склад­но.
Сподіваємо­ся, що в 2013 р. бу­де­мо “в плю­сі”, тим більше, що стан ози­мих нині на­ба­га­то кра­щий, аніж торік. Ли­ше в ок­ре­мих регіонах ча­ст­ко­во є про­бле­ма з тим, що посіви не зійшли. Про­те ча­ст­ка слаб­ких, розрідже­них, посівів істот­но ниж­ча, ніж ми­ну­ло­го ро­ку.
Дру­гий по­каз­ник, на яко­му я хотів би ак­цен­ту­ва­ти ува­гу, — ди­наміка зов­ніш­ньої торгівлі аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­­плек­су. За де­сять місяців 2012 р. ек­с­порт про­дукції АПК пе­ре­ви­щив 14 млрд дол. США. За підсум­ка­ми ка­лен­дар­но­го ро­ку, по­зи­тив­не саль­до сяг­ну­ло 10 млрд дол. США. На тлі оцінок не­га­тив­но­го саль­до зовнішньої торгівлі аг­ро­про­мис­ло­вий ком­плекс, як, до речі, й під час ми­ну­лої кри­зи, є істот­ним стабілізу­ю­чим чин­ни­ком для всієї на­шої національ­ної еко­номіки.
На жаль, на­разі чин­ників ри­зи­ку біль­ше, ніж по­зи­тив­них очіку­вань. Але до пев­них не­га­тив­них мо­ментів я хотів би особ­ли­во при­вер­ну­ти ва­шу ува­гу. Це на­ма­ган­ня ревізу­ва­ти по­дат­кові пільги для аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су. Йдеть­­ся про фіксо­ва­ний сільсько­го­с­по­дарсь­кий по­да­ток і по­да­ток на до­да­ну вартість. За­вдя­ки цьо­му аг­ро­про­мис­ло­вий ком­плекс мо­же втра­ти­ти над­хо­д­жень на су­му по­над 15 млрд грн, і в та­ко­му разі більшість аг­ропідприємств ста­нуть збит­ко­ви­ми. Ду­же хотіло­ся б, щоб під час на­крес­лен­ня планів на пер­спек­ти­ву ми вра­хо­ву­ва­ли той вне­сок, який ро­бить га­лузь у національ­ну еко­номіку, й не ух­ва­лю­ва­ли поспішних рішень.
Дру­гий мо­мент по­ля­гає в то­му, що не­має ва­гонів для пе­ре­ве­зен­ня зер­на. За на­ши­ми оцінка­ми, більшість ком­паній мо­жуть от­ри­ма­ти ли­ше по­ло­ви­ну по­тріб­них їм ва­гонів. І тут ви­ни­ка­ють пи­тан­ня: як ви­ко­ну­ва­ти свої кон­трак­ти та як на­далі пла­ну­ва­ти свою ро­бо­ту, для чо­го ви­роб­ля­ти зер­но, як­що не­має мож­ли­вості йо­го про­да­ти? За на­шою інфор­мацією, ро­зуміння про­бле­ми на рівні Кабіне­ту Міністрів є. Сподіваємо­ся, що ці пи­тан­ня бу­дуть вирішені, й аг­ро­про­мис­ло­вий ком­плекс і на­далі пра­цю­ва­ти­ме й ви­ко­ну­ва­ти­ме ту ко­рис­ну функцію для еко­номіки, яку він ви­ко­нує нині».
   Успіхи аг­ро­сек­то­ру в ос­танні, навіть кри­зові ро­ки аналіти­ки по­яс­ню­ва­ли ве­ли­чез­ною си­лою інерції, на­бра­ної за пе­ред­кри­зо­вий період, і людсь­ким чин­ни­ком (в якій ще га­лузі еко­номіки краї­ни тру­дить­ся так ба­га­то про­фесіо­налів із не­за­шо­ре­ни­ми по­гля­да­ми!). До­да­ти до цьо­го б ще стабільні пра­ви­ла гри й дер­жав­ниць­ку по­зицію очільників га­­лузі та країни — й по­зи­тив мож­на бу­ло б при­мно­жи­ти.