Олексій Сергієнко: Коли агрономія — це життя, а життя — агрономія

«Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи». Цим відомим висловом французького правника, письменника і політичного мислителя Шарля Луї Монтеск’є можна описати діяльність українського експерта з агротехнологічних питань консалтингової компанії «ArtFields», науковця Олексія Сергієнка. Його енергії та завзятості може позаздрити кожен.

Попри війну Олексій Миколайович невтомно працював задля розвитку українського сільського господарства. За 2022 рік він разом із командою «ArtFields» об’їздив поля практично по всій Україні, надавав рекомендації, навчав та підтримував аграріїв, вселяв надію в найкраще майбутнє.

Досьє:

Олексій Сергієнко к.б.н., незалежний експерт з агротехнологічних питань

Вік: 56 років

Освіта: Вища. Сільськогосподарський Інститут

ім. В. В. Докучаєва (сьогодні — Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва) (м. Рогань, Харківська обл.). Факультет — захист рослин

Хобі: Риболовля, збір грибів, подорожі (в т.ч. вивчення сільського господарства інших країн світу).

Сім’я: дружина — Маргарита Миколаївна Сергієнко, донька — Віта Сергієнко, син — Ярослав Сергієнко.

Життєве кредо (девіз): Хто мало знає, той всьому вірить! Необхідно більше знати і постійно навчатися, вдосконалювати свої навички. Для того, щоб навчати інших, ти повинен навчатися сам.

Ось уже майже два роки Україна перебуває в стані війні, майже два аграрні сезони пройшли під знаком війни. Якими вони стали для Вас?

— Особисто для мене, як і для всіх українців, надважкими, бо в Україні війна. Я дуже хочу, щоб скоріше прийшла Перемога, настав мир і надалі всі змогли б нормально працювати. Щоб не гинули люди, щоб було світло, тепло. З точки зору професійної діяльності, цей період був також не легким. Аграрії відчувають проблеми з товаро-матеріальними ресурсами, експортом, фінансовим голодом, працюють в напруженні. Багато фермерів взагалі втратили все. Щодо моєї діяльності — консалтингу, агрономічного супроводу, можу сказати, що відчувався депресивний стан фермерів, всі дуже скоротили витрати, тим самим зменшився попит на навчання. У зв’язку з цим і наша діяльність зазнала змін, але ми тримаємося, співпрацюємо з партнерами. Кожному з нас потрібно триматися, вірити у краще, не витрачати свої сили на негативні емоції. Ми вже пережили пандемію коронавірусу, наразі переживаємо війну, але якщо, не дай Боже, буде голод, то це катастрофа. Аграрному сектору потрібно триматися на плаву і вселяти надію населенню країни, щоб і наші воїни, ЗСУ, мали їжу, щоб люди в тилу були ситі, а також варто забезпечити їжею ті країни, які сьогодні на межі голоду через ряд причин, передусім — через кліматичні зміни.

Попри війну, ви багато подорожуєте Україною. Що бачите на полях?

— Дуже відчувався дефіцит мінерального живлення на українських полях. Особливо це спостерігалося на кукурудзі та соняшнику. Я помітив те, що не допрацьовували фермери щодо захисту рослин. Розвивалося дуже багато хвороб. Багато проблем спостерігаємо на соняшнику, епіфітотійний розвиток хвороб. Суха гниль пошкодила дуже багато рослин соняшника. Ми також спостерігали проблеми нестачі вологи практично по всій Україні. Однак, приємно було бачити, що фермерські господарства, попри війну, роблять усе можливе, аби отримати врожай, не зважаючи на те, яким він буде. Звичайно, аграрії економили на ресурсах, особливо на живленні рослин, через це фізіологічний стан деяких культур був досить слабкий.

Крім того, що війна, в сільському господарстві повторилися також проблеми, які були до цього. Різниця в тому, що раніше аграрії з більшим оптимізмом ставилися до вирощування рослин, могли без остраху витрачати кошти на ЗЗР, добрива і отримувати хороші результати, а повоєнні сезони цю впевненість зводять практично нанівець.

На чому варто зосередитися, аби не припускатися помилок у господарюванні?

— На результат впливає все. Багато фермерів вдаються до крайнощів, хочуть висіяти багато соняшника, забуваючи про сівозміну. Я хочу наголосити, що низка країн такий шлях вже пройшли, через значний розвиток хвороб фермерам довелося скорочувати площі під соняшником. На початку 2000-х років через фомопсис та інші хвороби аграрії не змогли зібрати врожай. Це чекає і на українського фермера, якщо сіяти соняшник після соняшника, а далі, якщо буде не вдалий, з точки зору агрокліматичних умов, рік, то не вдасться зібрати врожай. Варто зосередитися на збереженні ґрунтів. Якщо важко вести бізнес, можна провести диверсифікацію виробництва і засіяти поле не однією чи двома культурами (кукурудза, соняшник), як це роблять зазвичай, а урізноманітнити посіви. Рішення є. Можна сіяти багато інших культур (наприклад, бобові, нішеві культури, такі як: коріандр, льон олійний, гірчиця користується попитом і Україна могла би вийти на високий рівень із виробництва цієї культури). Тобто, перспективи є, але варто поповнювати знання, звертатися до фахівців, переймати досвід в інших фермерів, агрономів іноземних країн тощо. Аби долати проблеми потрібно розвиватися, не можна зупинятися на досягнутому, варто пробувати нове, йти вперед.

З відомих причин кукурудзи на українських полях стало менше. Чи повернеться качаниста на своє місце?

— В історії сільського господарства було багато випадків, коли зменшували посіви певної культури, а згодом вони поверталися і навіть збільшувалися в рази. Кукурудза — це культура, яка годує світ. Якщо подивитися на зерновий баланс всього світу, то більше мільярда тонн становить саме кукурудза. 2,5 мільярди зернових налічує пшениця та кукурудза — це основний баланс зернових культур. У більше ніж сотні країн світу основним продуктом харчування є кукурудза біла. Її використовують у виробництві кормів для тваринництва, кукурудза — це протеїн, крохмаль, патока та інше. Це культура-житниця всього світу! В Україні найвищі експортні надходження саме від реалізації кукурудзи. Я впевнений, все повернеться на свої місця і кукурудза знову займатиме значні площі. Це станеться тоді, коли фермер переконається в тому, що витрати на сушіння, логістику знизяться або будуть прийнятними для кожного аграрія. Крім того, кукурудзу потрібно переробляти в середині країни, вона має продаватися не лише як сировина. Я вважаю, що варто змінювати ментальність і не гнатися за кількістю, а працювати на якість. На мою думку, потрібно зайнятися вирощуванням кукурудзи не з високим ФАО (360, 380), а закладати гібриди з ФАО 200, 220. Бо за високого ФАО кукурудза довго вегетує, тривалий час сохне тощо, хоча й дає високі врожаї. Звичайно, фермери хочуть заробляти, але варто зважати й на інші перспективи.

Кукурудза не зникне з українських полів, вона буде забезпечувати нашу державу валютним надходженням і служитиме сировиною для годівлі тварин.

Які хвороби, шкідники найбільше впливали на культури цьогоріч? Чи є загроза появи нових, раніше не так поширених на полях України, шкідливих об’єктів у сезоні 2024?

— На зернових культурах цього року спостерігалися такі ж проблеми, як і у минулі роки. Наразі ми маємо на полях більше монокультури, ніж сівозміни, у зв’язку з цим будуть прогресувати хвороби майже всіх сільськогосподарських культур. Тому треба бути готовими до цих викликів. Одними протруйниками насіння ми ситуацію не врятуємо. Знизилася супресивність ґрунту (стійкість до патогенів), зменшилася кількість мікроорганізмів, які впливають і пригнічують патогенні організми. Тому можуть спостерігатися проблеми з появою кореневих гнилей, особливо на зерновій групі культур (пшениця озима, яра, ячмінь, кукурудза та інші). На пшениці з року в рік спостерігається піренофороз — це велика загроза. Його збудник, як і все живе, еволюціонує, пристосовується до змін ценозів, його все складніше ідентифікувати. Тому традиційний захист від цієї хвороби стає неефективним, тож варто обирати нові системи захисту рослин. Нікуди не подінеться і фузаріоз колосу пшениці. На соняшнику паразитували клопи. На сої розповсюджений павутинний кліщ, він доставляє чимало клопоту фермерам. Із десяти зареєстрованих акарицидів лише декілька ефективні проти всіх фаз розвитку павутинного кліща (яйце, німфа, личинка, імаго). Зазвичай фермери використовують ті препарати, які діють лише проти окремої стадії кліща, а не тієї, до якої вже розвинувся шкідник на рослині, тому такі акаридици як правило не спрацьовують. Ніхто не проводить детальних аналізів ураження рослин шкідниками, який саме шкідник шкодить, в якій стадії тощо. Що стосується бур’янів, то з’являються вже нові раси вовчка соняшникового, наприклад. Сьогодні в Іспанії вже зафіксована дев’ята раса вовчка і скоро вона може дістатися наших полів. В Україні сіють гібриди соняшника, стійкі проти семи рас вовчка, тобто, від восьмої, дев’ятої рас захисту немає. Таким чином гібриди, стійкі до семи рас вовчка, зможуть уражуватися восьмою та дев’ятою расами. Тому варто переглядати систему захисту рослин, досліджувати рослини, якісніше підходити до аналізу шкідливих об’єктів на рослинах і працювати на упередження проблем. Хвороби, шкідники та бур’яни не сплять, вони прогресують, видозмінюються під впливом кліматичних змін.

Багато господарств з видимих причин скоротили агровиробництво, а дехто навіть припинив сіяти взагалі. Що би ви порадили аграріям, як бути?

— Що посієш, те й пожнеш! Звісно, війна дуже вплинула на українські фермерські господарства. Багато полів заміновано, угіддя посічені снарядами та ін. Однак залишати сільське господарство не слід. Багато хто не зміг провести посівну вчасно, висівали культури пізніше. Нічого, що так відбулося, адже війна змінила плани кожного. Я би радив аграріям сіяти попри все, можливо, не всі площі обробляти, а засіяти частину полів і отримати хоч мінімальний результат, це буде краще, ніж не сіяти взагалі. Тим, хто на жаль втратив бізнес внаслідок війни та через зрозумілі причини не мав змоги засіяти поля, я раджу не опускати руки, відновитися і з часом повернутися до роботи. Нам потрібно підтримувати економіку країни, годувати населення і допомагати світові.

Ціни на добрива космічні. Які є альтернативні рішення? Поділіться прикладами з власного досвіду.

— Є три рішення на шляху до мінерального живлення:

1 Сівба без добрив, але при цьому має бути правильна підготовка ґрунту, якісне насіння. Якщо сіяти погане насіння без використання добрив, то хорошого результату не слід чекати. За нормальної агротехніки, за нормального рівня NPK в ґрунті, від тих добрив, які були застосовані до цього, можна недоотримати 10–15 % урожаю, але отримати якісний урожай. А якщо погодні умови склалися найкращі, то можна отримати такий результат, який був тоді, коли вносилися добрива.

2 Не вносите основні добрива, а працюєте страховими. Якщо ви бачите, що в ґрунті показники NPK середні, ви не впевнені в погодно-кліматичних умовах, то потрібно працювати задля розвитку кореневої системи рослин, аби рослини змогли продукувати хороші генеративні органи. Тому для старту варто дати хоча б по 15 кг/га NPK і 100 кг/га нітроамофоски, а потім, в критичні періоди, потрібно внести мікродобрива, можна внести навіть карбамід 3–5 кг/га по листу. Але мають бути використані якісні мікродобрива в ті періоди, коли радять фахівці.

3 Якщо в запасі є добрива, які ви закупили раніше. Сьогодні покрити вартість мінеральних добрив врожайністю дуже важко. Під пшеницю, наприклад, варто застосувати хоча б 120–140 кг д.р. карбаміду.

Це три такі основні рішення, і їх може бути навіть десять, але варто знати про свої ґрунти. Таким чином можна будь-який варіант живлення запропонувати рослинам. Якщо не володіти такою інформацією, то можна або не догодувати або перегодувати рослину і вона не дасть бажаного результату. Тому потрібно забезпечувати культури збалансованим харчуванням, аби всі елементи ефективно засвоїлися. Варто враховувати наявну вологу в ґрунті і ту, яка буде надходити з опадами, врахувати температурний режим, структуру ґрунту тощо.

Зміни клімату набирають обертів. Як на них може вплинути фермер і чи може взагалі? (зміна культур, нові більш пристосовані гібриди, новітні технології тощо).

— Я порадив би вийти в поле і бити в барабан, закликаючи дощ. Є такий вислів: «Синоптик помиляється один раз, але щодня» (сміється. — Прим. ред.). Сьогодні немає жодної людини на планеті Земля, яка би змогла вплинути на погоду. Спрогнозувати клімат не можна. Фермер може тільки пристосуватися до погодних умов, які диктує йому природа. Я би радив взяти приклад з Австралії, там ще 200 років тому готувалися до змін клімату, спостерігали за тихоокеанською течією, яка приносила в країну катастрофічні посухи і місцеві фермери були підготовані до цього. Вони перейшли на зчісуючі жатки, на обробіток ґрунту strip-till. З усієї території Австралії лише на 3-х % земель можна нормально працювати.

В Україні клімат змінюється з 50–60-х років, а найбільше він зазнав змін у 90-ті і це відбувається досі. Тому, фермеру допоможе тільки його адаптація до змін, вивчення проблеми на прикладах інших країн світу та впровадження тих заходів на власних полях. Варто змінювати технології обробітку ґрунту, мінімізувати обробіток, щоб зберегти вологу. Найбільша проблема сьогодні — це ґрунтова волога. Ґрунти України втрачають свою родючість, волога в них не затримується, бо мало органіки застосовується, структура ґрунту зникає. Це означає, що аграрії повинні адаптуватися і спрямовувати свою агротехнологію таким чином, щоб її зберегти і примножувати. Найбільше страждають українські та європейські фермери, бо вони максималісти, хочуть отримувати максимальні врожаї, при цьому не зважають на загрози, які можуть відбутися. Франція, Угорщина, Румунія, Болгарія вже пересвідчилися, що дійсно, якщо гнатися за максимальними показниками, а потім зненацька щось пішло не так, волога погода змінилася на спеку, наприклад, тоді, все, ти «зостався з поламаним возом». Тож, потрібно готуватися до змін і вивчати можливі варіанти їх подолання.

Яким ви бачите аграрне майбутнє України?

— Прекрасним, квітучим, розвиненим. Потрібно навчатися і з розумом підходити до роботи. Україна — аграрна країна, яка може сягнути рівня провідних у сільському господарстві світових країн за врожайністю. Ми можемо збирати врожай кукурудзи не менше 10 т/га. Але ми повинні для себе зрозуміти, що успіх залежить не від когось, а від нас самих. Ми маємо будувати власні елеватори для зберігання продукції, шукати альтернативні види палива для сушіння зерна, переробляти продукцію, розвивати тваринницьку галузь. Варто орієнтуватися на переробку і експортувати продукцію по всім країнам світу, бо ми позиціонуємо себе як сировинна держава. А світ потребує нашої продукції, прогресує голод, приблизно мільярд людей у світі не доїдають. Тому варто орієнтуватися на досвід світових країн і налаштовуватися на те, що легко не буде, потрібно працювати.

Розкажіть про вашу трудову діяльність.

— Я вже майже 33 роки в агрономії. Після навчання в Інституті сільського господарства (зараз — Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва), я працював у Науково-дослідному Інституті рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН (м. Харків) у відділі імунітету рослин до шкідливих організмів. Захистив кандидатську дисертацію в 1996 році. В Києві, в Університеті біоресурсів і природокористування України я навчався в аспірантурі. Маю більше ста наукових праць, багато цікавих речей я побачив в науці. Свій трудовий стаж я почав першого лютого в 90-х роках. Пішов працювати в одну з найкращих тоді агрофірм «Сади України». Ми одні з перших почали закладати ділянки гібридизації кукурудзи, соняшнику компанії Pioneer. Тоді отримали 6 т/га врожаю одного з гібридів соняшника. Ми проводили роботу в Україні під керівництвом Інституту польових і овочевих культур (Сербія, місто Нові Сад). Часто їздили туди навчатися, переймали досвід від одного із відомих селекціонерів соняшника у світі Драгана Шкорича. Лінії гібридизації, які він вивів, сьогодні використовують відомі компанії всього світу. У Сербії, я побачив, що кукурудза може досягати врожайності більше 20 т/га на богарі (без зрошення). Ці ідеї ми стали впроваджувати в Україні і вже тоді, у 90-х, отримували по 15 т/га кукурудзи на богарі.

Далі я пішов працювати в компанію «Райз Агро», де очолював відділ рослинництва. Там я також пройшов хорошу школу, познайомився з прекрасними фахівцями, багато ідей ми втілили в життя. Через вісім років я перейшов на роботу до приватної агроконсалтингової структури, там я очолював департамент науковців, які консультували низку великих на той час агропідприємств, фермерських господарств по всій Україні. То був мій перший досвід роботи саме у агроконсалтингу. Після цього я працював у МХП, де очолював департамент рослинництва. Це також була хороша школа, я отримав чималий досвід. І вже у 2019 році було прийнято рішення створити власний бізнес.

Чому вирішили створити власну консалтингову компанію? Якою була її початкова мета?

— Ще у 2010 році я задумувався про те, щоб надавати аграріям України агроконсалтингові послуги, тим самим розвиватися особисто і допомагати іншим. Але тоді я працював у вищезазначених компаніях і не вдалося бути скрізь одночасно. Ідея жила в мені і за 9 років я все таки зміг втілити задумане в реальність. Я маю виробничий, науковий досвід і хочу нести його у світ, допомагати розвивати сільське господарство нашої держави. Так, в 2019 році в липні створилася компанія «ArtFields» (Мистецтво поля Сергієнка). На сьогодні ми успішно розвиваємося, навчаємося та навчаємо інших мистецтву агрономії. У нас є свій ютуб-канал, сторінки у соціальних мережах. Ми проводимо тематичні вебінари, зустрічі з науковцями, українськими аграріями, де ділимося досвідом, порадами щодо агровиробництва. Співпрацюємо також з іноземними партнерами, які працюють в Україні, насіннєвими компаніями, підприємствами із захисту рослин та ін.

Розкажіть про команду «ArtFields».

— Такої команди, як наша немає ні в кого. «ArtFields» — це моя сім’я в прямому сенсі слова (дружина, донька, син і я). Усі ми маємо вищу агрономічну освіту. Моя дружина — Маргарита Миколаївна Сергієнко навчалася разом зі мною в харківському ВУЗі, потім ми працювали разом в науковому інституті, в агрокомпаніях, крокуємо разом по життю і тепер. Наша донька Віта, також є членом команди «ArtFields», вона має значний трудовий агрономічний стаж, працювала у декількох агрокомпаніях. Вона розвиває наш бізнес, займається популяризацією YouTube-каналу, маркетингом компанії. У нас в команді працює ще й студент агрономічного факультету.

НУБіП України — наш син Ярослав. Він вдосконалює свої знання, вивчив англійську, німецьку мови та допомагає «ArtFields» розвивати різні напрями. Членами нашої команди є також наші клієнти, підписники. Так ми і працюємо всі разом плідно задля розвитку України.

Які ваші плани на майбутнє в розрізі роботи?

— Перш за все ми чекаємо на Перемогу та мир і віримо, що це буде дуже скоро. Планів у нашої команди дуже багато. Ми мріємо створити невеличкий приватний університет, де зможуть навчатися і отримувати агрономічні знання, як абітурієнти, так і вже досвідчені аграрії. Ми будемо висвітлювати проблематику сільського господарства, хочемо навчати людей на новому, інноваційному рівні. Тому багато працюємо, самі навчаємося, щоб дійти до поставленої мети.

— Звичайно, Перемоги і миру! Я хочу звернутися до аграріїв і сказати, що вони займаються сільським господарством в одній з найкращих країн світу — аграрній Україні і їм дуже пощастило. Бажаю кожному не втрачати надії, не озиратися назад, а дивитися лише вперед. Не зважати на тимчасові перепони з логістикою, цінами на продукцію, добрива тощо, все налагодиться. Беріть приклад з успішних людей, займайтеся улюбленою справою. Терпіння і віри в найкраще!

В. Полевик,  v.polevik@univest-media.com