Південна і єгипетська бавовникова совки: хто небезпечніший?
Наскільки бавовникові совки небезпечні для українських ланів? Звісно, для вітчизняних аграріїв є проблеми й актуальніші, але якщо вчасно не виявити потенційну небезпеку, можна потім пошкодувати.
Наскільки бавовникові совки небезпечні для українських ланів? Звісно, для вітчизняних аграріїв є проблеми й актуальніші, але якщо вчасно не виявити потенційну небезпеку, можна потім пошкодувати.
А. Фокін,
канд. біол. наук
Південна совка - Spodoptera eridania Cramer
Південна совка - Spodoptera eridania - як для України, так і для всього Старого Світу є об'єктом зовнішнього карантину. Вид поширений у Південній Америці - у Бразилії, Чилі, Еквадорі, Перу; Парагваї на Галапагоських островах; у Центральній Америці та країнах Карибського басейну - Кубі, Домініканській Республіці, Гренаді, Гваделупі, Гондурасі, Мартиніці, Нікарагуа, Пуерто-Ріко, Тринідаді й Тобаго; в Північній Америці - США (штати Флорида, Північна та почасти Південна Кароліна, Техас, Вашингтон).
Враховуючи, що південна совка є поліфагом, нескладно уявити ту загрозу, яку вона являє для Європи, Азії та Африки. Однак, наскільки ця загроза є масштабною та науково обгрунтованою? Моделювання можливого поширення південної совки в світі наочно показує "перспективи" шкідника.
Аналіз можливого поширення в Україні
Аналогом південної совки в Україні за шкідливістю значною мірою може виступити лучний метелик. Обидва види є поліфагами, живляться значним спектром культурних рослин і втрати завдають на стадії гусениці. Для акліматизації південної совки у нас витримуються перші дві умови "тріади Іжевського". Отже, це у сукупності дає підстави до внесення шкідника до списку А-1 карантинних об'єктів, відсутніх на території країни, тобто тих видів, яким приділено першочергову увагу карантинної служби для запобігання їхній появі на наших теренах.
Попри свою назву і південноамериканське походження, південна совка - комаха доволі холодостійка. У Південно-Східній Азії є регіони, придатні для її акліматизації, в яких температура взимку опускається до -12,9°С. Це наводить на думку, що шкідник може успішно існувати на значній території України, принаймні в південній частині зон Лісостепу та Степу і, безумовно, на Кримському півострові. Однак насправді це не зовсім так. Побудована нами модель свідчить, що в Україні є зони лише низької придатності для акліматизації цього карантинного об'єкта. Але й вони є доволі локалізованими й існують лише на чорноморському узбережжі північно-західного Криму (Тарханкутський півострів), на півдні Херсонської області та у західній частині Одеської - на кордоні з Румунією (Придніпровська низовина). Північна межа можливого ареалу південної совки в Україні не перетинає 48° півн. ш., а південна проходить приблизно по 45° півн. ш. Можливий же ареал на заході Одещини у східному напрямку обмежується 29° східної довжини.
Характеристика клімату можливої зони поширення південної совки в Криму та на Херсонщині свідчить, що середня річна температура в її межах на узбережжі коливається від 10,6 до 11,5°С, а в центрі зони - від 9,9 до 11,3°С. Максимальні температури на узбережжі не перевищують 28,8°С, мінімальні - не опускаються нижче -4,5°С, а в центрі - перебувають у межах 27,8...29°С та -6(-3,1)°С відповідно.
Температури на північній межі можливої зони акліматизації становлять: мінімальна за холодний період - -6,4°С, максимальна за теплий - 28,9°С. На східній межі зони ці показники дещо інші: -3,1°С та 28,8°С, відповідно. Крім того, на східній частині можливого ареалу спостерігається доволі значний "хвіст", середньорічна температура в якому становить 11,0...11,6°С, мінімальна - -2(-3,4)°С, а максимальна - 28,6...28,8°С.
За Одеською областю можливий ареал характеризується такими температурними показниками: в центрі зони - середня річна температура коливається в межах 10,5...11,1°С, максимальна за теплий період перебуває в інтервалі 27,6...28,3°С, а мінімальна за холодний - -5,2(-4,8)°С; по краю зони - 10,3...11,2, 27,4...28,3 та -5,5(-4,6)°С відповідно.
У цілому ж незначна придатність території нашої країни для акліматизації південної совки пояснюється не стільки температурними показниками, скільки поєднанням їх із вологістю повітря. Адже, поглянувши на карти, ми бачимо, що прогнозований ареал шкідника здебільшого прив'язаний до приморських районів, басейнів великих річок або займає низовини.
Отже, висновки: на території України кліматичних зон, що є повними аналогами кліматичних зон у межах звичайного існування шкідника, немає. Мають місце локалітети низької придатності для існування карантинного об'єкта в Криму, Одеській та Херсонській областях.
Пунктами проникнення південної совки на територію України можуть бути порти Скадовськ, Євпаторія та Ізмаїл, а також прикордонні з Румунією території басейну Дунаю поблизу його дельти.
Єгипетська бавовникова совка - Spodoptera littoralis Boisd
Єгипетська бавовникова совка - Spodoptera littoralis Boisd - належить до найнебезпечніших об'єктів зовнішнього карантину, оскільки пошкоджує 87 видів рослин, зокрема: бавовник, кукурудзу, картоплю, рис, сою, практично всі овочеві, а у захищеному грунті, крім овочів, ще й квіткові культури. Шкідник уже тепер дуже поширився в світі, зайнявши всю територію Африки (за винятком пустельних районів), країни Азії (Іран, Ірак, Саудівську Аравію, Туркменистан, Киргизстан, Казахстан, Афганістан, Пакистан, Індію, В'єтнам, Японію, Індонезію), Австралію та Нову Зеландію, країни обох американських континентів (Бразилію, Перу, Аргентину, Колумбію, Венесуелу, Болівію, Еквадор, Уругвай, Чилі, Мексику, США, південь Канади), країни південної Європи (Італію, південь Іспанії і Франції, Грецію тощо).
Аналіз можливого поширення в Україні
В Україні "перспективи" можливого поширення єгипетської бавовникової совки розподіляються так: зон виключної і дуже високої придатності немає.
Висока придатність територій - у Закарпатській, на півдні Одеської (за 46° півн. ш. и 29° с. д.) і більшої частини Херсонської областей (північний кордон проходить приблизно по 47° півн. ш.), північної частини Кримського півострова, а також на південних кордонах Вінницької і Чернівецької областей (приблизно по 48° півн. ш.).
Середній ступінь придатності характерний для більшої частини Івано-Франківської, Одеської, Дніпропетровської, Миколаївської та Сумської областей. Повністю в цю зону потрапляють Хмельницька, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська та Чернігівська області. Східний кордон зони середнього ступеня придатності проходить по 35° східної довготи.
Низький ступінь придатності для акліматизації шкідника прогнозують у східних районах Запорізької, Дніпропетровської областей, південно-західних - Миколаївської області та південних районах Одеської, що межують із Чорним морем. Нею ж характеризуються і гірські райони (Крим, частина Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей), що дає змогу зробити припущення щодо "обмежувальної" ролі гірських масивів у поширенні єгипетської бавовникової совки (особливо у Закарпатті), як це спостерігалося щодо західного кукурудзяного жука та американського білого метелика. Потрапити ж з європейських зон дуже високої придатності на територію України шкідник може (звичайно, крім випадкових завезень) в обхід Карпатських гір: через Румунію, Болгарію та Молдову.
Отже, можна зробити висновок про придатність для існування єгипетської бавовникової совки, тією чи іншою мірою, практично всієї території України, а відтак - можливість акліматизації виду в країні (особливо у південних районах) у разі його занесення цілком імовірна.
Щодо розглянутих у статті шкідників відсутні зареєстровані інсектициди. Однак у таблиці ми подаємо орієнтовний перелік діючих речовин інсектицидної дії, препарати на основі яких можуть бути зареєстровані в Україні щодо карантинних видів совок у майбутньому.