Пані капітан і її «Авангард»
Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!
Вона — і за керівника господарства, і за агронома, і за бригадира. І справи у неї завжди йдуть успішно. Таки є жінки в українських селах!
І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com
Даючи назву своєму підприємству, його керівник Ольга Бабій уже тоді відчувала, що її бізнес приречений на успіх. І вона не помилилася. Як упродовж чотирнадцяти років удається залишатися в лідерах — про це розповідь директора ПСП «Авангард».
Ольго Іванівно, як виникло Ваше господарство? І чому вирішили його так назвати?
— Розпочну з того, що у сільському господарстві працюю все своє життя. Трудовий шлях розпочала із посади економіста в колгоспі «Рассвет», у сусідньому селі Мар’янівка, куди отримала направлення після закінчення економічного факультету Знам’янського сільськогосподарського технікуму. Після реорганізації господарства працювала головним економістом у колгоспі ім. Ульянова (с. Тишківка). Потім мене обрали його керівником. Це була середина 90-х, колгоспи розвалювалися один за одним, але ми трималися. Я всіляко перешкоджала районному керівництву грабувати господарство і, насамперед, дбала про простих людей. Усе було б добре, якби Леонід Кучма не пішов на другий термін свого президентства. Напередодні виборів районне начальство мені наказало його підтримати, але я навідріз відмовилася. Після цього таке розпочалося! Приїхали з міліції, податкової, ревізії посипалися одна за другою. В районі мені радили хоча б у кабінеті почепити портрет Кучми. Але я залишилася принциповою. За це і постраждала.
Проте після звільнення довго без роботи не сиділа. Тоді у Тишківці був ще й геть розвалений СВК ім. Калініна. Працівники цього господарства у вересні 2000 р. обрали мене своїм керівником. Але у господарства було стільки боргів, що і не злічити. Згодом Обленерго визнало його банкрутом, і ми змушені були продати майже всю техніку, аби хоч трохи розрахуватися із кредиторами. Після торгів господарства фактично вже не існувало і треба було шукати вихід. І я його знайшла: разом із людьми, котрі побажали зі мною працювати, взяла в оренду землю і 2001 р. створила приватне підприємство «Авангард».
Вважаю, для новостворюваного підприємства назва — один із визначальних чинників. Адже, справді, як то кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе. Скажу, що наше ПСП працює вже 14 років і за цей період ще жодного разу не осоромило своєї назви. Більше того, невдовзі після свого створення (а розпочинали свою діяльність фактично із нуля), ми не тільки змогли на себе заробляти, а й погасили заборговану людям колгоспом (не мною!) зарплату за сім років.
Як Вам постійно вдається працювати із «плюсом»?
— По життю я завжди звикла працювати на результат. Отримавши прибуток, витрачаю гроші на розвиток бізнесу: придбання техніки, дорогого посівного матеріалу, купівлю найкращих препаратів захисту рослин, мікродобрив. Адже якщо у поле нічого не вкладеш, то врожаю не збереш. Проте на вітер грошей не викидаю, затрати обов’язково мають себе виправдовувати і приносити відчутний результат. Також чітко дотримуюся технології вирощування рослин: усе потрібно робити якісно і своєчасно. В агрономії досить обізнана, хоча відповідної освіти не маю. Знання черпаю зі спеціальної літератури, періодики (у т. ч. і з журналу «Пропозиція»), консультуюся з агрономами, менеджерами, котрі продають засоби захисту рослин, добрива, насіння. Адже сама в господарстві і за керівника, і за агронома. Вважаю, що, крім освіти, у керівника має бути господарська жилка, тоді господарство буде на висоті.
І все-таки, за рахунок чого отримуєте прибуток? Може, є якісь секрети…
— Та які там секрети…Нічого з осені не продаю, а тільки тоді, коли на продукцію встановиться добра ціна. Наприклад, восени соняшник був по 2300 грн/т, а наразі — 4800 грн/т. Хоча, звісно, бувають і непередбачувані ситуації. Наприклад, торік мене дуже підвела кукурудза: осінь видалася мокрою і через високу вологість (від 18 до 20%) її довелося продати фактично за безцінь.
Звичайно, найприбутковішою культурою є соняшник. Невипадково ж деякі одноосібники сіють соняшник по соняшнику кілька років поспіль. Але, вважаю, виснажувати землю — гріх, треба думати і про завтрашній день. Тому сівозмін дотримуюся чітко. Цього року взагалі вирішила висіяти рідкісні культури, такі як гірчиця, просо канаркове, розторопша. Ці культури — прекрасні очищувачі полів від бур'янів, до того ж не потребують великих затрат на вирощування, та й ціни на них високі. Це саме те, що потрібно для зміцнення економічного стану підприємства.
Кажуть, що на полі Ви дуже полюбляєте експериментувати?
— Це справді так. Кукурудзи висіяли чотири гібриди, соняшнику — шість,
сої — п’ять сортів, пшениці та яч-
меню — по три сорти. По-перше, для того, щоб дібрати кращі з них на майбутнє, по-друге, якщо висівати багато сортів — за будь-яких погодних умов гарантовано будеш зі стабільним урожаєм.
Також експериментально вносила у грунт препарат ЕМ-1 (живі бактерії), який застосовують для органічного землеробства. Дійшли висновку, що живі бактерії — добре рішення: якщо ними наситити грунт, то не потрібно жодних мінеральних добрив і можна отримати екологічно чисту продукцію. В Європі органіка коштує дорого, але у нас поки що її вирощувати невигідно. Хоча б тому, що органічне земле-
робство — процес тривалий, у землю треба багато вкласти, проте вона фермерові не належить: сьогодні вона є, а завтра — можуть забрати. З іншого боку, якщо органічну продукцію сертифікувати і відшукати ринки збуту, то її можна дуже вигідно продати.
Чи багато у Вас техніки?
— Як для 500 га землі, то навіть забагато. Зокрема, маємо комбайн CLAAS TUCANO 320, трактор YTO 804 плюс до нього купили оборотний плуг, трактори «Кий», два МТЗ-82. Торік придбали дорогу добротну угорську жатку Optisun, побудували автоваги, а нинішньої весни купили дві високоякісні сівалки. І це далеко не вся наша техніка.
Кредити на її купівлю брали?
— Без банківських позик обходжусь уже років із вісім. У 2002 р. хотіла взяти кредит, щоб купити трактора. Але не було застави, тому банк відмовив. І, знаєте, ми не пропали. Навіть у тяжкому 2003 р., коли через погодні умови загинули всі озимі, без кредиту змогли придбати нового трактора. Але у 2004 р. усе-таки вирішили скористатися позикою, щоб купити комбайн «Єнісей». Після того в банк — ані ногою. Мало того, що переплата за кредитами фантастична, так ще ж скільки установ треба обійти, щоб зібрати потрібні документи! А от комбайн CLAAS нам надали на умовах почасткової виплати, без жодних відсотків. Ми розрахувалися за нього протягом шести місяців.
У Вас на техніці працюють лише чоловіки. Як вони ставляться до того, що керівник — жінка? Чи слухаються?
— І слухаються, і, думаю, поважають. Адже я постійно турбуюся, щоб мої працівники працювали на добротній сучасній техніці, були не перевантажені роботою, нагодовані вчасно і смачною їжею, своєчасно одержували заробітну плату. Також упродовж року дуже часто видаю грошові премії, а особливо у великих розмірах — за результатами роботи в кінці року.
Хоч Ваше господарство — досить успішне, але, мабуть, є і проблеми...
— Не без того. Так, у 2012 р. трапився прикрий випадок: зі складу викрали мікродобрива на суму 40 тис. грн. Вивезли їх машиною, а сторож лежав під цим складом і нібито нічого не чув і не бачив. Вияснили, чиєму автомобілю належать відбитки шин, проте винних немає. У липні минулого року в нас скосили 5 га озимої пшениці. Винних виявлено, але, знову ж таки, ніхто до відповідальності їх не притягнув. Щодо цих двох крадіжок я зверталася до міліції та прокуратури — як районної, так і обласної, навіть в Адміністрацію Президента, але правди добитися неможливо. Прикро, але факт. У таких умовах працювати дуже важко або навіть просто неможливо. Я взагалі не розумію, для чого утримуємо такі бездіяльні правоохоронні органи.
Або взяти центри зайнятості. Народу, охочого отримувати бюджетні кошти, там налічується немало, а щоб винайняти когось на полі попрацювати — немає бажаючих. Одного року нам була потрібна допомога у просапуванні сільськогосподарських культур, так жодна особа, яких направила «біржа», не погодилась попрацювати.
Що стосується земельного законодавства, то не хочеться про це і говорити…
Якою, на Вашу думку, має бути державна політика стосовно сільського господарства?
— Я б узагалі відмінила податок на додану вартість. Не розумію, для чого він потрібен? Аграріям поки що дозволяють витрачати його на розвиток свого господарства, але ж інші підприємства сплачують. Селян постійно лякають, що такий податок введуть і для нас. Тоді працюватиметься
значно важче.
P.S. Директор ПСП «Авангард» О. Бабій передплачує наш журнал уже понад десять років. Дякуємо їй за вірність виданню!