Почім нині інтенсивне свинарство

В Україні відновлюється давно виправданий метод великотоварного виробництва та інтенсивного ведення галузі, що дає можливість широко впроваджувати міжпородне схрещування та гібридизацію, підвищувати продуктивність тварин. Автори розповідають, як розв’язують ці питання у СТОВ “Агрофірма “Оржицька” Оржицького району Полтавської області, де директором заслужений працівник сільського господарства України В. Несен.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”Оржицька” створено у 2000 році в процесі реорганізації КСП “Оржицьке” і є його правонаступником. Центральна садиба міститься в    с. Тарасенкове Оржицького району.
Нині під сільськогосподарськими угіддями тут зайнято 5439 га, взятих в оренду, або 94,5% загальної земельної площі. У їхній структурі рілля становить 89,9%, сінокоси та пасовища — 10,1%. Осушених земель — 437 га, зрошуваних земель не мають.
У рослинництві сільгосппідприємство спеціалізується на вирощуванні зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, насіння соняшнику та кормовиробництві, у тваринництві — на племінному молочному скотарстві та племінному свинарстві.
Протягом останніх трьох років тут виробляють у середньому 9,6 тис. т зернових (з кукурудзою), в тому числі зерна кукурудзи — близько 2,8 тис. т (29% у структурі зернових), 10,2 тис. т цукрових буряків, 840 т насіння соняшнику, а 2006 року виростили 125 т сої. Господарство виробляє 3,3 тис. т молока, реалізує на забій 800 т худоби всіх видів у живій масі, в тому числі 468 т (58,5%) свиней. У 2004–2006 роках сільгосппідприємство значно збільшило виробництво та продаж свинини. Якщо 2004 року було реалізовано на забій 325,1 т свиней у живій масі, то 2005-го — 443,2, а 2006-го — 635,0 т, що майже вдвічі більше, ніж у 2004 році.
Середня кількість працюючих на підприємстві — 330 осіб, у тому числі в рослинництві — 157, у тваринництві — 176, із них на виробництві свинини — 48. Вартість основних засобів підприємства на 1 січня 2007 року становила 17,8 млн гривень.
Від реалізації свиней у живій масі за 2006 рік господарство виручило близько 6,0 млн грн, отримали 2020 тис. грн прибутку. Рентабельність свинини за минулий рік становила 51%, а за останні три (2004–2006) в середньому — близько 75%. Таких успіхів у господарстві досягли завдяки значному підвищенню продуктивності свинопоголів’я, впровадженню прогресивних технологій годівлі та утримання (насамперед науково обгрунтованої годівлі різних вікових груп свиней), налагодженій селекційно-племінній роботі, чіткій системі відтворення стада, якісному ветеринарному забезпеченню, чіткому виконанню всіх технологічних процесів та високій організації праці на всіх виробничих ділянках.
Інтенсифікацію галузі свинарства здійснено завдяки міцній та сталій кормовій базі (в середньому тут одержують 45–47 ц к. о. із 1 га сіяних кормових культур). Темпи інтенсифікації свинарства на підприємстві характеризуються показниками, наведеними в таблиці.
З наведеної таблиці бачимо, що за 2006 рік практично всі показники основних технологічних вимог щодо інтенсифікації свинарства, що їх розробив Інститут свинарства УААН і затвердив Держагропром України 20.02.1986 року, виконуються, за винятком однієї позиції: інтенсивність використання основних свиноматок — фактично 1,8 опоросів за рік за нормативу — два і більше. Так, середня жива маса поросят у двомісячному віці в середньому за 2006 рік становила 17 кг за нормативу 16 кг, відповідно, середня жива маса молодняку свиней у 120 діб — 40,5 і 37 кг; одержано поросят на        1 опорос (від основних свиноматок) — 11,5 голів за норми 9–10 голів; середньодобовий приріст свиней на відгодівлі — 580, а не 450 г, як було рекомендовано; витрати кормів на 1 кг приросту живої маси свиней — 6,0 кормоодиниць (відповідно до рекомендованої норми); вироблено (вирощено) свиней у живій масі на одну основну свиноматку 38,7 ц за норми 18–20 ц та вироблено (вирощено) свиней у живій масі на одну перехідну голову — 155 за норми 100 кг більше.
Аналіз свідчить, що високорентабельного виробництва свинини досягнуто        передусім завдяки відносно низькій собівартості 1 ц реалізованих свиней у живій масі та відносно високій середній реалізаційній ціні свиней у живій масі під час реалізації. Так, у 2004 році собівартість 1 ц реалізованих свиней у живій масі становила 481,0 грн, а середня реалізаційна ціна 1 ц — 845,8 грн; відповідно, у 2005 році — 597,4 і 1177,1 грн,   у 2006-му— 626,5 і 944,6 гривні.
Як відомо, інтенсивність ведення тваринництва залежить від багатьох чинників, але основний із них — раціональне використання кормів. Тому на підприємстві багато уваги приділяють підвищенню рівня годівлі свинопоголів’я. В господарстві застосовують концентратний тип годівлі свиней у сухому вигляді з добавкою у невеликій кількості сінного борошна (1,2% за поживністю), подрібненої зеленої маси люцерни в літній період (2,3%) та кормів тваринного походження (молоко незбиране й відвійки — 2,6%), БВД і премікси — 3,5% та концентровані корми — 90,4 відсотка.
У власному комбікормовому цеху СТОВ “Агрофірма”Оржицька” готують із зернових сумішей, білково-вітамінних домішок та преміксів комбікорми (кормосуміші) за дев’ятьма рецептами, а саме для: поросят живою масою від 6 до 12 кг, поросят живою масою від 12 до 25 кг, дорощування свиней від 25 до 45 кг, дорощування свиней від 45 до 80 кг, для свиней живою масою 80–110 кг, підсисних свиноматок, супоросних свиноматок, кнурів-плідників та ремонтного молодняку свиней, а для поросят живою масою до 6 кг закуповують готовий стартерний комбікорм. Білково-вітамінні домішки, премікси та готовий стартерний комбікорм для поросят живою масою до 6 кг закуповують вітчизняні, виготовлені у Дніпропетровській області. За рекомендаціями та участю фахівців підприємства, яке їх постачає, розробляють та складають з допомогою комп’ютерної програми рецепти комбікормів. Раціони годівлі всіх статевовікових груп свиней практично збалансовані за всіма поживними речовинами: обмінна енергія, перетравний протеїн, амінокислоти, мікро- і макроелементи та вітаміни груп В, А, Д3, Е, К.
Значне збільшення обсягів виробництва свинини стало можливим завдяки організації селекційно-племінної роботи.
22 лютого 2002 року агрофірма одержала статус племінного репродуктора з розведення свиней великої білої породи, а 29 грудня 2005 року спільним наказом Мінагрополітики України та УААН СТОВ “Агрофірма “Оржицька” Оржицького району Полтавської області присвоєно статус племінного заводу.
З урахуванням конкретних виробничих умов на підприємстві розводять свиней великої білої породи англійської та данської селекції за чистопородного розведення, що проявили себе з найкращого боку.
Племінний облік на свинофермі ведуть з моменту народження поросят і до їхньої реалізації згідно з вимогами до племзаводу. Ведуть також виробничу картку свиноматок, кнурів-плідників. Закріплюють кнурів за свиноматками, ведуть облік опоросів, відлучення поросят від свиноматок, а також видають племінні свідоцтва. Крім того, здійснюють аналіз класності молодняку та оцінюють маток і кнурів.
Виробництво свинини організовано на одній свинофермі, в с.Тарасенкове. Опороси основних і перевірних свиноматок проводять протягом цілого року в свинарниках-маточниках на 100 станкомісць кожний.
Поросят тут вирощують за такою технологією. Відлучають малюків від свиноматок у 28-денному віці середньою масою 6–7 кг, проте відлучені поросята залишаються в своїх станках ще на чотири тижні. З двомісячного віку поросят групують за статевовіковими групами по 12–14 голів у кожному станку, свинок і кнурців биркують як для власного відтворення, так і для реалізації на племінні цілі.
Генофонд кнурів (через 2–2,5 року) поновлюють за рахунок купівлі кнурів на племзаводі “Степной” Запорізької області. Це партнерство цілком задовольняє потреби агрофірми “Оржицька” і зберігатиметься надалі.
Для ремонту маточного поголів’я щорічно відбирають свинок у співвідношенні 1 : 2 (свиноматки і ремсвинки). Ремонтних свинок відбирають у двомісячному віці, при цьому вони повинні мати міцну конституцію, не менше        14 розвинутих сосків та живу масу не менше 17 кг. Парують ремонтних свинок у вісім-дев’ять місяців за досягнення живої маси 120 кг. Парування основних свиноматок і ремонтних свинок проводять природним способом.
Слід наголосити, що значну увагу ветеринарні спеціалісти приділяють виконанню основних ветеринарно-профілактичних заходів для одержання та вирощування здорового молодняку свиней. На всіх виробничих ділянках підтримують високий рівень ветеринарно-санітарної культури виробництва й дотримуються принципу “все зайнято — все вільно”.
Годують свиней у господарстві на всіх виробничих ділянках із корит, а комбікорм і кормові суміші до свинарників підвозять тракторами, вивантажують їх у бункери, які облаштовано в тамбурах свинарників, а з них транспортером завантажують у кормороздавачі КЕС-1,7 з електричним приводом, які рухаються свинарником і рівномірно розподіляють ці корми у годівниці.
 Гній із приміщень видаляють скребковими транспортерами ТСН-2Б, а водонапування здійснюють за допомогою автоматичних соскових напувалок.
Навантаження на одного оператора з обслуговування підсисних свиноматок з поросятами — 25 голів, на дорощуванні свиней, відповідно, — 500–600, а з обслуговування свиней на відгодівлі та ремонтного молодняку — 450–500 голів.
Працівники господарства мають намір на кінець поточного року збільшити кількість поголів’я свиней до 5000 голів, отримати не менше 8 тис. голів приплоду поросят, реалізувати на забій не менше 800 т свиней у живій масі та продати не менше 800–900 голів племінного молодняку свиней.
Водночас керівництво і спеціалісти сільгосппідприємства стверджують: якщо закупівельні ціни на свинину протягом нинішнього року залишатимуться на рівні 5–6 грн/кг живої маси, то збитки неминучі, і господарство змушене буде зменшувати кількість свинопоголів’я.

Д. Микитюк,
канд. с.-г. наук
М. Геймор,
учений зоотехнік