Розбазарили ринок, або Чому експортні перспективи повернулися до нас тилом

А вчора були раки!..
До кінця року, зазначив Василь Бондаренко, вітчизняні підприємства зможуть поставити росіянам лише 45 тис. т твердих сирів, тоді як у 2005 р. до РФ було завезено близько 112 тисяч. За дев’ять місяців ми продали Росії тільки 36 тис. т сиру. Причому в цій кількості враховано активний експорт до 20 січня — дня запровадження ембарго.
Наші експортні можливості до введення санкцій вражали. Українські підприємства збільшили виробництво твердих сирів із 105 тис. т у 2001 р. до 274 тис. т у 2005. Розширився асортимент, пішов угору попит на внутрішньому ринку. Зріс і експорт цієї продукції — із 31 тис. т у 2001 р. до 116 у 2005, в основному за рахунок російського покупця.
Нарощуючи потужності з виробництва сирів, українські підприємства робили ставку на їхній експорт до РФ, не дбаючи про розширення збуту до інших країн. Хоча переробників можна зрозуміти: ринок Росії їх цілком влаштовував завдяки своїй ємності. За орієнтовними розрахунками, цього року споживання сиру в Росії становитиме 540 тис. т, вершкового масла — 405,5 тис. т. Відповідно, у планах молочних підприємств-експортерів, приміром, значилося: поставки до РФ твердих сирів проти попереднього року збільшити на 20,3%, вершкового масла — на 7%. Однак цього не сталося.

“ЗаСВІТилися” замріяні посадовці
Тим часом офіційний Київ усе ще вірить у поновлення експорту.
Москва може дозволити ввіз продукції в країну “декільком десяткам українських молочних підприємств до 2007 року”, повідомив заступник міністра аграрної політики Петро Вербицький під час III Всеукраїнської конференції з міжнародною участю “МОЛОЧНИЙ СВІТ’2006”, що відбулася наприкінці листопада в Києві. “Ми вважаємо, що до кінця цього року, крім тих шести молокозаводів, що здійснюють експорт у Росію, з’явиться кілька десятків.., яким буде дозволений експорт”, — зазначив П. Вербицький. А наразі триває інтенсивний діалог з Росією щодо розблокування ринку не тільки молочної продукції, а й усієї продукції тваринництва. За його словами, багато українських заводів “провели величезну роботу з удосконалення виробництва, переоснащення й підвищення якості продукції”, а виходить, — можуть конкурувати на рівних з іншими постачальниками.
Незважаючи на посадовий оптимізм, кроки Києва для скасування заборони досі малоуспішні. У лютому, після кількох невдалих поїздок українських ветеринарів до Москви, російські фахівці перевірили низку вітчизняних молокопереробних підприємств. За підсумками інспекцій, “добро” на експорт продукції одержали тільки шість із них: “Прометей” (філія “Менського сиру”), “Рось” (філія “Роменського молочного комбінату”), “Пирятинський сирозавод”, Хмельницька маслосирбаза, “Гадячсир” і Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів. З’ясувалося, багато заводів не спроможні виконати основні вимоги сусідньої держави — припинити виробництво із сировини, одержаної від господарств індивідуального сектору з малою кількістю корів. Росіяни переконані, що приватні двори не в змозі давати якісну сировину. Там практично всіх корів доять уручну, в них немає можливості швидко охолодити і вчасно відправити молоко на переробку. Тим часом основне поголів’я, як і раніше, перебуває в індивідуальному секторі.
Продовжили ревізію в травні. У червні Київ очікував поновлення експорту ще для кількох підприємств, але цього не сталося. Подальші переговори дали змогу вже новому українському уряду сподіватися на скасування до 5 жовтня експортних бар’єрів, але кордон і того разу залишився на замку.
Наступним етапом “прориву” на російські ринки стала жовтнева зустріч керівника “Россільгоспнагляду” Сергія Данкверта і з представниками Мінагрополітики. Тоді вдалося узгодити умови постачання м’ясомолочної продукції до РФ. Окрім того, сторони домовилися про скасування тимчасових обмежень на транзит до Росії тваринницької продукції через територію України.
Почався черговий етап ревізії — інспектори пообіцяли перевірити низку м’ясопереробних підприємств. Це додало українським чиновникам нового оптимізму: міністр аграрної політики назвав чергову дату поновлення експорту продукції з України до РФ — 29 жовтня. Його надії й того разу виявилися марними: Росія подовжила терміни перевірки. Після цього конкретні дати скасування ембарго вже не звучали. Хоча не обійшлося й без прогнозів аграрних чиновників на кшталт: “Россільгоспнагляд” найближчим часом може дозволити експорт м’яса і м’ясопродуктів 18 українським підприємствам. А під час конференції “МОЛОЧНИЙ СВІТ’2006” Петро Вербицький зазначив: уже близько 50 молочних підприємств виконали “практично всі” вимоги Росії щодо якості своєї продукції.

Надія помирає разом із відродженням сусідської череди
Самі росіяни щодо збільшення кількості української молочної продукції на ринку РФ дещо іншої думки. Росія робить ставки на власне тваринництво. За даними Росстату, поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств на 1 листопада нинішнього року становило 22 млн голів, що на 2,8% менше, ніж на таку саму дату 2005 р., зокрема корів — 9,4 млн (на 3,8% менше). Однак спад там триває з початку 90-х років, а не кілька місяців. За ці роки поголів’я ВРХ скоротилося на 35 млн голів, зокрема корів поменшало на 11 млн. Проте в цьому секторі останнім часом сталися позитивні зміни. Хоча спад поголів’я триває, але його темпи сповільнюються. Якщо в січні зменшення поголів’я ВРХ проти попереднього року становило мінус 6,7%, то на початку листопада — мінус 2,8%. Очікується, що 2007 р. кількість ВРХ стабілізується. Тож , схоже, сусіди, захищаючи свого виробника, й надалі обмежуватимуть імпорт молочної продукції. Зокрема, ставитимуть перепони на ввезення вершкового масла, сухого молока й твердих сирів з України.
Єдиний вихід із цієї ситуації — диверсифікація постачань. “Нам треба, — закликав Василь Бондаренко, — дивитися, що потрібно Заходу, адже багато підприємств намагаються переорієнтувати свій експорт у західні країни, а також у країни Азії й Африки”. На сьогодні збільшився продаж твердих сирів у Казахстан, Киргизію, Азербайджан і Узбекистан, але обсяги поставок у ці держави невеликі — 5–6 тис. т за рік. З огляду на спрямування країни на вступ до Світової організації торгівлі, українські виробники потребують нормативної бази, гармонізації чинних стандартів не тільки з урахуванням вимог РФ, а й європейських, і світових. Водночас варто активніше використовувати можливості внутрішнього ринку, змінювати асортимент.

Галина КВІТКА,
оглядач газети Верховної Ради України “Голос України”,
e-mail: nov@golos.com.ua