Складова технології виробництва високоякісного зерна

Складова технології виробництва високоякісного зерна

Останнім часом в Україні спостерігається падіння виробництва продовольчого зерна озимої пшениці до рівня 20–30% його валового збору. Основною причиною цього є катастрофічне погіршення умов вирощування даної хлібної культури, серед яких найбільший вплив мають такі: збіднення грунтів на елементи мінерального живлення внаслідок зменшення обсягів внесення добрив; пошкодження зерна клопом черепашкою, порушення сівозмін, невчасне збирання врожаю, сильне забур’янення посівів, тривале зберігання зерна на відкритих токах (“Вісник аграрної науки”, 2001, №1).
Разом з тим наша країна має одні з кращих грунтово-кліматичних умов для виробництва високоякісного зерна озимої пшениці. Зоною гарантованого вирощування сильних, цінних та твердих пшениць є степові, а також частина лісостепових областей. Значних збитків зернове господарство цих регіонів зазнає від клопів черепашок, із яких найпоширеніша й найнебезпечніша — шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.).
Протягом останнього десятиліття відмічене значне зростання пошкодження зерна пшениці клопом черепашкою. Так, у 80-ті роки в зоні Степу в зерновій масі в середньому виявилося 2,2% пошкоджених зерен, в окремих партіях — 6–25%. В 90-ті ж роки пошкодженість зерна в середньому становила близько 8%, а в окремих партіях — від 26–58 (1993 р.) до 60–94% (1997 р.).
У 1999 році розпочався черговий спалах масового розмноження шкідливої черепашки, який триває й нині. Так, у 2000 р. середня пошкодженість нею зерна пшениці в більшості областей Степу становила 5–19%, в окремих партіях — від 20–40 (Запорізька, Кіровоградська, Харківська) до 55–97% (Миколаївська, Херсонська, Луганська обл.). У 2001 р. за середньої пошкодженості врожаю 1,7–8% в певних партіях цей показник також був досить високим — 18–25 і навіть 50% у багатьох із зазначених вище областей. Це спричинило значне зменшення обсягів заготівлі зерна підвищеної якості (3–4-й класи).
Головна причина зростання шкодочинності клопа черепашки полягає в послабленні уваги щодо проведення захисних заходів, особливо хімічної боротьби. Але ж захист посівів пшениці від цього небезпечного шкідника є складовою технології виробництва високоякісного зерна.
Зимує шкідлива черепашка в стадії дорослого клопа під опалим листям у лісах, полезахисних смугах й інших місцях із дерново-чагарниковою рослинністю. В кінці квітня — на початку травня за денної температури 18, 19°С клопи з місць зимівлі перелітають на поля, зосереджуються з країв полів озимини поблизу лісосмуг і поступово розселяються по всій площі посіву. Через 5–12 днів від початку живлення на рослинах самки починають відкладати яйця. Й процес цей триває до кінця червня. Ембріональний розвиток шкідника триває 6–12, а за прохолодної погоди — до 20 днів. Тривалість розвитку личинок становить від 20 до 60 днів залежно від температури й вологості повітря. У своєму розвитку личинки проходять п’ять віків.
Шкодочинність клопів, що перезимували, полягає переважно в кількісних втратах урожаю. Пошкоджені рослини зернових на ранніх фазах свого розвитку (сходи, кущіння) засихають, а в період колосіння утворюють повну або часткову білоколосицю.
Личинки шкідливої черепашки в першому віці неактивні, в другому ж починають живитись. Найбільшої шкоди завдають личинки старших (третього-п’ятого) віків, а також окрилені клопи нового покоління, які живляться вмістом зерна. Зерна, пошкоджені на ранніх фазах (формування зерна — початок молочної стиглості), зморщуються і в подальшому потрапляють у відходи. На зернах же, пошкоджених у фазі молочно-воскової й повної стиглості, утворюються вм’ятини. При живленні клопів зерном зовнішні ознаки пошкоджень малопомітні. Ендосперм у пошкодженій частині стає пухким, борошнисто-білим, легко кришиться при натисканні, що спричинено дією комплексу ферментів, які вводяться клопом при живленні. Личинки й клопи нового покоління здатні також пошкоджувати зерно у скошених валках, догодовуються й на опалих колосках і зерні.
Борошно з пошкодженого клопами зерна має низькі хлібопекарські й харчові якості внаслідок деградації клейковини під впливом слини черепашки. Небезпека втрати кондиції сильної й цінної пшениці може виникати при вмісті в урожаі, відповідно, 1 і 2% домішок зерен, ушкоджених черепашкою (Арєшников, Старостін, 1992). Крім значного зниження хлібопекарських властивостей урожаю, в певних випадках має місце на 30–50% втрат схожості насіння (Фещин, 2001).
Під час збирання озимих недогодовані клопи розселяються по різних біотопах, часто скупчуючись на ярих культурах, зокрема на кукурудзі, частина їх летить у місця зимівлі, де продовжує живитись насінням злакових трав, а інколи й деревних порід (клен, ясен тощо). Клопи, які накопичили жировий запас, у перші ж дні після міграції на зимівлю ще в липні укриваються під підстилкою в пухкому, трохи зволоженому шарі грунту й залишаються там нерухомими до весни.
У регуляції чисельності шкідливої черепашки певне значення мають паразитичні комахи. Серед них найважливішим є яйцеїди теленоміни (ряд перетинчастокрилих). В репродуктивний період яйцепаразити нечисленні, хоча пізніше здатні заразити 50–90% яєць, знищують ту частину популяції, яка так чи інакше гине, оскільки не встигає доживитись на посівах. На личинках останніх віків й імаго черепашки, які вже встигають завдати шкоди посівам, паразитують також мухи-фазії.
Зважаючи на біологічні особливості й спосіб життя шкідливої черепашки, для ефективного захисту посівів зернових від неї потрібна комплексна система, складовими якої є організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні й інші заходи. Головна ж роль захисних заходів має полягати в збереженні якості врожаю.
У підвищенні якості врожаю пшениці велику роль відіграють сівба по кращих попередниках (чорний пар, горох, багаторічні трави, кукурудза на зелену масу й силос) в оптимальні строки високоякісним кондиційним насінням, своєчасний обробіток й утримання грунту в чистому від бур’янів стані, дотримання норм висіву й глибини загортання насіння, а також застосування всіх заходів, що оптимізують водний і харчовий режим рослин.
Важливим є позакореневе підживлення рослин сечовиною (50 кг/га д.р.) в період виходу в трубку й до початку молочної стиглості зерна. Це сприяє збільшенню вмісту в зерні сирої клейковини на 3–7% і значному покращанню її якості. За рахунок підживлення можна на 3–4% підвищити допустимий рівень пошкодження зерна й, відповідно, критерій чисельності личинок шкідливої черепашки, за якої доцільний хімічний захист посівів.
Позакореневе підживлення рослин сечовиною інколи доцільно проводити сумісно з обробкою посівів проти личинок черепашки інсектицидами, але дозу останніх при цьому треба зменшувати на 20–30%.
Весняне кореневе підживлення озимої пшениці мінеральними добривами в порівняно малих дозах (20 кг д.р./га) також дає можливість зберегти гарні технологічні якості зерна, незважаючи на високий вміст у ньому домішок зерен, пошкоджених черепашкою.
Практика свідчить, що навіть у роки депресії чисельності клопа черепашки без хімічного захисту посівів пшениці обійтися неможливо. Проти клопа, що перезимував, обробки доцільні тоді, коли його чисельність досягає 1–2 екз./м2, але при цьому не виключається потреба їх проведення проти личинок. Економічні пороги шкодочинності для останніх дуже низькі й становлять для сильних і цінних пшениць 1–2 екз./м2, для рядових — 4–6 екз./м2.
Хімічний захист посівів озимої пшениці від личинок черепашки треба здійснювати в період фази закінчення формування зерна й до воскової стиглості. Ефективними інсектицидами є Актара 25 WG, в.г. (0,10–0,14 кг/га), Базудин 600 EW, в.е. (1,5–1,8 л/га), БІ-58 новий, к.е. (1,5 л/га), Децис Форте, к.е. (0,05–0,08 л/га), Кінмікс, 5 КЕ, к.е. (0,2–0,3 л/га), Сумітіон, 50% к.е. (0,6–1,0 л/га), Фастак, к.е. (0,1–0,15 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07 л/га). При авіаобприскуванні норму витрати робочої рідини можна знизити з 50 до 20 л/га, але при цьому потрібно додавати антивипаровувач — сечовину (4–5 кг/га) або суміш сечовини (3 кг/га) з аміачною селітрою (2 кг/га). Це дає змогу стабілізувати ефективність і знизити дозу препарату на 20–30%.
В роки депресії у розмноженні шкідливої черепашки чисельність її личинок досягає економічних порогів шкодочинності не на всьому полі, а лише в крайовій його смузі. У таких випадках доцільно проводити крайові обробки посівів.
Велика роль належить раннім стислим строкам збирання врожаю пшениці. Це дає можливість як суттєво знизити пошкодженість зерна, так і позбавити клопів джерел живлення й тим самим обмежити їх чисельність. За сухої жаркої погоди й низької вологості для скорочення строків збирання врожаю доцільне роздільне збирання. В першу чергу збирають на полях, найбільш заселених черепашкою, й там, де прогнозують отримання високоякісного зерна.
Лущення стерні зразу ж після збирання врожаю сприяє скороченню строків і погіршенню умов нажировочного живлення шкідливої черепашки, внаслідок чого частина її популяції гине під час зимівлі.

М.Круть,
канд. біол. наук,
Інститут захисту рослин УААН