Догляд за пшеницею озимою у пізні фази вегетації

Упродовж вегетації пшениці озимої залежно від її конкретних фаз догляд за посівами цієї культури має свої особливості. Основне завдання для виробника зерна в осінній період — добре підготувати посів до зимівлі. Навесні слід якомога швидше відновити вегетацію, сформувати вегетативну масу та генеративні органи. Потрібно зберігати вже наявний продуктивний потенціал і покращити якісні показники майбутнього врожаю до останньої фази вегетації озимої пшениці та до її збирання.

У пізні фази вегетації вже неможливо досягти збільшення врожайності пшениці озимої шляхом внесення добрив. Як відомо, в цей період добрива, що застосовують, підвищують якісні показники зерна. За урожайності пшениці озимої 50–60 ц/га на 1 ц основної та відповідну кількість побічної продукції виноситься від 3,5до 4,5 кг азоту, дефіцит якого, а також інших елементів живлення на пізніх етапах вегетації негативно позначено на виповненості зерна. Рослини пшениці озимої володіють високою здатністю до реутилізації азотовмісних речовин з вегетативних органів, але, зазвичай, цього азоту недостатньо для формування зерна з високим вмістом білка та сирої клейковини.

Основним прийомом, який дає змогу підвищити якісні показники зерна пшениці, є позакореневе підживлення азотом. Встановлено, що ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці підвищується за поліпшення азотного живлення рослин на початкових фазах вегетації. Тому вирішити проблему істотного підвищення урожаю та поліпшення якості зерна озимої пшениці до показників першого-другого класу шляхом виключно позакореневого підживлення неможливо, отже потрібно шукати оптимальне співвідношення між дозою азоту в прикореневе та позакореневе підживлення.

Під час внесення в перше та друге підживлення відповідно 35 і 50 кг/га азоту бажані результати дає застосування в позакореневе підживлення N40. Такий розподіл азоту впродовж вегетації дає змогу отримувати досить великі врожаї з високими якісними показниками зерна. Здебільшого оптимальними строками для позакореневого внесення карбаміду в посівах пшениці озимої є період від закінчення фази цвітіння до початку фази молочної стиглості зерна. Перенесення позакореневого підживлення в стадію молочної стиглості зерна призведе до зниження вмісту клейковини, оскільки за таких умов зменшується період утворення пластичних речовин та їхнє накопичення в зерні.

Наприкінці вегетації задля отримання достатньо високого та якісного врожаю пшениці озимої слід приділяти увагу не лише мінеральному живленню, а й захисту посіву від шкідників, хвороб та бур’янів. Зазвичай у цей період у посівах озимих проблем з бур’янами немає, оскільки культура високо конкурентна до небажаної рослинності. Проте контроль розвитку хвороб та шкідників у цей час виключно важливий. Загалом усі сучасні сорти пшениці високоінтенсивного типу є стійкими та середньостійкими проти борошнистої роси та бурої листкової іржі. Проте потужна біомаса, яка вже сформувалась на період завершення вегетації, потребує надійного захисту від великої кількості інших збудників хвороб та шкідників.

Великої шкоди вже сформованому посіву нерідко завдає фузаріоз колоса пшениці. Збудник фузаріозу Fusarium culmorum та решта грибів із цього роду (Gibberella saubinetii) здатні проникати в рослини ще на ранніх стадіях розвитку (кущіння). Розвиток конідієспор цього гриба відбувається на основах стебел пшениці. За теплої та вологої погоди цей процес найчастіше завершується до фази колосіння та цвітіння. Із настанням затяжних дощів зрілі конідії розносяться дощовими краплинами з нижніх ярусів посіву на вищі листкові яруси, аж до колоса. Якщо це відбувається в період цвітіння, конідії потрапляють на пиляки квіток, які містять велику кількість поживних речовин. За підвищеної вологості й теплої погоди спори швидко проростають. Гриб уражує спочатку квіткові луски, потім проникає в саме зерно. За подальшого поширення збудник хвороби (міцелій гриба Fusarium) потрапляє в колосовий стрижень, чим перешкоджає рухові асимілятів. Через це в посіві з’являються колоски з білою верхівкою, залежно від ступеню враженості грибом колос стає білий наполовину або навіть повністю. У таких колосках зерно не розвивається.

Фузаріози колосу призводять не тільки до значного зменшення кількості зерна, але й знижують його якість через забруднення мікотоксинами. Грибниця, уражаючи колоски, проникає у зерно, викликаючи в ньому глибокі зміни. Доведено, що за слабкого ураження зерна грибниця розташовується у перикарпії або оболонці зерна, за більшого ураження вона проникає в алейроновий шар, де розщеплює білкові запаси зерна з виділенням NH3 та токсичних речовин (особ­ливо діоксиніваленолу).

Вживання хліба, спеченого з борошна дуже ураженого зерна, може спричинити захворювання, внаслідок якого уражується малий мозок і людина втрачає рівновагу. Тому такий хліб називають «п’яним». Крім того, спостерігається розлад травлення, супроводжуваний блювотою, дрижанням, інколи корчами і навіть смертю. Щоб визначити зараженість зерна F. graminearum, його пророщують. Проростаючи, за 1–3 доби воно вкривається пухкою білою грибницею. Точніші дані можна дістати, коли зерно свіже, бо у тому, яке зберігається більше року, грибниця втрачає здатність проростати.

Інтенсивному розвитку фузаріозу колоса сприяє температура вище аніж 20 °С та підвищена вологість повітря — більше ніж 70 %. У зоні ризику масового ураження фузаріозом колоса є посіви, які розміщені в низинах, долинах, по берегах річок або інших водойм. Внаслідок масового ураження фузаріозом колоса недобір зерна сягає до 70 %.

Посилений розвиток фузаріозного ураження колосу спостерігається за підвищеної вологості і температури повітря 28…30 °С, хоч грибниця і конідії можуть проростати і за 3…8 °С.

Конідії й сумкоспори Gibberella saubinetii можуть бути життєздатними протягом року і за сприятливих умов знову викликати ураження рослин. Інколи за сильного ураження зерно утворюється щупле і втрачає схожість.

Гриби роду Fusarium мають сапрофітні властивості, можуть поширюватися і рости на вологому зерні під час його осіннього й зимового зберігання. Внаслідок утворення надмірної кількості грибниці спостерігається склеювання зерна у міцні грудочки. Під час проростання зерна грибниця фузаріозних грибів може проникати у коріння і стебла.

Джерелом інфекції фузаріозу можуть бути заражений насіннєвий матеріал, уражені рештки зернових культур.

Імунних сортів пшениці до фузаріозу колосу немає. Відносно менше уражуються сорти озимої пшениці Ювілейна 75, Обрій. У профілактиці хвороби важливе значення мають своєчасне збирання, просушування і очищення зерна, протруєння насіння, внесення мінеральних добрив у суміші з мікроелементами.

Перш за все, через високий шкодочинний потенціал фузаріозних грибів варто не допустити епідемії. Особливо важливі для зниження кількості епіфітотій такі агрозаходи, як вибір сорту, попередника, виду обробітку ґрунту, а також вчасна обробка фунгіцидами на початку цвітіння пшениці. За потреби, в роки, що сприятливі для розвитку збудника хвороби, проводять повторну обробку у фазі молочної стиглості зерна. Ефективними проти грибів роду Fusarium є фунгіциди триазольної групи, а також біологічні препарати.

Септоріоз колоса через свою можливість повторно заражати рослини впродовж вегетації також здатний значною мірою знизити врожайність культури. Особливо велика небезпека виникнення епіфітотій в господарствах, які практикують ресурсоощадні технології No-Till у перші роки. Це захворювання за сприятливих погодних умов швидко розповсюджується у посівах пшениці й спричинює недобір урожаю більше ніж 30%. На жаль, ще не виявлено стійких сортів пшениці озимої до септоріозу, який сильніше зашкоджує рослині на периферії поля та на ділянках, де посів зріджений. Більш схильні до ураження септоріозом сорти пшениці з великим соковитими листками. Профілактичні обприскування рослини фунгіцидами проти септоріозу колоса доцільно проводити в роки з теплою та вологою погодою за температури повітря понад 25 °С і високої вологості — 80–100%, під час частих дощів у період виходу колоса з прапорцевого листка.

За хімічного захисту посіву пшениці озимої доцільно застосовувати фунгіциди з контактно-системною та системною дією. Строки внесення фунгіцидів потрібно планувати так, щоб захистити верхні три листки, які відіграють найважливішу роль у формуванні майбутнього врожаю. Найкращий ефект спостерігають за триразового внесення фунгіцидів у фази трубкування, цвітіння та наливання зерна.

Борошниста роса, як і фузаріоз, здатна різко зменшити врожайність пшениці озимої. За сильного зараження посіву борошниста роса пошкоджує не тільки нижній, а й верхні литкові яруси та зрештою й колос. Значною мірою розвитку борошнистої роси в посівах зернових культур сприяє загущеність посіву та надмірне внесення азотних добрив. Дотримання норм висіву, кількості внесених добрив та застосування фунгіцидів у відповідних фазах вегетації пшениці дозволяє зменшити ризик масового розповсюдження хвороби до мінімуму.

У генеративній фазі розвитку пшениці озимої слід приділити велику увагу шкідникам, зокрема, пшеничному трипсу. Максимальну чисельність імаго цього шкідника в посіві пшениці відзначено на початку колосіння. Проте найбільшої шкоди завдають личинки, що живляться колосковими лусками та зерном. За значного розповсюдження трипсів урожай зерна знижується на 2–2,5 ц/га.

Деякі інсектициди, дозволені до використання в Україні проти шкідників хлібних злаків

Клоп шкідлива черепашка належить до сисних фітофагів, який є одним із найнебезпечніших у посівах пшениці озимої. У пізні фази вегетації, окрім листків, клопи пошкоджують стебла й колос. Якщо стебло пошкоджене шкідником перед колосінням, то це призводить до пустоколосся та значного недобору врожаю. Проте найбільшої шкоди посівам завдають личинки залежно від їхнього віку. Пошкоджене личинками зерно деформується, його маса зменшується до 60%, одночасно погіршуються хлібопекарські показники зерна. Добрі результати забезпечують інсектициди з тривалими термінами захисту. Найкращий ефект забезпечують продукти, які мають у своєму складі діючі речовини системної, контактної або трансламінарної дії і ті, чия ефективність мало залежить від температурного режиму застосування, фази розвитку шкідника та фази розвитку культури (наприклад, Іназума, Вамп Дуо, Енжіо тощо).

Увесь комплекс заходів щодо живлення пшениці, захисту від грибних хвороб та шкідників дає змогу подовжити функціонування фотосинтетичного апарату пшениці до 10–12 днів, а це, своєю чергою, сприяє кращому наливанню зерна і зростанню вмісту білка та сирої клейковини.

Деякі фунгіциди, дозволені до використання в Україні проти хвороб колосу

Значно знизити вихід зерна пшениці озимої та його якість здатне передчасне проростання насіння в колосі. Ця проблема є характерною в роки з рясними опадами під час жнив. В окремі роки втрати зерна від передчасного проростання на пні можуть становити понад 40 %. Відомо, що за ледь помітного накльовування зерна різко знижено вихід борошна, погіршуються фізичні властивості тіста, втрачається його пружність, хліб із такого тіста має вкрай низьку якість. Найбільшу схильність до проростання на пні мають білозерні сорти пшениці. Така схильність до проростання зазвичай зумовлена активністю ферменту альфа-амілази, що руйнує крохмаль в ендоспермі зерна. Цей процес починається після завершення спокою. Передчасне проростання насіння пшениці провокується не тільки морфологічними ознаками (білозерність, щільність прилягання лусок у колосі), а також зовнішніми факторами: часті дощі, різкі коливання температури, наявність і кількість поживних речовини.

Важливе значення в стійкості до проростання насіння відіграють гормони (абсцизова кислота та гіберелін), а також специфічні гени, які є в генотипах не всіх пшениць. Оскільки діагностика пшениці озимої до передзбирального проростання безпосередньо в полі ускладнена, зазвичай цей показник аналізують в лабораторних умовах за допомогою числа падіння, яке обернено корелює з активністю альфа-амілази. Знижене число падіння означає більш як високу активність амілази і навпаки. Іншим поширеним показником стійкості пшениці до проростання в колосі є індекс проростання, що залежить від погодних умов, за яких відбувається формування насіння. Встановлено, що сорти пшениці, стійкі до проростання на пні, мають число падіння в межах 250–450  с. Тому на це слід звернути увагу, обираючи сорти перед посівною кампанією.

До того ж із показником стійкості сортів пшениці до передчасного проростання в колосі пов’язаний інший — тривалість післязбирального дозрівання насіння. Із одного боку, відсутність цього періоду в дощові роки спричинює передчасне проростання насіння. Проте, якщо період дозрівання збільшується, це може призвести до зниження польової схожості свіжозібраного насіння.

Загалом післязбиральне дозрівання — складне явище, тривалість якого може становити від кількох діб або затягуватись на місяці. На ці процеси мають значний вплив особливості сорту, догляд за насіннєвими посівами та погодні умови в період від наливання зерна й до повного його дозрівання. За твердженням деяких авторів, під час висівання насіння врожаю минулого року, в якому всі процеси післязбирального дозрівання закінчились, спостерігають більш як ранні й дружні сходи, що забезпечує формування кращого посіву до початку зими.

На даний час немає однозначної інформації щодо впливу агроекологічних умов на період спокою насіння. За деякими даними тривалість післязбирального спокою визначається погодними умовами в період дозрівання й збирання. За великої кількості опадів і зниженої температури повітря період післязбирального дозрівання насіння подовжується. Такий вплив погодних умов особливо виражений на сортах, в яких генетично зумовлений короткий період післязбирального дозрівання зерна. До таких сортів відносять Миронівську ранньостиглу, Альбатрос одеський, Миронівську 65, Хуртовину. До сортів із тривалим періодом післязбирального дозрівання насіння належать Богдана, Миронівська 66, Смуглянка, Ремеслівна, Золотоколоса тощо. Період післязбирального дозрівання насіння вищезазначених сортів значно менше залежить від погодних умов, оскільки ця ознака в них закладена в генотипі. Ці ж сорти мають високу стійкість до передчасного проростання насіння в колосі, тому цей показник тісно пов’язаний з періодом післязбирального дозрівання насіння.

Зазвичай останніми роками воскова стиглість та повна стиглість зерна пшениці настає на початку липня або пізніше — в середині липня, тому навіть у сортів з довготривалим періодом дозрівання насіння, який може затягуватись до 60 днів, цей процес закінчується до настання оптимальних строків сівби, що не має негативного впливу на енергію проростання насіння та не викликає строкатих посівів.

Збирання урожаю. Під час збирання врожаю потрібно враховувати не тільки погодні умови, а й особливості сорту. Так, у кожного сорту своя стійкість до проростання на пні, до осипання за досягнення повностиглості зерна. За недотримання цих правил значних втрат зерна та погіршення його якісних показників не уникнути. Озима пшениця не має тривалий період оптимального збирання врожаю. Після настання повної стиглості зерна є лише близько 10 днів на збирання врожаю, після цього терміну, а особливо за несприятливих погодних умов, втрати врожаю різко зростають. Раніше розпочинати жнива також не варто — збільшуються енергетичні затрати на сушіння зерна. Якщо ж жнива потрібно розпочати раніше, коли посіви дозрівають не рівномірно або забруднені бур’янами, слід застосовувати роздільне збирання. Скошування пшениці за таких умов розпочинають за три-п’ять днів до повної стиглості на висоті не менше ніж 20–25 см задля доброго провітрювання та підсихання валків. Не слід скошувати відразу велику площу, яка перевищує денну норму роботи комбайна з підбирачем, у разі запізнення з обмолотом і попадання валків під дощ знижується урожайність та якість зерна. Проте за нормальних посівів, де пшениця дозріває рівномірно, найкращий економічний ефект зазвичай досягають за прямого комбайнування в перші п’ять днів після настання повної стиглості зерна. Для збільшення швидкості збирання та зменшення енергетичних затрат на сушіння зерна в деякому разі перед збиранням доцільно застосовувати препарати на основі гліфосату, глюфосинат амонію. Як правило, гербіциди використовують за тиждень до жнив за вологості не більш як 30%. Іншим позитивним чинником такого заходу є додатковий контроль бур’янів під наступні культури.

Посіви, які були вражені хворобами (фузаріоз колоса), потрібно збирати якомога швидше й зберігати окремо. Таке зерно на току слід просушувати особливо ретельно, оскільки гриби роду Fusarium мають здатність розвиватись навіть за низьких температур.

Таким чином, кількість зібраного врожаю пшениці та його якість тісно пов’язана з погодними умовами, проте, використовуючи мінеральні добрива, біопрепарати, хімічні засоби захисту рослин та ретельно підбираючи сорти, є можливість отримувати максимальні врожаї за мінімальних затрат.

В. Ходаніцький, канд. біол. наук, О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук