Спецможливості
Технології

Особ­ли­вості ви­ро­щу­ван­ня винограду

18.10.2016
5695
Особ­ли­вості ви­ро­щу­ван­ня винограду фото, ілюстрація
Созревание ягод винограда

Складність фіто­санітар­ної си­ту­ації на ви­но­град­них на­са­д­жен­нях, стрімке зро­с­тан­ня цін на енер­го­носії, здо­рож­чан­ня до­б­рив та за­собів за­хи­с­ту рос­лин по­тре­бує від фахівців-ви­но­гра­дарів ви­ва­же­но­го став­лен­ня до тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду з ура­ху­ван­ням особ­ли­во­с­тей роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни та різних ню­ансів до­гля­ду про­тя­гом усь­о­го її життєво­го цик­лу. 

 

Жит­тєвий цикл ви­но­град­ної рос­ли­ни (он­то­ге­нез) яв­ляє со­бою низ­ку послідо­вних мор­фо­логічних і функціо­наль­них змін, які відбу­ва­ють­ся у рос­лині про­тя­гом усіх етапів її жит­тя, а са­ме: ембріональ­но­го, ювенільно­го, про­дук­тив­но­го та періоду відми­ран­ня. Ос­нов­ни­ми по­каз­ни­ка­ми пе­ре­хо­ду рос­ли­ни від од­но­го ета­пу до на­ступ­но­го є певні фізіологічні зміни, які за­по­чат­ко­ву­ють но­вий етап роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни.
Про­хо­д­жен­ня ви­но­град­ною рос­ли­ною цих етапів жит­тя у кон­крет­них умовах ста­но­вить ве­ли­кий життєвий цикл роз­вит­ку, що виз­на­чає три­валість її жит­тя. Життєвий цикл ви­но­град­ної рос­ли­ни вклю­чає періоди: ріст, роз­ви­ток та по­вне пло­до­но­шен­ня, ос­лаб­лен­ня рос­ту та розмно­жен­ня. Період рос­ту — най­ко­рот­ший, він три­ває три-шість років. У цей час відбу­вається на­ко­пи­чен­­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си та роз­по­чи­нається ча­ст­ко­ве пло­до­но­шен­ня. Період по­вно­го пло­до­но­шен­ня най­дов­ший — три­валістю 25–50 років і більше. Період ос­лаб­лен­ня рос­ту та ре­про­дук­тив­ної діяль­ності про­дов­жується до­ти, до­ки ек­сплу­а­тація на­са­д­жень стає еко­номіч­но не­рен­та­бель­ною, після чо­го во­ни під­ля­га­ють ви­кор­чо­ву­ван­ню.
Життєвий період ви­но­гра­ду (за­гальна три­валість он­то­ге­не­зу) за­ле­жить від умов ви­ро­щу­ван­ня, ви­ду, сор­ту, фак­то­рів се­ре­до­ви­ща, спо­собів розмно­жен­ня, аг­ро­техніки та інших чин­ників. Виз­на­чається вік ви­но­град­ної рос­ли­ни за кількістю річних кілець де­ре­ви­ни над­зем­них або підзем­них штамбів. Гра­нич­ним віком рос­лин ви­но­гра­ду прий­ня­то вва­жа­ти 80–100 років. Од­нак відомі ок­ремі рос­ли­ни як ди­ко­го, так і куль­тур­но­го ви­но­гра­ду, вік яких до­ся­гає 200–300 років.
Се­ред­ня три­валість функціону­ван­ня ви­но­град­них на­са­д­жень у різних зо­нах ви­но­гра­дар­ст­ва не­од­на­ко­ва і ста­но­вить від 20 до 60 років. На Півдні Ук­раїни ви­но­градні кущі ма­ють най­кращі ріст і пло­до­но­шен­ня про­тя­гом пер­ших 15 ро­ків. По­дальші еко­номічні по­каз­ни­ки ек­сплу­а­тації на­са­д­жень за­ле­жать від низ­ки фак­торів, ос­новні з яких — рівень аг­ро­техніки та за­хис­них за­ходів. У біль­шос­ті ви­но­гра­дарсь­ких регіонів Західної Євро­пи се­ред­ня три­валість жит­тя ви­но­град­них на­са­д­жень — 30 років.
Три­валість жит­тя ви­но­град­ників за­ле­жить від ба­га­ть­ох еко­ло­го-біологіч­них чин­ників, куль­ту­ри ви­но­гра­дар­ст­ва, соціаль­них умов, впли­ву ан­т­ро­по­ген­них факторів то­що.
Од­ним із чинників, ко­т­рий зда­тен впли­ва­ти на три­валість жит­тя ви­ноград­ної рос­ли­ни, є зро­с­тан­ня чи­сель­ності шкідників та збуд­ників хво­роб, що знач­но погіршує фіто­санітар­ний стан на­са­д­жень. Ус­клад­нює фіто­санітар­ну си­ту­ацію й те, що ви­но­градні на­са­джен­ня ство­рю­ють стабільне се­ре­до­ви­ще для роз­вит­ку і розмно­жен­ня шкідли­вих ор­ганізмів, які трофічно пов’язані із ви­но­град­ною рос­ли­ною і по­шко­д­жу­ють її. Хво­ро­би та шкідни­ки ви­но­гра­ду щоріч­но зни­щу­ють ва­го­му ча­с­ти­ну врожаю, ос­лаб­лю­ють рос­ли­ну, ско­ро­чу­ю­чи та­­­ким чи­ном період ек­сплу­а­тації на­са­джень, тоб­то змен­­­шу­ють період її життя.
На­разі тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня та до­гля­ду за ви­но­град­ни­ми на­са­д­жен­ня­ми до­сить за­трат­на, от­же, знан­ня особ­ли­во­с­тей роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни на кож­но­му етапі її життєво­го цик­лу – за­по­ру­ка гра­мот­но­го та еко­номічно ви­прав­да­но­го ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду. У зв’яз­ку з цим зу­пи­ни­мось на за­гальних оз­на­ках і про­це­сах, які відбу­ва­ють­ся на різних фа­зах роз­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни, та най­важ­ливіших тех­но­логічних опе­раціях на кож­но­му етапі її життєво­го цик­лу.
Вод­но­час із ве­ли­ким життєвим цик­лом ви­но­град­на рос­ли­на у своєму роз­вит­ку щорічно про­хо­дить ма­лий цикл, який, своєю чер­гою, скла­дається із пе­ріодів спо­кою та ве­ге­тації.
Так, у період спо­кою у ви­но­градній рос­лині повільно пе­ребіга­ють про­це­си вуг­ле­вод­но­го обміну, ди­хан­ня, ви­па­ро­ву­ван­ня та ме­та­болізму ор­ганічних ре­чо­вин. Цей період скла­дається із трьох фаз: умов­но­го (підго­тов­чо­го), ор­ганічно­го (фізіологічно­го) та зи­мо­во­го (ви­му­ше­но­го) спо­кою.
Фа­за умов­но­го спо­кою роз­по­чи­нається во­се­ни, після закінчен­ня визрі­ван­ня од­норічних па­гонів, ко­ли во­ни на­бу­ва­ють ха­рак­тер­но­го для пев­но­го сор­ту за­барв­лен­ня. У цій фазі брунь­ки вічок за нор­маль­них по­год­них умов не роз­ви­ва­ють­ся, але як­що рос­ли­ну або па­гін помісти­ти у спри­ят­ливі умо­ви освітлен­ня, теп­ла й во­ло­ги, во­ни швидко поч­нуть про­ро­ста­ти.
Ор­ганічний (фізіологічний) спокій роз­по­чи­нається ще до закінчен­ня пе­ріоду ве­ге­тації нижніх вічок па­гонів і про­дов­жується про­тя­гом ве­рес­ня — жовт­ня (1,5–2 місяці), ко­ли у рос­лині ще три­ва­ють про­це­си рос­ту, асиміляції, визріван­ня па­гонів і на­ко­пи­чен­ня по­жив­них ре­чо­вин. Фа­зу ор­ганічно­го спо­кою на­зи­ва­ють іще «фа­зою не­про­ро­с­тан­ня бру­нь­ок» і роз­гля­да­ють як період при­сто­су­ван­ня ви­но­град­ної рос­ли­ни до умов пе­ре­зимівлі.
У фазі зи­мо­во­го (ви­му­ше­но­го) спокою стан не­про­ро­с­тан­ня бру­нь­ок зу­мов­ле­ний не­спри­ят­ли­ви­ми умо­ва­ми на­вко­­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, в ос­нов­но­му — низь­ки­ми тем­пе­ра­ту­ра­ми. Фа­за ви­му­ше­но­го спо­кою, як пра­ви­ло, триває із ли­с­то­па­да по бе­ре­зень. Як­що ж у цей період па­го­ни ви­но­гра­ду помісти­ти у во­ду в теп­ло­му приміщенні, брунь­ки вий­дуть зі ста­ну ви­му­ше­но­го спо­кою і поч­нуть роз­ви­ва­тись (та­кож у при­род­них умо­вах ви­но­градні рос­ли­ни мо­жуть вий­ти із ви­му­ше­но­го спо­кою у період зи­мо­вих відлиг). За­галь­на три­валість ор­ганічно­го та ви­му­ше­но­го спо­кою ста­но­вить п’ять-сім місяців.
Ве­ге­тація ви­но­град­ної рос­ли­ни роз­по­чи­нається на­весні із со­ко­ру­ху, на­буб­нявіння і роз­пу­ку­ван­ня бру­нь­ок, ко­ли вста­нов­люється теп­ла по­го­да із се­ред­нь­о­до­бо­вою тем­пе­ра­ту­рою 10°С. Цю тем­пе­ра­ту­ру для ви­но­град­ної рос­ли­ни прий­ня­то вва­жа­ти за біологіч­ний нуль. Закінчується період ве­ге­тації во­се­ни із по­чат­ком по­хо­ло­дан­ня і зни­жен­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої плю­со­вої тем­пе­­ра­ту­ри до 10°С і ниж­че. Три­валість періоду ве­ге­тації за­ле­жить як від сор­ту, рай­о­ну ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду, так і від ме­те­оро­логічних умов ро­ку. У сортів ду­же ран­нь­ого стро­ку до­сти­ган­ня три­валість періоду ве­ге­тації ко­рот­ка — 95–120, у пізніх сортів — близь­ко 170 днів.
Період ве­ге­тації ви­но­град­ної рос­ли­ни ха­рак­те­ри­зується ак­тив­ним про­явом життєвих функцій, та­ких як ріст, роз­ви­ток, пло­до­но­шен­ня, та охоп­лює вес­ну, літо і ча­с­ти­ну осені. У вітчиз­няній ви­но­гра­дарській прак­тиці ве­ге­таційний пе­­ріод у пло­до­нос­них рос­лин прий­ня­то поділя­ти на шість фаз: со­ко­рух — «плач» ви­но­гра­ду; ріст па­гонів та суцвіть; цвітіння; ріст ягід; до­сти­ган­ня ягід; визрі­ван­ня па­гонів та ли­с­то­пад. Ка­лен­дарні стро­ки про­хо­д­жен­ня фаз ве­ге­тації у різ­ні ро­ки мо­жуть не збіга­ти­ся. Слід заз­начи­ти, що три­валість фаз ве­ге­тації у різ­них сортів не­од­на­ко­ва та має клю­чо­ве зна­чен­ня для пра­виль­но­го за­сто­су­ван­ня тех­но­логічних прий­омів ви­ро­щу­ван­ня ви­но­гра­ду.
Перша фаза — «пла­ч» ви­но­гра­ду, або со­ко­рух, три­ває від по­чат­ку вес­ня­но­го со­ко­ру­ху до по­чат­ку роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок (10–50 днів). Ха­рак­те­ри­зується віднов­лен­ням та ак­тивізацією життєвих про­цесів ви­но­град­но­го ку­ща. У цей період із ран та зрізів на од­но- та ба­га­торічній де­ре­вині ак­тив­но виділяється па­со­ка у ви­гляді кра­пель «сліз», звідки і на­зва фа­зи. Кількість па­со­ки, що виділяється із ку­ща, ста­но­вить при­близ­но від 1 до 7 л (є дані, що з ок­ре­мих кущів мо­же ви­діля­тись до 16 л!). Пізнє обрізу­ван­ня ви­но­град­них кущів про­во­кує по­си­ле­не ви­ділен­ня па­со­ки, що зу­мов­лює зне­вод­нен­­ня ло­зи та впли­ває на за­галь­ний стан ви­но­град­ної рос­ли­ни. Із роз­пу­с­кан­­­ням бру­нь­ок та роз­вит­ком па­гонів і ли­с­тя виділен­ня па­со­ки при­пи­няється.
У фазі со­ко­ру­ху доцільно про­ве­с­ти «су­хе» підв’язу­ван­ня, за по­тре­би — замі­ни­ти са­д­жанці на місці за­гиб­лих кущів, ви­да­ли­ти по­верх­неві ко­рені та підщеп­ну по­росль.
Для по­даль­шо­го виз­на­чен­ня за­хис­них за­ходів, які про­во­ди­ти­муть­ся про­тя­гом ве­ге­таційно­го се­зо­ну, в період на­буб­нявіння вічок слід про­ве­с­ти фіто­са­нітар­не об­сте­жен­ня за­для ви­яв­лен­ня осе­редків по­шко­д­жен­ня бру­нь­ок гу­се­ни­ця­ми п’ядунів, ско­са­ря­ми, інши­ми шкідни­ка­ми та виз­на­чи­ти пе­ре­зи­му­ва­лий за­пас збуд­ників гриб­них хво­роб. За ви­яв­лен­ня на кущі трьох-п’я­ти по­шко­д­же­них шкідни­ка­ми бру­нь­ок ре­ко­мен­дується про­ве­с­ти об­роб­ку осередків по­шкод­жен­ня інсек­ти­ци­да­ми си­с­тем­ної дії.
Під час ран­нь­о­вес­ня­но­го фіто­сані­тар­но­го об­сте­жен­ня на­са­д­жень відби­ра­ють зраз­ки ба­га­торічної де­ре­ви­ни, то­горічні рос­линні решт­ки та про­во­дять де­таль­ний мікробіологічний аналіз на на­явність зи­му­ю­чих оо­с­пор мілдью, пло­до­вих тіл чор­ної та білої гни­лей, збуд­ників інших хво­роб.

Дру­га фа­за роз­вит­ку — ріст па­гонів і суцвіть — три­ває від по­чат­ку роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок до по­чат­ку цвітіння ви­ногра­ду. За­галь­на три­валість фа­зи — 35–55 днів. За на­стан­ня стійкої тем­пе­ра­ту­ри повітря 10°С ак­тивізу­ють­ся усі життєві про­це­си ви­но­град­ної рос­ли­ни: по­си­люється ди­хан­ня, підви­щується тур­гор клітин, зро­с­тає ак­тивність фер­ментів, на­бу­ха­ють та роз­пу­с­ка­ють­ся брунь­ки. Із підви­щен­ням тем­пе­ра­ту­ри роз­по­чи­нається ак­тив­ний ріст па­гонів, ли­с­тя й суцвіть. До кінця фа­зи рос­ту па­гонів та суцвіть до­бо­вий приріст па­го­нів ста­но­вить 6–10 см. Най­важ­ливішим аг­ротех­нічним прий­о­мом у цей період є об­ла­му­ван­ня зай­вих мо­ло­дих па­гонів. За до­сяг­нен­ня па­го­на­ми 35–50 см про­во­дять пер­ше їхнє підв’язу­ван­ня, за по­тре­би ко­ре­гу­ють на­ван­та­жен­ня кущів суц­віття­ми. У кінці фа­зи ре­ко­мен­дуєть­ся про­ве­с­ти об­роб­ку кущів фізіологічно ак­тив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, що сприяє уко­ро­чен­ню па­гонів, при­ско­рен­ню про­це­сів визріван­ня ло­зи. Про­тя­гом цієї фа­зи орієнтов­но мож­на виз­на­чи­ти кількість уро­жаю по­точ­но­го ро­ку.
У фазі двох-трьох (до ут­во­рен­ня п’яти) листків про­во­дить­ся об­при­с­ку­ван­ня на­са­д­жень фунгіци­да­ми для по­пе­ре­д­жен­ня ви­ник­нен­ня чор­ної пля­ми­с­тості, інфекційно­го за­си­хан­ня кущів, ан­т­рак­но­зу, оїдіуму. Та­ка за­хисна об­роб­ка потрібна у разі, як­що не бу­ло про­­­ве­де­но ви­коріню­валь­них за­ходів що­до цих хво­роб. Пре­па­рат для вжиття за­хис­них за­ходів слід оби­ра­ти за­леж­но від ви­ду збуд­ни­ка хво­ро­би та рівня по­ши­рен­ня і роз­вит­ку інфекції. У цей са­мий період важ­ли­во про­ве­с­ти об­робіток грун­ту на­вко­ло штам­ба для руй­ну­ван­ня грун­то­вої кірки та ме­ха­нічне або хіміч­не зни­щен­ня бур’янів — ре­зер­вацій сис­них шкідників (ци­ка­док, трипсів, клі­щів). Вод­но­час цей аг­ро­прий­ом за­без­пе­чить за­довільне про­вітрю­ван­ня ку­щів, що пе­ре­шко­д­жа­ти­ме роз­вит­ку міл­дью. Пе­ред цвітінням ви­но­гра­ду обо­в’яз­­ко­во потрібно об­ро­би­ти ви­но­градні на­са­д­жен­ня про­ти гриб­них хво­роб (фун­гіци­ди до­би­ра­ють за­леж­но від по­год­них умов). На цей час уже має бу­ти сфор­мо­ва­на ажур­на, до­б­ре провітрю­ва­на, кро­на ку­ща. Стро­ки по­даль­ших об­при­с­кувань виз­на­ча­ють за­леж­но від три­ва­лості терміну за­хис­ної дії фунгіци­ду та по­год­них умов.
У період роз­рих­лен­ня суцвіть за ре­зуль­та­та­ми фе­ро­мон­но­го моніто­рин­гу по­пу­ляції гро­но­вої ли­с­товійки за по­тре­би про­во­дять за­хисні об­роб­ки про­ти гу­се­ниць цьо­го шкідни­ка І-го по­коління. По­тре­ба в за­хисній об­робці не­обхідна, як­що кількість відлов­ле­них самців на од­ну па­ст­ку за до­бу в період ма­со­во­го льо­ту ме­те­ликів пе­ре­ви­щує 20 екз. Після цьо­го прий­о­му про­во­дять по­даль­­ший моніто­ринг чи­сель­ності шкід­ни­ка і в разі по­тре­би об­роб­ку інсек­ти­ци­да­ми по­вто­рю­ють. За на­яв­ності інших шкідників за­хисні за­хо­ди включа­ють за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів ши­ро­ко­го спе­к­т­ра дії.
Моніто­ринг по­пу­ляції гро­но­вої ли­с­товійки та обліки по­шко­д­жен­ня суцвіть і грон ви­но­гра­ду про­во­дять про­тя­гом усь­о­го се­зо­ну ве­ге­тації.

Тре­тя фа­за — цвітіння три­ває 8–14 днів. На­стан­ня цьо­го періоду за­ле­жить ос­нов­ним чи­ном від тем­пе­ра­ту­ри. Роз­по­чи­нається цвітіння за тем­пе­ра­ту­ри повітря 16°С, а оп­ти­маль­ним тем­пе­ра­тур­ним по­каз­ни­ком є 20…30°С. Найваж­ливіши­ми аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми у цей час є дру­ге підв’язу­ван­ня зе­ле­них па­гонів, за­ве­ден­ня їх між ря­да­ми шпа­ле­ри. За по­тре­би про­во­дять штуч­не за­пи­лен­ня суцвіть.

Чет­вер­та фа­за — ріст ягід. Три­ває во­на 30–60 днів — від по­чат­ку ут­во­рен­ня ягід до по­чат­ку їхньо­го до­сти­ган­ня. Ха­рак­те­ри­зується пе­ре­хо­дом стадії зав’язі в стадію фор­му­ван­ня яго­ди, її рос­том і збільшен­ням у розмірах. Про­тя­гом усієї цієї фа­зи яго­ди за­ли­ша­ють­ся зе­ле­ни­ми і функціону­ють як аси­міляційні ор­га­ни. За до­сяг­нен­ня розмі­рів 4–7 мм у діаметрі їхні про­ди­хи за­кри­ва­ють­ся, після чо­го асиміляція ягід змен­шується і зго­дом при­пи­няється, а над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин із ли­с­тя відбу­вається че­рез ніжку гре­бе­ня і влас­не че­рез сам гребінь.
У фазі рос­ту ягід ли­ст­ки се­ред­нь­о­го і ниж­нь­о­го ярусів при­пи­ня­ють свій роз­ви­ток. Інтен­сивність фо­то­син­те­зу до­ся­гає мак­си­му­му. Па­го­ни повільно про­дов­жу­ють рос­ти у до­вжи­ну, а та­кож по­тов­щу­ють­ся. Відбу­вається інтен­сив­не роз­га­лу­жен­ня ко­ренів. У кліти­нах усіх ор­ганів змен­шується кількість во­ди та збільшується вміст крох­ма­лю. Рос­лини по­тре­бу­ють до­стат­ньої кількості во­ло­ги і по­жив­них ре­чо­вин. Після при­пи­нен­ня рос­ту па­гонів про­во­дять їхню че­кан­ку. 
В період рос­ту ягід, за­леж­но від по­год­них умов, на ос­нові ре­зуль­татів постій­но­го моніто­рин­гу фіто­санітар­но­го ста­ну кон­крет­них ви­но­град­них на­сад­жень про­во­дять за­хисні за­хо­ди про­ти хво­роб ви­но­гра­ду. В цей період мак­си­маль­ну ува­гу слід приділя­ти кон­тро­лю ком­плек­су гни­лей, особ­ли­во роз­вит­ку сірої гнилі (на­сам­пе­ред — на ділян­ках, де бу­ло ви­яв­ле­но по­шкоджен­ня гро­но­вою ли­с­товійкою).

П’ята фа­за — до­сти­ган­ня ягід — при­па­дає на кінець лип­ня — жов­тень. У сортів ран­нь­о­го стро­ку до­сти­ган­ня фа­за три­ває 20–30, а пізньо­го – 50–60 днів. Про­тя­гом цієї фа­зи яго­ди ста­ють м’яки­ми, в них інтен­сив­но пе­ребіга­ють про­це­си цу­к­ро­на­ко­пи­чен­ня. У цей пе­ріод у ме­жах тиж­ня кількість цукрів збільшується у 6–7 разів. До кінця фа­зи яго­ди на­бу­ва­ють ти­по­вої для сор­ту фор­­ми і за­барв­лен­ня, по­кри­ва­ють­ся пруїном (спе­цифічним вос­ко­вим на­льо­том). У цій фазі закінчується ди­фе­рен­ціація па­зуш­них бру­нь­ок, відмічається по­вний роз­ви­ток ли­ст­ко­вої ма­си, обмін­ні про­це­си до­ся­га­ють мак­си­му­му. В разі по­тре­би на сор­тах пізньо­го стро­ку до­сти­ган­ня про­во­дять за­хисні за­хо­ди, чітко до­три­му­ю­чись рег­ла­ментів за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів з ура­ху­ван­ням строку за­хис­ної дії та періоду очіку­ван­ня. Най­важ­ливіший аг­ро­технічний прий­ом у цей період — зби­ран­ня вро­жаю.

Шо­с­та фа­за — визріван­ня па­гонів та ли­с­то­пад — по­чи­нається із на­стан­ням по­вно­го до­сти­ган­ня ягід і закінчується визріван­ням ло­зи, три­ває 30–45 днів, при­па­дає на жов­тень — ли­с­то­пад. Ха­рак­­тер­ни­ми для фа­зи є змен­шен­ня та при­пи­нен­ня інтен­сив­ності фо­то­син­те­зу, зміна за­барв­лен­ня ли­с­тя. Нор­маль­но­му визріван­ню ло­зи сприяє зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря до 15…10°С, різкі ко­ли­ван­ня ден­ної та нічної тем­пе­ра­тур, що ха­рак­тер­но для осінньо­го періоду, ско­ро­че­ний світло­вий день та на­стан­ня за­мо­розків. Після ли­с­то­па­ду рос­ли­ни пе­ре­бу­ва­ють у стані ор­ганічно­го спо­кою. Важ­ли­вим у цей період є про­ве­ден­ня осінньо­го об­робітку грун­ту, вне­сен­ня ор­ганіч­них та міне­раль­них до­б­рив.
Чітке до­три­ман­ня строків про­ве­ден­ня аг­ро­технічних прий­омів та за­ходів із за­хи­с­ту на­са­д­жень у за­зна­чені фа­зи роз­­вит­ку ви­но­град­ної рос­ли­ни га­ран­то­ва­но за­без­пе­чить стабільний уро­жай та три­ва­лу про­дук­тив­ну ек­сплу­а­тацію ви­но­град­них на­са­д­жень.

М. Кон­стан­ти­но­ва, канд. с.-г. на­ук

Виноградний кущ у стані спокою
Виноградний кущ у стані спокою
Розпускання бруньок винограду
Розпускання бруньок винограду
Гусениця п`ядуна сіро-димчастого та пошкоджені нею бруньки винограду
Гусениця п`ядуна сіро-димчастого та пошкоджені нею бруньки винограду
Фаза росту пагонів і суцвіть винограду
Фаза росту пагонів і суцвіть винограду
Початок цвітіння винограду
Початок цвітіння винограду
Фаза росту та розвитку ягід винограду
Фаза росту та розвитку ягід винограду

Інтерв'ю
Каролін Спаанс, радник із питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерланди в Україні
Каролін Спаанс із серпня 2016-го обіймає посаду радника з питань сільського господарства в Посольстві Королівства Нідерланди в Україні. Ми вирішили поцікавитися найбільш перспективними напрямками
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0