Спецможливості
Архів

Ситуація із зерном на полях Київщини

05.09.2008
780
Ситуація із зерном  на полях Київщини фото, ілюстрація

Цьогоріч посуха особливо “позбиткувалася” на полях південних регіонів. Але не оминула північ та центр. Дісталося й Київщині.

І тут — тенденція, як по всій Україні: найбільше постраждали райони, розташовані на півдні області. “Рахуйте, — загинає пальці перший заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Петро Пилипенко. — Сквирський, Володарський, Тетіївський, половина Білоцерківського, половина Ставищанського, Таращанський і Богуславський... Втрати від спеки, за попередніми оцінками, сягнули 23 млн грн.

 
Васильківський елеватор має взяти на зберігання 3 тис. т збіжжя, призначеного
для Аграрного фонду

Цьогоріч посуха особливо “позбиткувалася” на полях південних регіонів. Але не оминула північ та центр. Дісталося й Київщині.

І тут — тенденція, як по всій Україні: найбільше постраждали райони, розташовані на півдні області. “Рахуйте, — загинає пальці перший заступник начальника Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Петро Пилипенко. — Сквирський, Володарський, Тетіївський, половина Білоцерківського, половина Ставищанського, Таращанський і Богуславський... Втрати від спеки, за попередніми оцінками, сягнули 23 млн грн. Коли б не посуха, то валовий збір зернових цього року перевищив би 2 млн т”. Але в цілому начальник управління сільськогосподарський сезон вважає більш-менш вдалим. Середня врожайність пшениці — 32,1 ц/га, що майже на центнер більше, ніж торік. Усього зернових — з урахуванням кукурудзи — в області зберуть на рівні 1,6–1,7 млн т. “Цього дастатньо нам і в кормовому плані. Особливо порадувала кукурудза. Більшість господарств, що займаються цією культурою, мають урожай від 80 до 100, а то — й до 120 ц/гектара”.

Інтенсивне ведення землеробства перемагає посуху

Запорукою успіху в рослинництві Петро Пилипенко називає інтенсивне ведення землеробства: “Від сортів, підготовки грунту, від догляду — якщо буде витримуватися сама технологія вирощування будь-якої культури — буде і стабільний урожай”.
Такої ж думки й начальник Васильківського райуправління агропромислового розвитку Віктор Жук. Каже, що, за даними Фастівської міжрайонної метеорологічної станції, на полях району іноді влітку температура на поверхні грунту досягала 62°. Але пройшли дощі, які виправили ситуацію. Озиму пшеницю з площі більш як 10 тис. га зібрали на рівні минулого року — в середньому 33,6 ц/га. Щоправда, підвела яра пшениця — 25,3, а торік збирали по 34,5 ц/га. Ячмінь теж підкачав. Підсумок очікується не надто оптимістичний. Якщо торік зернових (з кукурудзою) мали по 37,4 ц/га, то нині по району врожайність не перевищить 32,5 ц на круг. Хоча, звісно, там, де дотримуються технології вирощування, й результати, відповідно, незважаючи на посуху, перевищують середньостатистичні у півтора-два рази. І загальна кількість зібраного і в районі, і в області має пристойний вигляд завдяки підприємствам, де навчилися господарювати на рівні вище середнього.

— І все ж, — запитую, — якщо господарство постраждало і не має можливості провести осінній засів, яким чином допомагаєте?

— Надійшли відшкодування на вирощування зернових культур — на гектар посівів, — інформує Віктор Жук. — Васильківський район повністю забезпечений насіннєвим матеріалом — можемо продавати за межі району. Є господарство “Гребінківське”, яке щорічно вирощує озимі і ярі культури, використовуючи до 10 різних сортів. Можемо співставити, як показує себе той чи інший сорт не в лабораторіях, а у виробничих умовах. Працюємо з господарствами, переконуємо, що треба проводити сортозаміну і сортооновлення. Якщо у когось немає грошей на цю потрібну в сільгоспвиробництві справу, можемо надати насіння з кращими посівними якостями за бартером. Так стараємося трошки підтримувати господарства. І, повірте, такого, що хтось не посіє через те, що чогось бракує, — у нас не буває.

На обіцяну державою компенсацію від посухи, — веде далі начальник управління, — ми подали усі папери — кошти поки що не поступали. Думаю, гроші більше підуть на південь, ніж до нас, бо ми не так уже сильно і постраждали. Підтримають передусім господарства там, а будуть кошти — допомагатимуть і нам.

Те, що район, попри втрати через посуху, до нового врожаю без хліба не залишиться, можна було переконатися в ЗАТ “Васильків хлібопродукт”.

Підприємство засноване ще 1905 року. Нині до його складу входять млинзавод продуктивністю 160 т/добу — виготовляє манну крупу і борошно. Елеватор загальною ємністю 25,3 тис. т призначений для зберігання та підготовки збіжжя для млинзаводу. Є склад безтарного зберігання борошна ємністю 2,2 тис. т, виробничо-технологічна лабораторія.

Що менше збіжжя, то вища ціна

Керівник ЗАТ “Васильків хлібопродукт” Володимир Тоскін сподобався мені вмінням відповідати на журналістські запитання по суті. Тому інтерв’ю з ним народилося прямо на території підприємства. Він повідомив, що півтори тисячі тонн зерна вже прийнято і воно

Василь Кураченко,
керівник приватного
підприємства “Лосятинське”

продовжує надходити. Всього елеватор має взяти на на зберігання 3 тисячі тонн збіжжя, призначеного для Аграрного фонду. Ціни наразі підросли. За тонну пшениці третього класу господарства району просять 1170–1200 грн. За такою ціною бере й елеватор.
— Чому дорожчає зерно?
— Його цього року буде трохи менше зібрано.Чому ростуть ціни — я не знаю, бо не вирощую.
— Торік у цей самий час по скільки ви зерно приймали?
— В Агрофонд торік закуповували по 780–790 грн/т. Цього року починали з 950 грн. Ринкові відносини — тому господарства самі встановлюють ціни і продають.
— З попередніх років скільки зерна залишилося?
— Тисяча тонн.
— За зберігання Агрофонд платить більше чи менше від комерційних розцінок?
— Більше б давали — ми б брали. Ми вкладаємося в ті норми, що вони платять. За зберігання тонни зерна впродовж місяця Агрофонд нам дає 4 грн 50 к. Ми приватна структура. Зерно беремо на переробку переважно за давальницькою схемою — тож вартість зберігання входить у вартість переробки. Переробляємо на борошно, манну крупу, відповідно, є висівки, зерновідходи.
— Що скажете про якість зерна. Яка вона цьогоріч?
— Особливо від минулорічної не відрізняється, хоча пшениці третього класу надходить менше.

У Кураченко “під ковпаком”
Приватне підприємство “Лосятинське” — з тієї самої категорії успішних. Нинішнього року тут отримали 3556 т ранніх зернових, з

Володимир Тоскін,
керівник
ЗАТ “Васильків хлібопродукт”

кожного гектара збирали 39,3 ц, у  тому числі пшениці взяли 2527 т за врожайності 40,8 ц/га. Керівник агроформування Василь Кураченко ділиться секретами господарювання: “Вношу 50 т органічних добрив на гектар після гороху. — І додає: — Я 18 років працював агрономом, а тоді — керуючим відділку Саливонківського елітно-насінницького радгоспу. Об’єднання розташоване  в Москві. Коли їздив туди — три тижні учили нас, агрономів, як правильно кагатувати гній”. З роками у керівника сформувалася звичка тримати все під контролем. Каже, що його спеціалісти всі їздять на “Нивах”, мають мобільні телефони, і з кожним він може в будь-яку хвилину зв’язатися.

Зерно цьогоріч в господарстві зібрали якісне — 25% клейковини, 13% — білка. Керівник планує продати його до Державного насіннєвого фонду. Хоча й не поспішає.

— Із зібраного я реалізував тільки 400 т гороху і гречку — по 1900 грн/т. Пшениці трохи здав до Аграрного фонду — треба державі допомагати. Решту — тримаємо. Ціни на неї з кожним часом усе вищі — 1100–1150 грн/т третього класу. Озима пшениця, яра нинішнього сезону як ніколи рентабельні. Та й обіцяну допомогу від держави нинішнього року отримували регулярно — на гектар озимини, на тваринництво.

Свинарство — також вагомий “шмат” у формулі успіху. “П’ятачків” тримають 2 тис. голів. Прирости — 550–600 г/добу:
“Тисячу свиней продали — ще три нулі добавляй (1000+000 = мільйон гривень). Плюс бички. Ціна вже 7,8–8 грн/кг живої ваги, плюс 1,4 грн — дотація. Якщо далі так йтиме — швидко наростимо виробництво”.
Особливих проблем, підсумовує співрозмовник, немає. І пальне, і добрива — все можна купити на ринку. Головне — щоб не заважали. А так — нормально працюємо, нормально заробляємо.

Але успіх господарювання не можливий без ще одного фактора — людського. Поруч Київ, і якщо працювати буде не вигідно, робоча сила швидко порозбігається до столиці шукати кращої долі:

— Тримаю на роботі людей більше, ніж треба, не так, як поприходили інвестори — й порозганяли зайвих. Три-п’ять чоловік візьме — і все. А як іншим до пенсії добути. Механізатори, молоді хлопці, — 40–44 роки, своїми силами усю техніку привели до ладу. Комбайнер — за 14 жнивних днів отримує 4 тис./грн зарплати, плюс 2 тис. премії. Агроном 3 тис. отримує. Стараюсь безплатно людям городи орати, зерно молотити... Можна трудиться.
Паї у хазяйстві 55 соток — невеличкі. 701 пай — в оренді. Щороку за це керівник виплачує кожному орендодавцю два відсотки вартості паю. Цього року люди кинулися зерно брати — по 950 грн/т. Завдяки прибутковому господарюванню у “Лосятинському”, за рахунок господарства відремонтували школу: котел купили, район допоміг поставити пластикові вікна. Діє водопровід, газифікуємось — є можливість, для своїх же людей робимо.
— А хто ж підсобить? — каже Василь Кураченко. — Якщо не будемо один одному допомагати — кому ми треба. Не приїдуть же з Німеччини і нам не зроблять. Треба самим. 

Галина Квітка,
оглядач газети Верховної Ради України
“Голос України” (e-mail: nov@golos.com.ua)

Advertisement

Інтерв'ю
Кооперація в агросекторі – це забезпечення зайнятості та соціальної інтеграції.  У світі кооперативи є елементом самодопомоги і отримують преференції від держави. 
Віктор Шеремета, заступник Міністра АПК з питань фермерства
На початку жовтня в Міністерстві аграрної політики та продовольства була введена окрема посада заступника міністра з питань фермерства. Ним став Віктор Шеремета, який раніше обіймав посаду Віце-президента Асоціації фермерів і... Подробнее

1
0