Спецможливості
Технології

Особливості та методи контролю злинки канадської

12.12.2013
667
Особливості та методи контролю злинки канадської фото, ілюстрація

В умовах України сходи злинки канадської можуть з’являтися у березні-травні, а також наприкінці літа — на початку осені. Осінні сходи перезимовують у фазі розетки і за відсутності заходів контролю можуть становити основу весняного бур’янового угруповання під час вирощування культур за технологією «ноу-тілл». Розмножується лише насінням, яке формується у період від серпня до кінця жовтня. Ще однією особливістю насіння бур’яну є його здатність проростати у свіжодостиглому і недостиглому стані.

В умовах України сходи злинки канадської можуть з’являтися у березні-травні, а також наприкінці літа — на початку осені. Осінні сходи перезимовують у фазі розетки і за відсутності заходів контролю можуть становити основу весняного бур’янового угруповання під час вирощування культур за технологією «ноу-тілл». Розмножується лише насінням, яке формується у період від серпня до кінця жовтня. Ще однією особливістю насіння бур’яну є його здатність проростати у свіжодостиглому і недостиглому стані.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Батьківщина бур’яну — Американський континент, у ХVІІ ст. набуває значного поширення в Європі. На сьогодні бур’ян зростає у 70 країнах у посівах понад 40 видів культур. Характеризується високою шкідливістю. За сильної засміченості посівів злинкою канадською зниження врожаю культури може досягати 60–65%. За умов мінімального обробітку грунту рівень поширення її у посівах зростає, особливо це може проявитися під час переходу на технологію «ноу-тілл». Цьому сприяє властивість насіння бур’яну проростати із поверхні грунту під дією сонячного світла.
 Злинка канадська дуже поширена у Північній Америці. Цей бур’ян може розвиватися за літнім та зимовим циклами. Після закінчення літнього циклу рослина формує основну розетку для зимового виживання. У зимовому щорічному циклі розетка розвивається до кінця весни, сягаючи висоти від 0,45 до 1,8 м.
Росте по всій Україні на полях, пасовищах, у садах, городах, виноградниках, у посівах зернових озимих і ярих, а також овочевих і баштанних культур, місцями у дуже великій кількості.
У південно-східних і південно-західних районах США злинка канадська розвивається за літнім циклом, і сходи з’являються наприкінці березня-червня. Легко витримує посуху і важкі глинисті грунти. За екстремальних умов бур’ян продовжує формування біомаси і насіння. Одна рослина може продукувати 20 000 насінин, і приблизно 80% із них мають здатність відразу проростати.
 Американські дослідники констатують, що втрати врожаю сої за нехтування поширенням злинки канадської у посівах можуть становити майже 83%. Бур’ян також слугує притулком для шкідливих комах, які можуть спричинювати поширення різних інфекцій культурних рослини, наприклад, вірусу жовтої мозаїки.
Морфологічна будова
Однорічний або перестійний (факультативно дворічний, тобто іноді зимуючий) смердючий насіннєвий бур’ян. У перший рік часто формує лише розетку із листя. Стебло пряме, заввишки 30–180 см, густо вкрите волосками.
Листки чергові, ланцетні чи лінійно-ланцетні, цілокраї або рідкозубчасті, майже сидячі, густо вкривають усе стебло.
Суцвіття — язичкові квітки, зібрані в дрібні численні кошики (3–5 мм), що входять до складного суцвіття — густої довгої волоті. Дискові квіти трубчасті, жовтуваті, променеві — багаторядні, ниткоподібні, здебільшого бруднувато-білі. Цвіте у липні-вересні. Корінь стрижневий.
Плоди — циліндричні рідкоопушені сіро-зелені або буро-сірі сім’янки із білуватою неопадаючою летючкою, довжина насінини — 1,5–2 мм, ширина — 0,2–0,3, товщина — 0,15–0,25 мм. Маса 1000 сім’янок — 0,02–0,04 г. Плодоносить у серпні-жовтні. Максимальна плодючість — близько 66 тис. сім’янок, у свіжодостиглому стані вони добре проростають на світлі і в грунті з глибини не більш ніж 1–1,5 см. Сходи з’являються у березні-травні, а також наприкінці літа — на початку осені (останні перезимовують). Сходи синювато-зелені, із лимонним запахом. Гіпокотиль червоно-синього забарвлення.
   Екологічні умови зростання
Надає перевагу сухим, теплим, піщаним, суглинистим та кам’янистим грунтам. Мінімальна плюсова температура проростання сім’янок — 6…8, оптимальна — 18…28°С.
Сівозміна. Сівозміна має мінімальний вплив на поширення злинки канадської. У польових обстеженнях, що проводили американські дослідники у місцях, де виявлено найвищі популяції бур’яну, зафіксовано поширення бур’яну на рівні 63% за умов збирання два рази поспіль урожаю сої порівняно з 51% — за умов вирощування сої у монокультурі і 47% — у посівах із попередником кукурудза.
Рілля. Інтенсивною оранкою грунту поширення злинки канадської можна зменшити на 50% і більше. За технології «ноу-тілл» рівень поширення злинки канадської становить майже 61%, порівняно з 24% — за зменшення інтенсивності обробітку ріллі і 8% — у посівах, де застосовували звичайну оранку.
Стійкість до гербіцидів
Перше повідомлення про резистентність бур’яну до препаратів було зроблено японськими дослідниками у 1980 р. під час описання ними біотипів, що виявилися стійкими до гербіциду Gramoxone® (д. р. паракват). Стійкіші до цього гербіциду рослини злинки канадської було знайдено у Міссісіпі. Наступне повідомлення надійшло з Бельгії про стійкість бур’яну до атразину, а також згодом і з Мічигану. Стійкі до похідних сульфонілсечовини (ALS-інгібітори ацетолактатсинтази) біотипи спочатку було зафіксовано в США у штатах Індіана та Огайо під час сільськогосподарського сезону 1999 р., що й понині відмічають у цих регіонах.
Біотипи Conyza canadensis (L.) Cronq., резистентні до гліфосату, виявлено у штаті Делавер у 2000 р. Із 2000 р. було помічено таку саму тенденцію у прилеглих штатах. Причиною появи стійкості є те, що фермери у цих регіонах вирощували сою впродовж 14 років за мінімального або нульового обробітку грунту і застосовували єдиний метод хімічного контролю — застосування гліфосату.
Про стійкість злинки канадської до більш ніж одного гербіциду у 2003 р. було повідомлено з Ізраїлю, де виявили біотип, стійкий до атразину та хлорсульфурону (Glean® — інгібітор ALS), з Мічигану — біотип, резистентний до атразину, симазину і діурону, та Огайо — до гліфосату та клорансуламу (FirstRate® — інгібітор ALS). Підсумовуючи, можна стверджувати, що цей біотип стійкий і до інших препаратів — ALS-інгібіторів, таких як хлоримурон (Classic®, Canopy®, Synchrony®).

Контроль
Під час вирощування сої за технологією «ноу-тілл» першочерговим завданням програми контролю злинки канадської є зменшення кількості бур’яну до висівання. Навесні посіви культури також слід обробити гербіцидом задля попередження появи нових сходів бур’яну. Така стратегія дасть змогу зменшити кількість обробок культури післясходовими гербіцидами, які можуть бути малоефективними та зумовлювати розвиток стійкості у бур’янів.
У програмі контролю злинки канадської слід дотримувати таких важливих принципів:
 передпосадкове застосування на культурі гербіциду 2,4-Д (ефір);
 внесення гербіцидів за висоти рослин не більше ніж 10–15 см;
 осіннє застосування гербіцидів зменшуватиме поточну популяцію злинки канадської, але не гарантує зменшення весняної появи сходів бур’янів;
 весняне застосування гербіцидів, які мають тривалу захисну дію, контролюють пізні сходи бур’янів.

Контроль злинки канадської перед висівом культури
Для ефективного контролю у посівах злинки канадської потрібно застосувати не менше ніж три гербіциди із різним механізмом дії. У разі недотримання цієї умови контроль бур’яну може бути менш ефективним, що зумовлено появою мультирезистентних популяцій, які можуть бути стійкими до ALS, гліфосату. У цьому разі доцільно використовувати препарати на основі таких діючих речовин, як хлоримурон, клорансулам, метрибузин.
Для попередження розвитку бур’яну заввишки до 15 см найефективнішим є внесення гербіцидів у такому порядку:
 комбінація гліфосату і 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам;
 комбінація гліфосату і 2,4-Д;
 комбінація метрибузину + параквату (Sencor®, Gramoxone®) і 2,4-Д;
 комбінація гліфосату + хлоримурону або клорансуламу.
Також ефективним буде внесення гербіцидів на злинку канадську за висоти її рослин 5 см: метрибузин + 2,4-Д; метрибузин + паракват; 2,4-Д.
Комбінацію 2,4-Д + хлоримурон чи клорансулам також можна застосувати проти злинки канадської заввишки до 5 см, але ефективність буде незначною для ALS-стійких популяцій бур’яну. Гербіциди на основі дикамби краще використовувати у південних регіонах, тому що тепла погода прискорить деградацію препарату, що, своєю чергою, зменшить негативний вплив на рослини сої. Також для контролю бур’яну ефективні бакові суміші гербіцидів із клопіралідом, імазатапіром, бентазоном та ін.

Весняний контроль злинки канадської
У регіонах, де цей бур’ян може бути стійким до ALS, найефективнішими є гербіциди, що містять метрибузин, сульфетразон, флуміоксазин (Valor®), хлоримурон, клорансулам (FirstRate®/ Amplify®). У регіонах, де злинка канадська не виявила стійкості до інгібіторів ALS, найефективнішим є гербіцид флуметсулам (Python®).
Весняні рекомендації із контролю злинки канадської залежно від висоти бур’янових рослин.
Поля, які оброблені восени
Поля слід обробити гербіцидом 2,4-Д проти осінньої популяції злинки канадської, але це не усуне ризику ймовірної появи нових сходів бур’яну. Гербіциди флуміоксазин і метрибузин, внесені восени, завдяки післядії можуть контролювати популяцію злинки канадської лише до початку червня наступного року. Це стосується популяцій, нестійких до ALS. Незалежно від застосування гербіцидів восени, поля потрібно обстежити щодо виявлення бур’яну перед висівом культури.
   Злинка канадська на стадії сходів або розетки
На цій стадії злинку канадську дуже легко контролювати завдяки її малим розмірам за допомогою гербіциду, що запобігатиме росту бур’яну на цих стадіях розвитку. Ефективним може бути внесення гербіциду 2,4-Д у повній нормі (відповідно до рекомендацій). Також ефективним буде застосування 2,4-Д у половинній нормі у комбінації з гліфосатом, метрибузином або метрибузином разом із паракватом. До речі, останнє поєднання (без 2,4-Д) може також зменшувати популяцію бур’яну на стадії сходів і розетки.
   Злинка канадська у стадії росту рослин до 10 см
На цій стадії найефективніше буде внесення комбінації: гліфосат + 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам. Препарати гліфосат + 2,4-Д ефективно застосовувати у разі, коли у бур’яну не виявлено стійкості до гліфосату. Суміш гліфосат + хлоримурон або клорансулам ефективно застосовувати у разі, коли у бур’яну не виявлено ALS-стійкості.
   Злинка канадська на стадії росту більше ніж 15 см
На цій стадії росту дуже важко контролювати розвиток і поширення бур’яну. Ефективною буде комбінація трьох речовин: гліфосат + 2,4-Д + хлоримурон або клорансулам. Найкраще попереджувати і вживати своєчасних заходів контролю на ранніх стадіях росту бур’яну.
Стійкість до гліфосату та інгібіторів ALS може призвести до ситуації, коли забезпечити ефективний контроль уже неможливо.
Висновок
Знання особливостей дії гербіцидів та їхніх груп у комбінованому застосуванні з різними діючими речовинами допоможе зменшити додаткові проблеми з появою стійкості у бур’яну. Як і з іншими бур’янами, зі злинкою канадською (Conyza canadensis (L.) Cronq.) також потрібна адаптивна стратегія керування.

Інтерв'ю
Ольга Насонова, ресторанний експерт, концептолог і аналітик
В Європі та Америці вже давно цінується все, що відрізняється від масового продукту в маркетах, так званий hand made, до якого відносяться в тому числі і продукти, вирощені на приватних фермерських
Зараз іде палке обговорення законопроекту про обіг сільськогосподарських земель. Сьогодні з цього приводу збереться комітет ВР з питань аграрної та земельної політики. Напередодні ми поспілкувалися з секретарем комітету Іваном Чайківським... Подробнее

1
0