Спецможливості
Агробізнес

Пані капітан і її «Аван­гард»

03.07.2014
775
Пані капітан і її «Аван­гард» фото, ілюстрація

Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!

Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!

І. Бірю­ко­ва
i.birykova@univest-media.com

Да­ю­чи на­зву своєму підприємству, йо­го керівник Оль­га Бабій уже тоді відчу­ва­ла, що її бізнес при­ре­че­ний на успіх. І во­на не по­ми­ли­ла­ся. Як уп­ро­довж чо­тир­над­ця­ти років удається за­ли­ша­ти­ся в ліде­рах — про це роз­повідь ди­рек­то­ра ПСП «Аван­гард».    

Оль­го Іванівно, як ви­ник­ло Ва­ше гос­по­дар­ст­во? І чо­му виріши­ли йо­го так на­зва­ти?   
— Роз­поч­ну з то­го, що у сільсько­му гос­по­дарстві пра­цюю все своє жит­тя. Тру­до­вий шлях роз­по­ча­ла із по­са­ди еко­номіста в кол­госпі «Рас­свет», у сусідньо­му селі Мар’янівка, ку­ди от­ри­ма­ла на­прав­лен­ня після закінчен­ня еко­номічно­го фа­куль­те­ту Знам’янсь­ко­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го техніку­му. Після ре­ор­ганізації гос­по­дар­ст­ва пра­цю­ва­ла го­ло­вним еко­номістом у кол­госпі ім. Уль­я­но­ва (с. Тишківка). Потім ме­не об­ра­ли йо­го керівни­ком. Це бу­ла се­ре­ди­на 90-х, кол­го­с­пи роз­ва­лю­ва­ли­ся один за од­ним, але ми три­ма­ли­ся. Я всіля­ко пе­ре­шко­д­жа­ла рай­он­но­му керівництву гра­бу­ва­ти гос­по­дар­ст­во і, на­сам­пе­ред, дба­ла про про­стих лю­дей. Усе бу­ло б до­б­ре, як­би Ле­онід Ку­ч­ма не пішов на дру­гий термін сво­го пре­зи­дент­ст­ва. На­пе­ре­додні ви­борів рай­он­не на­чаль­ст­во мені на­ка­за­ло йо­го підтри­ма­ти, але я навідріз відмо­ви­ла­ся. Після цьо­го та­ке роз­по­ча­ло­ся! Приїха­ли з міліції, по­дат­ко­вої, ревізії по­си­па­ли­ся од­на за дру­гою. В рай­оні мені ра­ди­ли хо­ча б у кабінеті по­че­пи­ти пор­т­рет Ку­ч­ми. Але я за­ли­ши­ла­ся прин­ци­по­вою. За це і по­ст­раж­да­ла.
Про­те після звільнен­ня дов­го без ро­бо­ти не сиділа. Тоді у Тишківці був ще й геть роз­ва­ле­ний СВК ім. Калініна. Працівни­ки цьо­го гос­по­дар­ст­ва у ве­ресні 2000 р. об­ра­ли ме­не своїм керівни­ком. Але у гос­по­дар­ст­ва бу­ло стільки боргів, що і не злічи­ти. Зго­дом Об­ле­нер­го виз­на­ло йо­го бан­кру­том, і ми зму­шені бу­ли про­да­ти май­же всю техніку, аби хоч тро­хи роз­ра­ху­ва­ти­ся із кре­ди­то­ра­ми. Після торгів гос­по­дар­ст­ва фак­тич­но вже не існу­ва­ло і тре­ба бу­ло шу­ка­ти вихід. І я йо­го знай­ш­ла: ра­зом із людь­ми, котрі по­ба­жа­ли зі мною пра­цю­ва­ти, взя­ла в орен­ду зем­лю і 2001 р. ство­ри­ла при­ват­не підприємство «Аван­гард».
Вва­жаю, для но­во­с­тво­рю­ва­но­го підприємства на­зва — один із виз­на­чаль­них чин­ників. Ад­же, справді, як то ка­жуть, як ко­ра­бель на­звеш, так він і по­пли­ве. Ска­жу, що на­ше ПСП пра­цює вже 14 років і за цей період ще жод­но­го ра­зу не осо­ро­ми­ло своєї на­зви. Більше то­го, не­вдовзі після сво­го ство­рен­ня (а роз­по­чи­на­ли свою діяльність фак­тич­но із ну­ля), ми не тільки змог­ли на се­бе за­роб­ля­ти, а й по­га­си­ли за­бор­го­ва­ну лю­дям кол­го­с­пом (не мною!) зар­пла­ту за сім років.
 
Як Вам постійно вдається пра­цю­ва­ти із «плю­сом»?
— По жит­тю я завжди звик­ла пра­цю­ва­ти на ре­зуль­тат. От­ри­мав­ши при­бу­ток, ви­т­ра­чаю гроші на роз­ви­ток бізне­су: прид­бан­ня техніки, до­ро­го­го посівно­го ма­теріалу, купівлю най­кра­щих пре­па­ратів за­хи­с­ту рос­лин, мікро­до­б­рив. Ад­же як­що у по­ле нічо­го не вкла­деш, то вро­жаю не збе­реш. Про­те на вітер гро­шей не ви­ки­даю, за­тра­ти обов’яз­ко­во ма­ють се­бе ви­прав­до­ву­ва­ти і при­но­си­ти відчут­ний ре­зуль­тат. Та­кож чітко до­три­му­ю­ся тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня рос­лин: усе потрібно ро­би­ти якісно і своєчас­но. В аг­ро­номії до­сить обізна­на, хо­ча відповідної освіти не маю. Знан­ня чер­паю зі спеціаль­ної літе­ра­ту­ри, періоди­ки (у т. ч. і з жур­на­лу «Про­по­зиція»), кон­суль­ту­ю­ся з аг­ро­но­ма­ми, ме­не­д­же­ра­ми, котрі про­да­ють за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, до­б­ри­ва, насіння. Ад­же са­ма в гос­по­дарстві і за керівни­ка, і за аг­ро­но­ма. Вва­жаю, що, крім освіти, у керівни­ка має бу­ти гос­по­дарсь­ка жил­ка, тоді гос­по­дар­ст­во бу­де на ви­соті.

І все-та­ки, за ра­ху­нок чо­го от­ри­муєте при­бу­ток? Мо­же, є якісь се­к­ре­ти…
— Та які там се­к­ре­ти…Нічо­го з осені не про­даю, а тільки тоді, ко­ли на про­дукцію вста­но­вить­ся до­б­ра ціна. На­при­клад, во­се­ни со­няш­ник був по 2300 грн/т, а на­разі — 4800 грн/т. Хо­ча, звісно, бу­ва­ють і не­пе­ред­ба­чу­вані си­ту­ації. На­при­клад, торік ме­не ду­же підве­ла ку­ку­руд­за: осінь ви­да­ла­ся мо­к­рою і че­рез ви­со­ку во­логість (від 18 до 20%) її до­ве­ло­ся про­да­ти фак­тич­но за безцінь.
Зви­чай­но, най­при­бут­ковішою куль­ту­рою є со­няш­ник. Не­ви­пад­ко­во ж де­які од­но­осібни­ки сіють со­няш­ник по со­няш­ни­ку кілька років поспіль. Але, вва­жаю, вис­на­жу­ва­ти зем­лю — гріх, тре­ба ду­ма­ти і про за­в­т­рашній день. То­му сівозмін до­три­му­ю­ся чітко. Цьо­го ро­ку вза­галі виріши­ла висіяти рідкісні куль­ту­ри, такі як гірчи­ця, про­со ка­нар­ко­ве, роз­то­роп­ша. Ці куль­ту­ри — пре­красні очи­щу­вачі полів від бур'янів, до то­го ж не по­тре­бу­ють ве­ли­ких за­трат на ви­ро­щу­ван­ня, та й ціни на них ви­сокі. Це саме те, що потрібно для зміцнен­ня еко­номічно­го ста­ну підприємства.

Ка­жуть, що на полі Ви ду­же по­люб­ляєте ек­с­пе­ри­мен­ту­ва­ти?
— Це справді так. Ку­ку­руд­зи висіяли чо­ти­ри гібри­ди, со­няш­ни­ку — шість,
сої — п’ять сортів, пше­ниці та яч-
­ме­ню — по три сор­ти. По-пер­ше, для то­го, щоб дібра­ти кращі з них на май­бутнє, по-дру­ге, як­що висіва­ти ба­га­то сортів — за будь-яких по­год­них умов га­ран­то­ва­но бу­деш зі стабільним уро­жаєм.
Та­кож ек­с­пе­ри­мен­таль­но вно­си­ла у грунт пре­па­рат ЕМ-1 (живі бак­терії), який за­сто­со­ву­ють для ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва. Дійшли вис­нов­ку, що живі бак­терії — до­б­ре рішен­ня: як­що ни­ми на­си­ти­ти грунт, то не потрібно жод­них міне­раль­них до­б­рив і мож­на от­ри­ма­ти еко­логічно чи­с­ту про­дукцію. В Європі ор­ганіка ко­ш­тує до­ро­го, але у нас по­ки що її ви­ро­щу­ва­ти не­вигідно. Хо­ча б то­му, що ор­ганічне зем­ле­-
­роб­ст­во — про­цес три­ва­лий, у зем­лю тре­ба ба­га­то вкла­с­ти, про­те во­на фер­ме­рові не на­ле­жить: сьо­годні во­на є, а за­в­т­ра — мо­жуть за­бра­ти. З іншо­го бо­ку, як­що ор­ганічну про­дукцію сер­тифіку­ва­ти і відшу­ка­ти рин­ки збу­ту, то її мож­на ду­же вигідно про­да­ти.

Чи ба­га­то у Вас техніки?
— Як для 500 га землі, то навіть за­ба­га­то. Зо­к­ре­ма, маємо ком­байн CLAAS TUCANO 320, трак­тор YTO 804 плюс до ньо­го ку­пи­ли обо­рот­ний плуг, трак­то­ри «Кий», два МТЗ-82. Торік прид­ба­ли до­ро­гу до­б­рот­ну угорсь­ку жат­ку Optisun, по­бу­ду­ва­ли ав­то­ва­ги, а нинішньої вес­ни ку­пи­ли дві ви­со­ко­якісні сівал­ки. І це да­ле­ко не вся на­ша техніка.

Кре­ди­ти на її купівлю бра­ли?
— Без банківських по­зик об­хо­д­жусь уже років із вісім. У 2002 р. хотіла взя­ти кре­дит, щоб ку­пи­ти трак­то­ра. Але не бу­ло за­ста­ви, то­му банк відмо­вив. І, знаєте, ми не про­па­ли. Навіть у тяж­ко­му 2003 р., ко­ли че­рез по­годні умо­ви за­ги­ну­ли всі озимі, без кре­ди­ту змог­ли прид­ба­ти но­во­го трак­то­ра. Але у 2004 р. усе-та­ки виріши­ли ско­ри­с­та­ти­ся по­зи­кою, щоб ку­пи­ти ком­байн «Єнісей». Після то­го в банк — ані но­гою. Ма­ло то­го, що пе­ре­пла­та за кре­ди­та­ми фан­та­с­тич­на, так ще ж скільки ус­та­нов тре­ба обійти, щоб зібра­ти потрібні до­ку­мен­ти! А от ком­байн CLAAS нам на­да­ли на умо­вах по­ча­ст­ко­вої ви­пла­ти, без жод­них відсотків. Ми роз­ра­ху­ва­ли­ся за ньо­го про­тя­гом ше­с­ти місяців.
 
У Вас на техніці пра­цю­ють ли­ше чо­ловіки. Як во­ни став­лять­ся до то­го, що керівник — жінка? Чи слу­ха­ють­ся?
— І слу­ха­ють­ся, і, ду­маю, по­ва­жа­ють. Ад­же я постійно тур­бу­ю­ся, щоб мої працівни­ки пра­цю­ва­ли на до­б­ротній су­часній техніці, бу­ли не ­пе­ре­ван­та­жені ро­бо­тою, на­го­до­вані вчас­но і смач­ною їжею, своєчас­но одер­жу­ва­ли за­робітну пла­ту. Та­кож уп­ро­довж ро­ку ду­же ча­с­то ви­даю гро­шові премії, а особ­ли­во у ве­ли­ких розмірах — за ре­зуль­та­та­ми ро­бо­ти в кінці ро­ку.

Хоч Ва­ше гос­по­дар­ст­во — до­сить успішне, але, ма­буть, є і про­бле­ми...
— Не без то­го. Так, у 2012 р. тра­пив­ся при­крий ви­па­док: зі скла­ду ви­к­ра­ли мікро­до­б­ри­ва на су­му 40 тис. грн. Ви­вез­ли їх ма­ши­ною, а сто­рож ле­жав під цим скла­дом і ніби­то нічо­го не чув і не ба­чив. Ви­яс­ни­ли, чиєму ав­то­мобілю на­ле­жать відбит­ки шин, про­те вин­них не­має. У липні ми­ну­ло­го ро­ку в нас ско­си­ли 5 га ози­мої пше­ниці. Вин­них ви­яв­ле­но, але, зно­ву ж та­ки, ніхто до відповідаль­ності їх не при­тяг­нув. Що­до цих двох крадіжок я звер­та­ла­ся до міліції та про­ку­ра­ту­ри — як рай­он­ної, так і об­лас­ної, навіть в Адміністрацію Пре­зи­ден­та, але прав­ди до­би­ти­ся не­мож­ли­во. При­кро, але факт. У та­ких умо­вах пра­цю­ва­ти ду­же важ­ко або навіть про­сто не­мож­ли­во. Я вза­галі не ро­зумію, для чо­го ут­ри­муємо такі бездіяльні пра­во­охо­ронні ор­га­ни.
Або взя­ти цен­т­ри зай­ня­тості. На­ро­ду, охо­чо­го от­ри­му­ва­ти бю­д­жетні ко­ш­ти, там налічується не­ма­ло, а щоб ви­най­ня­ти ко­гось на полі по­пра­цю­ва­ти — не­має ба­жа­ю­чих. Од­но­го ро­ку нам бу­ла потрібна до­по­мо­га у про­са­пу­ванні сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, так жодна осо­ба, яких на­пра­ви­ла «біржа», не по­го­ди­лась по­пра­цю­ва­ти.
Що сто­сується зе­мель­но­го за­ко­но­дав­ст­ва, то не хо­четь­ся про це і го­во­ри­ти…

Якою, на Ва­шу дум­ку, має бу­ти дер­жав­на політи­ка сто­сов­но сільсько­го гос­по­дар­ст­ва?
— Я б уза­галі відміни­ла по­да­ток на до­да­ну вартість. Не ро­зумію, для чо­го він потрібен? Аг­раріям по­ки що доз­во­ля­ють ви­т­ра­ча­ти йо­го на роз­ви­ток сво­го гос­по­дар­ст­ва, але ж інші підприємства спла­чу­ють. Се­лян постійно ля­ка­ють, що та­кий по­да­ток вве­дуть і для нас. Тоді пра­цю­ва­ти­меть­ся
знач­но важ­че.
   P.S. Ди­рек­тор ПСП «Аван­гард» О. Бабій пе­редпла­чує наш жур­нал уже по­над де­сять років. Дя­куємо їй за вірність ви­дан­ню!

Інтерв'ю
Наразі багато виробників ЗЗР, насіння та техніки вдаються до транспортно-складського аутсорсингу. Адже це дає змогу з мінімальними витратами (не секрет, що у великих компаніях витрати на логістику на сьогодні часто перевищують інші... Подробнее
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     

1
0