Рейдерство: який захист є ефективним?
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до Міністерства юстиції звернулися представники близько 1 000 підприємств. Задоволено лише близько 150 скарг, тобто 15%.
Міністерство юстиції організувало круглий стіл, на якому обговорювалось блокування Верховною Радою України прийняття «антирейдерського» законопроекту №5067.
Цей законопроект викликав бурхливе обговорення у суспільстві. Зокрема, представники аграрних організацій вважають, що деякі нововведення – такі, як скасування видачі документів з печатками, запровадження натомість суто електронної системи реєстру та перевірки права власності - збільшить ризик рейдерства і ускладнить доступ сільських мешканців до реєстру через відсутність інтернету та комп’ютерів.
Якими є масштаби рейдерства і як можна захистити своє майно? Про це «Пропозиції» розповів керуючий партнер юридичної компанії ОМР Микола Орлов.
Перша важлива теза: у нашому законодавстві взагалі ніде не визначено, що таке рейдерство. Дуже легко використовувати і вільно трактувати термін, який ніким не визначено. Люди рейдерством прикривають власну жадібність, помилки і недолугість. І особливо, нажаль, в агросфері, бо основний актив у нас – земля. Абсолютно відповідально можу заявити: якщо у господарства земля належним чином оформлена, внесена до новітнього реєстру, то забрати її неможливо. Коли люди один в одного з якихось причин забирають землю це означає, що хто її просто не зареєстрували.
80-90% господарств підписують якісь договори з землевласниками. Ці всі договори тримає у себе агрогосподарство. У власників землі навіть оригіналів тих договорів немає. І все працює по накатаній - ті договори дуже часто перепідписуються, в них з міняються сторінки. Їх ніхто не реєструє або реєструє через кілька років і таким чином продовжує їхню дію - а потім звучать голосні звинувачення про рейдерство. Рейдерство можливе тільки тоді, коли агропідприємства не оформлюють належним чином свої стосунки із селянами.
На сьогодні будь-хто може вибрати якесь село, зайти в реєстр і перевірити, чи є там оренда.
Але ж кажуть, що у нас реєстри неповні?
Будь-хто може наповнити цей реєстр. Якщо господарство заходить в реєстр, бачить, що там є поля, які воно обробляє – ніхто ж не стримує від того, щоб наповнити реєстр цією інформацією. І це коштує смішних грошей, порівнюючи з бюджетом військових дій між аграріями. Якщо господарство не наповнює – то або не має відповідної компетенції, або їм шкода грошей, або є певний умисел, який воно не хоче показувати. Тому що після заповнення реєстру відразу «засвітяться» всі ті землі, які вони незаконно обробляють - та сама відумерла спадщина чи самозахоплена земля.
Але є оптимістичний висновок: боротися з рейдерством там, де воно незаконне – елементарно. Треба навести лад у власному документообігу і реєстрації власних прав. Не було ще такого випадку, щоб у людей була зареєстрована земля, і тут прийшли злі сили і зробили повторну реєстрацію у тому ж реєстрі. Це неможливо технічно.
Виходячи з ваших слів, виходить, що рейдерство – це бізнес-стратегія, а не кримінальний злочин. Тобто нема підстав для хвилювання?
Я б назвав це елементом господарської діяльності в агросекторі. Якщо розібратися, всі у всіх колись ту землю взяли. До 2010-2012 року у нас була т.зв. займанщина - були вільні землі, які можна було взяти в оренду і обробляти. Після 2011-12 року на хороших землях такого немає взагалі. Все вже розібрали. Скажу більше. Є у нас регіони, в яких коли вивільняється земля чи закінчується договір оренди, влаштовують просто кастинги претендентів.
Вільна земля залишилася ще на Поліссі чи на Півдні, але це зона екстремального землеробства в обох випадках. Якщо ми говоримо про середню смугу – там земля розібрана. Це означає, що інтенсифікуються процеси переманювання частини землевласників один до одного. Цим займаються всі господарства. Просто масштаби різні. Тому що земельний банк у будь-якому селі дуже часто не є органічно перепідписаний на рівний час з усіма селянами – з кимось підписали на 5 років, з кимось на З, хтось свої паї міняв і т.д. Тому щороку є кількість землі, яка має бути перепідписана. І далі за неї відбувається битва. Така кількість землі від загального обсягу – близько 20% щороку. Це досить суттєво – хороший шматок поля. Збігаютьсь небайдужі , які намагаються перекупити цю землю у селян. Це можна називати рейдерством тільки у побутовому сенсі. Із законної точки зору, якщо у власника закінчилися договори, він може їх переукладати з ким завгодно. Це можливо.
Проблема в тому, що у багатьох селян на руках немає договорів оренди. Вони через п’ять років і років не пам’ятають, що і ким укладали.
Це чия проблема – селян чи орендарів?
Це проблема орендарів. Вони свідомо йдуть на те, щоб не віддавати селянам їхні примірники договорів оренди. З різних причин. У більшості випадків - щоб потім можна було цими договорами гратися. У нас непоодинокі випадки, коли сторінки міняються, цифри домальовуються і т п. Я кажу про ницість і рівень стосунків. Люди просто підробляють договори.
«Білі і пухнасті» аграрії, які дуже часто кричать про рейдерство, і самі можуть мати рильце в пушку. У більшості випадків такої колотнечі ми зіштовхуємося з тим, що є люди, які чесно оформили договори, і є ті, у кого ці документи якісь дивні. Це явище дуже комплексне, розбиратися у якому треба з обома сторонами конфлікту.
Виходить, що такі проблеми породжує правова неграмотність?
Це не правова неграмотність. Це свідоме порушення закону. У нас є аграрії, які, нажаль, відчувають себе на тій землі фактично новими панами, і забувають, що кріпосницький лад було скасовано у 1861році. Люди свідомо ігнорують закон, вони не хочуть піднімати орендну плату, платити податки. Вони не готові до нормальної конкуренції. Значно простіше всіх навколо звинуватити у рейдерстві і витіснити звіди нових господарів.
Посилення відповідальності реєстраторів, яке зараз запроваджують, може допомогти у підтримці законності?
У нас зараз йде хвиля абсолютно, як на мене, нездорова. Деякі наші колеги починають розказувати, що є жахливі реєстратори, які реєструють все що завгодно і т.д. Це міфологема. Система не працює не тому, що реєстратори погані, а через те, що порушники не несуть жодної відповідальності. Вони і раніше не несли, і зараз не відповідають перед законом. Проблема в тому, що у нас не працюють слідчі органи. А остаточно все замикається на неефективній роботі системи правосуддя.
Тобто можемо зробити висновок, що насправді зараз ситуація із дотриманням закону у питаннях земельних відносин виглядає достатньо безперспективно?
Не зовсім. На сьогоднішній день є ефективні механізми захисту. Просто треба ними користуватися. Документація і реєстрація - і не треба нічого більше вигадувати. Це те, що стосується рейдерства. Більшість питань із землекористуванням вирішить тільки запровадження вільного ринку землі . Доки його не буде, будуть на півзаходи, що матимуть напів ефект. І, нарешті, ще одне: якщо у нашій країні не зміниться система правосуддя і не почнуть притягати до відповідальності за конкретно неправомірні дії, то що б ми у законі не прописували, він все одно виконуватися не буде.
Я повністю задоволений законодавством про державну реєстрацію, яке зараз є. Воно є прогресивним, воно є нормальним. Вся ця псевдонавала рейдерства – це просто хвиля, яка зараз здіймається. Немає ніякої навали рейдерства. Я думаю, що у відсотковому відношенні, якщо правильно порахувати і повідкидати усі хибні звинувачення, то відсоток залишився тим самим і навряд чи сильно змінився у той чи інший бік. Просто зараз про це почали більше говорити. Це абсолютно нормальна історія. Зміни у системі реєстрації чи посилення відповідальності реєстраторів навряд чи призведуть до додаткового захисту. Ті, хто хоче обійти цю систему, будуть це робити. Але у них повинен бути запобіжний механізм у вигляді правоохоронних органів, які повинні за такі речі карати.
Ольга Бабчук, o.babchuk@univest-media.com