Соя і фосфогіпс — чудовий дует

Соя є стратегічною культурою, а через те, що на півдні України вона вирощується виключно на зрошуваних землях, необхідно дотримуватися агромеліоративних прийомів збереження й підвищення родючості ґрунту. Саме тому дослідження впливу різних способів основного обробітку ґрунту та режимів зрошення на фоні внесення хімічного меліоранта фосфогіпсу є актуальним питанням.

З метою оптимізації елементів технологій вирощування сої в умовах півдня України упродовж 2020–2021 рр. на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН (нині Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН) були проведені дослідження.

Ґрунт дослідного поля темно-каштановий середньосуглинковий із вмістом гумусу в орному шарі 2,2 %. Польова вологоємність однометрового шару ґрунту 22,4 %, вологість в’янення –9,5 %. Ґрунтові води залягають глибше 10 м. У досліді вирощували сорт сої Фаетон. Поливи проводили дощувальним агрегатом ДДА‑100МА водами Інгулецької зрошувальної системи. Дослідження проводили на фоні внесення під основний обробіток ґрунту мінеральних добрив дозою N45P60. Доза фосфогіпсу була розрахована за коагуляцією дрібно дисперсних часток і становила 3 т/га.

Агротехніка в досліді загальноприйнята для умов зрошення півдня України, за винятком елементів технології, які вивчалися за такою схемою:

фактор А – умови зволоження:

1) передполивна вологість ґрунту підтримується на початку та в кінці вегетаційного періоду на рівні 70 %, а в критичні фази розвитку – на рівні 80 % найменшої вологоємності у розрахунковому шарі ґрунту 0,5 м (зрошувальна норма 2500 м³/га);

2) передполивна вологість підтримується в усі зазначені періоди на рівні 70 % найменшої вологоємності у тому ж шарі (зрошувальна норма 2250 м³/га);

фактор В – спосіб основного обробітку ґрунту: 1) полицевий – оранка (ПЛН – 5–35) на глибину 23–25 см;

2) безполицевий (ПЧ – 2,5) на глибину 23–25 см;

фактор С – строки внесення меліоранту фосфогіпс:

1) контроль – без меліоранта;

2) по поверхні основного обробітку ґрунту восени;

3) по поверхні мерзлоталого ґрунту навесні;

4) під передпосівну культивацію.

Методи дослідження: польовий; аналітичний, розрахунково-порівняльний, математичної статистики.

Встановлено, що досліджувані фактори позначились на показниках урожайності сої. За підтримання передполивного порогу вологості ґрунту на рівні 70–80–70 % НВ у середньому за фактором А вона становила 2,90 т/га, а за рівня 70–70–70 % НВ мала тенденцію до зниження на 6,2 %. Середні дані за фактором В («обробіток ґрунту») свідчать, що заміна оранки на чизельний обробіток істотно не позначилась на продуктивності сої. Але ретельний аналіз показав, що у варіанті без меліоранту за чизельного обробітку ґрунту на фоні рівня вологості ґрунту 70–70–70 % НВ формувалася найменша в досліді врожайність сої – 2,60 т/га. Слід зазначити, що застосування фосфогіпсу під передпосівну культивацію забезпечило незначне зростання врожаю в середньому по фактору С («строки внесення меліоранту») –2,96 т/га, тоді як за внесення його восени та по поверхні мерзлоталого ґрунту навесні його вплив проявлявся більш істотно (середнє за фактором С – 2,98–3,05 т/га проти 2,86 т/га – у варіантах без меліоранту), що пов’язане з кращою взаємодією у ці строки меліоранту з ГПК ґрунту.

Важливим показником якості насіння сої є вміст у ньому білка. За внесення фосфогіпсу відмічено збільшення цього показника, особливо на фоні водозберігаючого режима зрошення за безполицевого обробітку ґрунту. Найбільший уміст білка в насінні сої було визначено за дотримання порогу на рівні 70–70–70 % НВ у варіанті з внесенням фосфогіпсу по поверхні мерзлоталого ґрунту – 36,23 %, а найменший – 33,2 % за рівня 70–80–70 % НВ за чизельного обробітку ґрунту без внесення меліоранта.

Максимальний уміст олії визначено в насінні сої, вирощеному за рівня 70–70–70 % НВ без меліоранта, – 22,87 %, а найменший – за внесення фосфогіпсу по поверхні мерзлоталого ґрунту за рівня 70–80–70 % НВ – 21,17 %.

Найбільший умовний вихід білка з одиниці площі визначено за внесення фосфогіпсу по поверхні основного обробітку ґрунту восени (1,11 т/га) та по мерзлоталому ґрунті навесні (1,08 т/га) незалежно від режиму зрошення та способу основного обробітку ґрунту. Умовний вихід олії з насіння за факторами, що вивчали, майже не відрізнявся та коливався в межах 0,61–0,67 т/га.

Отже в результаті досліджень встановлено, що найвища урожайність насіння сої з хорошими показниками якості було одержано за внесення фосфогіпсу дозою 3 т/га по поверхні основного обробітку ґрунту восени та по мерзлоталому ґрунту навесні на фоні водозберігаючого режиму зрошення та безполицевому обробітку ґрунту.

Р. Вожегова, доктор с.-г наук, професор, академік НААН, директор, І. Біднина, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник, Є. Гнилицький, аспірант відділу зрошуваного землеробства та декарбонізації агроекосистем

Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН