Коли цвітуть сади…
В Україні плодовим насадженням у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння значної шкоди завдають близько 60 шкідливих видів із числа членистоногих і збудників хвороб (О. С. Матвієвський та ін., 1990).
В Україні плодовим насадженням у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння значної шкоди завдають близько 60 шкідливих видів із числа членистоногих і збудників хвороб (О. С. Матвієвський та ін., 1990).
Ю. Яновський, д-р с.-г. наук, професор, завідувач кафедри,
Уманський національний університет садівництва
Значну частину багаторічних насаджень (близько 80%) вирощуватимуть за інтенсивною технологію, що має низку відмінностей, порівняно із традиційною: ущільнене садіння дерев (1,5–2 тис. росл./га і більше), саджанці на карликовій підщепі, задерніння міжрядь тощо.
Ця технологія потребує уточнення сучасної стратегії захисту багаторічних насаджень від основних шкідників, хвороб і бур’янів. Адже збільшення кількості дерев у промислових масивах плодових культур зумовлює водночас й інтенсивніший розвиток збудників грибних хвороб (парші, борошнистої роси, чорного раку та ін.), що, відповідно, потребує більшої кратності хімічних обробок за вегетаційний період. А задерніння міжрядь дає змогу вчасно і ефективно проводити захисні заходи проти цих патогенів, особливо в період рясних і затяжних дощів, проте трав’яниста рослинність у цих міжряддях є водночас резервантом (місцем проживання) у літній період багатьох шкідливих видів: цикадових, туркестанського кліща, фітофагів із родини бронзівок (у т. ч. оленки волохатої, бронзівки смердючої), мишоподібних гризунів — та є базою живлення для багатьох лускокрилих видів (дорослих особин, що харчуються нектаром мати-й-мачухи, кульбаби, барвінку малого та інших квітучих рослин, а також їхніх гусениць упродовж вегетації).
Важливим чинником зростання чисельності шкідливих видів у садовому ценозі є збільшення площ посівів сільськогосподарських культур (сої, соняшнику, ріпаку озимого та ярого тощо) поблизу цих насаджень, що є додатковою харчовою базою для шкідників, а саме: павутинних кліщів, ріпакового квіткоїда, оленки волохатої та інших шкідників із родини бронзівок. Тільки впливом непродуманої людської діяльності (зокрема, збільшення частки незораних земель) можна пояснити підвищення чисельності і шкідливості кравчика-головача у промислових розсадниках плодових культур і овочевих плантацій.
Слід враховувати і вплив абіотичних чинників на видовий склад і особливості розвитку багатьох членистоногих за останні чверть століття. Так, за даними метеостанцій країни, за цей час середньодобова температура повітря у період вегетації підвищилась на 0,91…1,02°С, причому взимку вона зросла, порівняно з багаторічними даними, на 1,05…1,87°С, що є досить вагомим чинником формування зимового покоління шкідника та границь (меж) його поширення територією країни.
У зв’язку з цим січневі і липневі ізотерми кров’яної попелиці, американського білого метелика, східної плодожерки і багатьох інших видів зрушилися в бік північних широт, і ці види стали домінуючими фітофагами в центральних і західних областях України. Для прикладу: відродження гусениць яблуневої плодожерки у Лісостепу України ще 10 років тому спостерігали у першій декаді червня — вони пошкоджували виключно плоди. Проте вже протягом останніх двох років у цих регіонах України виліт імаго цього виду відбувається за суми ефективних температур повітря близько 67°С (нижній поріг розвитку — 10°С), що спостерігають у кінці цвітіння. Упродовж 7–12 днів цей шкідник спочатку активно живиться листям (як типовий представник родини листовійок), а вже надалі пошкоджує плоди, що триває до закінчення збирання плодів. Буквально минулого року відмічено випадки пошкодження плодів абрикоса та сливи бавовниковою совкою (Helicoverpa armigera Hb.), що свідчить про значний вплив погодних (кліматичних) умов на формування видового складу шкідливих комах і кліщів у багаторічних насадженнях, їхню чисельність, шкодочинність, зміни трофічних зв’язків, харчової бази, особливостей перезимівлі тощо.
Шкідники у плодових насадженнях
У результаті проведених маршрутних обстежень упродовж 2006–2013 рр. у садівничих господарствах України було встановлено, що значної шкоди насадженням завдають шкідники у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння: пуп’янками, пиляками і пелюстками квіток живляться плодові трубковерти — казарка, букарка, садові довгоносики — сірий бруньковий, або брунькоїд, гусениці листовійок і совок, непарного та кільчастого шовкопрядів, білана жилкуватого, п’ядуна зимового, яблуневої горностаєвої молі, щиткохвоста античного. Окрім них, деревам дуже дошкуляють личинки пильщиків — сливового чорного, яблуневого плодового, грушевого плодового, розанової цикадки, грушевої і яблуневої мідяниць (листоблішок), попелиць, кліщів. Останніх п’ять років у садах Вінниччини, Хмельниччини і Тернопільщини спостерігають пошкодження пиляків ріпаковим квіткоїдом, що пов’язано, вочевидь, зі збільшенням посівних площ ріпаку озимого і ярого та безпосереднім сусідством його з багаторічними насадженнями, що збільшує харчову базу фітофага.
Квітки плодових пошкоджують також жуки: західного й східного травневого хрущів, різні види бронзівок (золотистої, мармурової, металевої, смердючої) та оленки волохатої (Epicometes hirta Poda). Остання є на сьогодні найчисельнішим і найшкідливішим видом у насадженнях зерняткових, кісточкових, ягідних культур і винограду в усіх регіонах України, особливо за останні п’ять років.
З огляду на це на особливостях розвитку цього виду та заходах захисту від нього варто зупинитися детальніше. Раніше вважали, що цей фітофаг завдає шкоди садовим масивам саме степової зони, хоча зустріти його можна по всій території України. Спалах чисельності цього виду, як і багатьох інших представників ряду жуків (Coleoptera), можна пояснити теорією циклічності динаміки популяції (K. Hannes, 1981; I. Bazai, 1986; Є. М. Бєлєцький, С. О. Трибель, В. П. Федоренко, 1998), що пов’язано із ритмом попадання на земну поверхню енергії сонця, яка визначає добову, сезонну і багаторічну зміну всього фізичного середовища, в тому числі і чисельність комах.
Крім того, це також пов’язано із впливом інших чинників, що стали основою наших наукових досліджень, які ми проводили в дослідному господарстві Уманського національного університету садівництва та фермерських господарствах «РІА» та «ВІН» Вінницької області.
Результати досліджень свідчать, що жуки оленки волохатої зимують у грунті на глибині до 40 см. За середньодобової температури повітря 14°С і вище та середньої вологості на рівні 62,7–89,9% відбувався вихід жуків із грунту (початок льоту шкідника), що спостерігалося наприкінці третьої декади квітня — на початку травня під час цвітіння трав’янистих рослин: кульбаби лікарської, матері-й-мачухи звичайної, барвінку малого, барвінку трав’янистого та чорної смородини. Спостереження свідчать, що жуки літають у теплі сонячні дні, найінтенсивніше — від 10-ї год ранку до 15-ї год дня (за цей час у полі зору за 10 хв обліку кількість жуків становила 10–15 особин). Ці комахи досить великі — завдовжки 8,5–14 мм і масою 10–15 г. Заселення насаджень плодових культур розпочиналося із фази рожевого пуп’янка і тривало впродовж цвітіння дерев. Згодом цей шкідник активно заселяв і пошкоджував плантації суниці та посіви сояшнику, багаторічних трав і сої.
Нами не було зафіксовано особливої переваги окремих рослин у харчовій базі цього шкідника: пошкодження квіток дерев і трав’янистих рослин, які росли в саду, відбувалося інтенсивно: 94,7–99,9 і 86,7–99,1%, відповідно. Жуки пошкоджували також і молоде листя дерев.
Дослідження свідчать, що літ жуків призупиняється після 16-ї год дня (що, мабуть, пов’язано з інтенсивністю сонячного випромінювання), а вже після 18-ї год (і пізніше) та в прохолодні ночі жуки ховалися у грунт на глибину 0,5–2,5 см. Літ поодиноких жуків ми спостерігали до половини серпня, а масовий тривав до половини червня.
Дослідження свідчать, що впродовж червня — першої декади липня відбувалося відкладання яєць у грунт на глибину до 35 см. Основна маса яєць була сконцентрована (до 70%) безпосередньо у міжряддях, які були засіяні злаковими травами, поблизу садів (по їхньому периметру), в першу чергу, в тих місцях, які були незорані (де впродовж останніх років не проводили агротехнічного обробітку грунту). Поодинокі яйця шкідника ми знаходили у місцях накопичення рослинних решток і навіть у мишачих норах.
Личинки жили у грунті до кінця серпня — початку вересня і живилися рослинними рештками. Заляльковування розпочиналося від кінця серпня і тривало до половини вересня. Через 16–28 днів з’являлися молоді жуки, що залишалися зимувати у грунті до весни наступного року.
Отже, одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього небезпечного виду на території України останнім часом, а відповідно, і його шкідливості, є вплив безпосередньо людини, а саме: збільшення площ незораних земель, засмічених бур’янами, насамперед злаковими, які залишають значну кількість перепрілих рослинних решток, особливо поблизу багаторічних насаджень, розширення харчової бази — спочатку для жуків оленки волохатої під час цвітіння (із дикорослих трав’янистих видів вона згодом переходить на плодові рослини), а надалі — для личинок шкідника у другій половині вегетації.
Дослідження свідчать, що личинки кров’яної попелиці, які зимували на коренях, пробуджуються навесні за температури грунту 7,5…9°С і переселяються надалі на штамб та крону дерев, де із потеплінням до 14…15°С (саме у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння плодових культур) починають інтенсивно живитися, висмоктуючи сік із штамбів і гілок дерев. З появою нових пагонів попелиці оселяються на них.
Враховуючи те, що квітки трав’янистих і плодових рослин є джерелом нектару для багатьох членистоногих (у т. ч. і ріпакового квіткоїда), а найперше — для джмелів, бджіл та інших корисних видів, застосування багатьох відомих інсектицидів саме у фазі рожевого пуп’янка — цвітіння є неможливим.
На сьогодні, за рекомендаціями чинного національного «Переліку…» (Київ, 2012 р.) та «Доповнення до Переліку…» (Київ, 2013 р.), дозволено застосування тільки трьох препаратів проти шкідників плодових культур у фазі цвітіння (оленки волохатої та інших видів бронзівок, ріпакового квіткоїда, листогризучих і сисних видів, у т. ч. і личинок кров’яної попелиці, пильщиків), а саме: Каліпсо 480 SC, КС (0,3 л/га), Моспілан, РП (0,2 кг/га). Зазначені препарати — системні інсектициди, діючі речовини яких мають контактну й кишкову дію, а також рекомендовано використовувати препарат Маврік, ВЕ (0,6 л/га), що має контактно-кишкову дію.
Пошкодження плодів сливовим чорним трачем, яблуневим і грушевим плодовими пильщиками становило 0,5–1,1; 0,7–1,5; 03–0,9%, відповідно. Важливо відмітити, що ефективність препаратів не зменшувалась навіть за температури повітря 26…31°С, що вигідно вирізняє їх з-поміж багатьох інсектицидів, у тому числі й піретроїдів (насамперед, похідних хризантемової та ізовалеріанової кислот).
Хвороби плодових культур
Останнім часом під час цвітіння плодових дерев спостерігається дощова прохолодна погода (за 10–12 днів випадає від однієї до півторамісячної норми опадів, особливо у західних регіонах України) чи навпаки — суха спекотна (25…30°С) впродовж 5–11 днів (за відносної вологості повітря вночі до 75–80%). Ось чому саме у фазі цвітіння плодових насаджень слід обов’язково обприскувати насадження для запобігання ураженню листкової поверхні, квітконіжок, квіток та зав’язі паршею та борошнистою росою.
Саме у цей період і потрібно використовувати фунгіциди з класу триазолів, а саме: Скор 250 ЕС, к. е. (0,2 л/га) чи Ікарус 250, в. е. (0,6 л/га), що мають надзвичайно сильну лікувальну (впродовж п’яти діб) та профілактичну дію (протягом восьми-десяти діб) і швидко (впродовж 30 хв) проникають у рослину та проявляють біологічну активність, пригнічуючи біосинтез ергостиролів у клітинних мембранах грибів-патогенів завдяки втручанню в процеси деметилування. Для зниження шкідливої дії збудника борошнистої роси (насамперед, у насадженнях сортів, що найбільше піддаються ураженню цією хворобою) до одного із названих препаратів слід додавати Топаз 100 EC, к. е. (0,35 л/га).
Без обприскування згаданими фунгіцидами саме у фазі цвітіння листковий апарат, плодоніжки плодів (на контролі) уражувалися на рівні до 80% збудником парші (що, відповідно, негативно впливало на накопичення значної кількості пластичних речовин у бруньках і плодових формуваннях). Також спостерігалося масове ураження (до 90%) молодого листя і квіток борошнистою росою (істотно впливало на зниження врожайності й товарності майбутнього врожаю).
Господарсько відчутними шкодочинними об’єктами, первинне ураження якими відбувається саме у фазі цвітіння (а надалі їхній розвиток триває візуально непомітно — у насіннєвій камері) і триває впродовж усього вегетаційного періоду, є альтернаріоз, фузаріозна гниль та антракноз. Результат їхньої шкідливої дії стає помітним тільки після збору врожаю (чи в період збирання плодів). Ця низка патогенів належить до хвороб зберігання.
Оскільки ідентифікацію цих збудників та дослідження біології патогенів було проведено порівняно недавно, вважаємо, що ці хвороби варто розглянути детальніше.
Альтернаріоз (інша назва — оливкова пліснявоподібна гниль) нині стала однією із найшкодочинніших хвороб плодів під час їхнього зберігання. Хворобу викликають гриби роду Alternaria, зокрема A. аlternatа (Fries: Fries) Keissler. У період цвітіння збудник інфікує квітки, рухається до квітколожа або серцевини плоду; потім інфекція перебуває у стані спокою, зовнішніх ознак зараження зав’язі немає. Мірою достигання плоду патоген розвивається у насіннєвій камері, де він має сприятливі умови вологості і живлення. Його розвиток викликає гниття серцевини плоду: він передчасно забарвлюється, за розрізування у насіннєвій камері добре видно сірий пухнастий міцелій. Інфіковані плоди погано зберігаються та втрачають тургор уже протягом першого-другого місяців перебування у сховищі, стають гіркуватими на смак. Альтернаріозна гниль досить поширена та є найнебезпечнішою для сортів Женева Ерлі, Голден Делішес, Голден Бі, Глостер, Делішес, Ред Делішес, Санрайз та ін. Щоб зменшити небезпеку пошкодження квіток, потрібно знизити запас зимуючої інфекції гриба, який є джерелом первинного зараження.
Встановлено, що гриб зимує на відмерлих органах дерев: опалому листі та всохлих гілках. Навесні патоген, крім квіток, заражає листя (прояв плямистості). Найбільше уражуються старі або сильно постраждалі від стресів (унаслідок дії морозів, вимокання, посухи) дерева, а також ті, що ростуть на ділянках із низьким рівнем агротехніки. Крім того, гриб активно інфікує листя яблуні через механічні пошкодження, у тому числі викликані комахами (мінуючою міллю, розанною цикадкою та ін.) і кліщами. Тому до початку цвітіння слід обстежити дерева з метою виявлення осередків альтернаріозної плямистості листя як одного з джерел інфекції плодів.
Система захисту препаратами проти цього збудника складається із профілактичних обприскувань: насамперед, двократного застосування мідьвмісних препаратів, що мають запобігти розвитку хвороби на листках у фенофазу рожевого пуп’янка (після аномально низьких температур узимку 2012 р. така обробка є обов’язковою), а також під час сприйнятливої до інфікування фенофази початок цвітіння — препаратами Скор 280 ЕС, к. е. (0,2 л/га), чи Ікарус 250, в. с. (0,6 л/га), для запобігання зараженню квіток. Наступна профілактична складова — обприскування у другій половині вегетації ділянок насаджень, де альтернаріоз розвинувся на листі, — для зниження запасу первинної інфекції. Протягом вегетації слід виявляти вогнища поширення шкідників для подальшої їхньої локалізації. Наявність візуальних симптомів ураження плодів дає змогу діагностувати захворювання ще в саду, щоб уникнути закладання таких плодів на зберігання, оскільки вони для цього непридатні.
У період цвітіння яблуня уражується через квітки збудниками фузаріозної гнилі серцевини плоду роду Fusarium, у тому числі F. аvenaceum (Fr.) Sacc., syn.F. purtefaciens Osterw. Патоген рухається до квітколожа або в серцевину плоду; під час дозрівання яблука гриб розвивається у насіннєвій камері, викликаючи гниль серцевини. За розрізання плоду в насіннєвій камері видно білий міцелій. Уражені яблука стають гіркими. Із загнилої серцевини гриб поширюється на весь плід, унаслідок чого відбувається його засихання Для запобігання зараженню слід проводити дворазове обприскування яблуні мідьвмісними препаратами у фенофазі зелений конус — рожевий пуп’янок та на початку цвітіння препаратами Скор 280 ЕС, к. е. (0,2 л/га), або Ікарус 250, в. с. (0,6 л/га).
За останні п’ять років одним із найшкідливіших видів гнилі під час зберігання плодів стала гірка (чи стигла) гниль, або антракноз. Її появу спричинюють гриби роду Gloeosporium: GL. аlbum Osterw, а також GL. мalicorticis, syn. GL perennans (Zeller et Childs) Wollenw., Syn. Cryptosporiopsis malicorticis (Cordley) Nannf. Cr. Мalicorticis. Інфекція зимує на стовбурах і гілках яблуні. Навесні джерелами первинного зараження пагонів є конідії гриба з уражених ділянок кори. На корі уражених молодих гілок утворюються округлі плями фіолетово-коричневого кольору, з’являється тріщина навколо плями, що відмежовує здорову тканину від ураженої. Далі відбувається цикл вторинних заражень. Насамперед уражуються ділянки гілок із фізіологічно ослабленою тканиною — з різними пошкодженнями, у тому числі від морозів: на них утворюються виразки із подальшим відмиранням уражених ділянок. Спори гриба поширюються вітром і дощем.
Зараження плодів цим видом гнилі відбувається незадовго до збирання. Ураження може виявлятися у період транспортування плодів або вже під час зберігання. На плоді з’являється невелика, злегка стиснута, коричнювата пляма, яка мірою розростання вкривається великою кількістю дрібних білуватих або блідо-рожевих «подушечок» конідіального спороношення, розміщених концентричними колами. М’якоть плоду стає несмачною або гіркуватою, вона різко відмежована від здорової тканини. Встановлено, що зараження плодів і появу ознак хвороби можна спостерігати вже у фенофазі плід — волоський горіх.
Плями на плодах дрібні, спочатку світло-, потім темно-коричневі, із вузькою облямівкою, часто схожі на бульбашки, іноді вдавлені, діаметром до 2–3 мм, поодинокі або по кілька на один плід (у такому разі плями можуть зливатися). За високої відносної вологості повітря на плямах з’являється наліт спороношення гриба: спочатку рожевий, потім він швидко темніє, стаючи бурим. Тканина під плямою суха. Заражені плоди не опадають. Такі плоди зустрічаються не тільки у садах із загущеною, погано провітрюваною кроною, але і в насадженнях інтенсивного типу. Як сприйнятливі до зараження у фенофазі плід — волоський горіх виділено сорти: Айдаред, Боровинка, Голден Делішес, Делішес, Джонатан. Найсильніший прояв хвороби відзначають у садах, де дерева у попередні роки постраждали від аномально низьких температур узимку (як це було у лютому 2012 р., коли температура повітря упродовж п’яти-семи днів становила -30…35°С), що у подальшому зумовило значні пошкодження крони насаджень.
Обробки фунгіцидами проти збудника хвороби слід проводити до зараження плодів (тобто ще до настання фенофази плід — волоський горіх) — в оптимальні строки і тими самими препаратами, що й проти альтернаріозу.
Під час цвітіння кісточкових відбувається ураження збудником моніліального опіку. Спори, потрапляючи на пиляки або приймочку маточки, проростають, і гіфи гриба поширюються у зав’язь, а потім і в тканини кори плодової гілочки. Уражені суцвіття й розетки листків, що дотикаються до них, раптово буріють, в’януть, але не опадають. Із часом, мірою поширення гриба в тканинах кори, всихають усе нові і нові ділянки уражених гілок, листя на них в’яне і обпадає. У багатьох місцях гілок витікає камедь.
Надзвичайно ефективним проти моніліального опіку кісточкових (вишня, абрикос, слива, алича, черешня), кокомікозу і побуріння листя (вишня, черешня) та борошнистої роси (персик, абрикос) є препарат Сігнум, в. г., який безпечний для бджіл, корисних комах і довкілля. Першу обробку препаратом проводять у середині фази цвітіння, а другу — через 10 днів (норма витрати — 1,25 кг/га). Комбінація двох діючих речовин із різними механізмами дії запобігає проростанню спор і розростанню міцелію та споруляції патогенів.
Важливим прийомом для отримання високоврожайної стандартної продукції у насадженнях плодових культур є ефективний захист дерев від впливу низьких температур (заморозків) саме у фазі розпукування пуп’янків — цвітіння. Для цього використовують препарат Атонік Плюс, в. р., який є високоефективним засобом для подолання стресових явищ у рослин після тимчасових знижень температури повітря способом обприскування у нормі витрати 0,2 л/га. Обприскування проводять за одну-дві доби (не пізніше 12 год) до настання прогнозованого зниження температури повітря під час розпукування пуп’янків — цвітіння та повторно — через три-чотири доби після заморозків.
Варто ще раз звернути увагу садівників на застосування препарату Регаліс, в. г., який є високоефективним регулятором росту рослин (для формування стандартних однорічних пагонів у промислових насадженнях яблуні). Його застосовують у період вегетації способом одноразової обробки (закінчення фази цвітіння, за довжини однолітнього приросту — однорічних пагонів 2–5 см) у нормі витрати 2,5 кг/га чи шляхом дворазової обробки (закінчення фази цвітіння, початок росту однолітнього приросту — однорічних пагонів завдовжки 2–5 см) у нормі витрати 1,25 кг/га та через три-шість тижнів після попереднього обприскування (друга хвиля приросту однорічних пагонів) — у нормі витрати 1,25 кг/га. Крім того, Регаліс, в. г., є одним із небагатьох препаратів, що ефективно знижує ураження плодових культур бактеріальним опіком.
Обов’язковим у технології вирощування плодової продукції для поліпшення цвітіння є позакореневе підживлення добривами. Так, у фазі розпукування пуп’янків потрібно вносити Вуксал Борон (2,0 л/га) або добрива Оракул коламін бор (1,5 л/га) з Оракул МК (3,0 л/га) у суміші з регулятором росту Вимпел, 77% р. (1,5 л/га).
Захист плодових культур
від бур’янів
Важливим питанням саме у цей період вегетації плодових культур є захист рослин від бур’янів. У кінці цвітіння у промислових насадженнях плодових культур (віком п’ять років і більше) проти злакових і дводольних бур’янів ефективним є спосіб цільового обприскування — внесення препаратів із групи гербіцидів проти вегетуючих бур’янів у пристовбурових смугах (за висоти рослин не вище 10–15 cм).
На сьогодні у чинному національному «Переліку…» та «Доповненні до Переліку…» до застосування в саду дозволені (визнані практикою як найефективніші) такі гербіциди:
Агіл 100, КЕ (0,6–1,2 л/га) — проти одно- та багаторічних злакових бур’янів; Баста 150 SL, PK (2,5–3,0 л/га) — проти одно- та багаторічних злакових і дводольних бур’янів;
Гліфоган 480, в. р. (2,0–4,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Гліфоган 480, в. р. (4,0–8,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів;
Гліфос 360, в. р. (3,0–5,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Гліфос 360, в. р. (8,0–10,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів;
Гліфос Супер, в. р. (1,6–3,2 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Гліфос Супер, в. р. (3,2–6,4 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів;
Гоал 2Е, КЕ (4,0–5,0 л/га) — проти однорічних дводольних бур’янів;
Домінатор 360, РК (2,0–4,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Домінатор 360, РК (4,0–8,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Домінатор Мега, в. р. (1,5–3,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Домінатор Мега, в. р. (3,0–6,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Зумер, к. с. (2,0–2,5 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Зумер, к. с. (2,5–3,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Зенкор Ліквід 600 SC, к. с. (0,7 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Зенкор Ліквід 600 SC, к. с. (1,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Клінік Макс, в. р. к. (1,5–4,0 л/га) — проти одно- та багаторічних злакових і дводольних бур’янів;
Люмакс 537,5 SE, с. е. (3,5–4,0 л/га) — проти однорічних злакових, однорічних та деяких дводольних бур’янів (у т. ч. проти ваточника сирійського);
Раундап Макс, в. р. (3,2 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Раундап Макс, в. р.
(6,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Ураган Форте 500 SL, в. р. к. (2,0 л/га) — проти однорічних злакових та дводольних бур’янів; Ураган Форте 500 SL, в. р. к. (4,0 л/га) — проти багаторічних злакових та дводольних бур’янів;
Шогун 100, к. е. (0,6–1,2 л/га) — проти однорічних та багаторічних злакових бур’янів.
У молодих садах (віком до п’яти років) і розсадниках проти злакових та широколистих, одно- і багаторічних бур’янів, кореневих і пасинкових пагонів слід вносити тільки препарат Баста, в. р.(3,0 л/га).
Норма витрати робочого розчину гербіцидів у садах становить 200–250 л/га.
Таким чином, застосування згаданих вище препаратів проти комплексу шкідливих видів із числа членистоногих, збудників хвороб і бур’янів, проти стресових факторів (заморозків), а також використання регуляторів росту рослин є необхідним прийомом за&