ГМО у посівах сої – 50%. Трейдери говорять про вищі цифри, - «Дунайська соя»

- Як ви оцінюєте поточний соєвий сезон в Україні та у світі?

- Мушу казати, що зацікавленість до вирощування сої і в Україні, і у світі зростає. Це стійкий тренд, який продовжиться і у наступні сезони. 2017-го ми спостерігаємо розширення площ в Україні під соєю більш, ніж на 5%, що цілком відповідає загально європейським трендам. Якщо говорити про не ГМО сою, то ще років 5 тому премія за соєві боби в Україні сягала 50 євро/т, а за останні кілька років вона «просіла» і становить 10-15 євро/т. Проте ті компанії, які орієнтуються на вирощування не ГМО сої, продовжують нарощувати площі, оскільки вважають її інструментом диверсифікації ризиків. Великі партії не ГМО сої дозволяють виходити і торгувати із Європою напряму, а не лише через посередників.

- Розкажіть коли та з якою метою була створена асоціація «Дунайська соя»?

- Асоціація «Дунайська соя» (Donau Soja) була створена у 2012 році у Австрії для поширення ідеї вирощування, переробки та маркетингу високоякісної не ГМО сої, а також для контролю походження сої з Дунайського регіону та Європи. Якщо на початку у нас було лише 20 членів, то на сьогодні – понад 270. 

Асоціація плавно переросла з активностей австрійських колег по розвитку виробництва та просування сої на більш глобальний європейський рівень, тож маємо вже серед членів і компанії поза межами Європи, зокрема США, Японія тощо.

Україна до цього процесу підключилась у 2015 році, з підписанням «Декларації Дунайської Сої» на виставці «Агро-2015». Тоді  наша держава стала однією із 16 країн, які вже приєдналися до цієї декларації.

У 2016 році було розроблене доповнення  до стандарту та маркування DonauSoja («Дунайська Соя»), стандарт та маркування EuropeSoya («Європейська Соя»). До нього виявили інтерес країни, що не входять до даного географічного регіону – приміром, Німеччина, Голландія, Франція, Великобританія тощо. Це свідчить про те, що питання більш збалансованого постачання протеїну, стимулювання вирощування не ГМО сої та інших бобових, запровадження більш сталих практик господарювання є сьогодні дуже актуальним для країн Європи.

Нещодавно у Брюсселі було підписано міністрами 14 країн, серед яких зокрема Німеччина, Угорщина, Франція, Голландія, Італія, Румунія, Австрія та Фінляндія, декларацію EuropeSoya, і ми сподіваємось, у найближчому майбутньому Україна також до неї приєднається і працюватиме за єдиними для всіх європейських країн правилами щодо виробництва і продажу не ГМО-сої, вироблятиме більш якісну продукцію з доданою вартістю за європейськими стандартами.

- Які українські підприємства є учасниками вашої асоціації та як можна долучитися?

- За два роки було сертифіковано за стандартом «Donau Soja» близько 40 тис. т соєвих бобів, з яких понад 12 тис. т були експортовані до країн ЄС. В Україні маємо 7 компаній-партнерів, які входять до складу асоціації Donau Soja. Це АТК, Сварог Вест Груп, GrainAlliance, Агропродсервіс, «Український Аграрний Холдинг», «Дунай-Агро», Агросем, Агрітема, Українська асоціація виробників і переробників сої, Громадська спілка «Органічна Україна», сертифікаційний орган «Органік Стандрат». Ми не враховуємо ті компанії, які є членами в Асоціації своїми європейськими офісами, як то «Євраліс», «Заатбау», «Соєвий Вік» тощо.

По заповненню заяви на членство, 1 раз на квартал правління Асоціації приймає рішення по поданим заявкам. Щодо деталей раджу звертатися до нас, локальних представників.

- Що було зроблено асоціацією за ці два роки? Які результати?

- Перші два роки з початку діяльності в Україні були ознайомчими - вивчення українського внутрішнього ринку,  гравців і розробка плану діяльності на наступні 5 років. Із січня 2017 року стартувала активна фаза діяльності у партнерстві із Австрійською агенцією із розвитку (Austrian Development Agency). Це державна інституція, яка підтримує проекти з розвитку – екологічні, соціальні, тощо.

- Що передбачено цим проектом партнерства? Які переваги дасть безпосередньо українським виробникам?

- Стратегічне партнерство між нашими організаціями пошириться не лише на Україну, а й на Молдову, Сербію, Боснію та Герцеговину. Загальний бюджет співпраці між агенцією та організацією «Дунайська Соя» на 5 років – 9 млн євро, з яких 50% фінансує сама асоціація за рахунок членських внесків та інших доходів, а решту – Австрійська агенція з розвитку (ADA). Ми працюємо по всьому ланцюгу створення доданої вартості, починаючи з роботи із агровиробниками в частині  навчання їх ефективним технологіям вирощування сої задля підвищення урожайності, якості цієї культури. Починаючи від того, які сорти використовувати для підвищення вмісту протеїну і закінчуючи контролем бобів на вміст ГМО.

- Які проблеми вирішуватиме подібне навчання?

- Приміром, відповідно до стандартів DonauSoja/EuropeSoya, можуть використовуватись  лише ті пестициди, які дозволені у Європі. Відповідно до нашого аналізу, 14 діючих речовин на сої, які і досі дозволені для сої в Україні, давно заборонено в ЄС. Той же пропаргіт у Європі заборонений до застосування в агровиробництві, проте дозволено імпортувати продукцію із певними залишками пропаргіту. По стандарту «EuropeSoya» та «DonauSoja»  залишків пропаргіту в соєвих бобах не повинно бути. З одного боку, ці обмеження не стосуються тих виробників, які не планують сертифікуватись за стандартом EuropeSoya/DonauSoja, з іншого боку, ці європейські підходи рано чи пізно прийдуть в Україну.  Поступово, в рамках інтеграції України до ЄС та приведення нашого законодавства до практик більшості країн Західної Європи, вимоги  та стандарти стануть єдиними для всіх, і вони будуть досить жорсткими. Уже зараз агровиробник має  бути готовим до обмежень та розглядати альтернативи пестицидам.

- Які ще напрямки роботи проекту?

- Другий великий блок питань, якими ми будемо займатися завдяки цьому спільному проекту – формування більшої доданої вартості завдяки розвитку переробки соєвих бобів в Україні, зменшенню витрат тваринникам шляхом переробки сої безпосередньо на господарстві та маркетингу продуктів у супермаркетах через просування виробників, що застосовують сталі практики та не вирощують, не застосовують в годівлі нелегальну ГМО сою.

Україна має значний потенціал нарощення внутрішньої переробки соєвих бобів. По факту – переробні потужності завантажено лише приблизно на 50%, оскільки є висока конкуренція між експортерами соєвих бобів і локальними переробниками. Ціна на боби для експорту, подекуди, більш цікава, ніж та, яку пропонують українські переробники. Соєвий шрот імпортують у Західній Європі в більшій мірі, ніж соєві боби. Ніша не ГМО соєвого шроту у ЄС не зайнята, і тут для українського виробника формується цікава премія ціни. У середньому, за минулий рік премія за не ГМО соєвий шрот низькопротеїновий була на 50 до 70 євро/т вища, порівнюючи із ГМО соєвим шротом. В Україні немає жодної компанії, яка б пройшла сертифікацію і маркує  свій соєвий не ГМО шрот. Сподіваюсь, у найближчому майбутньому таким піонером стане компанія «АТК», яка будує переробний завод на Хмельниччині. Вони мають власні сертифіковані не ГМО поля і будуть закуповувати не ГМО сою.

- Як побороти  явище ГМО сої  і чи насправді з ним варто боротися?

- Ми не є прихильниками чи противниками ГМО. Це питання повинно піддаватися широків публічній дискусії в Україні і вибір не лише за агровиробниками, що вирощувати, але й за споживачами в Україні, які продукти споживати, як ми бачимо нашу екосистему та сільське господарство в майбутньому. Проте ми відкрито говоримо, що є попит саме на не ГМО-сою та не ГМО продукти взагалі і цей сегмент може бути цікавим і вигідним виробникам. Приміром Європа щорічно потребує близько 40 млн т сої, з них 15% це попит на не ГМО сою. Лише 1/3 цього попиту Європа може задовольнити власними силами. У ЄС на сьогодні 100% посівів сої (якщо не брати до уваги нелегальні посіви ГМО сої в Україні)  мають статус не ГМО,  і попит зростає. Якщо зараз попит на не ГМО соєвий шрот ми оцінюємо у 7 млн т, то наступні 2-3  роки він зросте до 9 млн т. Одна за одною роздрібні європейські торговельні мережі розроблять і впроваджують відповідні системи маркування на продуктах, у тому числі і маркування та систему сертифікації EuropeSoya/DonauSoja. Вони вже працюють зі своїми  постачальниками, аби ті не використовувати ГМО корми для тварин.  Адже саме на таку продукцію – без ГМО, сталого виробництва, зменшеного використання пестицидів, без гліфосату, європейського походження (включаючи корми) є цільовий запит у споживача.

Україна офіційно й у публічній площині, на міжнародній арені – країна «без ГМО», але по факту наша продукція не відповідає даному статусу. Нам необхідно визначитися зі стратегією, назвати речі своїми іменами та почати втілювати стратегічне рішення.

- За інформацією НААН, 90% сої в Україні є ГМО. Як ставитесь до цього? Наскільки ці дані, за вашими спостереженнями, відповідають дійсності?

- Я не можу ані підтвердити, ані спростувати ці дані, адже фактичної статистики по  поширенню ГМО чи не ГМО посівів сої ні НААН, ні профільне Міністерство, ні ми, як асоціація, не ведемо. Те, що ми бачимо у полях, та як декларують це виробники, то посіви ГМО та не ГМО сої в Україні можна оцінювати як 50 : 50.  Але цифра 90% озвучується уже на рівні трейдерів і переробників сої, оскільки до них надходить продукт змішаний, часто не контрольованої якості, так званий «забруднений ГМО». 

Якщо подивитися на виробництво сої в Україні загалом, то близько 50% виробляється великими агропідприємствами та агрохолдингами і ще  половина – незалежними сільгосппідприємствами різного розміру. Значна частина з них продає продукцію прямо з поля, або складує у невідповідних умовах.  Досить часто виробники не контролюють поля, процес виробництва, не застосовують експрес-смужки для визначення ГМО та не ГМО сої, не чистять елеватори та транспорт. Та ж Бразилія, яка є №1 серед країн-експортерів сої, є одночасно лідером із постачанні не ГМО сої та соєвого шроту до Європи. Цього вдалося досягти завдяки чіткому розділенню ГМО та сертифікованої не ГМО продукції.

Ситуація в Україні в частині контролю якості та не ГМО, на нашу думку, покращується. Самі трейдери почали більше уваги звертати на сегмент не ГМО сої, є відповідна програма у Glencore, інші трейдери стверджують, що відсортовують на окремі елеватори не ГМО продукцію.

- Як проконтролювати  ГМО та не ГМО сою на елеваторі чи у полі?

- Коли приїздить машина з певного господарства, вона має перевірятися спеціальними експрес-смужками на виявлення ГМО. Цей  тест із низкою інших лабораторних досліджень якості бобів (на протеїн, вологість, домішки тощо) на вході на елеватор займає близько 20 хвилин, але він дохволяє перерозподіляти склади під продукцію, і взагалі дозволяти чи забороняти в`їзд машини на елеватор.

Аналогічно сертифікаційний орган, що аккредитований під сертифікацію по стандарту DonauSoja/Europe Soya перевіряє виробника, спочатку робить експрес-аналіз смужками бобів та листочків на полі, а потом відправляють на аналізи до лабораторії. Наступне – це перевірка збиральних комбайнів, тому що значна кількість забрудення виникає як раз під час збору врожаю.

Не рідко, у випадках коли техніка орендована, ГМО соя «мігрує» у бункерах сівалки до господарств, які не застосовують ГМО посівний матеріал, і виникає забруднення. Наступна ланка забрудень – техніка, яка привозить продукцію з поля на елеватор. Ми також рекомендуємо відбирати зразки пилу з елеватора, та аналізувати його, адже у ньому можуть бути як залишки ГМО, так і недозволених пестицидів, що потім може загрожувати втратою якісних кондицій, коли ця продукція йтиме на продаж. Якщо на всіх цих ланках відбувається дотримання правил і контроль процедур, господарство мінімізує ризик забрудення.

- Який рівень забрудення ГМО є допустмим?

- Допустимою нормою забруднення є 0,1 (або ж 0,12 % з врахуванням можливої похибки лабораторії) – така продукція має статус «не ГМО», від 0,12% до 0,9% – це так звана «сіра зона». Цей продукт може бути індитифікований і підтвержений як «не ГМО» лише у випадку, якщо доведено, що це забрудення було випадковим і неуникним. Якщо сертифікаційний орган під час перевірки по документах встановлює, що поля проходили аудит, вся техніка чистилась, кожна машина на вході булла перевірена і зайшла лише та, де не було виявлено ГМО, а сам елеватор був попередньо очищений, але під час перевірки рівень забрудення показав 0,3%. Тоді компанія має провести аналіз можливих ланок зараження та розробити план усунення ризиків на майбутнє. Одне із українських підприємств, що є партнером Асоціації «Дунайська Соя», аби мінімізувати ризики забрудення сої навіть видавало не безкоштовній основі високоякісне не ГМО-насіння фермерам, що мали сусідні із підприємством поля.

- В Україні майже немає лабораторій, які б робили аналізи на вміст ГМО у зерні. Чи не думає Асоціація сприяти процессу побудови подібних об`єктів?

- В Україні є щонайменше 5-6 лабораторій, що непогано зарекомендували себе. Усі вони оснащені за європейськими вимогами і роблять професійні аналізи на ГМО. Сертифікаційні органи, як правило, також напряму працюють із європейськими лабораторіями і досить швидко відправляють ці аналізи до ЄС, якщо є сумніви по українським лабораторіям.  Найважче, як на мене, це проконтролювати продукт, починаючи від насіннєвого матеріалу, тобто, запровадити насправді дієві системи контролю якості на кожному господарстві.

- Хто зацікавлений у партіях не ГМО сої з  України?

- Головний наш партнер – Європа. Німеччина та Австрія стали першими країнами, що на національному рівні запровадили не ГМО сертифікацію, починаючи від кормів. До цього процесу зараз активно підключається Угорщина, низка інших країн Східної Європи, цікаві напрямки – Індія та Китай. Враховуючи тренд на споживання продукції локального походження, з Європи, Україна має всі шанси бути тут одним із лідерів цієї ніші у майбутньому.

Ірина Золотарьова спеціально для propozitsiya.com