Захистимо посіви зернових від хлібної жужелиці
Безконтрольне розміщення озимих по колосових попередниках може спричинити спалахи масового розмноження хлібної жужелиці. Це тягне за собою і значні пошкодження рослин даним фітофагом, і додаткові витрати на підсівання або пересівання культури, і, звичайно, недобори врожаїв зерна в межах 30–50, а в окремих випадках — навіть 100%.
Безконтрольне розміщення озимих по колосових попередниках може спричинити спалахи масового розмноження хлібної жужелиці. Це тягне за собою і значні пошкодження рослин даним фітофагом, і додаткові витрати на підсівання або пересівання культури, і, звичайно, недобори врожаїв зерна в межах 30–50, а в окремих випадках — навіть 100%.
М. Круть,
канд. біол. наук,
Інститут захисту рослин НААН
Хлібна жужелиця (турун) завдає значної шкоди посівам озимої пшениці в степовій та лісостеповій зонах, особливо у південних регіонах України. Осередки її розвитку відмічають також у господарствах окремих районів Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Житомирської та Закарпатської областей. Крім пшениці, ця комаха пошкоджує жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, сорго, а також злакові трави — суданську траву, райграс, житняк, тимофіївку, кострицю. Найчастіше від неї потерпають посіви пшениці, які розміщають по колосових попередниках. Зростання частки таких посівів до 40, а іноді й 60%, особливо за 3–4-пільних сівозмін, сприяє загостренню проблеми їхнього захисту від багатьох шкідників, зокрема жужелиці.
Протягом останніх 10 років осередки підвищеної чисельності хлібної жужелиці виникали восени на 10–60% площ посівів озимої пшениці. Навесні личинками, що перезимували, було пошкоджено 1–15%, а в осередках Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської областей — 25–45% рослин. Внаслідок цього виникла потреба в проведенні вибіркових обробок посівів інсектицидами. В період наливання зерна пошкодженість колосків озимих та ярих культур жуками становить 0,5–5, а в деяких осередках інколи сягає 15%.
За метеорологічними умовами у нашій країні визначено такі зони поширення та шкідливості хлібної жужелиці:
зона масового розмноження і постійної шкідливості (степові райони — Одеська, Запорізька, Донецька, Херсонська, Миколаївська області та АР Крим);
зона підвищеної чисельності й нестійкої шкідливості (Кіровоградська, Дніпропетровська області та північні райони Запорізької, Луганської, Донецької областей);
зона низької чисельності та слабкої шкідливості (деякі області Лісостепу).
Біологія та морфологія шкідника
Хлібна жужелиця — це жук із сильно випуклим тілом, завдовжки 12–16 мм, смоляно-чорний, іноді з металевим полиском, з рудуватими або смоляно-буруватими вусиками, щупиками й лапками. Ноги бігальні, на гомілках передніх ніг перед вершиною є виїмка. Яйця молочно-білі, блискучі, овальні, розміром 2–2,5 мм. Личинка камподеоподібна, з трьома парами грудних ніг, білувато-сіра або сіро-зелена з темно-коричневими головою й першим грудним сегментом, в останньому віці завдовжки 30 мм. Лялечка вільна, біла, з добре помітними ногами і вираженими ротовими частинами й крилами.
Основної шкоди посівам озимої пшениці завдають личинки хлібної жужелиці у фазі сходи — початок кущіння. Пошкоджуючи листки й молоді стебла рослин, вони перетворюють їх у купки розмочаленої маси клітковини. Виплодження личинок відбувається в кінці серпня і триває практично до настання приморозків. Личинки живуть у нірках, куди затягують листочки сходів падалиці, а потім і рослин озимої пшениці. Внаслідок цього пошкоджені рослини не встигають відростати і можуть загинути.
Ступінь пошкодженості озимих зернових культур хлібною жужелицею визначається рівнем її чисельності й віком личинок, характером заселеності, а також станом розвитку рослин, погодними умовами під час сівби, осінньої та весняної вегетації культури. Личинки різних віків споживають і різну кількість рослинної маси. Так, одна личинка першого віку знищує за добу близько 6,5 см2 листкової поверхні пшениці, другого — 26, третього — 27,5 см2. У місцях високої щільності популяції хлібної жужелиці посіви, як правило, сильно зріджені, і може спостерігатись випадання окремих рослин уздовж рядків. Найбільша небезпека ймовірна за пошкодження посівів, на яких рослини ще не розкущилися.
Зимують личинки різних віків у грунті на глибині 30–40 см. Їхнє живлення навесні починається після відтавання грунту за середньодобової температури 9°С й триває 45–50 днів. Залялькування відбувається у травні в грунтових комірках на глибині 20–30 см. Масовий вихід жуків збігається з фазами молочної і воскової стиглості озимої пшениці. Жуки в цей час активно живляться зерном у колосі. За добу один жук з’їдає до 30 мг зерна, а за 10 днів — 25 зернин. Крім того, вони вибивають із колосків і непошкоджене зерно. Після жнив, особливо за спекотної посушливої погоди, жуки ховаються в грунт на глибину 30–50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Наприкінці серпня вони піднімаються в поверхневий шар грунту після певного його зволоження, самиці відкладають яйця на глибині до 10 см. Одна самиця відкладає 50–70 яєць, максимально — 170–270 шт. За помірно жаркої погоди влітку, випадіння опадів у липні-серпні й вересні в межах норми відмічають більш масове виплодження личинок у кінці серпня — на початку вересня. Відновлення вегетації злакових бур’янів, наявність падалиці, сходів озимини позитивно впливають на розвиток личинок хлібної жужелиці.
Жуків і личинок хлібної жужелиці поїдають тарантули, павуки-землекопи, хижі жужелиці, стафіліни, імаго й личинки ктирів, жаби, ящірки, птахи (сорока, сіра ворона, перепілка, сіра куріпка, кулик, сиза й срібляста чайки, шпаки, горобці), ссавці (їжак, лисиця). З паразитичних організмів для даного шкідника відомі три види грибів, кліщі, двокрилі (тахіни, дзюрчалки), перетинчастокрилі (наїзники). Та попри все це, чисельність його залишається на високому рівні, і виникає потреба в плануванні й проведенні захисних заходів.
Заходи захисту
Для захисту зернових культур від хлібної жужелиці потрібна комплексна система, складовими якої є організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні заходи тощо. Перш за все, слід звертати увагу на виконання усіх елементів технології вирощування тієї чи іншої культури на належному рівні, щоб створити кращі умови для росту й розвитку рослин та несприятливі — для шкідника. Найефективнішими захисними заходами можуть бути такі:
правильний вибір попередників під озиму пшеницю, уникнення повторних посівів на одному й тому самому полі. Кількість посівних площ озимої пшениці по колосових попередниках у сівозміні не повинна перевищувати 15–20% загальної площі зернових культур;
висів високоякісного насіннєвого матеріалу;
застосування мінеральних добрив та стимуляторів росту рослин;
роздільне збирання врожаю зерна зі швидким підбиранням й обмолочуванням валків, проведення жнив у стислі строки з мінімальними втратами зерна — все це сприятиме уникненню падалиці — місць резервації шкідника;
вивезення зерна та соломи для скиртування без розсипання зерна та полови по краях поля;
лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання глибока оранка сприятимуть знищенню падалиці;
дво- або триразова культивація полів із боронуванням під час планування повторних посівів.
Під час висіву озимої пшениці після стерньових попередників за умов достатньої вологості грунту в шарі розміщення насіння (не нижче 14–16%), задля запобігання зростанню чисельності хлібної жужелиці, ефективна передпосівна обробка насіння інсектицидними препаратами згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів…» (2012): Гаучо 70 WS, з. п. (1,5–2,5 л/т), Імідор Про, КС (1 л/т), Ін Сет, ВГ (0,75 кг/т), Рубіж, к. е. (2,0 л/т), Круізер 350 FS, т. к. с. (0,4–0,5 л/т), Нупрід 600, ТН (0,25–0,5 кг/т), Нупрід Макс, т. к. с. (2,5 л/т), Селест Топ 312,5 FS, т. к. с. (1,0–2,0 л/т), Юнта Квадро 373,4 FS,
т. к. с. (1,5–1,6 л/т). Для обприскування посівів проти даного шкідника рекомендовані такі інсектициди: Борей, КС (0,16 л/га), Дурсбан 480, к. е. (1–1,5 л/га), Кінфос КЕ, к. е. (0,15–0,5 л/га), Маршал 25, к. е. (0,8–1,2 л/га), Нортон, к. е. (1,0 л/га), Нурел Д, к. е. (0,75–1,0 л/га), Нурік, к. е. (1,0 л/га), Оперкот Акро, к. с. (0,05 л/га), Пірінекс 48, к. е. (1,2 л/га), Пірінекс Супер 420, к. е. (1,0 л/га), Суперкіл 440, КЕ (0,7 л/га), Фаскорд КЕ, к. е. (0,10–0,15 л/га), Фостран, к. е. (1,5 л/га), Шаман, к. е. (1 л/га). Перспективним напрямом вдосконалення хімічного захисту озимих зернових від комплексу шкідників, зокрема жужелиці, є використання сумішей інсектицидів різних хімічних груп. При цьому норми витрати препаратів можна зменшувати майже вдвічі.
Враховуючи характер живлення личинок хлібної жужелиці, а саме — вночі, для отримання більшого захисного ефекту наземні обприскування посівів слід здійснювати в період від 16 до 20 год. Восени, у період сходи — третій листок обробку озимої пшениці проводять за чисельності личинок 1–2 екз./м2 або на початку кущіння (2–3 екз./м2). У період відновлення весняної вегетації пшениці посіви обробляють переважно в осередках розвитку хлібної жужелиці за чисельності личинок 5–8 екз./м2.