І майже ніяких гарантій
Нині доводиться вкладати чимало коштів, але незрозуміло, за якою ціною господарства зможуть продавати вирощене
Нині доводиться вкладати чимало коштів, але незрозуміло, за якою ціною господарства зможуть продавати вирощене
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Аграрії України завершують посівну кампанію. Серед зернових господарства віддають перевагу кукурудзі. На 26 травня її було висіяно на 4,728 млн га (96% до прогнозу), гречки — на 128 тис. (78%), проса — на 88 тис. га (80%). Серед олійних культур найпопулярніший знову соняшник — 4,4 млн га, соя займає 1,6 млн.
Урожайні прогнози такі: можна з упевненістю говорити, що хлібороби зберуть колосових менше, ніж торік. Бо й озимих з осені висіяно менше, і кримські лани більше не враховує українська статистика. Та, попри це, споживачеві не варто перейматися і стурбовано бігти до крамниць для поповнення хлібно-борошняних запасів. Зерна нового врожаю буде вдосталь, адже в країні колосових вирощують значно більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання.
Треба сказати, що нижчим, ніж торік, очікується й вал кукурудзи. Хоча, з одного боку, умови для висіву та вегетації сходів нині через достатню зволоженість грунту сприятливі, з другого — ті самі дощі з градом і грозами місцями добряче пошкодили рослини пізніх культур, що може вплинути на їхню врожайність. До того ж деінде проти хліборобів «попрацювали» нічні травневі заморозки.
Ще одна із реалій нинішньої посівної — дещо вщухла боротьба у владних кабінетах щодо дотримання господарствами сівозмін. Приміром, у квітні Мінагрополітики декларувало про скорочення площ під соняшником на 13% — до 4,2 млн га. Але аграрії високоліквідну культуру, яка, втім, виснажує грунт, сіють швидкими темпами. Схоже, зважаючи на ситуацію у країні, нині — не до порушень зі сівозмінами. Олія — одна з найважливіших експортних культур. Тому влада заплющує очі на збільшення площ під соняшником.
Тут головне: дай Боже, хоча б висіяли!.. Адже кредитування сільгоспвиробників ускладнене: мало хто позичає, коли поруч проходять бойові дії. Пальне і добрива недешеві. Засоби захисту надто дорогі, бо прив’язані до валютного курсу. Тобто нині доводиться вкладати чимало коштів, але бентежить невизначеність: за якою ціною господарства зможуть продавати вирощене? Та й взагалі, на сході країни нині плекати врожай хліборобам — представникам однієї із наймирніших професій — надто складно, адже доводиться думати про свою безпеку та життя власних родин. Хто гарантує, що ближче до осені не відберуть вирощене «для потреб революції»? У господарників є техніка, ресурси, врожай… Виходить, і вони під прицілом — у них є що брати…
А серед гарантій, які хлібороб може отримати напевне, — кліматично-погодний прогноз: через ранню весну і жнива будуть ранні. Соняшник збиратимуть уже в середині серпня…
Вирішили реалізувати цукор із державних засіків…
Але дешевшим солодкий пісок від того у магазинах не стає. Економічних підстав для збільшення оптової ціни цукру до 1 вересня немає. Такий прогноз оприлюднила прес-служба Мінагрополітики. За планами, «з метою стабілізації ціни на внутрішньому ринку... прийнято рішення про товарну інтервенцію цукру до серпня в обсязі 150 тис. т. У травні Аграрним фондом буде реалізовано 30–35, у червні — 40–45 тис. т».
Утім, навіть якщо наміри справдяться, істотного здешевлення солодкого піску в сезон консервування очікувати не варто. У травні, приміром, цукор мали відпускати по 9282 грн/т. Плюс витрати на доставку і торговельні над-
бавки — отож уроздріб кілограм коштуватиме понад 10 грн.
Представники галузі підтримали наміри влади продати солодкі запаси з Агрофонду, мовляв, цукор до державних засіків закуповували ще чотири роки тому, збігає термін зберігання.
І нині, буцімто, головне завдання — не стільки збити ціни (на ринку ні ажіотажного попиту, ні дефіциту не спостерігається), скільки, власне, за вигідною ціною продати цукор і взяти гроші, які нібито підуть на придбання до Аграрного фонду вершкового масла та сухого молока. Чи, можливо, восени будуть спрямовані на закупівлю цукру нового врожаю, щоб уникнути традиційного на ту пору цінового обвалу на «солодкому» ринку.
У галузевій асоціації заспокоюють: на складах підприємств залишки цукру достатні — принаймні 300 тис. т. Оптові ціни за останні місяць-півтора істотно не змінювалися і становлять 8–9 тис. грн/т. Але заводи не поспішають збувати готову продукцію, не демпінгують. Адже, логічно розмірковують на переробних підприємствах, якщо природний газ восени коштуватиме до 500 дол. за тисячу кубометрів, то цукор нового врожаю теж буде дорогим.
Водночас політична ситуація змушує підприємства задуматися над альтернативними джерелами енергії, щоб хоча частково відмовитися від використання природного газу.
Нагадаємо, цьогоріч у господарствах усіх категорій цукрові буряки займають 326 тис. га (торік — 291 тис. га,
2012-го — 458, 2011-го — 532 тис. га). Сіяли цукристі в оптимальні терміни та, здебільшого, високоякісним насінням, тож за сприятливих погодних умов урожайність очікується на рівні 420–450 ц/га. І, за оптимістичними прогнозами Мінагрополітики, буде вироблено 1,75–1,8 млн т цукру, чого цілком вистачить для внутрішнього споживання.