Спецможливості
Агробізнес

Пані капітан і її «Аван­гард»

03.07.2014
599
Пані капітан і її «Аван­гард» фото, ілюстрація

Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!

Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!

І. Бірю­ко­ва
i.birykova@univest-media.com

Да­ю­чи на­зву своєму підприємству, йо­го керівник Оль­га Бабій уже тоді відчу­ва­ла, що її бізнес при­ре­че­ний на успіх. І во­на не по­ми­ли­ла­ся. Як уп­ро­довж чо­тир­над­ця­ти років удається за­ли­ша­ти­ся в ліде­рах — про це роз­повідь ди­рек­то­ра ПСП «Аван­гард».    

Оль­го Іванівно, як ви­ник­ло Ва­ше гос­по­дар­ст­во? І чо­му виріши­ли йо­го так на­зва­ти?   
— Роз­поч­ну з то­го, що у сільсько­му гос­по­дарстві пра­цюю все своє жит­тя. Тру­до­вий шлях роз­по­ча­ла із по­са­ди еко­номіста в кол­госпі «Рас­свет», у сусідньо­му селі Мар’янівка, ку­ди от­ри­ма­ла на­прав­лен­ня після закінчен­ня еко­номічно­го фа­куль­те­ту Знам’янсь­ко­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го техніку­му. Після ре­ор­ганізації гос­по­дар­ст­ва пра­цю­ва­ла го­ло­вним еко­номістом у кол­госпі ім. Уль­я­но­ва (с. Тишківка). Потім ме­не об­ра­ли йо­го керівни­ком. Це бу­ла се­ре­ди­на 90-х, кол­го­с­пи роз­ва­лю­ва­ли­ся один за од­ним, але ми три­ма­ли­ся. Я всіля­ко пе­ре­шко­д­жа­ла рай­он­но­му керівництву гра­бу­ва­ти гос­по­дар­ст­во і, на­сам­пе­ред, дба­ла про про­стих лю­дей. Усе бу­ло б до­б­ре, як­би Ле­онід Ку­ч­ма не пішов на дру­гий термін сво­го пре­зи­дент­ст­ва. На­пе­ре­додні ви­борів рай­он­не на­чаль­ст­во мені на­ка­за­ло йо­го підтри­ма­ти, але я навідріз відмо­ви­ла­ся. Після цьо­го та­ке роз­по­ча­ло­ся! Приїха­ли з міліції, по­дат­ко­вої, ревізії по­си­па­ли­ся од­на за дру­гою. В рай­оні мені ра­ди­ли хо­ча б у кабінеті по­че­пи­ти пор­т­рет Ку­ч­ми. Але я за­ли­ши­ла­ся прин­ци­по­вою. За це і по­ст­раж­да­ла.
Про­те після звільнен­ня дов­го без ро­бо­ти не сиділа. Тоді у Тишківці був ще й геть роз­ва­ле­ний СВК ім. Калініна. Працівни­ки цьо­го гос­по­дар­ст­ва у ве­ресні 2000 р. об­ра­ли ме­не своїм керівни­ком. Але у гос­по­дар­ст­ва бу­ло стільки боргів, що і не злічи­ти. Зго­дом Об­ле­нер­го виз­на­ло йо­го бан­кру­том, і ми зму­шені бу­ли про­да­ти май­же всю техніку, аби хоч тро­хи роз­ра­ху­ва­ти­ся із кре­ди­то­ра­ми. Після торгів гос­по­дар­ст­ва фак­тич­но вже не існу­ва­ло і тре­ба бу­ло шу­ка­ти вихід. І я йо­го знай­ш­ла: ра­зом із людь­ми, котрі по­ба­жа­ли зі мною пра­цю­ва­ти, взя­ла в орен­ду зем­лю і 2001 р. ство­ри­ла при­ват­не підприємство «Аван­гард».
Вва­жаю, для но­во­с­тво­рю­ва­но­го підприємства на­зва — один із виз­на­чаль­них чин­ників. Ад­же, справді, як то ка­жуть, як ко­ра­бель на­звеш, так він і по­пли­ве. Ска­жу, що на­ше ПСП пра­цює вже 14 років і за цей період ще жод­но­го ра­зу не осо­ро­ми­ло своєї на­зви. Більше то­го, не­вдовзі після сво­го ство­рен­ня (а роз­по­чи­на­ли свою діяльність фак­тич­но із ну­ля), ми не тільки змог­ли на се­бе за­роб­ля­ти, а й по­га­си­ли за­бор­го­ва­ну лю­дям кол­го­с­пом (не мною!) зар­пла­ту за сім років.
 
Як Вам постійно вдається пра­цю­ва­ти із «плю­сом»?
— По жит­тю я завжди звик­ла пра­цю­ва­ти на ре­зуль­тат. От­ри­мав­ши при­бу­ток, ви­т­ра­чаю гроші на роз­ви­ток бізне­су: прид­бан­ня техніки, до­ро­го­го посівно­го ма­теріалу, купівлю най­кра­щих пре­па­ратів за­хи­с­ту рос­лин, мікро­до­б­рив. Ад­же як­що у по­ле нічо­го не вкла­деш, то вро­жаю не збе­реш. Про­те на вітер гро­шей не ви­ки­даю, за­тра­ти обов’яз­ко­во ма­ють се­бе ви­прав­до­ву­ва­ти і при­но­си­ти відчут­ний ре­зуль­тат. Та­кож чітко до­три­му­ю­ся тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня рос­лин: усе потрібно ро­би­ти якісно і своєчас­но. В аг­ро­номії до­сить обізна­на, хо­ча відповідної освіти не маю. Знан­ня чер­паю зі спеціаль­ної літе­ра­ту­ри, періоди­ки (у т. ч. і з жур­на­лу «Про­по­зиція»), кон­суль­ту­ю­ся з аг­ро­но­ма­ми, ме­не­д­же­ра­ми, котрі про­да­ють за­со­би за­хи­с­ту рос­лин, до­б­ри­ва, насіння. Ад­же са­ма в гос­по­дарстві і за керівни­ка, і за аг­ро­но­ма. Вва­жаю, що, крім освіти, у керівни­ка має бу­ти гос­по­дарсь­ка жил­ка, тоді гос­по­дар­ст­во бу­де на ви­соті.

І все-та­ки, за ра­ху­нок чо­го от­ри­муєте при­бу­ток? Мо­же, є якісь се­к­ре­ти…
— Та які там се­к­ре­ти…Нічо­го з осені не про­даю, а тільки тоді, ко­ли на про­дукцію вста­но­вить­ся до­б­ра ціна. На­при­клад, во­се­ни со­няш­ник був по 2300 грн/т, а на­разі — 4800 грн/т. Хо­ча, звісно, бу­ва­ють і не­пе­ред­ба­чу­вані си­ту­ації. На­при­клад, торік ме­не ду­же підве­ла ку­ку­руд­за: осінь ви­да­ла­ся мо­к­рою і че­рез ви­со­ку во­логість (від 18 до 20%) її до­ве­ло­ся про­да­ти фак­тич­но за безцінь.
Зви­чай­но, най­при­бут­ковішою куль­ту­рою є со­няш­ник. Не­ви­пад­ко­во ж де­які од­но­осібни­ки сіють со­няш­ник по со­няш­ни­ку кілька років поспіль. Але, вва­жаю, вис­на­жу­ва­ти зем­лю — гріх, тре­ба ду­ма­ти і про за­в­т­рашній день. То­му сівозмін до­три­му­ю­ся чітко. Цьо­го ро­ку вза­галі виріши­ла висіяти рідкісні куль­ту­ри, такі як гірчи­ця, про­со ка­нар­ко­ве, роз­то­роп­ша. Ці куль­ту­ри — пре­красні очи­щу­вачі полів від бур'янів, до то­го ж не по­тре­бу­ють ве­ли­ких за­трат на ви­ро­щу­ван­ня, та й ціни на них ви­сокі. Це саме те, що потрібно для зміцнен­ня еко­номічно­го ста­ну підприємства.

Ка­жуть, що на полі Ви ду­же по­люб­ляєте ек­с­пе­ри­мен­ту­ва­ти?
— Це справді так. Ку­ку­руд­зи висіяли чо­ти­ри гібри­ди, со­няш­ни­ку — шість,
сої — п’ять сортів, пше­ниці та яч-
­ме­ню — по три сор­ти. По-пер­ше, для то­го, щоб дібра­ти кращі з них на май­бутнє, по-дру­ге, як­що висіва­ти ба­га­то сортів — за будь-яких по­год­них умов га­ран­то­ва­но бу­деш зі стабільним уро­жаєм.
Та­кож ек­с­пе­ри­мен­таль­но вно­си­ла у грунт пре­па­рат ЕМ-1 (живі бак­терії), який за­сто­со­ву­ють для ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва. Дійшли вис­нов­ку, що живі бак­терії — до­б­ре рішен­ня: як­що ни­ми на­си­ти­ти грунт, то не потрібно жод­них міне­раль­них до­б­рив і мож­на от­ри­ма­ти еко­логічно чи­с­ту про­дукцію. В Європі ор­ганіка ко­ш­тує до­ро­го, але у нас по­ки що її ви­ро­щу­ва­ти не­вигідно. Хо­ча б то­му, що ор­ганічне зем­ле­-
­роб­ст­во — про­цес три­ва­лий, у зем­лю тре­ба ба­га­то вкла­с­ти, про­те во­на фер­ме­рові не на­ле­жить: сьо­годні во­на є, а за­в­т­ра — мо­жуть за­бра­ти. З іншо­го бо­ку, як­що ор­ганічну про­дукцію сер­тифіку­ва­ти і відшу­ка­ти рин­ки збу­ту, то її мож­на ду­же вигідно про­да­ти.

Чи ба­га­то у Вас техніки?
— Як для 500 га землі, то навіть за­ба­га­то. Зо­к­ре­ма, маємо ком­байн CLAAS TUCANO 320, трак­тор YTO 804 плюс до ньо­го ку­пи­ли обо­рот­ний плуг, трак­то­ри «Кий», два МТЗ-82. Торік прид­ба­ли до­ро­гу до­б­рот­ну угорсь­ку жат­ку Optisun, по­бу­ду­ва­ли ав­то­ва­ги, а нинішньої вес­ни ку­пи­ли дві ви­со­ко­якісні сівал­ки. І це да­ле­ко не вся на­ша техніка.

Кре­ди­ти на її купівлю бра­ли?
— Без банківських по­зик об­хо­д­жусь уже років із вісім. У 2002 р. хотіла взя­ти кре­дит, щоб ку­пи­ти трак­то­ра. Але не бу­ло за­ста­ви, то­му банк відмо­вив. І, знаєте, ми не про­па­ли. Навіть у тяж­ко­му 2003 р., ко­ли че­рез по­годні умо­ви за­ги­ну­ли всі озимі, без кре­ди­ту змог­ли прид­ба­ти но­во­го трак­то­ра. Але у 2004 р. усе-та­ки виріши­ли ско­ри­с­та­ти­ся по­зи­кою, щоб ку­пи­ти ком­байн «Єнісей». Після то­го в банк — ані но­гою. Ма­ло то­го, що пе­ре­пла­та за кре­ди­та­ми фан­та­с­тич­на, так ще ж скільки ус­та­нов тре­ба обійти, щоб зібра­ти потрібні до­ку­мен­ти! А от ком­байн CLAAS нам на­да­ли на умо­вах по­ча­ст­ко­вої ви­пла­ти, без жод­них відсотків. Ми роз­ра­ху­ва­ли­ся за ньо­го про­тя­гом ше­с­ти місяців.
 
У Вас на техніці пра­цю­ють ли­ше чо­ловіки. Як во­ни став­лять­ся до то­го, що керівник — жінка? Чи слу­ха­ють­ся?
— І слу­ха­ють­ся, і, ду­маю, по­ва­жа­ють. Ад­же я постійно тур­бу­ю­ся, щоб мої працівни­ки пра­цю­ва­ли на до­б­ротній су­часній техніці, бу­ли не ­пе­ре­ван­та­жені ро­бо­тою, на­го­до­вані вчас­но і смач­ною їжею, своєчас­но одер­жу­ва­ли за­робітну пла­ту. Та­кож уп­ро­довж ро­ку ду­же ча­с­то ви­даю гро­шові премії, а особ­ли­во у ве­ли­ких розмірах — за ре­зуль­та­та­ми ро­бо­ти в кінці ро­ку.

Хоч Ва­ше гос­по­дар­ст­во — до­сить успішне, але, ма­буть, є і про­бле­ми...
— Не без то­го. Так, у 2012 р. тра­пив­ся при­крий ви­па­док: зі скла­ду ви­к­ра­ли мікро­до­б­ри­ва на су­му 40 тис. грн. Ви­вез­ли їх ма­ши­ною, а сто­рож ле­жав під цим скла­дом і ніби­то нічо­го не чув і не ба­чив. Ви­яс­ни­ли, чиєму ав­то­мобілю на­ле­жать відбит­ки шин, про­те вин­них не­має. У липні ми­ну­ло­го ро­ку в нас ско­си­ли 5 га ози­мої пше­ниці. Вин­них ви­яв­ле­но, але, зно­ву ж та­ки, ніхто до відповідаль­ності їх не при­тяг­нув. Що­до цих двох крадіжок я звер­та­ла­ся до міліції та про­ку­ра­ту­ри — як рай­он­ної, так і об­лас­ної, навіть в Адміністрацію Пре­зи­ден­та, але прав­ди до­би­ти­ся не­мож­ли­во. При­кро, але факт. У та­ких умо­вах пра­цю­ва­ти ду­же важ­ко або навіть про­сто не­мож­ли­во. Я вза­галі не ро­зумію, для чо­го ут­ри­муємо такі бездіяльні пра­во­охо­ронні ор­га­ни.
Або взя­ти цен­т­ри зай­ня­тості. На­ро­ду, охо­чо­го от­ри­му­ва­ти бю­д­жетні ко­ш­ти, там налічується не­ма­ло, а щоб ви­най­ня­ти ко­гось на полі по­пра­цю­ва­ти — не­має ба­жа­ю­чих. Од­но­го ро­ку нам бу­ла потрібна до­по­мо­га у про­са­пу­ванні сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, так жодна осо­ба, яких на­пра­ви­ла «біржа», не по­го­ди­лась по­пра­цю­ва­ти.
Що сто­сується зе­мель­но­го за­ко­но­дав­ст­ва, то не хо­четь­ся про це і го­во­ри­ти…

Якою, на Ва­шу дум­ку, має бу­ти дер­жав­на політи­ка сто­сов­но сільсько­го гос­по­дар­ст­ва?
— Я б уза­галі відміни­ла по­да­ток на до­да­ну вартість. Не ро­зумію, для чо­го він потрібен? Аг­раріям по­ки що доз­во­ля­ють ви­т­ра­ча­ти йо­го на роз­ви­ток сво­го гос­по­дар­ст­ва, але ж інші підприємства спла­чу­ють. Се­лян постійно ля­ка­ють, що та­кий по­да­ток вве­дуть і для нас. Тоді пра­цю­ва­ти­меть­ся
знач­но важ­че.
   P.S. Ди­рек­тор ПСП «Аван­гард» О. Бабій пе­редпла­чує наш жур­нал уже по­над де­сять років. Дя­куємо їй за вірність ви­дан­ню!

Інтерв'ю
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для

1
0