Укр
Технології
Три кроки до успішного вирощування сої
14.06.2017
34494
На сучасному етапі серед зернобобових культур соя є основною складовою в структурі посівних площ та визначає рівень виробництва рослинного білка в Україні. Рослина належить до стратегічних культур і задовольняє потреби людини в рослинному білку та олії.
Постійно зростаючі потреби у високоякісному зерні сої зумовлюють збільшення посівних площ та вдосконалення основних елементів технології вирощування цієї культури. Стабільного виробництва зерна сої можна досягти лише за підвищення її продуктивності шляхом удосконалення та впровадження конкурентоспроможних технологій вирощування. Завдяки останнім — забезпечити максимальне використання природних факторів й усього комплексу ґрунтово-кліматичних умов, сортового добору та широкого застосування мінеральних добрив для розкриття потенційних можливостей інтенсивних сортів сої.
Навесні в північній зоні Степу досить часто відзначають складні погодні умови: через швидке наростання середньодобової температури повітря на час оптимальних за температурним режимом ґрунту строків сівби для сої зберегти необхідні запаси вологи в посівному шарі не завжди вдається. Важливим фактором, який суттєво стримує підвищення її продуктивності, є вологозабезпеченість на час сівби та в період вегетації. Розроблені агротехнічні заходи мають суттєво зменшити енерговитрати та забезпечити максимальне накопичення вологи восени й раціональне її використання впродовж вегетації як на час появи повноцінних і дружних сходів, так і формування врожаю. Критичним періодом для рослин сої щодо запасів продуктивної вологи є фаза цвітіння та формування бобів. 
У нашому регіоні в другій половині літа (липень-серпень) досить часто відзначають складні погодні умови, що суттєво впливає на продуктивність агроценозів сої. Вирішити цю проблему можна шляхом удосконалення цілого ряду елементів технології вирощування сої. За таких складних умов найголовнішим стає підготовка ґрунту та насіння, а також правильно вибрані строки сівби.
За технології вирощування сої передпосівна обробка насіння має стати важливим агротехнічним заходом. Проте даному аспекту ще надано мало уваги, не повною мірою враховують біологічні особливості та вимоги бобової культури до тепла й вологи, що призводить до спрощення елементів технології вирощування та зниження її зернової продуктивності. Соя, як усі бобові культури, потребує значних запасів продуктивної вологи для проростання насіння та формування врожаю. Найбільші потреби у вологі відзначають в період цвітіння, формування бобів і наливання зерна. У технології вирощування строк сівби має вирішальне значення, бо від цього залежать як одержання повноцінних сходів, так й умови росту, розвитку рослин сої в період вегетації.
За складних економічних умов кожне господарство не завжди має змогу повною мірою застосовувати мінеральні добрива, особливо під бобові культури. Останні, завдяки процесу біологічної фіксації азоту з повітря, можуть забезпечити себе майже на 70–80% цим поживним елементом, а також — засвоювати важкорозчинні сполуки фосфору.
Однак для реалізації генетичного потенціалу сучасних сортів і зростання їхньої продуктивності лише одних макроелементів недостатньо. Слід підібрати для кожної культури індивідуальні мікродобрива, які мають бути близькими до хімічного складу зерна та відповідатимуть співвідношенню в складі рослинного організму. Мікроелементи — це не лише залучені з ґрунту супутні хімічні речовини, вони є важливою складовою фітогормонів, ферментів та інших біологічно активних речовин. Без цих поживних речовин ефективний розвиток рослин буде неможливий. Вони відіграють важливу роль, тому їх досить часто називають головними елементами життя. Ці хімічні сполуки в рослинному організмі є активаторами та каталізаторами і значно підвищують активність багатьох ферментів, що життєво необхідні під час регулювання всіх процесів. Навіть за невеликої їхньої кількості поглинання рослинами із ґрунту в формуванні врожаю за значимістю вони прирівнюються до основних макроелементів. За високого рівня використання макроелементів виникає гострий дефіцит у мікроелементах, та їхнє подальше споживання призупиняється, що призводить до сповільнення фізіологічних процесів у рослин. Щоб привести до оптимальних параметрів усі фізіологічні процеси, варто підвищити вміст рухомих форм мікроелементів.
Мікроелементи для сої
У наших ґрунтах наявність мікроелементів досить різна. Навіть багаті на поживні речовини чорноземи Лісостепу та Степу можуть мати низький вміст усіх мікроелементів, а особливо це відзначено на сильно- та середньо-еродорованих схилових землях. Для подальшого зростання продуктивності зернобобових культур використання мікродобрив буде доцільним. Для сої потрібно достатнє забезпечення молібденом. Засвоєння азоту бульбочковими бактеріями бобових культур, значною мірою, залежить від рівня молібденового живлення рослин. Дія мікроелементу молібдену обумовлена збільшенням кількості бульбочок на коріннях бобових рослин і відновленням нітратів до аміаку. Молібден бере активну участь у фіксації молекулярного азоту бобовими рослинами в симбіозі з бульбочковими бактеріями, прискорює початкові механізми проростання насіння. Сприяє синтезу хлорофілу, бере активну участь в окислювально-відновлювальних процесах, у синтезі вітамінів, білків та в обміні фосфорних сполук. Недостатню кількість молібдену виявляють у світло-зеленому або жовтуватому забарвленні рослин.
Використовують мікродобрива першою чергою на ґрунтах із низьким вмістом їхніх рухомих форм. Тому варто завчасно провести обстеження ґрунтів за їхнім вмістом. Слід враховувати біологічні особливості культури, яку вирощують, хімічний склад зерна, за якого можна визначити необхідні мікродобрива та найдоцільніше їхнє застосування за передпосівної інкрустації насіння.
Застосування мікродобрив за передпосівної обробки насіння є найефективнішим способом. Інкрустація насіння сої є важливим елементом ресурсо- та енергозберігаючої технології вирощування рослини. Однак даному питанню надають ще мало уваги, крім того, не враховують біологічні особливості цієї бобової культури та її вимоги до вологи і тепла, що призводить до спрощення елементів технології вирощування та зниження її зернової продуктивності.
У зв’язку з цим заслуговують на увагу результати досліджень, проведених у 2009–2011 роках на Ерастівській дослідній станції ДУ Інституту зернових культур НААН. Основна мета досліджень — розробка та вивчення найефективніших заходів з використання доз мінеральних добрив, мікроелементів, строків сівби, які забезпечать одержання повноцінних та дружніх сходів, а відповідно — і високу зернову продуктивність сої. У схему досліду входила інкрустація насіння сої перед висівом в ґрунт комплексонатом молібдену, протруйником Гранівіт 200 г/т та плівкоутворювачем Марс ЕL.
Для знищення бур’янів застосовували фонове внесення гербіциду Харнес під передпосівну культивацію дозою 2,0 л/га. Сівбу сої проводили за стійкого прогрівання ґрунту глибиною 10 см у три строки: перший — 8...10°С, другий — 10...12°С, третій — 12...14°С.
Відповідно до схеми досліду сою висівали навесні широкорядним способом завширшки міжрядь 45 см і нормою висіву — 600 тис. схожого насіння/га. Повторність — триразова. Використовували районований для Степу сорт сої Аметист.
Зернова продуктивність агроценозів сої, першою чергою, залежить від наявності елементів живлення в ґрунті в основні фази росту та розвитку рослин. Відомо, що для формування 100 кг насіння соя засвоює 7,2–10,0 кг азоту, 1,7–4,0 кг фосфору та 2,2–4,4 кг калію. Навіть за таких великих вимог в елементах живлення соя менше ніж інші культури реагує на внесені добрива. Використання мінеральних добрив під сою набуває особливого значення в сучасних умовах за максимального ресурсо- та енергозбереження. Це обумовлює пошук нових шляхів найраціональнішого використання добрив під цю культуру. У переліку вивчаючих заходів є потреба визначення оптимальної економічно доцільної дози внесення мінеральних добрив під дану культуру. Дослід було закладено на чотирьох фонах: без добрив (контроль), внесення фосфорних добрив у дозі Р30 та Р60 і N30Р30К30. Добрива вносили восени під оранку. Усі інші агротехнічні прийоми вирощування рослини проводили відповідно до розроблених рекомендацій.
Застосування плівкоутворювача Марс ЕL пов’язано зі зниженням до мінімуму осипання протруйника з поверхні зерна. Завдяки цьому протруйник менше забруднює довкілля, оскільки він мало контактує з ґрунтом, і його негативний вплив на обслуговуючий персонал під час виконання посівних робіт є мінімальним. Використання плівкоутворювача Марс ЕL із протруйником дає змогу висівати оброблене насіння в напівсухий ґрунт, що навіть за таких несприятливих погодних умов, які досить часто спостерігали за весь час досліджень, не призводило до пліснявіння в ґрунті висіяного насіння сої. За настання оптимального зволоження в посівному шарі ґрунту та сприятливого температурного режиму відбувалось енергійне проростання насіння, завдяки чому були отримані дружні сходи в різні строки сівби. Цей агрозахід дає можливість висівати сою в більш ранній строк. У даному разі, завдяки плівкоутворювача Марс ЕL і протруйника, нанесеного на поверхню насіння, проходило тривале його зберігання в ґрунті майже без суттєвих змін до настання сприятливих умов щодо зволоження посівного шару.
Спостереження в період сівба–сходи показали, що сходи сої першого строку сівби були відзначені на 12-й, а повні — на 14-й день після проведення сівби. Посушливі погодні умови в даний період зумовлювали збільшення тривалості періоду сівба–сходи. Фаза першого трійчастого листка з’явилася через 7 днів, а фази гілкування — на 28-й день після одержання повних сходів. Початок цвітіння у рослини спостерігали на 32-й день, а масове цвітіння — на 39-й день після появи повних сходів. Формування бобів у нижньому ярусі відзначали на 40–43-й день вегетації культури. Повна стиглість насіння у рослин сої наступила на 96–98-й день вегетації.
Дещо інші показники фенологічних спостережень зазначено за другого (10...12°С) та третього (12...14°С) строків сівби. Завдяки швидкому підвищенню температури повітря другий строк сівби проводили майже одночасно з невеликим розривом — у три-чотири дні, а третій строк — ще через аналогічний період. Проте в окремі роки третій строк був на 12–14 днів пізніше ніж другий строк. Період сівба–сходи для другого строку склав 10 днів, а для третього — вісім днів. Повні сходи спостерігали через два-три дні за кожного строку сівби. Фазу першого трійчастого листка відмічали у рослин другого строку через 12 днів, а третього — через 11 днів. Галуження спостерігалось через 27 днів після появи повних сходів для другого та третього строку сівби. Цвітіння рослини сої другого та третього строку сівби відзначали на 31-й день, а масове, відповідно за кожного строку сівби — на 39-й день. Утворення бобів у нижньому ярусі за другого строку сівби зареєстровано на 42-й та третього — відповідно, на 47-й день. Фаза повної стиглості насіння відзначена за другого строку на 102-й день вегетації рослин сої, третього — на 94-й день. Рослини сої третього строку сівби у період свого росту та розвитку досить часто попадали в посушливі умови, що суттєво позначилось на скороченні вегетаційного періоду та формуванні меншого врожаю.
Важливим показником розміщення сої є її густота, що визначає площу живлення та умови росту і розвитку рослини. Для отримання запланованої густоти посіву сої (500 тис. рослин/га) забезпечували надбавку 20% у розрахунку на польову схожість насіння.
Проведені результати обліку густоти рослин у період повних сходів сої показали, що посіви сформували різну їхню кількість залежно від строку сівби та прогрівання ґрунту. Так, на ділянках першого строку сівби (8...10°С) незалежно від системи вдобрень та вивчаючих чинників на 1 м2 рослин сої було зафіксовано від 78,3 до 83,3% відносно висіяного кондиційного насіння. За другого строку сівби (10...12°С) за інкрустації насіння порівняно з контролем та відносно строку сівби густота рослин зростала до 86,7%. Проведений облік густоти рослин у посівах сої за третього строку сівби (12...14°С) показав, що за таких умов формувалась найбільша густота посіву, яка склала до 88,3% висіяного насіння.
Отримані біометричні показники рослин сої вказують на умови впродовж вегетації, в яких вони росли й розвивалися. Проведений аналіз цих даних показав, що їхня висота суттєво залежала від погодних умов та внесених добрив, а також проведеної підготовки насіння. Так, рослини сої за першого строку сівби (прогрівання ґрунту до 8...10°С глибиною 10 см) без внесення добрив на час повного цвітіння досягли висоти 38 см, а за застосування протруйника під час обробки насіння — 39 см, разом із плівкоутворювачем Марс ЕL — 41 см. За другого строку сівби на контрольних варіантах рослини сої мали висоту в межах 42–48 см, а за третього — 61–64 см. Застосування всіх препаратів за підготовки насіння на фоні внесених добрив у дозі N30Р30К30 зумовило формування висоти рослин за другого та третього строку сівби — 65–67 см.
Основним кількісним показником фотосинтетичної діяльності посіву є площа асиміляційної листової поверхні. За несприятливих погодних умов у першому періоді вегетації посіви сої формували дещо меншу асиміляційну листкову поверхню, ніж за пізнішими строками сівби. Облік площі листкової поверхні показав, що дані показники залежали як від системи удобрень, так і від строків проведення сівби. Так, на ділянках без внесення добрив, але за підготовки насіння до сівби з протруювачем та плівкоутворювачем, було забезпечено формування асиміляційної листкової поверхні за першого строку сівби — 25,9, за другого — 27,7 та третього — 34,4 тис. м2/га. На фоні внесених фосфорних добрив у дозі Р30 та за інкрустації насіннєвого матеріалу вищезгаданими чинниками було утворено асиміляційну поверхню за першого строку 25,5, другого — 26,8 та третього — 34,3 тис. м2/га, а за внесення фосфору у дозі Р60 відповідно до строків сівби — 32,2; 28,7 і 36,6 тис. м2/га. Одержані результати обліку за площею асиміляційної листкової поверхні показали, що за використання всіх заходів та підготовки насіння на фоні внесених добрив N30Р30К30 посіви сої сформували аналогічну кількість за першого строку сівби — 32,5, другого — 28,6 та за третього — 32,6 тис. м2/га порівняно з фосфорними фонами добрив.
Умови, що склались під час посівів сої впродовж вегетації, певною мірою позначились на складових елементах морфологічної структури врожаю. Аналіз структури врожаю показав, що в посівах, де умови для росту й розвитку сої були кращі, на одній рослині сформовано більшу кількість гілочок та бобів і, відповідно, насіння в них. Так, за першого строку сівби на контрольних ділянках було 1,2–1,3 гілочок, бобів — 15,4–15,9, а за повного комплексу підготовки насіння кількість гілочок становила 1,6–1,8 та 19,5–20,8 бобів на одній рослині. За другого строку сівби на ділянках без внесення добрив на рослинах сої спостерігали аналогічну закономірність, але на фонах внесених добрив кількість гілочок зростала на контрольних ділянках до 1,3–1,7, а за використання протруйника з плівкоутворювачем за обробки насіння — до 1,8 шт.
За застосування фосфорних добрив Р30 та Р60 кількість гілочок, бобів та насіння в них мала тенденцію до зростання, особливо через використання комплексонату молібдену та протруйника з плівкоутворювачем. Найкращі показники за кількістю бобів та насіння в них було одержано на фоні внесених добрив у дозі N30Р30К30 за першого строку сівби. Якщо за кількістю гілочок була аналогічна закономірність із фонами фосфорних добрив, то за інкрустації, де взаємодіяли комплексонати молібдену, протруйник і плівкоутворювач, кількість бобів зростала на 14,9%, а кількість та вага зерна — на 11,9 та 5,3% відповідно.
Показники структури врожаю за другого строку сівби вказують на формування дещо нижчої кількості бобів та зерна в них і зменшення загальної маси зерна з однієї рослини. За третього строку сівби рослини сої формували врожай в гостро посушливих умовах, що призвело до суттєвого зниження показників структури врожаю та зернової продуктивності даної культури.
Одержані експериментальні дані щодо зернової продуктивності свідчать проте, що за використання протруйника з плівкоутворювачем перед сівбою для обробки насіння на ділянках без внесення добрив за другого строку сівби (10....12°С) було забезпечено формування врожаю зерна сої в межах 2,00–2,10 т/га, з комплексонатом молібдену 2,17 т/га, а на фоні Р30 відповідно — 2,15–2,20 і 2,25 та Р60 — 2,18–2,22 і 2,32 т/га. На ділянках, де використовували мінеральні добрива у дозі N30Р30К30, краща зернова продуктивність сої відзначена як за першого, так і за другого строку сівби (за прогрівання ґрунту на глибині 10 см до 8...10 і 10...12°С).
На основі одержаних результатів досліджень вирощування сої наведено її зернову продуктивність (у таблиці).
Висновки
Таким чином, за умов недостатнього зволоження Північного Степу поєднання ефективних хімічних засобів боротьби з бур’янами та обробки насіння перед сівбою комплексонатом молібдену, протруйником і плівкоутворювачем на фоні внесених добрив за стійкого прогрівання ґрунту до 10°С на глибині 10 см забезпечує формування найбільшої урожайності сої.
С. Артеменко, канд. с.-г. наук
Інститут зернових культур НААН України
Інформація для цитування
Три кроки до успішного вирощування сої / С. Артеменко// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 72-76
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Керманичі вітчизняного АПК із високих трибун часто стверджують, як важливо розвивати малі й середні підприємства, сімейні ферми, запроваджувати переробку, та запевняють у всебічній підтримці таких виробників. Чи є підґрунтя в подібних... Подробнее
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських
Статті
1
0
