Аг­робізнес на «чес­но­му» слові

В умо­вах су­час­но­го бізне­су, й аг­робізне­су в то­му числі, всі парт­нерські сто­сун­ки підтвер­д­жу­ють­ся ук­ла­дан­ням різних до­го­ворів з усіля­ки­ми до­дат­ка­ми до них. Са­ме такі до­ку­мен­ти, у разі не­ви­ко­нан­ня умов однією зі сторін, є серй­оз­ною підста­вою для вирішен­ня спірних пи­тань у су­до­во­му по­ряд­ку. Будь-які усні до­ка­зи на кшталт: «він обіцяв»; «мені га­ран­ту­ва­ли»; «він за­пев­нив»; «ми йо­му повіри­ли, бо співпра­цюємо вже дов­гий час» то­що — у суді до ува­ги не бе­руть­ся. І такі або подібні фра­зи од­но­знач­но не бу­дуть «про­ти­ва­гою» у ва­шу сто­ро­ну на хит­ких шаль­ках те­резів пра­во­суд­дя….

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

Д ав­но відо­ма при­каз­ка: «Кра­ще вчи­ти­ся на чу­жих по­мил­ках, аніж на своїх» — ак­ту­аль­на в усі ча­си. Про­те в житті здебільшо­го ви­хо­дить так, що лю­ди, на жаль, вчать­ся на своїх-та­ки по­мил­ках, і ду­же при­кро, що де­які уму­д­ря­ють­ся двічі, а то й більше по­па­да­ти в од­ну і ту са­му ха­ле­пу.        
Гос­по­дар­ст­во, про яке йти­меть­ся ниж­че, на жаль (чи на ща­с­тя), «по­па­ло» впер­ше у не­приємну си­ту­ацію. Сподіва­ти­ме­мось, що во­на все ж та­ки вирішить­ся на його ко­ристь і ста­не керівни­кові ве­ли­ким уро­ком на май­бутнє. Тож за ба­жан­ням керівни­ка, з ме­тою уник­нен­ня до­дат­ко­вих про­блем, усі прізви­ща, на­зву гос­по­дар­ст­ва та інших при­чет­них ком­паній ми
не роз­го­ло­шуємо.
       
«Про­по­зиція»: Роз­кажіть, будь ла­с­ка, про Ва­ше гос­по­дар­ст­во, чим во­но «жи­ве», де розміще­не?   
Керівник:  На­ше гос­по­дар­ст­во розміще­не на Чернігівщині. В об­робітку маємо близь­ко 1000 га зе­мель. Гос­по­да­рюємо вже 10 років. Грун­ти у гос­по­дарстві сіро-піщані, порівня­но із чор­но­зе­ма­ми, во­ни не такі ро­дючі, тож, відповідно, і при­бут­ки від них от­ри­муємо теж не «за­хмарні». Зай­маємо­ся рос­лин­ництвом і тва­рин­ництвом. Рос­лин­ниць­ка про­дукція, в ос­нов­но­му, йде на по­тре­би тва­рин­ництва. Ви­ро­щуємо овес, про­со, жи­то, со­няш­ник та ку­ку­руд­зу (та­кож на по­тре­би тва­рин­ництва). Маємо тро­хи більше ста голів дійно­го ста­да, тож щоміся­ця завжди маємо «живі» гроші. Та в ціло­му, щоб ви зро­зуміли, наші умо­ви гос­по­да­рю­ван­ня не за­без­пе­чу­ють от­ри­ман­ня над­при­бутків.
   
«Про­по­зиція»: Да­вай­те не бу­де­мо «во­ла во­ди­ти»… Ви за­те­ле­фо­ну­ва­ли до нас у ре­дакцію з про­хан­ням якось за­ра­ди­ти си­ту­ації, яка у Вас ви­ник­ла. Мо­же­те роз­повісти про неї?
Керівник: Так, зви­чай­но. Усім відо­ма си­ту­ація, ко­ли пе­ред на­стан­ням аг­рар­но­го се­зо­ну май­же в усі гос­по­дар­ст­ва навіду­ють­ся пред­став­ни­ки насіннєвих та хімічних ком­паній, щоб за­про­по­ну­ва­ти свої про­дук­ти. До нас та­кож завітав один із них. Виявилось, раніше він пра­цю­вав аг­ро­но­мом по­руч, у сусідньо­му гос­по­дарстві, то­му ми бу­ли до­б­ри­ми знай­о­ми­ми. Ми поспілку­ва­ли­ся, я ска­зав, що по­точ­но­го ро­ку у гос­по­дарстві пла­нуємо висіяти ку­ку­руд­зу, про­со, овес, лю­пин та жи­то. Під ці куль­ту­ри ми пла­ну­ва­ли прид­ба­ти гербіци­ди. Оскільки ми гос­по­да­рюємо без до­по­мо­ги кваліфіко­ва­но­го аг­ро­но­ма, то по­про­си­ли йо­го, щоб він дібрав потрібні пре­па­ра­ти зі сво­го порт­фоліо са­ме для цих куль­тур та «по-до­б­ро­сусідськи» за­про­по­ну­вав «гнучкі» схе­ми роз­ра­хун­ку.
Пре­па­ра­ти він підібрав, але що­до од­но­го із за­про­по­но­ва­них про­дуктів (для за­сто­су­ван­ня на лю­пині) у ме­не ви­ник­ло пи­тан­ня. Ад­же у «Пе­реліку…» він був за­реєстро­ва­ний ли­ше для ви­ко­ри­с­тан­ня на го­росі та сої (бо­бові). Ме­не­д­жер ме­не за­спо­коїв: оскільки лю­пин та­кож бо­бо­ва куль­ту­ра, то за­­сто­су­ван­ня на ній бен­та­зо­ну (480 г/л) не ство­рить про­бле­ми. А для то­го, аби гербіцид за­реєстру­ва­ти ще і для ви­ко­ри­с­тан­ня на лю­пині, мов­ляв, за ліцензію потрібно за­пла­ти­ти 42 тис. євро, а по­за­як це не мас­штаб­на куль­ту­ра в Ук­раїні, то з еко­номічної точ­ки зо­ру та­ка реєстрація ук­рай не­вигідна ком­панії-ви­роб­ни­ку.
Я по­пе­ре­ди­в ме­не­д­же­ра, що ча­су ек­с­пе­ри­мен­ту­ва­ти ми не маємо, то­му що стро­ки вне­сен­ня пре­па­ра­ту під ви­ро­щу­ван­ня лю­пи­ну, як і для всіх інших куль­тур, до­сить стислі. Зре­ш­тою, після впев­не­них завірянь ди­ле­ра ми прид­ба­ли ре­ко­мен­до­вані ним гербіци­ди на всі куль­ту­ри, в то­му числі і на лю­пин. Оскільки ми не ма­ли мож­ли­вості у день прид­бан­ня то­ва­ру за­пла­ти­ти ко­ш­ти, то ком­панія пішла нам на­зустріч — про­да­ла пре­па­ра­ти на су­му 270 тис. грн у кре­дит із умо­вою спла­ти вар­тості за­мов­лен­ня про­тя­гом од­но­го ро­ку. Відповідно до цієї до­мо­вле­ності ми ук­ла­ли до­говір що­до спла­ти коштів. Після дво­с­то­рон­нь­о­го підпи­сан­ня до­го­во­ру ком­панія вчас­но по­ста­ви­ла нам свої гербіци­ди. Далі, про­тя­гом ве­ге­тації, їхній пред­став­ник виїжджав на наші по­ля, оціню­вав си­ту­ацію та на­да­вав нам ре­ко­мен­дації із за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів. Під час за­сто­су­ван­ня гербіци­ду на ку­ку­рудзі тра­пи­лась та­ка си­ту­ація. Гербіцид був по­фа­со­ва­ний у па­кун­ки по 50 г (гек­тар­на нор­ма) — так бу­ло на­пи­са­но на ети­кетці. Фак­тич­но ж па­ку­нок містив 100 г (для об­роб­ки 2 га). У цій си­ту­ації пред­став­ник ком­панії нас за­стеріг вчас­но, що місткість од­но­го па­ке­та роз­ра­хо­ва­но на 2 га. Ад­же уявіть: ко­ли ро­бо­та «ки­пить», і вам потрібно швид­ко при­го­ту­ва­ти ро­бо­чий роз­чин, то на­вряд чи бу­де­те пе­ревіря­ти по­каз­ни­ки на ва­гах, ад­же звик­ли довіря­ти то­му, що пи­шуть на ети­кетці.               
«Про­по­зиція»: Тож Ви, оскільки не маєте у своєму гос­по­дарстві сво­го аг­ро­но­ма, ук­ла­да­ли до­говір і про на­дан­ня кон­суль­таційних по­слуг? І якою ж ви­я­ви­ла­ся ефек­тивність прид­ба­них гербіцидів?       
Керівник: Ні, до­го­во­ру про кон­суль­таційний су­провід ми не ук­ла­да­ли. Гербіци­ди спра­цю­ва­ли, ре­зуль­та­та­ми їхньої ефек­тив­ності ми бу­ли за­га­лом за­до­во­лені. Але при­кра си­ту­ація ви­ник­ла на лю­пині. З однією ком­панією ми ук­ла­ли уго­ду, за якою во­ни на­да­ють нам насіння пер­шої ре­про­дукції у роз­строч­ку. Насіння ми взя­ли на су­му
70 тис. грн і висіяли на площі 60 га — для по­треб тва­рин­ництва.         …Отож ми підго­ту­ва­ли грунт, висіяли насіння і за ре­ко­мен­даціями на­шо­го «про­фе­со­ра», відповідно до оп­ти­маль­них строків за­сто­су­ван­ня, вне­сли на лю­пині пре­па­рат на ос­нові бен­та­зо­ну. Ми­ну­ло два-три дні, кар­ти­на, яку ми по­ба­чи­ли на полі, при­ве­ла ме­не в шо­ко­вий стан. Самі рос­ли­ни лю­пи­ну ма­ли кво­лий ви­гляд і бу­ли блідо-зе­ле­ни­ми, за­те бур’яни, не­мов після піджив­лен­ня, — ще дуж­че за­зе­леніли. Ми не­гай­но вий­ш­ли на зв’язок із пред­став­ни­ком. Він приїхав на по­ле, оцінив си­ту­ацію і ска­зав, що нічо­го тут страш­но­го не­має — че­рез па­ру днів тре­ба бу­де вне­сти інший гербіцид, а у куль­ту­ри — зви­чай­ний стре­со­вий стан, від яко­го во­на швид­ко огов­тається. Та ми­ну­ло ще кілька днів — і ря­ту­ва­ти… вже не бу­ло чо­го. Ми не­гай­но скли­ка­ли комісію, до скла­ду якої вхо­див пред­став­ник станції за­хи­с­ту рос­лин, аг­ро­ном з уп­равління та го­ло­ва сільської ра­ди, і скла­ли про­то­кол «про за­ги­бель посівів від за­сто­су­ван­ня гербіци­ду на ос­нові бен­та­зо­ну».
Ме­не­д­жер ком­панії ра­зом із пред­став­ни­ком ке­ру­ю­чо­го відділом приїха­ли до нас на­ступ­но­го дня і по­ба­чи­ли, що си­ту­ацію на полі вже не вря­ту­ва­ти, за­про­по­ну­ва­ли нам відшко­ду­ва­ти збит­ки чи то насінням, чи то інши­ми про­дук­та­ми. Про­те це бу­ло вже 20 трав­ня, і пе­ресіва­ти ми вже нічо­го не хотіли (та й не ма­ли зай­вих коштів на по­льові ро­бо­ти). Три­ва­лий час між на­ми ішли пе­ре­го­во­ри про відшко­ду­ван­ня збитків, во­ни нам обіця­ли то 70 тис. ком­пен­сації, то 30. У ре­зуль­таті на ос­нові
про­то­ко­лу ми скла­ли акт-пре­тензію, що по­нес­ли збитків за­га­лом на 519 тис. грн.   
       
«Про­по­зиція»: Ви оціню­ва­ли збит­ки з ура­ху­ван­ням по­тенційно­го уро­жаю?           
Керівник: Так, за­галь­на су­ма місти­ла аб­со­лют­но всі ви­т­ра­ти, зо­к­ре­ма на: підго­тов­ку грун­ту, прид­бан­ня насіння, за­купівлю гербіци­ду  та оцінку вар­тості май­бут­нь­о­го вро­жаю. Відпра­ви­ли цей акт у цен­т­раль­ний офіс ком­панії, ви­що­му керівництву. Йо­го шлях ту­ди, мож­на ска­за­ти, про­хо­див кру­че­ни­ми манівця­ми. Зре­ш­тою, пред­став­ни­ки ком­панії приїжджа­ли до нас у гос­по­дар­ст­во, про­по­ну­ва­ли нам скид­ки на су­му 30–50 тис. грн на на­ступ­ний рік, але все це, зно­ву ж та­ки, бу­ло на сло­вах, і ніяки­ми па­пе­ра­ми обіцян­ка не підтвер­д­жу­ва­лась. Ми, своєю чер­гою, ви­ма­га­ли пе­ре­гля­ну­ти су­му на­да­но­го кре­ди­ту, тоб­то з ура­ху­ван­ням об­ста­вин як ча­ст­ко­ву ком­пен­сацію збитків ви­ра­ху­ва­ти із ньо­го 70 тис. грн вар­тості прид­ба­но­го на­ми насіння лю­пи­ну (та­ким чи­ном із 270 тис. ми ма­ли б спла­ти­ти 200 тис. грн).
       
«Про­по­зиція»: А Ви на той час уже ро­би­ли пев­ну ви­пла­ту за кре­ди­том за на­дані пре­па­ра­ти?   
Керівник: Так, до на­стан­ня цієї при­крої си­ту­ації ми вже спла­ти­ли 30 тис. грн. А після цьо­го по­ча­ли­ся наші «ходіння по му­ках»: ми ви­ма­га­ли відшко­ду­ван­ня збитків та пе­ре­гля­ду до­говірних умов, нас «во­ди­ли за ніс»… Зре­ш­тою так ні до чо­го й не до­мо­ви­ли­ся, тож і збитків ніхто нам не відшко­ду­вав.
   
«Про­по­зиція»: І що ж ста­ло­ся по закінченні терміну дії кре­дит­но­го до­го­во­ру?            
Керівник: Те, що й ма­ло ста­ти­ся, — ком­панія по­да­ла на нас вик­лик до су­ду. Їхні пред­став­ни­ки приїздять до нас і повідо­мля­ють, що, за умо­ва­ми до­го­во­ру, ми по­винні за­пла­ти­ти 420 тис. грн, про­хо­дить місяць — 520, а че­рез суд — так уза­галі 740 тис. грн.   
Че­рез суд ми вже ви­пла­ти­ли близь­ко 100 тис. грн, і все од­но не­має кінця-краю цьо­му бор­гу. Сам пред­став­ник ком­панії про­ко­мен­ту­вав свої дії як «про­фесійну по­мил­ку» (і не більше!), але й цьо­го у суді ніхто не ска­же. Но­мер ра­хун­ку, що вка­за­ний у кре­дит­но­му до­го­ворі, ви­я­вив­ся вже… недійсним. Ми за­тре­бу­ва­ли у ком­панії но­вий, але йо­го нам так і не да­ли, і всі ви­пла­ти ми про­во­ди­мо че­рез суд.                            
«Про­по­зиція»: А борг за купівлю насіння Ви ви­пла­ти­ли, чи він та­кож «ви­сить» на гос­по­дарстві?
Керівник:  Так, за насіння лю­пи­ну ми роз­ра­ху­ва­ли­ся жи­том. Ко­ле­ги
нас справді зро­зуміли і пішли нам на­зустріч.

   Ре­дакційний вис­но­вок   
Аналізу­ю­чи цю си­ту­ацію, хо­четь­ся до­да­ти, що до­говір про на­дан­ня кре­ди­ту на за­купівлю ЗЗР містив один із пунктів, у яко­му бу­ло ска­за­но, що вартість ЗЗР за­зна­че­на у до­ла­рах, а по­ча­ст­ко­вий роз­ра­ху­нок за пре­па­ра­ти має про­во­ди­ти­ся у грив­нях за кур­сом іно­зем­ної ва­лю­ти на мо­мент кож­ної спла­ти. Тут ге­роїв на­шої статті до­б­ре зро­зуміють май­же всі гро­ма­дя­ни, які ма­­ють ва­лют­ний кре­дит у цей не­с­по­кійний у країні час, які, мож­на ска­за­ти, та­кож «по­па­ли» у цю си­ту­ацію як півень у юш­ку. Та­кож, аби офіційно от­ри­му­ва­ти кон­суль­тації, за сло­ва­ми ке­­рівни­ка гос­по­дар­ст­ва, ком­панія-ре­аліза­тор ук­ла­дає до­дат­ко­ву уго­ду із гос­по­дар­ст­вом на на­дан­ня кон­суль­та­ційних по­слуг. У на­шо­му разі, оскільки пред­став­ник ком­панії був ду­же до­б­рим знай­о­мим, керівник гос­по­дар­ст­ва мав ділові сто­сун­ки «на довірі», так би мо­ви­ти, по­си­ла­ю­чись на ус­ну до­мо­вленість про такі по­слу­ги.
Однією із по­ми­лок керівни­ка ком­панії ста­ло те, що свій «кон­фуз» він хотів «прив’яза­ти» до до­го­во­ру на от­ри­ман­ня кре­ди­ту, у яко­му не бу­ло ані сло­ва про подібну си­ту­ацію, і цим са­мим зму­си­ти ви­ну­ватців у по­не­се­них збит­ках пе­ре­гля­ну­ти су­му кре­дит­но­го бор­гу у бік змен­шен­ня. Тут, за умо­ви до­го­во­ру, потрібно бу­ло ви­ко­ну­ва­ти йо­го ви­мо­ги і па­ра­лель­но го­ту­ва­ти ре­альні до­ка­зи для по­зо­ву у суд на ком­панію-по­ста­чаль­ни­ка (за фак­том та­ких до­казів гос­по­дар­ст­во вза­галі не­ має, то­му що всі парт­нерські сто­сун­ки ве­ли­ся на «чес­но­му слові»). Ко­ли строк дії до­го­во­ру скінчив­ся, у ньо­му містив­ся та­кий пункт, що по закінченні стро­ку до­го­во­ру «вклю­чається» ціла низ­ка штраф­них санкцій на за­лиш­ко­ву су­му кре­дит­но­го бор­гу. Оскільки за кре­дит­ним зо­бов’язан­ням гос­по­дар­ст­во ви­пла­ти­ло ли­ше 30 тис. грн і при­зу­пи­ни­ло ви­пла­ту до закінчен­ня дії до­го­во­ру, то за­лиш­ко­ва су­ма ста­но­ви­ла: 270 тис. — 30  тис. = 240 тис. грн. От­же, са­ме ця за­лиш­ко­ва су­ма бор­гу, згідно з умо­ва­ми до­го­во­ру, по­ча­ла об­ро­ста­ти «штраф­ни­ми» відсот­ка­ми. Од­ним сло­вом, во­на по­ча­ла збільшу­ва­ти­ся як сніго­вий шар, який ко­тить­ся із кру­тої го­ри.    
Та­кож, за сло­ва­ми керівни­ка, ко­ли він пра­цю­ва­в цьо­го се­зо­ну на полі, пред­став­ник із по­ста­чан­ня ЗЗР приїжджав на по­ле, не­од­но­ра­зо­во при­во­зив якісь до­ку­мен­ти на підпис і го­во­рив, що це якісь на­кладні. Керівник, довіря­ю­чи йо­му на сло­вах, підпи­су­ва­в їх, а що то бу­ли за до­ку­мен­ти, на­справді у суть не вни­ка­в. Це бу­ла ще од­на по­мил­ка керівни­ка, ад­же — пам’ятай­те! — не­має «го­ря­щих» до­ку­ментів. Їх завжди потрібно уваж­но пе­ре­гля­да­ти, до то­го ж не поспіхом, а ре­тель­но і в спокійній си­ту­ації. Як­що для вас там щось ви­я­вить­ся не­зро­зумілим або підозрілим — кра­ще зверніться до кваліфіко­ва­но­го юри­с­та. Пе­ред підпи­сан­ням будь-яко­го до­го­во­ру про­ду­май­те си­ту­ацію хо­ча б на крок упе­ред, пе­ред­бач­те різні мож­ливі си­ту­ації, щоб убез­пе­чи­ти се­бе від ри­зиків. І ще од­не, що вар­то за­пам’ята­ти: у бізнесі не вар­то по­кла­да­ти­ся на «чес­не сло­во» і «до­б­ро­го знай­о­мо­го»… Друж­ба друж­бою, а ділові сто­сун­ки ма­ють бу­ти са­ме діло­ви­ми.
Пред­став­ни­ки ком­панії спо­чат­ку, на підсвідо­мо­му рівні, виз­на­ли свою про­ви­ну (пси­хо­логічний фак­тор, при­та­ман­ний кожній лю­дині) і, вирішив­ши її ви­пра­ви­ти, на по­чат­ку за­про­по­ну­ва­ли відшко­ду­ван­ня збитків насінням. Ко­ли керівник не по­го­див­ся (мов­ляв, уже пізно пе­­ресіва­ти) — це мож­на вва­жа­ти чер­го­вою по­мил­кою. Мож­ли­во, «по га­ря­чих слідах» і за ро­зум­но­го ком­промісу пе­ре­го­во­ри та­ки «спра­цю­ва­ли» б. І не страш­но, як­би насіння за­ли­ши­ло­ся на на­ступ­ний рік.