Спецможливості
Технології

Догляд за посівами пшениці озимої в пізні фази вегетації

07.06.2018
1476
Догляд за посівами пшениці озимої в пізні фази вегетації фото, ілюстрація

Упродовж вегетації пшениці озимої залежно від її конкретних фаз догляд за посівами цієї культури має свої особливості. Основне завдання для виробника зерна ще в осінній період — добре підготувати посіви до зимівлі. Навесні для відновлення вегетації слід якомога швидше сформувати вегетативну масу та генеративні органи. Потрібно зберігати наявний продуктивний потенціал і покращити якісні показники майбутнього врожаю до останньої фази вегетації озимої пшениці та до її збирання.

 

У пізні фази вегетації вже неможливо досягти збільшення врожайності пшениці озимої шляхом внесення добрив. Як відомо, в цей період добрива, що застосовують, підвищують якісні показники зерна. За урожайності пшениці озимої 50–60 ц/га на 1 ц основної та відповідну кількість побічної продукції виноситься від 3,5 до 4,5 кг азоту, дефіцит якого, а також інших елементів живлення на пізніх етапах вегетації, негативно позначено на виповненості зерна. Пшениця озима має високу здатність до реутилізації азотовмісних речовин з вегетативних органів, але, зазвичай, цього азоту недостатньо для формування зерна з високим вмістом білка та сирої клейковини.

Азотні підживленняОсновним прийомом, який дає змогу підвищити якісні показники зерна пшениці, є позакореневе підживлення азотом. Встановлено, що ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці підвищується завдяки азотному живленню рослин на початкових фазах вегетації. Тому вирішити завдання значного підвищення урожаю та поліпшення якості зерна озимої пшениці до показників першого-другого класу шляхом виключно позакореневого підживлення неможливо, отже потрібно шукати оптимальне співвідношення між дозою азоту в прикореневе та позакореневе підживлення. Під час внесення в перше та друге підживлення відповідно 35 і 50 кг/га азоту бажані результати дає застосування в позакореневе підживлення N40. Такий розподіл азоту впродовж вегетації дає змогу отримувати досить великі врожаї з високими якісними показниками зерна. Здебільшого оптимальними строками для позакореневого внесення карбаміду в посівах пшениці озимої є період від закінчення цвітіння до початку фази молочної стиглості зерна. Перенесення позакореневого підживлення в стадію молочної стиглості зерна призведе до зниження вмісту клейковини, оскільки зменшується період утворення пластичних речовин та їхнє накопичення в зерні.

Наприкінці вегетації задля отримання достатньо високого та якісного врожаю пшениці озимої слід приділяти увагу не тільки мінеральному живленню, а й захисту посіву від шкідників, хвороб та бур’янів. Зазвичай у цей період у посі­вах озимих проблем із бур’янами немає, оскільки культура високо конкурентна до небажаної рослинності.

 

Проте контроль розвитку хвороб та шкідників у цей час виключно важливий. Загалом усі сучасні сорти пшениці високоінтенсивного типу є стійкими та середньостійкими проти борошнистої роси та бурої листкової іржі. Проте потужна біомаса, яка вже сформувалась на період завершення вегетації, потребує надійного захисту від великої кількості інших збудників хвороб та шкідників. Небажаної шкоди вже сформованому посіву нерідко завдає фузаріоз колоса пшениці.

 

Фузаріоз колоса пшениціЗбудник фузаріозу Fusarium culmorum та решта грибів із цього роду здатні проникати в рослини ще на ранніх стадіях розвитку (кущіння). Розвиток конідієспор гриба відбувається на основах стебел пшениці. За теплої та вологої погоди цей процес найчастіше завершується до фази колосіння та цвітіння. Під час затяжних дощів зрілі конідії розносяться дощовими краплинами з нижніх ярусів посіву на вищі листкові яруси, аж до колоса.

Якщо це відбувається в період цвітіння, конідії потрапляють на пиляки квіток, які містять велику кіль­кість поживних речовин. За підвищеної вологості й теплої погоди спори швидко проростають. Гриб уражує спочатку квіткові луски, потім проникає в саме зерно. За подальшого розповсюдження збудник хвороби (міцелій гриба Fusarium) потрапляє в колосовий стрижень і перешкоджає рухові асимі­лятів. Через це в посіві з’являються колоски з білою верхів­кою, залежно від ступеня ураженості грибом колос стає білий наполовину або навіть повністю. У таких колосках зерно не розвивається. Фузаріози колоса призводять не тільки до значного зменшення кількості зерна, але й знижують його якість через забруднення поруч мікотоксинів. Інтенсивному розвитку фузаріозу колоса сприяє температура понад 20°С та підвищена вологість повітря — більше ніж 70%. У зоні ризику масового ураження фузаріозом колоса є посіви, які розмі­щені в низинах, долинах, по берегах річок або інших водойм. Внаслідок масового ураження фузаріозом колоса недобір зерна сягає до 70%.

Перш за все, через високий шкодочинний потенціал фузаріозних грибів варто не допустити епідемії. Особливо важливі для зниження кількості епіфіто­тій такі агрозаходи, як: вибір сорту, попередника, виду обробітку ґрунту, а також вчасна обробка пшениці фунгіцидами на початку її цвітіння. За потреби, в роки, які є сприятливими для розвитку збудника хвороби, проводять повторну обробку у фазі молочної стиглості зерна. Ефективними проти грибів роду Fusarium є фунгіциди триазольної групи, а також біологічний препарат Агат 25-К.

Септоріоз колоса через свою можливість повторно уражувати рослини впродовж вегетації також здатний значною мірою знизити врожайність культури. Особливо велика небезпека виникнення епіфіто­тій в господарствах, які практикують ресурсоощадні технології No-Till у перші роки. Це захворювання за сприятливих погодних умов швидко розповсюджується в посівах пшениці й призводить до недобору врожаю понад 30%. На жаль, ще не виявлено стійких сортів пшениці озимої до септоріозу, який сильніше зашкоджує рослині на периферії поля та на ділянках, де посів зріджений. Більш схильні до ураження септоріозом сорти пшениці з великими соковитими листками.

Профілактичні обприскування рослини фунгіцидами проти септоріозу колоса доцільно проводити в роки з теплою та вологою погодою за температури повітря понад 25°С і високої вологості — 80–100%, під час частих дощів у період виходу колоса з прапорцевого листка. Щодо хімічного захисту посіву пшениці озимої доцільно застосовувати фунгіциди з контактно-системною та системною дією. Строки внесення фун­гіцидів потрібно планувати так, щоб захистити верхні три листки, які відіграють найважливішу роль у формуванні майбутнього врожаю. Найкращий ефект спостерігають за триразового внесення фунгіцидів у фази: трубкування, цвітіння та наливання зерна.

 

Борошниста росаБорошниста роса, як і фузаріоз, різко зменшує врожайність пшениці озимої. За сильного ураження посіву борошнистою росою пошкоджуються не тільки нижній, а й верхні листкові яруси та зрештою й весь колос. Значною мірою розвитку борошнистої роси в посівах зернових культур сприяють загущеність посівів та надмірне внесення азотних добрив. Дотримання норм висіву, кількості внесених добрив та застосування фунгіцидів у відповідні фази вегетації пшениці дає змогу зменшити ризик масового розповсюдження хвороби до мінімуму.

 

У генеративній фазі розвитку пшениці озимої слід приділити велику увагу шкідникам, зокрема, пшеничному трипсу. Максимальну чисельність імаго цього шкідника в посівах пшениці відзначено на початку колосіння. Проте найбільшої шкоди завдають личинки, що живляться колосковими лусками та зерном. За значного поширення трипсів урожай зерна знижується на 2–2,5 ц/га. Клоп шкідлива черепашка відноситься до сисних фітофагів, який є одним із найнебезпечніших у посівах пшениці озимої. У пізні фази вегетації, окрім листків, клопи псують стебла й колос. Якщо стебло пошкоджене шкідником до початку колосіння, то це призводить до пустоколосся та значного недобору врожаю. Проте найбільшої шкоди посівам завдають личинки залежно від їхнього віку. Пошкоджене личинками зерно деформується, його маса зменшується до 60%, одночасно погіршуються хлібопекарські показники зерна. Добрі результати забезпечують інсектициди з тривалими термінами захисту. Препарати з діючою речовиною α-цигалотрин забезпечують контроль за шкідником у пізні фази розвитку пшениці.

Увесь комплекс заходів щодо живлення пшениці, захисту від грибкових хвороб та шкідників дає змогу подовжити функціонування фотосинтетичного апарату пшениці до 10–12 днів, а це, своєю чергою, сприяє кращому наливанню зерна й зростанню вмісту білка та сирої клейковини.

Значно знижує вихід зерна пшениці озимої та його якість передчасне проростання насіння в колосі. Ця проблема є характерною за рясних опадів під час жнив. В окремі роки втрати зерна через передчасне проростання на пні можуть становити понад 40%. Відомо, що за ледь помітного «накльовування» зерна різко знижується вихід борошна, погіршуються фізичні властивості тіста, втрачається його пружність, хліб із такого тіста має вкрай низьку якість. Найбільшу схильність до проростання на пні мають білозерні сорти пшениці. Це зазвичай зумовлено активністю ферменту α-амілази, що руйнує крохмаль в ендоспермі зерна. Такий процес починається після завершення спокою. Передчасне проростання насіння пшениці провокується не тільки морфологічними ознаками (білозерність, щільність прилягання лусок у колосі), а також зовнішніми факторами: часті дощі, різкі коливання температури, наявність і кількість поживних речовин. Важливе значення в стійкості до проростання насіння відіграють гормони (абсцизова кислота та гіберелін), а також специфічні гени, які є в генотипах не всіх сортів пшениці.

Трипс на колосіОскільки діагностика пшениці озимої до передзбирального проростання безпосередньо в полі ускладнена, зазвичай цей показник аналізують у лабораторних умовах за допомогою числа падіння, яке обернено корелює з активністю α-амілази. Знижене число падіння означає більш високу активність амілази і навпаки. Іншим поширеним показником стійкості пшениці до проростання в колосі є індекс проростання, що залежить від погодних умов, за яких відбувається формування насін­ня. Встановлено, що сорти пшениці, стійкі до проростання на пні, мають число падіння в межах 250–450 с. Тому на це слід звернути увагу, обираючи сорти перед посівною кампанією.

До того ж із показником стійкості сортів пшениці до передчасного проростання в колосі пов’язаний інший — тривалість післязбирального дозрівання насіння. З одного боку, відсутність цього періоду в дощові роки спричинює передчасне проростання насіння. Проте якщо термін дозрівання збільшується, це може призвести до зниження польової схожості свіжозібраного насіння.

Загалом післязбиральне дозрівання — складне явище, тривалість якого може становити від кількох діб або затягуватись на місяці. На ці процеси мають значний вплив особливості сорту, догляд за насіннєвими посівами та погодні умови в період від наливання зерна й до повного його дозрівання. За твердженням деяких авторів, під час висівання насіння врожаю минулого року, в якому всі процеси післязбирального дозрівання закінчились, спостерігають більш ранні й дружні сходи, що забезпечує формування кращого посіву до початку зими. На даний час немає однозначної інформації стосовно впливу агроекологічних умов на період спокою насіння. За деякими даними тривалість післязбирального спокою відзначається погодними умовами в пері­од дозрівання й збирання. За великої кількості опадів і зниженої температури повітря період післязбирального дозрівання насіння подовжується. Такий вплив погодних умов особливо виражений на сортах, в яких генетично зумовлений короткий період післязбирального дозрівання зерна.

 

До таких сортів відносять: Миронівську ранньостиглу, Альбатрос одеський, Миронівську 65, Хуртовину. До сортів із тривалим періодом післязбирального дозрівання насіння належать: Богдана, Миронівська 66, Смуглянка, Ремеслівна, Золотоколоса. Період післязбирального дозрівання насіння вищезазначених сор­тів значно менше залежить від погодних умов, оскільки ця ознака в них закладена в генотипі.

 

Ці ж сорти мають високу стійкість до передчасного проростання насіння в колосі, тому цей показник тісно пов’язаний з періодом післязбирального дозрівання насіння. Зазвичай останніми роками воскова та повна стиглість зерна пшениці настає на початку липня або пізніше — в середині липня, тому навіть у сортів з довготривалим періодом дозрівання насіння, який може затягуватись до 60 днів, цей процес закінчується до настання оптимальних строків сівби, що не має негативного впливу на енер­гію проростання насіння та не викликає строкатих посівів.

ЖниваЗбирання урожаю. Під час збирання врожаю потрібно враховувати не тільки погодні умови, а й особливості сорту. Так, у кожного сорту своя стійкість до проростання на пні й осипання за досягнення повностиглості зерна. За недотримання цих умов значних втрат зерна та погіршення його якіс­них показників не уникнути. Озима пшениця не має тривалого періоду оптимального збирання врожаю. Після настання повної стиглості зерна на збирання врожаю є лише близько 10 днів, потім, а особливо за несприятливих погодних умов, втрати врожаю різко зростають. Раніше розпочинати жнива також не варто — збільшуються енергетичні затрати на сушіння зерна. Якщо ж жнива потрібно розпочати раніше, коли посіви дозрівають не рівномірно або забруднені бур’янами, слід застосовувати роздільне збирання. Скошування пшениці за таких умов розпочинають за три-п’ять днів до повної стиглості заввишки не менше ніж 20–25 см задля доброго провітрювання та підсихання валків.

Не слід скошувати відразу велику площу, яка перевищує денну норму роботи комбайна з підбирачем, у разі запізнення з обмолотом і попадання валків під дощ знижується врожайність та якість зерна. Проте у разі нормальних посівів, де пшениця дозріває рівномірно, найкращий економічний ефект зазвичай досягають за прямого комбайнування в перші п’ять днів після настання повної стиглості зерна. Для збільшення швидкості збирання та зменшення енергетичних затрат на сушіння зерна в деякому разі перед збиранням доцільно застосовувати препарат Раундап. Гербіцид використовують за тиждень до жнив за вологості не більш ніж 30%. Іншим позитивним чинником такого заходу є додатковий контроль бур’янів під наступні культури. Посіви, які були уражені хворобами (фузаріоз колоса), потрібно збирати якомога швидше й зберігати окремо. Таке зерно на току слід просушувати особливо ретельно, оскільки гриби роду Fusarium мають здатність розвиватись навіть за низьких температур.

 

Таким чином кількість зібраного врожаю пшениці та його якість тісно пов’язана з погодними умовами, проте, використовуючи мінеральні добрива, біопрепарати, хімічні засоби захисту рослин та ретельно підбираючи сорти, є можливість отримувати максимальні врожаї за мінімальних затрат.

 

В. Ходаніцький, канд. біол. наук,

О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук

Інтерв'ю
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0