Некробактеріоз не хвороба, а результат антисанітарії

Хвороби кінцівок у корів бувають часто й завдають відчутних збитків господарствам унаслідок зниження продуктивності хворих тварин, витрат на лікування, частого вибракування їх у разі неефективності лікування. Особливо ця проблема загострилася в роки спеціалізації молочного скотарства через різку зміну умов годівлі та утримання тварин.

Високопродуктивні корови менше захищені від негативного впливу навколишнього середовища внаслідок виведення з молоком великої кількості елементів, потрібних організму для самозахисту. Господарники, оцінюючи генетичний потенціал голштинських корів, на жаль, забувають про необхідні для його реалізації умови: збалансована за всіма компонентами годівля та належний догляд за тваринами. Саме тому в організмі тварин порушуються фізіологічні процеси, що проявляється різноманітними хворобами, особливо ураженнями кінцівок.

Спосіб утримання впливає на стан здоров’я корів
Поширення захворювань у ділянці пальців ми вивчали в двох господарствах, де доглядають корів голштинської породи з приблизно однаковою продуктивністю, але з різними умовами утримання.
У першому господарстві практикується цілорічне стійлове утримання тварин із щоденним пасивним моціоном на прифермських вигульних майданчиках. Цей спосіб утримання не дає можливості на тривалий час звільнити приміщення, що утруднює проведення ремонтних робіт, не дає змоги повною мірою провести дезінфекцію, внаслідок чого мікрофлора, пасажуючись через організм тварин, підвищує свою вірулентність. Сприятливим чинником у даному господарстві є гіподинамія, на фоні якої порушується крово- та лімфообіг у тканинах пальця, звужуються й облітеруються судини, порушуються процеси кератинізації, внаслідок чого копитцевий ріг швидше стирається й легше травмується.
В іншому господарстві практикують стійлово-табірний спосіб утримання корів: у зимовий період тварин утримують у типових корівниках, щодня проводять пасивний моціон у прифермських загонах. У літньо-осінній період (травень-вересень) корів утримують у літньому таборі, де вони випасаються на штучних пасовищах.
Таке утримання дає можливість звільнити приміщення від тварин, видалити з них гній, підстилкові матеріали, виконати певні ремонтні роботи й провести профілактичну дезінфекцію. Перш ніж перевести тварин на літньо-табірне утримання, а також у міру потреби протягом літнього періоду на обори завозять солому. А коли тварин восени переводять у приміщення, з обор вивозять гній, що накопичився за літній період. Для підняття висоти грунту на обори завозять глину. Почергове утримання тварин у приміщеннях та на оборах із проведенням комплексу профілактичних робіт дає можливість перервати епізоотологічний ланцюг та знизити мікробну забрудненість навколишнього середовища. Крім того, постійне перебування корів на свіжому повітрі та активний моціон сприяють їхньому оздоровленню й підвищенню резистентності організму.
За 2003 рік у першому господарстві ми виявили 248 тварин з різними ураженнями пальців, що становить 77,5% загальної їхньої кількості, а протягом 2004 року — 257 (80,3 %), тоді як у другому — 44 (14,6%) та 39 (13 %) тварин, відповідно.

Причини некробактеріозних уражень
Некробактеріоз вважають побутовою інфекцією, що виникає внаслідок постійного порушення санітарних правил утримання тварин та їхньої годівлі. Сприяють травмам кінцівок підвищена вологість у приміщеннях і місцях вигулу та висококонцентрована годівля корів. Така годівля сприяє витрачанню великої кількості енергії на перетравлювання корму, а головне — призводить до хронічних запалень в основі шкіри. Крім того, внаслідок порушення її живлення створюються умови, сприятливі для розвитку й прояву патогенної дії фузобактерій. Виділяючи токсини, вони пригнічують фагоцитоз, місцеву запальну реакцію тканин та посилюють некротичні явища.
Прикро, що некробактеріозні ураження практичні лікарі діагностують здебільшого як звичайні гнійно-некротичні процеси, не звертаючи уваги на інфекційну причину. Саме тому хворих корів не ізолюють, а лікують безпосередньо в приміщеннях, що призводить до “перезараження” тварин і підвищення вірулентності фузобактерій. Такі господарства стають стаціонарно неблагополучними щодо некробактеріозу, оскільки хворіє 70%, а то й більше, всього поголів’я.
Клінічно гнійно-некротичні процеси проявляються виразками шкіри міжпальцевого склепіння (фото 1) та м’якушів (фото 2), гнійно-гнильними пододерматитами (фото 3), рідше — флегмонозними процесами та подартритами.
Бувають і некробактеріозні ураження ратиць. Часто вони починаються з відшарування рогу м’якуша та гнильного розпаду його основи шкіри. Своєчасне лікування та покращання умов утримання тварин призупиняють подальший розвиток патологічного процесу. Але в багатьох вилікуваних корів після розтелення розвивається гнійно-гнильний ендометрит. Це зумовлено наявністю “дрімаючої” інфекції у вторинних метастатичних вогнищах, яка “прокидається” в критичний період (роди) і проникає гематогенним шляхом у фізіологічно змінені органи. Причиною може бути також сенсибілізація організму корів у період хвороби.

Як і чим лікувати?
Під час лікування корів із гнійно-некротичними процесами в ділянці пальців провідну роль відводять хірургічному втручанню, подальшому максимальному видаленню змертвілих тканин, гнійного ексудату. Завдання післяопераційного лікування — за потреби підвищити імунний статус організму, очистити вогнища ураження й створити умови для регенерації тканин. За зниження імунобіологічної реактивності, крім місцевого лікування, потрібно використовувати імуностимулювальні препарати: внутрішньом’язово КАФІ, в дозі 3 мл; імзауф — 20 мл з інтервалом сім днів.
Після хірургічної обробки вогнищ ураження пропонують використовувати пудру Островського (калію перманганат і борна кислота в співвідношенні 1:1), але вона ефективна лише в разі гнійних пододерматитів. При флегмонах ранові порожнини нерідко мають заті-кання, кишені, в яких затримуються змертвілі тканини. Утворюючи струп, пудра лише гальмує повне очищення порожнин і процеси регенерації. В такому разі ми рекомендуємо користуватися фенол-скипидар-димексидним лініментом, виготовленим на основі емульсії Барсу-кова (фенол — 5,0; скипидар — 10,0; рицинова олія — 50,0).
Недоліком емульсії Барсукова є поверхнева дія складових, що не проникають у глибину тканин. На практиці ж часто трапляються глибокі виразки з недостатньо вираженою демаркаційною зоною. Димексид, уведений до її складу як універсальний розчинник з добрими пенетрувальними властивостями, сприяє проникненню вказаних препаратів через некротизовані тканини до здорових.
Після хірургічної обробки на вогнища ураження накладали серветки, оброблені фенол-скипидар-димексидним лініментом (фенол — 5,0; скипидар — 10,0; рицинова олія — 50,0; димексид — 50,0).
На початковій стадії розвитку виразкового процесу в міжпальцевій щілині такий лінімент часто очищає вогнище ураження від мертвих тканин після першої обробки. У хворих знижується ступінь кульгавості, виразка вкривається дрібними грануляціями й зменшується в розмірах. Тому за повторної обробки через три дні просто накладали пов’язку з рідкою маззю Вишневського, аби посилити регенеративні процеси.
Глибокі виразки з великою кількістю мертвих тканин очищалися дещо повільніше, в основному, після двох обробок зазначеним лініментом, з інтервалом у три дні, після чого знову ж таки користувалися маззю Вишневського. За гнійно-гнильного пододерматиту на ранній стадії вогнища ураження теж очищалися після першої — другої обробки, а в разі глибоких уражень — після двох-трьох. Через шість-сім днів рани в корів закривалися молодим рогом.
Порівняння ефективності фенол-скипидар-димексидного лініменту й емульсії Барсукова свідчить про перевагу першого: виразки в міжпальцевій щілині загоювалися зазвичай після однієї-двох обробок (проти трьох-чотирьох), а хворі на пододерматити тварини видужували після двох-трьох (проти п’яти-шести) перев’язок.
Використання фенол-скипидар-димексидного лініменту доцільне і в разі некробактеріозних уражень копитець, крім антимікробної, він проявляє й подразливу дію, чим спричинює загострення запального процесу й прискорює очищення таких дефектів від некротизованих тканин.
Доцільне також використання комплексного препарату АСД (стимулятор Дорогова) з димексидом. Фармакологічно він є активним біологічним стимулятором загальної (фракція 2) і місцевої дії (фракція 3), що нормалізує в організмі трофічні процеси та активізує захисні механізми. За уражень кінцівок некробактеріозного походження препарат АСД значно прискорював очищення осередків ураження, а отже, суттєво скорочував термін лікування, кількість обробок тощо. Особливо в разі поверхневих пошкоджень і невеликих виразок міжпальцевого склепіння некробактеріозного походження. Для кращого проникнення препарату через нежиттєздатні тканини й підвищення антимікробної та стимулювальної дії до нього додають димексид у співвідношенні 2:1.
Уже після першої ревізії застосування АСД з димексидом, яку проведено через три-чотири дні, виявлено повне очищення від змертвілих тканин. Далі таких тварин лікували з використанням лініменту Вишневського. Під час повторної ревізії, через шість-сім днів, ми зафіксували повне закриття тканинного дефекту молодим епітелієм. Таких тварин вважали практично здоровими, однак ще упродовж тижня утримували в стійлах.
Обов’язковою умовою успішного використання препарату є накладення захисної пов’язки, просоченої дьогтем. Димексид потрібно змішувати з АСД перед використанням.
Відтак, після очищення вогнищ ураження, пропонуємо використати такі лікарські засоби.
1. У разі зниження показників імунного статусу — імуностимулювальні препарати (імзауф внутрішньом’язово — 20 мл двічі, з інтервалом сім днів, КАФІ — 3 мл чи інші).
2. Фенол-скипидар-димексидний лінімент (фенол — 5, 0, масло терпентинне — 10,0, рафінована олія — 50,0, димексид — 50,0) з повтором через два-три дні, а після очищення — лінімент Вишневського.
3. Комплексний препарат АСД (ф-3) з димексидом (2:1) теж з інтервалом через два-три дні.
Повністю позбутися хвороб кінцівок за наших умов годівлі та утримання неможливо, оскільки не можна виключити випадкові травми та ускладнення після них. Але проведення низки загальногосподарських і спеціальних заходів дасть змогу різко знизити захворюваність і зменшити витрати на лікування.
Заходи профілактики
Наші багаторічні дослідження в цьому напрямі дають підстави запропонувати такі профілактичні заходи.
1. Годівля:
— в раціоні сухостійних корів кількість концентрованих кормів не повинна перевищувати 1 кг на добу, а після розтелення їх кількість слід збільшувати до норми поступово;
l дійним коровам добову норму концентратів згодовувати за чотири рази й обов’язково — після того, як дали грубі корми;
l влітку зелені корми згодовувати після грубих або в суміші з ними: в процесі їхнього пережовування виділяється велика кількість слини — важливого природного буфера, що має лужну реакцію;
l за використання великої кількості високоенергетичних кормів із незначним вмістом клітковини (концентрати, силос кукурудзяний, жом, зелена маса) доцільно вводити в раціон буфери — гідрокарбонат натрію (1–1,5% до раціону), кальцію карбонат (1–1,5%), окис магнію (04–08%), карбоксилін (10 мг/кг).
2. Щодня виводити тварин на активний моціон на відстань три-чотири кілометр. За можливості краще практикувати використання пасовищ.
3. Постійно дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог у місцях утримання тварин, особливо боротися з підвищеною вологістю. Для цього слід використовувати і (за потреби) міняти гігроскопічний підстилковий матеріал. Пропонуємо також покривати підлогу на вигульних майданчиках піском: він поглинає воду, очищає копитця, а також посилює кровообіг в основі шкіри й поліпшує якість копитцевого рогу.
4. Дотримуватися оптимальних параметрів стійла для корів: довжина його має перевищувати довжину тулуба корови на 20 см. Кут нахилу підлоги має бути не більше 6°.
5. Регулярно, не менше ніж двічі за рік, потрібно розчищати копитця в корів, звертаючи увагу на стан підошви й білої лінії, щоб своєчасно діагностувати хронічні ламініти.
6. Раз на тиждень для “загартування” копитець і попередження їхніх ушкоджень робити ножні ванни з 5% формальдегідом чи 5–10% сульфатом міді.
7. Регулярно оглядати все поголів’я, щоб своєчасно виявляти кульгавість у тварин. Хворих лікувати, а тих, що “безпричинно” кульгають, залишати в стійлах для подальшого спостереження за ними.
8. Вибракувати корів із уродженою неправильною постановкою кінцівок.
На жаль, практичне використання вакцин проти некробактеріозу не дає бажаних результатів. Наші лікарі багато надій покладають на вакцини, не звертаючи при цьому уваги на умови утримання корів. У США некробактеріоз вважають не хворобою, а результатом антисанітарії. Там вакцину рідко використовують: в антисанітарних умовах вона неефективна, а за відповідного санітарного стану на фермі — не потрібна. Тому профілактика некробактеріозу в неблагополучних господарствах має базуватися передусім на проведенні комплексу ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на припинення розвитку хвороби й попередження її поширення, а саме:
l регулярний огляд усього поголів’я для своєчасного виявлення хворих і переведення їх в окреме сухе приміщення, яке постійно очищати від гною і ретельно дезінфікувати 5% розчином їдкого натрію чи 3% розчином формальдегіду;
l хворим тваринам потрібне  оперативне й подальше консервативне лікування. Видалений ріг і змертвілі тканини слід спалювати чи знешкоджувати в окремому посуді 3% розчином карболової кислоти, а місце лікування ретельно дезінфікувати. Гній з ізолятора складувати для біотермічного знезараження;
l влітку тварин слід випасати на пасовищах, до того ж, періодично міняти їх (через 15–30 днів) для самосанації;
l у господарствах з низьким рівнем імунного захисту корів потрібно обробляти імуностимулюючими препаратами, особливо в критичні для них періоди (запуск, розтелення): імзауф внутрішньом’язово — 20 мл із повторенням через сім днів, КАФІ — 3 мл одноразово.
Фузобактерії — це зооантропонози, тому під час обслуговування хворих потрібно працювати в спецодязі й дотримуватися правил особистої гігієни. Надавати тваринам допомогу треба в окремому спецодязі, залишаючи його в приміщенні після закінчення роботи. Хірургічне лікування краще проводити в гумових рукавичках, якщо їх немає, — обов’язково після закінчення лікування ретельно мити руки й обробляти їх дезінфекційними розчинами.
У разі вимушеного забою хворих тварин тушу з локальними ураженнями випускають без обмежень після видалення та утилізації уражених частин. Якщо ж виявлено метастази та септичні процеси, тушу й органи направляють на технічну утилізацію.
Нині у більшості господарств України чимало земель не обробляють, і вони заросли бур’янами. Їх бажано засіяти багаторічними травами. Це дасть змогу створити культурні пасовища; забезпечити корів активним моціоном; заготувати вдосталь високоякісного сіна — природного для рогатої худоби корму; максимально зменшити в раціоні концентровані корми — і забути про ацидотичний стан та зумовлені ним не тільки хвороби кінцівок, а й інші недуги, основою яких є ендогенна аутоінтоксикація. І якщо такі умови доповнити належним санітарно-гігієнічним станом місць утримання тварин, з’явиться можливість оздоровлення господарств від некробактеріозу.

І. Панько,
д-р вет. наук
М. Петрик,
канд. вет. наук,
Білоцерківський державний аграрний університет