Спецможливості
Технології

Новий виноградарський сезон: шкідники та нові загрози

11.05.2016
1221
Новий виноградарський сезон: шкідники та нові загрози фото, ілюстрація

Вирощування багаторічних насаджень — досить копітка та наполеглива праця, яка перебуває під загрозою багатьох ризиків. На початку вирощування винограду — це взагалі затратний бізнес, адже виноградна рослина вступає в плодоношення лише на четвертий-п’ятий рік. На отримання стабільних урожаїв винограду значно впливають погодні умови, фітосанітарний стан насаджень, дотримання технології вирощування культури.

Основні шкідники винограду в Україні 

Відомо, що сьогодні лише близько 20 видів особливо шкідливих організмів здатні повністю знищити урожай винограду поточного року і скоротити період експлуатації виноградних насаджень понад удвічі.

Останнім часом під впливом біотичних та абіотичних чинників стались суттєві зміни у складі шкідливої фауни та флори ампелоценозів. Супутні види низки шкідників набули статусу економічно значимих.
Унаслідок кліматичних змін, що характеризуються як стійка теплова аномалія, зросла чисельність та розширився видовий склад сисних шкідників, зокрема кліщів, цикад, трипсів. Це пояснюється тим, що термопреферендум цих шкідників дещо вищий і підвищення температури навколишнього середовища не впливає суттєво на розвиток популяції сисних шкідників у цілому. Згідно з прогнозами низки вчених, у результаті змін клімату, високих пристосувальних властивостей та впливу інших чинників сисні шкідники поступово займають пріоритетне місце в ампелоценозах, що, своєю чергою, вноситиме корективи в існуючі системи захисту насаджень. У зв’язку з цим нагадаємо видовий склад цих шкідників, що наразі відомі на виноградниках України.
В умовах Північного Причорномор’я господарського значення серед сисних шкідників набули цикадові (Auchenorrchyncha), яких у світовій фауні відомо близько 25 тис. видів. На виноградниках Півдня України найвідоміші цикадка буйвол (Stictocephala bubalus F.), цикадка зелена (Cicadella viridis L.), цикадка жовта (Empoasca pteridis Dhlb), цикадка виноградна (Empoasca vitis). Останнім часом на виноградниках зустрічається і цикадка японська (далекосхідна) виноградна (Arboridia kakogowana Mats.) — новий для України інвазійний вид.
Особливо небезпечні цикадки для розсадників та молодих насаджень, оскільки під час живлення вони виділяють у листя фітотоксини, які пригнічують ріст і розвиток виноградних рослин. 
Крім того, деякі види переносять вірусні та мікоплазменні хвороби, а деякі виділяють екскременти у вигляді медвяної роси, на яких розвиваються сажкові гриби, які перешкоджають процесам фотосинтезу. 
Нещодавно (Одеса, 2012 р.) на винограді, яблуні, смородині, овочевих культурах виявлено цитрусову цикадку (Metcalfa pruinosa) — шкідника-поліфага, що пошкоджує практично всі види рослин. Живиться на всіх зелених органах рослин клітинним соком, спричиняє руйнування хлорофілу. В місцях живлення шкідника утворюються знебарвлені плями. Крім того, на липких виділеннях комах розвиваються гриби-сапрофіти. Пошкоджені грона винограду (найчастіше комахами заселяються гребені) втрачають товарність та якість ягід. Згідно з прогнозом розвитку, в 2016 році можливе розширення ареалу шкідника та зростання його шкідливості, отже, ймовірна необхідність додаткових затрат на проведення осередкових захисних заходів.
 

Група сисних шкідників винограду 

 
До групи сисних шкідників відносяться трипси, в Україні їх зареєстровано понад  250 видів. Останніми роками на виноградниках Північного Причорномор’я їхня шкідливість зросла, наразі підтверджено існування семи найпоширеніших видів. Серед них: декоративний трипс (Heliothrips famoralis Reuter), різноядний трипс (Frankfiniella intonsa Trybon), тютюновий трипс (Trips tabaci Lindemann), виноградний трипс (Drepanothrips reuteri Usel), тонковусий трипс (Frankfiniella tenuicornis), у теплицях зустрічається оранжерейний трипс (Heliothrips haemorrhoidalis Bouche). 
 
Особлива група сисних шкідників винограду, що має вагоме значення в умовах посушливого клімату, — рослиноїдні кліщі, так звані кліщі-фітофаги. Акарофауна виноградної лози представлена чисельними видами.
Патологічні зміни спричиняють павутинні кліщі: звичайний павутиний (Tetranychus urticae Koch.), садовий павутинний (Schizotetranychus pruni Oud.), кліщі родини Eriophyidae — повстяний (Eriophyes vitis Pgst.), бруньковий (Eriophyes vitigineusgemma Mal.), листковий (зморшкуватий) (Calpitrimerus vitis Nal.) та інші види. Живлячись у бруньках та на листковому апараті, вони викликають істотні патологічні зміни, які впливають на якість урожаю. На пошкоджених кліщами кущах передчасно опадає листя, що негативно впливає на визрівання лози та подальшу продуктивність насаджень.

Грунтові шкідники винограду та способи захисту

Останнім часом значно зросла шкодочинність грунтових шкідників, і виробники вимушені враховувати це під час закладання нових насаджень та розсадників. Найбільш шкідливі та поширені серед них представники пластинчастовусих — хрущі (Coleoptera, Scarabaeidae), личинки котрих розвиваються в грунті та живляться коренями виноградних рослин. Принаймні на Півдні України в багаторічних насадженнях наразі відомо п’ять видів хрущів. У основному, їхня шкідливість полягає в тому, що личинки другого-четвертого віків завдають шкоди рослині, обгризаючи її коріння. За значної чисельності личинки здатні повністю обгризати корені саджанців, молодих і навіть плодоносних рослин, що нерідко призводить до їхньої загибелі.
 
До групи грунтових шкідників відносяться і жуки-ковалики (Elateridae), чорниші (Tenebrionidae), пилкоїди (Alеculidae). Відомо, що в умовах Півдня України поширені ковалики: степовий, широкий, посівний, чорний кримський, вузький. Чисельність окремих видів коваликів перевищує порогову в два-три рази, та, на жаль, спостерігається щорічна тенденція до збільшення чисельності в популяціях шкідника.
 
На виноградниках останнім часом зросла шкідливість гусениць совок (Noctuidae) та п’ядунів (Geometridae, Lepidoptera). Ці шкідники особливо небезпечні в розсадниках, де вони пошкоджують корені та молоді пагони. Пошкоджені рослини в’януть та гинуть. Найпоширеніші на виноградниках озима совка, південна підгризаюча совка, пшенична совка, совка с-чорне, совка-гамма, оклична совка, виноградна совка.
 
Досить небезпечним шкідником є п’ядун буро-сірий (Boarmia rhomboidaria Schiff), що значно поширився на виноградниках останніми роками, однак в ампелоценозах його відмічали протягом останніх десятиріч. Він належить до ряду Лускокрилих (Lepidoptera), родини П’ядунів (Geometridae). Гусениці шкідника широковідомі завдяки відмінній особливості руху, за якого тіло то складається в петлю, то розпрямляється. Ще одна цікава особливість виду — гусениці імітують сучки, пагони та висохлі торішні вусики винограду, що дає їм змогу зливатися з основним фоном і бути непомітними для хижаків та водночас досить ускладнює роботу спеціалістів під час фітосанітарних обстежень. Гусениці живуть відкрито, витягуються на задніх ніжках у вигляді сучків угору, під час небезпеки спускаються на павутинці на землю. Плодовим культурам в Україні шкодить близько 50 видів п’ядунів. Розвивається та шкодить виноградним насадженням шкідник осередками. Гусениці шкодять навесні, в кінці березня — квітні, в період розпукування бруньок. Для них характерне згризання бруньок, так зване зчісування. Важливим є те, що п’ядуни шкодять у найкритичніший період розвитку виноградної рослини — розвиток бруньок, що вкрай негативно діє як на кількість майбутнього урожаю, так і на розвиток виноградного куща протягом вегетаційного періоду. За виявлення осередків розвитку шкідника рекомендується проведення обприскування їх кишково-контактними інсектицидами. 
 
Останнім часом знову набуває поширення філоксера, пошкодження листкового апарату якою відмічається не лише на американських, але і на європейських сортах винограду.
До ентомологічних об’єктів внутрішнього карантину належить американський білий метелик, який останніми роками активно розвивається на виноградниках Півдня України. 

Нові види шкідників винограду 

На жаль, з’являються нові види шкідників, як створюють реальну загрозу для збереження повноцінного кондиційного врожаю винограду. Це бавовникова совка, ріпаковий квіткоїд (у зоні ріпакосіяння), бронзівки.
Однак спеціалістам-виноградарям слід акцентувати увагу на тому, що видовий склад шкідників та збудників хвороб кожного окремого ампелоекологічного району приблизно однаковий, але строки, інтенсивність розвитку та шкідливість їх значно різняться.
 
Наразі ключовими шкідниками винограду, що завдають найбільшої шкоди плодоносним насадженням, залишаються листовійки. Найпоширеніші на виноградниках Півдня України гронова листовійка (Lobesia botrana Den. et Shiff.), двовилітна (Eupoecilia ambiguella Hb.), виноградна (Sparganothis pilleriana Schiff.). Ці види шкідника відрізняються за морфологічними ознаками, біологією та особливостями розвитку. Найбільш поширена та шкідлива гронова листовійка. 
 
Зустрічається в усіх зонах виноградарства, чисельність та шкідливість її залежать від своєчасних та якісно проведених захисних заходів. Гусениці гронової листовійки пошкоджують зав’язі, зелені та дозрілі ягоди, котрі або осипаються, або загнивають. Втрати врожаю становлять 25–30%, а за високої чисельності шкідник може знищити і весь урожай. В умовах Північного Причорномор’я гронова листовійка розвивається в трьох поколіннях, але останнім часом (з 2011 року) спостерігається стійка тенденція до продовження розвитку 3-го покоління і початку відродження метеликів 4-го покоління. Шкідливість гусениць останніх поколінь полягає в тому, що за сприятливих умов пошкоджені ягоди, загниваючи, стають джерелом розвитку різних видів гнилей, у т. ч. найнебезпечнішої з них — сірої. 
 
Враховуючи високу щільність популяції гронової листовійки, практично всі плодоносні виноградники Півдня України потребують проведення захисних заходів.  Згідно зі звітами обласних державних фітосанітарних інспекцій з моніторингу розвитку та поширення шкідників і хвороб сільськогосподарських рослин у 2015 році та прогнозом появи їх у 2016 році, у Миколаївській, Одеській та Херсонській областях зберігається досить високий зимуючий запас лялечок шкідника, у зв’язку з чим необхідний феромонний моніторинг метеликів 1-го покоління для вчасного проведення захисних заходів.
 
В умовах Закарпатської області у 2015 році шкідник був поширений осередками, шкідливість гусениць гронової листовійки була незначною. Осінні обстеження виноградних насаджень свідчать про низький запас зимуючих лялечок шкідника. Поточного року високої чисельності не очікується, отже, не плануються і захисні заходи.
Останніми роками, переважно через порушення технології вирощування, відбувається посилення шкідливості на виноградниках Півдня України грибних хвороб, таких як оїдіум, мілдью, еска, сіра, біла та чорна гнилі винограду, прогресування розвитку антракнозу та альтернаріозу. Ареал цих хвороб охоплює всі регіони виноградарства. Крім того, значно поширені на виноградниках України бактеріальні, вірусні, мікоплазмові та інші інфекційні хвороби, які в різному ступені пригнічують розвиток виноградних кущів і знижують продуктивність насаджень. 
Значно поширені неінфекційні хвороби, так звані екологічні хвороби насаджень, що  зумовлені несприятливими грунтовими, погодними та іншими умовами.
 
Виноградні насадження, які культивують на вапняних грунтах, характеризуються значною кількістю кущів з ознаками хлорозу — вони відстають у розвитку, мають деформовану листкову пластинку, недорозвинені суцвіття. За сильного розвитку захворювання такі кущі гинуть.
 
Наразі найбільш економічно значущими (залежно від погодних умов року) залишаються мілдью та оїдіум.
В епіфітотійні роки мілдью може знищити повністю весь листковий апарат та урожай винограду. Збудник хвороби — гриб з класу Ооміцети (Plasmopara viticola Berl. et Toni). Хвороба небезпечна в регіонах з достатнім зволоженням або в роки з періодичним зволоженням. У зв’язку з тим, що гриб є облігатним паразитом і живиться тільки гетеротрофно, він уражує лише зелені частини куща — листя, пагони, вусики, суцвіття, гребені та молоді ягоди винограду. Варто нагадати, що на листках захворювання проявляється у вигляді жовтих маслянистих плям округлої форми, що просвічуються. Нижній бік  таких плям покривається мучнистим нальотом, сильно уражені листя буріють та засихають. На зелених пагонах утворюються сірувато-коричневі, дещо вдавлені плями, які в сиру погоду теж покриваються білим нальотом. 
 
Пагони уражених рослин деформуються, викривляються, листя на них засихає та осипається. Уражені суцвіття набувають жовтувато-коричневого кольору, скручуються, буріють та засихають. За пізнішого ураження, коли ягоди досягли розміру горошини, гриб малопомітний, але у міру росту уражені ягоди стають синювато-бурого кольору, зморщуються. Гриб зимує ооспорами в рослинних рештках та грунті і може зберігати життєздатність від двох до п’яти років. У боротьбі з мілдью велике значення мають терміни проведення захисних заходів, особливо перший строк. За сильного ураження у попередньому році, що зумовлює наявність значної маси зимових спор, на сприйнятливих сортах винограду, на ділянках, які розміщені в зоні ризику, а також на молодих насадженнях необхідно проводити профілактичні обробки. Виробникам слід пам’ятати та обов’язково враховувати, що за епіфітотійного розвитку хвороби термін захисної дії фунгіцидів скорочується на три-чотири дні. 
 
За останні десятиріччя шкідливість хвороби зросла в три-чотири рази, а частота епіфітотій збільшилась до семи-восьми раз у 10 років. Слід нагадати, що збудник хвороби має дві стадії — сумчасту (Uncinula necator (Schwein.), Burril.) та конідіальну (Oidium tuckeri Berkl.).
 
Відомо, що умовах Півдня України це захворювання має до 15 інкубаційних періодів. Розвиток хвороби збігається з фазами активного росту, цвітіння, утворення та початком росту ягід винограду, а саме з кінця третьої декади травня до початку липня. 
 
Патоген є облігатним паразитом. Зимує міцелій на однорічних пагонах, між лусочками бруньок. Первинне джерело інфекції — борошнистий наліт. Збудник уражує всі зелені органи рослини. Уражені суцвіття засихають і опадають, дрібні ягоди, уражені хворобою, припиняють ріст, великі ягоди розтріскуються, оголюючи насіння, м’якоть ягід висихає. Такі ягоди та цілі грона мають буре забарвлення. Листя за сильного ураження деформується, засихає. Уражені пагони слабо визрівають, погано переносять зиму. 
Для профілактики та обмеження масового розвитку хвороби в поточному році виноградні насадження обприскують відповідними фунгіцидами. Запобігти поширенню і розвитку патогенних організмів на виноградниках можна шляхом проведення моніторингу фітосанітарної ситуації виноградних насаджень і виконання основних технологічних прийомів вирощування винограду.
 
Наразі практично в кожному господарстві застосовують свої оригінальні системи захисту насаджень, вартість та ефективність яких залежать від низки чинників. Збільшити термін  експлуатації насаджень і зменшити втрати урожаю можна завдяки грамотному та раціональному використанню сучасних засобів захисту рослин з урахуванням економічної ефективності їхнього застосування на основі моніторингу фітосанітарного стану кожного окремого виноградника. 
 
Тож варто ще раз звернути увагу на превентивність системи захисту виноградників від шкідливих організмів, обов’язковими прийомами якої повинні бути:
викорінюючі осінні або ранньовесняні обприскування виноградників проти зимуючих стадій шкідників і хвороб;
обприскування виноградників у фазі розпускання бруньок фунгіцидами проти збудників чорної плямистості, комплексу гнилей, інфекційного засихання кущів і антракнозу, прогресуючого останнім часом на виноградниках України;
 
профілактична обробка проти грибних хвороб у фазі 3–5 листків. У цей період, враховуючи дані феромонного моніторингу розвитку гронової листовійки, за даними служб захисту рослин (або на підставі результатів власного феромонного моніторингу шкідника), проводять обробки плодоносних  насаджень проти гусениць 1-го покоління шкідника, за наявності кліщів-фітофагів рекомендується застосування інсектоакарицидів. Подальші захисні заходи проти гронової листовійки планують згідно з показниками льоту шкідника;
 
обприскування до і після цвітіння плодоносних і молодих насаджень проти мілдью і оїдіуму, інших грибних хвороб. Доцільно застосовувати системні препарати, що забезпечують гарантований захист усіх органів рослини. Для подальших обробок насаджень використовують препарати, враховуючи інтенсивність розвитку збудника хвороби, погодні умови і період захисної дії застосованого раніше фунгіциду. У рекомендованій системі можна використовувати препарати, представлені в «Переліку пестицидів і агрохімікатів…», за умови дотримання регламентів їхнього застосування. Враховуючи, що захист виноградних насаджень —  одна з найзатратніших ланок технології вирощування винограду, радимо користуватись рекомендаціями спеціалістів та застосовувати оригінальні пестициди, що гарантовано забезпечить збереження врожаю високої якості. 

Інтерв'ю
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,
Сергій Потапов, менеджер з розвитку плодоовочевого бізнесу Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва, як виявилось, давно обізнаний з горіховою тематикою. А зараз серед партнерів проекту є і одне об’єднання виробників горіхів... Подробнее

1
0