Сергій Рижук: наша мета — усунути прояви бідності на селі

Переконана: таку задачку розв’яже і учень початкової школи. Варіант А: число 137 треба поділити на 30. Варіант Б: те саме число поділити вже на 31. Можете не перевіряти: у першому випадку отримаємо 4,56, а в другому — приблизно 4,42. До чого веду, цікавитеся? Пояснюю. Як для математики — то це нескладні арифметичні операції. Коли ж поруч із цифрами 137, 4,56 та 4,42 поставити слово “гривня”, а поруч із 30 і 31 — “день”, то виходить непроста селянська арифметика. Адже в ній запитується, як прожити місяць на зароблені копійки? Статистика свідчить: за вісім місяців поточного року середньомісячна зарплата в сільському господарстві становила саме 137 гривень. У вересні минулого року проблеми заробітної плати в АПК обговорювалися на спільній колегії Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики і Державного комітету статистики. На той час заборгованість по зарплаті в сільському господарстві становила 2,1 млрд грн. Якщо порівняти з іншими галузями економіки, то, на превеликий жаль, названа цифра була найбільшою за всі останні роки. Активна співпраця фахівців згадуваних міністерств, регіональних органів управління та ЦК профспілки працівників АПК засвідчила: у питаннях оплати праці на селі помітні відчутні зрушення. Які саме — поміркуємо разом із державним секретарем Мінагрополітики Сергієм Рижуком.

Кор.: Сергію Миколайовичу, не секрет, що за останні десять років аграрний сектор опинився у надзвичайно скрутному фінансовому стані. А це, у свою чергу, спричинило різке зниження реальної зарплати та рівня життя селян.
Сергій Рижук: Так. І для прикладу спочатку пригадаймо 1990 рік. Тоді сільське господарство посідало належне місце серед галузей економіки як щодо виробництва валового внутрішнього продукту, так і щодо рівня оплати праці. Середньомісячна зарплата на 5% перевищувала середній показник по галузях народного господарства і становила 260 грн. Далеко позаду залишалися транспорт, зв’язок, торгівля... На жаль, в умовах спаду виробництва, інфляції, економічної кризи ми стабільно посіли перше місце за рівнем оплати праці та темпами росту заборгованості із виплати зарплати вже з 1995 року. І навіть незважаючи на позитивні зрушення, які відбулися на селі за останній рік, рівень оплати праці залишається найнижчим. Прикро констатувати, що торік середньомісячна зарплата в сільському господарстві становила лише 111 гривень. Нинішнього року вона, правда, трішечки зросла. Та все одно не відповідає тим вимогам, які поставив перед нами Президент України у своїх указах. Зокрема “Про концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні”, “Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати”, “Про стратегію подолання бідності”. Тому наша мета — спільно із зацікавленими міністерствами та відомствами зробити все необхідне, аби усунути прояви бідності на селі, підвищити рівень заробітної плати працівників АПК.
Кор.: Ясна річ, що поставлені завдання водночас і надзвичайно актуальні, і дуже складні. З чого розпочнете?
Сергій Рижук: Ми цю роботу розпочали ще минулого року. Тому сьогодні можна сміливо сказати: зрушення є. Порівняйте: торік борг по зарплаті перевищував понад 2 млрд грн, а на 5 жовтня, за оперативними даними, залишок заборгованості становив уже 548 млн грн, або зменшився на 64%. Зрозуміло, що цьому передувала серйозна робота місцевих органів управління. Непогано спрацювали в сільськогосподарських підприємствах Миколаївської, Кіровоградської, Сумської, Волинської та Дніпропетровської областей. У цих регіонах є реальна можливість погасити борги до кінця року.
А втім, в окремих областях ще залишаються значні суми боргів — від 51 до 72 млн грн, терміни заборгованості сягають 5—8 місяців. Нині це викликає в нас особливу тривогу, адже сільськогосподарський рік закінчується, і якщо за рахунок нового врожаю в серпні вдавалося погашати 100—120 млн, то у вересні-жовтні — лише від 10 до 30 млн грн. Ми розуміємо, що через різні обставини в регіонах не одержано очікуваного валу зерна, іншої продукції. Виникла розбіжність у цінах на біржовому та позабіржовому ринках. Однак відповідальності за борги по зарплаті з нас ніхто не зняв і не знімає. Ми їх мусимо погасити до 1 січня 2002 року. Вимоги Президента України, Кабінету Міністрів щодо цього питання є незмінними. І в регіонах це розуміють.
Кор.: Як ви гадаєте, які об’єктивні причини заважають остаточній ліквідації боргів?
Сергій Рижук: По-перше, якнайшвидше слід визначитися з тими господарствами, які не зможуть за рахунок власних фінансових ресурсів розрахуватися з боргами по зарплаті до кінця року. За попередніми розрахунками, поданими з областей, таких підприємств більше 700, а сума боргу перевищує 200 млн грн. Ми просили відповідні служби в регіонах ще раз ретельно переглянути перелік господарств, по кожному з них зробити детальні економічні розрахунки, провести експертизу доцільності їхнього банкрутства, можливі варіанти санації тощо. Ця робота завершується. Але, на нашу думку, банкрутство в більшості з них зруйнує цілісні майнові комплекси, призведе до стрімкого зменшення поголів’я худоби, а питання погашення боргів не вирішить. Тому Міністерство аграрної політики пропонуватиме як варіант розв’язання проблеми реструктуризацію певної суми боргів цих господарств на друге півріччя наступного року. Але за умови згоди працівників, яким заборгували зарплату.
Ще одна, не менш складна, проблема — погашення боргів підприємствами, які призупинили свою діяльність без передачі боргових зобов’язань правонаступникам. На сьогодні, за даними Держкомстату, їх налічується понад 400, сума боргу становить близько 50 млн грн. Найбільше таких господарств у Тернопільській області — 86. У Донецькій, Миколаївській та Кіровоградській — понад 40 у кожній. Згідно з чинним законодавством їхню ліквідацію можна провести лише шляхом банкрутства. На жаль, на місцях підготовка відповідних документів та пропозицій триває надто повільно. Інертність у цьому питанні регіонів, особливо центрів реформування, викликає серйозне занепокоєння. Час вимагає негайної детальної експертизи всіх залишкових підприємств. У кожного з них під кредиторську заборгованість залишено нерозпайоване майно. Ним кілька років хтось користується. В окремих випадках необхідно повернутися до питання визначення правонаступництва. Ліквідаційні комісії також можуть звернутися до господарського суду, за рішенням якого вони створені, з ініціативою про порушення справи щодо визнання недійсною процедури реорганізації КСП. Тобто шляхи вирішення проблеми є, варто конкретно й активно нею займатися.
Міністерство аграрної політики в цьому питанні стоїть на принциповій позиції. Наша вимога — до 1 листопада поточного року завершити ліквідацію таких підприємств і зняти їх з державних реєстрів.
Кор.: Сергію Миколайовичу, а як бути з тими господарствами, стосовно яких впроваджено справу про банкрутство?
Сергій Рижук: Цей процес, як відомо, довготривалий. Робота ліквідаційних комісій може тривати і в наступному році. Отже, у статистичній звітності на кінець року буде показано заборгованість. Тому ми вважаємо за доцільне в статистичній звітності записати окремим рядком суму заборгованості підприємств, у яких працює ліквідаційна комісія.
Кілька слів хочу сказати про роботу щодо погашення заборгованості по зарплаті на державних підприємствах, які входять до сфери управління нашого міністерства. Над розв’язанням цієї проблеми працює Комісія з питань забезпечення своєчасності та повноти сплати податків і погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних витрат. На її засіданнях розглянуто роботу 82 підприємств. Підсумки насторожують: з 11 керівниками розірвано контракти.
Проте є й позитивні моменти. Так, торік таких підприємств, у яких залишалися згадувані борги, було 231. Нині — 122. Сума боргу скоротилася з 25 млн до 18 млн грн. Але скажу відверто: такі показники нас все одно не задовольняють. Найближчим часом ми ще раз повернемося до розгляду роботи згадуваних підприємств і за потреби зробимо відповідні організаційні висновки.
v v v
Варто підкреслити, що Мінагрополітики справді є послідовним у стратегії скорочення боргів по заробітній платі. У другій декаді жовтня в приміщенні на Хрещатику, 24 знову зібралися ті, хто опікується цими фінансовими проблемами. Звісно, говорили про позитив. Та частіше — окреслювали проблему й пропонували варіант її розв’язання. Скажімо, стосовно порушень законодавства щодо дотримання державних гарантій в оплаті праці. Адже часто-густо за відпрацьовану місячну норму часу селянам виплачується зарплата, нижча за встановлену законодавством: 118 гривень. Не здійснюється доплата до розміру мінімальної заробітної плати. Або за останні роки втрачено напрацьований досвід мотиваційних форм і систем оплати праці. Так, питома вага тарифної оплати зросла до 86%, а стимулююча скоротилася на 14%. Відповідно, частка оплати праці у валових витратах сільгосппідприємств скоротилася з 33% у 1990 році до 13,5% у 2000-му. У загальній зарплаті питому вагу останніми роками займає натуроплата (до 62%). Забули на селі і про первинний облік виконання норм виробітку. Як правило, у колективних угодах відсутні конкретні зобов’язання роботодавців щодо поліпшення нормування праці.
Словом, і цього разу учасникам спільної колегії було над чим попрацювати. А першим реальним підсумком став спільний наказ. У ньому Мінагрополітики, Мінсоцпраці, Держкомстат та ЦК профспілки працівників АПК не просто констатують, а й вдаються до рішучих заходів. За низький рівень організаторської роботи у сфері оплати праці поставили на карб керівникам сільськогосподарських управлінь Львівської, Волинської, Чернівецької, Івано-Франківської областей. Недостатньою визнано роботу у погашенні заборгованості по зарплаті в АР Крим, Вінницькій, Тернопільській, Полтавській, Луганській, Донецькій областях. Одному з голів облдержадміністрацій рекомендовано розглянути питання про звільнення з посади його заступника, який опікується галуззю АПК. Слабкою визнано роботу двох державних департаментів міністерства. На державних підприємствах, які входять до сфери їхнього управління, склалася критична ситуація з погашенням боргів по заробітній платі.
Відповідним службам міністерств та відомств, фахівці яких брали участь у колегії, доручено у найближчі терміни проаналізувати в розрізі районів та підприємств стан регулювання соціально-трудових відносин, зокрема виконання норм і гарантій галузевих угод, рівня заробітної плати, нормування праці, а також виявити причини, за яких стримується підвищення вартості найманої робочої сили.
Пропозиції та заходи щодо приведення системи організації праці до відповідності з нормами мають бути розроблені та затверджені в регіонах до 1 листопада 2001 року. Визначено терміни і для ревізії підприємств, борги яких пропонується реструктуризувати. Графік ліквідації господарств, які призупинили діяльність без передачі боргових зобов’язань правонаступникові, буде узгоджено теж у листопаді.

Підготовлено прес-службою
Мінагрополітики