VIP-номер для бджоли: як збільшити кількість диких комах-запилювачів і чому вони важливі для аграріїв

Кількість комах-запилювачів скорочується по всій планеті, оскільки руйнуються осередки їхнього проживання — незаймані куточки природи. Критична ситуація посилилася під час воєнних дій на території України.

Ми розпитали вчених Державного біотехнологічного університету, які протягом останніх років займаються питаннями біорізноманіття та закладають мікрозаказники для комах-запилювачів на базі ФГ «Широкоступ» у Київській області, що потрібно робити для відновлення чисельності диких комах-запилювачів, і чому їх неможливо замінити домашніми бджолами.

— М. Філатов: Мало хто знає, що більшість квіткових рослин, в тому числі сільськогосподарські культури, запилюються не домашніми медоносними бджолами, а дикими поодинокими бджолами, джмелями.

Дефіцит цих комах суттєво знижує врожайність культур, особливо яскраво це спостерігається на соняшнику. В структурі посівів він займає 60%, і якщо зібрати усі пасіки Європи та поставити на наші соняшникові поля, цього все одно буде замало для повноцінного запилення. Саме через брак запилювачів отримуємо багато пустих невиповнених зернят. Коли ж рослину запилюють комахи, зокрема дикі та свійські бджоли, відбувається перехресне запилення (пилок з однієї рослини потрапляє на другу), і як результат зростає врожайність, олійність, покращується якість. При самозапиленні маса сім’янки різко зменшується.

— М. Філатов: Для мікрозаказника важливо, щоб цвітіння рослин у ньому було безперервним, тоді комахи весь час матимуть достатньо корму. У кожної комахи своє гастрономічне уподобання. Що більш різноманітні рослини та чим довше вони цвітуть впродовж вегетації, то більше видів комах вони будуть приваблювати.

Для збільшення чисельності диких поодиноких бджіл побудували «готелі»: в колодах дерев різних порід просвердлили отвори різного діаметру — в них комахи облаштовують свої гнізда, відкладають яйця і закладають пилок для відгодівлі нащадків. Кожна самка поодинокої бджоли відкладає близько 30 яєць, потім закупорює хід, і в чарунках ростуть личинки, які потім перетворюються на лялечок і дорослих комах, зимуючих до наступного літа у своїх гніздах.

Колоди склали одна на одну в спеціально збудований каркас із накриттям. До дерева додали також порожні стебла рослин, особливо очерет — у ньому полюбляють селитися хижі оси, вони належать до другорядних запилювачів, а також є гарними комахами-ентомофагами.

— І. Леженіна: Зараз на території мікрозаказника штучні гнізда заселяє близько 10 видів диких поодиноких бджіл, зустрічається 4 види джмелів, у тому числі один червонокнижний джміль глинистий, 7 видів мух-дзюрчалок, риючі оси, паперові оси, їздці, близько 5 видів клопів, 4 види хижих сонечка, метелики-білани та махаон, пильщики. Мухи-повисюхи (дзюрчалки) — другорядні запилювачі, живляться нектаром і пилком, а їхні хижі личинки у масі знищують попелиць.

На одному квадратному метрі квітучого пилконектароносного конвеєра мікрозаказника можна спостерігати декілька джмелів — це дуже висока щільність, оскільки джмелів стало дуже мало на наших полях. Два роки тому тут заселили штучно вирощених земляних джмелів, які добре прижились і значно збільшили свою чисельність, і, крім того, завдяки гарній кормовій базі та місцям для гніздування з’явилися інші види джмелів.

Тобто на цьому клаптику можна спостерігати відновлення і збільшення біологічного різноманіття різних комах у порівнянні з сусідніми територіями.

— І. Леженіна: Усе пов’язане з усім — якщо говорити по-простому. З наукового ж погляду біорізноманіття — це сукупність генів, видів та екосистем на певних територіях. Чим більше біологічне різноманіття, тим вища сталість територій, їхня біологічна продуктивність та придатність для якісного життя людини.

Поля з культурними рослинами з погляду природи є пустелею, бо на них вирощують усього кілька десятків видів рослин, з якими пов’язана незначна кількість видів рослиноїдних тварин, в основному комах, а також незначна кількість видів хижих тварин. Крім того, фермер усіма доступними методами намагається багатьох із них знищити як своїх харчових конкурентів (бур’яни, рослиноїдні тварини). Поля сільськогосподарських рослин можна порівняти з великими зоопарками, в яких живе велика кількість особин малої кількості видів. Такі штучні екосистеми дуже вразливі до впливу середовища, в тому числі до зміни клімату. Такий підхід може призвести до катастрофи і знищення життя на значних територіях. Але ця ситуація не безвихідна.

— М. Філатов: Одна з найбільш критичних проблем нашої планети — не лише забруднення довкілля, викиди парникових газів, а й порушення екосистем. Життя на планеті може існувати лише у вигляді природних екосистем — де відбувається кругообіг біогенних хімічних елементів. Природні екосистеми складаються з сотень тисяч видів рослин, тварин, мікроорганізмів, які пов’язані між собою харчовими ланцюгами.

Коли людина їх руйнує на користь агроекосистем, до яких входить обмежена кількість рослин та тварин, ми по суті руйнуємо життя на Землі. Максимальне біологічне різноманіття і життя в цілому зберігається, якщо територія складається з 60% природних екосистем і лише з 40% штучних, з них 30% — сільськогосподарські екосистеми та 10% — урбаценози (міста, дороги, заводи тощо). Якщо такий баланс не дотримується, планета перетворюється на пустелю.

— І. Леженіна: Крім створення мікрозаказників, важливо не руйнувати і не скошувати рослинність у балках, виярках та інших непридатних для сільського господарства землях. В чагарниках та заростях очерету зимують комахи, а щороку цей сухостій спалюють! Гине величезна кількість комах, тож говорити про збільшення чисельності запилювачів та ентомофагів не доводиться. Вони взагалі можуть зникнути.

— М. Філатов: Надважливо зберігати трав’янисті шлейфи біля лісосмуг, не підорювати їх під самі крони. Урожайність там буде низькою, тому що ділянка затінена, лісосмуга забиратиме у культурних рослин вологу та мінеральне харчування. Але шкода для біорізноманіття, в тому числі для комах-запилювачів та ентомофагів, буде значною. Натомість, якщо залишати трав’яний шлейф, висівати різнотрав’я по периметру, це дасть значну прибавку до урожаю того ж соняшнику. І не лише кількісну, а й якісну.

— І. Леженіна: Для кожної рослини природа підібрала оптимального запилювача. Культурні рослини добре запилюють джмелі. Вони великі за розмірами, важкі та вкриті значною кількістю волосків, на яких добре тримається та переноситься пилок від квітки до квітки. При запиленні джмелями урожай фруктів і овочів буде більшим на 30%. Лохина та конюшина запилюються майже виключно джмелями та дикими бджолами.

Зараз джмелям немає де гніздуватися, оскільки своє житло вони облаштовують переважно у землі. Значна кількість джмелів не виживає з природніх причин, а крім того, їх просто знищують, спалюючи сухостій навесні, розорюючи яри та краї лісосмуг, де зимують запліднені самки, які навесні утворюють нову джмелину сім’ю. Цим прекрасним запилювачам бракує і кормової бази, щоб вони мали змогу протягом усього вегетаційного сезону мати достатньо їжі для себе і своїх личинок.

— М. Філатов: У світі існує близько 20 тис. видів бджіл, і лише кілька відсотків з них живуть великими родинами — соціальні види (в тому числі медоносні бджоли та джмелі). Усі інші живуть поодинці. Після запліднення самка шукає місце для гніздування — пустоти в деревах, рослинах, землі. Поодинокі бджоли не виробляють мед, вони збирають пилок, яким вигодовують своїх личинок. Тому весь час його збирають, запилюючи значно більше рослин, ніж медоносні бджоли.

— М. Філатов: У світі вирощують понад 25 видів диких бджіл, яких використовують для запилення кормових, олійних, плодово-ягідних, овочевих, технічних культур. Усі сади Японії запилюють саме дикими бджолами. В закритому ґрунті застосовують джмелів та поодиноких бджіл, які більш ефективні як запилювачі у цих умовах. Поодинока бджола осмія руда вирощується у Європі для садів і теплиць. В США, Канаді масово розводять для запилення основної кормової культури — люцерни — бджолу-листоріза. Цей вид листоріза використовують не лише на люцерні, а й на запиленні широкого кола рослин. Загальний обіг коштів, пов’язаний з використанням цього виду на запиленні, щорічно складає кілька мільярдів доларів! У нашій країні є досвід успішного використання бджіл-листорізів на запиленні ріпаку, еспарцету, соняшнику.

— М. Філатов: Основну масу українських пасік складають домашні господарства, і, на жаль, вітчизняні бджолярі, а це переважно люди старшого віку, мають низький фаховий рівень. Останнім часом у медоносної бджоли з’явилося мінімум 5 видів вірусних захворювань, що переносяться кліщами і уражають ослаблені родини. Людство вже кілька років не може знайти способи лікування такої вірусної хвороби як COVID. А хто займається на достатньому рівні вірусними хворобами бджіл? Недостатня профілактична робота зі зменшення зараження бджіл кліщами Варроа призводить до широкого розповсюдження вірусних хвороб і масової загибелі медоносних бджіл. В Україні є всього кілька центрів, де можуть ідентифікувати ці хвороби.

Природно, що пасічнику шкода бджіл, але фермери здебільшого в цьому не винні. По-перше, бджоли з’являються на полях у квітні, а в цей період масові обробки інсектицидами не проводять. Ранньою весною обробляється пшениця, але на неї бджоли не летять. Цвітуть сади і починає квітнути ріпак. Проте ніхто не обприскує промислові сади під час цвітіння. Але часто можна побачити, як у цей час обробляють сади на присадибних або дачних ділянках. Ось тоді бджоли можуть загинути від інсектицидів.

По-друге, спрацьовують помилки підгодівлі бджіл зимою. Враховуючи, що більшість полів засіяні соняшником, бджоли змушені заготовляти саме соняшниковий мед, але значна частка пасічників не враховують, що він непридатний для підгодівлі, оскільки швидко кристалізується. Для якісної підгодівлі потрібен інший мед.

Тому в переважній більшості загибель бджіл не пов’язана з дією інсектицидів.

— М. Філатов: За моїми дослідженнями, при запиленні дикими бджолами урожайність насіннєвої люцерни складає 3,5-4,5 ц/га. Середні показники по Україні — 1 ц/га. В господарстві «Агро-Союз» на Дніпропетровщині, де застосовували для запилення люцернову бджолу-листоріза, отримували до 8,0 ц/га. У ФГ «Восток» Ізюмського району Харківської області врожайність сягала 10,0-11,0 ц/га, тобто більше тонни! На базі цього господарства вже більше 30 років діє мікрозаказник для диких запилювачів — це балка, де не косять, не випалюють рослинність, відсутній випас тварин. А довкола розташовані великі поля люцерни, по 100-110 га. Утримання такого заказника фактично нічого не коштує для господарства.

Урожайність усіх культур, де використовують диких поодиноких бджіл на запиленні, зростає мінімум на 30%. Також значно підвищується біохімічні показники та посівна якість отриманих насіння та плодів.

— М. Філатов: На відміну від медоносної бджоли, що здатна долати відстань більше 10 км, радіус розльоту переважної більшості поодиноких бджіл — не більше 250 м. Тому на величезних полях таких ентомофільних культур, як соняшник, центр поля залишається абсолютно без диких бджіл. Долітає лише медоносна бджола. Але якщо порівняти ККД цих комах, то різниця разюча: дика бджола чи джміль починають літ на 1,5-2 години раніше і завершують на 1,5-2 години пізніше. Тривалість запилювальної роботи значно більша. Вони можуть літати навіть під час невеликого дощу.

За один проміжок часу поодинока бджола запилює в 3-5 разів більше квітів, ніж медоносна. Крім того, сідаючи на корзинку соняшника, домашня бджола по черзі висмоктує нектар. Одиночній бджолі нектар не потрібен. Вона повзає із квітки на квітку, збираючи пилок у спеціальні збиральні кошики на боках грудей, черевці або ногах. Тож за один раз вона переносить у багато разів більше пилку, ніж медоносна бджола.

— М. Філатов: Це комахи, що харчуються іншими комахами, серед яких можуть бути і шкідники сільськогосподарських рослин. Наприклад, багато поодиноких хижих ос вигодовують своє потомство попелицями. Ці комахи, як і поодинокі дикі бджоли, зимують у своїх гніздах у пустотілих стеблах. І от їх найчастіше спалюють разом із поодинокими бджолами та самками джмелів, коли випалюють навесні суху рослинність.

— І. Леженіна: Якщо на полях є личинки сонечок, мух-дзюрчалок, хижих мух-комариків галиць, то взагалі можна не застосовувати спеціальні заходи проти попелиць. Також багато хижих жуків додатково живляться пилком, а їхні личинки поїдають сільськогосподарських шкідників. Тобто їм теж потрібна квітуча рослинність.

— М. Філатов: Ще не навчилися отримувати такі самозапильні гібриди соняшнику, які б давали такий же самий врожай і такої якості, який можна отримувати від звичайних гібридів при достатньому рівні перехресного запилення, що виконують комахи-запилювачі. При однаковій загальній врожайності якість насіння самозапилювальних гібридів буде значно нижчою. Адже природа не дарма придумала перехресне запилення.

— І. Леженіна: Усе можна відновити, було би бажання. Коштів це потребує незначних. Занедбані ділянки, залишки дерев можна знайти у кожному господарстві. Більше того, необов’язково висівати спеціальні трави, бо квітнуть вони нетривалий час, а створювати квіткові конвеєри — це ціла наука. Для відновлення чисельності диких запилювачів достатньо зберігати шлейфи трав перед лісосмугами, не розорювати і не скошувати, там уже ростуть усі необхідні нектароноси, і там загалом більше видів рослинності. Адже є такі види диких бджіл, які живляться пилком виключно одного виду рослини.

Також якщо просто лишати незайманими балки, ярки, не випалювати їх, не обробляти гербіцидами, комахи там залишаться і будуть жити. Вони дуже сильно відгукуються, коли їм не заважають. Корисно залишати чагарники, кущі, багаторічні трави. У європейських парках завжди залишають частину під некошеними дикорослими рослинами, там є «готелі» навіть для дощових черв’яків.

Важливо, щоб такі осередки дикої природи з’єднувалися у мережу, тобто комахи могли перелітати з одного місця в інше в разі проблем із харчуванням чи гніздуванням. Тоді навіть у містах будуть літати дикі запилювачі та ентомофаги, в тому числі занесені до Червоної книги.

— М. Філатов: Хочеться вірити, що Україна ще не пройшла точку неповернення, але з кожним роком надія слабшає. Якщо припинити обробляти поле, то до первинного стану воно повернеться тільки через кілька десятків років. У Західній Європі зберігають диких запилювачів та ентомофагів не тільки біля полів із сільськогосподарськими рослинами, а влаштовують «готелі» для бджіл просто у парках, ставлять приманки, висівають рослини-пилконектароноси. Люди більш обізнані з цією проблемою і не думають лише про прибуток.

— М. Філатов: Наші садівники закуповують бджіл-осмій у Польщі, джмелів для запилення овочів у теплицях в Ізраїлі, Нідерландах, інших країнах. Основна причина відсутності масового розведення і застосування диких запилювачів у сільгоспвиробництві в Україні — дуже низька обізнаність сільгоспвиробників про значення запилення і запилювачів для рослин. Знають тільки медоносну бджолу. Їх цьому не вчать у вишах. Всі знають про технології обробки ґрунту, добрива, сорти та гібриди, пестициди та захист рослин. А що запилення є не менш важливим компонентом технології вирощування рослин — це привілей одиниць. Не кажучи про те, що запилювачі є обов’язковим компонентом як природних, так і агроекосистем. Тому не дивно, що навіть самі агрономи підпалюють суху рослинність по всій Україні. Потрібні, по-перше, сучасні знання екології майбутніх аграріїв, розуміння, що мільйони гектарів наших ланів — не ізольований горщик або тепличка, що вони тісно пов’язані з оточуючими середовищем, що будь-яке втручання у життя поля, будь-яка технологічна операція мають різні наслідки, не обов’язково позитивні. І тільки після цього з’явиться розуміння в потребі багатьох живих організмів, у тому числі й диких запилювачів. Ось тоді з’являться інвестиції, відповідні фахівці, і Україна почне розводити та застосовувати диких бджіл, як це робиться в країнах Західної Європи.