ПОКРАЩУЄМО ВРОЖАЙ СОНЯШНИКА: РЕГУЛЯТОРИ РОСТУ

На сьогодні розроблено та впроваджено низку технологій вирощування соняшнику з врахуванням середніх температур, кількості опадів, ґрунтів для різних регіонів України, використанням нових сортів і гібридів, внесенням різних фонів мінерального живлення та залежно від наявності сільськогосподарської техніки. Застосування регуляторів росту рослин є технологічно нескладним та економічно доступним технологічним елементом, що дає змогу впливати на продуктивність різних культур, у тому числі й соняшника. Для екзогенної регуляції розвитку рослин соняшника використовують стимулятори росту, інгібітори (ретарданти), бактеріальні препарати.

Стимулятори росту рослин, як правило, є аналогами природних фітогормонів стимулюючої дії або містять комплекс біологічно активних речовин природного та синтетичного походження, можуть включати мікроелементи, органічні кислоти тощо. Подібні препарати дають можливість активувати процеси метаболізму в рослині, посилювати розвиток кореневої системи, підвищувати загальну схожість насіння та дружність проростання. Застосування препаратів стимулюючої дії призводить до збільшення врожайності та олійності насіння.

За вирощування соняшнику виробники рекомендують застосовувати такі групи стимуляторів росту:

• на основі фітогормонів та їхніх похідних, отриманих із метаболітів культивованих мікроорганізмів (Вермистим, Біосил, Емістим С, Ендофіт L, Радостим, Реастим, Трептолем, Вегестим, Адаптофіт, Регоплант, Домінант тощо);
• містять пептиди та амінокислоти (Біоглобін, Адаптофіт, Ізабіон, Амінопрім, Квантіс тощо);
• містять синтетичні чи напівсинтетичні аналоги фітогормонів (Радостим, Трептолем, Вегестим, Регоплант, Агростимулін, Біосил тощо);
• на основі гумінових кислот та їх солей (Вимпел, Марс-У, Реастим, Гумісол, Гумат, Пеггумін тощо);
• містять мікроелементи (Регоплант, Вегестим, Адаптофіт, Агростим, Домінант тощо);
• містять в складі поліетиленгліколь – ПЕГ (Вимпел, Марс-У, Вегестим, Пеггумін, Ноостим тощо).

Більшість із стимуляторів росту можна використовувати для передпосівного застосування, позакореневого підживлення, обприскування посівів по вегетації. Норма витрат препаратів відрізняється, проте обробку насіння доцільно поєднувати з протруєнням ще на насіннєвих заводах або в господарствах напівсухим способом, шляхом замочування або інкрустації.

Стимулятори росту рослин сприяють швидшому виходу насіння з стану глибокого спокою, активації ендогенних фізіологічно активних речовин та індукують розщеплення резервних речовин з наступних перерозподілом пластичних сполук до тканин зародка. З оброблених препаратами насінин формуються проростки з краще розвиненою кореневою системою та більшою вегетативною масою.

Збільшення схожості насіння за рахунок замочування чи інкрустації морфорегуляторами дозволяє використовувати нижні межі норми висіву та уникати надмірної витрати посівного матеріалу. З цією метою доцільно використовувати Гумат, Ендофіт L, Реастим, Трептолем, Вегестим, Адаптофіт, Регоплант.

Обприскування вегетуючих посівів соняшника розчинами стимуляторів росту здійснюють на етапі формування 4–6 справжніх листків з повторним внесенням у фазі 8 пар листків, а також у фазу зірочки. Внесення препаратів на початку вегетації сприяє активації процесів росту, формуванню розвиненого листкового апарату. Застосування біорегуляторів на початку бутонізації призводить до закладання більшої кількості генеративних елементів та підвищення врожаю.

Використання стимуляторів росту Трептолему, Регопланту, Ендофіту сприяє збільшенню валового збору врожаю на 5–20 % залежно від сорту, концентрації препарату, кратності та способу обробки. Крім того, в насінні збільшується вміст олії.

Важливим ефектом стимуляторів росту є зменшення ураженості рослин хворобами. Зокрема, при дослідженні застосування Емістиму С, Трептолему, Регопланту та інших препаратів рослини соняшника у 4–11 разів менше вражалися гнилями та 2–4 рази іржею.

Активний комплекс речовин у складі стимуляторів росту Вермистим, Біоглобін, Вимпел, Марс покращує процеси ризогенезу, тому формується більш потужна коренева система, що охоплює більшу площу для субстратного живлення.

Обприскування варто поєднувати з внесенням гербіцидів, добрив, засобів захисту рослин, тому можливо готувати бакові суміші з кількома діючими речовинами. Для найбільшої ефективності поглинання регулятора росту та реалізації його дії в рослині препарати краще вносити у ранкові або вечірні години при швидкості вітру не більше 3-4 м/с.

Крім стимуляторів росту рослин широко застосовують також інгібітори – ретарданти, які за механізмом впливу є антигібереліновими препаратами. Ця група регуляторів розвитку уповільнює ріст стебла, при цьому збільшується його діаметр, посилюється галуження, закладається більше плодів на рослині.

Серед ретардантів виділяють наступні групи:

• амонієві похідні (Хлормекватхлорид, Мепікватхлорид, Стопрост, Стабілан, Меквалан, Гулівер, Архітект, Медакс, Грейвіс тощо);
• триазолпохідні – виявляють ретарданту і фунгіцидну активність (Паклобутразол, Сетар, Фолікур, Тріапентанол, Флурпірамідол, Тебуконазол тощо);
• етилен продуценти (Церон, Брілон, Тардер, Кампосан Екстра, Терпал тощо);
• дихлорізобутирати ( ДХІБ);
• тринексапак-етил похідні (Моддус, Мокса, Кальма, Трінекс тощо);
• прогексадіон-похідні (Архітект, Медакс, Регаліс тощо);
• гідразид малеїнової кислоти та його похідні (ГМК, Фазор, Іткен тощо), проте сполуки цієї групи використовувати за вирощування продовольчих культур не рекомендується, оскільки вони володіють канцерогенною і тератогенною активністю.

Застосування ретардантів на посівах соняшника дає можливість запобігти переростанню стебел рослин у разі високого мінерального фону загалом чи азоту, наприклад, у високоінтенсивних технологіях, за надмірної кількості вологи у ґрунті, у загущених посівах, а також покращує стан рослин в умовах стресу, сприяє розвитку кореневої системи. Так, обробка рослин соняшника ретардантами гальмує лінійний ріст рослин, формується міцніше стебло за рахунок вкорочення і посилення нижніх міжвузлів, збільшення діаметра, кращого розвитку механічних елементів у тканинах. Це значно знижує ризик вилягання посівів соняшнику, що має особливо важливе значення для високорослих сортів або при перевищенні норм висіву насіння.

Уповільнення наростання пагона у висоту під впливом ретардантів створює передумови для формування в рослині соняшника фонду вільних асимілятів, які перерозподіляються на ріст листкового апарату, що збільшує фотосинтетичну продуктивність рослини, закладку більшого числа квіток, повніший налив зерна, можливість синтезу додаткової кількості жирів у тканинах насіння.

Важливим ефектом застосування ретардантів на соняшнику є активний розвиток кореневої системи, краще закріплення рослин в ґрунті та більш інтенсивне субстратне живлення.

Використання ретардантів найбільш доцільне у фазі 8–10 справжніх листків, оскільки дозволяє повною мірою впливати на розвиток пагона та коренів молодих рослин. Потенціал внесення ретардантів на посівах культури значно залежить від агрометеоумов та потребує оптимальних температур, доступної вологи. Для соняшника температурний оптимум обробки по вегетації становить близько 15…24 °С, діюча речовина максимально ефективно проникає у рослину. Стресостійкість оброблених рослин соняшника підвищується, зокрема, і до вододефіциту.

Ретарданти потрібно вносити зранку або ввечері, уникаючи прямих сонячних променів та швидкого випаровування препарату. Однак похмура чи холодна погода теж не сприятиме ефективності препаратів.

Перспективним є застосування триазолових ретардантів, оскільки вони виявляють і фунгіцидний ефект. Тому у разі значних опадів, коли збільшується ураженість рослин грибними хворобами та стебла ростуть і занадто витягуються, саме триазоли є препаратами першого вибору. Так, обприскування соняшника, наприклад, Сетаром, одним із тебуконазолів (Фолікур та ін.) зменшує висоту рослин, стимулює коренеутворення, а також значно знижує враженість гнилями. Крім того, важливо зазначити, що препарати на основі тебуконазолу вже за кілька годин проникають в рослини, тому навіть у дощову погоду ефективність обробки буде помітною. Варто відмітити, що за прохолодної температури триазолові сполуки зменшують свій вплив.

Четвертинні амонієві ретарданти, наприклад, Хлормекватхлорид, Стабілан також ефективно впливають на морфогенез рослин соняшника та його продуктивність, зменшують ризик розвитку прикореневих гнилей. В умовах високих норм азотного живлення раціонально розділити дозу внесення препарату на дві обробки. В умовах значного вододефіциту не варто вносити регулятори росту, тому що посіви перебувають під впливом стресових факторів, ефективність обробки знижується. Препарати на основі мепікватхлориду часто поєднують з прогексадіоном кальцію, наприклад, Медакс, Архітект. Вони ефективно працюють за змінних температурних умов.

Необхідно підкреслити, що саме Архітект – це препарат, рекомендований і зареєстрований як ретардант для соняшнику. Регулятор росту впливає на габітус рослин, покращує розвиток кореневої системи, обмін води та мінеральних сполук, збільшує посухо- та жаростійкість соняшнику. Також обприскування посівів ретардантом допомагає контролювати розвиток альтернаріозу, септоріозу, фомозу та іржі.

Регулятори росту на основі етефону належать до етилен продуцентів та дуже ефективно запобігають виляганню посівів соняшника через велику кількість опадів чи пориви вітру, оскільки призводять до гальмування росту нижніх міжвузлів та посиленого розвитку лігніфікованих елементів. За рахунок інтенсивного розвитку коренів рослина краще закріплюється у субстраті, тому має місце зменшення не тільки стеблового, але й кореневого вилягання.

Наприклад, ретарданти Церон, Тардер можна застосовувати від фази 6–8 листків до початку формування «зірочки», проте найбільша ефективність відмічається у період лінійного росту стебла. Зміна динаміки накопичення пластичних речовин сприяє формуванню більш виповненого насіння. Разом з цим, препарати посилюють захисні реакції соняшника у відповідь на інфекції.

Етиленпохідні ретарданти, в тому числі Тардер, Кампосан, не бажано вносити в умовах посухи, при сильному забур’яненні, слабкому розвитку посівів. Крім того, регулятори росту з цією діючою речовиною не сумісні з препаратами, що містять сірку та мідь, тому часовий проміжок між їх застосуванням необхідно враховувати при плануванні заходів по догляду.

Для всіх ретардантів важливо уникати внесення у дощову та вітряну погоду, за температур 28…30 °С, значного дефіциту мінеральних речовин у ґрунті, гострій враженості шкідниками чи хворобами.

Серед сучасних ретардантів також перспективними є препарати на основі тринексапак-етилу. Як правило, вони часто застосовуються на зернових культурах, проте можливе внесення і на посіви соняшнику. Зокрема, в описах регулятора росту Кальма зустрічаються рекомендації щодо використання на цій культурі. Дія активного комплексу ретарданту призводить до потовщення і вкорочення стебла, що зменшує ламкість пагона, а також розвитку більш потужної кореневої системи, в результаті чого збільшується посухостійкість та стійкість до високих температур рослин. Температурне вікно внесення регуляторів з тринексапак-етилом – 8…25 °С.

З метою екологізації технології вирощування соняшнику для регуляції розвитку рослин застосовують також бактеріальні препарати – інокулянти. Відповідні культурі штами бактерій сприяють формування сприятливого мікробіологічного фону, запобігають розвитку патогенних мікроорганізмів, наприклад, збудників гнилей. Водночас, набір мікроелементів та органічних біологічно активних сполук покращують загальний стан посівів, збільшують засвоюваність поживних речовин з ґрунту.

Біоінокулянти можливо використовувати як в сухому вигляді, так і у формі розчину. Препарат у формі рідини дозволяє поєднувати більшу кількість видів мікроорганізмів, проте вимагає здійснення додаткових технологічних процесів, обладнання та витрат праці. У складі сухих інокулянтів лише мікроорганізми, здатні витримувати відсутність вологи, тому така форма відзначається вищою стійкістю до впливів середовища. При використанні сухого інокулянту варто звернути увагу на неповну рівномірність обробки насіння.

Серед аналогічних препаратів для соняшника лідером є BINOC Соняшник, що рекомендується для передпосівного застосування навіть на протруєному насінні. Для кращої ефективності обробку посівного матеріалу краще здійснювати за 7 днів до висіву у відкритий ґрунт. Підвищення схожості та енергії проростання дає можливість сформувати вирівняний по фазах посів, зменшити стресовий вплив від внесення засобів захисту рослин та збільшити врожайність культури. За дії мікробіологічної композиції регулятора розвитку утворюється потужна коренева система, що взаємодіє з мікробіомом ґрунту.

Таким чином, сучасна агрохімія пропонує широкий арсенал регуляторів росту та розвитку рослин для вирощування соняшника. Вибір препарату залежить від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей сорту, матеріально-технічної бази господарства, застосування для передпосівного обробітку чи під час вегетації. Зазвичай, біорегулятори добре поєднуються з фунгіцидами і гербіцидами, проте необхідно враховувати сумарну фітотоксичність суміші. Зменшення вилягання, розвиток коренів, запобігання патогенній мікрофлорі під впливом регуляторів росту створює значний потенціал для максимальної реалізації продуктивності посівів соняшника.

О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук; О. Ткачук, канд. біол. наук; О. Шевчук, канд. біол. наук